Адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів

Короткий опис

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова

На правах рукопису

УДК 342.9

АНДРЕЄВ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів

Спеціальність 12.00.07 теорія управління; адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Миколенко Олександр Іванович,

кандидат юридичних наук

Одеса 2008

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Фондовий ринок України: поняття та склад учасників

14

1.1 Фондовий ринок України як предмет адміністративно-правового регулювання

14

1.2 Цінні папери в Україні: правова категорія та її зміст

23

1.3 Поняття, класифікація та адміністративно-

правовий статус учасників фондового ринку України

44

Висновки до Розділу 1

55

Розділ 2. Загальнотеоретична характеристика адміністративно-правових засобів захисту прав власників цінних паперів

59

2.1 Сутність та гарантії забезпечення правопорядку на фондовому ринку України (історія та сучасність): адміністративно-правовий аспект.

59

2.2 Поняття та класифікація заходів адміністративно-

правового примусу на фондовому ринку України

83

2.3. Діяльність саморегулівних організацій спеціальний

адміністративно-правовий засіб захисту прав інвесторів

у цінні папери

131

Висновки до Розділу 2

139

Розділ 3. Протиправне захоплення та поглинання акціонерних

товариств в Україні

145

3.1. Поняття протиправного захоплення та поглинання акціонерних товариств (рейдерства”) в Україні

145

3.2. Місце правоохоронної діяльності Комісії в системі

протидії протиправним захопленням та поглинанням

акціонерних товариств в Україні

155

Висновки до Розділу 3

161

Висновки

164

Список використаних джерел

178

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Фондовий ринок невід’ємна складова фінансової системи країн з ринковою економікою, що за своєю сутністю є специфічним середовищем, де відбувається трансформація сукупних збережень у інвестиції. Фондовий ринок відображає співвідношення попиту і пропозиції на фінансові активи та є вдалим балансом прямих і опосередкованих відносин між учасниками ринку. Рівень розвитку та ступінь досконалості фондового ринку значно впливає на ефективність фінансової системи, поліпшує мобілізацію та перерозподіл фінансових ресурсів, що відображається на економічному зростанні та конкурентоспроможності національної економіки. Розвиток фондового ринку багато в чому є запорукою успішного економічного розвитку України та має сприяти успішній інтеграції держави в Європейське співтовариство. Ефективність функціонування інфраструктури ринку цінних паперів: 1) впливає на акумуляцію та концентрацію коштів населення і підприємств; 2) сприяє залученню вітчизняного й іноземного капіталу в економіку країни; 3) сприяє приватизації на її завершальному етапі; 4) узгоджує майнові інтереси держави, інституціональних та індивідуальних інвесторів у процесі обігу цінних паперів; 5) економить суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та поліпшує взаємні розрахунки підприємств; 5) сприяє підвищенню ефективності керування підприємством; 6) створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему.

Отже, розвиток фондового ринку є складовою структурної перебудови економіки в Україні. На характер відносин на фондовому ринку України негативно вплинули такі фактори: створення фондового ринку проходило у дуже несприятливій економічній ситуації; спочатку пріоритетним було створення за допомогою фондового ринку механізму обслуговування масової приватизації, а згодом джерела фінансування дефіциту бюджету.

На сьогодні на ринку цінних паперів найбільш гостро постає проблема неспроможності держави гарантувати інвесторам у цінні папери (власникам цінних паперів) надійний механізм захисту їх прав та законних інтересів. Причому недосконалим є механізм реалізації і захисту як безпосередньо права власності на цінні папери, так і похідних (корпоративних) прав. Такий стан справ значно погіршує інвестиційний клімат у державі і підриває довіру іноземних та вітчизняних інвесторів до українського фондового ринку. Найбільш незахищеною категорією учасників ринку цінних паперів залишаються міноритарні акціонери. Подальший розвиток та удосконалення фондового ринку в Україні має відбуватися за умов максимального наближення до принципових засад функціонування фондових ринків економічно розвинутих країн Європи та США, які слугують еталоном. Так, принциповим моментом функціонування інфраструктури фондових ринків даних країн є захист державою інтересів усіх учасників правовідносин на фондовому ринку, особливо міноритарних акціонерів. Процес становлення системи ринкових відносин в Україні вимагає організації дієвої та ефективної системи захисту прав власників цінних паперів, зокрема, системи адміністративно-правових засобів захисту прав власників цінних паперів.

Метою адміністративно-правового регулювання ринку цінних паперів є запровадження такої моделі взаємовідносин, за якої кожній особі учаснику ринку цінних паперів гарантується охорона і захист прав і законних інтересів у сфері обігу цінних паперів та корпоративного управління. За своїм глибинним призначенням, як зазначає професор В. Авер’янов, адміністративне право має визначатися як право забезпечення і захисту прав людини”. З урахуванням розвитку категорій адміністративно-правові відносини”, суб’єкти адміністративного права” та розширення змісту предмету адміністративного права, термін людина” остаточно має бути замінено на особа”, під яким слід розуміти водночас юридичні, так і фізичні особи. Адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів, що знаходять свій прояв у виконавчо-розпорядчій діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі Комісія) та її уповноважених осіб, є важливим елементом системи державного (адміністративно-правого) регулювання фондового ринку; вони служать надійною гарантією швидкого, ефективного та об’єктивного перетворення загального поняття захист прав інвестора” з риторики в реальність. Так, відповідно до ст. 5 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері покладається на Комісію [7]. Одним з основних завдань Комісії є захист прав учасників ринку цінних паперів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства, а також здійснення контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України.

У той же час категорія адміністративно-правові засоби захисту” залишається і досі дискусійною серед учених, що займаються вивченням адміністративного права і процесу. Зокрема, суттєво відрізняються підходи стосовно визначення характеру та переліку адміністративно-правових засобів захисту прав учасників правовідносин. Близька за змістом правова категорія адміністративно-правовий примус” викликає не менш запеклі дискусії серед вчених-адміністративістів. Щодо питання адміністративно-правових засобів захисту прав власників цінних паперів, то його вивчення взагалі не було предметом ґрунтовних наукових робіт, незважаючи на велике науково-теоретичне та практичне значення наукових досліджень у цій сфері.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретичних положень, спрямованих на розвиток системи адміністративно-правових засобів, що застосовується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку з метою захисту прав та законних інтересів власників цінних паперів, виявлення прогалин і суперечностей у правових нормах, що регламентують застосування відповідних засобів захисту. Зокрема, ґрунтовна науково-теоретична робота необхідна для:

1) приведення у відповідність із напрацюваннями науки адміністративного права законодавства, що регламентує застосування Комісією заходів адміністративно-правового примусу на ринку цінних паперів. Так, сьогодні в Законі України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” відсутнє розмежування відповідної компетенції Комісії на: заходи попередження порушень норм законодавства про цінні папери, припинення порушень норм законодавства про цінні папери та заходи відповідальності фізичних та юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів;

2) підготовки законопроектів щодо внесення змін та доповнень до Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” з метою вдосконалення системи заходів відповідальності (санкцій), що накладаються Комісією на юридичних та фізичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів;

3) визначення поняття та класифікації контрольно-наглядової діяльності Комісії, що дозволить підвищити ефективність правозастосування Комісії та в майбутньому розробити пропозиції з приводу вдосконалення державного контролю та нагляду на ринку цінних паперів;

4) визначення ролі механізму саморегулювання ринку цінних паперів у справі захисту прав власників цінних паперів, розмежування сфери відповідальності” державного регулювання ринку цінних паперів та саморегулювання професійних учасників ринку цінних паперів;

5) підготовки нормативно-правової бази для делегування саморегулівним організаціям реальних повноважень адміністративно-примусового характеру, наприклад, повноваження накладати на членів СРО санкцію у вигляді штрафу тощо.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувалися такі завдання:

уточнення поняття державного регулювання ринку цінних паперів в Україні;

Список літератури

ВИСНОВКИ

Державне регулювання ринку цінних паперів є комплексним явищем, яке включає майже весь спектр публічно-правових гарантій правопорядку, а саме: 1) прийняття компетентними органами державної влади підзаконних нормативно-правових актів, які разом із законами України формують законодавство з цінних паперів; 2) видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів; 3) реєстрація та делегування повноважень саморегулівним організаціям; 4) реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; 5) створення та забезпечення дієвого функціонування системи адміністративно-правових засобів захисту прав інвесторів.

При цьому, державне регулювання ринку цінних паперів здійснюються Комісією самостійно або спільно із Національним банком України, Антимонопольним комітетом України, Службою безпеки України. Так, Антимонопольний комітет України погоджує з Комісією максимальні розміри тарифів для оплати послуг професійних учасників ринку цінних паперів: депозитаріїв, зберігачів та реєстраторів, а також проекти установчих документів та планів розміщення акцій холдингових компаній, що створені у процесі корпоратизації і приватизації. Спільно зі Службою безпеки України здійснюється державне регулювання питань технічного захисту інформації у Національній депозитарній системі. Адміністративне управління діяльності комерційних банків на фондовому ринку здійснюється Комісією спільно з Національним банком України. Скажімо, додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками встановлюються Комісією за погодженням з Національним банком України. Також за погодженням з Нацбанком Комісією визначаються вимоги щодо: одержання комерційними банками дозволу на депозитарну та розрахунково-клірингову діяльність; ведення комерційними банками обліку операцій з цінними паперами.

Таким чином, як бачимо, Комісія є не єдиним органом що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, проте центральним, та системоутворюючим, у зв’язку з цим, наприклад, проекти законів, інших нормативно-правових актів щодо цінних паперів та фондового ринку підлягають попередньому погодженню органами виконавчої влади з Комісією. Серед усіх органів виконавчої влади та державних установ лише Комісія наділена повноваженнями державного регулювання переважної більшості відносин на фондовому ринку. Інші органи державної влади, як було зазначено вище, наділені повноваженнями щодо регулювання лише тих сегментів фондового ринку, які тематично пов’язані зі сферою відповідальності, закріпленої за ними актами законодавства:

1) Національний банк України обіг державних облігацій України та діяльність комерційних банків;

2) Антимонопольний комітет України питання антимонопольного законодавства, включаючи встановлення максимальних розмірів тарифів для оплати послуг професійних учасників фондового ринку;

3) Служба безпеки України питання захисту інформації в Національній депозитарній системі.

Застосування адміністративно-правових засобів захисту прав власників цінних паперів є виключною прерогативою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Усвідомлення конкретних соціально-економічних, політичних та інших умов, які на сьогодні характеризують правовідносини на ринку цінних паперів в Україні, змушує нас акцентувати увагу на тематиці адміністративно-правових засобів захисту прав інвесторів в цінні папери. Зокрема, спостерігається загрозлива тенденція збільшення випадків вчинення учасниками ринку цінних паперів правопорушень, пов’язаних із корпоративним управлінням, випуском і обігом цінних паперів. Такий стан справ викликає занепокоєння, оскільки протиправна поведінка професійних учасників ринку цінних паперів та посадових осіб емітентів зазвичай призводить до суттєвого порушення або обмеження прав і законних інтересів інвесторів в цінні папери. Найбільш проблемними питаннями ринку цінних паперів були і залишаються питання щодо: 1) ведення систем реєстрів власників іменних цінних паперів акціонерних товариств; 2) перереєстрації прав власності на іменні цінні папери, що обертаються в документарній формі; 3) скликання та проведення загальних зборів акціонерних товариств, 4) проведення додаткових емісій акцій в акціонерному товаристві тощо. Починаючи із середини 2005 р. в Україні почала набирати загрозливих обертів тенденція рейдерських захоплень акціонерних товариств. Рейдерство, тобто протиправне захоплення або поглинання підприємств здатне підірвати підвалини не тільки ринку цінних паперів, а й економіки країни загалом.

Розбудова ефективної системи адміністративно-правових засобів захисту прав інвесторів в цінні папери є ключовим фактором забезпечення правопорядку на ринку цінних паперів, гарантування права власності на цінні папери. В дисертації обґрунтована теза про те, що термін адміністративно-правові засоби захисту” найповніше розкривається через призму категорії адміністративно-правового примусу. Адміністративно-правовий примус на ринку цінних паперів загалом зберігає властивості, притаманні адміністративному примусу, водночас має низку специфічних властивостей, кількість і значення яких не дає підстав для виділення його як самостійний різновид державно-правового примусу, хоча дає змогу якнайповніше розкрити зміст цієї правової категорії. Адміністративно-правовому примусу на ринку цінних паперів, зокрема, притаманні такі ознаки: 1) є засобом реагування держави на порушення норм законодавства про цінні папери або ситуації за яких наявні загрози порушення прав учасників фондового ринку; 2) застосовується як органами державної влади, так і недержавними організаціями саморегулівними організаціями професійних учасників ринку цінних паперів, створеними відповідно до спеціального законодавства; 3) втілюється в життя на підставі норм законодавства про цінні папери і частково, що стосується відповідальності фізичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів, з урахуванням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення; 4) заходи адміністративного примусу на фондовому ринку застосовуються переважно до юридичних осіб та їх посадових осіб (керівників). В окремих випадках стосовно громадян можуть застосовуватися заходи адміністративної відповідальності за порушення законодавства про цінні папери, порядок та підстави застосування яких регламентуються КУпАП; 5) за характером впливу є засобом психічного впливу на поведінку учасників ринку цінних паперів і проявляється у вигляді обмежень особистого, організаційного та майнового характеру; 6) примусові заходи переважно закріплюються у законодавстві у вигляді санкцій негативних мір впливу, що має притерпіти учасник фондового ринку, посадова особа учасника ринку цінних паперів, а так само громадянин, який допустив порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів.

До тог ж, з метою удосконалення практики правозастосування запропоновано розподілити заходи адміністративно-правового примусу на ринку цінних паперів на заходи: попередження порушень норм законодавства, припинення порушень норм законодавства, поновлення порушених прав учасників ринку цінних паперів, процесуального забезпечення встановлення факту та складу правопорушення, а також відповідальності учасників ринку цінних паперів, їх посадових осіб та громадян.

Адміністративно-правові заходи попередження порушень норм законодавства на ринку цінних паперів це примусові заходи, спрямовані на виявлення передумов порушення норм законодавства на ранніх стадіях або накладення таких правообмежень на учасників ринку цінних паперів (головним чином професійних учасників ринку), що унеможливлюють порушення прав інвесторів в цінні папери та інших учасників ринку. Застосування заходів попередження законом не пов’язано із необхідністю попереднього виявлення факту протиправної поведінки учасника фондового ринку. Відповідні заходи застосовуються за наявності адміністративної необхідності”, під якою слід розуміти такий стан справ за якого невжиття державою заходів примусу може призвести до суттєвого порушення прав учасників ринку цінних паперів.

За характером впливу на об’єкт примусу, попереджувальні (превентивні) заходи Комісії слід поділяти на дві групи: примусові заходи, пов’язані із встановленням правообмежень та контрольно-наглядові провадження. До першої групи заходів належать такі повноваження Комісії: а) зупинення на певний термін клірингу та укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, б) зупинення на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента; в) припинення допуску цінних паперів на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі. Контрольно-наглядова діяльність Комісії проявляється у таких формах: 1) проведення планових/позапланових перевірок; 2) направлення письмових запитів (вимог про надання документів); 3) направлення державних представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств; 4) призначення державних представників для контролю за діяльністю професійних учасників ринку: фондових бірж, депозитаріїв та торговельно-інформаційних систем; 5) розгляд звернень учасників ринку цінних паперів.

Адміністративно-правові заходи припинення застосовуються державою з метою примусового припинення порушень норм законодавств на ринку цінних паперів, усунення шкідливих наслідків протиправної поведінки учасників ринку цінних паперів. Адміністративно-правові заходи припинення застосовується лише в разі виявлення факту порушення учасником ринку цінних паперів або громадянином норм законодавства про цінні папери. Заходи припинення поділяють на: 1) універсальні ті, що застосовуються до переважної більшості правовідносин на фондовому ринку; 2) спеціальні ті, що застосовуються тільки щодо певної групи правовідносин на фондовому ринку. До універсальних заходів належить розпорядження уповноваженої особи Комісії щодо усунення порушень законодавства про цінні папери. Аналіз практики правозастосування свідчить, що відповідний захід є водночас і заходом відновлення прав інвесторів та інших учасників ринку цінних паперів. До групи спеціальних заходів адміністративного припинення відноситься: а) призначення тимчасово (до двох місяців) керівників фондових бірж, депозитаріїв та інших установ інфраструктури фондового ринку; б) припинення або зупинення торгівлі на фондовій біржі; в) визнання емісії цінних паперів недобросовісною, і як наслідок, прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів та/або зупинення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів; г) визнання емісії цінних паперів недійсною. Суттєвим недоліком зазначеної системи є те, що Комісією не затверджений порядок застосування таких заходів, як: а) визнання емісії цінних паперів недобросовісною, і як наслідок, прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів та/або зупинення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів; б) визнання емісії цінних паперів недійсною.

Адміністративно-правові заходи процесуального забезпечення встановлення факту та складу правопорушення на ринку цінних паперів проявляються в тому, що уповноважені особи Комісії під час проведення перевірок учасників ринку цінних паперів мають право вилучати на строк до трьох робочих днів документи, що підтверджують факти порушення актів законодавства про цінні папери.

Найбільш комплексну групу заходів адміністративно-правового примусу на ринку цінних паперів складають заходи адміністративної відповідальності учасників ринку цінних паперів. Адміністративній відповідальності, як публічно-правовому засобу захисту прав інвесторів в цінні папери, притаманні такі ознаки: 1) застосовується уповноваженими особами за порушення установлень законодавства про цінні папери; 2) склади правопорушень закріплені як на рівні законів України, так і на рівні підзаконних нормативно-правових актів; 3) суб’єктом адміністративного правопорушення можуть бути юридичні особи учасники ринку цінних паперів, і фізичні особи громадяни і посадові особи учасників ринку цінних паперів; 4) заходи відповідальності (стягнення) у законодавстві переважно закріплюються у вигляді санкції негативної міри реагування держави на вчинене правопорушення; 5) санкції накладаються за умови наявності в діях особи складу правопорушення за наслідком розгляду уповноваженою особою справи про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів.

Таким чином, як бачимо, адміністративна відповідальність за правопорушення на фондовому ринку є формою та мірою державного осуду юридичної або фізичної особи, що порушила установлення законодавства про цінні папери, сутність якого полягає у порушенні та розгляді справи про правопорушення, і, як наслідок, у разі доведення наявності в діях особи складу правопорушення накладенні на винну особу стягнень (санкцій). Відповідно до існуючої конструкції, інституту адміністративної відповідальності на ринку цінних паперів, на юридичних осіб учасників ринку накладаються такі стягнення: а) штраф; б) попередження; в) зупинення на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента; г) зупинення/анулювання дії ліцензій, виданих нею; ґ) припинення або зупинення торгівлі на фондовій біржі. Фізичні особи (громадяни та посадові особи підприємств) несуть відповідальність лише у вигляді штрафу.

Низька ефективність заходів адміністративно-правового примусу на ринку цінних паперів значною мірою пов’язана із наявністю прогалин та конфліктів” у законодавстві про цінні папери, зокрема, у Законі України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”. Як істотні недоліки нормативно-правової регламентації інституту адміністративно-правового примусу на ринку цінних паперів слід виділити таке.

По-перше, відсутній чіткий розподіл заходів примусу на заходи попередження, припинення та заходи відповідальності. Наведений вище класифікаційний розподіл заходів примусу на ринку цінних паперів на даний час носить новітній науково-теоретичний характер, проте, на нашу думку, доречним є запровадження його на рівні закону. Відсутність у чинному законодавстві про цінні папери диференціації заходів адміністративно-правового примусу призводить до зниження ефективності правозастосування. Скажімо, непоодинокими є випадки, коли заходи попередження правопорушень застосовуються в порядку накладення стягнень за правопорушення на ринку цінних паперів. Так, зупинення на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента має на меті попередження порушення прав інвесторів в цінні папери, однак застосовується уповноваженими особами як стягнення. Доречним є закріплення інституту відповідальності та адміністративно-деліктної політики Комісії як окремої форми державного регулювання ринку цінних паперів. У зв’язку з вищевикладеним, абзац 4 ч. 1 ст. 3 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (далі Закон) пропонується викласти у такій редакції: притягнення до відповідальності учасників ринку цінних паперів, їх посадових осіб та громадян за порушення вимог законодавства про цінні папери, у тому числі нормативно-правових актів Комісії, а також застосування заходів попередження і припинення правопорушень”.

По-друге, за об’єктом контролю, контрольні процедури на ринку цінних паперів поділяються на: 1) контроль за діяльністю професійних учасників ринку цінних паперів та саморегулівних організацій; 2) контроль за діяльністю емітентів. Водночас чинним законодавством про цінні папери не передбачено відповідної диференціації. У зв’язку з вищевикладеним, з метою удосконалення контрольно-наглядової діяльності на ринку цінних паперів п. 9 ст. 8 Закону слід викласти у такій редакції: проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки діяльності осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулівних організацій на предмет дотримання вимог законодавства про цінні папери, а так само проводити перевірки діяльності емітентів на предмет дотримання вимог законодавства щодо корпоративного управління, проведення операцій з розміщення цінних паперів, операцій викупу та подальшого розповсюдження цінних паперів власної емісії”.

По-третє, система стягнень, закріплених законодавством про цінні папери, не відповідає вимогам часу, а саме:

розмір штрафів не відповідає суспільній шкідливості правопорушень, що допускаються учасниками ринку цінних паперів (особливо професійними учасниками ринку), а також обсягам прибутків, що отримуються за рахунок протиправної діяльності. Необхідно в декілька разів збільшити розмір штрафів, що накладаються як на фізичних, так і на юридичних осіб, при цьому, встановивши мінімальний розмір штрафу на рівні 20-25% від його граничного розміру;

стосовно фізичних осіб (посадових осіб учасників ринку цінних паперів та громадян) може застосовуватися лише санкція у вигляді штрафу. Такий стан справ не відповідає практиці правозастосування країн з розвиненим фондовим ринком. Очевидно, що перелік санкцій слід розширити, додавши такі: скасування сертифікату сертифікованої особи (за наслідком цього особа має бути звільнена із займаної посади та пройти відповідні курси навчання й отримати сертифікат повторно); позбавлення права обіймати відповідні посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів (емітенти, професійні учасники) чи займатися певною діяльністю протягом 1-3 років;

за значний сегмент порушень вимог законів щодо цінних паперів та нормативних актів Комісією може бути застосована санкція лише у вигляді попередження, яка, власне, не є адекватною мірою реагування держави на правопорушення на ринку цінних паперів. Необхідно переглянути систему санкцій з тим, щоб звести до мінімуму застосування попередження як санкції або взагалі вилучити її із переліку;

повноваження Комісії стосовно: а) зупинення на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, б) зупинення або припинення торгівлі на фондовій біржі; в) зупинення або припинення допуску цінних паперів на фондовій біржу або торгівлі ними на будь-якій фондовій біржі не слід включати до переліку стягнень, що накладаються за наслідком розгляду справ про правопорушення. Вищезазначені заходи примусу слід залишити у вигляді повноважень Комісії, спрямованих на попередження та припинення порушень норм законодавства про цінні папери;

зупинення дії ліцензії як санкція в її сучасному форматі не є суттєвим інструментом впливу на діяльність професійних учасників ринку цінних паперів, оскільки не викликає суттєвих юридично значущих наслідків для такого учасника. У той же час, упровадження зазначеної санкції значно звужує підстави застосування санкції у вигляді анулювання дії ліцензії, яка за своїм змістом є більш вагомим заходом відповідальності. Необхідно розширити перелік підстав анулювання дії ліцензії за рахунок підстав для зупинення дії ліцензії.

З огляду на це Закон слід доповнити ст. 8-1 Повноваження Комісії щодо накладення санкцій (стягнень) за правопорушення на ринку цінних паперів”.

У разі порушення юридичною особою учасником ринку цінних паперів вимог законодавства про цінні папери, у тому числі нормативних актів Комісії, уповноважені особи Комісії мають право накладати такі санкції: 1) штраф; 2) зупинення дії ліцензій, виданих Комісії; 3) анулювання дії ліцензій, виданих Комісії.

У разі порушення посадовою особою учасника ринку цінних паперів вимог законодавства про цінні папери, в тому числі, нормативних актів Комісії, уповноважені особи Комісії мають право накладати наступні санкції: 1) штраф; 2) скасування сертифіката сертифікованої особи; 3) позбавлення права протягом 1-3 років обіймати посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів (емітенти, професійні учасники) чи займатися певною діяльністю на ринку цінних паперів.

У разі порушення громадянином України, громадянином іноземної держави, особою без громадянства вимог законодавства про цінні папери, у тому числі нормативних актів Комісії, уповноважені особи Комісії мають право накладати такі санкції: 1) штраф; 2) попередження.

Уповноважені особи Комісії мають право накладати на посадову особу учасника ринку цінних паперів санкцію у вигляді позбавлення права протягом 1-3 років обіймати посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів (емітенти, професійні учасники) чи займатися певною діяльністю на ринку цінних паперів чи санкцію у вигляді скасування сертифіката сертифікованої особи одночасно із санкцією у вигляді штрафу”.

Таким чином, перелік існуючих санкцій (закріплених нині у ст. 8 Закону) буде значно розширений. При цьому п.п. 5, 7, 14 ст. 8 Закону необхідно виключити, як такі, що будуть дублювати положення ст. 8-1 Закону.

По-четверте, повноваження щодо зупинення розміщення та обігу цінних паперів необхідно розмежувати, оскільки мова йде про різні за характером правовідносини. Розміщення відбувається на первинному ринку цінних паперів, обіг на вторинному. Не завжди доречно об’єднувати зупинення розміщення та обігу цінних паперів емітента. У зв’язку з вищевикладеним, п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону пропонується викласти у такій редакції: у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення цінних паперів того чи іншого емітента, зупиняти на термін до одного року (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, зупиняти дію ліцензій, виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.

По-п’яте, існуючий розмір санкцій фінансового характеру (штрафів) має бути переглянутий з метою його суттєвого збільшення. Зокрема, абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону викласти у такій редакції: за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства у розмірі від 10000 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі від 100 до 200 відсотків прибутку (надходжень), одержаних у результаті цих дій”. Абзац 3 ч. 1 ст. 11 Закону викласти у такій редакції: за діяльність на ринку цінних паперів без ліцензії, одержання якої передбачено чинним законодавством, у розмірі від 5000 до 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ”. Абзац 4 ч. 1 ст. 11 Закону викласти в такій редакції: за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації у розмірі від 1 000 до 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”. Абзац 5 ч. 1 ст. 11 Закону викласти у такій редакції: за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів у розмірі від 500 до 2 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ”.

По-шосте, положення ст. ст. 11, 13 Закону потребують суттєвого доповнення за рахунок додаткових складів правопорушень на ринку цінних паперів, пов’язаних із розголошенням посадовими особами учасників ринку цінних паперів інсайдерської інформації, порушенням посадовими особами емітентів вимог законодавства щодо корпоративного управління.

У зв’язку з вищевикладеним пропонується ч. 5 ст. 13 Закону викласти у такій редакції: Порушення вимог законодавства з питань емісії цінних паперів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб емітента цінних паперів від 50 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права протягом 1-3 років обіймати посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів, на засновників (учасників) емітента чи їх посадових осіб чи уповноважених ними осіб від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Статтю 13 Закону доповнити ч. 10 такого змісту: Порушення вимог законодавства щодо корпоративного управління, проведення операцій викупу та подальшого розповсюдження цінних паперів власної емісії тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб емітента цінних паперів від 50 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог законодавства щодо корпоративного управління, проведення операцій з викупу та подальшого розповсюдження цінних паперів власної емісії, якщо такі дії призвели до неправомірного зменшення частки акціонера в статутному фонді акціонерного товариства або позбавлення акціонера права власності на належні йому акції тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб емітента цінних паперів від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права протягом 1-3 років обіймати посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність