АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОБІГУ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
На правах рукопису

МОВЧАН МАКСИМ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 351.753 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОБІГУ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Константінов Сергій Федорович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………….…….……. ………4
ВСТУП………………………………………………………………….…… ………5
РОЗДІЛ 1. Поняття та класифікація спеціальних засобів забезпечення громадського порядку…………………………….………
……..15
1.1. Поняття та сутність спеціальних засобів забезпечення громадського порядку…………………………………………………….…
……..15
1.2. Класифікація спеціальних засобів забезпечення громадського порядку………………………………………………………………….……
……..39
Висновки до розділу 1………………………………………………….…... ……..58
РОЗДІЛ 2. Нормативно-правові засади обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку………………………………….…
……..62
2.1. Законодавче регулювання обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку…………………………………………………….…
……..62
2.2. Відомче нормативно-правове регулювання обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку...………………….................
……..79
2.3. Міжнародно-правовий досвід обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку……………………….……….……...
……..89
Висновки до розділу 2………………………………………………..……... ……114
РОЗДІЛ 3. Організаційні засади обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку……………………………….……
……118
3.1. Порядок створення та виготовлення, придбання та збуту, носіння, зберігання та утилізації спеціальних засобів забезпечення громадського порядку……………………………………………………………………….

……118
3.2. Організаційні основи застосування спеціальних засобів забезпечення громадського порядку…………………………………….…
……138
3.3. Удосконалення організації обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку………………………………………….……………
……162
Висновки до розділу 3………………………………………..……………... ……170

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..……..
……174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..………. ……181
ДОДАТКИ…………………………………………………………….…….. ……203

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АІС – автоматизована інформаційна система
ВЦВК –Всеросійський центральний виконавчий комітет
ВОХОР – воєнізована охорона
ГК – Господарський кодекс
ГОСТ – Державний стандарт
ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ
ДСТУ – Державні стандарти України
КК – Кримінальний кодекс
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КХЗ – Конвенція про заборону розробки, проведення, нагромадження й застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 року
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
ОВС – органи внутрішніх справ
ООН – Організація Об’єднаних Націй
Основні принципи застосування сили – Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку, що прийняті резолюцією VIII Конгресу ООН по попередженню злочинності та поводженню з правопорушниками від 7 вересня 1990 року
РФ – Російська Федерація
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ
ЦК – Цивільний кодекс
RCA – Riot Control Agents (засоби боротьби з заворушеннями)

ВСТУП

Актуальність теми. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [72]. Цей принцип задекларований у статті 3 Конституції України.
Для захисту передбачених Конституцією прав і свобод людини держава наділила відповідні органи влади правом на застосування сили. Вона визнала за необхідне, правомірне – таке, що відповідає інтересам суспільства застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу. Аргументом для цього є напружена криміногенна обстановка в країні. Так, відповідно до статистичних даних, за останні п’ять років в Україні зареєстровано більше 2,1 млн. злочинів загальнокримінального спрямування, серед яких більше 12,9 тис. вбивств, більше 21,9 тис. умисних тяжких тілесних ушкоджень, більше 133 тис. грабежів [91, с. 228].
Водночас поширення принципів гуманізму та людяності на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства зумовлюють те, що застосування спеціальних засобів є більш актуальним ніж застосування вогнепальної зброї і потребує детального дослідження.
Проблемам правового регулювання застосування спеціальних засобів, зокрема застосування спецзасобів працівниками міліції та інших правоохоронних органів під час охорони громадського порядку, у науковій літературі завжди приділялася певна увага.
Разом з тим питання, пов’язані зі створенням, виготовленням, ремонтом, збутом, носінням, зберіганням та знищенням спеціальних засобів, майже не висвітлені, хоча сьогодні вони також є вкрай актуальними. Адже не кожна людина, маючи право на захист, зберігає при цьому і право на застосування спеціальних засобів, не кожне підприємство має право на виготовлення, ремонт та збут спецзасобів. Питання ж знищення спеціальних засобів посідає окреме місце, оскільки на військових складах зберігається значна кількість спеціальних засобів різного призначення, які мають свій термін зберігання, а конкретних нормативних актів щодо їх утилізації не існує.
На сьогодні надзвичайно важливим є розроблення концептуальних засад забезпечення можливості громадянам, працівникам правоохоронних органів та інших професій, які пов’язані з ризиком для життя та здоров’я, на самозахист. На законодавчому рівні залишається неврегульованим значне коло питань пов’язаних з обігом спеціальних засобів в Україні. Позаяк Закони України «Про міліцію», «Про попереднє ув’язнення», «Про Військову службу правопорядку у Збройних силах України», постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти МВС України, що регулюють обіг спеціальних засобів, містять чимало прогалин, прорахунків та істотних недоліків.
Загальне науково-теоретичне підґрунтя дослідження цього питання становлять наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених В. Б. Авер’янова, С. С. Алексєєва, О. М. Бандурки, Д. Н. Бахраха, Ю. П. Битяка, М. Г. Вербенського, І. П. Голосніченка, О. М. Джужі, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, А. П. Клюшніченка, В. В. Коваленка, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, В. В. Конопльова, С. Ф. Константінова, О. В. Копана, С. О. Кузніченка, О. В. Кузьменко, С. С. Майляна, А. В. Малько, Н. І. Матузова, В. І. Олефіра, Т. О. Проценка та інших. Крім того, у дослідженні були використані праці авторів, які розглядали правові засади обігу спеціальних засобів як в Україні, так і за її межами: В. М. Базилевича, В. М. Баранова, О. М. Бокія, А. Б. Жеромського, В. В. Лазарева, А. К. Муранова, С. П. Параниці, О. М. Піджаренка, В. В. Селіванова, М. П. Федорова, О. С. Фролова та інших.
Втім, слід зауважити, що хоча на дисертаційному рівні досліджувалися лише окремі аспекти питання застосування спецзасобів, його цілісне висвітлення досі не здійснювалося. Разом з тим, практична сторона питань щодо обігу спеціальних засобів потребує детального дослідження та вирішення на законодавчому рівні.
Зважаючи на викладене вище, нагальною потребою сьогодення постає необхідність здійснити науковий аналіз законодавства щодо обігу спеціальних засобів в Україні, у тому числі їх застосування правоохоронними органами та громадянами України; сформулювати належні висновки за проведеним аналізом, тобто надати відповідну наукову оцінку цьому правовому явищу. На основі зроблених висновків та оцінок слід надати конкретні пропозиції і сформулювати необхідні положення, спрямовані на вдосконалення законодавства, яке регулює обіг спеціальних засобів та практику їх застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження та його напрями відповідають основним положенням Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», введеного в дію Указом Президента України від 27.10.2009 № 870, Плану заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 767, Пріоритетних напрямів наукових досліджень, затверджених наказом МВС від 29.07.2010 № 347, а також щорічних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ та Державного науково-дослідного інституту МВС України.
Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради НАВС (протокол № 2 від 17.02.2008).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень юридичної науки, узагальнення правозастосовної діяльності органів влади, аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства дослідити адміністративно-правові засади обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку в Україні й надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення відповідних адміністративно-правових норм у зазначеній сфері.
З огляду на поставлену мету визначено такі завдання дослідження:
– розглянути поняття та сутність спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
– надати класифікацію спеціальних засобів забезпечення громадського порядку за запропонованими автором критеріями;
– дослідити систему законодавчого регулювання обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
– надати пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
– дослідити міжнародно-правовий досвід обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
– проаналізувати питання організації і порядку створення, виготовлення, придбання, збуту, носіння, зберігання та утилізації спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
– дослідити питання організації і порядку застосування спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
– надати пропозиції щодо вдосконалення організації і порядку обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку.
Об’єктом дослідження обрано суспільні відносини у сфері обігу спеціальних засобів в Україні щодо забезпечення громадського порядку.
Предметом дослідження виступають адміністративно-правові засади обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано раціональну сукупність дослідницьких методів сучасної теорії пізнання:
– системно-структурний метод – при визначенні місця спеціальних засобів забезпечення громадського порядку у системі заходів адміністративного припинення (підрозділ 1.1), побудові системи обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку (підрозділ 1.2), дослідженні сутності спеціальних засобів забезпечення громадського порядку (підрозділ 1.2) та організаційної структури управління застосуванням спеціальних засобів забезпечення громадського порядку (підрозділ 3.2);
– формально-юридичний метод – при дослідженні стану нормативно-правового регулювання обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку та розробленні пропозицій щодо вдосконалення правових норм (розділ 2);
– порівняльно-правовий метод – при дослідженні та зіставленні національного та зарубіжного законодавства щодо регулювання обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку (підрозділ 2.3);
– статистичний метод – при проведенні оцінювання ефективності стану обігу та застосування спеціальних засобів забезпечення громадського порядку (розділ 3), опитуванні працівників органів внутрішніх справ;
– формально-логічний метод – при веденні наукової полеміки, обґрунтуванні запропонованих дефініцій та висновків, здійсненні систематизації та класифікації наукових понять.
Виклад загальнотеоретичних питань здійснюється з урахуванням міждисциплінарного підходу до аналізу досліджуваних процесів і явищ – з позицій теорії держави і права, адміністративного права, адміністративної діяльності, конституційного права, кримінального права, кримінального процесу, кримінології, інших юридичних наук, а також філософії і соціології, що визначає комплексний характер дослідження.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти; закони України; акти Президента України; акти Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти МВС України та інших органів виконавчої влади, які регулюють обіг спеціальних засобів забезпечення громадського порядку в Україні; законодавчі та інші нормативно-правові акти деяких зарубіжних країн, а також праці провідних учених України та інших країн у галузі адміністративного права та адміністративної діяльності.
Емпірична основа дослідження включає: систематизовані дані відомчої статистичної звітності за 2008-2012 роки; анкетні опитування 370 працівників практичних підрозділів системи МВС України; огляди слідчої та судової практики, офіційні звіти та довідки, інші аналітичні матеріали, зібрані в підрозділах МВС, судових органах, недержавних організаціях; результати особистих спостережень та власний досвід науково-дослідницької роботи здобувача.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням, яке присвячене вивченню адміністративно-правових засад обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку, удосконаленню правової бази, поліпшенню функціонування та взаємодії органів влади, які є суб’єктами забезпечення зазначеного обігу. У межах здійсненого дослідження сформульовано ряд нових наукових положень, які мають наукову новизну:
уперше:
– запропоновано визначення поняття спеціальних засобів забезпечення громадського порядку – як сукупності пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), а також тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження його волі (психічної чи фізичної) через здійснення впливу на нього чи предмети, що його оточують, з чітким регулюванням підстав і правил їх застосування, які застосовуються правоохоронними органами з метою забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю, для захисту прав, свобод та законних інтересів людини, суспільства та держави від протиправних посягань;
– аргументовано розподіл спеціальних засобів за суб’єктоми застосування та технічними показниками на засоби забезпечення громадського порядку, які застосовуються правоохоронними органами, засоби військового призначення, які застосовуються військовими підрозділами, засоби охоронного призначення, які застосовуються суб’єктами охоронної діяльності, та спеціальні засоби самозахисту, які застосовуються громадянами для забезпечення особистої безпеки;
– сформульовано визначення поняття обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку – як складного процесу, що передбачає рух цих засобів у суспільстві починаючи з моменту введення їх в обіг і закінчуючи споживанням, використанням або вилученням їх з обігу, тобто сукупності всіх видів правовідносин, що виникають при поводженні зі спецзасобами та які врегульовані відповідним законодавством, визначений перелік його елементів;
– визначено поняття адміністративно-правового режиму обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку – як сукупності виражених в охоронюваних державою юридичних нормах дозволів, приписів і заборон із приводу обігу й застосування спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
– визначено зміст адміністративно-правового режиму обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку, що має елементи дозвільного режиму та режиму, заснованого на позитивних зобов’язаннях;
удосконалено:
– визначення об’єктів правовідносин у сфері обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
– систему юридичних ознак класифікації спеціальних засобів забезпечення громадського порядку, яка охоплює види спеціальних засобів за способом виготовлення, за тактично-технічними даними, за призначенням;
– характеристику засобів забезпечення адміністративно-правового режиму обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку в Україні;
– систему принципів застосування спеціальних засобів забезпечення громадського порядку;
набули подальшого розвитку:
– дослідження специфіки адміністративно-правового режиму як цілісної системи регулювання важливих для безпеки держави суспільних відносин, що є предметом адміністративного права, і в основу якої покладені імперативні принципи;
– визначення місця і ролі суб’єктів забезпечення сфери обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку в Україні. Доведено, що за обсягом компетенції у сфері нормотворчої діяльності провідну роль виконує Кабінет Міністрів України, а у сфері правозастосування – МВС України;
– виокремлення елементів обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку, зокрема: виробництво, сертифікація, ремонт, торгівля, придбання, користування, носіння, застосування, зберігання, облік, вилучення, знищення, колекціонування, експонування, заохочення, передача, спадкування, дарування, перевезення, експорт, імпорт, ввезення, транзитне перевезення та вивезення з території України, а також контроль з боку уповноважених державних органів за дотриманням встановлених правил щодо здійснення кожного без винятку виду правовідносин у цій сфері;
– пропозиції щодо змін до чинного законодавства України, що спрямовані на вдосконалення регулювання правовідносин у сфері обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку, зокрема змін до Закону України «Про міліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна».
Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю їх використання:
– у науково-дослідній сфері: теоретичні положення, узагальнення та висновки дисертації використовуються в науково-дослідницькій діяльності Державного науково-дослідного інституту МВС України (акт впровадження від 12.10.2012);
– у правозастосовній діяльності: одержані результати використовуються в практичній діяльності та професійній підготовці працівників підрозділів охорони громадського порядку МВС України (акт впровадження Департаменту громадської безпеки МВС України від 20.01.2012) та УМВС України у Вінницькій області (акт впровадження від 04.01.2012);
– у правотворчій діяльності: у результаті проведеного дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства (акт впровадження Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 20.12.2011);
– у навчальному процесі: результати дослідження включено до навчальної програми слухачів та курсантів Національної академії внутрішніх справ (акт впровадження від 18.10.2012), Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 10.02.2012) з дисциплін «Адміністративна відповідальність за правопорушення підвідомчі ОВС», «Митне право», «Правові основи діяльності міліції», «Партнерські відносини між міліцією та населенням», «Адміністративна діяльність», «Управління міліцією громадської безпеки», використовуються при проведенні лекцій, семінарів, практичних занять за цими курсами, підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано автором самостійно на основі власних досліджень. Основні теоретичні положення та розробки, які характеризують наукову новизну дослідження, одержані здобувачем особисто.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Забезпечення громадської безпеки правоохоронними органами під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року» (м. Донецьк, 18 червня 2009 р.); «Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності» (м. Київ, 26–27 листопада 2009 р.); «Проблеми правоохоронної діяльності та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Київ, 10 травня 2011 р.); «Підготовка кадрів міліції (поліції): історія та сучасність» (м. Київ, 10 червня 2011 р.); «Забезпечення громадської безпеки правоохоронними органами під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року» (м. Донецьк, 7 вересня 2011 р.); «Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності» (м. Київ, 25 листопада 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у дванадцяти публікаціях, зокрема шести наукових статтях, надрукованих у фахових виданнях, та шести збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Окремі положення дисертації знайшли своє відображення у відповідних розділах навчального посібника «Тактико-спеціальна підготовка працівників ОВС України» та п’яти патентах на винаходи.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження опрацьовано комплекс теоретичних і практичних питань, які розкривають особливості адміністративно-правових засад обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на виконання поставлених перед дослідженням завдань. Нижче наведено основні з них.
1. Спеціальні засоби – це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), а також тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження її волі (психічної чи фізичної) через здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил їх застосування.
Застосування спеціальних засобів правоохоронними органами разом із застосуванням вогнепальної зброї, заходів фізичного впливу, службових тварин належить до комплексного утворення – застосування сили, що виступає заходом адміністративного припинення спеціального призначення. На сучасному етапі розвитку суспільства застосування несмертельних видів озброєння домінує над звичайними (смертельними) видами, тобто застосування правоохоронними органами спеціальних засобів має перевагу над застосуванням вогнепальної зброї.
Позаяк спеціальні засоби забезпечення громадського порядку призначені для правоохоронних органів, вони віднесені до групи спеціальних засобів, які застосовуються з метою забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю, для захисту прав, свобод та законних інтересів людини, суспільства та держави від протиправних посягань.
2. Спеціальні засоби за спрямуванням дії мають активний і пасивний характер. До першої групи належать засоби, застосування яких спрямоване на тимчасове обмеження прав і свобод людини через фізичний та психологічний вплив на правопорушника, тобто здійснення певних активних дій працівником міліції, а також на техніку та предмети, що його оточують. До них відносяться засоби активної оборони, засоби забезпечення спеціальних операцій та пристрої для відчинення приміщень, захоплених правопорушниками. Це так звана зброя несмертельної дії та засоби обмеження волі.
Засоби другої групи мають пасивний характер щодо правопорушника, тобто не вимагають вчинення активних дій. Це – захисне спорядження, що застосовується працівниками правоохоронних органів під час здійснення своєї діяльності – кулезахисні та протиударні шоломи, бронежилети, кулезахисні та протиударні щити, засоби захисту рук та ніг тощо.
3. Адміністративно-правовий режим обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку – це сукупність виражених в юридичних нормах дозволів, приписів і заборон із приводу обігу й застосування спеціальних засобів забезпечення громадського порядку.
4. На сьогодні законодавчого акту, який регламентував би обіг спеціальних засобів, не існує, що, у свою чергу, зумовлює ряд проблем.
По-перше, нормативні акти регулюють не всі можливі правовідносини щодо обігу спеціальних засобів, по-друге, відсутність законодавчого регулювання породжує відсутність цілісного адміністративно-правового режиму, необхідність існування якого для ефективного регулювання цих засобів в Україні не викликає сумнівів.
Більшість законодавчих актів містять правові норми щодо застосування сили, які відсилають до положень Закону України «Про міліцію». Отже, більшість правоохоронних органів застосовують спеціальні засоби на підставах та в порядку, що і працівники міліції.
Процесуальний механізм регулювання обігу спеціальних засобів є розгалуженим і міститься у великій кількості підзаконних нормативних актів, переважно в наказах МВС України.
5. На міжнародно-правовому рівні відносини з обігу спеціальних засобів регулюються значною кількістю міжнародно-правових актів. Це міжнародно-правові документи з питань захисту світовою спільнотою основних прав і свобод людини, її гідності; документи, присвячені застосуванню сили під час збройних конфліктів, підтриманню правопорядку, здійсненню миротворчих операцій; норми-принципи з питань професійної поведінки під час виконання правоохоронних функцій, зокрема, Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями. Цими та іншими документами на міжнародному рівні встановлюються загальні засади застосування сили правоохоронними органами, підстави, порядок, процедури подання та розбору рапортів за наслідками застосування спеціальних засобів, а також принципи щодо підготовки та кваліфікації осіб, яким надано право на застосування сили.
6. У ході дослідження адміністративно-правового режиму обігу спеціальних засобів у нормативних актах іноземних держав простежено схожість підходів до регулювання такого режиму. У першу чергу, це стосується розподілу спеціальних засобів за суб’єктами використання за основними параметрами і характеристиками, підходів щодо встановлення правил, визначення підстав та меж такого застосування. Законодавство більшості країн Європейського Союзу, так само як і країн колишнього СРСР, містить докладну регламентацію застосування правоохоронними органами конкретних видів спеціальних засобів, що, у свою чергу, обумовлює чіткий контроль над застосуванням спеціальних засобів, зменшує ризик неправомірного застосування сили з боку посадових осіб із підтримання правопорядку.
7. Адміністративно-правовий режим обігу спеціальних засобів становить собою цілісну, особливу систему регулювання всіх видів правовідносин, що виникають у сфері обігу цих засобів.
У структурі адміністративно-правового режиму обігу спеціальних засобів варто виокремити такі складові частини, як ліцензування, сертифікація, надання дозволу, виведення з обігу та утилізація.
Ліцензування спеціальних засобів є особливим правовим режимом здійснення господарської діяльності з виробництва, продажу, реалізації спеціальних засобів, що передбачає державне підтвердження та визначення меж права на їх здійснення, а також контроль за цією діяльністю та можливість її припинення за особливими підставами з боку відповідних органів держави.
Спеціальні засоби повинні підлягати обов’язковій сертифікації –підтвердженню відповідності засобів обов’язковим вимогам стандартів і видачі документа відповідності з метою підтвердження їх заявленим характеристикам і параметрам, оскільки вони несуть підвищену небезпеку під час їх застосування.
Виведення з обігу спеціальних засобів – це фактичне припинення обігу спеціальних засобів, здійснене в установленому порядку, за рішенням власника продукції або спеціально уповноважених органів з метою їх утилізації, здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних зі зміною фізичних, хімічних або біологічних властивостей.
8. На сьогоднішній день в Україні існує чимало прогалин у сфері нормативно-технічного регулювання обігу спеціальних засобів – відсутність значної кількості державних стандартів України, галузевих стандартів, які регулюють технічні (технологічні) питання їх обігу, встановлюють загальні технічні вимоги до них. Розробка та впровадження стандартів, які б регулювали обіг цих засобів може чітко врегулювати обіг спеціальних засобів, встановивши чіткі граничні вимоги для тих чи інших спеціальних засобів, спираючись на принципи їх застосування, зокрема принципи заподіяння якнайменшої шкоди, достатності та зворотності наслідків.
Крім того, відсутній також єдиний державний підхід до визначення понять і термінів, їх застосуванні у правових нормах щодо обігу спеціальних засобів органами державного управління. Це підтверджується, наприклад, використанням різних понять одного і того ж явища, засобу у різних нормативно-правових документах.
9. Забезпечення суспільних інтересів, правопорядку у державі передбачає застосування спеціальних засобів забезпечення громадського порядку, як однієї із складових заходів адміністративного припинення спеціального призначення. Їх застосування повинно мати чітку регламентацію, з виділенням конкретних підстав такого застосування. Правові підстави застосування спеціальних засобів, що встановлені у статті 14 Закону України ,,Про міліцію”, дублюються в пункті З Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР та Статуті патрульно-постової служби міліції України.
Водночас існують підстави застосування спеціальних засобів, які чітко не відображені у диспозиції статті 14 Закону України ,,Про міліцію”. Так, згідно з відомчими нормативними актами МВС встановлюються такі правові підстави застосування спеціальних засобів як затримання злочинців, які використовують автотранспортні засоби; затримання злочинців та сторонніх осіб, які знаходяться на місці події; проникнення в приміщення та зламу дверних замків. Зазначені норми права, які розширено тлумачать правові підстави застосування спеціальних засобів або ж містять правові підстави, що взагалі відсутні в законі, необхідно привести у відповідність до законів України.
10. Важливу роль у забезпеченні прав громадян у процесі застосування адміністративно-примусових заходів відіграють юридичні засоби превентивної дії, тобто такі, які попереджують незаконне або необґрунтоване застосування таких заходів. Таке застосування повинно здійснюватись спираючись на основні та спеціальні принципи застосування спеціальних засобів. До основних принципів застосування спеціальних засобів належать: принцип законності, принцип гуманізму, принцип гласності, принцип відповідальності. До спеціальних принципів застосування спеціальних засобів відносяться: принцип стримування, принцип вибірковості, принцип заподіяння якнайменшої шкоди, принцип зворотності, принцип співрозмірності, принцип достатності. Ці принципи породжують систему правил, обмежень і заборон застосування спеціальних засобів.
11. З метою вдосконалення адміністративно-правового режиму обігу спеціальних засобів забезпечення громадського порядку необхідно прийняти законодавчий акт, який міг би внести чіткість у розуміння й режим обігу цих засобів, визначивши відповідні поняття та терміни, чітко окресливши предмет цих суспільних відносин, а також навести класифікацію спеціальних засобів та віднесеність їх до суб’єктів застосування, чітко окресливши їх за технічними параметрами, кодифікувавши великий загал підзаконних нормативно-правових актів.
Цей законодавчий акт повинен чітко окреслити порядок та умови всіх складових адміністративно-правового режиму обігу спеціальних засобів, визначивши основні поняття та терміни, розподіл, загальні засади виробництва, ремонту, торгівлі, придбання, користування, носіння, застосування, зберігання, обліку, вилучення, знищення, передачі, перевезення, експорту, імпорту, ввезення, транзитне перевезення та вивезення з території України спеціальних засобів, сертифікації, а також здійснення інших цивільно-правових та господарсько-правових операцій.
12. Специфіка розвитку сучасних суспільних відносин зумовлює потребу у вдосконаленні засобів правового регулювання. Пропонується внести зміни до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року ,,Про право власності на окремі види майна”, надавши право власності громадянам, громадським об’єднанням, міжнародним організаціям та юридичним особам інших держав на засоби індивідуального захисту. Перебування у власності громадян цих засобів не тягне суспільної небезпеки, а тому вважаємо за доцільне надання такого права громадянам.
Також пропонується доповнити статтю 14 Закону України «Про міліцію» наступними підставами застосування спеціальних засобів: для зупинення транспортного засобу, водій якого не зупинився на законну вимогу працівника міліції про зупинку; для виявлення осіб, які вчиняють або вчинили злочини чи адміністративні правопорушення; для захисту охоронюваних об’єктів, блокування руху груп населення, які вчиняють протиправні дії, а також підставами застосування, за якими законом дозволено застосування вогнепальної зброї.
Крім того, пропонується проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів забезпечення громадського порядку» замість постанови Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. № 49 «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумова О. В. Международно-правовые аспекты использования оружия несмертельного действия / О. В. Абакумова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ebiblioteka.lt/resursai/Uzsienio%20leidiniai/RAEN/ VRAEN_2005_4_3.pdf.
2. Агеенкова Г. Т. Меры административного пресечения / Г. Т. Агеенкова // Сов. государство и право. – 1979. – № 3. – С. 130–133.
3. Адміністративна діяльність : навчальний посібник / За заг. ред. д.ю.н., доцента О. І. Остапенка. – Львів : ЛІВС, 2002. – 252 с.
4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ : навчальний посібник / [Олефір В. І., Константінов С. Ф., Лошицький М. В. та ін.] ; за заг. ред. Є. М. Моісеєва. – К. : ТОВ «НВП ІНТЕРСЕРВІС», 2010. – 428 с.
5. Адміністративна діяльність. Частина особлива : підручник // Під загальною редакцією О. М. Бандурка. – Харків : Еспада, 2000. – 367 с.
6. Адміністративний нагляд міліції громадської безпеки у сфері забезпечення охорони громадського порядку. Методичні рекомендації / Костюк В. Л., Молотай В. А., Пелагеша О. Г., Сивухін В. С. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2011. – 32 с.
7. Адміністративне право України : підручник // За ред. Ю. П. Битяка ; Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого. – Х. : Право, 2001. – 527 с.
8. Адміністративний процес : навч. посіб. / [Голосніченко І. П., Стахурський М. Ф.] ; за заг. ред. І. П. Голосніченка. – К. : ГАН, 2003. – 256 с.
9. Административное право Украины : учебник / Под общей ред. С. В. Кивалова. – Х. : «Одиссей», 2004. – 880 с.
10. Алексеев С. С. Восхождение к праву: Поиски и решения / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2002. – 608 с.
11. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2-х т. Т. I / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 360 с.
12. Алексеев С. С. Теория права / C. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1995. – 320 с.
13. Альтман Ю. Военные нанотехнологии. Возможности применения и превентивного контроля вооружений / Ю. Альтман. – М. : Техносфера, 2006. – 424 с.
14. Арбузкин A. M. К вопросу о классификации мер административного воздействия, применяемых органами внутренних дел (милицией) в сфере охраны общественного порядка / А. М. Арбузкин // Совершенствование административно-правовой деятельности органов внутренних дел : сборн. науч. трудов. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1988. – С. 11–23.
15. Бабаев В. К. Теория государства и права в схемах и определениях : учебное пособие / В. К. Бабаев, В. М. Баранов, В. А. Толстик. – М., 1999. – 126 с.
16. Багандов А. Б. Лицензионное право Российской Федерации : учеб.-метод. комплекс / А. Б. Багандов, Ю. А. Дмитриев. – М. : Межд. акад. предпринимат., 2006 – 124 с.
17. Базилевич В. М. Нелетальные средства ближнего боя и их применение в антитеррористических операциях / В. М. Базилевич, А. А. Ганжа // Вопросы оборонной техники. – 2003. – Серия 16. – Вып. 11–12. – С. 29–38.
18. Бандурка А. М. Административный процесс : учебн. / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – Х. : Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
19. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бандурка Олександр Маркович – Х., 1994. – 158 с.
20. Бандурка О. М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку / О. М. Бандурка // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства : матер. наук.-практ. конф. – Харків : ХІВС, 1995. – С. 13–18.
21. Банікевич І. В. Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів : наук.-практ. посібник. – Х. : Вид-во НУВС, 2001. – 84 с.
22. Баранов В. Н. Специальные средства нелетального действия, используемые подразделениями МВД РФ / В. Н. Баранов, В. В. Лазарев // Вопросы оборонной техники. – 2003. – Серия 16. – Вып. 11–12. – С. 23–29.
23. Бахрах Д. Н. Административное право. Учебник для вузов / Д. Н. Бахрак. – М. : БЕК, 1996. – 368 с.
24. Бахрах Д. Н. Важные вопросы науки административного права / Д. Н. Бахрак. – М. : Государство и право, 1993. – № 2. – С. 37–45.
25. Битяк Ю. П. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність : консп. лекц. / Битяк Ю. П., Зуй В. В., Комзюк А. Т. – Х. : Укр. юрид. академія, 1994. – 34 с.
26. Бобылов Ю. А. Геноцидные войны уже готовятся. Биотехнологии: военные, международные и геополитические проблемы / Ю. А. Бобылов // Военно-промышленный курьер. – 2006, 19–25 апреля. – № 15. – С. 9.
27. Бокій О. М. Адміністративно-правовий режим обігу зброї в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. М. Бокій; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2010. – 20 с.
28. Бокій О. М. Визначення поняття «несмертельна зброя» в українському законодавстві / О. М. Бокій // Учен. записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Т. 21 (60). – Сімферополь, 2008. – № 1. – С. 256–263.
29. Бокій О. М. Поняття «зброя» в українському законодавстві та її юридична класифікація / О. М. Бокій // Наше право. – 2008. – № 1, ч. 2. – С. 42–47.
30. Бокій О. М. Правові основи регулювання обігу зброї та вибухових речовин / О. М. Бокій // Кримський юридичний вісник. – Сімферополь, 2008. – № 1 (2). – С. 197–204.
31. Варивода В. І. Реалізація права громадян на самооборону: адміністративно-правовий аспект / В. І. Варивода // Науковий вісник НАВС. – 2011. – №5. – С. 109–116.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [упоряд. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь : ВТФ : Перун, 2001. – 1440 с.
33. Вербенський М. Г. Правові засади запобігання органами внутрішніх справ транснаціональної злочинності / М. Г. Вербенський // Право і суспільство – 2010. – № 5. – С. 15–26.
34. Военный энциклопедический словарь / Пред. Гл. ред. комиссии С. Ф. Ахромеев. – М. : Воениздат, 1986. – 863 с.
35. Власенко А. А. Уголовная ссылка в Западную Сибирь в политике самодержавия XIX века : автореф. дис. ... канд. истор. наук : 07.00.02. / А.А. Власенко. – Омск. – 2008. – 22 с.
36. Гавловський В. Д. Окремі питання отримання інформації з відкритих джерел для правоохоронних органів / В. Д. Гавловський // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2010. – № 23. – С. 308–315.
37. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР (государственное и материальноправовое исследование) / И. А. Галаган. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
38. Гаращук В. М. Контроль та нагляд в державному управлінні / В. М. Гаращук. – Х. : Фоліо, 2002. – 176 с.
39. Геополитика и национальная безопасность. Словарь основных понятий и определений / Под общей редакцией В. Л. Манилова. – М. : РАЕН, 1998. – 256 с.
40. Господарське право : навч. посіб. / [Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. та ін.] ; під заг. ред. Л. А. Жука. – К. : Кондор, 2003. – 400 с.
41. Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
42. Гражданское право : в 2-х т. : Т. 1 : учебн. / Суханов Е. А., Белякова А. М., Бессонова А. П. и др. ; отв. ред. Е. А. Суханов. – М. : Изд-во БЕК, 1998. – 816 с.
43. Дегтярев М. В. Кто на свете всех сильнее (травматическое оружие) / М. В. Дегтярев // Калашников. – 2004. – № 4. – С. 20–24.
44. Делягин И. В. Административно-правовое регулирование оборота гражданского оружия и деятельность органов внутренних дел по его осуществлению : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.14. / И. В. Делягин. – М. : Акад. управления МВД России 2000. – 208 с.
45. Дементій О. О. Правове регулювання адміністративно-правових режимів обігу зброї та вибухових речовин / О. О. Дементій // Право та державне управління : збірник наукових праць. – Класичний приватний університет. – 2012. – № 1 (6). – С. 35–40.
46. Деякі питання застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби : постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1953 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2374.
47. Деякі питання ліцензування певних видів господарської діяльності : постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 р. № 682 // Урядовий кур’єр від 31.05.2006. – № 100.
48. Дубко Ю. В. Деякі питання бойового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ в особливих умовах / Ю. В. Дубко // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 1. – С. 189–194.
49. Еропкин М. И. О классификации мер административного принуждения / М. И. Еропкин // Вопросы административного права на современном этапе. – М. : Госюриздат, 1963. – С. 60–68.
50. Ермаков В. И. Полиция Чешской Республики: Правовой статус. Функции. Организация. Монография. – М. : МАКС Пресс, 2003. – 164 с.
51. Жеромский А. Б. Оружие несмертельного действия как объект международного гуманитарного права / А. Б. Жеромский, С. А. Смирнова, С. А. Москвин // Актуальные проблемы защиты и безопасности : тез. докл. 3 Рос. науч.-прак. конф. – СПб., 2000. – С. 133.
52. Журавлев М. П. Законодательное определение обстоятельств, исключающих преступность деяния, и его значение для правоохранительной практики / М. П. Журавлев // Проблеми науки та правоохронної практики. – К. : УАВС, 1994. – С. 280–289.
53. Жушман В. П. Профилактика правонарушений в условиях перехода к рынку / В. П. Жушман // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку : тези допов. респ. наук.-практ. конф. 9–11.11.95. – Харків : НЮА України, 1995. – С. 167–168.
54. Забезпечення органами внутрішніх справ справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку / відп. ред. Римаренко Ю. І., Кондратьєв Я. Ю., Шемшученко Ю. С. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 460 с.
55. Загальна теорія держави і права / За ред. акад. АПрН України, докт. юрид. наук, проф. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
56. Законы о милиции (полиции) Союза ССР, РСФСР, Белоруской ССР, Украинской ССР, Литовской республики, ССР Молдова / Акад. МВД СССР. – М., 1991. – 78 с.
57. Захарченко В. Ю. Реформування системи має перетворити МВС на правоохоронне відомство європейського зразка / В. Ю. Захарченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/717058.
58. Зеленько В. Л. Вопросы теории и практики применения милицией мер административного пресечения правонарушений : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. спец. 12.00.02 / В. Л. Зеленько. – Харьков : ХЮИ, 1976. – 17 с.
59. Карчевський К. А. Ліцензування господарської діяльності: правова природа, джерела правового регулювання, поняття та ознаки / К. А. Карчевський // Вісник ХНУВС. – Випуск 44. – 2009. – С. 180–188.
60. Клюшниченко А. П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение) : учеб. пособие / А. П. Клюшниченко. – К. : КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
61. Коваль Л. В. Юридичний статус громадян та громадська безпека / Л. В. Коваль // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства : матер. наук.-практ. конф. – Харків : ХІВС, 1995. – С. 136–137.
62. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 34/169 від 17 грудня 1979 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_282.
63. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
64. Кодекс Украины об административных правонарушениях : научно-практический комментарий. Издание четвертое. – Х. : ООО «Одиссей», 2003. – 880 с.
65. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
66. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підруч. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
67. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації : моногр. / А. Т. Комзюк. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
68. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 року / ратифіковано Законом України № 187-XIV від 16.10.98 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 48. – Ст. 296.
69. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. / ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – С. 270.
70. Конопльов В. В. Проблеми визначення поняття адміністративно-правового режиму в юридичний науці / В. В. Конопльов // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 3 (34). – С. 131–138.
71. Конституційні права, свободи і обов’язки людини і громадянина в Україні / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2008. – 252 с.
72. Конституція України : Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
73. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Частина загальна : курс лекцій. – К. : Наукова думка та Українська видавнича група, 1996. – 336 с.
74. Корінець А. Нормативно-правове регулювання адміністративно-правових режимів обігу зброї та вибухових речовин / А. Корінець // Вісник Академії управління МВС. – № 4. – 2010 – С. 142–149.
75. Корнієць А. В. Організація соціальних систем обігу зброї [монографія] / А. В. Корнієць, О. С. Фролов ; за заг. ред. В. П. Пєткова. – К. : КНТ, 2008. – 82 с.
76. Кузніченко С. О. Теоретичні проблеми визначення мети та об’єкта адміністративно-правового режиму обігу зброї в Україні / С. О. Кузніченко // Право і суспільство. – 2010. – № 6. – С. 122–127.
77. Куинн Ф. Права человека и ты / Ф. Куинн. – Варшава : Изд-во ОБСЕ / БДИПЧ, 1997. – 288 с.
78. Кулинский А. Н. Штыки мира. Том І: Определитель / А. Н. Кулинский. – СПб.: ТПГ «Атлант», 2002 – 496 с.
79. Курагин Г. Г. Механизм ведомственного правового регулирования деятельности органов внутренних дел / Г. Г. Курагин – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1976. – 52 с.
80. Лазарев В. В. Общая теория права и государства : учебник / В. В. Лазарев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
81. Лукашева Е. А. Правовой статус: понятие и структура // Общая теория прав человека. Рук. авт. колл. и отв. ред. д.ю.н. Е. А. Лукашева. – М. : НОРМА, 1996. – С. 28–45.
82. Матузов Н. И. Правовые режимы: вопросы теории и практики / Н. И. Матузов, А. В. Малько // Правоведение. – 1996. – № 1. – С. 16–29.
83. Міліція України: історичний нарис, портрети, події : наук.-попул. вид. / [кол. авт. : Ю. О. Смирнов, П. П. Михайленко, А. Д. Святоцький, М. І. Ануфрієв] ; за ред. Ю. О. Смирнова. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2002. – 888 с.
84. Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам–Київ : Укр.-амер. бюро зах. прав людини, 1996. – 228 с.
85. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44–45, № 46–47, № 48. – Ст. 552.
86. Михайленко П. Міліція Української Народної Республіки доби Центральної Ради (листопад 1917 – квітень 1918 рр.) / П. Михайленко, В. Довбня [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/47333.
87. Михайленко П. Міліція УРСР як складова частина народного комісаріату внутрішніх справ у період 1923–1930 років / П. Михайленко, В. Довбня // Тижневик МВС України «Іменем Закону» [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://imzak.org.ua.
88. Методики криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів (Схвал. ріш. секції судов. баліст. та трасол. Наук.-коорд. метод. ради Міністерства юстиції України. Протокол 10.04.2009 року № 22).
89. Методика встановлення належності об’єкта до вогнепальної зброї та його придатності до стрільби (Схвал. ріш. секції судов. баліст. та трасол. Наук.-коорд. метод. ради Міністерства юстиції України. Протокол від 03.06.2005).
90. Мовчан М. А. Актуальні проблеми законодавчого регулювання обігу спеціальних засобів / М. А. Мовчан // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1 (48). – С. 135–141.
91. Мовчан М. А. Актуальні проблеми законодавчого регулювання обігу спеціальних засобів / М. А. Мовчан // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2010. – № 1. – С. 228–236.
92. Мовчан М. А. Актуальні проблеми реалізації права власності на спеціальні засоби / М. А. Мовчан // Забезпечення громадської безпеки правоохоронними органами під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 18 черв. 2009 р. : тези доп. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. – С. 234–235.
93. Мовчан М. А. Аспекти законодавчого регулювання обігу спеціальних засобів / М. А. Мовчан // Кримський юридичний вісник. – 2010. – № 1 (8) Ч. ІІ. – С. 121–226.
94. Мовчан М. А.Визначення комплексності у підставах застосування сили / М. А. Мовчан // Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 25 лист. 2011 р. : тези доп. – К. : НАВС, 2011. – С. 67–69.
95. Мовчан М. А. Визначення підстав застосування спеціальних засобів / М. А. Мовчан // Наука і правоохорона. – 2012. – № 3 – С. 71–74.
96. Мовчан М. А. Законодавче регулювання обігу спеціальних засобів / М. А. Мовчан // Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 25–26 лист. 2009 р. : тези доп. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 59–60.
97. Мовчан М. А. Застосування спеціальних засобів як захід адміністративного припинення / М. А. Мовчан // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1 (47). – С. 137–144.
98. Мовчан М. А. Міжнародно-правові засади застосування спеціальних засобів / М. А. Мовчан // Підготовка кадрів міліції (поліції): історія та сучасність : матеріали міжвузів. наук.-теор. конф., 10 черв. 2011 р. : тези доп. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2011. – С. 110–112.
99. Мовчан М. А. Поширення дозвільної системи на господарську діяльність у сфері спеціальних засобів / М. А. Мовчан // Забезпечення охорони громадського порядку і безпеки під час проведення матчів чемпіонату Європи 2012 року з футболу : матер. міжнар. наук.-практ. конф., 7 верес. 2011 р. : тези доп. – Донецьк : ДЮІ МВС, 2011. – С. 178–180.
100. Мовчан М. А. Принципи застосування спеціальних засобів у міжнародному праві / М. А. Мовчан // Проблеми правоохоронної діяльності та розбудови громадянського суспільства в Україні : матеріали загальноакад. підсумк. наук.-теор. конф., присвяченої Дню науки, 10 трав. 2011 р. : тези доп. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2011. – С. 109–112.
101. Мовчан М. А. Спеціальні засоби забезпечення громадського порядку / М. А. Мовчан // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 6 (67). – С. 207–215.
102. Мовчан М. А. Тактико-спеціальна підготовка працівників ОВС України : навчальний посібник / С. М. Банах, В. Р. Булачек, І. С. Винярчук та ін. – Львів : ЛьвДУВС, 2011. – 300 с. (у співавторстві, 5,0 %).
103. Молдаван В. В. Правоохоронні органи. Курс лекцій : навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К. : Юмана, 1998. – 160 с.
104. Морозова Л. А. Конституционное регулирование в СССР / Л. А. Морозова. – М. : Юрид. лит., 1985. – 144 с.
105. Муранов А. К. Административно-правовой режим оружия нелетального действия: проблемы формирования и реализации : автореф. дис. ... канд. юр. наук : 12.00.14. / А.К. Муранов. – M. – 2009. – 36 с.
106. Муранов А. К. Проблемы международно-правового регулирования применения оружия нелетального действия / А. К. Муранов // Российский следователь. – 2007. – № 7. – С. 39–41.
107. Об оружии : Закон Республики Беларусь [Электронный ресурс] – Режим доступа: : http://pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=h10100061&p2 =%7BNRPA%7D.
108. Об оружии : Федеральний закон РФ [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.consultant.ru/popular/weapon.
109. Образцы специальных средств (оружия нелетального действия), разработанные в интересах правоохранительных органов. – М. : ГУ НПО «СТиС» МВД России, 2008 – 38 с.
110. О ведомственной охране : Федеральний закон РФ [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://base.garant.ru/1351707.
111. О внутренних войсках Министерства внутренних дел Республики Беларусь: Закон Республики Беларусь [Электронный ресурс] – Режим доступа: : http://mvd.gov.by/ru/main.aspx?guid=3841.
112. О внутренних войсках Министерства внутренних дел Российской Федерации: Федеральний закон РФ [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://base.garant.ru/10128200/
113. Ожегов С. И. Словарь русского языка : ок. 57000 слов / [под ред. Н. Ю. Шведовой]. – [16-е изд., испр.]. – М. : Рус. яз., 1984. – 797 с.
114. Олійник А. Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні / А. Ю. Олійник. – К. : Алерта, 2008. – 472 с.
115. О милиции : Закон Республики Беларусь [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.lawbelarus.com/repub/sub31/texg0980.htm
116. О милиции : Закон Республики Таджикистан [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://mmk.tj/ru/legislation/legislation-base/2004.
117. О полиции : Закон Республики Азербайджан [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.mia.gov.az/index.php?/ru/content/29343.
118. О полиции : Закон Республики Молдова [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id= 312894&lang=2.
119. О полиции : Федеральний закон РФ [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://base.garant.ru/12182530/5/#500.
120. О противодействии терроризму: Федеральний закон РФ [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://base.garant.ru/12145408.
121. Основные принципы применения силы и огнестрельного оружия должностными лицами по поддержанию правопорядка: Приняты восьмым Конгрессом ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. Гавана, Куба, 27августа – 7 сентября 1990 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/firearms.shtml.
122. О специальных средствах и огнестрельном оружии, используемых ведомственной охраной : Постановление Правительства РФ от 30 декабря 1999 г. № 1436 [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://base.garant.ru/12117854.
123. О частной детективной и охранной деятельности в Российской Федерации : Федеральний закон РФ [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=LAW;n=122612.
124. Параниця С. П. Адміністратьвно-правові засади обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами / С. П. Параниця // Вісник ХНУВС. – Харків, 2009. – № 44. – С. 133–140.
125. Параниця С. П. Адміністративно-правові засади обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / С. П. Параниця. – Ірпінь, 2009. – 22 с.
126. Пастух І. Д. Організаційно-правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні : автореф. дис.. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / І. Д. Пастух. – Ірпінь, 2005. – 21 с.
127. Патроны ручного огнестрельного оружия и их криминалистическое исследование / М. М. Блюм, А. С. Волнов, А. В. Жук, Т. Ф. Одиночкина, А. И. Устинов, В. В. Филиппов. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1982. – 296 с.
128. Пирумов B. C. Стратегия выживания социума. Системный подход в исследовании проблем геополитики и безопасности / В. С. Пирумов. – М. : Дружба народов, 2003. – 544 с.
129. Піджаренко О. М. Зброя і ми. Законодавче, нормативне і відомче регулювання відносин, пов’язаних з вогнепальною мисливською зброєю, службово-штатною і іншою зброєю та спец засобами індивідуального захисту / О. М. Піджаренко. – К. : Наукова думка, 1998. – 224 с.
130. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 383 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. – № 9. – С. 16. – Ст. 536.
131. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ : Українсько-американське бюро захисту прав людини, 1996. – С. 35–39.
132. Правознавство : навчальний посібник / В. І. Бобир, С. Е. Демський, А. М. Колодій та ін. ; за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 480 с.
133. Приймаченко О. Безправ’я людини: традиції і нові тенденції / О. Приймаченко // Дзеркало тижня. – 2009. – № 44 (772).
134. Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика / [відп. ред. Ю. І. Римаренко]. – К. : КНТ, 2006. – 740 с.
135. Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20.03.2003 № 638-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – Ст. 180.
136. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 95.
137. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Ст. 225.
138. Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні : постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 1997 р. № 829 // Офіційний вісник України – 1997. – № 32. – Ст. 4.
139. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
140. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – С