АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ В УКРАЇНІ

Короткий опис

Одеська національна юридична академія

На правах рукопису

Маслова Яна Іванівна
УДК 351.74

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук,
професор
Ківалов Сергій Васильович

Одеса – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………........... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ В УКРАЇНІ ……… 10
1.1. Поняття державного управління у сфері автомобільних доріг
в Україні ................................................................................................................... 10
1.2. Принципи та методи державного управління у сфері
автомобільних доріг ………………………………………………………….25
1.3. Функції державного управління у сфері автомобільних доріг ………. 42
1.4. Форми державного управління у сфері автомобільних доріг ……….. 48
Висновки до розділу 1 …………………………………………………....... 57
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ В УКРАЇНІ………………………….. 61
2.1. Державні органи управління у сфері автомобільних доріг ………….. 61
2.2. Місцеві органи управління у сфері автомобільних доріг ……………. 81
2.3. Особливості взаємовідносин Державної служби автомобільних доріг України з іншими органами виконавчої влади щодо забезпечення безпеки дорожнього руху …………………………………………………………….101
Висновки до розділу 2 …………………………………………………..... 117
РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД ЯК СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОМОБІЛЬНИМИ ДОРОГАМИ ……………………............................... 123
3.1. Контроль як спосіб забезпечення законності у сфері
автомобільних доріг ……………………………………………………….. 123
3.2. Нагляд як спосіб забезпечення законності у сфері
автомобільних доріг ……………………………………………………….. 144
3.3. Використання сучасних інформаційних технологій у контрольно-наглядовій діяльності Державної служби автомобільних доріг України . 161
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………. 168
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………...........171
Додатки ……………………………………………………………………....180
Список використаних джерел ……………………………………………...189

ВСТУП

Актуальність теми. Конституцією України визнано, що найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, недоторканність і безпека. На реалізацію цих конституційних положень спрямована діяльність усієї системи державних органів, у тому числі Державної служби автомобільних доріг України. Автомобільні дороги загального користування є невід’ємною складовою єдиної транспортної системи України, їх стан впливає, зокрема, на якість перевезення вантажів і пасажирів, рівень цін, ступінь зайнятості населення та темпи розвитку економіки держави. Отже, розвиток мережі автомобільних доріг та поліпшення їх транспортно-експлуатаційного стану є необхідною передумовою подальшого соціально-економічного розвитку держави і суспільства.
Враховуючи сучасні тенденції інтеграції України до Європейcького Союзу, а також той факт, що територією України проходять три сухопутні міжнародні транспортні коридори – пан’європейський № 3 Берлін (Дрезден) – Вроцлав – Львів – Київ, пан’європейський № 5 Трієст – Любляна – Будапешт (Братислава) – Львів, пан’європейський № 9 Гельсінки – Санкт-Петербург (Москва) – Київ – Кишинів (Одеса) – Бухарест – Димитровград – Александрополіс, інші міжнародні транспортні коридори, особливого значення набуває дослідження адміністративно-правових засад управління у сфері автомобільних доріг в Україні, оскільки географічне розташування України за умови інтеграції вітчизняної транспортної інфраструктури в європейську дасть змогу в майбутньому отримувати щороку від транзитних міжнародних перевезень автомобільним транспортом та туристичних поїздок значний розвиток міжнародного співробітництва держави та вагомі надходження до державного бюджету.
Потребують розв’язання проблеми управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення (1087 сільських населених пунктів не охоплені регулярним автобусним сполученням, а 269 із них не мають під’їздів із твердим покриттям). Основна проблема полягає в тому, що управління у сфері транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг загального користування не сприяє створенню необхідних умов для подальшого соціально-економічного розвитку держави, зміцнення її обороноздатності та економічної безпеки. Стан мережі міжнародних автомобільних доріг не дає змоги реалізувати потенційні можливості України щодо транзитних перевезень і розвитку туризму.
За таких обставин виникла нагальна потреба у здійсненні комплексного дослідження питань, пов’язаних з державним управлінням у сфері автомобільних доріг в Україні. Це зумовлено і тим, що на дисертаційному рівні майже відсутні роботи, присвячені цій тематиці. При цьому слід зазначити, що окремі аспекти (зокрема, передовий розвиток та удосконалення автомобільних доріг) досліджувалися раніше в контексті законодавства колишнього Союзу РСР. Викладене свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень нагромадженого адміністративно-правовою та іншими юридичними науками теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце, й обґрунтування на цій підставі способів вирішення завдань державного управління у сфері автомобільних доріг.
Теоретичну базу дослідження становлять положення і висновки, що містяться в роботах В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, В.Г. Афанасьєва,
О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, Л.Р. Білої-Тіунової, Р.І. Денисова, М.І. Єропківна, В.В. Зуй, В.Д. Казарновського,
В.І. Касинюка, С. В. Ківалова, Г.І. Клінковштейна, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.В. Лук’янова, В.І. Майорова, О.Л. Міленіна, В.В. Новикова, В.Ф. Опришко, В.М. Паращука, В.П. Пєткова, Є.С. Фролова, І.К. Шарихман’яна та ін.
Нормативно-правову базу дисертації становлять Конституція України, закони, підзаконні акти, зокрема, відомчі акти Державної служби автомобільних доріг України, а також міжнародно-правові акти (у контексті питань, розглянутих у дисертації).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на виконання основних положень Концепції реформування системи державного управління у сфері автомобільних доріг загального користування, Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006–2010 рр., Комплексної програми утвердження України як транзитної держави у 2002–2010 рр., Державної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007–2011 рр., Концепції підвищення експлуатаційної витримки мостових споруд на автомобільних дорогах держав-учасниць СНД на 2007–2015 рр., а також відповідно до плану наукових досліджень кафедри адміністративного і фінансового права Одеської національної юридичної академії «Теоретико-правове забезпечення реалізації адміністративної реформи в Україні», що є складовою частиною теми «Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті» (державний реєстраційний номер 0101U001195), дослідження якої здійснюється в Одеській національній юридичній академії.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне дослідження найбільш актуальних і важливих наукових проблем формування, законодавчої регламентації та реалізації адміністративно-правових засад управління у сфері автомобільних доріг, а також визначення основних напрямків його удосконалення, розробка і обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства, що регламентує сферу державного управління автомобільними дорогами.
Відповідно до зазначеної мети в дисертаційному дослідженні поставлено такі завдання:
сформулювати методологічні засади державного управління у сфері автомобільних доріг: поглибити понятійний апарат, окреслити коло суб’єктів та об’єктів, визначити властивості державного управління цією галуззю;
дослідити принципи і функції управління у сфері автомобільних доріг;
визначити складові суспільних відносин у сфері державного управління автомобільними дорогами;
дослідити правовий режим державного управління у сфері автомобільних доріг;
виокремити види управлінських рішень, які приймаються в процесі державного управління у сфері автомобільних доріг;
охарактеризувати взаємовідносини Державної служби автомобільних доріг з іншими органами виконавчої влади щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
охарактеризувати контроль і нагляд, досліджені як способи забезпечення законності у сфері державного управління автомобільними дорогами.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління автомобільними дорогами України.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади управління у сфері автомобільних доріг в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правового регулювання державного управління у сфері автомобільних доріг. Основним методом став загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив проаналізувати чинне законодавство щодо регулювання суспільних відносин у сфері управління автомобільними дорогами (п.п. 2.1, 2.2). У роботі застосовуються також окремі наукові методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4), сформульовано напрямки формування інформаційної системи управління у сфері автомобільних доріг (п. 3.3). Для розкриття організаційно-правових питань діяльності Державної служби автомобільних доріг України як суб’єкта державного управління у сфері автомобільних доріг, особливостей взаємовідносин її з іншими органами виконавчої влади, а також для визначення місця і ролі контрольно-наглядової діяльності у державному управлінні у сфері автомобільних доріг використано компаративний (п. 2.1), порівняльно-правовий (п. 2.3), історичний (п.п. 1.1, 3.1, 3.2) та статистичний методи (п. 3.3).
Емпірична база дослідження складається з узагальнення практики застосування адміністративного законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, публікацій в періодичних виданнях, довідкової літератури, статистичних матеріалів щодо діяльності Державної служби автомобільних доріг України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших в України комплексних наукових досліджень теоретико-правових та організаційних засад державного управління у сфері автомобільних доріг в Україні. На підставі здійсненого дослідження на захист виносяться такі положення:
уперше:
здійснено комплексне дослідження державного управління у сфері автомобільних доріг на основі положень Конституції України з урахуванням нових політичних, економічних та правових реалій сьогодення, необхідності забезпечення реалізації прав і свобод громадян, процесів входження України у світове співтовариство;
здійснено новий підхід до розуміння і визначення змісту державного управління у сфері автомобільних доріг через комплексне дослідження структурних змін у системі державного управління: суб’єктах та об’єкті управління, взаємовідносинах між ними, а також у взаємовідносинах між окремими суб’єктами управління – Державною службою автомобільних доріг України та уповноваженими органами виконавчої влади;
виокремлено та охарактеризовано властивості, принципи, функції, форми державного управління у сфері автомобільних доріг у контексті реформування системи державного управління; сформульовано принципи права щодо управління у сфері автомобільних доріг;
удосконалено понятійний апарат основних термінів: «правовий режим автомобільних доріг», «інститут організації дорожнього руху», «інститут регламентації поведінки учасників дорожнього руху», «інститут відповідальності»;
набули подальшого розвитку:
види управлінських рішень, які приймаються в процесі державного управління у сфері автомобільних доріг, відповідно до певної форми реалізації норм права: уповноважуючи, забороняючи, зобов’язуючі;
засоби правового регулювання державного управління у сфері автомобільних доріг – зобов’язання, дозволяння та заборони;
контроль і нагляд як способи забезпечення законності в державному управлінні у сфері автомобільними дорогами;
сформульовано конкретні пропозиції щодо формування інформаційної системи державного управління у сфері автомобільних доріг.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідницькій сфері – матеріали дисертації можуть стати основою для подальшої розробки проблем державного управління у сфері автомобільних доріг;
правотворчості – для удосконалення чинного адміністративного законодавства щодо регулювання транспортної системи;
правоохоронній сфері – для забезпечення безпеки як автомобільних доріг, так і дорожнього руху в цілому;
навчальному процесі – при викладанні дисципліни «Адміністративне право» і «Адміністративна відповідальність».
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на: засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії. Міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 10 грудня 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 13 березня 2010 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 16–17 квітня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.), науково-практичних конференціях в Одеській національній юридичній академії (м. Одеса, 25–27 травня 2010 р.).
Публікації. Результати дослідження викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, виконаного на основі теоретичного осмислення наукових праць, аналізу чинного законодавства та практики його застосування, в роботі сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правових засад управління у сфері автомобільних доріг в Україні.
1. У процесі дослідження доведено, що управління автомобільними дорогами – це правове явище. Його можна розглядати як державне і як громадське управління. Роль останнього з демократизацією суспільних відносин має постійно підвищуватись. Суб’єктами громадського управління автомобільними дорогами визначені громадяни, громадські організації, об’єднання громадян, органи місцевого самоврядування у межах компетенції. Але проблематика громадського управління автомобільними дорогами потребує окремого дослідження.
2. Державне управління автомобільними дорогами визначається як особлива частина управління розвитком суспільства, здійснювана уповноваженими органами державної виконавчої влади, функціонування яких спрямоване на захист конституційно закріплених життєво важливих інтересів, насамперед, життя, прав і свобод, а також інтересу щодо реалізації потреб у переміщенні учасників дорожнього руху – громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян – пішоходів та водіїв.
3. Внаслідок правового регулювання суспільних відносин у сфері автомобільних доріг нормами, насамперед, адміністративного права, він набуває певного порядку, який, за таким змістом, буде складовою громадського порядку.
4. Забезпечення належного стану автомобільних доріг визначене як правотворча і правозастосовна діяльність уповноважених державних органів щодо захисту конституційно закріплених життєво важливих інтересів, насамперед, життя, прав і свобод, а також інтересу щодо реалізації потреб у переміщенні учасників дорожнього руху – громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян – пішоходів та водіїв.
5. Система державного управління автомобільними дорогами має такі складові: суб’єкт, об’єкт управління, взаємовідносини між ними. Суб’єктами державного управління у сфері автомобільних доріг є органи виконавчої влади, їх посадові особи, які мають відповідні повноваження. Зокрема, Державна служба автомобільних доріг України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Митний комітет України, Міністерство освіти та науки України тощо. Джерелами адміністративного права є закони, що приймаються Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України. Тому при комплексному дослідженні проблеми державного управління автомобільними дорогами не можна не приділити увагу Верховні Раді України, Президентові України у межах відповідних повноважень. Крім того, у зв’язку з передачею судам юрисдикційних повноважень щодо розгляду справ у сфері дорожнього руху, не можна виключити і органи судової влади як суб’єкти адміністративної юрисдикції. Разом з тим, Верховна Рада України є представницьким органом, а судові органи становлять самостійну гілку влади. Об’єктом державного управління є суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення належного стану та розвитку автомобільних доріг. Відносини всередині кожного із суб’єктів управління визначені як внутрішньосистемні відносини у сфері державного управління автомобільними дорогами, а відносини, які виникають у процесі здійснення суб’єктами управління автомобільними дорогами своїх повноважень є зовнішньосистемними.
6. Суспільні відносини у сфері державного управління автомобільними дорогами мають три складові:
відносини, які виникають у процесі підготовки автомобільних доріг до дорожнього руху (підготовка та ремонт автошляхів, укріплення дорожніх знаків, мостів тощо);
відносини, що виникають у процесі дорожнього руху (між учасниками дорожнього руху);
відносини, що виникають у процесі порушення правил дорожнього руху – відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
7. Кожна із складових регулюється певними нормами права, які становлять окремі правові інститути, які регулюють певний бік управління автомобільними дорогами та безпекою дорожнього руху: а) інститут організації дорожнього руху; б) інститут регламентації поведінки учасників дорожнього руху; в) інститут відповідальності.
8. Усі норми права, які регулюють державне управління автмобільниим дорогами, мають бути виписані на засадах принципів права: свободи, законності; рівності; гуманізму; демократії.
9. Державне управління автомобільними дорогами має такі властивості:
а) здійснюється на основі закону; б) має активний, цілеспрямований, загальнодержавний характер; в) має виконавчо-розпорядчий, організуючий характер; г) має власний об’єкт управління; д) реалізує вимоги закону шляхом виконання правозастосовної та правотворчої діяльності; е) виражається у розробці управлінських рішень; ж) контролює дотримання власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими особами вимог Закону України “Про дорожній рух”, правил, норм, стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.
10. Принципи державного управління автомобільних доріг – це об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взаємовідносин у сфері дорожнього руху між керівним суб’єктом і керованим об’єктом, причому взаємовідносини мають характер, відповідний до державного режиму. Серед принципів виділено загальносистемні та специфічні, а також структурні принципи.
11. До загальносистемних принципів віднесено: об’єктивність, універсальність, демократизм, законність, розподіл влад, делегування повноважень, соціальну спрямованість, оптимізації управління, комплексність, керованість, контрольованість, гласність, поєднання колегіальності і єдиноначальності; до структурних – структурно-цільові, структурно-функціональні, структурно-організаційні, структурно-процесуальні. Стосовно державного управління автомобільними дорогами особливого значення набувають структурно-організаційні та структурно-процесуальні принципи. Структурно-цільові та структурно-функціональні принципи доцільно виділяти у тому випадку, якщо постає проблема узгодження цілей та оптимізація функцій різних підсистем певної системи. Така проблема виникає у випадку, якщо об’єктом державно-управлінського впливу постає певний вид суспільних відносин, врегульованих різними галузевими нормами права (наприклад, економіка, культура, політичне будівництво, бюджетні відносини тощо).
12. Через управлінські рішення, які приймають уповноважені державні органи та їхні посадові особи, реалізуються норми права. Тому, відповідно до певної форми реалізації норм права можна виокремити уповноважуючі, забороняючі, зобов’язуючі управлінські рішення. Уповноважуючі рішення – це рішення, які прийняті на засадах уповноважуючих норм, тобто суб’єкти управління здійснюють певні дії, на які вони уповноважені нормами права. Забороняючі рішення, прийняті на засадах забороняючих норм, полягають у тому, що суб’єкти правовідносин у сфері управління безпекою дорожнього руху утримуються від проступків, на які нормами права накладена заборона. Зобов’язуючі рішення приймаються відповідно до зобов’язуючих норм. Їх зміст полягає у тому, що суб’єкт управління автомобільними дорогами виконує активні дії для виконання покладеного на нього юридичного обов’язку.
13. На сукупність методів державно-управлінської діяльності впливає низка чинників: державний режим; тенденції змін у суспільних відносинах, закріплені конституційно; об’єкт державно-управлінського впливу. За умови демократизації суспільних відносин особливого значення набуває регулятивний метод. Регулятивний аспект управлінської діяльності охоплює: особливості правового забезпечення (правове регулювання у контексті розробки і застосування норм права), застосування заходів непрямого впливу (фінансування, бюджетування, господарювання тощо), сукупність заходів, які дозволяють системі управління гнучко реагувати на плинність зовнішнього середовища (певні напрямки діяльності та відповідні заходи і засоби). Таке комплексне сприйняття методу регулювання цілком прийнятне для будь-якого органу державного управління, а зміст заходів і засобів, які дозволять цей метод запровадити, будуть визначені відповідно до мети та завдань, які виконує певний суб’єкт державно-управлінської діяльності – орган державного управління, зокрема, Державна служба автомобільних доріг України.
14. У процесі проведення аналізу нормативного регулювання питань організації системи органів державного управління автомобільними дорогами визначено, що воно потребує удосконалення. Зокрема, питання розмежування повноважень і компетенції органів державного і громадського управління. Крім того, є специфічні аспекти правової регламентації цих двох видів управління автомобільними дорогами: позитивні зобов’язання і заборони містяться, в основному в нормах, якими визначається компетенція органів виконавчої влади, а дозволи – у нормах, які регламентують компетенцію представницьких органів, а також органів виконавчої влади, зокрема, Державної служби автомобільних доріг України. Тобто для державного управління автомобільними дорогами характерним є метод прямих приписів, а для громадського – дозвільне регулювання. У межах компетенції дозволяння здійснюють і органи виконавчої влади щодо питань про надання спеціального права громадянину – учаснику дорожнього руху. Якщо проаналізувати норми, які регулюють правовий статус учасників дорожнього руху, то вони є, в основному, забороняючого та зобов’язуючого змісту. Дозволяння використовуються для вирішення питань “стратегічного” характеру – адже, якщо громадянин не матиме посвідчення про наявність спеціального права управління транспортним засобом, він не може бути учасником дорожнього руху, не може управляти автомототранспортним засобом. Таким чином, компетенцію органів виконавчої влади у сфері управління автомобільними дорогами можна визнати ширшою за компетенцію учасників дорожнього руху (у складі, який визначений Законом України “Про дорожній рух”). За умови демократизації суспільних відносин і постановки і у зв’язку з цим, питання про перегляд сутності державного управління через забезпечення рівності сторін у державному управлінні, сформульовані такі напрямки вдосконалення правового регулювання державного управління автомобільних доріг: розширення дозволів у нормах, які регламентують компетенцію органів виконавчої влади; включення дозвільних норм до кола прав та обов’язків учасників дорожнього руху через участь їх у процесі управління безпекою дорожнього руху.
15. Аналіз особливостей правового регулювання проведений через засоби: позитивні зобов’язання, дозволяння та заборони. У процесі аналізу отримані такі висновки: по-перше, ті норми, якими врегульовано державне управління автомобільними дорогами, утворюють правовий інститут безпеки дорожнього руху у межах галузі адміністративного права; по-друге, можна виявити прогалини у чинному законодавстві, яке регулює сферу державного управління безпекою дорожнього руху.
16. Зміст державного управління автомобільними дорогами визначає зміст адміністративно-правових норм, які регулюють відповідні суспільні відносини. Імперативність державного управління зумовлює перевагу зобов’язуючих норм над уповноважуючими. Разом з тим, необхідність забезпечення організуючої основи в адміністративно-правовому регулюванні державного управління автомобільними дорогами потребує зміни характеру адміністративно-правових норм. Поряд із зобов’язуючими нормами мають бути і забороняючі й уповноважуючі. Такий підхід потребує зміни правового регулювання усієї системи органів виконавчої влади, особливо у питаннях взаємовідносин та взаємодії з метою вирішення конкретних державно-управлінських завдань. Правове регулювання певної сторони суспільних відносин у сфері державного управління автомобільними дорогами набуває закінченого змісту, коли уповноважуючі норми доповнюються зобов’язуючими і забороняючими. Останніми встановлюється, в основному, відповідальність за порушення зобов’язуючих норм.
17. Оскільки державне управління є соціальним явищем і регулюється, насамперед, нормами адміністративного права, то законність є основною рисою, притаманною державному управлінню, діяльності суб’єкта та об’єкта управління, засадою взаємозв’язків між ними. Контроль при цьому має особливе значення. Його характеризують як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання Конституції, законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни і правопорядку і полягає у втручанні контролюючих органів в оперативну діяльність підконтрольних органів, даванні їм обов’язкових для виконання вказівок, припиненні, зміні чи скасуванні актів управління, вжитті заходів примусу щодо підконтрольних органів. За допомогою контролю здійснюється “зворотній” зв’язок між суб’єктом та об’єктом управління, постає можливим корегувати управлінські рішення з метою підвищення ефективності і результативності державно-управлінської діяльності. Тому контроль найбільш доцільно розглядати як спосіб забезпечення законності, враховуючи те місце, яке посідає контроль у державному управлінні.
18. Уповноважені державні органи та їх посадові особи, здійснюючи контрольну діяльність, утворюють певну систему контролюючих органів, яка має діяти на засадах, що відповідали б кінцевій меті їхньої діяльності. Такими засадами є система принципів контролю у сфері державного управління автомобільними дорогами. Ними названі: об’єктивність, дієвість, гласність, систематичність, регулярність, реальність.
19. Докладно розглянуті повноваження органів контролю сфери державного управління автомобільними дорогами: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи законодавчої та виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей та міст республіканського підпорядкування, міністерства, відомства, органи санітарно-епідеміологічної служби. Крім цього, проаналізовано повноваження щодо контролю за безпекою дорожнього руху, здійснюваного ДАІ України.
20. Особливу увагу приділено дослідженню питань громадського контролю за безпекою дорожнього руху, хоча це питання дещо виходить за межі теми дослідження, але набуває значної ваги. Визначено суб’єкти громадського контролю, проаналізовано законодавство, яке регулює його проведення, окреслено коло повноважень, визначено напрямки вдосконалення контрольної діяльності взагалі і громадського контролю, зокрема.
21. Досліджено особливості здійснення нагляду у сфері державного управління автомобільними дорогами. Виділено методи, способи і заходи нагляду, здійснювані Державною службою автомобільних доріг України, а також форми нагляду, здійснюваного прокуратурою України.
22. Обґрунтовано необхідність застосування системного підходу для вирішення проблеми інформатизації контрольно-наглядової діяльності підрозділів служби автомобільних доріг України. Разом з тим, при дослідженні означеної проблеми були сформульовані рекомендації більш глобального характеру – щодо формування інформаційної системи державного управління автомобільними дорогами. Така інформаційна система має певні рівні: центральний, регіональний, місцевий.
23. На центральному рівні має бути вирішено стратегічні завдання. Регіональний рівень інформаційної системи має вирішувати завдання забезпечення стану автомобільних доріг на рівні окремих областей і міст обласного підпорядкування, а також здійснювати контроль роботи органів і підрозділів на місцевому рівні. Місцевий рівень інформаційної системи державного управління автомобільними дорогами – базовий, на ньому інформаційна система об’єднує в єдине ціле підрозділи Державної служби автомобільних доріг України, міськрайоргани внутрішніх справ, окремі органи і підрозділи МНС України. Особливу увагу має бути приділено питанням інформаційного обміну між черговими частинами Державної служби автомобільних доріг України, міськ(рай)відділів внутрішніх справ та ДАІ, МНС України. Але такі важливі, глобальні питання потребують розробки на рівні окремого дисертаційного дослідження.
24. Визначено, що правовий режим автомобільних доріг – це система норм, правил, засобів, які регулюють суспільні відносини, що виникають при здійсненні державного управління у сфері автомобільних доріг України.
25. Встановлено, що основними напрямками удосконалення правових засад функціонування дорожнього господарства є: а) оптимізація мережі автомобільних доріг відповідно до вимог розвитку економіки держави;
б) реформування існуючої системи утримання автомобільних доріг державного значення шляхом запровадження регіонально-лінійного принципу їх обслуговування спеціалізованими дорожньо-експлуатаційними підприємствами; в) виконання робіт із будівництва, реконструкції та капітального ремонту доріг має проводитися на конкурсних засадах із запровадженням міжнародних принципів укладення контрактів на спорудження об’єктів цивільного будівництва (FIDIC).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996.
– № 30. – Ст.141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Дод. до № 52. – Ст. 1122 (з наступ. зм. та доп.).
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: наук.-практ. коментар / Р. А. Калюжний, А.Т. Комзюк, О.О. Погрібний та ін.; – К. : Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 708 с.
4. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху: Закон України // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 79. – 5 трав.
5. Про автомобільні дороги : Закон України від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – Ст. 556.
6. Про автомобільний транспорт : Закон України від 05 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 22. – Ст.105.
7. Про дію міжнародних договорів на території України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
8. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
9. Про дорожній рух : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338; 1999. – № 19. – Ст. 173.
10. Правила дорожнього руху : Постанова Кабінету Міністрів України // ЗП України. – 1994. – № 5. – Ст. 119.
11. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки, затверджена Законом України
від 21 вересня 2000 р. № 1989-III // Транспорт та зв’язок в Україні : зібр. актів законодавства : у 8 т. / За заг. ред. Г.М. Кірпи. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
12. Комплексна програма утвердження України як транзитної держави у 2002 – 2010 роках, затверджена Законом України від 7 лютого 2002 р.
№ 3022-III // Транспорт та зв’язок в Україні : зібр. актів законодавства : у 8 т. / За заг. ред. Г.М. Кірпи. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
13. Програма створення системи інформаційного забезпечення на автомобільних дорогах загального користування на 2002 – 2010 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2002 р. № 586. // Транспорт та зв’язок в Україні: зібрання актів законодавства : у 8 т. / За заг. ред. Г.М. Кірпи. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
14. Державна програма забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів : Постанова Кабінету Міністрів України № 456 від 6 квітня 1998 р. // Транспорт та зв’язок в Україні : зібр. актів законодавства : у 8 т. / За заг. ред. Г.М. Кірпи. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
15. Про деякі заходи щодо розвитку автомобільних доріг в Україні: Указ Президента України від 29 січня 2008 року № 62/2008 // [Електронний ресурс] http: // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=62%2F2008
16. Решение о Концепции повышения эксплуатационной надежности мостовых сооружений на автомобильных дорогах государств-участников СНГ на 2008-2015 годы (Минск, 23 мая 2008 года) // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_i32
17. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2009 р. № 125-р. // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=125-2009-%F0
18. Про затвердження Державної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007 – 2011 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. № 710 // [Електронний ресурс] http: // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=710-2005-%EF
19. Програма розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006 – 2010 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. № 496 // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=496-2006-%EF
20. Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення : Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. № 865 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 26. – Ст. 1886.
21. Про спрямування та координацію діяльності Державної служби автомобільних доріг України міністром транспорту та зв'язку України : Наказ Міністерства транспорту і зв’язку України від 11.01.2008 р. № 32. // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=32-2008-%EF
22. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2009 р. № 125-р. // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main/cgi?nreg=125-2009-%EF
23. Про затвердження Порядку оперативного інформування учасників дорожнього руху про стан аварійності на автомобільних дорогах, дорожнього покриття, а також гідрометеорологічні та інші умови дорожнього руху : Наказ від 12.05.2006 р. № 176/464/467/286/111 Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету телебачення і радіомовлення України // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=0636-06
24. Про затвердження Державної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007 – 2011 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. № 710 // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=710-2005-%EF
25. Програма розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006 – 2010 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. № 496 // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=496-2006-%EF
26. Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення : Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. № 865 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 26. – Ст. 1886.
27. Про Державний бюджет України на 2010 рік : Закон України вiд 27.04.2010 № 2154-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 22-23, № 24-25. – Ст. 263.
28. Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво, реконструкцію, капітальний та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування (міжміське сполучення), задіяних до підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2010 р. № 581 // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=581-2010-%EF
29. Про затвердження переліків об'єктів будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення, задіяних до підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, в 2010 році та обсягів їх фінансування: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 липня 2010 р. – №1403 // http: // [Електронний ресурс] zakon1. rada. gov. ua/ cgi – bin/ laws/ main. Cgi? nreg=1403-2010-%FO
30. Про схвалення Концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009 – 2012 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 1384 // [Електронний ресурс] // http zakon1. rada. gov. ua/ cgi – bin/ laws/ main. Cgi? nreg=1384-2008-%FO
31. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170; 1998. – № 48. – Ст. 292; 1999. – № 41. – Ст. 372.
32. Про об’єднання громадян : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504; із зм. і доп. – 1993. – № 46. – Ст. 427; 1998. – № 10. – Ст. 36; 1999. – № 26. – Ст. 220; 2000. – № 9. – Ст. 38; 2001. – № 9. – Ст. 38.
33. Про прокуратуру : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793; 1993. – № 22. – Ст. 229; 1993. – № 50. – Ст. 474; 1995. – № 11. – Ст. 71; 1995. – № 34. – Ст. 268; Рішенням Конституційного Суду України № 5-зп від 30.10.1997; Законом. – Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 9. – Ст. 38.
34. Про боротьбу з корупцією : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
35. Про внесення змін до Закону України “Про боротьбу з корупцією” : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 26. – Ст. 149.
36. Про засади запобігання та протидії корупції : Закон України від 11 червня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 45. – Ст. 691.
37. Про ратифікацію Угоди про позику (Проект покращання автомобільних доріг та безпеки руху) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку : Закон України від 16 липня 2009 р. № 1614-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 4. - ст.16.
38. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
39. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 01 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
40. Про заходи щодо забезпечення безперешкодного і безпечного проїзду автомобілів з особами, які охороняються : Указ Президента України від 05.06.1995 р. № 423/95 // [Електронний ресурс] www. rada. gov. ua
41. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади України : Указ Президента України // Урядовий кур’єр. – 1999. – 17 груд.
42. Про склад Кабінету Міністрів України : Указ Президента України
// Урядовий кур’єр. – 1999. – 17 груд.
43. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 16 травня 2008 р. № 279-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст.241.
44. Про формування складу Кабінету Міністрів України : Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 19. – Ст.173.
45. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2434.
46. Про заходи щодо підвищення управління дорожнім господарством України : Указ Президента України від 08.11.2001 р. № 1056 // Транспорт та зв’язок в Україні : зібр. актів законодавства : у 8 т. / За заг. ред. Г.М. Кірпи. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
47. Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (зі змінами) // Офіційний вісник України, 2002. - № 1. - Ст. 22.
48. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні: затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (зі змінами) // Офіційний вісник України, 2002. – № 1. – Ст. 22.
49. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ : затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 14 квітня 1997р. // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=341-97-%EF
50. Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок : Постанова Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України. – 1998. – № 36. – Ст. 1327; 1999. – № 16. – Ст. 650.
51. Про внесення змін і доповнень до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня № 1388 та від 31 грудня 1993 р. № 1094 : Постанова Кабінету Міністрів України // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 163. – 8 вересня.
52. Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами : Постанова Кабінету Міністрів України // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 18. – 31 січ.
53. Про затвердження Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками : Наказ Міністерства транспорту та зв’язку від 5 серпня 2008 р. № 974.
54. Про забезпечення організації дорожнього руху та нагляду за станом автомобільних шляхів та вулиць : Наказ МВС України від 25.12.1991 р. № 572. // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
55. Про затвердження форм звітності у сфері дорожнього господарства та Інструкцій щодо їх заповнення : Наказ Державної служби автомобільних доріг України від 19.07.2006 р. № 284 // Офіційний вісник України вiд 06.09.2006 р. – 2006. – № 34. – Ст. 2446.
56. Настанова для служби нагляду за станом автомобільних шляхів та вулиць ДАІ : додаток №2 до Наказу МВС України від 25.12.1991 р. № 572. // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
57. Про заходи щодо удосконалення діяльності технічного нагляду ДАІ МВС України : Наказ МВС України від 30.05.1992 р. № 332. // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
58. Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 р. № 340, оголошено Наказом МВС України № 394 від 21.07.1993 р. “Про затвердження Інструкції про порядок приймання екзаменів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія, обліку та зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи”.
59. Про заходи щодо вдосконалення діяльності чергових частин ДАІ МВС України : Наказ МВС України від 19.08.1993 р. № 530. // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
60. Про затвердження Положення про спеціалізовані служби організації дорожнього руху : спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту України, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 859/550/86 від 31 грудня 1993 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 лютого 1994 р. № 29/238 // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
61. Про затвердження Інструкції про порядок обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та проведення перевірок в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції МВС України : Наказ МВС України від 02.11.1994 р. № 599 // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
62. Про заходи щодо вдосконалення організаційної побудови й діяльності ДАІ та затвердження типових штатів стройових підрозділів ДПС і ДМ ДАІ : Наказ МВС України від 15.07.1997 р. № 459. // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
63. Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносин міліції із власниками транспортних засобів : Наказ МВС України від 30.06.1998 р. № 482 // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
64. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів : спільний Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства внутрішніх справ України № 124/345 від 05.06.2000 р. // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
65. Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів : спільний Наказ Міністерства охорони здоров’я України та МВС України від 05.06.2000 р. № 124/345. // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
66. Про заходи щодо підвищення управління дорожнім господарством України : Указ Президента України від 08.11.2001 р. № 1056 // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1056%2F2001
67. Порядок спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 965 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1229, Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 р. № 789.
68. Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України : Указ Президента України від 16.04.2007 р. № 628.
69. Про затвердження Положення про Державну службу автомобільних доріг України : Указ Президента України від 16.04.2007 р. № 627.
70. Про спрямування та координацію діяльності Державної служби автомобільних доріг України міністром транспорту та зв'язку України : Наказ Міністерства транспорту і зв’язку України від 11.01.2008 р. № 32.
71. Про затвердження Типового положення про міжрайонні реєстраційно-екзаменаційні підрозділи ДАІ МВС України та внесення доповнень до Типової структури міжрайонних реєстраційно-екзаменаційних підрозділів ДАІ, затвердженої Наказом МВС України від 05.04.2000 р. № 202 : Наказ МВС України від 29.05.2000 р. № 331. // [Електронний ресурс] http:// mvs.gov.ua
72. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 5 квітня 2007 р. № 877-V // Відомості Верховної Ради України . –2007. – № 29. - Ст. 389.
73. Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002 – 2010 роках // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 24. - Ст. 166.
74. Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг : Закон України від 14 грудня 1999 р. № 1286-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 3. - Ст. 21.
75. Програма організаційних і практичних заходів по розвитку та впровадженню новітніх технологій і технічних засобів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні “ЛАД - ІІІ” на період 2009 – 2010 рр., схвалена на засіданні колегії МВС України 16.12.2009р.-К., 2009.
76. Конвенція про дорожній рух (Відень, 08.11.1968р., з поправками 03.03.1993р.) // Транспорт та зв’язок в Україні: зібр. актів законодавства: у 8 т. / За заг. ред. Г.М. Кірпи. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
77. Конвенція про дорожні знаки та сигнали (Відень, 08.11.1968 р.) // Транспорт та зв’язок в Україні : зібр. актів законодавства: У 8 т. / За заг. ред. Г.М. Кірпи. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
78. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорської Республіки про точки з'єднання автомобільних доріг на українсько-угорському кордоні у рамках П'ятого пан'європейського транспортного коридору: ратифіковано Законом України від 03.09.2008 р. № 363-VI.
79. О безопасности дорожного движения : Закон Российской Федерации / Рос. газета. – 1995. – 26 декаб.
80. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 3-е вид., доопр. – Харків : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 90 с.
81. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : підручник. - К. : Укр. академія внутр. справ, 1995. – 179c.
82. Адміністративна діяльність. Частина особлива : підручник / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків : Університет внутрішніх справ, “Еспада”, 2000. – 367 с.
83. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і факультетів/ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Паращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. - Х. : Право, 2000. – 520 с.
84. Адміністративне право України : підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю.П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 347–361.
85. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник: у 2 т. – Т. 2: Особлива частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К. : Юрид. думка, 2005. – С. 146–167.
86. Адміністративне право України: підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: «Юрид. л-ра», 2007. – С. 445–486.
87. Алексеев С. С. Право : азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования / Алексеев С. С. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
88. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекцій / Атаманчук Г.В. – М: Юрид. лит. - 1997. – 145с.
89. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України : теорія, досвід, шляхи удосконалення: підручник / Бандурка О.М. – Х. : Основа, 1996. – 397 с.
90. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / Бандурка О.М. – Х. : Ун-т внутр. справ , 1998. – 477 с.
91. Бандурка О.М. Контроль як спосіб забезпечення законності у сфері державного управління безпекою дорожнього руху/ Бандурка О.М., Гусаров С. М. // Право і безпека. – № 34. – 2005. – С. 234-237.
92. Бахрах Д.Н. Основные