АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЧЛЕНІВ ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ З ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ І ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП ...................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ З ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ І ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ.................................................................................. 10
1.1. Історія становлення та розвитку громадських формувань правоохоронної спрямованості ................................................................................................ 10
1.2. Поняття, сутність та види громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону ............................................. 36
Висновки до Розділу 1............................................................................................. 68
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ ЧЛЕНА ГРОМАДСЬКОГО ФОРМУВАННЯ З ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ І ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ......................................................... 72
2.1. Сутність основних прав та обов’язків члена громадського формування правоохоронної спрямованості .................................................................... 72
2.2. Обмеження, що пов’язані із реалізацією повноважень у сфері охорони громадського порядку і державного кордону ............................................. 84
2.3. Морально-правові вимоги до поведінки членів громадських формувань........................................................................................................91
Висновки до Розділу 2 .......................................................................................... 103
РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЧЛЕНІВ ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ ..... 109
3.1. Соціально-правовий захист членів громадських формувань .................. 109
3.2. Юридична відповідальність членів громадських формувань ................. 127
3.3. Напрямки вдосконалення правоохоронної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону ..... 154
Висновки до Розділу 3 .......................................................................................... 160
ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 167
ДОДАТОК ............................................................................................................. 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 174

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Подальший розвиток демократії, забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян безпосередньо пов’язані з підвищенням якості та ефективності діяльності правоохоронних органів, у тому числі і недержавних. Одне з провідних місць серед таких займають громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону, які мають зробити значний внесок у справу нейтралізації та зменшення правопорушень у сфері охорони громадського порядку і державного кордону, зміцнення законності та правопорядку в країні. Але під час виконання такими громадськими формуваннями правоохоронних завдань, функцій та повноважень виникає низка проблем адміністративно-управлінського та матеріально-фінансового характеру, які в наш час, ускладнюють їх практичну діяльність. Крім того, недосконалість чинного законодавства з питань визначення повноважень членів громадських формувань правоохоронної спрямованості, їх соціально-правового захисту, обмежень, що пов’язані із реалізацією ними повноважень у сфері охорони громадського порядку і державного кордону, вимог, яким вони повинні відповідати, лише ускладнюють їх діяльність, перешкоджають залученню до їх лав свідомих громадян.
Разом з тим, у вітчизняній науці адміністративного права адміністративно-правові засади діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону висвітлені недостатньо. Низка актуальних і практично значущих питань правоохоронної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону потребують подальшої розробки. Зокрема, особливо гостро постають питання визначення правового статусу їх членів, розвитку юридичних гарантій по забезпеченню його реалізації.
Таким чином, викладені вище обставини обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правових засад діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п. 2.6, 3.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., а також відповідно до Плану науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правових засад діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації з удосконалення нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– розглянути історію становлення та розвитку громадських формувань правоохоронної спрямованості;
– визначити поняття громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, з’ясувати їх сутність та види;
– проаналізувати основні права та обов’язки членів громадських формувань правоохоронної спрямованості;
– розглянути обмеження, що пов’язані із реалізацією членами громадських формувань правоохоронної спрямованості наданих їм повноважень у сфері охорони громадського порядку і державного кордону;
– охарактеризувати морально-правові вимоги до поведінки членів громадських формувань;
– з’ясувати сутність та розглянути форми соціально-правового захисту членів громадських формувань;
– здійснити характеристику юридичної відповідальності членів громадських формувань правоохоронної спрямованості;
– виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових засад діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, правове регулювання статусу членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та юридичні гарантії його забезпечення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є комплекс методів та прийомів наукового пізнання. В роботі використовувалися як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, статистичний, історико-правовий та системно-структурний методи використані під час розгляду особливостей становлення та розвитку громадських формувань правоохоронної спрямованості, розвитку національного законодавства з питань регулювання їх діяльності (п.п.1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод було використано для розгляду зарубіжного досвіду правоохоронної діяльності громадськості (п.1.2). Формально-юридичний метод використовувався для аналізу окремих елементів правового статусу членів громадських формувань правоохоронної спрямованості (Розділи 2, 3). За допомогою статистичного методу і документального аналізу охарактеризовано особливості повноважень членів громадських формувань правоохоронної спрямованості (п.2.1). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління – В.Б. Авер’янова, О.О. Алєксєєва, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, В.А. Гуменюка, О.В. Джафарової, С.М. Іншакова, І.Д. Казанчук, А.Т. Комзюка, В.К. Колпакова, Я.Ю. Кондратьєва, Ю.Ф. Кравченка, О.П. Корєнєва, С.В. Лихачова, П.П. Михайленка, Р.С. Мельника, О.М. Музичука, В.М. Плішкіна, В.Г. Поліщука, О.Ф. Скакун, О.В. Тимощука, Г.П. Цимбала, О.Н. Ярмиша та ін.
Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правових засад діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– подальший розвиток дістав аналіз становлення та розвитку громадських формувань правоохоронної спрямованості, у зв’язку з чим зроблено висновок про те, що він має практичний інтерес, оскільки досвід їх правоохоронної діяльності, як успіхи, так і прорахунки, які мали місце у різні періоди розвитку української державності, дозволить уникнути помилок на сучасному етапі їх розвитку, використати апробовані на практиці перспективні форми та методи їх правоохоронної діяльності;
– удосконалено визначення спеціальних ознак громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону;
– дістав подальший розвиток аналіз адміністративно-правового статусу члена громадського формування правоохоронної спрямованості, до елементів якого віднесено права і обов’язки (у тому числі вимоги та обмеження, які є похідними від прав і обов’язків); гарантії їх забезпечення; юридичну відповідальність;
– вперше громадські формування правоохоронної спрямованості класифіковано за такими підставами: порядком виконання покладених на них завдань; наявністю права застосовувати примусові заходи, складати необхідні процесуальні документи; наявністю реквізитів під час виконання правоохоронних завдань; порядком легалізації; категорією членів громадських формувань; наявністю координаційних повноважень;
– удосконалено розгляд особливостей адміністративно-правового статусу громадського формування, який може бути трьох видів: загальний, спеціальний та індивідуальний;
– дістало подальшого розвитку з’ясування недоліків діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, запропоновано перспективні заходи щодо їх подолання;
– усі існуючі обмеження, що пов’язані із реалізацією членами громадських формувань повноважень у сфері охорони громадського порядку і державного кордону вперше класифіковано на такі види: загально-правові та спеціально-правові; „вимоги-обмеження”; „заборони-обмеження”, обмеження пов’язані із безпосереднім виконанням правоохоронних повноважень;
– вперше обґрунтована необхідність поширення обов’язкового державного страхування, яке передбачене для працівників ОВС та ДПС, і на членів громадських формувань правоохоронної спрямованості; встановлення однакового розміру виплати одноразової грошової допомоги, яка виплачуватиметься сім’ї загиблого під час виконання ним правоохоронних завдань, незалежно від того, в державному чи недержавному правоохоронному органі (об’єднанні) він виконував покладені на нього правоохоронні обов’язки; передбачення таких же самих соціальних виплат для членів громадських формувань правоохоронної спрямованості, які передбачені для працівників ОВС та ДПС;
– дістав подальший розвиток аналіз морально-правових вимог до поведінки членів громадських формувань, які, вперше, запропоновано нормативно закріпити як їх морально-етичні зобов’язання;
– удосконалено розгляд особливостей юридичної відповідальності членів громадських формувань яка виступає засобом, мірою і гарантією їх правомірної поведінки;
– сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до базового законодавчого акту із досліджуваних питань, зокрема Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки та вирішення проблемних питань діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до базового законодавчого акту із досліджуваних питань – Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються під час проведення занять з дисциплін „Адміністративна діяльність” в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ. Їх враховано також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: „Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні” (Тернопіль, 2007); „Сучасні наукові досягнення - 2007” (Дніпропетровськ, 2007); „Від громадського суспільства – до правової держави” (Харків 2007) та на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретичних та правових засад діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону. Основними з яких є такі:
1. Історія становлення та розвитку громадських формувань правоохоронної спрямованості має практичний інтерес, оскільки аналіз досвіду їх правоохоронної діяльності, як успіхів, так і прорахунків (негараздів), які мали місце у різні періоди розвитку української державності, дозволяє уникнути помилок на сучасному етапі їх розвитку, використати апробовані на практиці перспективні форми та методи їх правоохоронної діяльності. Позитивний історичний досвід їх правоохоронної діяльності може бути втілений в правоохоронну діяльність громадських формувань, що виконують правоохоронні функції на сучасному етапі розвитку нашої держави. Необхідність відновлення діяльності таких формувань, законодавчого врегулювання їх діяльності є вимогою сьогодення, адже ріст правопорушень можна подолати лише шляхом співпраці усіх інституцій суспільства. В іншому випадку, заходи, спрямовані на боротьбу із правопорушеннями не призведуть до кардинального поліпшення ситуації доти, доки зусилля правоохоронних структур, зокрема, міліції не отримають широкої підтримки з боку громадських структур суспільства.
2. Запропоновано розрізняти наступні види адміністративно-правового статусу громадського формування: 1) загальний статус, що закріплений Конституцією України та Законом України „Про об’єднання громадян”, який є однаковим для всіх легалізованих громадських організацій, і характеризується стабільністю та визначеністю; 2) спеціальний, який доповнює загальний статус, і є сукупністю елементів, що відображають особливості правового положення, місця та ролі окремих категорій громадських об’єднань, наділяє їх спеціальними, додатковими правами та обов’язками (громадські формування правоохоронної спрямованості); 3) індивідуальний – фіксує особливості правового положення окремого формування, визначає його персоніфіковані права і обов’язки, є динамічним.
3. Громадським формуванням з охорони громадського порядку та державного кордону є таке, що: створене на засадах самодіяльності і легалізоване в передбаченому законом порядку; виключно добровільне громадське формування, утворене на основі єдності інтересів; утворене фізичними особами для спільної реалізації ними на законних підставах прав і свобод; його діяльність повинна бути спрямована на запобігання та припинення правопорушень, захист життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також на рятування людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.
4. Громадські формування правоохоронної спрямованості класифіковано за такими підставами: 1) характером завдань, які вони виконують; 2) напрямком їх діяльності; 3) складом; 4) порядком виконання покладених на них завдань; 5) наявністю (відсутністю) права застосовувати примусові заходи, складати необхідні процесуальні документи; 6) наявністю (відсутністю) реквізитів під час виконання правоохоронних завдань; 7) порядком легалізації; 8) категорією членів громадських формувань; 9) наявністю координаційних повноважень.
5. Обґрунтовано, що статус члена громадського формування правоохоронної спрямованості включає: права і обов’язки (у тому числі вимоги та обмеження, які є похідними від прав і обов’язків); гарантії їх забезпечення; юридичну відповідальність.
6. Пропонуємо: по-перше, обов’язкове державне страхування, яке передбачене для працівників ОВС та ДПС поширити і на членів громадських формувань правоохоронної спрямованості; по-друге, встановити однаковий розмір виплати одноразової грошової допомоги, яка виплачуватиметься сім’ї загиблого під час виконання ним правоохоронних завдань, незалежно від того, в державному чи недержавному правоохоронному органі (об’єднанні) він виконував покладені на нього правоохоронні обов’язки; по-третє, прирівняти соціальні виплати членів громадських формувань правоохоронної спрямованості до тих, які передбачені для працівників ОВС та ДПС; по-четверте, забезпечити належний контроль за їх виплатою, передбачити юридичну відповідальність за порушення у цій сфері.
7. Юридична відповідальність виступає в якості засобу, міри і гарантії правомірної поведінки членів громадських формувань. Необхідно відмежовувати юридичну відповідальність громадських формувань від відповідальності її керівників та членів формувань. При цьому слід виходити з того, що законні права та інтереси громадського формування представляють його керівні органи, які обов’язково повинні діяти відповідно до статутних цілей і завдань. Якщо керівні органи (особи) діють в межах статуту і наданих їм повноважень, здійснюючи при цьому цивільно-правові порушення (наприклад, невиконання договірних зобов’язань), то до відповідальності притягається громадське формування. Крім того, за порушення певних правил та норм, наприклад в сфері електроенергетики, водокористування, медичних, санітарно-епідеміологічних, фінансових та інших правил до юридичної відповідальності може бути притягнено громадське формування правоохоронної спрямованості, як юридичну особу. До членів громадських формувань правоохоронної спрямованості можуть бути застосовані усі традиційні, крім конституційної, види юридичної відповідальності.
8. Удосконалити діяльність громадських формувань правоохоронної спрямованості, допоможуть, на думку дисертанта, такі перспективні заходи: по-перше, спрощення процедури їх легалізації; по-друге, приділення більшої уваги їх діяльності з боку місцевих органів влади та місцевого самоврядування; по-третє, зосередження зусиль громадських формувань на профілактиці правопорушень і правовій пропаганді серед населення, його правовій освіті; по-четверте, поліпшення матеріально-технічного та фінансового забезпечення громадських формувань, удосконалення системи соціально-правового захисту їх членів, підвищення матеріальної мотивації останніх до правоохоронної діяльності; по-п’яте, підвищення якості взаємодії та координації між ОВС, ДПС та громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості.
9. Пропонуємо вирішити питання щодо відрахування громадським формуванням 30-ти відсотків від сплати адміністративних штрафів за правопорушення, яке розкрито членами громадських формувань чи за їх безпосередньою допомогою.
10. В засобах масової інформації необхідно як найширше висвітлювати позитивну роботу громадських формувань, їх успіхи у попередженні та припиненні правопорушень, затриманні правопорушників, тощо. Висвітлення позитивних аспектів діяльності громадських формувань, вивчення думки населення про їх роботу має важливе соціальне значення для подальшого розвитку активності громадян в охороні громадського порядку та державного кордону.
11. З метою ознайомлення з оперативною обстановкою на обслуговуючій території керівників громадських формувань правоохоронної спрямованості, пропонуємо запровадити їх обов’язкову участь в оперативних нарадах територіальних органів внутрішніх справ та органів охорони державного кордону.
12. Важливою умовою ефективної і цілеспрямованої роботи громадських формувань повинен стати комплексний план взаємодії між ними і відповідними державними органами правопорядку, а основними формами такої взаємодії повинні бути: обмін оперативною інформацією; спільна розробка правоохоронних заходів; спільне здійснення таких заходів.
13. Не кількість громадських формувань та їх членів, а якісні показники повинні бути визначальними під час оцінювання ефективності їх правоохоронної діяльності, а саме кількість попереджених та припинених ними правопорушень, виявлених правопорушень та правопорушників, які їх вчинили і т. ін., з одного боку, та думка населення про їх правоохоронну діяльність, визначальною підставою для формування якої буде їх фактична присутність у громадських місцях – з другого.
14. Запропоновано зміни та доповнення до чинних нормативно-правових актів, зокрема до базового законодавчого акту із досліджуваних питань - Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, а саме:
1) беручи до уваги те, що у нормативно-правових актах практично неможливо передбачити вичерпний перелік морально-етичних вимог та правил поведінки членів громадських формувань правоохоронної спрямованості, пропонуємо цей Закон доповнити окремим Розділом за назвою „Принципи морально-правової поведінки членів громадських формувань”, серед яких: законність, рівність перед законом, духовність, патріотизм, справедливість, чесність, ефективність, культура спілкування, сутність та зміст яких розкрито у відповідному підрозділі дисертації. У вище зазначеному Розділі, крім принципів морально-правової поведінки членів громадських формувань, пропонуємо передбачити їх морально-етичні зобов’язанні, перелік яких приведено у дисертації. У цьому ж Розділі, як окрему вимогу до членів громадських формувань правоохоронної спрямованості пропонуємо передбачити і те, що „у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у тому числі і в діяльності працівників органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону, інших правоохоронних органів, член громадського формування повинен вжити усіх можливих заходів щодо припинення цих порушень або повідомити про це відповідним органам (посадовим особам)”;
2) цей Закон необхідно доповнити і такими обмеженнями, що пов’язані із реалізацією членами громадських формувань повноважень у сфері охорони громадського порядку і державного кордону як „брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державних органів влади та місцевого самоврядування” та „бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету”;
3) незважаючи на те, що члени громадських формувань правоохоронної спрямованості виконують майже однакові завдання, функції та повноваження щодо охорони громадського порядку та державного кордону, боротьби із правопорушеннями як і працівники ОВС чи ДПС України, та ще й на добровільних засадах, без зброї, яка передбачена для державних правоохоронних структур, що нерідко ставить їх життя та здоров’я у пряму небезпеку, вони є менше соціально захищеними ніж працівники ОВС та ДПС України, що потребує, на думку дисертанта, негайного виправлення, шляхом внесення відповідних змін до ст.17 цього ж Закону доповнивши її такими формами соціального захисту як: користування пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів; знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива; одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво в розстрочку;
4) з метою удосконалення правового регулювання юридичної відповідальності членів громадських формувань, пропонуємо до цього Закону внести такі зміни та доповнення: по-перше, його ст.18 доповнити нормою, яка передбачала б порядок відсторонення члена громадського формування, який вчинив правопорушення, від виконання обов’язків по охороні громадського порядку та державного кордону до вирішення питання про його відповідальність; по-друге, цей Закон доповнити окремою статтею за назвою: „Відповідальність членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону”, у якій зазначити, що члени громадських формувань за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків по охороні громадського порядку та державного кордону підлягають кримінальній, адміністративній, цивільній, дисциплінарній та матеріальній відповідальності відповідно до законодавства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административная деятельность органов внутренних дел. Особенная часть. Издание второе, исправленное и дополненное. Учебник / под ред. А.П. Коренева. – М.: МЮИ МВД России. «Щит-М», 1999. – 528 с.
2. Административная ответственность в СССР / Под. ред. В.Н. Манохина и Ю.С. Адушкина. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та‚ 1988. – 168 с.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. доц. А.Т. Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2001. – 99 с.
4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. - 584 с.
6. Адміністративне право України: Підручник для юрид.вузів. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001 – 528 с.
7. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544с.
8. Акименко В.П. Общественность по охране общественного порядка. – М.: Знание, 1984. – 174 с.
9. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1989. – 286 с.
10. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
11. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ИКД „Зерцало-М”. 2003. - 608 с.
12. Анджієвський В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. – К.: Політвидат України, 1987. – 110 с.
13. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. К.: Дніпро, 1991. – 238 с.
14. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ 1713-1776. – К.: Наукова думка, 1994. – 232 с.
15. Архів УМВС України у Чернігівській області. - Ф. 77. - Оп. 1. - Спр. 6.
16. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Kуpc лекцій – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
17. Бандурка О.М. Партнерські взаємовідносини між населенням та міліцією: Підручник. – Харків; Вид-во Нац. Ун-ту внутр. справ, 2003. – 352 с.
18. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Урал. ун-т, 1989. – 202 с.
19. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 368 с.
20. Бахрах. Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002. – 445 с.
21. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України: Загальна частина. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
22. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблеми термінів і понять // Право України. – 2000. – № 4. – С. 35 – 39.
23. Большой юридический словарь (под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских). – М.: ИНФРА-М, 2000. – 384с.
24. Большой юридический словарь / Под.ред. А.Я.Сухарев; В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – ИНФРА – М, 1998. – 790 с.
25. Бондаревський А.В. Волосне управління та становище селян на Україні після реформи 1861 р. – К.: Основи, 1991. – 325с.
26. Брежнєв Л.І. Ленінським курсом. Доповіді та статті. – М., 1978. – Т.6. – 629 с.
27. Васильева Г.В., Студеникина М.С. Законодательство об административных правонарушениях (словарь справочник для слушателей народных университетов). – М.: Знание, 1986. – 128с.
28. Ведомости Верховного Совета УССР 1980. – № 32. - С.597.
29. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. – 528 с.
30. Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву. Уч. пособие. – К.: Наук. думка, 1989. – 136 с.
31. Венедиктов В.С. Юридична відповідальність працівників ОВС України: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. университету внутр. справ, 2003. – 269 с.
32. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 112 с.
33. Взаємодія міліції та громадськості в Україні / За заг. ред. А. Дж. Бека, О.Н. Ярмиша: Навч.посібник. – Харків: Вид-во Націон. ун-ту. внутр. справ, 2001.– 200 с.
34. Витрук Н.В. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны советских граждан // Правоведения. – 1964. – № 4. – С.26-30.
35. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социальном обществе. – М.: Наука, 1979. – 229с.
36. Витрук Н.В. Статус личности в политической системе общества. – М.: Юрид. лит., 1993. – 216 с.
37. Витрук Н.В. Топорнин Б.Н., Воеводин В.С. Конституционний статус личности в СССР. – М.: Юрид. Лит.,1980. – 256 с.
38. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. - № 51. - Ст. 73.
39. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. - № 51. - Ст. 732.
40. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1973. - № 11. - Ст. 80.
41. Відомості Верховної Ради. – 1967. - № 34. - Ст. 242.
42. Відомості Верховної Ради. – 1972. - № 8. - Ст. 43.
43. Воеводин Л.Д. Правовое положение личности в науке советского государственного права // Сов. Гос-во и право. – 1965. – №2. – С.22-50.
44. Гавриленко Д.А. Дисциплина в советском государственном аппарате и организационно-правовые средства её обеспечения. – Минск: Наука и техника, 1979. – 152 с.
45. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 198 с.
46. Главуш И.Д. Общественность на страже правопорядка. - К.: Политиздат Украины, 1987. – 128 с.
47. Голубицький В. Запорозьке козацтво. – К.: Вища школа. – 1994. – 539 с.
48. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 78 с.
49. Гончарук С.Т. Адміністративні стягнення (в запитаннях і відповідях). – К.: КМУЦА, 1998. –40 с.
50. Громадські формування з охорони порядку і боротьби зі злочинністю: минуле і сьогодення // Міліція України. - 2001. - № 3. - С.25-28.
51. Грушевський М. История Украины - Руси в 10-ти томах – К., 1991. – 562с.
52. ДАДО (Державний архів Донецької області), ф 326 „ Донецкий областной комитет Коммунистической партии Украины. Особый сектор. Секретная часть”, оп.15, спр. 146 „ Информация обкома Комммунистической партии Украины в ЦК Коммунистической партии Украины по вопросам работы административных органов”. – 30 арк.
53. ДАДО, ф.326 „Донецкий областной комитет Коммунистической Украины (отдел административных органов)”, оп.15, спр.1493 отчеты информации обкома партии в ЦК КП Украины, горкомов и райкомов партии в обком КП Украины о ходе выполнения партийных решений по вопросам искоренения безнадзорности и правонарушений среди несовершеннолетних, усиления борьбы с преступностью, улучшения кулльтурно-массовой работы. – 156 арк.
54. ДАДО, ф.903 „Партийный комитет УВД Донецкой области Ленинского Райкома Компартии Украины г.Донецка”, оп.З, спр.59 Протоколы заседаний партийного комитета партийной организации управления внутренних дел Донецкой области”. –115 арк.
55. Действующее международное право. В 3-х томах // Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Т. 2. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – 832 с.
56. Додин Е.В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО ВКШ МВД СССР, 1985. – 100 с.
57. Дорошенко Д. Нарис історії України у 2-х томах – Львів, 1991. – 467 с.
58. Дурдинець В. Боротьба зі злочинністю має бути всеохоплюючою й ефективною // Право України. – 1998. - №1. – С.25 - 34.
59. Еременко В.С. Общественность в помощь милиции. – М.: Знание, 1987. – 84 с.
60. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С.18-24.
61. История советсткой милиции. В 4 т. - / Под ред. Н.А Щелокова. – М.: Высшая школа, 1977. - Т. 1 - 556 с.
62. История советсткой милиции. В 4 т. - / Под ред. Н.А Щелокова. – М.: Высшая школа, 1977. – Т. 2 – 564 с.
63. Каблов Д.С. Генеза проблем існування громадських формувань з охорони громадського порядку // Право України. – 2006. – № 5. – С.156-162.
64. Каблов Д.С. Гарантії соціально-правового захисту членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону// Вісник Донецького національного університету. Серія В: економіка і право // 2006. – №2. – С.432-437.
65. Каблов Д.С. Деякі моральні принципи поведінки членів громадських формувань з охорони громадського порядку // Право і безпека. – 2006. – Т.5. - №3. – С. 62-65
66. Калюжный С.М. Правоохранительная деятельность в зарубежных странах. – М.: ИНИОН, 1991. – 345 с.
67. Кант І. „Лекции по этике”. – М., 1988. – 92с.
68. Карташкин В.А. Международная защита прав человека. – М.: Международные отношения, 1976. – 221с.
69. Катков Д.Б., Корчиго Е.В. Конституционное право России: Учебное пособие / Отв. ред. академик РАЕН Ю.А. Веденеев. – М.: Юриспруденция, 1999. – 288 с.
70. Кисин В.Р. Административное правонарушение: понятие, состав, квалификация. Учебное пособие. - М.: МВШМ МВД РСФСР, 1991. – 58 с.
71. Ківалов С.В., Біла Л.P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. - Вид. друге, перероб. і доп. - Одеса: Юридична література, 2002. - 312 с.
72. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні // Право України. - 1998. - № 11. - С. 29-31.
73. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
74. Коваль Л.В. Адміністративне право України. Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154 с.
75. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості верховної Ради УРСР. –1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
76. Козлов Ю.М. Административные правоотношения.– М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
77. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 c.
78. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка: Учебное пособие. - К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 80 с.
79. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
80. Конституционное право. Энциклопедический словарь / Отв. ред. С.А. Авакьян. – М.: Норма, 2000. – 688 с.
81. Конституционный статус общественных организаций в СССР / отв.ред. А.И.Щиглик. – М., 1983. – 123с.
82. Конституції СРСР Москва, изд. Полит. Литература. – 1977. - 61с.
83. Конституційне право України / Фріцький О.Ф., Городецький О.В., Корнієнко М.І., Кравець Є.Я., Кузнєцова В.Ф. - К.: Наукова думка, 1999. - 736 с.
84. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 735 с.
85. Конституція України – основа реформування суспільства / В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошовий, М.В. Цвік. – Х.: Право, 1996. – 96 с.
86. Конституція України - Основний Закон суспільства, держави, людини: Науково - практичні рекомендації / Луговий В.І., Князєв В.М., Майборода В.К., Нижник Н.Р., Назимко П.С. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 224 с.
87. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
88. Король Я. Нові форми участі громадських формувань в забезпеченні правопорядку і боротьбі із злочинністю у м. Львові і Львівській області // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства. Матеріали науково-практичної конференції. – Х.: ХІВС. – 1995. – С. 108–109.
89. Косенко В.П. Правоохоронні функції міліції // Вісник Університету внутрішніх справ України. – 1999. – № 5. – С. 23–28.
90. Кригер Г.Л. Народные дружины в борьбе с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1976. – 80 с.
91. Кримінальний Кодекс України // Відомості верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
92. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – М.: Юрид. лит., 1978. – 191с.
93. Кудрявцев В.Н., Керимов Д.А. Право и государство: Опыт философско-правового анализа. М.: Юристъ, 1993. – 245с.
94. Лазарев В.В., Попов Л.П. Новое законодательство об административных правонарушениях и его применение // Сов. Государство и право. – 1986. – № 3. – С. 51-59.
95. Ленин В.И. Полн. собр. соч., Т.35, - С.200.
96. Лившиц Р.З. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
97. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. - К.: Юрінком Інтер, 2000. – 231 с.
98. Лукашева Е.А. Социалистическое право и личность. – М.: Наука, 1987. – 160 с.
99. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – 344 с.
100. Лук'янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2001. - 220 с.
101. Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушения. – М.: Госюриздат, 1961. – 187с.
102. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировой криминологический анализ. – М.: Квадрат, 1997. – 231 с.
103. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве: Теоретико-информационный аспект. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1994. – 244с.
104. Маркарян Є.С. Теория культуры и современная наука: Логико-методологический анализ. – М.: Мысль, 1983. – 256 с.
105. Материалы ХХІІ съезда КПСС М. госкомиздат 1962. – 45 с.
106. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: Саратовский ун-т, 1972. – 292с
107. Матузов Н.И. правовая система и личность. – Саратов: Саратовский университет,1987. – 239 с.
108. Международная защита прав и свобод человека. Сборн. документов. // Сост. Г.М. Мелков – М.: Юрид. лит., 1990. – 661с.
109. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Учебное пособие. - X.: „Одиссей”, 2004. – 272с.
110. Мироненко О. Розбудова національного війська режимом П. Скоропадського // Історико-політичні уроки Української державності: Зб. наук. праць. – Київ-Донецьк: Оріяни, 1998. – 232 с.
111. Мироненко О.М. Вільне козацтво УНР // Історико-політичні уроки української державності. – К. – Донецьк, 1998. – С. 33-37.
112. Михайленко П. Громадські формування з охорони порядку та боротьбі зі злочинністю. Минуле і сьогодення // Форпост. – 2001. – №5. – С. 18.
113. Михайленко П. Минуле і сьогодення // Форпост. – 2001. – №3. – С.26.
114. Михайленко П.П. Кондратьєв Я.Ю. Історія України у документах і матеріалах: У 3-х т. – К.: Генеза, 2000. Т. – 3: 1946-1990. – 616 с.
115. Мірошніченко Ю.Р. Права людини і проблеми правового забезпечення // Правовий статус особи: стан, проблеми перспективи: Збірник наукових статей. Частина 1, м. Київ, 1999. / за ред. М.Головка, Н.Морзе, П.Біленчука – К., АПВС, 1998. - С. 83-87.
116. Міцкевич А.В. О гарантіях прав и свобод советских граждан в общенародном социалистическом государстве // Советское государство и право. – 1963. – № 8. – С.21-25.
117. Молдаван В.В. Основи держави і права: Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Юмана, 1996. – 176 с.
118. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право: Опорні конспекти: словник-довідник / Відпов. ред. О.О. Півень. - К.: Юмана, 1996. – 271 с.
119. Музичук О.М. Організаційно-правові основи участі громадян в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків‚ 2003. – 193 с.
120. Мулкаев Р.С. К вопросу о формах социалистического самоуправления народа в охране общественного порядка // Взаимодействие ОВД с общественностью по обеспечению охраны общественного порядка: Зб. науч. тр. – К.: Вища школа, 1982. – С. 72-78.
121. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид. лит., 1991. – 156 с.
122. Назаров Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности // Сов. государство и право. – 1981. - № 10. – С. 37.
123. Назарян В.Р. О некоторых аспектах понятия „общественные организации” и его определения // Вопросы теории общественных организаций. – М., 1977. – 212 с.
124. Народне дружины. К.И. Бурцев, А.П. Закалюк. изд. „Вища школа”. К.: – 1976. – 318 с.
125. Народні дружини: новий погляд на забезпечення спокою громадян // www.auc.rgl.net.ua
126. Народные дружины (Сборник документов). – М.: Юрид. лит., 1974. – 208 с.
127. Населення в допомогу міліції // Іменем Закону. – 2000. – № 34. – С. 4.
128. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 52.
129. Нежинская Л.А. Буржуазные теория и практика привлечения населения к борьбе с преступностью (критический анализ): Автореф. дис. канд. юрид. Наук. – М. 1976 – 24 с..
130. Ніхто не проїде, ніхто не пройде. Сьогодні день прикордонника // Україна молода. Щоденна інформаційно-політична газета. - 2005. - № 217 // www.umoloda.kiev.ua
131. Новіков М.М. Об’єднання громадян у механізмі взаємодії держави і громадянського суспільства: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Харків‚ 2002. – 204 с.
132. Об общественных объединениях: Закон РФ от 19 мая 1995 р. // Некоммерческие организации: Правовое положение, законодательство, учредительные документы / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: 1998. – 93с.
133. Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юристъ, 1997. – 346 с.
134. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
135. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. // Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 367с.
136. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М.: Рус. язык, 1983. – 814 с.
137. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
138. Основи держави і права / Л.Л. Богачева, В.А. Бігун, Ю.П.Бітяк і ін. під ред. В.В.Комарова. – Навчань. допомога. Харків: Національна юрид. акад. України, 1997. – 245 с.
139. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. – М.: Наука, 1974. – 246с.
140. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні / Під ред. М.С. Лопата. -К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
141. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособие. – Харьков, Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
142. Положення „Про робітничо-селянську міліцію” від 25 травня 1931 р. // СУ РСФСР. – 1931. – № 34. – Ст. 327.
143. Права людини (основні міжнародно-правові документи): Зб. док. / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1989. – 248 с.
144. Практика правоохоронної діяльності // Міліція України. – 2001. – № 8. – С. 23.
145. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999. – № 9. – С. 22–26 с.
146. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
147. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку: Указ Президента України від 16 червня 1999 року № 650 // Офіційний вісник України 1999. – № 24. – Ст. 1100.
148. Про затвердження Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ України по забезпеченню взаємодії з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку: Наказ МВС України від 15 березня 2001 року № 197.
149. Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 6. – Ст. 30.
150. Про затвердження Програми з налагодження співробітництва органів внутрішніх справ з населенням, залучення громадян до профілактики правопорушень, боротьби зі злочинністю: Наказ МВС України № 12499 від 2005 р.
151. Про затвердження Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 роки: Рішення колегії МВС України від 16 грудня 1999 року № 8/КМ.
152. Про затвердження Типового Статуту громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. № 1872 // Юридичний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 352.
153. Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності: Указ Президента України № 1119 від 19 липня 2005 року.
154. Про заходи щодо подальшого вдосконалення охорони громадського порядку і безпеки громадян: Наказ МВС України № 231 від 11 квітня 2005 р.
155. Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р.
156. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
157. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
158. Про напрямки діяльності ОВС щодо забезпечення взаємодії з громадськими формуваннями в охороні громадського порядку: Рішення МВС України № 1КМ від 6 лютого 2004 р. (Директива №3).
159. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
160. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 48. - Ст. 254.
161. Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України № 717 від 24 травня 2000р. // Інформаційно-аналітична система “Парус-Консультант”.
162. Про основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні: Указ Президента України від 13 квітня 1998 року // Урядовий кур’єр, 1998, 23 квітня.
163. Про робітничу міліцію. Постанова НКВС від 29 жовтня 1917 р. // СУ РСФСР. – 1917. – № 1. – Ст. 15.
164. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.–1992.– №15.– Ст. 190.
165. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
166. Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції Донецьк, 26 жовтня 2001р. – Донецьк: ДІВС, 2002. – 576с.
167. Проблемы общей теории права и государства / Под общ. Ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА – ИНФОРА М., 1999. – 83с.
168. Прохоров В.Т., Кашко В.С. Органы территориального общественного самоуправления в системе местного самоуправления // Государство и право. – 1992. – № 7. – С.46-53.
169. Рабінович П.М. Права людини: Загальнотеоретичні засади // Проблеми законності. - Харків, 1998. - С.12-25.
170. Рибалка І.К. Історія України. Ч.2. Від початку ХІХ ст. до лютого 1917 року. – Х.: Основа,1997. – 480 с.
171. Рігельман О.І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі. – К.: Либідь, 1994. – 767 с.
172. Рогожин А., Страхов М. Громадське селянське управління в Україні після реформи 1861 р. // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 3. – С. 71-77.
173. Рогожин В.П. Громадські об’єднання в Україні. – К.: „Вентурі”, 1996. –174 с.
174. Российское законодательство Х-ХХ веков / Под общей редакцией О.И. Чистова. – Т. 7 – М.: Юрид лит., 1988. – 431 с.
175. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права // Под ред. Н.И. Панова. – Харьков: Украинская юридическая академия, 1993. – 164 с.
176. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
177. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2001. – 704 с.
178. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит., 1969. – 183 с.
179. Сливка С. Професійна культура юриста. – Львів: „Світ”, 2000. – 332 с.
180. Словарь Даля. – М.: Политиздат, 1981. – 432 с.
181. Сокуренко В.П,, Савицкая А.И. Право., свобода, равенство. – Львов.: Вища щк., 1981. – 231с.
182. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учеб. пособие. – М.: Проспект, 1996. – 304 с.
183. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Сов. государство и право. – 1979. – № 5. – С.75.
184. Темах І. Громадські правозахисні організації в Україні: проблеми удосконалення їх юридичного статусу // Вісник Українського центру прав людини. – 1998. – № 4-5. – С.20-23.
185. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
186. Теория государства и права. Учебник, / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 570 с.
187. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 640 с.
188. Термінологічний словник з управління персоналом органів внутрішніх справ України / Укла¬дач Н.П. Матюхіна; за заг. ред. проф. О.М.Бандурки. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 120 с.
189. Тимощук О.В. Військово-козацька організація Української держави 1918 р. // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. - № 3. – С. 160-168.
190. Тимощук О.В. Спеціальні збройні формування в системі охоронного апарату гетьмана П. Скоропадського (квітень - грудень 1918) // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 1. – С. 238-254.
191. Тлумачний словник української мови. / Укладачі Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Синтекс, 2005. – 672 с.
192. Толковий словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова. – Т.1. – М.: Мысль, 1935. – 752 с.
193. Уставы добровольных обществ. Сборник нормативних актов в двух частях. Москва. „Юридическая література”. – 1986. – Ч.1 – 96 с.
194. Уставы добровольных обществ. Сборник нормативних актов в двух частях. Москва. „Юридическая література”. – 1986. – ч.2 – 96с.
195. Федорекно Е.Г. Профессиональная этика. – К.: Вища школа, 1983. – 214с.
196. Филисофский словарь. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 576с.
197. Философский энцеклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичев и др. – 2-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 815 с.
198. Философский энциклопедический словарь / Главн. ред: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.Н. Ковалев, В.Г. Панов. М.: Советская энциклопедия, 1983. – 840 с.