АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОВАДЖЕННЯ ІЗ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ

Короткий опис

Вступ ......................................................................................................... 3
Розділ І. Юридична природа та соціальне призначення провадження зі звернень громадян
1.1. Поняття та зміст адміністративного процесу, проблеми його реформування............................................................................................ 11
1.2. Структура адміністративного процесу та місце у ній провадження зі звернень громадян...................................................
34
1.3. Характеристика звернень громадян та причини їх надходження
до органів прокуратури............................................................................
57
1.4. Принципи та стадії провадження зі звернень громадян в органах прокуратури ..............................................................................
85
Розділ ІІ. Правове становище учасників провадження у справах зі звернень громадян в органах прокуратури
2.1. Прокурор в системі суб’єктів провадження за зверненнями громадян..............................................................................................
131
2.2. Правовий стан учасників провадження зі звернень громадян в органах прокуратури та проблеми його реалізації..........................
147
2.3. Законність провадження зі звернень громадян в органах прокуратури та проблеми його удосконалення...............................
170
Висновки ................................................................................................. 206
Список використаних джерел ............................................................. 211
Додатки ................................................................................................... 228

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення, що відбулися в нашій країні за останні десять років, істотно актуалізували проблему зміцнення законності й правопорядку, забезпечення безпеки особистості, суспільства й держави. Однак, як показує практика, цілі й принципи правової держави дотепер не стали реальністю. Більше того, у сучасний період держава не в змозі повною мірою здійснювати надійний захист життя, здоров'я та гідності особи, забезпечувати суворе й неухильне дотримання й виконання законодавства вести ефективну боротьбу з різного роду порушеннями прав і свобод громадян, що є «живильним» середовищем для злочинних зазіхань. У зв’язку із цим, важливим завданням є формування зваженої й обґрунтованої адміністративної політики як складової частини правоохоронної політики держави, що справляє серйозний вплив на широке коло суспільних відносин. Розв’язання цих та ряду інших завдань у сфері різноманітних і часто досить складних взаємовідносин громадян з органами держави нерозривно пов'язане з удосконалюванням організації й здійсненням провадження по зверненням громадян. Не обминають ці проблеми і органи прокуратури, діяльність якої є важливою гарантією забезпечення прав громадян. Зі становленням незалежної України як демократичної, соціальної, правової держави стало можливим повернення влади до проблем людини та забезпечення її прав і свобод. Конституція України визначає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, гарантує її права і свободи. У зв’язку з цим актуальним є дослідження інституту здійснення провадження щодо звернень громадян в адміністративному процесі в цілому і в органах прокуратури зокрема.
За радянських часів питання провадження із пропозицій, заяв і скарг громадян були предметом дослідження таких вчених-адміністративістів, як: Лазарєв Б.М., Саліщева Н.Г., Хаманєва Н.Ю., Галаган І.А., Луньов О.Є., Масленніков М.Я., Попов В.І., Кононов П.І., Якуба О.М., і ряду інших. Проблеми, пов'язані з цим адміністративним провадженням частково були досліджені в роботах: Коренєва О.П., Веремєєнко І.І., Котюргина С.І., Шергина О.П., Чернявского В.С., Якимова А.Ю. та інших учених і фахівців-практиків. Окремі питання провадження зі звернень громадян досліджували у своїх роботах вітчизняні вчені-адміністративісти: Битяк Ю.П., Авер’янов В.Б., Антипов В.І., Бандурка О.М., Голосніченко І.П., Перепелюк В.Г., Шамрай В.О., Тищенко М.М та інші.
Роботи вищезазначених авторів мають безсумнівну теоретичну й практичну значимість, проте цілісної сучасної наукової концепції провадження із пропозицій, заяв і скарг громадян не створено. Це обумовлено чинниками як об’єктивного, так і суб'єктивного характеру. У зв'язку із цим, виникає необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень, щодо провадження зі звернень громадян з урахуванням перспектив розвитку адміністративного законодавства, яке регламентує даний вид адміністративного провадження.
Актуальність зазначеної теми пояснюється необхідністю наукових досліджень проблем правового і процесуального регулювання та практичної реалізації інституту провадження за зверненнями громадян. До цього часу не було проведено комплексного дослідження провадження із звернень громадян, а ті котрі здійснювалися, були неповними і ґрунтувалися на застарілій нормативній базі. Не акцентувалась увага і на особливостях провадження по зверненням громадян в органах прокуратури. Виходячи із цього, комплексне дослідження провадження за пропозиціями, заявами і скаргами громадян може сприяти розробці пропозицій щодо підвищення його ефективності й забезпеченню дотримання законності в процесі його здійснення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п. 15, 26 Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р., п. 2.8 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п.п. 6.6, 6.7 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., а також плану наукових досліджень кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду визначити сутність, особливості та процедури провадження зі звернень громадян в органах прокуратури, сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо його удосконалення.
Для досягнення цієї мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
• з’ясувати поняття та зміст адміністративного процесу, сутність та особливості провадження зі звернень громадян в органах прокуратури;
• визначити місце провадження зі звернень громадян у структурі адміністративного процесу;
• охарактеризувати основні види звернень громадян та причини їх надходжень до органів прокуратури;
• розкрити зміст принципів та поняття стадій провадження зі звернень громадян в органах прокуратури;
• проаналізувати види та правовий стан суб’єктів, які беруть участь у провадженні зі звернень громадян;
• з’ясувати роль та місце прокурора у системі суб’єктів провадження зі звернень громадян, його повноваження щодо здійснення цього провадження;
• охарактеризувати статус громадянина у провадженні зі звернень громадян в органах прокуратури;
• визначити систему засобів забезпечення законності здійснення провадження зі звернень громадян в органах прокуратури;
• сформулювати пропозиції щодо підвищення ефективності здійснення провадження зі звернень громадян в органах прокуратури та удосконалення його правового регулювання.
Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу здійснення провадження зі звернень громадян в органах прокуратури.
Предмет дисертаційного дослідження становлять теоретичні і організаційно-правові питання здійснення провадження зі звернень громадян в органах прокуратури.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Здійснено системний аналіз адміністративно-правових засад провадження зі звернень громадян. У роботі використовувалися також окремі методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3), порівняльно-правовий використано для аналізу точок зору вчених щодо проблем реформування адміністративного процесу, визначення його структури, принципів та стадій провадження зі звернень громадян в органах прокуратури (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4), логіко-юридичний – для визначення місця провадження зі звернень громадян у структурі адміністративного процесу, характеристики звернень громадян, суб’єктів провадження та їх правового стану (підрозділи 1.2-1.4, 2.1, 2.2), системно-структурний – для визначення структури адміністративного процесу та місця прокурора у системі суб’єктів провадження зі звернень громадян (підрозділи 1.2, 2.1), формально-логічний – для формулювання пропозицій щодо внесення змін до чинних нормативно-правових актів, які прямо або опосередковано регулюють провадження зі звернень громадян (підрозділи 1.4, 2.3); статистичний метод застосовано для дослідження аналітичних даних (підрозділи 1.3, 2.3).
Теоретичною основою дисертації є праці вітчизняних правознавців з проблем теорії права, адміністративного права і процесу та інших юридичних наук, які стосуються теми дослідження. Нормативну базу дисертації становлять Конституція, чинні закони та інші нормативно-правові акти України, що регламентують порядок здійснення провадження зі звернень громадян в органах прокуратури. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані про звернення громадян до органів прокуратури та інших органів державної влади, матеріали органів прокуратури, що стосуються їх розгляду і вирішення, політико-правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у сучасній вітчизняній юридичній науці проведено комплексне дослідження провадження зі звернень громадян в органах прокуратури, а також визначено напрямки його удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано і обґрунтовано низку нових висновків, пропозицій і рекомендацій. Основні з них такі:
- вперше сформульовано основні вимоги до організаційно-правового забезпечення провадження зі звернень громадян в органах прокуратури;
-поглиблено характеристику правового стану учасників провадження зі звернень громадян в органах прокуратури; положення про те, що провадження зі звернень громадян є основою формування адміністративно-правового статусу людини і громадянина в Україні;
- уточнено поняття провадження зі звернень громадян в органах прокуратури, адміністративно-правовий статус громадянина в цьому провадженні;
- подальшого розвитку набуло визначення і обґрунтування основних положень провадження зі звернень громадян в органах прокуратури; розробка системи принципів, на яких базується це провадження; визначення його стадій як окремих частин цього провадження, що мають індивідуальні властивості;
- удосконалено класифікацію системи стадій провадження зі звернень громадян в органах прокуратури; визначення системи суб’єктів цього провадження як системоутворюючої сукупності елементів та визначено місце прокурора у ній;
- сформульовано і обґрунтовано низку конкретних пропозицій щодо удосконалення провадження зі звернень громадян в органах прокуратури;
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на базі теоретичних і прикладних досліджень визначено шляхи підвищення ефективності провадження зі звернень громадян в органах прокуратури. Отримані результати становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового регулювання здійснення провадження зі звернень громадян в органах прокуратури;
- у правотворчості – їх може бути використано для удосконалення чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про звернення громадян";
- у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичне здійснення органами прокуратури провадження зі звернень громадян;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації знайдуть застосування під час проведення занять та підготовки навчально-методичної літератури з дисциплін „Конституційне право”, „Адміністративне право” та "Адміністративний процес".
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях: „Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці та освіті” (м. Кривий Ріг, 2002 р.), „Наука і освіта 2004”, "Динаміка наукових досліджень 2004”, ”Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ 2004 р.). Результати наукового дослідження обговорювалися також на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та чотирьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які об’єднують 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, список літератури містить 191 найменування і займає 16 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Конституція проголосила Українську державу демократичною, правовою, соціальною республікою. Людина, її життя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю. Право громадян на звернення є конституційним правом громадян України.
2. У процесі теоретичного й емпіричного дослідження конкретизований механізм реалізації права на звернення. Зазначено, що провадження по справам про звернення громадян являють собою регламентовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність визначених в законодавстві суб’єктів розгляду звернень, суттю якої є вирішення різноманітних питань як юрисдикційного, так і неюрисдикційного характеру, поставлених громадянами, на основі всебічного і об’єктивного з’ясування всіх обставин справи та вжиття за необхідності відповідних заходів, спрямованих на задоволення потреб громадян, реалізацію та захист їх прав та свобод.
3. Провадження зі звернень громадян може бути визначено як правовий інститут і як вид адміністративно-процесуальної діяльності. У першому випадку – це сукупність відповідних правових норм, у другому – врегульовані адміністративно-процесуальними нормами порядок дій суб’єктів провадження у зв’язку з реалізацією його задач. Зазначене провадження – це системне утворення, комплекс взаємопов’язаних процесуальних дій, які: створюють певну сукупність процесуальних правовідносин, що відрізняються предметною характеристикою і взаємопов’язаністю з відповідними правовідносинами; потребують встановлення доказів, а також обґрунтування всіх обставин і фактичних даних юридичної справи, що розглядається; що спричиняють необхідність закріплення офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах, документах.
4. Зазначено, що серед задач провадження зі звернень громадян в органах прокуратури насамперед можуть бути виділені наступні: своєчасне, всебічне повне та об’єктивне з’ясування обставин кожного звернення; вирішення звернення у точній відповідності з чинним законодавством; виявлення причин та умов, які спонукали громадянина здійснити звернення; забезпечення виконання прийнятого рішення; здійснення юридично-роз’яснювальної роботи серед населення щодо дотримання законів, зміцнення законності. Визначено загальні і спеціальні принципи провадження за зверненнями громадян в органах прокуратури. До загальних принципів варто віднести: законність, рівність людини і громадянина перед законом і органом, що вирішує справу, об’єктивності, або матеріальної істини, ведення справи національною мовою, гласність, відповідальність за порушення правил процесу і за прийнятий акт (рішення). Особливе місце на думку автора займає презумпція правомірності дій та правової позиції громадянина. До числа спеціальних принципів, що забезпечують механізм провадження зі звернень громадян, відносяться принципи рівної відповідальності держави і громадянина, загального права на подання звернення; свободи змісту звернення; принцип комплексного підходу при здійсненні провадження зі звернень громадян; принцип повного відновлення у колишньому становищі.
5. У провадженні зі звернень громадян в органах прокуратури можна виділяти наступні стадії: порушення справи за пропозицією, заявою або скаргою (залежно від форми подання звернення – реєстрація письмового, або заслуховування усного); розгляду і перевірки фактів, що містяться у зверненні; прийняття рішення за пропозицією, заявою, або скаргою і виконання прийнятого рішення за зверненням; оскарження прийнятого рішення.
6. Широке коло різновидів взаємовідносин громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування зумовили необхідність наглядової діяльності органів прокуратури у провадженні зі звернень громадян. Органи прокуратури становлять правову надбудову над елементами системи суб’єктів провадження зі звернень громадян і водночас відбивають зв’язок між сукупністю елементів досліджуваної системи суб’єктів. Аналізуючи місце і роль органів прокуратури в системі суб’єктів провадження за зверненнями громадян обґрунтовується необхідність збереження за органами прокуратури загальнонаглядової функції.
7. Доведена необхідність вдосконалення законодавства, яке регламентує провадження із звернень громадян. Наголошено на необхідність визначення поняття колективного звернення громадян на законодавчому рівні і його закріплення в законодавстві як окремого різновиду звернень громадян. Колективним зверненням можна вважати звернення двох і більше осіб, а також звернення, прийняте на мітингах або зборах і підписане організаторами або учасниками мітингу, зборів із зазначенням місця та дати проведення.
8. Зважаючи на необхідність забезпечення суб’єкту звернення можливостей для доведення своєї позиції, пропонується законодавчо закріпити обов’язок суб’єкта розгляду справи сприяти громадянам в одержанні необхідних доказів та надавати необхідну правову допомогу.
9. Вважається доцільним закріпити законодавчо скорочені терміни розгляду звернень військовослужбовців у зв’язку із специфікою проходження військової служби, а також для окремих категорій громадян з огляду на наявність відповідних заслуг та особливості їх правового статусу. 10. Пропонується детально регламентувати процедуру перевірки фактів, що містяться в пропозиції, заяві або скарзі громадянина. Для цього, зокрема, варто нормативно закріпити визначення доказування, способів збирання доказів по скарзі, перевірки конкретної пропозиції або заяви і ряду інших процесуальних дій, що справляють безпосередній і опосередкований вплив на ухвалення рішення по поданому громадянином зверненню. У зв’язку з цим вбачається доцільним ввести відповідні доповнення до Закону України “Про звернення громадян”. Доцільним вважається також встановити відповідальність посадових осіб за навмисне чи несвоєчасне ненадання громадянам відповідних документів. Чіткого законодавчого закріплення потребують і питання що торкаються прийняття рішення за зверненнями. Підкреслюється особливе значення стадії виконання рішення по зверненню громадянина, наголошується на необхідності посилення ролі та значущості прокурора на даній стадії провадження.
11. Особливу групу учасників провадження складають громадяни – суб’єкти звернення. Формування та реалізація їх адміністративно-процесуального статусу повинні відповідати конкретним цілям, а саме: визнання громадянина повноправним суб'єктом – учасником адміністративно-процесуальних правовідносин; наділення громадянина конкретним комплексом процесуальних прав і обов'язків, а також можливістю виконувати ці обов'язки; надання цьому комплексу прав і обов'язків офіційного характеру через закріплення його в правових нормах. Формування й реалізація адміністративно-процесуального статусу громадянина перебуває в тісному зв'язку з регламентацією правового стану інших суб'єктів адміністративного провадження.
12. Однією з умов, необхідних для чіткої реалізації права громадянина на подання звернень, може стати така організаційно-правова система вирішення звернень громадян, яка не тільки забезпечить своєчасне й об’єктивне прийняття рішень за зверненнями, але і буде сприяти вживанню заходів щодо їх швидкого виконання.
13. Як забезпечення однієї з організаційно-правових гарантій законності здійснення провадження за зверненнями громадян в органах прокуратури, вважається доцільним ввести норму, яка б допускала можливість застосування звукозапису під час прийому громадян. Вважається, що важливою організаційно-правовою гарантією законності при розгляді і вирішенні пропозицій, заяв і скарг громадян в органах прокуратури могло б стати закріплене у відомчому нормативному акті положення про те, що звернення громадян розглядають як посадові особи, так і уповноважені на те співробітники або спеціально створені для цього структурні підрозділи. Це дозволить зазначеним співробітникам мати повноцінну й об'єктивну інформацію про недоліки в діяльності підлеглих апаратів, підрозділів і служб роботи зі зверненнями громадян, що у свою чергу дозволить більш оперативно забезпечувати контрольні функції, а також надавати практичну і методичну допомогу в організації провадження за пропозиціями, заявами і скаргами громадян.
14. Серед напрямків удосконалення та докорінного поліпшення роботи зі зверненнями громадян в органах прокуратури слід виділити: створення громадянам найбільш сприятливих умов для звернення із пропозиціями, заявами або скаргами; оптимізація організаційної складової провадження: упорядкування і чітка регламентація системи реєстрації звернень, скорочення етапів проходження, невиправданих передач від одного виконавця до іншого; скорочення часу “очікування” вирішення і часу звернення в цілому; створення єдиної безперервної системи контролю, надання юридичної і практичної допомоги в ході роботи з пропозицією, заявою або скаргою; навчання і перепідготовка кадрів відповідних служб, апаратів і підрозділів для належного здійснення провадження за пропозиціями, заявами і скаргами громадян.
15. Зазначено, що організаційно-правові гарантії законності полягають не тільки в створенні досить ефективного механізму відновлення порушених норм, але й у забезпеченні такого порядку застосування норм права, які б належним чином запобігали можливості подібних порушень. Серйозною організаційно-правовою гарантією законності при здійсненні провадження за зверненнями громадян в органах прокуратури повинне стати встановлення подвійного контролю за виконанням рішення. Для цього необхідно закріпити у законодавстві положення про те, що провадження за зверненням вважається закінченим тільки після виконання прийнятого по ньому рішення. Вважається за доцільне розробка і введення в дію автоматизованої пошукової системи (АІПС) “Звернення громадян”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. –Ст. 141.
2. Конвенція ООН „Про захист прав і основних свобод людини 1950 року, перший протокол та протоколи № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // Офіційний вісник України - 1998. - № 13.
3. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України. К.: Факт. – 2003. – 496 с.
4. Дурнев В. Нужен ли административный суд // Советская юстиция. - 1988. - № 6. – С. 25-26.
5. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. – Чернівці.: Рута. - 2001. – 316 с.
6. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования. – Харьков: Право, 1998.-.266 с.
7. Загряцков М. Д. Право жалобы // Право и жизнь – 1923. - № 9 С. 81-86.
8. Сорокин В.Д. Проблемы административно процесса. М., Юрид. лит., 1968. – 144 с.
9. Сорокин В.Д. Административно-процесуальные отношения. – Л., Лениздат., 1968.- 74 с.
10. Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное право. – М.: Юрид. Лит., 1972. – 240 с.
11. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1996 – 369 с.
12. Бахрах Д.Н. Нормативная основа административной ответственности // Сов. юстиция. – 1981. - №7. – С. 8-12.
13. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов. – М.: Норма, 2000. – 640 с.
14. Коренев А.П. Административное право России, М., 1997.- 387 с.
15. Коренев А.П. Кодификация советского административного права, М., Юрид. лит., 1970. – 198 с.
16. Горшенев В.М. Методологические проблемы теории юридического процесса в условиях развитого социализма // Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности. - Ярославль, 1976. – Вып. 3. - С. 3 -9.
17. Тихомиров Ю.А. О концепции развития административного права и процесса // Государство и право. – 1998. - № 1. – С. 5-14.
18. Панова И. Необходимо самостоятельное административное судопроизводство // Закон. – 1999. - № 10. – С. 21-24
19. Панова И.В. Административно - юрисдикционный процесс. Монография. – Саратов: Светопись, Приволжское книжное издательство, 1998. – 225 с.
20. Панова И.В.Административный процесс в Российской Федерации: понятие, принципы и виды // Правоведение. – 2000. - № 2. – С. 114-127
21. Салищева Н.Г. Вопросы административного процесса на современном этапе М.: Изд-во МГУ 1965. – 147 с.
22. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит., 1964 – 158 с.
23. Салищева Н.Г. Гражданин и административная юрисдикция. – Москва: Наука, 1970. – 163 с.
24. Салищева Н.Г., Хаманева Н.Ю. Административная юстиция и административное судопроизводство // Государство и право. – 2002. -№ 1. – С. 5-11.
25. Клейман А. Вопросы гражданского процесса в связи с судебной практикой // Социалистическая законность. – 1946.- № 9. –
С. 11-14.
26. Пискотин М.И. Социализм и государственное управление. М., Наука, 1981 – 254 с.
27. Якимов А.Ю. Административно-юрисдикционный процесс и административно- юрисдикционное производство // Государство и право. – 1999. - № 3 – С. 5-10.
28. Демин А.А. Административный процесс в развивающихся странах. – М: Изд-во унив-та дружбы народов, 1987. - 84 с.
29. Демин А.А. Понятие административного процесса и кодификация административного законодательства // Государство и право.- 2000. - №11 – С. 10-11
30. Лория В.А. Некоторые вопросы теории кодификации административно-процессального права. – Тбилиси, 1974. – 104 с.
31. Лория В.А. Административно-процессуальная деятельность и виды административных производств // Советское государство и право. – 1978. - №1. – С. 119-123
32. Финочко Ф. Д. Процессуальные гарантии в производстве дел об административных нарушениях: автореф….канд. дис. юр. наук. Харьков. -1968. – 25 с.
33. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Административный процесс.: Підручник для вищих навч. закл. - К.: Літера ЛТД, 2002. - 288 с.
34. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. Станом на 1 червня 2002 р. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – 164 с.
35. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами. Станом на 1 січня 2001 р. / За заг. ред. Е.Ф. Демського. – К.:Юрінком Інтер, 2001. – 1086 с.
36. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 16. – Ст. 203.
37. Про звернення громадян. Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. – Ст. 256.
38. Адміністративне право України: Підручник / За ред.. Ю.П. Битяка – Х.: Право, 2000. – 500 с.
39. Советское административное право / под ред. д. ю. н., проф. Павловского Р. С. – К.: Вища школа, 1986. – 416 с.
40. Авер’янов В.Б. Правові питання реалізації конституційних принципів взаємовідносин громадян з органами виконавчої влади // Матеріали науково-практичної конференції: теоретичні питання реалізації Конституції України. Проблеми, досвід, перспективи. 1997. – К. – С. 6-7
41. Засторожная С. К. Советский административный процесс. Учеб. Пособие. – Воронеж.: Воронежский ун-т, 1985. – 96 с.
42. Якимов А. Ю. Принципы административно-юрисдикционного процесса // Государство и право. 1999. - №6. – С. 5-11
43. Котюк В. О. Теорія права. – К.: Вен турі. 1996. – 208 с.
44. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. - 2000. - №7. – С. 6-8
45. Алексеев С.С., Общая теория права.: В 2-х томах – М.: Юрид. лит., - 1981. – Т 2. – 360 с.
46. Перепелюк В.Г. Поняття і принципи адміністративного процесу: питання теорії: дис....канд. юрид. наук. Чернівці. 2000. – 185 с.
47. Про мови в Українській РСР. Закон України Від 28 жовтня 1989 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1989. - № 45. - Ст. 15.
48. Тихомиров Н. А. Курс административного права и процесса. М., Юринформцентр, 1998. – 768 с.
49. Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів. 3-є видання- К.: Вентурі, 1998.- 208с.
50. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2001. – 112 с.
51. Коваль Л. Адміністративне право України. - К.: Основи, 1994. – 208 с.
52. Додин Е. В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов государственного управления. – Одесса.: Вища школа , 1976. – 126с.
53. Чечот Д.М. Административная юстиция. Теоретические проблемы. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та. 1973. – 134 с.
54. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. – Х.: Право, 1998. – 37 с.
55. Голосніченко І. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів // Право України – 2003. - № 10. – С. 85-89
56. Кодекс адміністративного судочинства України. Х.: Консум. 2005. – 160 с.
57. Берідзе М. Н. Особенности системного подхода при построении административно-правовых норм // Збірник наукових праць. Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в науці та освіті. Кривий Ріг.:І.В.І, 2002. – С. 226-228
58. Чечот Д.М. Неисковые производства. М., Юрид. лит., 1973. – 168 с.
59. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М.: Российское право, 1992. – 78 с.
60. Боннер А.Т. Некоторые особенности доказывания по делам возникающим из административно-правовых отношений // Вопросы советского государства и права. Иркутск, 1965. - С. 39-42.
61. Квиткин В. Т. Судебный контроль за законностью действий органов государственного управления: автореф. дисс.... канд. юрид. наук. М., 1968. – 23 с.
62. Сорокин В.Д. Правовое регулирование: предмет, метод, процессы. Ассоц. "Юрид. центр". – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 659 с.
63. Корф С.А. Административная юстицiя въ России. Книга вторая. - Петербургъ, Типография Тренке и Фюсно, 1910. – 507 с.
64. Рязановский В. Единство процесса. М.: ГОРОДЕЦ, 1996. –
57 с.
65. Гладун З. Поняття і зміст державного управління: адміністративно-правовий аналіз. – Львів, 1996. – 21 с.
66. Козлов Ю.М. Административное правоотношение. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
67. Стахурський М. Проблеми реформування адміністративно-юрисдикційного процесу // Право України. – 2002.- №3. – С. 27-29
68. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: конспект лекцій – Харків: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 1996. – 160 с.
69. Четвериков В.С. Административное право. Учебное пособие. – М., Новый юрист, 1998. – 144 с.
70. Хаманева Н.Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти. – М.: РАН Инст-т. Госуд. и права, 1997. – 216 с.
71. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. – М.: Юрид. лит-ра, 1979. - 136 с.
72. Кононов П.И. Административный процесс: подходы к определению понятия и структуры // Государство и право. 2001 - № 6. – С. 16-24.
73. Ремнев В.И. Право жалобы в СССР: дисс.... канд. юрид. наук. – М.: 1963. – 287 с.
74. Ремнев В.И. Повышение эффективности порядка рассмотрения обращений граждан // Советское государство и право. 1976. - № 12. – С. 28-31.
75. Петров Г.И. Гражданин и должностное лицо в Советском государстве // Вести ленинградского университета - 1971. - № 23 –
С. 129-132.
76. Петров Г.И. О кодификации советского административного права. // Советское государство и право, 1962. - № 5 – С. 37 - 42
77. Ремнев В.И. Методы и формы государственного управления. М. Юрид. лит., 1977. - 286 с.
78. Ремнев В.И. Социалистическая законность в государственном управлении. – М., Юрид. лит., 1979. – 86 с.
79. Хаманева Н.Ю. Охрана прав граждан в зарубежных странах: Институт амбудсмана: Сравнительный аспект. – М,: АН СССР ИНИОН, 1991. – 54 с.
80. Хаманева Н.Ю. Право жалобы граждан в Европейских социалистических странах. – М.: Наука, 1984. – 108 с.
81. Конституционное (государственное ) право зарубежгых стран. Учебник. В 4-х т. – Том 3 / Отв. Ред. Б.А. Сташун. – М., 1997. – 388 с.
82. Бахрах Д. Н., Ренов Э. Н. Производство по делам об административных правонарушениях. М.: Знание,1989 – 96 с.
83. Тарануха В. І. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади: дис.... канд. юр. наук К.: – 2003. – 231 с.
84. Із сподіванням на справедливість // Урядовий кур’єр. – 5 лютого 2004. - № 22.
85. Чутливий індикатор стану суспільства. Про роботу із зверненнями громадян, що надійшли до Кабінету Міністрів України // Урядовий кур’єр. - 10 березня 2005. - № 43.
86. Дісак А.М. Довідка про стан роботи органів прокуратури України з розгляду звернень за 8 міс. 2003 року // http://www.gpu.gov.ua/ua/vistup.html?id=366
87. Про прокуратуру України. Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 53. – Ст. 173
88. Інструкція про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України. Затверджена наказом Генерального прокурора України від 9 квітня 2004. - № 5 гн.
89. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. М.: Наука, 1974. – 247 с
90. Бутылин В.Н. Рассмотрение жалоб граждан на действия работников внутренних дел, ущемляющих права и законные интересы граждан. - М.: Академия МВД РФ, 1992. – 84 с.
91. Алистратов Ю.Н. Право граждан на обращение в государственные органы и органы местного самоуправления в условиях становления демократического государства: дисс....канд. юрид. наук. М., 1995. - 228 с.
92. Бочкова Т.А. Предложения, заявления и жалобы как средства охраны прав граждан и обеспечения законности в государственном управлении: дисс.... канд. юрид. наук – Свердловск, 1966. – 254 с.
93. Буденко Н.И., Ерилин Н.П. Организация работы дежурных частей и участковых инспекторов милиции с заявлениями, предложениями и жалобами граждан – М.: МВШМ МВД СССР, 1990. – 57 с.
94. Березовская С. Г. Правовые гарантии законности в СССР. - М.: Изд-во акад. наук СССР, 1962. – 472 с.
95. Ратнер Л.И. Об усилении гарантий своевременного и правильного разрешения жалоб трудящихся // Советское государство и право – 1959 - № 9 – С. 56-61.
96. Ремнев В.И. Предложения, заявления и жалобы граждан. – М., Юрид. лит., 1975. – 71 с.
97. Толковый словарь русского языка под ред. проф. Д.Н. Ушакова. В 4 т. Изд.: ООО АСТ. Т3. – 1163 с.
98. Толковый словарь русского языка под ред. проф. Д.Н. Ушакова. В 4 т. Изд.: ООО АСТ. Т1. – 1163 с
99. Ремнев В.И. Из истории развития административной юстиции в СССР. – В сб.: Проблемы управления и гражданского права. – М., 1976. – С. 70 - 74.
100. Мальков В.В. Советское законодательство о жалобах и заявлениях. - М., Изд-во МГУ, 1967 – 108 с.
101. Усанов В.Є. Проблемы формирования административной юстиции в России // Право и жизнь. www-версия бумажного журнала www.pravogizn.hl.ru/KSNews/PIG_idx18.htm
102. Гурвич М.А, Основные черты гражданского процессуального правоотношения // Сов. государство и право. – 1972. - № 2 – С. 31-33.
103. Ленин В.И. Полн. Собр. Соч. 1950. - Т. 50. – 579 с.
104. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы. В теории и законодательстве. М.: «Право и жизнь»,1925. – 125 с.
105. Бахрах Д.Н., Боннер А.Т. Административная юстиция: развитие и проблемы совершенствования // Советское государство и право – 1975. - № 8. - С. 57-62.
106. Елистратов А. И. Должностное лицо и гражданин // Сб. Вопросы административного права. М., 1916. – С. 80
107. Гиро Поль. Частная и общественная жизнь римлян. – С-Пб.: Алтея, 1995. – 539 с.
108. Долежан В. Проблеми правового регулювання організації і проведення масових публічних акцій // Право України. – 2003. - № 7. – С. 84-89.
109. Козлова Л.С. Конституционное регулирование в СССР – М., Госюриздат, 1985. – 168 с.
110. Соболева С.Б. Законность разрешения обращений граждан, как фактор обеспечения их социальной защищенности: дисс…. канд. юр. наук. М., 1990. – 237 с.
111. Абельдинов А.К. Работа государственных органов и общественных организаций с обращениями граждан: дисс.... канд. юр. наук, М., 1991. – 247 с.
112. Козлов Ю.М. Прием и рассмотрение жалоб и заявлений трудящихся. – М., Госюриздат, 1956. – 68 с.
113. Алексеев С.С., Общая теория права.: В 2-х томах – М.: Юрид. лит., - 1981. – Т 2. – 360 с.
114. Берідзе М.Н. Стадії провадження у справах за зверненнями громадян // Вісник національного університету внутрішніх справ. Х., Вип. 29. – 2005. – С. 139 – 147.
115. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс.: Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. – Воронеж: Воронежский ун-т, 1990. – 207 с.
116. Козлов Ю.М. Разрешение жалоб и заявлений трудящихся органами советского государственного управления. – М., Госюриздат, 1955. – 67 с.
117. Хусанов А.Т. Деятельность исполнительных комитетов местных Советов народных депутатов по рассмотрению предложений, заявлений и жалоб граждан: дисс.... канд. юр. наук, Ташкент, 1982. – 247 с.
118. Бородин Л.П. Обжалование по делам об административных нарушениях, подведомственных органов внутренних дел: дисс.... канд. юр. наук, М., 1993. – 239 с.
119. Адміністративно-процесуальний кодекс України (проект). – К.: Вид-во дім Ін Юре. - 2001. (додаток до журналу „ Вісник Верховного Суду України”. – 2001. - № 5).
120. Хаманева Н.Ю. Теоретические проблемы административно- правового спора // Государство и право. – 1998. -№ 12. –С. 29-36.
121. Бородін І.Л. Про види оскарження // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. –Вип. 3 – С.49-51.
122. Третьяков А.И. Производство по предложениям, заявлениям и жалобам граждан в деятельности органов внутренних дел: автореф. дисс…. канд. юр. наук. – М., 2002. – 24 с.
123. Козлов Ю.М. Институт права жалобы по советскому административному праву: дисс…. канд. юр. наук, М., 1953. – 297 с.
124. Федоренко В. Поняття системи конституційного права України // Право України. - 2000. - № 7. - С. 9-11
125. Теория государства и права / Под ред. М.Н. Марченко – М.: Зерцало, 2001. – 624 с.
126. Тихомиров Ю. Административное судопроизводство в России: перспективы развития // Российская юстиция .- 1998. – № 8. – С. 35-38
127. Стефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Україні // Право України. – 1999. -№ 7. – С. 5-12
128. Хомяков Г.А. Рассмотрение жалоб на действия должностных лиц. Казань. – 2000. – 176 с.
129. Ківалов С. Деякі питання судово-правової реформи // Вісник прокуратури. - № 3. – 2000. – С. 28-29.
130. Овсянко Д.М. Административное право. Учебное пособие. – М. Юристъ, -1997. – 468 с.
131. Стефанюк В., Голосніченко І., МихєєнкоМ. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики// Право України. – 1999. -№ 9. – С. 6-8
132. Васил'єв Г. Прокуратура як гарант законності в державі // Вісник прокуратури. -2003. –№ 12. – С. 3-5
133. В.Гусарів, М.Руденко. Стратегія прокурорського нагляду // Право України, 1995. - №8. - С. 24-26
134. Иоффе М. Чи займе прокуратура належне місце // Право України. 1995. - №8. - С. 26-27
135. Шумський П. Прокуратура – її місце та роль у державі // Право України. 1997. - №8. - С.40-43;
136. Шумський П. Місце прокуратури в системі державних органів // Право України. 1995. - №2. - С. 12-13
137. Шишкін В. Прокуратура і правосуддя в суверенній Україні // Право України. 1992. - №1. - С. 6-8
138. Бандурка О. Прокуратура: думки про її реорганізацію // Право України. 1995. - №8. - С. 40-43.
139. Кони А.Ф. Собр. Соч. Т.4. - 541 с.
140. Ломовський В. Не рубите дуб. К вопросу о концепции российского прокурорского надзора // Российская юстиция. 1994. - №8. - С. 42
141. Висновки Європейської комісії “За демократією через право” (Венеціанська комісія). - Страсбург. - 2001. – 11 грудня.
142. Михайленко О. Проблеми реформування прокуратури України // Право України. 1998. - №1. - С. 78-82
143. Косюта М. Функції прокуратури за законодавством країн пострадянського просторові: порівняльно-правовий аналіз // Право України. 2003. - №5. - С. 80-84
144. Давиденко Л., Суботін Е., Черв'якова О., Марочкін І. Загальний нагляд прокуратури: минуле, сучасне, майбутне // Право України. 1996. - №10. - С. 23-26
145. Дисциплінарний статут Збройних Сил України // Військові статути Збройних Сил України. К.: Воєнне видавництво України “Варта”, 1999. - Ст. 208-251
146. Лазарев Б. М., Липень С. В. Теорія держави і права.: Підручник для вузів. – М.: Вид. Спарк. – 1998. – 293 с.
147. Загальна декларація прав людини. Прийнята та проголошена резолюцією 217 А (III). Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.
148. Міжнародний пакт про громадські і політичні права // Права людини. Зб. док. К.: Наук. Думка. 1989. – 248 с.
149. Стефанюк. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів // Право України. – 2000. - № 2. – С. 3-6
150. Битяк Ю.П. Адміністративна юстиція і права людини // Проблеми законності: Респ. Міжв. Наук. Зб. / відп. Ред. В.Я. Тацій., -
Х.: Нац. Юрид. Акад. України. – 2000. –Вип. 42. – С. 114-116.
151. Тищенко Н.М. Гражданин в административном процессе. – Х.: Право, 1998. - 192 с.
152. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав, свобод людини громадянина // Право України. – 2003.- № 5 – С. 36 - 40.
153. Хаманева Н.Ю. Право граждан на подачу обращений // Гражданин и право. – 2000. - № 1. – С. 32-38
154. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. -2000. - № 3. – С. 28-31
155. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. – М.: Юриздат. – 1974. – 274 с.
156. Боброва Н.А. Конституционный строй и конституционализм в России.: Монография. М.: ЮНИТИ. – 2003. – 264 с.
157. Коліушко І., Тимощук В. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права // Право України. – 2001. - №5 - С. 30-31.
158. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення Указ Президента України від 19 березня 1997 р. // Урядовий кур’єр – 1997. – 19 березня.
159. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 // Зібрання законодавства України. – 1997. - № 4. – Ст. 202.
160. Про боротьбу з корупцією. Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 34 – Ст. 226.
161. Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. -1993. - № 52. – Ст. 490.
162. Про місцеві державні адміністрації. Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №20-21. – Ст. 190.
163. Про державну таємницю. Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. -1994. - №16 – Ст. 93.
164. Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48 – Ст. 650.
165. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / за ред. В.М. Вакуленка, О.П. Товстенка, - К.: Юрінком, 1997. – 580 с.
166. Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України № 414 від 10 червня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - № 32. – Ст. 1213.
167. Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організацію прийому громадян у митних органах України: Затверджено Наказом Держмиткому України від 23 квітня 1993 р. - № 105.
168. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями: Затверджено наказом Голови ДПА України від 2 березня 2001 р. № 82 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 12
169. Сидоров Ю. В. Разрешение в органах внутренних дел жалоб на меры административного принуждения, применяемые сотрудниками милиции: авреф. дис…канд. юр. наук. – Екатеринбург. – 2002. -23 с.
170. Барабашов Г.В. Ответственность органов управления // Советское государство и право. - 1981. - № 5. - С.8-11.
171. Колпаков В. К. Адміністративне право України.: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, - 2001. – 752 с.
172. Вильямский В. С., Козакевич Н. Н., Кравченко А. Е. Местные советы: работа с письмами трудящихся. – М.: Сов. Россия, 1981. – 104 с.
173. Калініченко О. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав, свобод людини і громадянина // Право України - 2004. - № 5. – С. 36-40
174. Оліянчук Ю. Співвідношення судового контролю і функцій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури // Вісник прокуратури. - 2003. – № 2. - С. 81-85.
175. Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади // Право України. – 1998. - № 3. –С. 3-8.
176. Старилов Ю.Н. Административная юстиция. Проблемы теории. Воронеж.: Изд-во ВГУ, 1998. – 185 с.
177. Горшенев В.М., Дюрягин И.Я. Правоприменительная деятельность // Советское государство и право. – 1969. -№ 5. – С. 21-28.
178. Хаманева Н.Ю. Конституционное право граждан на подачу обращений (проблемы законодательного регулирования) // Теория и практика государственного управления. М., 1996. - С. 10-18
179. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення. Указ Президента України від 13 серпня 2202 р. // Урядовий кур’єр – 2002. – 14 серпня
180. Основи державної політики в галузі прав людини: затверджені Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. // Голос України. – 1999. – 25 червня.
181. Про роботу із зверненнями громадян. Наказ №41. Держбудівництвоа та архітектури від 15.04.2003.
182. Про удосконалення роботи із зверненнями громадян. Наказ №100 Мінагрополітики від 09.04.2003.
183. Про дію міжнародних договорів на території України. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 10. –Ст. 137.
184. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій , заяв, скарг і прийняття за ними рішень в Управлінні державної охорони України, наказ Управління державної охорони України від 18 вересня 2002 р. - № 42.
185. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг та організацію особистого приймання громадян у Міністерстві юстиції України, підпорядкованих йому органах юстиції та на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління. Наказ Міністерства юстиції України від 28 грудня 1999 року - № 76/5.
186. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг та організацію особистого прийому громадян у Національній службі посередництва і примирення та її відділеннях в Автономній Республіці Крим та областях. Наказ Національної служби посередництва і примирення від 12 червня 2001 року - № 116.
187. Порядок розгляду скарг в Державному комітеті України у справах національностей та міграції на рішення про надання і позбавлення статусу біженця, що приймаються органами міграційної служби в АРК. областях, містах Києві та Севастополі, затверджений Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції від 18.11.96. р. № 6 // Покажчик нормативних правових актів України. – 1997. - № 1. – С. 25.
188. Правила розгляду звернень громадян до Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку України та територіальних органів, затверджені Наказом ДКЦПФР № 186 від 23.07.97 р. // Українська інвестиційна газета. - 1997. - № 32.
189. Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього середовища, затверджене Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 4.08.94 р. № 81 // Законодавчі акти України про охорону навколишнього природного середовища. Збірник у 3-х томах. Т. 3. – Чернівці.: Зелена Буковина. - 1996. – С. 91-93.
190. Законодавство України про контроль та перевірки. Збірник офіційних нормативних актів / Упорядник В.С.Ковальський. – К.: Юрінком Інтер, 1999.-416 с.
191. Законодавство України про соціальний захист населення (за станом на 20 січня 2000 р.). т- К.: Парламентське вид-во.-2000.- 223 с.