Адміністративно-правові засоби охорони земельних відносин в Україні

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1.
Земельні відносини як обєкт адміністративно-правової охорони
1.1. Зміст земельних відносин та їх місце у суспільних відносинах.........................................................................................11
1.2. Механізм адміністративно-правового регулювання земельних відносин.............................................................................................30
1.3. Поняття та види засобів адміністративно-правової охорони земельних відносин..........................................................................53

РОЗДІЛ 2.
Особливості адміністративної відповідальності за порушення у сфері земельних відносин
2.1. Сутність та підстави адміністративної відповідальності за порушення у сфері земельних відносин.........................................79
2.2. Юридична характеристика адміністративних правопорушень у сфері земельних відносин..............................................................100
2.3. Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин.............................126

ВИСНОВКИ.......................................................................................................167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проголошення у статті 14 Конституції України землі основним національним багатством, що перебуває під охороною держави, створило необхідні умови для зміцнення в Україні законності у сфері земельних відносин, а також зумовило необхідність пошуку нових і вдосконалення існуючих засобів для її забезпечення.
Земля як елемент навколишнього природного середовища, що перебуває у тісному взаємозв¢язку з іншими його складовими – водними ресурсами, лісами, тваринним та рослинним світом, є головним фактором життєзабезпечення населення та засобом виробництва, необхідним для функціонування всіх галузей народного господарства. З огляду на це стає очевидною соціально-економічна актуальність забезпечення дбайливого та розумного ставлення до землі.
Одним з найважливіших засобів реалізації державної політики в сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів є створення дієвої та ефективної нормативно-правової бази, спроможної забезпечити правопорядок в сфері земельних відносин. Це передбачає дослідження проблематики охорони земельних відносин адміністративно-правовими засобами, серед яких особливе місце посідає адміністративна відповідальність. Вона являє собою систему заходів реагування уповноважених державних органів на протиправні посягання, урегульованих нормами адміністративного права. У зв¢язку з тим, що сфера земельних відносин має перебувати під державно-правовою охороною, питання вдосконалення засобів адміністративно-правової охорони, особливо адміністративної відповідальності за правопорушення у цій сфері, набувають особливого значення.
Актуальність досліджуваної теми обумовлена також низкою інших чинників. По-перше, в зв¢язку з прийняттям Концепцій адміністративної та земельної реформ, розробкою проектів Адміністративного процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні проступки, інших актів адміністративного законодавства, а також у зв¢язку з прийняттям нового Земельного кодексу України 2001 року, Закону України “Про охорону земель” тощо постала необхідність комплексного науково-теоретичного дослідження питань адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, які б ґрунтувалися на сучасних нормах. Слід при цьому зауважити, що існуюча на сьогоднішній день спеціальна література з питань адміністративно-правової охорони земельних відносин не враховує тих еволюційних процесів, які зараз відбуваються в українському суспільстві, частково застаріла і не відображає змін адміністративно-деліктного законодавства. Крім того, ряд важливих питань, що стосуються адміністративної відповідальності за порушення у сфері земельних відносин, які були поставлені вченими, не знайшли однозначного як наукового, так і законодавчого вирішення та сьогодні залишаються дискусійними. По-друге, проблеми захисту земельних ресурсів адміністративно-правовими засобами вивчалися лише побіжно, в основному в роботах міжгалузевого характеру. Спеціальних монографічних праць, в яких би охорона земельних відносин з позицій адміністративно-правової науки розглядалася повно та всебічно, не було.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці‚ розробки фахівців у галузі теорії управління, адміністративного права та земельного права – В.Б. Авер’янова, Г.О. Аксеньонка, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.І. Веремеєнка, І.А. Галагана, Е.В. Герасименка, Є.В. Додіна, І.А. Дмитренка, М.І. Єропкіна, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г. Жарикова, В.В. Зуй, І.А. Іконицької, Н.Д. Казанцева, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, О.С. Колбасова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, Н.І. Краснова, Б.М. Лазарєва, Д.М. Лук¢янця, А.Е. Луньова, М.Я.Маслєннікова‚ В.Л. Мунтяна, В.В. Петрова, О.О. Погрібного, О.Ф. Скакун, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, В.К.Шкарупи, М.В. Шульги, О.М. Якуби, О.Н. Ярмиша та ін.
Разом з тим, на рівні теоретичних досліджень не з¢ясовані повною мірою причини та умови, які сприяють вчиненню суспільно-шкідливих дій у сфері земельних відносин, не досліджений у належному обсязі зміст діяльності органів, що забезпечують правопорядок в зазначеній сфері щодо припинення порушень земельного законодавства та їх попередження. Вивчення практики роботи органів державного управління, які здійснюють адміністративно-правову охорону, свідчить про велику кількість адміністративних правопорушень у галузі земельних відносин.
Зазначені обставини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, впровадження результатів якого сприяло б усуненню прогалин у науковій розробці проблеми адміністративно-правової охорони земельних відносин.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 2.5 Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 - 2005 рр. (затверджені Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року)) і планів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України (п.3.1. Перспективних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на період 2000 – 2005 р.р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних проблем, чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність адміністративно-правових засобів охорони земельних відносин, зміст, підстави та процедури притягнення до адміністративної відповідальності за проступки в сфері земельних відносин, її місце в загально правовому та адміністративно-правовому механізмах охорони земельних відносин, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері.
Об’єктом дослідження є правовідносини‚ які виникають у сфері адміністративно-правової охорони земельних ресурсів.
Предмет дослідження складають сутність та види адміністративно-правових засобів охорони земельних відносин.
Виходячи із поставленої мети, в дисертації вирішуються такі основні завдання:
- визначається зміст земельних відносин через виокремлення їх складових: відносин власності на землю та відносин землекористування, відносин у сфері управління земельним фондом та відносин у сфері раціонального використання та охорони земель; їх місце та роль в структурі суспільних відносин;
- характеризуються адміністративно-правові засоби охорони земельних відносин;
- аналізуються сутність та підстави адміністративної відповідальності за порушення у сфері земельних відносин, виділяються види таких адміністративних проступків;
- визначаються особливості адміністративної відповідальності за порушення у сфері земельних відносин;
- аналізується ступінь захищеності законодавством про адміністративну відповідальність земельних відносин та визначаються прогалини у цій сфері;
- формулюються конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за проступки в сфері земельних відносин.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Для аналізу земельних відносин як об’єкта правової охорони використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3); за допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення правового забезпечення охорони земельних відносин (підрозділ 1.2). Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід, який дозволив визначити проблемні питання та стан захищеності земельних відносин нормами законодавства про адміністративну відповідальність (підрозділ 1.2, 2.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1). Визначення адміністративних проступків в сфері земельних відносин як самостійного їх виду здійснене за допомогою елементів системного підходу та методів порівняння‚ абстрагування‚ аналізу та синтезу (підрозділ 2.1); за допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методів здійснено аналіз структурних елементів адміністративних проступків в сфері земельних відносин (підрозділи 2.1 та 2.2). Методи класифікації‚ групування‚ структурно-логічний застосовувалися для виділення кола засобів адміністративно-правової охорони земельних відносин, заходів адміністративного примусу, які використовуються з метою захисту земельних відносин (підрозділ 1.3), а також для виділення та вивчення окремих видів адміністративних проступків у сфері земельних відносин (підрозділ 2.2); компаративний метод і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавства про адміністративні проступки в сфері земельних відносин.
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міністерств та відомств України‚ які регулюють правовідносини у сфері адміністративно-правової охорони земельних ресурсів. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо стану земельних ресурсів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що ця робота є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративно-правової охорони земельних відносин після прийняття нового земельного законодавства.
У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення‚ які запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист. Основні з них такі:
Дістало подальшого розвитку положення щодо доцільності включення до змісту земельних відносин як об’єкта адміністративно-правової охорони відносин у сфері управління земельним фондом та відносин у сфері раціонального використання та охорони земель, крім відносин власності на землю та відносин землекористування; сформульовані їх особливості.
Уперше механізм адміністративно-правового регулювання земельних відносин досліджений як динамічна категорія на засадах виокремлення наступних стадій адміністративно-правового регулювання: формування і дії юридичних норм; виникнення прав та обовязків; реалізації прав та обовязків. Додатковою є стадія застосування права.
Уперше здійснено класифікацію адміністративно-правових норм, що регулюють земельні відносини.
Дістало подальшого розвитку визначення кола засобів адміністративно-правової охорони земельних відносин.
Уперше здійснено класифікацію заходів адміністративного примусу, які використовуються з метою захисту земельних відносин.
Дістала подальшого розвитку характеристика адміністративної відповідальності в системі засобів охорони земельних відносин‚ визначення її рис та особливостей.
Удосконалено положення щодо встановлення ознак адміністративних проступків у сфері земельних відносин‚ за якими їх відрізняють від інших адміністративних проступків, та здійснено їх класифікацію.
Дістали подальшого розвитку положення щодо визначення адміністративних стягнень, які застосовуються за проступки у сфері земельних відносин.
Вперше виявлено прогалини та колізії у чинному законодавстві, яке регулює адміністративно-правову охорону земельних відносин та сформульовано пропозиції щодо удосконалення ряду норм‚ якими визначаються склади адміністративних проступків у сфері земельних відносин, обґрунтовано необхідність та розроблено пропозиції щодо доповнення системи адміністративних проступків новими складами.
Вперше сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення провадження у справах про адміністративні проступки у сфері земельних відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правової охорони земельних відносин‚ визначення системи адміністративних проступків за порушення земельного законодавства‚ причин їх вчинення;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного адміністративного законодавства‚ зокрема‚ до КпАП України;
- у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо охорони земельних відносин органами виконавчої влади тощо.
- у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані у вищих навчальних закладах під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичній конференції адюнктів і слухачів магістратури (Харків, 13 квітня 2001 р.), науково-теоретичній всеукраїнській конференції „Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (11-12 квітня 2003 р., Запоріжжя), на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 23 квітня 2004 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації знайшли відображення у семи статтях, шість з яких опубліковано у фахових юридичних виданнях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені змістом наукової проблеми та спрямовані на досягнення мети. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають 6 підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг роботи – 175 сторінок (до списку використаних джерел). Кількість використаних джерел складає 287 найменувань і займає 27 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної реалізації адміністративної відповідальності за проступки у сфері земельних відносин.
Основні з них такі:
1. В історії розвитку людства земельні відносини завжди займали особливе місце у системі суспільних відносин, що пов¢язано з унікальними особливостями земельних ресурсів. Як основа життя та благополуччя населення, земельні ресурси є головним засобом виробництва, необхідним для функціонування всіх галузей господарства. Звідси зростає значимість їх раціонального використання та охорони. Права громадян щодо землі забезпечуються правовими механізмами реалізації, охорони, захисту та відновлення. Правова охорона земельних ресурсів, як один з видів їх охорони, – дуже складна та багатогранна проблема. Вона вирішується в процесі здійснення відповідними органами законодавчої, виконавчо-розпорядчої та правоохоронної діяльності.
2. У зв¢язку із тим, що ЗК України обмежує земельні відносини лише відносинами власності та з огляду на більш складний їх структурний склад, потребує законодавчого перегляду поняття земельних відносин. Зокрема, пропонується визначити земельні відносини як засновані на власності на землю суспільні відносини, що виникають із приводу використання, управління та охорони землі як особливого природного ресурсу.
3. Особливостями земельних відносин є:
- як вольові суспільні відносини, вони носять об¢єктивний характер і є економічними. Економічна сутність земельних відносин обумовлена наявністю відносин власності на землю як обов¢язкової умови матеріального виробництва та іншої соціальної діяльності;
- вони тісно пов¢язані із суспільними відносинами, об¢єктом яких виступають ліси, води, рослинний світ тощо. Через цю взаємодію всіх природних ресурсів (серед яких домінуючими є земельні ресурси), земельні відносини входять до складу екологічних відносин. А також у зв¢язку із тим, що використання одних природних ресурсів впливає на екологічний стан інших природних ресурсів, зокрема, - довкілля, всі відносини, які при цьому виникають, в тому числі, - земельні, насичені екологічними вимогами, характеризуються екологічним змістом;
- через встановлення множинності форм власності на землю, через включення певної частини земель шляхом укладення цивільно-правових угод в систему ринкового обігу, земельні відносини набувають майновий характер, входять до складу цивільних відносин;
- земельні відносини, в яких беруть участь державні органи, що здійснюють повноваження у сфері управління єдиним земельним фондом України, будучи управлінськими відносинами, мають адміністративно-правовий характер.
Складність земельних відносин полягає, по-перше, в тому, що внаслідок взаємної обумовленості перелічених нами видів земельних відносин, нерідко їх окремі учасники одночасно можуть виступати і як власники, і як управлінці землею, отже суб¢єкти земельних відносин в один і той же час виступають як носії декількох правомочностей та декількох обов¢язків. По-друге, їх складність визначається різним значенням землі як об¢єкта цих відносин. У зв¢язку із цим користування землею одним і тим же суб¢єктом права землекористування носить неоднаковий характер, в залежностей від цілей, для яких використовується земля. Цим пояснюється, що землевласники у відповідності до діючого законодавства наділені не одним, а декількома повноваженнями щодо використання земель, а також на них покладені різні обов¢язки.
4. Механізм адміністративно-правового регулювання земельних відносин складається з наступних стадій:
- стадія формування і дії правових норм, на якій розробляються і приймаються у встановленому порядку норми, які регламентують земельні відносини через надання їх учасникам суб’єктивних прав і покладання на них юридичних обов’язків;
- стадія виникнення прав та обов’язків (правовідносин), яка характеризується тим, що на основі юридичних норм та за наявності передбачених обставин (юридичних фактів) у конкретних суб’єктів виникають права та обов’язки – індивідуалізовані міри поведінки. При цьому земельні правовідносини – виникаючий на основі норм права індивідуалізований суспільний зв’язок між особами, який характеризується наявністю суб’єктивних юридичних прав і обов’язків і гарантується примусовою силою держави;
- стадія реалізації прав та обов’язків, яка характеризується тим, що програми поведінки, які закладені в юридичних нормах і виражені в конкретних мірах поведінки, для даних суб’єктів (у правах та обов’язках), втілюються у життя, здійснюються у фактичній поведінці учасників суспільних відносин, стають реальністю.
Факультативною (додатковою) стадією механізму правового регулювання земельних відносин є стадія застосування права.
5. Земельні відносини як об’єктивні відносини опосередковуються волею осіб-учасників таких відносин і мають вольову сторону, яка реалізується у поведінці цих осіб і здатна реагувати на правовий вплив. Завдяки активному впливу права земельні відносини набувають впорядкованого, врегульованого характеру, який проявляється у правовідносинах. При цьому межі правового регулювання земельних відносин обмежені існуючими політичними та економічними умовами розвитку суспільства. Разом з тим, право не може повністю охопити відносини, які складаються у сфері володіння, користування та розпорядження землею тому, що певні сторони цього процесу врегульовані нормами моралі. Отже, якщо правове регулювання земельних відносин суперечить об’єктивним законам розвитку суспільства, воно не може бути ефективним.
6. Адміністративно-правові норми, які регулюють земельні відносини, можна класифікувати за такими ознаками: за спрямованістю (ті, які визначають правовий стан суб’єктів; форми та методи державного управління; організаційно-правові засоби забезпечення законності у сфері управління; права та обовязки громадян у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності, у тому числі відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин, які не є злочинами). За юридичним змістом припису адміністративно-правові норми поділяються на такі основні групи: зобов’язальні; заборонні; уповноважуючі; стимулюючі; рекомендаційні. За адресатом (вони бувають адресованими органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям (як державним, так і недержавним), об’єднанням громадян, громадянам). За юридичним характером припису норми бувають двох видів: матеріальні та процесуальні. За дією в часі адміністративно-правові норми поділяються на постійні і тимчасові. За дією в просторі (в залежності від території, на яку поширюється їх юридична сила): загального значення, місцевого, галузевого. За способом викладення: відсилочні та бланкетні. За юридичною силою: викладені у законах, викладені в указах, викладені у постановах, викладені у наказах, інструкціях тощо.
Особливостями правових норм, які містяться у нормативно-правових актах, що регулюють земельні відносини, є те, що їх дія спрямована на:
- поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
- забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
- невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
- забезпечення раціонального використання та охорони земель;
- забезпечення гарантій прав на землю;
- забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки.
Така спрямованість закріплена ст. 5 ЗК України. Разом з тим, у межах кожного з перелічених положень, існують ті, які притаманні адміністративно-правовому регулюванню. А саме – дія адміністративно-правових норм повязана із регулюванням управлінських відносин щодо володіння, користування та розпорядження землею.
7. Одним із ефективних засобів охорони земельних відносин є адміністративно-правова охорона, яку можна визначити як систему заходів, встановлених адміністративним законодавством України, які застосовують державні органи (їх посадові особи), органи місцевого самоврядування (їх посадові особи), громадські інспектори, громадські організації з метою забезпечення законності, попередження, припинення правопорушень, притягнення винних у порушенні вимог земельного законодавства до адміністративної відповідальності, зміст якої становить застосування до порушників адміністративних стягнень.
8. Здійснивши аналіз законодавства України в галузі земельних відносин, можна прийти до висновку, що до адміністративно-правових засобів охорони земельних відносин належать крім встановлення правових норм і правил: контроль за використанням земель; відновлювальні заходи; профілактика правопорушень у сфері земельних відносин; заходи переконання; заходи адміністративного примусу, що застосовуються з метою попередження, припинення правопорушень в галузі охорони земельних відносин та притягнення винних до адміністративної відповідальності.
9. Адміністративно-попереджувальні заходи мають профілактичний характер і є формою реагування на можливість настання небажаних наслідків. Вони застосовуються тоді, коли хоча ще і не має правопорушення, проте існують факти, що об¢єктивно свідчать про його можливе настання у майбутньому, якщо не вжити певних заходів. Основними адміністративно-попереджувальними заходами є: огляд (обстеження) земельних ділянок; відвідування підприємств, установ, організацій; перевірка документів; витребування від громадян та юридичних осіб даних, що характеризують стан земель; внесення подань у державні органи, підприємства, установи, організації, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень.
10. Припинення – захід, спрямований на ліквідування правопорушення та недопущення його подальшого розвитку. На відміну від заходів попередження, цей захід адміністративного примусу застосовується тільки за наявності правопорушення. Заходами адміністративного припинення є: доставлення порушника земельного законодавства; обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, освоєння земельних ділянок тощо; тимчасова заборона використання та реалізації визначених обєктів; вилучення ліцензій; обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності об'єктів; обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин; зупинення або припинення інвестиційної діяльності; вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів; внесення до відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо припинення порушень земельного законодавства; вимоги припинення окремих дій; призупинення незаконних рішень та дій посадових осіб.
11. Під адміністративною відповідальністю в галузі земельних відносин розуміють застосовування уповноваженими на те державними органами санкцій, передбачених адміністративно–правовою нормою, до осіб, які порушили вимоги земельного законодавства. На жаль, ефективність адміністративної відповідальності залишає бажати кращого, що обумовлено неузгодженістю приписів Земельного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також обмеженням кола стягнень за правопорушення у сфері земельних відносин. Отже, правова база, яка регулює земельні та адміністративно – правові відносини (незважаючи на те, що зовсім недавно був прийнятий новий ЗК України) все ще потребує подальшого удосконалення. КпАП України містить 7 складів адміністративних проступків у сфері земельних відносин. З метою удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в цій сфері необхідно внести ряд змін щодо узгодження формулювань складів правопорушень, за які передбачається адміністративна відповідальність у ЗК України та КпАП України, щодо посилення відповідальності за порушення земельного законодавства. По-перше, ст. 211 ЗК України пропонується викласти у такій редакції: “Стаття 211. Відповідальність за порушення законодавства у сфері земельних відносин
Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України у сфері земельних відносин, несуть відповідальність згідно із законом.
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері земельних відносин, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства”.
По-друге, диспозицію статті 53-2 КпАП України доцільно, на нашу думку було викласти таким чином: “ухилення від обліку і реєстрації земельних ділянок, подання недостовірної інформації щодо обліку кількості і якості земель, приховування та перекручення даних державного земельного кадастру”.
12. З метою посилення охорони земельних відносин КпАП України до прийняття нової його редакції слід доповнити кількома новими статтями: потрібно визначитися з суб¢єктами адміністративної відповідальності; у разі повторного вчинення протиправних дій, зокрема в разі псування земель, слід встановити підвищені санкції, або передбачити альтернативні стягнення, наприклад, конфіскація земельної ділянки.
13. Нині з урахуванням адміністративної та судово-правової реформ доцільно підвищити роль суду в системі органів адміністративної юрисдикції через розширення їх повноважень щодо розгляду справ про адміністративні проступки в сфері земельних відносин:
- потрібно вирішити питання, повязане із застосуванням адміністративних стягнень, які суттєво обмежують або позбавляють особу певних благ. Це стосується конфіскації майна. Тому, у випадку визначення у КпАП України (окрім штрафу) конфіскації земельної ділянки в якості адміністративного стягнення за правопорушення у сфері земельних відносин, право застосування цього стягнення повинно буде віднесено до компетенції районного (міського) суду (судді). Тут можливі два шляхи. Або розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин, в яких передбачено застосування конфіскації буде здійснювати лише суд (суддя) (що є більш доцільним), або ці справи буде розглядати інший адміністративно-юрисдикційний орган (наприклад, орган по земельних ресурсах), який буде вирішувати питання щодо винності особи та притягнення до відповідальності і, в разі необхідності, буде звертатися з поданням до суду, який остаточно вирішить питання про накладання конфіскації. Так само, заслуговує на увагу можливість передачі суду (судді) повноважень щодо скасування державної реєстрації суб’єкта, анулювання ліцензії на здійснення певного виду діяльності у сфері земельних відносин (у разі їх визначення КпАП України у санкціях адміністративно-правових норм, які передбачають адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин);
- потрібно вирішити питання щодо віднесення до відання судів (суддів) розгляду справ із такими складами адміністративних правопорушень у сфері земельних відносин, які є близькими до складів злочинів і відрізняються лише за одним елементом, зокрема, - за наслідками (це відноситься, наприклад, до таких порушень як псування та забруднення земель (ст. 52 КпАП України та ст. 239 КК України)), а також справ у випадках, коли особа притягується до адміністративної відповідальності іншим органом адміністративної юрисдикції, своєї вини не визнає і оспорює правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення. Введення подібних норм зробило би суттєвий крок на шляху реалізації принципу поділу влади в адміністративно-юрисдикційній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України1. – 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Водний кодекс України // ВВР України. – 1995. - №24. – Ст.189.
3. Земельний кодекс України // ВВР України. –2002. - №3-4. – Ст. 27 (з наступними змінами та доповненнями).
4. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 10. – Ст. 98 (втратив чинність).
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).
6. Кодекс України про надра // ВВР України. – 1994. - №36.- Ст. 340.
7. Кримінальний Кодекс України // ВВР України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
8. Лісовий кодекс України // ВВР України. – 1994. - №17. – Ст. 99.
9. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.// ВВР України. – 2003.- № 40-42. –Ст.356.
10. Про виконавче провадження: Закон України // ВВР України.-1999.-№24.- Ст.207.
11. Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину: Закон України // ВВР України.-1997.-№7.- Ст.58 (з наступними змінами та доповненнями).
12. Про відходи: Закон України // ВВР України. - 1998. – № 36-37. – Ст. 242.
13. Про власність: Закон Української РСР // ВВР УРСР.– 1991.-№20 – Ст. 249 (з наступними змінами та доповненнями).
14. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” Закон України // ВВР України. - 1997. - №29.-Ст.192.
15. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України // ВВР України. –2003.-№ 39.- Ст. 350.
16. Про екологічну експертизу: Закон України // ВВР України. –1995.-№ 8 - Ст. 54 (з наступними змінами та доповненнями).
17. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України // ВВР України. -1994.-№ 27.-Ст.218. (з наступними змінами та доповненнями).
18. Про землеустрій: Закон України // ВВР України. –2003.-№ 36 - Ст. 282.
19. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України // ВВР України. – 1992.-№ 20.-Ст. 272.
20. Про меліорацію земель: Закон України // ВВР України. –2000.-№ 11 - Ст. 90.
21. Про міліцію: Закон України // ВВР України. – 1991. -№4.– Ст. 20. (з наступними змінами та доповненнями).
22. Про місцеві державні адміністрації: Закон України // ВВР України.–1999.–№ 20-21.–Ст.190.
23. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // ВВР України. – 1997. – № 24. – Ст. 170. (з наступними змінами та доповненнями).
24. Про оренду землі: Закон України // ВВР України. –1998.-№ 46-47.-Ст.280. (з наступними змінами та доповненнями).
25. Про охорону атмосферного повітря: Закон України // ВВР України. – 1992.-№ 50.-Ст.678.
26. Про охорону земель: Закон України // ВВР України. –2003.-№ 39.-Ст. 349.
27. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України // ВВР України. –1991.-№ 41.-Ст. 546 (з наступними змінами та доповненнями).
28. Про пестициди і агрохімікати: Закон України // ВВР України. –1995.-№ 14.-Ст.91.
29. Про планування і забудову територій: Закон України // Офіційний вісник України. – 2000.-№20.-Ст. 813.
30. Про плату за землю: Закон України // ВВР України. –1992.-№ 25.-Ст.355. (з наступними змінами та доповненнями).
31. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України // ВВР України. – 1995.-№ 27.-Ст. 198.
32. Про правовий статус іноземців: Закон України // ВВР України. - 1994.-№23.-Ст. 161.
33. Про рослинний світ: Закон України // ВВР України. – 1999.-№ 22-24.-Ст.198.
34. Про тваринний світ: Закон України // ВВР України. – 1993.-№18.-Ст. 91.
35. Про фермерське господарство: Закон України // ВВР України. – 2003.-№ 45.-Ст. 363.
36. Про форми власності на землю: Закон України // ВВР України. – 1992.-№ 18.-Ст. 225 (втратив чинність).
37. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 р.// ВВР УРСР.- 1991. № 10 - Ст.100.
38. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. // ВВР .- 1998.- №38-39 - Ст.248.
39. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі: Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 р.// ВВР.- 1992.- № 25. - Ст. 355.
40. Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки: Схвалено Указом Президента України від 30 травня 2001 р. №372/2001 // Законодавство України про землю: Земельний кодекс України. Нормативно-правові акти з земельних питань. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.
41. Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: Затверджено Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 33. – Ст.1401.
42. Положення про Державний комітет природних ресурсів України: Затверджено Указом Президента України від 10 лютого 2004 р. № 177/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 6. – Ст.309.
43. Положення про Міністерство аграрної політики України: Затверджено Указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 772/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 23. – Ст.933.
44. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Затверджено Указом Президента України від 10 лютого 2004 р. № 176/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 6. – Ст.308.
45. Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною: Указ Президента України від 19 серпня 2002 р. № 720/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 34. – Ст.1560.
46. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21 квітня 1998 р. № 332/98 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 16. – Ст.590.
47. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 49. – Ст.2400.
48. Про створення єдиної системи державних органів земель¬них ресурсів: Указ Президента України від 6 січня 1996 р. №34/96 // Урядовий кур¢єр. – 1996.- №7-8.
49. Положення про Державну екологічну інспекцію: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. № 1520 // Офіційний Вісник України. – 2001.- № 47. – Ст.2084.
50. Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 1958 // Офіційний Вісник України. – 2002.- № 52. – Ст.2378.
51. Положення про моніторинг земель: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 р. № 661 // Урядовий кур¢єр. – 1993.- № 136-137. (з наступними змінами та доповненнями).
52. Положення про порядок ведення державного земельного кадастру: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 15 // Урядовий кур¢єр. – 1993.- № 25-26.
53. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. №284 // Урядовий кур¢єр. – 1993.-№64-65.
54. Порядок державної реєстрації договорів оренди землі: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073 // Офіційний Вісник України. – 1998.- № 52. – Ст.1943.
55. Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2004 р. № 502 // Офіційний Вісник України. – 2002.- № 15. – Ст.818.
56. Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів”: Поста¬нова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 200 // Офіційний Вісник України. – 2003.- № 9. – Ст.371.
57. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 // Офіційний Вісник України. – 2002.- № 14. – Ст.753.
58. Про приватизацію земельних ділянок: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 // ВВР України. -1993.- №10.-Ст.79.
59. Типове положення про Київське та Севастопольське місь¬ке головне управління земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 200 // Офіційний Вісник України. – 2003.- № 9. – Ст.371.
60. Типове положення про міське (міст обласного та районно¬го значення) управління (відділ) земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 200// Офіційний Вісник України. – 2003.- № 9. – Ст.371.
61. Типове положення про обласне головне управління земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 200 // Офіційний Вісник України. – 2003.- № 9. – Ст.371.
62. Типове положення про районний відділ земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 200// Офіційний Вісник України. – 2003.- № 9. – Ст.371.
63. Інструкція з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення: Затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 липня 2004 р. № 264.
64. Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля: Затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 лютого 2002 року N 88 // Офіційний Вісник України. – 2002.-№12.-ст.265.
65. Положення про Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів «Центрдержродючість»: Затверджено на¬казом Мінагрополітики України від 1 вересня 2000 р. № 167 // Законодавство України про землю: Земельний кодекс України. Нормативно-правові акти з земельних питань. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.
66. Інструкція з оформлення органами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення: Затверджено наказом Держкомзему України від 18.05.2004р. №147// Офіційний Вісник України. – 2004.- № 23. – Ст.1571.
67. Інструкція із виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур'янів: Затверджено наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 29 вересня 1997 р. N 56 // Офіційний вісник України. – 1997. – 42 (число). – Ст.218.
68. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі: Затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 // Офіційний Вісник України. – 1999.-№23.-ст.1079.
69. Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства: Затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 року N 67.
70. Порядок підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства: Затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 14 травня 2004 року N 407.
71. Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель: Затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року N 312 // Офіційний Вісник України. – 2003.-№52.-ст.2891.
72. Рекомендації щодо перерозподілу земель загального користування колективних сільськогосподарських підприємств у процесі їх реформування: Затверджені наказом Держкомзему України від 1.02.2000р. №13 // Законодавство України про землю: Земельний кодекс України. Нормативно-правові акти з земельних. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
73. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры.– К.: Наук. думка, 1990.– 145 с.
74. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. - М.: Статус, 2000.-с. 43-50.
75. Агапов А.Б. Учебник административного права. - М.: Городец, 1999.-с. 298-304.
76. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов: Учебное пособие / Под ред. д.ю.н., проф. Погребного А.А., к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – издание 2 дополненное и исправленное. -Х.: ООО Одиссей, 2001.- с. 83-179.
77. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов: Учебное пособие / Под ред. д.ю.н., проф. Погребного А.А., к.ю.н., доц. Каракаша И.И.. -Х.: ООО Одиссей, 2001.- с. 83-179.
78. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. Посібник / Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Синьов О.В. та інші / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид.‚ виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
79. Административная деятельность ОВД: Учебник / Под ред. проф. Попова Л.Л.-М.:МВШМ МВД СССР, 1983.-с.256-283.
80. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник /За заг. ред. проф.. Бандурки О.М. -Х.: Єспада, 2000.-с.78-81.
81. Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування/ Перша національна науково-теоретична конференція.-К.: Верховенство права, 1998.-82 с.
82. Адміністративне право України : Підручник для юридичних вузів і факультетів / За ред. Битяка Ю.П. - Х.: Право, 2001.- с.528.
83. Административное право. Общая и особенная части. Учебник / под ред. докт. юрид. наук, проф. А.П. Коренева. М., МВШМ МВД СССР, 1986. – 487 с.
84. Адміністративне судочинство в Україні: Кн. друга. Кодекс України про адміністративні проступки (проект). Серія “Реформа судів України”. – Х.: Консул, 2003. – 332 с.
85. Аксененок Г.А. и др. Земельное право: Учебник для сред. юрид. учеб. заведений. – М.: Юрид. литература, 1972. – 231 с.
86. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР.- М.: Госюриздат, 1958. – 424 с.
87. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве.- М.: Юридическая литература,1966.
88. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т.-Т.2.-М.: Юрид.лит.,1982.
89. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. - М.: «Статут»,1999.
90. Ахмедов А.И. Административные взыскания, применяемые ОВД: Учебное пособие. - Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1988.-68с.
91. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис... канд. юрид. наук. – Х.: Укр. Юрид. Академія, 1994.– 158 с.
92. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Х.: Изд. НУВД, 2001.- 352 с.
93. Бандурка О.О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні: Дис... канд. юрид.наук.- Х.: Націон. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2002. – 182 с.
94. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Урал. Ун-т, 1989. – 204 с.
95. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов .-М. : Норма-Инфра.М, 2000.-с.496-513.
96. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. -М.: Издательство БЭК, 1997.- с.291.
97. Берлач А. Проблеми юридичної відповідальності за нераціональне використання землі в сільському господарстві України // Економіка. Фінанси. Право. - 2000.- № 8. – с.20-23.
98. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. - Х.: Націон. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - 1996.- с.86.
99. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины. Общая часть: Учебное пособие. - Х.: Одисей, 1999.- с.111-198.
100. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. - Х.: Укр. юрид. акад., 1994.- с.28-44.
101. Боголепов Р.Д., Петров В.В., Миронов Г.В., Галиченко А.К. Природоресурсовое, сельскохозяйственное право и правовая охрана окружающей среды: учебное пособие. – М.: Академия МВД СССР НИиРО, 1984. - 176 с.
102. Богуцкий В.В., Волков С.Д. Производство по делам об административных правонарушениях. – Х.: НЮА Украины, 1996.-с.62-70.
103. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР Львів: Вища школа,1975.- с.34-56.
104. Будзилович І., Юрченко А. Перший Земельний кодекс України та проблеми сучасного земельного законодавства: до 75-річчя прийняття Кодексу // Право України. – 1998. - № 2.- с.93-98.
105. Будзилович І., Юрченко А. Конституція України і деякі проблеми земельного законодавства // Право України. – 1997. - № 11.- с.17- 23.
106. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. литература, 1975.- с. 82-101.
107. Вівчаренко О. Проблеми гарантій охорони права власності на землю в Україні // Право України. – 2003. - № 12. - с. 88-92.
108. Вольфман Г.И. Ответственность за преступления в области охраны природы. Квалификация наказания / Под ред. д.ю.н., проф. Новоселова В.И. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1984.- 80 с.
109. Гаврилюк М. Регулювання земельних відносин у межах прокурорського нагляду // Вісник прокуратури.–2001.-№ 4(10).-с.56-58.
110. Гавриш С. Земля ждет защиты // Голос Украины. – 2003. – 15 мая (№ 88). – с.16.
111. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. - Воронеж: Воронежский университет, 1970.- с. 233.
112. Герасименко Є. Суб’єкт адміністративного проступку // Право України.-1999.- №4.- с.41-44.
113. Гонтаровский С., Деменок Е. Возникновение права пользования землей // Бизнес. –1998.- № 47.- с.62-63.
114. Гречко В. Правова охорона природи в УРСР: Конспект лекцій з курсу Радянського земельного права. – Х.: 1966.- 30 с.
115. Гуменюк В.І. Земельні відносини та їх регулювання сьогодні // Адвокат. – 2001.- № 4-5. - с.46-48.
116. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ,2001.-С.33.
117. Даниленко А. Земля – матір багатства: Земельний кодекс // Урядовий кур¢єр. – 2001. - № 216. – с.14.
118. Демина С.А. Закон на страже природы. – М.: Юрид. лит., 1987. – 80 с.
119. Державне управління: Теорія і практика / За заг. ред. проф.. Авер’янова В.Б.-К.: Юрінком Інтер, 1998.- с.260, 270-271, 287.
120. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник. К.: Знання, 2000. – 203 с.
121. Дмитренко И. А. Законодательные основы земельных отношений в Украине: Монография. - К.: УСХА, 1993. – 236 с.
122. Дмитренко І. А. Правова охорона земель України: Монографія. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 172 с.
123. Дмитриев А.Е. Роль органов внутренних дел в охране окружающей среды: Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1984. – 42 с.
124. Добряк Д.С., Муховиков А.М., Тихонов А.Г. Комунальна власність на землю: сутність, мотивація, принципи реалізації // Землевпорядкування. – 2002. - №1 (5). - с.7-13.
125. Добряк Д.С. Стан і перспективи розвитку землеустрою в Україні // Землевпорядкування. – 2002. - №2 (6).- с.22-31.
126. Додин Е.В. Исполнение постановлений о наложении административных взысканий: Учеб. пособие. – Одесса: Юридична література, 1999. – 68 с.
127. Додин Е.В. Гарантии законности административной ответствен-ности.– К.: Знання, 1976.– 48 c.
128. Другак В.М. Проблеми реалізації права власності на землю в Україні // Землевпорядкування. – 2001. - № 4. - с.21-26.
129. Євдокимов В.О., Юлдашев О.Х. Права людини на землю в Україні: Практичний посібник з основ земельного і аграрного права. – К.: Варта, 2002. – 244 с.
130. Екологічне право України: Підручник для юрид. спец. вищ. навч. заклад./ Попов В.К., Гетьман А.П., Размєтаєв С.В. – Х.: Право, 2001. – 479 с.
131. Ерофеев Б.В. Основы земельного права: Теоретические вопросы. – М.: Юрид. лит., 1971. – 328 с.
132. Ерофеев Б.В. Предмет и система советского земельного права: Лекция для студентов ВЮЗИ. М., 1956.
133. Жариков Ю.Г. Закон на страже землепользования: предупреждение земельных правонарушений. – М.: Юрид. лит., 1985. – 144 с.
134. Жариков Ю.Г. Закон о земле. – М.: Сов. Россия, 1972. – 144 с.
135. Жариков Ю.Г. Охрана права землепользования. – М.: Юрид. лит., 1974. – 136 с.
136. Жариков Ю.Г. Разграничение ответственности за нарушение земельного законодательства // Советская юстиция. – 1990.- № 3.- с. 11-12.
137. Законодавство України про адміністративну відповідальність // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-К.: Юрінком Інтер, 2000.- №5.- 350 с.
138. Законодавство: проблеми ефективності / Авер¢янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф., Шевченко Я.М. – К.: Наукова думка, 1995. - 231 с.
139. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання // Право України. – 2003. - № 4. – с.21-25.
140. Земельний кодекс України: Коментар / Гетьман А.П., Шульга М.В. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2002. – 600 с.
141. Земельні відносини в Україні. Організаційно-правовий механізм: Збірник / під ред. Даниленка А.С. – К.: ТОВ К.Г.С., 2001.- 128 с.
142. Земельное право: Учебник для вузов по специальности правоведение / Боголюбов С.А., Гаджиев Г.А., Галиновская Е.А. – М.: Норма, 2000.- 388 с.
143. Земельное право: Учебник / Жариков Ю.Г., Улюкаев В.Х., Демьянцева Ж.Л..- 2-е изд., испр., доп. – М.: Былина, 2000. - 388 с.
144. Земельное право: Учебник для сред. юрид. учеб. завед./ под ред. проф. Аксененка Г.А. – М.: Юрид. лит., 1972 . - 232 с.
145. Земельное право / под ред. проф. Казанцева Н.Д. – М.: Юрид. лит., 1971. - 464 с.
146. Земельне право України: Підручник / за ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина, 2003. – 448 с.
147. Ігнатенко О.П. Напрямки раціонального землекористування при поводженні з твердими побутовими відходами // Землевпорядкування. – 2002. - №1 (5). - с.30-34.
148. Иконицкая И.А. Проблемы эффективности в земельном праве. – М.: Наука, 1979. – 183 с.
149. Иконицкая И.А. Чтобы сберечь земли. – М.: Знание, 1984. – 64 с. – Новое в жизни, науке и технике. - Сер. Право в нашей жизни. - № 8.
150. Исполнение административных взысканий ОВД: Учебное пособие / Под ред. Андреева Е.М., Бертуша С.И., Зубова И.Н. и др. - М.: ВНИИ МВД СССР,1990. - с.5-65.