АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ГОНЧАРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 342.9

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор Гаращук Володимир Миколайович

Харків - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ВИЩОЇ
РАДИ ЮСТИЦІЇ ……………………………………………………………. 16
1.1. Утворення органів державного управління формуванням
суддівського корпусу .………………………………………………………. 16
1.2. Вища рада юстиції як орган державного управління в сфері
формування суддівського корпусу в Україні……………………….…….. 37
1.3. Адміністративно-правова природа актів Вищої ради юстиції ……... 74
Висновки до Розділу 1 …………………………………………………….... 99
РОЗДІЛ 2
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ
ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ …………………………………………………… 103
2.1. Принципи та організаційно-правові форми діяльності
Вищої ради юстиції …………………………………………………………. 103
2.2. Порівняльно-правовий аналіз зарубіжної практики організації і
функціонування вищих рад юстиції ……………………………………….. 136
2.2.1. Порядок формування і організаційна структура Вищих рад
магістратури Франції, Італії, Генеральної Ради судової влади Іспанії…… 137
2.2.2. Функції і повноваження Вищих рад магістратури Франції,
Італії, Генеральної Ради судової влади Іспанії……………………………… 146
2.2.3. Органи управління формуванням суддівського корпусу
в інших зарубіжних країнах на прикладі Англії і Росії…………………….. 157
2.3. Шляхи та способи удосконалення організації і діяльності
Вищої ради юстиції ………………………………………………………….. 164
Висновки до Розділу 2 …………………………………………..……….….. 184
ВИСНОВКИ …………………………………………………………..……… 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………...…..……….. 196

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Запровадження в Україні демократичних принципів управління державою, розвиток теорії розподілу державної влади за функціями і напрямками діяльності і, у зв’язку з чим, виникнення системи «струмувань і противаг», призвело до створення нових самостійних спеціалізованих органів, здійснюючих державне управління у певній сфері (галузі) суспільних відносин, діяльність яких регулюється спеціальними законами. До таких органів відноситься: Національний банк України – у сфері управління банківською, грошово-кредитною і монетарною політикою держави; Антимонопольний комітет України – у сфері державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та державних закупівель; Центральна виборча комісія – у сфері забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах; Вища рада юстиції – у сфері формування високопрофесійного суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів тощо.
Становлення незалежної судової влади в Україні, підвищенні професійні і етичні вимоги до суддів та осіб, які претендують на цю посаду, об’єктивно вимагали утворення окремого особливого державного органу – Вищої ради юстиції, відповідального за формування суддівського корпусу у країні, адже існуюча система кваліфікаційних комісій не відповідала ані новим демократичним і правовим стандартам, ані досвіду розвинутих європейських країн у цій галузі. Так, більшість європейських країн мають спеціальні органи відповідальні за здійснення державного управління формуванням суддівського корпусу: у Франції, Італії, Португалії – Вища рада магістратури, в Іспанії – Генеральна рада судової влади, Польщі – Всепольська Судова Рада, Болгарії – Вища судова рада, Аргентині – Рада Юстиції, Угорщині – Національна рада юстиції та ін. Ці органи, виконуючи одні функції, різняться між собою структурою, способом формування, обсягом компетенції.
При утворені Вищої ради юстиції України був використаний досвід зазначених країни, проте процес інтеграції Вищої ради юстиції у систему органів державної влади, особливо в судову систему, незважаючи на десятирічний досвід її роботи, тільки починає відбуватися.
На Вищу раду юстиції покладається відповідальність за створення ефективної і такої, що відповідає умовам сприяння діяльності суддів і прокурорів, системи в сфері державного управління формуванням високопрофесійного суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, що, в свою чергу, має результатом формування умов для можливостей самостійного і неупередженого, позбавленого впливу з боку законодавчої і виконавчої гілок влади, здійснення судочинства і прокурорської діяльності у державі.
Об’єктивність і незалежність діяльності Вищої ради юстиції в першу чергу обумовлюється її особливим правовим статусом і способом формування. Вища рада юстиції не відноситься до жодної з «гілок» державної влади і формується із представників законодавчої, виконавчої, судової влади, представників вищих юридичних навчальних закладів, органів прокурори і адвокатів. Особливі повноваження Вищої ради юстиції як органу державного управління, з одного боку, та формування її складу різними органами державної влади, інститутами громадянського суспільства і як результат її незаангажованість, з іншого – утворює ефективний незалежний представницький державний орган діючий всередині судової і прокурорської системи з формуючими і контрольними повноваженнями.
Практика діяльності Вищої ради юстиції викликає необхідність теоретичного узагальнення існуючих управлінських відносин у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, виявлення і наукової оцінки прогресивних форм та методів управлінської діяльності в цій сфері, втілення принципу наукової організації формування суддівського корпусу, службових осіб і працівників Вищої ради юстиції, запровадження відповідних правових засобів їх практичної реалізації, а також дослідження історії виникнення органів формуючих суддівський і прокурорський корпус.
Отже, особлива відповідальна сфера діяльності Вищої ради юстиції – формування суддівського корпусу, тобто осіб, які здійснюють правосуддя, і контроль за ними, а також дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, вимагає чіткого врегулювання.
Поряд із цим, слід відмітити, що в науці адміністративного права на протязі тривалого періоду не приділялася увага суспільним відносинам, що входять до предмету правового регулювання цієї галузі права і пов’язані з управлінням у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, тобто діяльності, яка здійснюється Вищою радою юстиції, їх правовому регулюванню, а також внутрішньої організаційної і правової діяльності апарату цього державного органу.
Незважаючи на існування Закону України «Про Вищу раду юстиції» і Регламенту Вищої ради юстиції, вони поки що не стали об’єктом системного аналізу провідних вчених-юристів у галузі адміністративного права і теорії державного управління. Відсутність фундаментальних науково-теоретичних досліджень в сфері діяльності Вищої ради юстиції та її статусу державного органу управління, як при утворенні Вищої ради юстиції, так і по сьогодні є об’єктивним чинником гальмування розвитку цієї сфери управління, її правового регулювання та ускладнює процес інтеграції Вищої ради юстиції до системи органів державної влади і органів, формуючих суддівський і прокурорський корпус України.
Тому закономірним є те, що ґрунтовне вивчення питань функціонування Вищої ради юстиції та управлінських відносин в означеній сфері, має актуальне значення і з точки зору розвитку теорії адміністративного права і державного управління.
Фундаментальне значення у справі раціоналізації державного управління формуванням суддівського корпусу мають думки і пропозиції, сформульовані у роботах таких відомих представників вітчизняної і зарубіжної науки державного управління та адміністративного права як: В.Б. Авер’янова, П.М. Агєєвої, О.Ф. Андрійко, Д.М. Бахраха, Н.В. Блінової, Ю.П. Битяка, В.П. Бож’євої, Г. Брєбана, Д.Д. Галлігана, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Т.Н. Добровольської, В.В. Долежана, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, О.В. Кузьменко, Б.М. Лазарева, І.Д. Перлова, В.Ф. Погорілка, А.О. Селіванова, Ю.О. Тихомирова, С.М. Ходиревського, В.М. Шаповала, В.І. Шишкіна, М.К. Якимчука, Ц.А. Ямпольської та інших.
Незважаючи на сучасний порівняно низький рівень теоретичного забезпечення управлінської діяльності Вищої ради юстиції, необхідно відзначити, що його поступовому практичному удосконаленню у значній мірі сприяла і сприяє плідна наукова робота у досліджені статусу Вищої ради юстиції з боку дисципліни судових і правоохоронних органів України І.В. Назарова, а з боку теорії державного управління дослідження організаційного управління в сфері забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції в Україні А.А. Стрижака. Також слід відмітити наукові дослідження і статті В.Д. Бринцева, В.В. Городовенка, В.В. Кривенка, В.В. Молдована, Л.М. Москвича, С.В. Прилуцького, М.Д. Савенка, І.Л. Самсіна та інших.
Отже, викладене пояснює, на наш погляд, актуальність обраної теми кандидатської дисертації, її структуру, зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового та емпіричного матеріалу, який використовувався під час написання роботи.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових планів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема цього дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 7 від 08 грудня 2005 року). Дисертація виконана згідно з цільовою комплексною програмою «Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування» № 0106u002285. Дисертація ґрунтується також на рекомендаціях експертів Ради Європи, зокрема, на Рекомендаціях по реформуванню судової системи України від 23-24 червня 2003 року.
Зміст та основні положення дисертаційного дослідження знайшли теоретичне обґрунтування, виходячи із практичних потреб, які відповідають основним завданням здійснення адміністративної та судової реформ в Україні.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у здійсненні комплексного наукового вивчення основ функціонування та правового регулювання діяльності Вищої ради юстиції, її структури, організаційної і правової діяльності, а також у зв’язку з цим чинної системи державного управління в сфері формування високопрофесійного суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, а також дослідження, вироблення пропозицій щодо оптимізації, удосконалення правового регулювання функціонування Вищої ради юстиції та вказаної системи державного управління в умовах побудови в Україні демократичної правової держави, подальшої глобалізації та інформатизації українського суспільства.
Відповідно до поставленої мети автором в дисертації зроблена спроба обґрунтувати та вирішити такі науково та практично важливі завдання:
- на основі існуючої теоретичної бази та чинного законодавства про Вищу раду юстиції, судоустрій встановити сучасний зміст поняття Вищої ради юстиції як органу державного управління в сфері формування суддівського корпусу та дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, її адміністративно-правовий статус, механізм побудови і функціонування, з’ясувати місце і роль Вищої ради юстиції в системі органів державного управління в Україні;
- за допомогою методу історичного аналізу дослідити виникнення і етапи становлення та правове регулювання органів здійснюючих державне управління формуванням суддівського корпусу для виявлення найбільш характерних тенденцій і перспектив розвитку цього напрямку діяльності держави;
- дослідити структуру, правову, організаційну і внутрішньоорганізаційну діяльність Вищої ради юстиції, внутрішні управлінські відносини субординації і координації, здійснити відповідну наукову класифікацію;
- дослідити і узагальнити основні форми та принципи здійснення Вищою радою юстиції управлінської діяльності в сфері формування високопрофесійного суддівського корпусу та дисциплінарної відповідальності суддів і прокурор, сформулювати рекомендації щодо обґрунтованості їх найбільш ефективного застосування;
- з використанням методів порівняльного правознавства дослідити адміністративно-правовий статус, порядок формування, структуру, повноваження органів державного управління формуванням суддівського і прокурорського корпусу зарубіжних країни і на основі отриманих результатів внести рекомендації щодо удосконалення діяльності Вищої ради юстиції в Україні;
- розробити шляхи та способи удосконалення організації та діяльності Вищої ради юстиції, обґрунтувати їх доцільність і необхідність з урахуванням розвитку законотворчості у даній галузі.
Об’єктом дослідження є правові відносини в сфері державного управління формуванням суддівського корпусу та застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, які відбуваються за участю Вищої ради юстиції, а також організаційно-правові відносини всередині апарату Вищої ради юстиції як державного органу.
Предметом дослідження виступають адміністративно-правові засади діяльності Вищої ради юстиції: її адміністративно-правовий статус, повноваження, структура, організація діяльності, а також шляхи та способи удосконалення діяльності Вищої ради юстиції та її правового регулювання.
Методи дослідження. У процесі проведення дослідження використовувалися наступні методи наукового пізнання:
- діалектичний – застосування якого дало можливість, по-перше, проаналізувати наявні погляди щодо поняття, особливостей і характеру діяльності Вищої ради юстиції в сфері державного управління формуванням високопрофесійного суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, по-друге, обґрунтувати еволюційний розвиток сфери державного управління формуванням суддівського корпусу до утворення окремого спеціалізованого органу управління, по-третє, з’ясувати управлінські функції Голови Вищої ради юстиції, його заступника, секретарів секції та інших посадових осіб Вищої ради юстиції, по-четверте, виявити внутрішньо та зовнішньо системні взаємозв’язки і залежності у діючому механізмі діяльності Вищої ради юстиції в сфері державного управління формуванням високопрофесійного суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів;
- історико-правовий – дослідження історії виникнення органів державного управління формуванням суддівського корпусу дозволило дослідити основні закономірності становлення зарубіжної і вітчизняної системи органів державного управління в цій сфері, визначити основні тенденції і шляхи її оновлення, модернізації;
- системно-структурний – уможливив визначення місця Вищої ради юстиції в системі органів державної влади та органів, здійснюючих державне управління у сфері забезпечення формування суддівського корпусу та дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, місце у системі адміністративного права України та науки державного управління, встановлення форм і проведення класифікації управлінських відносин за участю Вищої ради юстиції, кола їх суб’єктів, виявлення прогалин і недоліків у відповідній нормативно-правовій базі;
- порівняльно-правовий - надав змогу дослідити прогресивний досвід діяльності органів управління формуванням суддівського і прокурорського корпусу у різних країнах та правових системах, зробити узагальнення щодо доцільності і можливості його використання в Україні;
- логіко-семантичний – сприяв поглибленню та розвитку категорійного апарату науки адміністративного права та державного управління у сфері функціонування Вищої ради юстиції щодо державного управління формуванням суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, обґрунтуванню критеріїв для застосування положень теорії наукової організації праці у практичній діяльності апарату Вищої ради юстиції та при формуванні відповідних дефініцій.
Теоретичної основою дослідження є фундаментальні знання науки адміністративного права, теорії управління, загальної теорії держави і права, конституційного права, філософії, сформульовані у працях як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців, енциклопедична юридична література. Емпіричну основу роботи склали дані і статистична інформація зібрана апаратом Вищої ради юстиції, положення Конституції та законів України, Регламенту Вищої ради юстиції, указів Президента України, Постанов Верховної Ради України, Рішень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України» та рішень Ради суддів України щодо призначення суддів на адміністративні посади та звільнення їх з цих посад, акти Вищої ради юстиції.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці монографічним дослідженням адміністративно-правових засад діяльності Вищої ради юстиції в сфері державного управління формуванням суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальністю до суддів і прокурорів, а також теоретичних засад внутрішньої організаційно-правової діяльності Вищої ради юстиції. Новизна міститься у запропонованих автором висновках, положеннях і пропозиціях, до числа яких можна віднести наступні.

Вперше:
- запропоновано введення поняття державного управління у сфері формування суддівського корпусу як складової частини державного управління в сфері організації діяльності судових органів;
- проведений поділ актів Вищої ради юстиції на: основні, допоміжні та акти з питань внутрішньої діяльності; акти, які приймаються на засіданні Вищої ради юстиції, і акти, які приймає керівництво Вищої ради юстиції; нормативно-правові і індивідуально-правові акти; правові і організаційні акти; акти управління і акти, які мають юридичне значення;
- запропоновано визначення актів Вищої ради юстиції у сфері державного управління формуванням суддівського корпусу та сфері застосування дисциплінарної відповідальності до суддів і прокурорів, як індивідуальних правових актів управління (актів застосування норм права), які мають безпосередній вплив на конкретні об’єкти управлінської діяльності і є для них обов’язковими. Проаналізована природа Регламенту Вищої ради юстиції як акту, який має нормативно-правовий характер, регулює широке коло правовідносин за участю Вищої ради юстиції і відноситься до джерел адміністративного права;
- проведена класифікація форм діяльності Вищої ради юстиції на правову і організаційну. До правових форм діяльності віднесені правотворча (прийняття Регламенту Вищої ради юстиції, локальних нормативно-правових актів), правозастосовна (прийняття індивідуальних правових актів управління), установча (участь у формуванні суддівського корпусу) та контрольна діяльність. До організаційних форм діяльності віднесена: організаційна діяльність пов’язана з реалізацією Вищої радою юстиції основних повноважень (організація засідань Вищої ради юстиції і її секцій, індивідуальна робота посадових осіб Вищої ради юстиції, робота із заявами скаргами і зверненнями громадян тощо); допоміжна організаційна форма діяльності (вчинення юридично значимих дій, прийняття локальних актів управління тощо); матеріально-технічна діяльність апарату Вищої ради юстиції (здійснення діловодства, стенографування засідань, бухгалтерський облік тощо). Визначені і описані чотири основні етапи організаційно-правової діяльності Вищої ради юстиції;
- на основі аналізу зарубіжного і національного правового досвіду утворення органів державного управління у сфері формування суддівського корпусу положення про об’єктивність процесу спеціалізації цього напрямку діяльності держави та виділення його в окремий інститут управління і у зв’язку з чим утворення на базі цих положень окремого державного органу управління;
- запропоновано визначення Вищої ради юстиції як конституційного, державного, самостійного, колегіального органу із особливим статусом і спеціальною компетенцією, який здійснює державне управління (виконавчо-розпорядчу діяльність) у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів. Визначені основні форми управлінської діяльності Вищої ради юстиції;
Набуло подальшого наукового розвитку:
- положення про віднесення Вищої ради юстиції до органів державного управління, які здійснюють свої повноваження переважно у формі контролю. У зв’язку з чим виокремлено об’єкт, предмет, види, стадії і принципи контрольної діяльності Вищої ради юстиції, проведено чітке розмежування понять «контроль за судовими рішеннями» і «контроль за діями суддів»;
- дослідження статусу Європейського об’єднання рад юстиції, як самостійної європейської організації, яка утворена з метою координації діяльності рад юстиції різних країн та на основі добровільної участі членів у її діяльності;
- принципи діяльності Вищої ради юстиції і запропоновано введення нових принципів, зокрема, рівності прав членів Вищої ради юстиції, безпосередності дослідження матеріалів, публічності, фіксування засідання Вищої ради юстиції технічним засобами, вільної оцінки матеріалів, поваги до честі та гідності особи у діяльності Вищої ради юстиції, усного розгляду матеріалів;
- правовий статус, порядок формування, організаційна структура, функції і повноваження органів державного управління формуванням суддівського корпусу в зарубіжних країнах, зокрема, Вищої ради магістратури Франції, Вищої ради магістратури Італії, Генеральної ради судової влади Іспанії, інституції Лорда-канцлера і Комісії із суддівських призначень у Англії, Комісії при Президентові Російської Федерації з попереднього розгляду кандидатур на посади суддів федеральних судів. Проведене дослідження дозволило розробити рекомендації щодо удосконалення діяльності Вищої ради юстиції України;
- положення про те, що Вища рада юстиції віднесена до судової влади лише функціонально, тобто через певний обсяг своїх повноважень, але вона не віднесена до неї структурно, як окрема ланка системи органів судової влади;
- шляхи та способи удосконалення організації та діяльності Вищої ради юстиції. Серед яких виділені основні: урегулювання у законодавстві правового статусу Вищої ради юстиції; запровадження роботи членів Вищої ради юстиції на постійній основі чи утворення при Вищій раді юстиції судових інспекцій; надання Вищій раді юстиції повноважень застосовувати до суддів місцевих і апеляційних судів заходів дисциплінарного впливу, а також право остаточно вирішувати питання звільнення їх з посад; надання Вищій раді юстиції права призначати суддів на адміністративні посади; удосконалення правового регулювання механізму судового контролю за діяльністю Вищої ради юстиції; збільшення у складі Вищої ради юстиції суддів або суддів у відставці тощо. Автором висловлені пропозиції щодо внесення змін до Конституції України, Закону України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України», «Про прокуратуру», Регламенту Вищої ради юстиції, а також розробки положень про постійного представника Вищої ради юстиції у Верховній Раді України, при Президентові України, прийняття Кодексу професійної етики суддів, Закону України «Про адміністративні посади в органах судової влади».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що винесені на захист основні положення наукової роботи можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого розвитку положень науки адміністративного права і державного управління, як фундамент для здійснення спеціалізованих досліджень окремих аспектів здійснення управління в сфері формування судової системи України, комплексного з’ясування питань правового статусу, форм і методів роботи Вищої ради юстиції;
- у навчальному процесі – під час викладання курсів адміністративного права та теорії управління у вищих та інших навчальних закладах;
- у правозастосовній діяльності – для підвищення якості роботи у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, здійснення контролю за рівнем знань кандидатів на посади суддів, дотриманням суддями присяги, прокурорами і суддями вимог щодо несумісності їх посади з іншою діяльністю, кваліфікаційними комісіями суддів і органами, здійснюючими дисциплінарне провадження щодо прокурорів, вимог чинного законодавства; використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність Вищої ради юстиції і службовців апарату Вищої ради юстиції;
- у правотворчому процесі – при вдосконаленні положень чинного законодавства, що регламентують відносини у сфері формування суддівського корпусу, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях та семінарах: «Приватноправовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку ТКУ» (м. Київ, 2005р.), «Верховенство права в адвокатській діяльності» (м. Київ, 2007р.), «Організаційні та правові проблеми забезпечення державного суверенітету» (м. Харків, 2009р.).
Окремі положення дисертації щодо удосконалення діяльності Вищої ради юстиції та вирішення проблем її статусу і повноважень застосовувалися автором в практичній діяльності на посаді помічника секретаря секції з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад Вищої ради юстиції при підготовці проектів конституційних подань Вищої ради юстиції до Конституційного Суду України та пропозицій щодо внесення змін до Закону України «Про Вищу раду юстиції» тощо.
Публікації. За темою дисертації здобувачем опубліковані шість статей, чотири з яких у наукових виданнях, які затверджені як фахові рішеннями ВАК України, та тези доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмету дослідження дисертація складається із вступу, двох розділів, які включають шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 214 сторінок, з них основного тексту 195 сторінок. Список використаних джерел налічує 202 найменування і має обсяг 19 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці відповідно до мети, завдань дисертаційної роботи у межах визначеного предмету наукового пошуку і методів наукового дослідження концептуального підходу у встановленні основних теоретичних положень і практичних питань функціонування та адміністративно-правових засад діяльності Вищої ради юстиції у сфері управління формуванням суддівського корпусу.
Основний науково-методичний здобуток роботи полягає у наступних висновках.
1. Вища рада юстиції – це конституційний, державний, самостійний колегіальний орган із особливим статусом і спеціальною компетенцією, який здійснює державне управління (виконавчо-розпорядчу діяльність) у сфері формування високопрофесійного суддівського корпусу, контролю за дотриманням прокурорами і суддями вимог щодо несумісності, а також контролю за органами, які здійснюють дисциплінарне провадження стосовно суддів і прокурорів. При цьому, повноваження суб’єкта управління - Вищої ради юстиції стосовно діючого суддівського корпусу є обмеженими (звуженим) порівняно з іншими видами владно-розпорядчої діяльності у державі, що обумовлюється особливостями сфери судової діяльності, яка вимагає суворого дотримання принципу самостійності, незалежності суддів як носіїв судової влади. Діяльність Вищої ради юстиції не перешкоджає правосуддю і будь-яким чином не впливає на його здійснення, а обмежується лише перевіркою звернень громадян, народних депутатів та інших суб’єктів, якщо в них містяться відомості про наявність підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду та прийняттям за наслідками перевірки відповідних рішень.
2. Утворення і розвиток органів, які здійснювали управління формуванням суддівського корпусу, свідчить про існування об’єктивного процесу спеціалізації цього напрямку діяльності держави, виділення його в окремий інститут управління і у зв’язку з чим формування на цій базі окремих (спеціальних) державних органів управління – рад магістратур, юстиції, судової влади тощо. Процеси спеціалізації діяльності держави в теорії державного управління і теорії адміністративного права України, утворення таких децентралізованих і самостійних органів як Вища рада юстиції, у формуванні яких приймає участь інститути громадянського суспільства, відображає високий рівень розвитку в державі цих галузей науки і свідчить про втілення сучасних демократичних і правових принципів в державному устрої України і його правовому регулюванні.
3. Вища рада юстиції віднесена до судової влади лише функціонально, тобто через певний обсяг своїх повноважень (компетенції). Але вона не віднесена до неї структурно як окрема структурна ланка системи органів судової влади. Така діяльність Вищої ради юстиції в сфері державного управління утворює нову практику і нове бачення структури державного апарату і контролю за його діяльністю. В Україні не існує інших державних органів, які мали би схожий із Вищою радою юстиції правовий і теоретичний статус, оскільки Рада юстиції, будучи органом, який не входить до системи органів судової влади і органів прокуратури, впливає на їх формування і здійснює внутрішнє управління щодо функціонування цих державних органів.
4. Визначені у Конституції України і Законі України «Про Вищу раду юстиції» повноваження Вищої ради юстиції водночас відповідають формами її управлінської діяльності, а саме діяльність із: розгляду рекомендацій кваліфікаційної комісії суддів про призначення особи на посаду судді і вирішенням питання про відповідність чи невідповідність кандидата посаді судді; вирішенням питання про внесення чи відмови у внесенні подань про звільнення судді з посади за загальними обставинами; вирішенням питань про внесення чи відмови у внесенні подання про звільнення судді за загальними обставинами у зв’язку із звільненням з посади за власним бажанням та за особливими обставинами; здійсненням дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих суддів; перегляду рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних, місцевих судів та прокурорів; прийняттям рішень стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.
5. Будучи органом державного управління, Вища рада юстиції одночасно здійснює контрольну діяльність. Об’єктом контролю при цьому виступають: кандидати на посади суддів та рівень їх знань; судді, прокурори та їх дії на відповідній посаді; кваліфікаційні комісії суддів та дисциплінарні органи прокурорів та їх рішення.
6. В процесі державної управлінської діяльності Вища рада юстиції видає три категорії актів: основні акти – направлені на формування суддівського корпусу, контролю за дотриманням працівниками прокуратури і суддями вимог щодо несумісності їх посад із зайняттям іншою діяльністю, контролю за органами, здійснюючими дисциплінарне провадження щодо суддів і прокурорів; допоміжні(процедурні) – сприяють прийняттю основних актів Вищої ради юстиції; локальні (внутрішні) акти – направлені на забезпечення діяльності Вищої ради юстиції як державного органу. Питання природи і процедури прийняття більшості правових актів Вищої ради юстиції відноситься до предмету правового регулювання адміністративного права. Основні акти, які приймає Вища рада юстиції, в більшості випадків є індивідуальними (ненормативними), правовими актами державного управління, маючими безпосередній вплив на конкретні об’єкти управлінської діяльності і є для них обов’язковими. Регламент Вищої ради юстиції відноситься до джерел адміністративного права і має нормативно-правову природу, оскільки його норми поширюються не тільки на внутрішню діяльність Ради, а і впливають на права і обов’язки інших учасників відносин за участю Вищої ради юстиції, тобто регулюють більш широке коло відносин і мають багаторазове застосвання. Локальні правові акти Вищої ради юстиції можуть бути нормативними і індивідуальними, правовими і організаційними.
7. Як орган державного управління Вища рада юстиції реалізує свої повноваження у правових і організаційних формах. До правових форм діяльності відноситься: правотворча, правозастосовна, установча та контрольна. Правотворча діяльність має прояв у прийнятті Регламенту Вищої ради юстиції – акту, який має нормативно-правовий характер, та локальних нормативно-правових актів. Правозастосовна – у прийнятті індивідуальних правових актів управління (актів застосування норм права). Установча – у формуванні суддівського корпусу. Контрольна діяльність Вищої ради юстиції проявляється у: перевірці відповідності кандидата посаді судді на яку він претендує; контролю за дотриманням суддями чинного законодавства і присяги, прокурорами вимог щодо несумісності їх посади з іншою діяльністю; контролю за органами здійснюючими дисциплінарне провадження щодо суддів і прокурорів; контролю за дотриманням дисципліни суддями Верховного Суду України та суддями вищих спеціалізованих судів шляхом застосування до них дисциплінарних стягнень за дисциплінарні проступки. До організаційних форм діяльності Вищої ради юстиції відноситься: основна організаційна діяльність, внутрішньооргнізаційна діяльність, матеріально-технічна діяльність. Основна організаційна діяльність включає наступні форми: організацію і проведення засідань Вищої ради юстиції і її секцій; індивідуальна робота Голови Вищої ради юстиції, його заступника, секретарів секцій і членів Вищої ради юстиції; роботу із заявами скаргами і зверненнями громадян, суддів, прокурорів, рекомендаціями і рішеннями кваліфікаційних комісій суддів і рішеннями про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності тощо. Внутрішньоорганізаційна діяльність проявляється як у прийнятті локальних актів управління, так і вчиненні інших управлінських дій, чи дій, які мають юридичне значення, метою яких є врегулювання внутрішніх відносин всередині апарату Вищої ради юстиції. До матеріально-технічної форми діяльність апарату Вищої ради юстиції відноситься здійснення діловодства, стенографування засідань, закупівля обладнання, бухгалтерський облік та ін.
8. Аналіз зарубіжного досвіду роботи органів державного управління формуванням суддівського корпусу свідчить, що прототипом Вищої ради юстиції України стали вищі ради магістратури Франції, Італії та Генеральна Рада судової влади Іспанії як найстаріші спеціалізовані європейські органи у цій сфері. Діяльність цих органів регулюється інститутами адміністративного права вказаних країн. До повноважень вищих рад магістратури Франції, Італії та Генеральної Ради судової влади Іспанії віднесено право прийняття остаточних рішень у справах щодо дисциплінарної відповідальності суддів, включаючи звільнення з посади, що суттєво відрізняє їх статус від статусу Вищої ради юстиції України.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні пропозиції:
1. Необхідно у Законі України «Про Вищу раду юстиції» надати чітке визначення Вищої ради юстиції, як самостійного державного органу, що здійснює державне управління у сфері формування високопрофесійного суддівського корпусу, контролю за дотриманням прокурорами і суддями вимог щодо несумісності, а також контролю за органами, які здійснюють дисциплінарне провадження стосовно суддів і прокурорів. Це надасть можливості остаточно урегулювати питання правового статусу Вищої ради юстиції, визначить її місце в механізмі управління державою та врегулює питання взаємодії Ради з іншими державними органами.
2. Статус Вищої ради юстиції і функціональна належність до судової системи об’єктивно вимагає внесення змін до порядку її формування шляхом пропорційного збільшення у складі Ради представників судової гілки влади. Проте для того, щоб попередити утворення повністю замкнутої судової корпорації у державі, яка може загальмувати процеси звільнення з суддівських посад некомпетентних і корумпованих суддів, кількість суддів у складі Вищої ради юстиції не повинна переважати половини її складу.
3. Члени Вищої ради юстиції повинні працювати у Раді на постійній основі. Це значно підвищить ефективність роботи Вищої ради юстиції, надасть можливість ретельно і більш швидко проводити перевірки відомостей щодо порушення суддями чинного законодавства і присяги. Введення такої норми надасть можливість частіше проводити засідання секцій і засідання Вищої ради юстиції, більш детально вивчати матеріали і приймати рішення.
4. При Вищій раді юстиції необхідно утворення судових інспекцій і введення посад судових інспекторів, до повноважень яких віднести можливість проведення за доручення Голови Вищої ради юстиції чи його заступника перевірок звернень про порушення суддями присяги. Запровадження такого інституту об’єктивно вимагає аналіз діяльності Вищої ради юстиції і необхідності перевірок великої кількості обґрунтованих звернень громадян, народних депутатів України та інших суб’єктів про порушення суддями чинного законодавства і присяги судді.
5. Вища рада юстиції повинна мати право самостійно вирішувати питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та звільнення їх з посад. Надання таких повноважень Вищій раді юстиції буде відповідати численним рекомендаціям фахівців з Ради Європи та європейській системі притягнення суддів до відповідальності. При цьому Вища рада юстиції повинна очолювати систему кваліфікаційних комісій суддів, оскільки саме Рада згідно статті 1 Закону України «Про Вищу раду юстиції» відповідальна за формування суддівського корпусу і підтримки його на високому професійному рівні. Доцільна також запровадження при Вищій раді юстиції конкурсу серед кандидатів на посади суддів.
6. Враховуючи високу відповідальність Вищої ради юстиції в процесі формування високопрофесійного суддівського корпусу, для підвищення урегульованості процесу призначення та звільнення суддів, надання йому більш високого нормативно-правового рівня регулювання необхідно більшість положень Регламенту Вищої ради юстиції перенести до Закону України «Про Вищу раду юстиції».
7. Необхідно вдосконалити механізм призначення суддів на адміністративні посади із наданням Вищій раді юстиції права призначати суддів на адміністративні посади за поданням Ради суддів України і звільнювати їх з цих посад. Дане нововведення надасть можливість усунути прогалину у законодавстві, яка виникла у зв’язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України № 1-рп/2007 від 16 травня 2007 року (справа про звільнення судді з адміністративної посади).
8. Потребує врегулювання процес розгляду Вищою радою юстиції скарг прокурорів на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності шляхом запровадження норми про неможливість оскарження рішення Вищої ради юстиції у дисциплінарній справі до іншого органу чи до суду.
9. Необхідно удосконалити механізм судового контролю за діяльністю Вищої ради юстиції. Акти Вищої ради юстиції не повинні бути предметом перегляду місцевого суду, а повинні переглядатися виключно Верховним Судом України з точки зору дотримання компетенції та процедури їх прийняття.
10. Для вирішення внутрішніх структурних проблем діяльності Вищої ради юстиції необхідно чітко визначити у Законі України «Про Вищу раду юстиції» повноваження Голови Вищої ради юстиції, його заступника, секретарів секцій та членів Вищої ради юстиції, розмежувати повноваження секретарів секції і відповідних начальників управлінь, чітко визначити повноваження керівника секретаріату Вищої ради юстиції. Доцільно утворити у Вищі раді юстиції секцій без певної спеціалізації, які будуть проводити засідання у порядку черговості.
11. Необхідно врегулювати питання взаємодії Вищої ради юстиції із Верховною Радою України, Президентом України, Верховним Судом України шляхом запровадження інституту постійного представника Вищої ради юстиції при кожній із вказаних державних інституцій. Статус такої особи регулювався би спільними постановами цих державних органів та відповідними положеннями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Иеринг Р. Борьба за право / Иеринг Р. – М.: Феникс, 1991. – 64 с.
2. Прудников М.Н. История государства, права и судопроизводства зарубежных стран / М.Н. Прудников. – М.: Юнити-Дана, 2006. – 415 с. – Бібліогр.: с. 399-413.
3. Генри О.Р. Хетты / О.Р. Генри. – М.: Наука, 1987. – 240 с. – Бібліогр.: с. 234-238.
4. Волков И.М. Законы вавилонского царя Хаммурапи. Культурно-исторические памятники Древнего Востока / И.М. Волков. - М.: Тип. А.А. Левенсона, 1914. – 80 с.
5. Львов А. Становление русско-еврейской интеллигенции: роль Библии в подготовке языкового сдвига [Електронний ресурс] // Интернет-журнал «Еврейская старина». – 2003. - № 21. – Режим доступу до журн.: http://www.berkovich-zametki.com/AStarina/Nomer5/Lvov1.htm.
6. Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии / А.К. Бергер. – М.: Наука, 1966. – 378 с. – Бібліогр.: с. 364-376.
7. Покровский И.А. История римского права / И.А. Покровський - М.: Юристь, 2004. – 376 с.
8. Ибн Каййим аль-Джавзийя. Наставление для тех, кто выступает от имени Господа Миров / Ибн Каййим аль-Джавзийя. - Бейрут, 1988. – Ч. І. – 567 с.
9. Мухаммад Абдель Джавад Мухаммад. Правосудие в исламе / Мухаммад Абдель Джавад Мухаммад. - Александрия, 1977. – 141 с.
10. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы / под ред. В.И. Корецкого. – М.: Гос. изд. юр. лит., 1961. – 528с.
11. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права / З.М. Черниловский. – М.: Юристь, 1996. – 576 с.
12. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний: в 14 т. / Харьковское общество распространения в народе грамотности. - М.: Тип. товарищества И.Д. Сытина, 1910-1912. - Т. 11: Общественно-юридический. Полутом I. – 754 с.
13. Білецький Л. Руська правда й історія її тексту. За ред. Книша Ю. /Українська Вільна Академія Наук в Канаді. – Торонто: Вінніпег, 1993. – 453 с.
14. История государства и права Украинской ССР: в 2 т. / под ред. Б.М. Бабия. – К., 1987. – Т.1 – 315 с.
15. Юшков C. В. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі. / відп. ред. В. А. Смолій. - К.: Наук. думка, 1992. – 352 с.
16. Статут Великого княжества Литовского 1588 года. Тексты. Справочник. Комментарии. — Минск, 1989. – 429 с.
17. Щербак В.О. Запорізька Січ як фактор консолідації українського козацтва до середини XVII ст. / В.О. Щербак // Укр. іст. журнал. – 1995. - № 5. – с. 69-77.
18. Історія держави і права України. Ч.1: Підручник для юрид. вищих навч. закладів і фак. / за ред. акад. Академії правових наук України А.Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – 368 с.
19. Российское законодательство X-XX вв.: в 9 т. / отв. ред. О.И. Чистяков. – М.: Юридическая литература, 1988. – т. 6 Законодательство первой половины XIX века. – 432 c.
20. Приходько М.А. Подготовка и разработка министерской реформы в России (февраль – сентябрь 1802 г.) / М.А. Приходько. - М.: Компания Спутник +, 2002. – 93с.
21. Судебные уставы 20 ноября 1864 г., с изложением рассуждений, на коих они основаны. Ч. III.: Учреждение судебных установлений. Положение о нотариальной части. - СПб.: Тип. Второго Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1867.- 567 с.
22. Кони А.Ф. Из записок судебного деятеля. Собр. соч. в 8-ми т. / А.Ф. Кони - М., 1986 – т. 1. – 457 с.
23. Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье. Т. 9. - СПб.: Гос. тип., 1891. – 674 с.
24. Завадский А.В. Несменяемость судьи и его независимость. Ч. 1. / А.В. Завадский. – Казань: Труды Казанского юридического общества, 1903. – 126 с.
25. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний: в 14 т. /Харьковское общество распространения в народе грамотности. - М.: Тип. товарищества И.Д. Сытина, 1910-1912. - Т. 11: Общественно-юридический. Полутом II. Гражданское судопроизводство. – М., 1911. – 404 с.
26. Міністерство юстиції України. Історичний екскурс [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.minjust.gov.ua/0/2980 .
27. Голова Вищої ради юстиції Євдокимов В. Кому довірити суддівську мантію? / В.О. Євдокимов // Юридичний вісник України - 1999. - № 46. – с. 7-8.
28. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 386 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=386-91-%EF. - Про затвердження Положення про Міністерство юстиції Укр...| вiд 28.12.1991 № 386.
29. Закон України «Про Вищу раду юстиції» // Відомості Верховної Ради – 1998 - № 25 – ст. 146.
30. Указ Президента України «Про Положення про Державну судову адміністрацію України» від 3 березня 2003 року № 182/2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=182%2F2003 . - Про Положення про Державну судову адміністрацію України| вiд 03.03.2003 № 182/2003.
31. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 40. – ст. 191.
32. Закон України «Про судоустрій України» // Відомості Верховної Ради. – 2002. - № 27-28. – ст. 180.
33. Закон України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» // Відомості Верховної Ради. – 2004. - № 25. – ст. 354.
34. Указ Президента України «Про Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад» від 30 червня 2004 року № 697/2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1425%2F2003 - Про Положення про порядок розгляду питань щодо призначе...| вiд 10.12.2003 № 1425/2003.
35. Указ Президента України «Про Положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше» від 3 березня 2003 року № 182/2003. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=697%2F2004 - Про Положення про порядок розгляду питань та підготовки...| вiд 30.06.2004 № 697/2004.
36. Рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2004 від 1 грудня 2004 (справа про незалежність суддів як складового їхнього статусу) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v019p710-04 . - Рішення Конституційного Суду України у справі за консти...| вiд 01.12.2004 № 19-рп/2004.
37. Тацій В.Я. Проблеми становлення і розвитку українського конституціоналізму / В.Я. Тацій, Ю.М.Тодика // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць. – Х.: Право, 2001. – 147 с.
38. Назаров І.В. Правовий статус Вищої ради юстиції. Дис... к.ю.н.: 12.00.10. /Назаров Іван Володимирович. – Х.: Нац. юр. ак. ім. Я. Мудрого, 2005. – 200с.
39. Адміністративне право України: Академічний курс: підрч.: у двох томах: том 1. Загальна частина / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584с.
40. Запорожець М. Система органів організаційного забезпечення діяльності суддів України / М. Запорожець // Право України. – 2004. - № 2. – С. 72-75.
41. Стенограма засідання Вищої ради юстиції від 18 листопада 1999 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до витягу із стенограми: http://www.vru.gov.ua/index.php?u,newu,news1999u . - Офіційний сайт Вищої ради юстиції України.
42. Організація судової влади в Україні / За наук. ред. А.О.Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002.- 112 с.: іл., табл., словник. – с.: 82-110.
43. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
44. Стрижак А.А. Судове управління в Україні: Теоретичні основи і правове регулювання. Монографія / А.А. Стрижак. – Ужгород: Патент, 2004. – 120 с. – Бібліогр.: с. 114-119.
45. Москвич Л.М. Статус судді: питання теорії та практики / Москвич Л.М., Подкопаєв С.В., Прилуцький С.В. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2004. — 358с. — Бібліогр.: с. 342-358.
46. Білоус В. Т., Демський С. Е., Захарова О. С., Ковальський В. С., Лукомський В. С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч.посіб. / Національна академія внутрішніх справ України / Я. Кондратьєв (ред.). — К. : Юрінком інтер, 2002. — 320с. — Авт. на обкл. та тит. л. не зазнач.. — Бібліогр.: с. 294-305.
47. Науково-правова експертиза при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Висновки з питання про правомірність перебування народного депутата України на посаді Голови Вищої ради юстиції // Голос України. – 2003. - № 39. – С. 10.
48. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек – М.: Юридический центр Пресс, 2004. – 750с.
49. Кокошкин Ф. Лекции по общему государственному праву / под редакцией и с предисловием В.А. Томсинова. - М.: Издательство "Зерцало", 2004. - 312 с.
50. Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин: монографія / за заг. ред. О.М.Бандурки. — Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. – 304 с. – Бібліогр.: с. 288-302.
51. Шаповал В. Феномен державного органу (органу держави) або органу державної влади: теоретико-правовий і конституційний аспекти / В. Шаповал // Право України. - 2003. - № 8. - С. 25-30.
52. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления / А.Е. Лунев. - М.: Наука, 1974. – 248 с.
53. Михайловский И.В. Основные принципы организации уголовного суда. Уголовно-политическое исследование / И.В. Михайловский. – Томск, 1905. – Типография П.И.Макушина. – 342с.
54. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций / Г.В. Атаманчук. – М.: Юридическая литература, 1997. – 612 с.
55. Курашвили Б.Н. Очерк теории государственного управления / Б.Н. Курашвили. – М.: Наука, 1987. – 234 с.
56. Радченко А.И. Основы государственного и муниципального управления: системный подход / А.И. Радченко – Ростов-на-Дону: Ростиздат,1997. – 274 с.
57. Государственное управление: основы теории и организации / под ред. В.А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. - 912 с. – Библиогр.: в конце глав.
58. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: навч. посібник / за заг. редакцією Куйбіди Р.О., Шишкіна В.І. – К.: Старий світ, 2006. – 576 с.
59. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект) / В.Б. Аверьянов. – К.: Наукова думка, 1985.- 146 с.
60. Менеджмент у державному управлінні: навчальний посібник / за заг. ред. д-ра юрид. наук В.П.Пєткова.- Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України. – 2001. – 303 с.
61. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с. – Бібліогр.: с. 362-382.
62. Глазунова Н.И. Система государственного управления / Н.И. Глазунова– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 551 с. : рис. — Библиогр.: с. 545-547.
63. Старилов Ю.Н. Административное право: сущность, проблемы, реформы и новая система / Ю.Н. Старилов // Правоведение. - 2000. - № 5. – С.6.
64. Бахрах Д. Н. Административное право России. Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М.: Норма, 2002 – 441 с.
65. Коренев А.П. Административное право России. Учебник в 3-х частях. Ч. I. / А.П. Коренев. – M.: «Щит-М», 1999. — 269 с.
66. Административное право зарубежных стран / под ред. А.Н. Козырина и М.А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
67. Administrative management for development / Ed. by Y. Chapel. Brussels, 1947. P. 40/
68. Carrillo Flores A. La evolucion del derecho administrativo mexicano en el siglo. Mex., 1980. P.87.
69. Административное право Украины. Учебник для студентов высших учебных заведений юридических специальностей / под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2003. - 576 с.
70. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 35-37. - ст. 446.
71. Монтескье Ш.-Л. О духе законов / Ш.-Л. Монтескье. - М.: Мысль, 1999. – 672 с.
72. Азаркин Н.М. Монтескье / Н.М. Азаркин– М.: Юридическая литература, 1988. – с. 176. – Бібліогр.: с. 166-174.
73. Тарановский Ф.В. Учебник Энциклопедии права. 3-е изд. / Ф.В. Тарановский. – СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2001. – 405 с.
74. Общая теория права и государства: учебник / под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юрист, 1994. – 348 с.
75. Джефферсон Т. Автобиография. Заметки о штате Виргиния / сост. и общ. ред. А.А. Фурсенко. – Л.: Наука, 1990. – 316 с.
76. Федералист. Политическое эссе А. Гамильтона, Дж. Мэдисона и Дж. Джея / под общ. ред. Н.Н. Яковлева. – М.: Весь мир, 2000. - 592 с.
77. Д. Карнентэр. Познаем Америку / Д. Карнентэр. – СПб.: Издательская группа «Прогресс», 1995. – 234 с.
78. Козлов Ю.М. Исполнительная власть: сущность, функции / Ю.М. Козлов // Вестник МГУ. Серия «Право». - 1992. - № 4. - С. 6.
79. Alder J. Constitutional and Administrative Law., 1989. P.225.
80. Vedel G., Delvolve P. Droit administration. T.2. P., 1992. P. 459.
81. Брэбан Г. Французское административное право / пер. с фр. С. В. Боботова. - М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
82. Кивалов С.В. В стране нет органа, которому бы подчинялся Высший совет юстиции / С.В. Кивалов // Столичные новости. - 2003. - № 8. – С. 5-6.
83. Козлов Ю.М. Административное право РФ / А.П. Алехин, А.А. Кармолицкий, Ю.М. Козлов. – М.: Зерцало, 1997. – 672 с.
84. Адміністративне право України: підручник / за ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
85. Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій / Л.В. Коваль. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
86. Ямпольская Ц. А. Органы советского государственного управления в современный период / Ц.А. Ямпольская. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 228 с.
87. Попова В.И. Социалистическая законность в деятельности местных Советов депутатов трудящихся / В.И. Попова. – М.: Госюриздат, 1954. – 208 с.
88. Агеева Е.А. Формы управленческой деятельности исполкомов местных Советов / Е.А. Агеева – М.: Юридическая литература, 1973. – 104 с.
89. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2001 – 752 с.
90. Васильев А.С. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие / А.С. Васильев. – Х.: Одиссей, 2001. – 288 с.
91. Гаєвський Б.А. Основи науки управління: навчальний посібник / Б.А. Гаєвський. – К.: МАУП, 1998. – 112 с.
92. Рябченко О.П. Державне управління економікою України (адміністративний аспект): Дис… д.ю.н.: 12.00.07 / Рябченко Олена Петрівна. – Х., 2000. – 466 с.
93. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. Монографія / Гаращук В.М. – Х.: Нац. юр. акад. України ім. Я. Мудрого, 2000. – 174с.
94. Чиркин В.Е. Контрольная власть / В.Е. Чиркин // Гос-во и право. - 1993. - №4. - С. 10-18.
95. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. / Андрійко Ольга Федорівна. - К., 1999. - 38 с.
96. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Ч. ІІ: Административно-правовая организация управления экономикой, социально-культурной и административно-политической сферами / А.П. Алехин, Ю.М. Козлов. – М.: ТЕИС, 1995. – 280 с.
97. Рішення Конституційного Суду України № 9 рп/2002 від 21 травня 2002 року (справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v009p710-02. - Рішення Конституційного Суду України у с...| вiд 21.05.2002 № 9-рп/2002 (Стор. 1 з 2).
98. Кузьменко О.В. Місце дисциплінарних проваджень в адміністративно-процесуальному праві / О.В. Кузьменко // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 2.– С. 109-119.
99. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія / Ю.П. Битяк. – Х.: Право, 2005. – 304 с. – Бібліогр.: с. 288-302.
100. 3еркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления / Д.П. 3еркин, В.Г. Игнатов. - Ростов-на-Дону: ИЦ «МарТ», 2000. – 512 с.
101. Закон України «Про статус суддів» // Відомості Верховної Ради. – 1993. - № 8. - ст.56.
102. Законі України «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 53 - ст.793.
103. Князев С.Н. Управление: искусство, наука, практика: Учебное пособие / С.Н. Князев. – Минск: Армита-Маркетинг, 2002. – 512 с.
104. Евдокимов В. А. Высший совет юстиции не стремится контролировать судебную систему / В.А. Евдокимов // Зеркало недели. – 2000. – № 39. – С. 3-4.
105. Arnaud Martin. Le Conseil superieur de la magistrature et l’independance des juges / Revue du droit public et de la science politique en France et a l’etranger. – 1997. – P. 741-781.
106. Французская Республика. Конституция и законодательные акты [Сост.: Маклаков В.В., Энтин В.Л., Редкол.: Барабашев Г.В., Жидков О.А., Ильинский И.П., Калямин Г.П., Страшун Б.А., Туманов В.А. (Под ред. и со вступ. ст.), Чиркин В.Е., пер.: Маклаков В.В., Пучинский В.К., Энтин В.Л.] . – М.: Прогресс. – 1989. – 448 с.
107. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник: в 4-х томах. Т.3. Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – 764 с.
108. Италия. Конституция и законодательные акты [Редкол.: Барабашев Г.В., Жидков О.А., Ильинский И.П., Калямин Г.П., Страшун Б.А., Туманов В.А. (Предисл.), Чиркин В.Е., пер.: Васильева Т.А. (вступ. ст.), сост. и вступ. ст.: Попов Н.Ю. (пер.)]. – М.: Прогресс, 1988. – 392 с.
109. Шишкін В.І. Судові системи країн світу: Навч. посіб. у 3-х кн.. Кн.2 / В.І. Шишкін – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 336 с.
110. Испания. Конституция и законодательные акты [сост. и
вступ. ст. В. А. Савина, пер. с исп. Э. М. Борисова и др., под ред. и с вступ. ст. Н. Н. Разумовича]. – М.: Прогресс, 1982. – 352 с.
111. Compendio de Derecho Judicial. – Madrid. – Consejo General del Poder Judicial. – 1998. – 1078 p.
112. Амбросимова А.Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы / А.Б. Амбросимова. – М.: Институт права и публичной политики, 2002. – 160 с.
113. Сандевуар П. Введение в право / П. Сандевуар. – М.: Интратэк-Р, 1994. – 324 с.
114. Апарова Т.В. Конституционное регулирование организации и деятель-ность судов: зарубежная практика / Т.В. Апарова // Журнал российского права. - 1998. - № 6. – с. 54-61.
115. Очерки конституционного права иностранных государств: Учебное и научно-практическое пособие / отв. редактор Д.А. Ковачев. – М.: Спарк, 1999. – 304 с.
116. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт. Т.1 Основы / К. Цвайгерт, Х. Кетц. – М.: Международные отношения, 2000. – 480 с.
117. Боуринга Б. Реформа уголовного права и правосудия по уголовным делам в Англии: предложения лейбористского правительства [Електронний ресурс] // Российское право в Интернете. – 2003. - № 2. – Режим доступу до журн.: http://209.85.135.104/search?q=cache:mvOfJHDhpGQJ:rli.consultant.ru/magazine/ . - Реформа уголовного права и правосудия по уголовным делам в Англии: предложения лейбористского .
118. Впервые с 605 года Англия осталась без лорда-канцлера [Електронний ресурс] // Інтернет видання: Lenta.ru. – Режим доступу до журн.: http://lenta.ru/world/2003/06/13/shuffle/ . - Lenta.ru: В мире: Впервые с 605 года Англия осталась без лорда-канцлера.
119. Конституція Російської Федерації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.constitution.ru/10003000/10003000-9.htm . - Глава 7. Судебная власть | Конституция Российской Федерации.
120. Указ Президента РФ «О Комиссии при Президенте Российской Федерации по предварительному рассмотрению кандидатур на должности судей федеральных судов» от 4 октября 2001 г. с изменениями // Сборник Законов РФ. - 2004. - № 31. - Ст. 3236.
121. Ухвала Конституційного Суду РФ від 2 жовтня 2000 року про відмову в прийнятті до розгляду скарги гр. Л.М. Осіпкіної [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://infopravo.by.ru/fed2000/ch02/akt13908.shtm . - InfoPravo - ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОНСТИТУЦИОННОГО СУДА РФ ОТ 05.10.2000 N 219-О ОБ ОТКАЗЕ В ПРИНЯТИИ.
122. Самостоятельность и независимость судебной власти Российской Федерации / под. ред. В.В. Ершова. – М.: Юристь, 2006. – 493 с.
123. Петрухин И.Л. Какой будет судебная система России / Петрухин И.Л. // Законодательство. - 1999. - № 8 - с. 74.
124. Самощенко И.С. О научном единстве проблем общей теории права и трудового права / И.С. Самощенко – М.: ВЮЗИ, 1978. – 123 с.
125. Теория государства и права: Учебник / под ред. Н.Г. Александрова. - М.: Юрид. лит., 1974. - 664 с.
126. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность / В.Н. Карташов - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. – 218 с.
127. Правотворчество в СССР / под ред. А.В. Мицкевича. - М.: Юрид. лит., 1974.-319 с.
128. В. Даль. Толковый словарь живого великорусского языка: в 2 т. / В. Даль – М.: Русский язык, 1981. – т. 2. – 779с.
129. Азовкин И.А. Местные советы в системе органов власти / И.А. Азовкин - М.: Юрид. лит., 1971 г.-272 с.
130. Общая теория права и государства: Учебник / под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юристь, 1996. - 472 с.
131. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом / В.Г. Афанасьев – М.: Политиздат, 1968. – 384 с.
132. Кувакин С.В. Організаційні форми управління органами внутрішніх справ: загальнотеоретичний аспект: Автореф. дис.. к.ю.н. / Кувакин Сергій В’ячеславович. — Харків, 2001. — 17 с.
133. Стрижак А.А. Державне управління забезпеченням діяльності судів загальної юрисдикції: Дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Стрижак Андрій Андрійович - К., 2005. - 183с.
134. Ківалов С.В. Тлумачення Конституційним Судом України право положень про діяльність Вищої ради юстиції / С.В. Ківалов // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - № 3. – С. 15-18.
135. Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник / О.Н. Ярмиш, В.О. Серьогін – Харків: Вид-во Національ-ного ун-ту внутр. справ, 2002. – 653 c.
136. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / В.Б. Аверьянов, А.П. Клюшниченко. - Киев: Наук. думка, 1979. - 150 с.
137. Четвериков В.С. Административное право России. Общая и особенная части: Учебное пособие / В.С. Четвериков – М.: Инфра-М, 2001. – 245 с.
138. Перлов И.Д. До конца завершить реформу судебного управления в СССР / И.Д. Перлов // Советское государство и право. - 1957.- № 2. – С. 173.
139. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах - М.: Изд-во БЕК, 1996.-368 с.
140. Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. - М.: Юрист, 1997. - 671с.
141. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. Вопросы и ответы: [упорядкув. В.Н. Протасов]. – М.: Новый Юрист, 1999. – 432 с.
142. Теория государства и права: Учебник / под ред. М.Н. Марченко. - М.: ЗЕРЦАЛО-М, 2001. – 624 с.
143. Закон України «Про державну службу» //Відомості Верховної Ради. – 1993. - № 52. – ст.490
144. Константий О. В. Джерела адміністративного права України: Дис...канд. юрид. наук: 12.00.07 / Константий Олександр Володимирович - Х., 2000. - 170 с.
145. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права / Ю.Н. Старилов — М.: Изд. НОРМА. – 2002. – 546 с.
146. Мицкевич А. В. Акты высших органов Советского государства / А.В. Мицкевич - М.: Юрид. лит., 1967. – 175 с.
147. Поленина С. В. Теоретические проблемы системы советского законодательства / С.В. Поленина - М.: Наука, 1979. – 205 с.
148. Самощенко И. С. Иерархия и основные подразделения нормативно-правовых актов социалистического государства / И.С. Самощенко // Ученые записки ВНИИЗ. – М., 1969. – Вып 15. - С. 3-15.
149. Николаева М. Н. Нормативные акты министерств и ведомств в СССР / М.Н. Николаева - М.: Юрид. лит., 1975. – 144 с.
150. Советское административное право: Учебник / под общ. ред. Ю.М. Козлова. - М.: Юрид. лит., 1985. – 544 с.
151. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение / А.П. Коренев - М.: Юрид. лит., 1978. – 142 с.
152. Лазарев Б. М. Некоторые вопросы теории актов государственного управления и управленческих решений / Б.М. Лазарев // Проблемы государства и права. - М., 1976. - Вып.12. – С. 2-14.
153. Васильев Р.Ф. Правовые акты органов управления / Р.Ф. Васильев. – М.: Изд-во МГУ, 1970. – 108 с.
154. Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія / В.С. Стефанюк. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – Бібліогр.: с. 448-460.
155. Васильев Р.Ф. Акты управления / Р.Ф. Васильев. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 140 с.
156. Богуцький В.В. Акты государственного управления: курс лекций / В.В. Богуцький. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины, 1996. – 18с.
157. Лазарев Б.М. Управленческое решени