АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВОЇ ОСОБИ

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Посадова особа як суб’єкт адміністративного права 10
1.1. Посадова особа в адміністративно-правовій науці та законодавстві 10
1.2. Посада як організаційно-правова форма управлінської праці 18
1.3. Поняття посадової особи в сучасному адміністративному праві
України 48
1.4. Види посадових осіб за законодавством України 64
Розділ 2. Юридична природа і структура адміністративно-правового статусу посадової особи 80
2.1. Обов’язки і права як основа адміністративної правосуб’єктності посадової особи 80
2.2. Проблеми правового регулювання обмежень та заборон у діяльності посадової особи 95
2.3. Поняття та зміст гарантій як елементу адміністративно-правового статусу посадової особи 111
2.4. Юридичний зміст службової деліктоздатності посадової особи 126
Висновки 147
Список використаних джерел 151

ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
Основні засади діяльності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування закріплені в ст.19 Конституції України, згідно з якими вони зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Значної уваги вимагає дослідження адміністративно-правового статусу посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування. Спеціально-юридична природа їх статусу зумовлена завданнями і функціями цих органів та характером владно-службових повноважень, якими наділені посадові особи.
Разом з тим рівень науково-теоретичного осмислення адміністративно-правового статусу посадової особи є недостатнім. Сьогодні у юридичній літературі не існує комплексного дослідження проблем адміністративно-правового статусу посадової особи. Відсутність відповідних концептуальних засад є причиною існування прогалин у правовому регулюванні службово-правових відносин.
Так, залишається невизначеним категоріальний зміст поняття “службова особа”, закріпленого в Конституції України 1996 року. Чинне законодавство вживає терміни “посадова особа” і “службова особа”, проте не проводить їх чіткого розмежування, що створює проблеми у правозастосовчій практиці.
Досліджувана тема не втратила актуальності і після прийняття нового Кримінального кодексу України (5 квітня 2001 р.). Визначаючи поняття службової особи, Кодекс використовує дефініцію “посадової особи”, яку містила попередня редакція Кримінального кодексу України.
Недостатньо врегульованими залишилися і питання правового статусу посадової особи. Загальним правовим актом, який закріпив правовий статус державних службовців, у тому числі і посадових осіб, є Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року. Особливості правового статусу посадових осіб окремих державних органів визначають спеціальні законодавчі акти (наприклад, Закони України “Про міліцію”, “Про Службу безпеки”, та інші), а правовий статус посадових осіб державних установ і підприємств регулюється переважно на рівні підзаконних нормативно-правових актів.
Позитивним моментом у правотворчому процесі є прийняття 7 червня 2001 р. Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Але ще лишилося ряд питань, які не знайшли належного правового вирішення. Реалізація положень Конституції України 1996 р. вимагає нових підходів регулювання публічно-службових відносин, а отже – відповідного законодавчого закріплення.
Актуальність дослідження посилюється недостатністю розробленістю відповідної проблематики у вітчизняній юридичній науці. Так, у радянський період дослідження поняття “посадова особа” проходило у звуженому обсязі – лише у межах державної служби. Разом з тим, значний внесок у дослідженні проблем радянської державної служби зробили: І.Л. Бачило, Д.М. Бахрах, В.О. Воробйов, Ю.М. Козлов, В.М. Манохін, І.М. Пахомов, Ю.О. Розенбаум, С.С. Студенікін, Ю.О. Тихомиров, Ц.А. Ямпольська та інші.
Формування сучасного інституту державної служби України, у тому числі і визначення поняття та статусу посадової особи, повинно відбуватися на нових концептуальних засадах. Окремі аспекти даної проблематики знайшли своє відображення в працях представників української науки адміністративного права: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Д. Дубенко, Л.Є. Кисіль, В.Л. Коваленка, Л.В. Коваля, О.Д. Крупчана, Є.Б. Кубка, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, В.Ф. Сіренка, Г.Й. Ткач та інших.
Значну увагу дослідженню загальнотеоретичного поняття посадової особи в українській правовій науці приділив О.В. Петришин. Окремі питання правового регулювання дисципліни і службово-правової відповідальності посадових осіб висвітлювались у працях: А.А. Горницького, В.В. Цвєткова, О.І. Щербака, деяких інших науковців.
Окрім цього, проводячи порівняльно-правовий аналіз регулювання державної служби в зарубіжних країнах, автор спирався на праці провідних вчених російської адміністративно-правової науки, зокрема О.П. Альохіна, Д.М. Бахраха, Ю.М. Старилова; наукові доробки вчених інших зарубіжних країн Г. Бребана, Б. Гурне (Франція), М. Вебера (Німеччина), Г. Райта (США). У дисертації використані результати науково-соціологічних досліджень службово-правових відносин, проведених І.О. Василенко, О.М. Омаровим, Є.В. Охотським.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація підготовлена згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми “Актуальні проблеми функціонування органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”, затвердженим наказом ректора № Н-492 від 20 серпня 1999 р. Дослідження також безпосередньо пов’язане із розробленням та впровадженням у життя Концепції адміністративної реформи в Україні відповідно до Указу Президента України від 22 липня 1998 року і Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженої Указом Президента України від 14 квітня 2000 року.
Мета дослідження полягає у розкритті змісту поняття “посадова особа” та особливості адміністративно-правового статусу посадових осіб, а також у визначенні шляхів подальшого удосконалення правового регулювання державно-службових відносин.
Згідно з поставленою метою у дослідженні вирішувалися наступні завдання:
- визначити основні етапи дослідження поняття посадової особи в адміністративно-правовій науці;
- виявити основні напрями розвитку інституту державної служби в Україні;
- розкрити зміст та поняття посади як організаційно-правової форми управлінської праці;
- обґрунтувати висновок про доцільність розробленості і затвердження Державного реєстру посад;
- з’ясувати зміст поняття посадової особи як носія управлінських функцій та організаційно-владних повноважень;
- обґрунтувати новий підхід щодо розмежування понять “посадова особа” і “службова особа” в адміністративному праві;
- розкрити основні елементи адміністративно-правового статусу посадових осіб і з’ясувати їх правову природу та взаємозв’язок;
- визначити особливості службової деліктоздатності посадових осіб;
- виявити основні тенденції розвитку законодавства у регулюванні публічно-службових відносин і на цій основі виробити рекомендації щодо удосконалення сучасного правового регулювання відносин державної служби та статусу посадової особи державних органів, установ, підприємств.
Об'єктом дисертаційного дослідження є сукупність правових норм, які закріплюють службові обов’язки та права посадових осіб, встановлюють організаційно-правові умови виконання ними службових обов’язків, визначають взаємовідносини посадових осіб з іншими учасниками службової діяльності, громадянами та юридичними особами.
Предметом дослідження є зміст адміністративно-правового статусу посадових осіб державних органів, державних установ та підприємств.
Методи дослідження. Для з’ясування поняття і особливостей адміністративно-правового статусу посадової особи використовувалися різноманітні наукові методи пізнання. Серед них: історико-правовий метод з метою дослідження основних нормативно-правових актів, які закріплювали поняття та статус посадових осіб та з’ясування їх впливу на формування сучасного інституту державної служби; метод системного аналізу з метою співставлення різних теоретико-концептуальних позицій щодо тлумачення поняття “посадової особи”; структурно-функціональний метод з метою дослідження елементів адміністративно-правового статусу посадових осіб; порівняльно-правовий метод з метою характеристики адміністративно-правового статусу окремих видів посадових осіб та виявлення прогалин у правовому регулюванні; логіко-семантичний метод з метою визначення окремих ключових категорій, зокрема “посадова особа”, “службова особа”, “адміністративна правосуб’єктність”, “службові правообмеження”, “службова деліктоздатність”, що дозволило сформулювати пропозиції щодо їх нормативно-правового закріплення.
Основні результати, що сформульовані у дисертації, ґрунтуються на аналізі положень конституційних норм, норм законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів України, які регулюють державно-службові відносини та закріплюють адміністративно-правовий статус посадової особи.
Проведено порівняльне дослідження окремих аспектів адміністративно-правового статусу посадової особи на основі законодавства зарубіжних країн (Польщі, Російської Федерації, Франції тощо).
Наукова новизна дослідження. Дана робота є першим у вітчизняній юридичній науці дисертаційним дослідженням змісту адміністративно-правового статусу посадової особи.
На концептуальному рівні визначені пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового статусу посадової особи, а також шляхи подальшого удосконалення законодавства про державну службу.
Наукова новизна відображена у наступних найбільш важливих положеннях, узагальненнях та висновках:
1. Доцільним є виділення окремих етапів у дослідженні поняття “посадова особа” в адміністративно-правовій науці, які характеризуються пошуком уніфікованого поняття та відповідного закріплення адміністративно-правового статусу посадової особи.
2. Реформування державної служби повинно проходити у напрямі розширення сфери державної служби за рахунок державно-службових відносин у державних установах і підприємствах.
3. Основною ознакою посадової особи є наявність адміністративної лінійної влади, що уповноважує її на вчинення організаційно-розпорядчих функцій і службові юридичні дії. Водночас, службова особа наділена функціональною владою, яка спрямована на виконання спеціальних повноважень, наданих їй у встановленому законом порядку, стосовно осіб, що не перебувають у службовій підлеглості, і у випадках, передбачених законодавством, а також має право застосовувати заходи адміністративного примусу.
4. Посада є організаційно-правовою формою управлінської праці, яка визначає службово-правову позицію особи в державному органі, органі місцевого самоврядування, установі, організації, а також доцільним є розроблення та затвердження Державного реєстру посад.
5. Основу адміністративно-правового статусу посадових осіб становлять службові обов’язки та службові права, які є похідними від службових обов’язків посадової особи і становлять зміст службових повноважень посадової особи.
6. Службова деліктоздатність посадових осіб є структурним елементом їх адміністративно-правового статусу, що зумовлює особливості юридичної відповідальності посадових осіб.
7. З метою зміцнення дисципліни і підвищення відповідальності посадових осіб необхідним є прийняття Кодексу про адміністративні проступки і проведення кодифікації норм, які закріплюють заходи дисциплінарної відповідальності посадових осіб.
8. Обґрунтовано положення про те, що з метою професіоналізації державної служби в Україні і недопущення зловживання посадовими особами наданою їм адміністративною владою, доцільним є законодавче закріплення етичних вимог щодо поведінки посадових осіб та інших державних службовців.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає у тому, що сформульовані в роботі концептуальні положення, висновки та рекомендації певною мірою поглиблюють наукові засади державної служби і можуть бути використані у процесі удосконалення адміністративно-правового регулювання статусу посадових осіб, підготовки нормативно-правових актів по удосконаленню структуризації та професіоналізації публічної служби, зокрема Основ законодавства про публічну службу, Закону про державну службу в органах виконавчої влади, Адміністративного процесуального кодексу, удосконалення законодавства про адміністративну і дисциплінарну відповідальність посадових осіб.
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при проведенні занять з академічного курсу “Адміністративне право України” та спецкурсу “Державна служба в Україні”, а також можуть бути використані у подальших наукових розробках цієї проблематики.
Апробація і публікації результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації викладено в 6 статтях, опублікованих у фахових виданнях, одна з яких – у співавторстві, а також у наукових повідомленнях на щорічних регіональних наукових конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 1996, 1997, 2001 р. р., тези опубліковані), другій національній науково-теоретичній конференції “Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування” (26-27 травня 2000 року, м. Суми, тези опубліковані).
Структура дисертації. Основна мета дослідження визначила структуру і зміст дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які поділяються на чотири підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає – 168 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 18 сторінках (215 найменувань).

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень теми дисертаційної роботи автор робить наступні висновки:
1. Досліджено основні етапи розвитку вітчизняного законодавства про посадових осіб. Пошук єдиного поняття “посадова особа” в адміністративно-правовій науці радянського періоду пов’язаний з регулюванням відносин державної служби. Значний вплив на визначення даного поняття мало широке розуміння “посадової особи”, яке випливало з кримінального законодавства.
Враховуючи розвиток адміністративного законодавства після проголошення України суверенною державою, доцільно виділити нові етапи у дослідженні поняття посадової особи: визначення поняття “посадова особа” на державній службі і службі в органах місцевого самоврядування; відмежування статусу державних політичних діячів від державних посадових осіб; законодавче регулювання окремих видів державної служби і статусу службовців, у тому числі і посадових осіб.
2. Реформування державної служби повинно відбуватися у напрямі розширення сфери державно-службових відносин. Державна служба повинна охоплювати професійну діяльність службовців державних органів, установ і підприємств.
Досліджуючи історію становлення державної служби в Україні можна визначити обґрутованість формування цілісного інституту публічної служби. Становлення єдиних засад публічної служби сприятиме професійному виконанню службовцями завдань відповідного виду служби і держави в цілому, забезпечить належні умови реалізації громадянами права на службу і усуне колізії у застосуванні правових норм, які закріплюють окремі відносини служби.
З метою врегулювання організаційно-правових засад публічної служби необхідно прийняти Основи законодавства про публічну службу. Особливість проходження державної служби в органах виконавчої влади та особливість правового статусу державних службовців цих органів визначили потребу у прийнятті спеціального закону про державну службу в органах виконавчої влади.
3. Органічним елементом служби є посада. Посада виступає організаційно-структурним первинним елементом служби, який містить нормативно встановлений комплекс службових обов’язків та прав у межах компетенції відповідного органу, установи, підприємства чи організації. Державні посади поділяються на державні політичні посади і посади державної служби. Державна політична посада – це посада в законодавчих і виконавчих органах, зайняття якої відбувається шляхом обрання, призначення або в інший передбачений Конституцією України спосіб, у межах якої визначено участь у формуванні завдань та функцій держави (основних напрямків державної політики).
Посада державної служби – це встановлена у нормативному порядку первинна структурна одиниця державного органу, його апарату, державної установи чи підприємства, за якою закріплено коло службових обов’язків та відповідних їм прав, здійснення яких відбувається за рахунок коштів Державного бюджету, і у випадку неналежного виконання або невиконання яких – наступає юридична відповідальність.
Прийняття Державного реєстру посад допоможе врегулювати питання класифікації посад на види і категорії посад у межах кожного виду. Це надасть можливість встановити оптимальну структуру організації і сприятиме закріпленню правового статусу державних службовців у межах певного виду посад.
4. В українському законодавстві необхідно провести чітке розмежування понять “посадова особа” і “службова особа”.
Посадовою особою – це особа, яка з метою постійного чи тимчасового управління організаційною структурою і представництва її інтересів у відносинах з фізичними та юридичними особами, наділена організаційно-владними повноваженнями і правомочна вчиняти службові юридичні дії.
Службовою особою – є фізична особа, яка займає постійно чи тимчасово в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності посаду, пов’язану з виконанням спеціальних повноважень, наданих їй у встановленому законом порядку, стосовно осіб, що не перебувають у службовій підлеглості, і у випадках, передбачених законодавством, має право застосовувати заходи адміністративного примусу.
5. Основу посадових осіб становлять службові обов’язки та права. Службовими обов’язками є міра необхідної поведінки, яка зумовлена сукупністю завдань, покладених на посадову особу, які виражають зміст її службової діяльності. Службові обов’язки є первинними і визначають обсяг службових прав.
6. Як елемент адміністративної правосуб’єктності слід визначати службову етику, яка сприяє зміцненню службової дисципліни і професійному здійсненню публічно-службових завдань. Обґрунтовано положення про те, що з метою професіоналізації державної служби в Україні і недопущення зловживання посадовими особами наданою їм адміністративною владою, доцільним є законодавче закріплення етичних вимог поведінки посадових осіб та інших державних службовців. Ним може бути Кодекс службової етики державних службовців, так як Загальні правила поведінки державного службовця від 23 жовтня 2000 р. не охоплюють всіх питань, які потребують правової регламентації.
7. Службова деліктоздатність посадової особи визначає її спеціальним суб’єктом всіх видів юридичної відповідальності. В межах Кодексу про адміністративні проступки необхідно провести розмежування адміністративної відповідальності юридичної особи і посадової особи. Враховуючи значення дисциплінарної відповідальності посадових осіб доцільним є проведення кодифікації відповідних норм, які закріплюють окремі заходи дисциплінарної відповідальності.
8. Посадова особа як суб’єкт адміністративного права наділена адміністративно-правовим статусом, який включає загальний і спеціальний адміністративно-правовий статус.
Адміністративно-правовий статус посадових осіб – це визначена адміністративно-правовими нормами система обов’язків відповідних їм прав, службових повноважень, правообмежень, гарантій діяльності посадових осіб, які забезпечують здійснення управління відповідною організаційною структурою з метою виконання її завдань та функцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Усольцев А.Т. Должностное лицо в советском государственном управлении // Правоведение. – 1987. – №2. – С.13-19.
2. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навчально-методичний посібник / За заг.ред.Н.Р.Нижник. – К.: ІнЮре, 1999. – 242 с.
3. Павленко Н.И. Петр Великий. – М.: Мысль, 1994. – 591 с.
4. Волжанин Б.В. К вопросу о понятии должностного лица как субъекта должностных преступлений // Государство и право. – 1991. – №11. – С.74-82.
5. Петухов Г.Е., Васильев А.С. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке // Правоведение. – 1980. – №3. – С.40-48.
6. Горшенев В.М., Петришин О.В. Природа статуса должностного лица // Проблемы социалистической законности. Респ. межвед. науч. сб. / Отв. ред. В. Я. Таций. – Харьков: Выща школа, 1988. – Вып.22. – С.9-16.
7. Лысов М.Д. Ответственность должностного лица по советскому уголовному праву. – Казань: Изд-во Казан-го ун-та, 1972. – 176 с.
8. Коник С. Рада Міністрів і міністерства Української держави 1918 року: структура, компетенція та склад. Організація державної служби // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – №1. – С.72-88.
9. Евтихиев И.И., Власов В.А. Административное право СССР. – М., 1946. – 302 с.
10. Студеникин С.С. К вопросу о советской государственной службе / В кн.: “Вопросы советского административного права”. – М.-Л., 1949. – С.61-96.
11. Ямпольская Ц.А. О должностном лице в советском государственном аппарате. – В кн.: Вопросы административного права. – М.-Л., 1949. – С.134 -153.
12. Пахомов І.М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. – К.: Вид-во Київ-го ун-ту. – 1971. – 128 с.
13. Петров Ю.А. О понятии должностного лица // Правоведение. – 1974. – №6. – С.31-36.
14. Пахомов И.Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности. – Львов, 1965. – 71 с.
15. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: “Юрид.лит.”, 1966. – 196 с.
16. Петров Ю.А. Гражданин и должностное лицо в советском государстве. –Автореф.дис…канд.юрид. наук: 12.00.02. – Л., 1975. – 21 с.
17. Манохин В.М. Конституционные основы советского административного права. – Саратов, 1983. – 217 с.
18. Эффективность и качество управленческой деятельности: (государственно-правовой аспект) / Отв. ред. Цветков В.В. – К.: Наукова думка, 1980. – 308 с.
19. Сергеенко Л.А. Правовая регламентация упраленческого труда / Отв. ред. Лазарев Б.М. – М.: Наука, 1984. – 141 с.
20. Розенбаум Ю.А. Система работы с кадрами в условиях перестройки. Социально-правовой аспект // Советское государство и право. – 1986. – №12. – С.11-20.
21. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: Сущность, функции, значение / Под ред. Шергина А.Н. – Мн.: Наука и техника, 1988. – 328 с.
22. Сиренко В.Ф. Интересы – власть управления / АН УССР Ин-т государства и права. Отв. ред. В.В. Цветков. – К.: Наукова думка, 1991. – 156 с.
23. Манохин В.М. Концепция закона о государственной службе // Государство и право. – 1991. – №12. – С.90-98.
24. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст.490.
25. Авер’янов В.Б., Дубенко С.Д. Законодавче регулювання державної служби в Україні // Уніан-право. – 1995. – №2, березень. – С. 6-7.
26. Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб” від 11 липня 1995 року // Голос України. – 1995. – 11 серпня. – №151.
27. Конституція України. – К., 1996 р.
28. Митний кодекс України // Кодекси України. У 3 кн. / Відп.ред.В.Ф. Бойко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн.3. (зі змінами).
29. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – 14 серпня. – №148.
30. Цивільно-процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – Кн. 2. (зі змінами).
31. Петришин О.В. Державна служба як проблема теорії держави і права //Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №1. – С.21-34.
32. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – Київ: Вентурі, 1998. – 208 с.
33. Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления: Учеб.пособ. по спецкурсу. – Пермь: Перм-кий ун-т, 1978. – 102 с.
34. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы // Государство и право. – 1996. – №12. – С.10-18.
35. Служащий государственного аппарата. / Под ред. проф. Тихомирова Ю.А. – М.: Юрид. лит., 1970. – 278 с.
36. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М., 1977. – 302 с.
37. Державне управління в Україні. (Навч. пос.) / За заг. ред. д-ра юр. наук, проф. Авер’янова В.Б.– К., 1999. – 266 с.
38. Адміністративне право України (Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.); За ред Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000.– 502 с.
39. Теория государства и права. – Учебник / Под ред.В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Изд-кая гр. НОРМА-ИНФРА, 1998. – 507 с.
40. Проблемы эффективности работы управленческих органов / Ответ. ред. проф. Ю.А Тихомиров.). – М.: Изд-во “Наука”, 1993. – 438 с.
41. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. Учебн. пособ. – М.: Изд-во Моск-го ун-та, 1986. – 248 с.
42. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишаев З.А. Российское административное право: Учебник. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
43. Государственная служба: теория и организаця. Курс лекций. – Ростов н/Дону: Изд-во “Феникс”, 1998. – 640 с.
44. Рачинський А. Професіоналізм – як основа діяльності державної служби // Вісник Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – №2. – С.22-30.
45. Козабенко В.А. Структурно-видовые особенности государственной службы Российской Федерации // Государство и право. – 1998. – №12. – С.37-46.
46. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учебн.пособ. Изд-во.2-е., перераб.и доп. – М.: Издат.корп-ция “Логос”, 2000. – 200 с.
47. Воробьев В.А. Советская государственная служба: (административно-правовые аспекты) / Отв.ред. В.И.Новоселов. – Ростов н/Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1986. – 128 с.
48. Петров Г.И. Советское административное право: Учебник (часть общая). – Л.: Издат. ЛГУ, 1960.
49. Габричидзе Б.Н., Коланда В.М. Принцип профессионализма в государственной службе // Государство и право. – 1995. – №12. – С.19-26.
50. Бачило И.Л., Катрич С.В. Обязанности, права и ответственность руководителя. – М.: Моск.рабочий. – 1978. – 112 с.
51. Омаров А.М. Руководитель: размышления о стиле управления. Монография. – М.: Политиздат, 1984. – 255 с.
52. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. Монография. – Харьков: Факт, 1998. – 168 с.
53. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учеб.пос. – М.: БЕК, 1996. – 698 с.
54. Гришковец А.А. Право государственного служащего на продвижение по службе // Государство и право. – 1998. – №10. – С.27-34.
55. Розенбаум Ю.А. Государственная служба как фактор укрепления Российского Федеративного Государства // Государство и право. – 1999. – №4. – С.53-57.
56. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. – №2. – С.10-14.
57. Авер’янов В.Б. Принцип верховенства права – вирішальна засада реформування державної служби /В зб.наук.доп.: “Наукові засади реформування державної служби в Україні” (За заг.ред. В.Б. Авер’янова). – К., 2000. – С.6-13.
58. Петришин О.В. Правовий режим державної служби: питання загальної теорії. Автореф. дис...д-ра юрид.наук: 12.00.01. – Харків, 1999. – 35 с.
59. Державне управління: теорія і практика /За заг. ред. докт. юр. наук проф. В.Б. Авер’янова– К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
60. Петришин О.В. Види державної служби: загальнотеоретичний підхід // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №4. – С.116 – 129.
61. Коваленко В.Л. Типи та види державної служби: новий підхід до класифікації / В зб. наук. допов.: “Наукові засади реформування державної служби в Україні” ( За заг. ред. В.Б.Авер’янова). – К., 2000. – С.22-26.
62. Кисіль Л.Є. Наукове тлумачення понять “посада” і “посадова особа” / В зб. наук. допов. “Наукові засади реформування державної служби в Україні” ( За заг. ред. В.Б.Авер’янова). – К.- 2000. – С.27-30.
63. Бахрах Д.Н. Советская служба: понятие, принципы, виды / Сб.научн.труд.: СССР-ГДР: “Государственная служба” /. – М., 1986. – С.38-44.
64. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз ( Пер.з фр. В. Ховхуна). – К.: Основи, 1996. – 420 с.
65. Закон України “Про міліцію” від 21 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №4. – Ст.2, (зі змінами).
66. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – Ст.382.
67. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 . // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст.170, (зі змінами).
68. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001р. – 7 липня. – №116.
69. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1999 р.
70. Елистратов А.И. Основные начала административного права. (Изд-во второе). – М., 1917. – 295 с.
71. Панейко Ю. Наука адміністрації і адміністративного права. Загальна частина. – Авґсбурґ, 1949. – 213 с.
72. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Юринформцентр.,1998. – 798 с.
73. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1995. – 486 с.
74. Бахрах Д.Н. Общие вопросы службы в государственных и общественных организациях / В Межвуз. сб. науч. труд.: “Служба в государственных и общественных организациях”/ – Свердловск: Изд-во Сверд-го юрид.ин-та, 1988. – С.4-15.
75. Розенбаум Ю.А. Формирование управленческих кадров: социально-правовые проблемы. – М.: Наука, 1982. – 237 с.
76. Битяк Ю.П. Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ. Навч.посібн. – К.: УМК ВО, 1990. – 64 с.
77. Петров Г.И. Основы советского социалистического управления. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – 180 с.
78. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: БЕК, 1996. – 368 с.
79. Овсянко Д.М. Государственная служба Российской Федерации. – М.: Юристъ, 1996. – 207 с.
80. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців // Право України. – 1997. – №1. – С.63-65.
81. Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії та практики // Право України. – 2000. – №6. –С.39 – 43.
82. Кодекс законів про працю України. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
83. Манохин В.М. Конституционные основы законодательства о государственной службе // Правоведение. – 1983. – №4. – С.11-18.
84. Петришин А.В. Статус должностного лица: природа, стуктура, специализация. – К.: УМК ВО, 1990. – 74 с.
85. Пахомов І.М. Радянське адміністративне право. – Львів, 1962. – 294 с.
86. Федеральный закон “Об основах государственной службы Российской Федерации” // Сборник законодательных актов Российской Федерации. – 1995. – №.31. – Ст.2990.
87. Єдина номенклатура посад службовців // Бюлетень Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і зарплати. – 1967. – №11.
88. Стратегія реформування системи державної служби в Україні, затв. Указом Президента України від 14 квітня 2000 року № 599/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 19 квітня. – № 72.
89. Коліушко І.Б., Тимощук В.І. Посади державних політичних діячів і державна служба (В зб. наук. допов.: “Наукові засади реформування державної служби в Україні” (за заг. ред.В.Б.Авер’янова). – К., 2000. – С.31-37.
90. Указ Президента України “Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні” від 29 травня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 31 травня – №95.
91. Указ Президента України “Про деякі питання впорядкування статусу державних службовців” від 11 червня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. –23 червня. – №111.
92. Коліушко І.Б., Тимощук В.І. Про запровадження в сферу виконавчої влади посад державних політичних діячів // Право України. – 2000. – №2. – С.10-13.
93. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні, її види // Вісник Академії правових наук. – 2000. - №3. – С.58 – 65.
94. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999р. – №20-21. – Ст.190.
95. Лысюк А.И. Сущность политического лидерства: интегративный подход // Весник Беларускаго дзяржаўнага універсітэта. – Серыя 3. – 1998. – №3. – С. 30-53.
96. Цветков В.В. Руководитель в аппарате государственного учреждения:Организационно- правовые проблемы. – К.: Наукова думка, 1988. – 344 с.
97. Коліушко І.Б., Тимощук В.І. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права // Право України. – 2001. – №5. – С.30-34.
98. Лобанов В.В. Служба высших руководителей в США // Государство и право. – 1996. – №6. – С. 45-52.
99. Брэбан Г. Французское административное право: Пер. с фр. / Под ред. и со вступ. С.В. Боботова). – М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
100. Закон України “Про заснування поста Президента Української РСР” від 5 липня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №33. – Ст.445.
101. Лаврінчук І. Особливості правового регулювання проходження служби державними службовцями // Право України. – 1998. – №3. – С. 71-74.
102. Коліушко І.Б., Петришин О.В., Тимощук В.І. Законодавство про державну службу: сучасний етап становлення. (В зб. наук. допов.: “Наукові засади реформування державної служби в Україні” / За заг. ред. В.Б. Авер’янова). – К., 2000. – С. 17-21.
103. Оболенський О., Присенко М., Гриненко В., Мельниченко О. Концептуальні основи формування професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців // Вісник державної служби України. – Київ., 1998. – №2. – С.81-87.
104. Кордун О.О., Ващенко К.О., Павленко Р.М. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні. – (За заг. ред. О.О. Кордуна). – Монографія. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.
105. Ремнев В.И. Некоторые причины административных деликтов, связанных с осуществлением государственной службы / Сб.науч.ст.: “СССР – ГДР: Государственная служба”/. – М., 1986. – С.139 – 144.
106. Тиковенко А.Г. Начальник и подчиненный. Правовые аспекты служебных отношений. – Минск: Наука и техника, 1984. – 160 с.
107. Аристотель. Сочинения в 4-х томах. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – 830 с.
108. Цветков В.В., Щербак А.І. Дисциплинарная ответственность в аппарате государственного управления. – К., 1985. – 224 с.
109. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. Учебн. пособ. – Свердловск: Изд-во Урал-го ун-та, 1989. – 204 с.
110. Бельский К.С. Административная власть государственного служащего. / В Межвуз. сб. науч. труд.: “Служба в государственных и общественных организациях”. – Свердловск, 1988. – С.49-63.
111. Петришин О.В. Поняття посадової особи державного апарату // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №2. – С. 37-45.
112. Кульбашна О. Співвідношення понять “службовець” і “державний службовець” у законодавстві України // Право України. – 1999. – №4. – С. 97-101.
113. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 2000. – 672 с.
114. Кримінальний кодекс України. – К.: Атіка, 2001.
115. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х.: ООН “Одиссей”, 2000. – 1008 с.
116. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456 с.
117. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. №12 “Про судову практику в справах про хабарництво” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – №1. – Ст.150.
118. Бачило И.Л. Функции органов управления. – М.: Юрид.лит., 1976. – 200 с.
119. Воронков А.В. Проблемы теории административного права: сравнительно-правовые исследования. – СПб: Изд-во С.-Петербург-го ун-та, 2001. – 220 с.
120. Горницький А.А. Проблемы юридической ответственности должностных лиц в государстенном управлении: Автореф.дис…д-ра.юрид. наук: 12.00.02. – К., 1992. – 33 с.
121. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація. – К.:НМК ВО, 1990. – 74 с.
122. Закон України “Про ветеринарну медицину” від 25 червня 1992 р. // Голос України. – 1992р. – 24 липня. – №139.
123. Закон “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994р. - №27. – Ст.218 (зі змінами).
124. Закон України “Про гідрометеорологічну діяльність” від 3 березня 1999 р. //Урядовий кур’єр. –1999. – 6 квітня. – №65-66.
125. Закон України “Про державну геологічну службу України” від 4 листопада 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 15 грудня. – №235.
126. Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №39. – Ст.383.
127. Основин В.С. Основы науки социального управления. – Воронеж: Изд-во Ворон-кого ун-тета, 1971. – 260 с.
128. Закон України “Про звернення громадян” //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №47. – С.256.
129. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затв. Постановою Кабінету Міністрів від 15 лютого 2002 р. №169 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 3 квітня . – №63.
130. Положення про порядок проведення атестації державних службовців, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України: “Державна служба в Україні”. – 2002. – №1 – 352 с.
131. Положення про атестацію наукових працівників, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 8 вересня. – №167.
132. Постанова Кабінету Міністрів України “Про функціональні повноваження Прем’єр міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України” від 11 липня 2001 р., №784 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 14 липня. – №124.
133. Указ Президента України “Про Примірне положення про державного секретаря міністерства” від 14 липня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 18 липня 2001. – №126.
134. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №50. – Ст.472. (зі змінами).
135. Постанова Верховної Ради України “Про відкликання Голови Верховної Ради України”, від 21 січня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 26 січня – №14.
136. Постанова Верховної Ради України “Про відкликання Першого заступника Голови Верховної Ради України” від 21 січня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 26 січня. – №14.
137. Маврин С.П., Плиев И.П. Понятие должностного лица в советском трудовом праве // Правоведение. – 1983. – №4. – С.18-24.
138. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Навч. посібн., вид. 3-є, зі змінами і доп. – К.: ІСДО, 1995. – 172 с.
139. Дюрягин И.Я. Гражданин и закон. – М.: Юр. лит., 1989. – 384 с.
140. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права,наука, учебная дисциплина. – Харьков: Изд-во “Фолио” - “Райдер” 1998. – 292 с.
141. Теория государства и права. Учебник. Издание 2-е, перераб. и доп. (Королев А.И., Явич А.С.) – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. – 551 с.
142. Теория государства и права. Курс лекций. (Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько). – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
143. Конституційне право України. Підручник (За ред. докт. юр. наук проф. В.Ф. Погорілка). – Київ: Наукова думка, 1999. – 735 с.
144. Бахрах Д.Н. Система субъектов административного права // Советское государство и право. – 1986. – №2. – С.41-48.
145. Костюков А.Н. Должностное лицо: административно-правовой статус // Правоведение. – 1987. – №2. – С.20- 24.
146. Гербер Р., Юнг Г. Кадры в системе социального управления. –М.: Изд-во “Прогресс”, 1970. – 208 с.
147. Ткач Г.Й. Вільний розсуд в діяльності адміністрації / В матеріалах Другої національної науково-теоретичної конференції: “Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування”, 26-27 травня. – Суми, 2000. – С.31-33.
148. Хатюшенко О.М. Административно-правовой статус государственных служащих Российской Федерации: Автореф.дис... канд.юрид.наук: 12.00.02. – М., 1999. – 23 с.
149. Вендров Е.Е. Психологические проблемы управления. – М.: Экономика, 1969. – 160 с.
150. Щербак А.И. Механизм юридической ответственности должностных лиц. – К.: Наукова думка, 1986. – 64 с.
151. Бахрах Д.М. Индивидуальные субъекты административного права //Государство и право. – 1994. – №3. – 16-19 с.
152. Демократизация апарата управления. (Цветков В.В., Сиренко В.Ф., Орзих М.Ф.). – К.: Наукова думка, 1990. – 304 с.
153. Райт Г. Державне управління. – К.: Основи, 1994. – 191 с.
154. Загальні правила поведінки державного службовця, затв. Головним Управлінням державної служби України від 23 жовтня 2000 р. //Урядовий кур’єр. – 2000р. – 29 листопада. – №222.
155. Ivancevich John M., Donnely James H., James Jr., Gibson L. Managment: Principles an Functions, 1989. Fourth Edition BPI // IRWIN Homewood, IL 60430 Boston, MA 12116. – 672 р.
156. Аверьянов В.Б., Селиванов В.Н., Семчин В.И. Совершенствование аппарата государственного управления (конституционные аспекты). – К.: Наукова думка, 1982. – 376 с.
157. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – №34. – Ст.266. (зі змінами).
158. Розенбаум Ю.А. Подготовка управленческих кадров (организационно-правовые вопросы). – М.: Изд-во “Наука”, 1981. – 158 с.
159. Малько А.В. Стимулы и ограничения как парные юридические категории // Правоведение. – 1995. – № 1. – С. 3-13.
160. Сироткин В. Номенклатура в историческом разрезе. В кн. “Через тернии” (Состав А.А. Протащик). – М.: Прогресс, 1990. – С.314-315.
161. Закон України “Про підприємництво” від 26 лютого 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №14. – Ст.169 (зі змінами).
162. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №38. – Ст.508 (зі змінами).
163. Постанова Кабінету Міністрів України “Про управління державними корпоративними правами” від 15 травня 2000 р., №791 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 14 червня (зі змінами). – №107.
164. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затв. Наказом Мініпраці, Мінюсту і Мінфіну України від 28 червня 1993 р. №43 // Бюлетень Мінпраці України. – 1993. – №8.
165. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 15 січня. – №8-9.
166. Закон України “Про статус народного депутата України” від 22 березня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 26 вересня – №174, (зі змінами).
167. Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №10. – Ст.77, (зі змінами).
168. Рекомендації Державної податкової адміністрації України про декларування доходів державних службовців // Урядовий кур’єр. – 1999. – 27 березня. – №57.
169. Опанасюк Г. Підготовка державних службовців як соціальна проблема // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – №1. – С.251-258.
170. Ustawa O pracovnikach urzędόw państwowych, z dnia 16 września 1982 r. (Dz. Uz dnia 8 października 1982 r.) //Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polski (8 pazdziernika 1982 r.) (ostatnia redakta - Dziennik Ustaw rzeczypospolitej Polski listopad 1999 r.).
171. Административное право зарубежных стран ( Под ред д-ра юрид.наук, проф. А.Н Козырина): Учебник. – М.: Спартак, 1996. – 229 с.
172. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 28 квітня. – №77.
173. Старилов Ю.Н. Вопросы реформирования государственной службы в Российской Федерации. // Государство и право. – 1999. – С.12-24.
174. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Политическая нейтральность государственных служащих в Англии // Государство и право. – 1992. – №9. – С. 117-124.
175. Закон України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №48. – Ст.650. (зі змінами).
176. Юридична енциклопедія: В 6 томах. (Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп.ред.) та ін.). – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т.1: А-Г.
177. Андрушко А. Відсторонення державних службовців від повноважень за посадою на час проведення службового розслідування // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – №2. – С.231-241.
178. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців” від 13 червня 2000р. // Урядовий кур’єр. – 2000р. – 15 липня. – №127.
179. Лазарев Б.М. Органы управления и статус гражданина. – М.: Юрид.наука, 1988. – 276 с.
180. Матузов Н.И. Социалистическая концепция прав человека //Советское государство и право. – 1987. – №7. – С.84-91.
181. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления (правовые проблемы). – М.,1984. – 238 с.
182. Восленский М.С. Номенклатура (Фрагменты книги) // Новый мир. – 1990. – №6. – С.205 – 230.
183. Панова И.В. Продвижение по службе по Федеральному закону “Об основах государственной службы Российской Федерации” // Государство и право. – 1998. – №2. – С.8-14.
184. Ткач Г.Й., Янюк Н.В. Правові гарантії діяльності посадових осіб // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – №3. – С.321-326.
185. Закон України “Про джерела фінансування органів державної влади” від 30 червня // Урядовий кур’єр. – 1999. – 4 вересня. – №165.
186. Постанова Кабінету Міністрів України “Про доплати і надбавки за науковий ступінь, знання та використання в роботі іноземної мови працівниками апарату раганів державної виконавчої влади, прокуратури, судів, митної і податкової служби та інших органів” від 5 червня 1995р. №390 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 15 червня. – №87-88.
187. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення стажу державної служби” від 3 травня 1994 р. №283 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України: “Державна служба в Україні”.– 2002. – №1– 352 с.
188. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів, керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. // Урядовий кур’єр. 1997. – 29 травня.– №93-94.
189. Дисциплінарний статут прокуратури України від 6 листопада 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №4. – Ст.15.
190. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст.50.
191. Закон України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” від 4 березня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998р. – 23 квітня. – №77-78.
192. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
193. Чмутов В.Г. Административная ответственность служащих. /В Межвуз. сб. научн. труд.: “Служба в государственных и общественных организациях”. – Свердловск, 1988.
194. Кисіль Л.Є. “Під’юрисдикційні” обов’язки в правовому статусі посадових осіб /В зб. наук. допов. “Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право” (За заг.ред. В.Б. Авер’янова). – К., 2001. – С.54-56.
195. Агеева А.Е. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 144 с.
196. Муздыбаев К. Психология ответственности. – Л.: Наука, 1983. – 240 с.
197. Горницкий А.А. Государственная дисциплина. – К.: Изд-во полит.лит.Украины, 1989. – 191 с.
198. Стайнов П., Лазаров К. Дисциплина и ответственность служащих аппарата государственного управления. Этика государственной службы (В сб. “Аппарат социалистического управления”). – М.: Юрид.лит.,1977. – С.217-238.
199. Лазарев Б.М. Специфика ответственности должностных лиц. В сб.научн. труд. “СССР-ГДР: Государственная служба”. – М., 1986. – С.32-38.
200. Ответственность в управлении. (Отв. ред. А.Е. Лунев, Б.М. Лазарев). – М.: Наука, 1985. – 304 с.
201. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
202. Щербак А.И. Социальный механизм юридической ответственности должностных лиц. – К.: Наукова думка, 1986. – 152 с.
203. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999р. №1366 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих керівників ценральних органів виконавчої влади” // Урядовий кур’єр. – 1999. – 31липня. – №142.
204. Постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі заходи щодо підвищення рівня виконавської дисципліни у центральних органах виконавчої влади” від 2 березня 2001 р., №207 // Урядовий кур’єр. – 2001.– 28 березня.
205. Закон України “Про дипломатичну службу” від 20 вересня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 24 жовтня. – №194.
206. Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1993 р. // Збірник Постанов Уряду. – 1993. – №6.
207. Комментарий к Основам законодательства Союза СССР и союзных республик об административных правонарушениях. (Под. ред. Б.М. Лазарева). – М.: Юрид. лит., 1983.
208. Чмутов В.Г. Развитие советского законодательства и науки об административных правонарушениях должностных лиц // Правоведение. – 1983. – №5. – С.31-38.
209. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності посадових осіб: проблеми теорії та практики // Право України. – 1999. – №9. – С.7-11.
210. Лук’янець Д.М. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності // Право України. – 1999. – №11. – С.117-122.
211. Крупчан О.Д. Деякі дискусійні питання адміністративної відповідальності у проекті Кодексу України про адміністративні правопорушення /В зб. наук. допов. “Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право” (За заг.ред.проф.В.Б.Авер’янова). – К., 2001. – С.64-67.
212. Положення про дипломатичну службу в Україні, затв.Указом Президента України від 16 липня 1993 р. // Збірник постанов Уряду України. – 1993. – №7.
213. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затв. Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. №367 // Офіційний вісник України. – 1998. – №17. – Ст.62.
214. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №1.
215. Жук В.Г. Деякі проблемні питання застосування судами законодавства про відповідальність за посадові злочини // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №5. – С.46-50.