АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

СТЕЦЬ ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.92 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Сергій Васильович Ківало

Одеса – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.............................................................................................. 10
1.1. Теоретичні засади правового статусу Головного управління державної служби України ...............................................................................................10
1.2. Правове регулювання статусу Головного управління державної служби України.............................................................................................................26
1.3. Завдання, принципи і функції діяльності Головного управління державної служби України ..............................................................................................43
Висновки до розділу 1 .................................................................................. 71
РОЗДІЛ 2. КОМПЕТЕНЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ..................................... 74
2.1. Повноваження Головного управління державної служби України………75
2.2. Нормотворчість Головного управління державної служби України.............................................................................................................91
2.3. Державний контроль Головного управління державної служби України……………………………………………………………………….108
Висновки до розділу 2 ................................................................................... 124
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ......... 128
3.1. Взаємодія Головного управління державної служби України з іншими державними органами.....................................................................................128
3.2. Структура Головного управління державної служби України ................. 154
3.3. Організація діяльності Головного управління державної служби
України ........................................................................................................... 189
Висновки до розділу 3 ....................................................................................212
ВИСНОВКИ .................................................................................................. 215
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................. 224
ВСТУП

Актуальність теми. Реформування системи державного управління, удосконалення чинного законодавства щодо визначення статусу органів виконавчої влади, адаптація інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу зумовлюють необхідність теоретичного переосмислення ряду наукових положень теорії адміністративного права, зміни акцентів у діяльності державних органів в сторону створення надійного організаційно-правового механізму надання адміністративних послуг у всіх сферах публічної адміністрації. З огляду на сказане суттєво зростають роль і значення інституту державної служби, а також набувають особливої ваги питання управління у сфері державної служби, правового статусу Головного управління державної служби України (далі – Головдержслужба).
Удосконалення правового регулювання системи органів виконавчої влади не тільки вирішило питання щодо центральних органів виконавчої влади (Закон України «Про систему центральних органів виконавчої влади», Указ президента «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»), але й поставило цілу низку запитань щодо статусу Головдержслужби, які потребують як законодавчого вирішення, так і науково-теоретичного обґрунтування, враховуючи, що у затвердженій схемі ЦОВВ Головдержслужбу взагалі не передбачено. Насамперед, це стосується: суттєвого оновлення статусу Головдержслужби; віднесення її до одного з видів центральних органів виконавчої влади; визначення основних завдань і функцій, підвідомчості, підконтрольності, підзвітності, компетенції.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці таких відомих учених, як В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, С.С. Алексєєв, Г.В. Атаманчук, А.П. Альохін, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Л.Р. Біла-Тіунова, К.С. Бєльський, І.П. Голосніченко, В.М. Горшеньов, І.Є. Данильєва, Є.В. Додін, С.Д. Дубенко, М.І. Іншин, Д.П. Калаянов, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Д.А. Керімова, Л.Є. Кисіль, Л.В. Коваль, В.Л. Коваленко, Ю.М. Козлов, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, В.Р. Кравець, О.Д. Крупчан, Є.Б. Кубко, Б.М. Лазарєв, Б.Д. Лебін, Г.І. Леліков, О.Є. Луньов, В.К. Малиновський, В.М. Манохін, Т.В. Мотренко, Н.Р. Нижник, О.Д. Оболенський, В.Ф. Опришко, Р.С. Павловський, І.М. Пахомов, О.В. Петришин, Г.І. Петров, В.І. Попов, В.В. Прокопенко, Ю.О. Розенбаум, О.П. Рябченко, Ю.М. Старілова, С.С. Студенікін, М.С. Студенікіна, О.Ф. Фрицький, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.С. Явич, О.М. Якуба, Ц.А. Ямпольська, М.К. Якимчук, Х.П. Ярмакі та ін.
Їхні наукові напрацювання та теоретичні положення стали науково-теоретичним підґрунтям становлення і розвитку як теорії державної служби, так і правового інституту державної служби. Водночас, реформування системи і структури центральних органів виконавчої влади, подальший розвиток публічної служби, адаптація інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу зумовлюють необхідність переосмислення ряду науково-теоретичних положень щодо системи органів виконавчої влади, публічної служби і державної служби, удосконалення чинного законодавства про органи виконавчої влади і державну службу. Насамперед це стосується питання адміністративно-правового статусу Головного управління державної служби як центрального органу, який здійснює функціональне управління у сфері державної служби.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія» „Правове забезпечення механізму реалізації адміністративної реформи в Україні” і є частиною роботи університету в рамках загальнонаукової тематики „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення наукового аналізу та визначення місця і ролі Головдержслужби в системі органів виконавчої влади, переосмислення основних завдань, принципів і функцій його діяльності у контексті здійснюваних реформ, основних напрямків удосконалення чинного адміністративного законодавства.
Згідно з поставленою метою в роботі передбачено вирішення таких важливих наукових завдань:
визначити місце і роль Головдержслужби у реформованій системі органів виконавчої влади;
визначити і охарактеризувати основні завдання, принципи і функції Головдержслужби в умовах реформування системи центральних органів виконавчої влади;
визначити сутність та структуру взаємодії Головдержслужби з іншими державними органами;
встановити сучасний стан правового регулювання статусу Головдержслужби та запропонувати шляхи його удосконалення;
визначити оптимальну систему та структури Головдержслужби в умовах оновлення її правового статусу та охарактеризувати її;
охарактеризувати повноваження Головдержслужби;
з’ясувати місце і значення нормотворчості у структурі правового статусу Головдержслужби.
Об’єктом дослідження є органи виконавчої влади і державна служба як суб’єкти адміністративного права.
Предметом дослідження є теоретичні, правові та структурно-організаційні аспекти правового статусу Головного управління державної служби України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність підходів, методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід є основою методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи і визначає стратегію дослідження правової природи і теоретико-правових та організаційних засад управління державною службою в умовах її адаптації до міжнародних стандартів, що дозволяє розглянути її шляхом використання різних методів дослідження. Основним методом став загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив проаналізувати чинне законодавство щодо визначення правового статусу Головдержслужби, структуру Головдержслужби [п.п. 1.2., 3.2.]. Широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу при розгляді організаційно-структурної характеристики Головдержслужби [п.п. 3.1, 3.2., 3.3.]. За допомогою порівняльно-правового методу з’ясовувалося закономірне й випадкове, загальне й особливе у компетенції і повноваженнях, публічній службі та державній службі, у статусі Головдержслужби України та спеціальних органах управління державною (публічною) службою інших країн, виявлялися спільні та відмінні риси та можливості застосування зарубіжного досвіду в умовах України [п.п. 1.2., 1.3., 2.1., 3.1., 3.2.]. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат щодо адміністративних послуг, охарактеризовано сутність та особливості взаємодії Головдержслужби з іншими державними органами [п.п. 1.3, 3.1.].
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням теоретичних, правових і організаційно-структурних засад, завдань, функцій і принципів організації й діяльності Головдержслужби, її повноважень.
Здійснення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:
уперше:
визначено елементами правового статусу Головдержслужби такі елементи, як «взаємодія з іншими державними органами», «структура», «організація діяльності»;
виокремлено й охарактеризовано зміст поняття «взаємодія», який становлять: координація, спрямування, підзвітність, підконтрольність, погодження;
визначено основні види функцій Головдержслужби в умовах оновлення її правового статусу: а) законотворча і нормотворча діяльність; б) адаптація державної служби до стандартів ЄС; в) реалізація кадрової політики; г) професійне навчання; д) запобігання проявам корупції; ж) функціонування системи управління якістю; з) міжнародне співробітництво; і) надання адміністративних послуг;
визначено структуру такого елемента правового статусу Головдержслужби, як «організація діяльності Головдержслужби», яку становлять: а) планування діяльності; б) розподіл посадових обов’язків; в) організація роботи з документами; г) електронне урядування; д) проведення нарад; ж) звітування про діяльність;
аргументовано віднесення Головдержслужби до такого виду ЦОВВ, як «агентство» і запропоновано перейменувати її на «Головне агентство державної служби України»;
запропоновано:
визначення поняття „адміністративні послуги”, що надаються Головдержслужбою, як «прийняття на підставі закону за зверненням фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов’язків (отримання дозволу, інших документів, реєстрації тощо);
визначення поняття «електронне урядування» як спосіб організації діяльності Головдержслужби за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, що забезпечує її взаємодію з іншими державними органами та з приватними (фізичними та юридичними) особами;
зміни та доповнення до Закону «Про державну службу» щодо визначення основ правового статусу Головдержслужби та проекту Адміністративно-процедурного кодексу щодо процедури нормотворчості;
дістали подальшого розвитку основні принципи діяльності Головдержслужби у контексті реорганізації системи органів виконавчої влади та адаптації інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу: а) верховенства права; б) відкритості; в) неупередженості; г) пропорційності; д) ефективності; ж) підконтрольності.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшого розвитку теоретичних положень адміністративного права, державної служби як правового інституту та здійснення спеціальних науково-теоретичних досліджень ряду аспектів як органів виконавчої влади, так і державної служби в Україні;
правотворчості – для удосконалення Законів „Про державну службу”, проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, підзаконних нормативних актів щодо регламентації статусу Головдержслужби;
правозастосуванні – для удосконалення організаційно-правових засад Головдержслужби та її територіальних органів;
навчальному процесі – для підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, для викладання відповідних розділів дисциплін „Адміністративне право України”, „Службове право України”.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія». Положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, доповідалися на: 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2005 р., м. Одеса), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2006 р., м. Одеса),
10-й (62-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2007 р, Одеса), міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (21–22 травня 2011 р., м. Одеса), щорічних Рішельєвських академічних читаннях «Модернізація державного управління, державної служби і кадрової політики» (15–17 вересня 2010 р., м. Одеса), Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (26–27 листопада 2010 р., м. Миколаїв).
Основні результати теоретичного дослідження використовувалися при викладанні відповідних тем при проведенні семінарських занять із курсу „Адміністративне право України”, „Державна служба України”.
Публікації. Основні положення і результати дисертації знайшли відображення у 7 статтях, 4 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У роботі сформульовано найбільш суттєві результати та положення дослідження, наведено теоретичні узагальнення та авторські пропозиції стосовно удосконалення чинного законодавства щодо адміністративно-правового статусу Головдержслужби. Основні з них такі.
1. Головдержслужба – це центральний орган виконавчої влади, який бере участь у визначенні та забезпеченні реалізації державної кадрової політики у сфері публічної служби, тобто здійснює функціональне управління у цій сфері. Враховуючи, що переважна більшість повноважень Головдержслужби має державний управлінський характер, Головдержслужбу слід зарахувати до такого виду ЦОВВ, як агентства.
2. Сфера поширень повноважень Головдержслужби – це публічна служба у вузькому розумінні, яка включає в себе державну службу (цивільна служба, спеціалізована служба, мілітаризована служба) і службу в органах місцевого самоврядування. Зазначене дає підстави для визначення оновленої назви Головдержслужби не як «агентство», а як «Головне агентство державної служби України».
3. Встановлено, що пріоритет у правовому регулювання статусу Головдержслужби надано підзаконним нормативним актам (більше 95%) й недооцінено значення і роль законів у цьому регулюванні. Насамперед, це стосується Закону України «Про державну службу», ст. 7 «Орган управління державною службою» якого передбачає регламентацію статусу Головдержслужби безпосередньо, й опосередковано, п’ять статей, які частково визначають окремі її повноваження. Суттєве значення у правовому регулюванні статусу Головдержслужби мають рішення Конституційного Суду України (8 рішень), які відповідним чином визначають окремі сторони цього статусу і які є доказом необхідності законодавчого регулювання цього статусу. Водночас, у підзаконному правовому регулюванні статусу Головдержслужби основна увага останнім часом приділяється актам Президента України, і зменшується кількість актів Кабінету Міністрів України. Зазначене свідчить про те, що відбувається процес зміни підвідомчості Головдержслужби: від Кабінету Міністрів України – до Президента України.
4. Структуру адміністративно-правового статусу Головдержслужби становлять такі елементи, як: завдання, принципи, функції, компетенція, взаємодія, структура, організація діяльності. При цьому, визначальними елементами правового статусу Головдержслужби є завдання, принципи і функції, центральними – компетенція і взаємодія, допоміжними – структура і організація діяльності.
5. Встановлено, що принципи діяльності Головдержслужби є похідними від принципів державної служби, принципів управління державною службою і принципів діяльності органів виконавчої влади та являють собою систему визначальних ідей і положень, яку становлять принципи: а) верховенства права, зокрема як пріоритет прав та свобод людини і громадянина, гуманізм та справедливість; б) законності, як діяльність на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; в) відкритості, як оприлюднення та доступність для громадян інформації про діяльність та рішення органу, а також надання публічної інформації на вимогу громадян; г) неупередженості, як обов’язок органу та її посадових осіб безсторонньо ставитися до всіх учасників правовідносин, заявляти про конфлікт інтересів, у разі його наявності, та вживати заходів щодо його подолання; д) ефективності, як обов’язок забезпечувати досягнення необхідних результатів у розв’язанні покладених на неї завдань при оптимальному використанні публічних ресурсів; ж) підконтрольності, як обов’язковий внутрішній та зовнішній контроль за діяльністю Головдержслужби, у тому числі й судовий; з) відповідальності, як обов’язок нести юридичну відповідальність за прийняті рішення, дії та бездіяльність.
6. У рамках реалізації такої важливої функції Головдержслужби, як адаптація державної служби до стандартів ЄС, особливу увагу має бути зосереджено на таких напрямках, як: а) суміщення політичних й адміністративних повноважень у межах однієї посади; б) підвищення ефективності системи управління державною службою; в) проходження державної служби в державних органах, діяльність яких регламентується спеціальним законодавством; г) забезпечення участі державних службовців у розробленні та забезпеченні реалізації державної кадрової політики; д) впровадження єдиної системи оцінювання та стимулювання роботи державних службовців; ж) удосконалення системи оплати праці державних службовців; з) надання державних послуг та нормативного врегулювання вимог професійної етики державних службовців; і) добір, призначення на посади, просування по службі, ротація державних службовців та їх професійне навчання.
7. Нормотворча діяльність є правовою формою реалізації повноважень Головдержслужби щодо управління у сфері державної служби, визначених насамперед Законом України «Про державну службу» щодо: а) прогнозування і планування потреб державних органів та їх апарату в кадрах; б) забезпечення разом з іншими державними органами реалізації загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних органах та їх апараті; в) розробки і внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проектів нормативних актів із питань державної служби в державних органах та їх апараті; г) розробки, координації і контролю здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби в державних органах та їх апараті; д) здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного відбору державних службовців в державних органах та їх апараті; ж) організації навчання і професійної підготовки державних службовців державних органів та їх апарату; з) контролю дотримання визначених законодавством умов реалізації громадянами права на державну службу; і) організації, координації та забезпечення умови для розвитку наукових досліджень із питань державної служби.
8. Підставою для розробки проекту нормативно-правового акта Головдержслужби є: а) ухвалення Начальником Головдержслужби рішення про його підготовку на підставі відповідного акта та/або доручення Кабінету Міністрів України, Президента України, Верховної Ради України та/або службової записки структурного підрозділу Головдержслужби, листа Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу або Школи вищого корпусу державної служби; б) план нормопроектної роботи Головдержслужби на відповідний рік.
9. Одним із пріоритетних напрямків функціонування Головдержслужби є удосконалення системи управління якістю Головдержслужби, її територіальних органів і підвідомчих установ. Визначено, що до основного переліку адміністративних послуг, що надаються центральним апаратом, територіальними органами та підвідомчими установами Головдержслужби, належать: а) надання відповідей на звернення громадян, листи організацій та установ у межах компетенції Головдержслужби; проведення службових розслідувань; б) надання консультацій та довідок щодо локальних версій системи “Картка” органам державної влади; в) консультативне та методичне забезпечення проходження державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; г) організація підготовки магістрів у галузі знань „Державне управління”; д) створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування; ж) організація проведення комунікативних заходів із питань державної служби; з) формування та ведення переліку державних органів, посади керівників і спеціалістів яких віднесено до категорій посад державних службовців, та інформації про правову основу їх організації і розвитку; і) попередній розгляд та підготовка висновків щодо призначення на посади та звільнення з посад окремих категорій державних службовців; ї) погодження продовження терміну перебування на державній службі; формування та ведення центральної бази даних державних службовців І – VII категорій і надання інформації з неї тощо.
10. Встановлено, що основними стратегічними напрямами міжнародного співробітництва Головдержслужби України на 2009 – 2011 рр. є: а) побудова сучасної системи управління персоналом на державній службі; б) модернізація системи професійного навчання дер¬жавних службовців та розвиток спроможності Шко¬ли вищого корпусу державної служби; в) розширення можливостей для залучення міжнарод¬ної технічної допомоги; г) використання електронного урядування у функціо¬нальному управлінні державною службою; д) удосконалення системи планування та координації державної політики; ж) упорядкування системи та структури органів вико¬навчої влади.
11. Реалізація повноважень Головдержслужби щодо забезпечення професійного навчання здійснюється щодо:
а) визначення разом з іншими органами державної влади пріоритетних напрямів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, сприяння направленню на навчання за кордон державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (у тому числі тих, хто направляється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги), аналіз та ведення обліку відповідних відомостей;
б) здійснення заходів щодо організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено обов'язки з організації роботи із запобігання проявам корупції серед зазначених осіб та додержання етики поведінки державного службовця;
в) участь у формуванні і розміщенні державного замовлення на підготовку фахівців за спеціальністю або напрямом підготовки "державне управління" та контроль за його виконанням, укладення державних контрактів з відповідними вищими навчальними закладами та закладами післядипломної освіти і контроль за їх виконанням;
г) організація конференції, семінари і наради з питань державної служби;
д) визначення разом з органами державної влади вимог до навчальних закладів для навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, проведення конкурсного відбору таких закладів, участь у їх ліцензуванні та акредитації, а також у сертифікації та погодженні освітньо-професійних програм підготовки і професійних програм підвищення кваліфікації.
12. Встановлено, що в залежності від підстав класифікації можна виокремити такі види контролю Головдержслужби: 1) за об’єктом здійснення контрольних функцій: а) зовнішній (щодо інших державних органів виконавчої влади, державних установ та організацій, на які поширюється дія Закону «Про державну службу»); б) внутрішній (щодо ЦА Головдержслужби, територіальних органів і відомчих установ); 2) за формою здійснення контролю: а) перевірка; б) моніторинг; в) обов’язкова спеціальна перевірка.
13. Визначено, що різновидами зовнішнього контролю у сфері державної служби є:
а) обов’язкова спеціальна перевірка. Здійснюється щодо відомостей, яких подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення або погодження призначення на які здійснюється: Президентом України; Кабінетом Міністрів України; Главою Адміністрації Президента України; Керівником Державного управління справами. Виокремлено стадії та етапи процедури обов’язкової спеціальної перевірки: 1) порушення справи про перевірку: а) підготовка подання про призначення особи на посади; б) письмова згода кандидата на проведення перевірки; в) витребування з останнього місця роботи кандидата його особової справи; г) співбесіда (за необхідності); 2) подання запиту щодо відомостей про кандидата; 3) оцінка результатів перевірки й доведення їх до зацікавлених осіб: а) одержання Головдержслужбою результатів перевірки; б) доведення результатів перевірки до відома або Адміністрації Президента, або Міністра Кабінету Міністрів України, або Керівника Державного управління справами; в) доведення результатів перевірки до відома кандидата на зайняття посади, стосовно якого здійснювалася така перевірка; 4) з’ясування та уточнення матеріалів перевірки;
б) моніторинг. Останнім часом він знаходить дедалі більш широке застосування в діяльності Головдержслужби. Виокремлено такі види моніторингу за об’єктом його здійснення: 1) щодо працевлаштування магістрів за спеціальностями галузі знань «Державне управління»; 2) щодо підготовки проектів Twinning в Україні; 3) щодо професійного зростання переможців та лауреатів щорічного Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець».
14. Взаємодія Головдержслужби з іншими державними органами дозволяє визначити її місце в системі органів виконавчої влади та особливості взаємозв’язків з ними. Визначено, що поняття «взаємодія» включає в себе такі чинники, як: а) координація; б) спрямування; в) підзвітність; г) підконтрольність; д) погодження.
Визначено особливості взаємодії Головдержслужби з:
1) Верховною Радою України, яка знаходить свій прояв у таких управлінських діях, як: а) розроблення законопроекту (визначення: орієнтовної назви законопроекту; проблеми, яка потребує законодавчого врегулювання; підстав для розроблення законопроекту; строків внесення законопроекту до Кабінету Міністрів); б) погодження законопроекту (виокремлено й охарактеризовано три види погодження: щодо проектів актів, які розроблені іншими державними органами і надійшли на погодження до Головдержслужби; щодо проектів актів Президента України; щодо закону, що надійшов на підпис Президентові України); в) супроводження законопроекту (виокремлено й охарактеризовано два види супроводження: поданого Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України; внесених народними депутатами України на розгляд Верховної Ради України); г) експертиза законопроекту;
2) Кабінетом Міністрів України, яка реалізуються через: спрямування, координацію, підвідомчість, підзвітність і підконтрольність. Зазначено, що спрямування й координація – це відносно нові форми взаємодії, які останнім часом набувають широкого застосування. Запропоновано авторське визначення понять: спрямування – це виокремлення основних проблем, пріоритетів, питань і завдань у сфері державної служби, які набувають першочергового значення в діяльності Головдержслужби; координація – це погодження дій Головдержслужби з іншими державними органами щодо забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері державної служби і здійснення функціонального управління у сфері державної служби;
3) з іншими центральними органами виконавчої влади, основною формою якоїї є: координація, контроль, моніторинг, функціональне обстеження. Значної уваги приділено функціональному обстеженню як формі взаємодії, яка останнім часом набуває особливого значення (меті, об’єктам обстеження, процедурі).
15. У структурі ЦА Головдержслужби створюються колегіальні органи для вирішення важливих питань подальшого розвитку державної служби, її адаптації до стандартів ЄС та вирішення інших питань, які потребують обговорення та спільного вирішення. Встановлено, що систему цих органів становлять: колегія, експертно-координаційна рада з питань професійного розвитку державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування та методичного забезпечення проходження державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, експертна рада при Начальнику Головдержслужби з підготовки пропозицій щодо рішень з окремих кадрових питань, наукова рада, рада Школи вищого корпусу державної служби.
16. Структуру Головдержслужби характеризують її підвідомчі установи, якими є:
а) Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, основними напрямками діяльності якого є: а) участь у реформуванні публічної адміністрації, наближення її до стандартів Європейського Союзу; б) удосконалення механізму використання в Україні інституціональних інструментів Європейського Союзу Twinning, TAIEX і SIGMA; в) підвищення професійного рівня державних службовців; г) поліпшення роботи з інформування суспільства з питань європейської інтеграції; д) посилення якості та розширення спектру наукових досліджень і практичних розробок, спрямованих на удосконалення державної служби та державного управління;
б) Школа вищого корпусу державної служби, утворена з метою: а) сприяння становленню і розвитку вищого корпусу державної служби (державних службовців, що займають посади першої та другої категорій); б) створення інституціональних передумов для забезпечення лідерства у проведенні реформи державної служби та державного управління; в) сталості й наступності функціонування системи державної служби, а також її оперативного реагування на вимоги, що виникають у зв’язку з процесами суспільної трансформації, економічного розвитку, європейської інтеграції України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа і правова наука / В.Б. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20 – 27.
2. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади : проблеми реформування у світлі конституційних вимог / В.Б. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 9. – С. 24 – 30.
3. Авер’янов В.Б. Фактори централізації та децентралізації у структурно-функціональній організації апарату державного управління. В кн.: Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / В.Б. Авер’янов – К., 1997. – С. 103.
4. Адміністративне право : підручник / Ю.П. Битяк (кер. авт. кол.), В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. – Х. : Право, 2010. – 624 с.
5. Адміністративне право України : підручник [За заг. ред.
С.В. Ківалова]. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 896 с.
6. Административное право : учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М. : Юристъ, 2000.
7. Алехин А.П. Административное право Российской Федерации: учебник / Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. – М. : Зерцало, 1997.
8. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-
правові засади : монографія. – К. : Наук. думка, 2004. – 300 с.
9. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Атаманчук Г.В. – М. : Юрид. лит., 1990. – 352 с.
10. Бабкова В. Поняття і структура організаційно-контрольних правовідносин в прокуратурі / В. Бабкова // Право України. – 1996. – № 8. – С.24.
11. Бандурка А.М. Административный процесс : учебник / А.М. Бандурка, Н.М. Тищенко. – Х. : Изд-во НУВД, 2001. – 353 с.
12. Балух Д.В. Управління державною службою в Україні : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07. / Балух Д.В. – О., 2009. – 224 с.
13. Бачило И. Л. Функции органов управления (правовые проблемы формирования и реализации) / Бачило І.Л. – М. : Юрид. лит., 1976. – 200 с.
14. Бахрах Д.Н. Административное право : ученик / Бахрах Д.Н. – М., 1996.
15. Бахрах Д.Н. Административное право России : учебн. для вузов / Бахрах Д.Н. – М. : Издат. гр. НОРМА-ИНФРА•М, 2000.
16. Біла Л.Р. Теоретичні положення атестації державних службовців в Україні / Л.Р. Біла // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Вип. 26 / Редкол. : С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – О. : Юрид. л-ра, 2005. – С. 28 – 39.
17. Біла Л.Р. Державна посада : проблеми визначення та правового регулювання / Л.Р. Біла // Часопис адміністративістики. – 2007. – № 1. – С. 14 – 19.
18. Біла Л.Р. Види державних посад : проблеми теорії та правового регулювання / Л.Р. Біла // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Вип. 35 / Редкол. : С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – О. : Юрид. л-ра, 2007. – С. 49 – 54.
19. Біла-Тіунова Л.Р. Публічна служба як адміністративно-правова категорія / Л.Р. Біла-Тіунова //Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Т. УШ / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – 328 с. – С. 142 – 154.
20. Біла-Тіунова Л.Р. Теоретико-правові аспекти управління державною службою в Україні / Л.Р. Біла-Тіунова // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – О. : ПП «Фенікс», 2009. – Вип. 38. – С. 52 – 59.
21. Біла-Тіунова Л.Р. Службова кар’єра в адміністративній науці радянського періоду (20– 60-х рр. ХХ ст.) / Л.Р. Біла-Тіунова // Митна справа. – 2010. – № 1. – С. 61– 68.
22. Бедний О.І. Організаційно-правові основи служби в органах місцевого самоврядування в Україні : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бедний Олег Ігорович, – О., 2002. – 174 с.
23. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні : організаційно-правові засади : монографія / Ю.П. Битяк– Х. : Право, 2005. – 304 с.
24. Битяк Ю.П., Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність : конспекти лекцій / Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. – Х. : Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.
25. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, Д.Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 1999. – Т. 6. – 790 с.
26. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007.
27. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер ’ янова. – К. : Видав. дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
28. Волошина В. В. Государственная служба РФ : теоретико-правовые аспекты / В.В. Волошина, К.А. Титов – М. : Луч, 1995. – 179 с.
29. Волошина В. В. Правовые проблемы регулирования государственной службы в Российской Федерации : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В.В. Волошина. – М., 1993.
30. Габричидзе Б.Н. Конституционный статус органов Советского государства / Габричидзе Б.Н. – М., 1982.
31. Гаращук В.М. Контроль та нагляд в державному управлінні
/ Гаращук В.М. : монографія. – Х. : Фоліо, 2002. – 176 с.
32. Голосніченко І.П. Напрямки реформування адміністративного права України / І.П. Голосніченко // Право України. – 1998. – № 8. – С. 9 – 13.
33. Голосниченко І.П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень / І.П. Голосніченко // Право України. – 1998.
– № 11. – С. 21 – 22.
34. Державна служба : організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К. : Ін-Юре, 1999. – 272 с.
35. Державне управління в Україні [за заг. ред. д-ра юрид. наук, професора В.Б. Авер’янова] : навч. посіб. – К., 1999. – 432 с.
36. Державне управління в умовах адміністративної реформи в Україні / За заг. ред. Н. Р. Нижник, О. Д. Крупчана. – К., 2002. – 95 с.
37. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / [Нижник Н.Р., Цвєтков В.В., Леліков Г.І, Крупчан О.Д.] та ін. – К. : Ін-Юре, 1998. – 272 с.
38. Деякі питання організації проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов ’язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування : Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2009 р. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
39. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців. – Режим доступу : // http://www.guds.gov.ua
40. Додин Е.В. Актуальные проблемы теории и практики административной деятельности / Е.В. Додин // Советское государство и право. – 1990. – № 12.
41. Додін Є.В. Проблеми співвідношення контролю та нагляду у сфері господарської діяльності в Україні / Є.В. Додін // Митна справа. – 2008. – № 2. – С. 58–63.
42. Дьомін Ю.М. Перспективи щодо розширення повноважень митних органів України / Ю.М. Дьомін // Митна справа. – 2010. – № 3 (69). – С. 30 – 33.
43. ДСТУ ISO 9004–2001. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. – На зміну ДСТУ ISO 9004-1–95 ; надано чинності 2001-10-01. – К. : Держстандарт України, 2001. – 44 с.; ДСТУ ISO 9004-2–96. Управління якістю та елементи системи якості. Ч. 2. Настанови щодо послуг. – Увед. 1997-07-01. – К., 2001. – 44 с.
44. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні : навч.-метод. посіб. / Дубенко С.Д. – К. : Ін-Юре, 1999. – 244 с.
45. Залюбовська І.К.. Організаційно-правові засади державного контролю в Україні : навч.-метод. посіб. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 104 c.
46. Звіт про проведену роботу з питань запобігання та протидії корупції Головного управління державної служби України за 11 місяців 2010 р. // http://www.guds.gov.ua
47. Іншин М. І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні
/ Іншин М.І. – Х. : Вид-во НУВС, 2004. – 337 с.
48. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юридичних наук
: спец. 12.00.05 / М.І. Іншин. – К., 2005. – 40 с.
49. Ківалов С. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні / Ківалов С., Орзіх М. // Юрид. вестник. – 1999. – № 4. – С. 68 – 70.
50. Ківалов С.В. Управління державною службою / С.В. Ківалов // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / Редкол.: В. Б. Авер’янов (гол.) [та ін.]. / Ківалов С.В. – К. : Юрид. думка, 2007. – Т. 1. – С. 324 – 327.
51. Ківалов С.В. Закон України «Про державну службу» : наук.-практ. коментар / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова. – 2-е вид., змін.– О. : Фенікс, 2009. – 692 с.
52. Ківалов С.В. Публічна служба в Україні : підручник / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – 735 с.
53. Ківалов С.В. Правова природа спорів щодо проходження публічної служби в Україні / С.В. Ківалов // Наукові праці Одеської національної юридичної академії : зб. наук. праць. – Т. 7. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – С. 5 –17.
54. Коваль Л.В. Адміністративне право : курс лекцій для студ. юрид. вузів та фак–тів / Л.В. Коваль. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
55. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р.
№ 2747-IV – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
56. Кодекс цивільних службовців : Закон Греції від 09.02.1999 р. // Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України / За заг. ред. Тимощука В.П., Школика А.М. – К. : Конус-Ю, 2007. – 735 с.
57. Коліушко І. Про запровадження у сферу виконавчої влади посад державних політичних діячів / І. Коліушко, В. Тимощук // Право України. – 2000. – № 2. – С. 10 – 14.
58. Коліушко І.Б., Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис) / Коліушко І.Б., Авер’янов В.Б., Тимощук В.П. та ін. – К. : Факт, 2001. – 72 с.
59. Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко : підручник – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
60. Комзюк А.Т. Актуальні проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність / А.Т. Комзюк // Концепція формування законодавства України : матеріали ІІІ міжрег. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 1998). – Запоріжжя : Запоріз. держ. ун-т, 1999. – С. 14 –17.
61. Комзюк А.Т., Деякі проблеми розвитку законодавства про адміністративний примус / Комзюк А.Т., Безсмертний Є.О. // Матеріали наук.-прак. конф. „Концепція розвитку законодавства України”. – К., 1996. – С. 119 –121.
62. Комзюк А.Т., Деякі проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність / Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Салманова О.Ю. // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 76 –79.
63. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, схвалена Указом Президента України від 05.03.2004 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
64. Концепція адміністративної реформи в Україні // Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали. Український правовий часопис. – Вип. 4. – 1999. – С. 31.
65. Концепція розвитку законодавства про державну службу в Україні, схвалена Указом Президента вiд 20.02.2006 р.
66. Координація (автор статті – Є.Б. Кубко) // Юридична енциклопедія : в 6 т. – К. : Укр. енц., 2001. – Т. 3. – С. 345.
67. Конституція України. Із змінами, внесеними Законом України від 08.12.2004 р. № 2222-ІV. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
68. Корнієнко М.І. Правове становище відділів і управлінь виконавчих комітетів місцевих рад / М.І. Корнієнко. – К., 1973.
69. Коренев А.П. Административное право России : ученик : в 3 ч. Ч. 1. / А.П. Коренев. – М. : МЮИ МВД России, 1996.
70. Кубко Є. Б. Про предмет адміністративного права / Є.Б. Кубко // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3 – 6.
71. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления / Б.П. Курашвили. – М. : Наука, 1987.
72. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления / Б.М. Лазарев. – М., 1972.
73. Лимская декларация руководящих принципов контроля : принята IX Конгрессом Международной организации высших контрольных органов ИНТОСАИ в 1977 г. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
74. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управлення / А.Е. Лунев. – М. : Наука, 1974.
75. Малиновський В.Я. Державна служба : теорія і практика / В.Я. Малиновський: навч. посіб. – К., 2003. – С. 24.
76. Манохин В. М. Советская государственная служба / Манохін В.М. – М.
: Юрид. лит., 1966. – 196 с.
77. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
78. Молдован В.В., Конституційне право. Опорні конспекти : словник-довідник / Молдован В.В., Мелащєнко В.Ф. – К., 1996. – С. 277.
79. Нижник Н. Політична культура державних службовців / Н. Нижник // Вісник державної служби України. – 1998. – № 1. – С. 64 – 70.
80. Николаева М.Н. Нормативнне акта министерств й ведомств СССР / М.Н. Николаева - М., 1975.
81. Николов П.Е. Совершенствование правового статуса отделов и управлений исполкомов местных советов / П.Е. Николов // Вестник московского университета. Право. – 1978. – № 4. – С. 48.
82. Новіков Б.В. Основи адміністративного менеджменту / Новиков Б.В., Сініок Г.Ф., Круш П.В. : навч. посіб. – К. : Центр навч. л-ри, 2004. – 560 с.
83. Орехова І.С. Державний контроль у сфері господарської діяльності : адміністративно-правові засади : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / І.С. Орехова. – О., 2009. – 186 с.
84. Остапенко О.І. Про предмет адміністративної реформи в Україні / О.І. Остапенко // Митна справа. – 2011. – № 2 (74). – Ч. 2. – С. 277 – 281.
85. Пахомов И.Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности / Пахомов И.Н. – Львов, 1965.
86. Пахомов И.Н. Советская государственная служба: Понятие и основные принципы / Пахомов И.Н. – К., 1964.
87. Пахомов І.М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР / Пахомов І.М. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 128 с.
88. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный аналіз : монографія / Петришин А.В. – Х. : Факт, 1998. – 168 с.
89. Прокопенко В.В. Национальные источники таможенного права / В.В. Прокопенко // Митна справа. – 2010. – № 3 (69). – С. 33 –43.
90. Прокопенко В.В. Понятие и особенности таможенных правоотношений / В.В. Прокопенко // Митна справа. – 2007. – № 4 (52). – С. 8 –14.
91. Прокопенко В.В. Альтернатива у митному законодавстві України / В.В. Прокопенко // Митна справа. – 2008. – № 6 (60). – С. 33 –37.
92. Питання забезпечення впровадження програми Twinning в Україні : Указ Президента України від 06.10.2005 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
93. Питання Національного антикорупційного комітету : Указ Президента України від 26.03.2010 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
94. Питання реалізації статті 19 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» : Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.2010 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
95. Питання Центру сприяння інституційному розвитку державної служби : Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2008 р. № 528. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
96. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7.12.2000 р. № 2121-III. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
97. Про боротьбу з корупцією : Закон від 05.10.1995 р. – Режим доступу
: // http://zakon.rada.gov.ua
98. Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.12.2001 р. № 1693. – Режим доступу
: // http://zakon.rada.gov.ua
99. Про вдосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців : Постанова Кабінету Міністрів України від 16.04.1998 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
100. Про віднесення посад Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та його заступників до відповідних категорій посад державних службовців та умови оплати їх праці : Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2007 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
101. Про віднесення посад працівників Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до відповідних категорій посад державних службовців та умови оплати їх праці : Постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.2004 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
102. Про віднесення посад працівників апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2005 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
103. Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення засад запобігання та протидії корупції : Проект закону Головдержслужби. – Режим доступу : // http://www.guds.gov.ua
104. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» : Проект закону Головдержслужби. – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua
105. Про внесення змін до деяких наказів Головдержслужби : наказ Головдержслужби України від 26.04.2011 р. – Режим доступу: // http://www.guds.gov.ua
106. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо вдосконалення процедур здійснення конфіскації : Проект закону, підготовлений Головдержслужбою. – Режим доступу : // http://www.guds.gov.ua
107. Про внесення змін до наказу Головдержслужби від 26.11.2010 р. № 296 : наказ Головдержслужби України від 23. 03.2001 р. – Режим доступу : // http://www.guds.gov.ua
108. Про внесення змін до наказу від 18.12.2000 № 74 "Про ведення обліку державних органів, установ та організацій, керівні працівники та спеціалісти яких віднесені до категорій державних службовців, та реєстру посад державних службовців : наказ Головдержслужби України від 22.11.2004 р. – Режим доступу : // http://www.guds.gov.ua
109. Про внесення змін до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 р. // www.rada.gov.ua
110. Про внесення змін до Регламенту Головного управління державної служби України та його територіальних органів : наказ Головдержслужби України від 06.05.2010 р. – Режим доступу : // www.rada.gov.ua
111. Про внесення змін до Порядку розробки проектів нормативно-правових актів у Головдержслужбі України : наказ Головдержслужби України від 24.01.2011 р. – Режим доступу : // http://www.guds.gov.ua
112. Про внесення змін до Регламенту Головного управління державної служби України та його територіальних органів : наказ Головдержслужби України від 10.05.2011 р. – Режим доступу : // www.rada.gov.ua
113. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади : Указ президента України від 03.10.1992 р. № 493. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
114. Про державну службу: Закон України від 26.12.1993 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
115. Про державну цивільну службу : Закон Латвії від 01.11.2007 р. // Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України / За заг. ред. Тимощука В.П., Школика А.М. – К. : Конус-Ю, 2007. – 735 с.
116. Про деякі питання впорядкування статусу державних службовців : Указ Президента України від 11.06.2001 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
117. Про дипломатичну службу : Закон України від 20.09.2001 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
118. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
119. Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22.05.2003 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
120. Про електронний цифровий підпис : Закон України від 22.05.2003 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
121. Про Єдиний державний реєстр нормативних актів : Указ Президента України від 27.06.1996 р. № 468 – Режим доступу
: // http://zakon.rada.gov.ua
122. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-XII – Режим доступу
: // http://zakon.rada.gov.ua
123. Про загальний військовий обов’язок і військову службу : Закон в редакції від 18.06.1999 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
124. Про засади запобігання та протидії корупції : Закон України від 07.04.2011 р. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua
125. Про застосування статті 13 Закону України «Про державну службу»: Постанова Ка