АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МАНДРИК СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

УДК: 351.743 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Комзюк Анатолій Трохимович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ............................................... 11
1.1. Поняття вищих навчальних закладів МВС України.................. 11
1.2. Місце та особливості вищих навчальних закладів МВС України у системі суб’єктів адміністративного права............................. 27
1.3. Правові засади діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України................................................................................. 42
1.4. Сутність та структура адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів системи МВС України.................. 63
Висновки до розділу 1................................................................................ 78
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ............................................... 83
2.1. Мета та принципи утворення і діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України................................................... 83
2.2. Завдання та функції вищих навчальних закладів системи МВС України......................................................................................... 100
2.3. Повноваження у системі елементів адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України................. 120
2.4. Відповідальність вищих навчальних закладів системи МВС України......................................................................................... 136
2.5. Організаційно-штатна структура вищих навчальних закладів системи МВС України................................................................ 149
Висновки до розділу 2.............................................................................. 163
ВИСНОВКИ............................................................................................ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................... 179

ВСТУП

Актуальність теми. Вимоги щодо ефективної охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб та прав і законних інтересів юридичних осіб, протидії правопорушенням, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, зміцнення авторитету працівників органів внутрішніх справ серед населення, потребують нових підходів до організації системи відомчої освіти, основою якої, беззаперечно, є вищі навчальні заклади МВС України. Проте, в діяльності вищих навчальних закладів МВС України існує низка невирішених правових та організаційних проблем. Необхідним є перегляд спеціалізації вищих навчальних закладів МВС України, забезпечення підготовки ними, насамперед, кваліфікованих кадрів в яких практичні органи відчувають потребу. Недосконалою залишається побудова навчального процесу, під час якого недостатньо враховуються динамічні зміни в суспільно-економічних відносинах, які відбулися в Україні за роки незалежності, а також потреби практики. Питанням, яке потребує невідкладного вирішення є укрупнення вищих навчальних закладів МВС України з концентрацією найбільш кваліфікованого професорського-викладацького складу у їх територіальних центрах. Потребують перегляду завдання, функції та повноваження вищих навчальних закладів МВС України, їх організаційно-штатна структура. Все це вимагає проведення подальших реформ у даній сфері, значна частина з яких має спрямовуватися на вдосконалення саме адміністративного законодавства.
Слід зауважити, що проблемні питання діяльності вищих навчальних закладів МВС України були предметом наукових досліджень О. М. Бандурки, Н. С. Барабашевої, Г. С. Гончарової, В. Я. Горбачевського, Є. О. Дідоренка, А. Т. Комзюка, В. В. Конопльова, В. М. Комарницького, І. Г. Кириченка, Т. В. Красюк, С. М. Легуши, О. В. Негодченка, Л. І. Миськів, Є. М. Моісеєва, В. Л. Ортинського, Є. Я. Оспіщева, Г. О. Пономаренко, М. П. Пихтіна, С. В. Пєткова, В. І. Ряшко, О. В. Червякової, О. Н. Ярмиша та інших науковців. Проте, у вітчизняній юридичній науці питання адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях вони досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу, а низка правових організаційно-розпорядчих проблем, які сьогодні мають місце в діяльності вищих навчальних закладів МВС України, і про які неодноразово наголошувалося у відомчих нормативних актах МВС, лише підсилюють актуальність наукового пошуку з досліджуваних питань.
Таким чином, зазначені та інші проблеми діяльності вищих навчальних закладів МВС України, відсутність належного наукового їх опрацювання, обумовлюють актуальність та важливість комплексного дослідження питань адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України, а також їх розвитком і удосконаленням.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 рр., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 396-р., п. 1.2, 5.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п. 3.1, 7.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:
– уточнити поняття вищих навчальних закладів МВС України;
– визначити місце та особливості вищих навчальних закладів МВС України у системі суб’єктів адміністративного права;
– охарактеризувати правові засади діяльності вищих навчальних закладів МВС України;
– з’ясувати сутність та визначити структуру адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України;
– визначити мету та принципи утворення і діяльності вищих навчальних закладів МВС України, їх завдання, функції, повноваження та особливості відповідальності;
– охарактеризувати організаційно-штатну структуру вищих навчальних закладів МВС України;
– на основі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають, змінюються і припиняються з питань діяльності вищих навчальних закладів МВС України.
Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус вищих навчальних закладів МВС України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (Розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано для з’ясування місця та особливостей вищих навчальних закладів МВС України у системі суб’єктів адміністративного права, характеристики правових засад діяльності вищих навчальних закладів МВС України, визначення структури їх адміністративно-правового статусу (підрозділи 1.2-1.4). Системно-структурний метод використано для характеристики мети та принципів утворення і діяльності вищих навчальних закладів МВС України, їх завдань, функцій, повноважень та особливостей відповідальності (підрозділи 2.1-2.5). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення прогалин у правовому та організаційному забезпеченні діяльності вищих навчальних закладів МВС України (Розділи 1, 2).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих наук, насамперед, педагогічного спрямування, в тому числі і зарубіжних.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність вищих навчальних закладів МВС України. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики діяльності вищих навчальних закладів МВС України, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі.
Вперше:
– визначено ознаки вищих навчальних закладів МВС України, а також їх особливості як суб’єктів адміністративного права;
– визначено поняття адміністративно-правових відносин, які виникають під час діяльності вищих навчальних закладів МВС України, запропоновано критерії їх класифікації, серед яких: місце або сфера їх виникнення; мета; зміст; адміністративно-правовий статус суб’єктів, які беруть участь у таких правовідносинах; предмет адміністративно-правових відносин; кількість суб’єктів адміністративно-правових відносин; характер обов’язку учасника адміністративно-правових відносин;
– здійснено класифікацію адміністративно-правових актів, які регламентують діяльність вищих навчальних закладів системи МВС за таким критерієм, як об’єкт (предмет) їх регулюючого впливу, що надало змогу визначити лише ті суспільні відносини, які регулюються нормами саме адміністративного законодавства; визначено мету та завдання адміністративного законодавства у цій сфері;
– визначено обов’язкові елементи структури адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів системи МВС України, до яких віднесено: 1) мету та принципи утворення і діяльності вищих навчальних закладів МВС (цільовий блок); 2) завдання, функції, повноваження та відповідальність вищих навчальних закладів МВС (так званий „компетенційний” блок); 3) організаційно-штатна структура вищих навчальних закладів МВС (організаційно-структурний блок).
Удосконалено:
– поняття вищого навчального закладу, під яким запропоновано розуміти установу, засновану на різних формах власності, навчально-наукова діяльність якої пов’язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа;
– класифікацію суб’єктів контролю за діяльністю вищих навчальних закладів МВС України, яких об’єднано у чотири групи: 1) міжнародні; 2) державні; 3) самоврядні; 4) громадські;
– види правового статусу вищих навчальних закладів, які об’єднано у такі групи: 1) загальний, який регламентується Законом України „Про вищу освіту”; 2) спеціальний, який регламентується відомчими актами (Положенням про вищі навчальні заклади МВС, Положення про вищі військові навчальні заклади Збройних Сил України і т.д.); 3) індивідуальний, який регламентується положенням та статутом про окремі вищі навчальні заклади;
– поняття та перелік функцій вищих навчальних закладів МВС України, до яких віднесені: навчально-методична; профорієнтаційна; управлінська; науково-дослідна; видавнича; організаційно-забезпечувальна; комерційна; контрольна; функція взаємодії та співробітництва.
Дістали подальший розвиток:
– характеристика законодавства, яке регламентує діяльність вищих навчальних закладів, у зв’язку з чим запропоновано визначити такі його види: 1) загальнодержавне, джерелами якого є: Конституція України, міжнародні договори ратифіковані Україною, законодавчі та підзаконні акти Верховної Ради України, підзаконні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади; 2) місцеве (регіональне), суб’єктами якого є місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; 3) локальне, суб’єктами якого є ректор, проректори та інші керівники (начальники інститутів, філій, факультетів тощо).
– характеристика діяльності вищих навчальних закладів МВС України, які визначено як державні навчальні заклади військового типу, що перебувають у прямому підпорядковані МВС України, фінансуються з державного бюджету, на замовлення держави, готують фахівців, насамперед, для органів внутрішніх справ із числа громадян України, переважна більшість професорсько-викладацького складу, та усі без винятку курсанти яких, мають спеціальні звання, проходять службу в органах внутрішніх справ України;
– уточнення мети, принципів утворення і діяльності вищих навчальних закладів МВС України, їх завдань, функцій, повноважень та особливостей відповідальності;
– обґрунтування недоцільності перепідпорядкування відомчих навчальних закладів Міністерству освіти та науки, оскільки: по-перше, повинні існувати різні організаційні форми вищої освіти, що забезпечить конкуренцію між ними у межах країни; по-друге, відомча система освіти максимально наближена до практичних потреб МВС, має свою давню історію, матеріальну базу, свій спеціалізований професорсько-викладацький та науковий склад; по-третє, цивільний статус студентів унеможливить навчання з цілого ряду спеціальних дисциплін.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України;
– у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення деяких законодавчих та підзаконних актів які регулюють діяльність вищих навчальних закладів МВС України;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність виконання покладених на вищі навчальні заклади МВС України завдань, функцій та обов’язків, реалізацію наданих їм прав;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці навчальної літератури з дисципліни „Адміністративне право”, вони уже використовуються у ході проведення занять із цієї дисципліни у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах” (Харків, 2008), „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2009), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначено сутність та особливості адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України, сформульовано ряд пропозицій і рекомендацій, спрямованих на його удосконалення.
1. Насамперед акцентовано увагу на тому, що особливості вищих навчальних закладів України у правничій літературі висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях вони досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу.
2. Вищі навчальні заклади МВС України визначено як державні навчальні заклади військового типу, які перебувають у прямому підпорядковані МВС України, фінансуються з державного бюджету, на замовлення держави, готують фахівців, насамперед, для органів внутрішніх справ із числа громадян України, переважна більшість професорсько-викладацького складу, та усі без винятку курсанти яких, мають спеціальні звання, проходять службу в органах внутрішніх справ України.
3. Як суб’єкти адміністративного права, вищі навчальні заклади МВС України мають такі особливості: 1) характеризуються зовнішньою відокремленістю, оскільки є юридичними особами, мають власну назву, статут, прапор, символіку, відокремлене майно, рахунки в банках, печатки із зображенням Державного Герба України і свого найменування, від свого імені набувають майнових і особистих немайнових прав, мають обов’язки, є позивачами та відповідачами у суді; 2) їх основним призначенням є надання освітніх послуг, а беручи до уваги те, що вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, такі послуги отримали назву „державних послуг”; 3) готують фахівців, насамперед, для органів внутрішніх справ із числа громадян України (винятком є підготовка цивільних осіб відповідно до укладених договорів); 4) мають специфічну організаційно-штатну структуру; 5) наявність відомчого (у МВС) та міжвідомчого (у Міністерства освіти та науки) підпорядкування; 6) вищі навчальні заклади МВС України виступають як суб’єкти державного управління відносно свого постійного та перемінного складу та до підпорядкованих їм структурних органів (підрозділів, служб, філій), а об’єктом управління - відносно відповідних органів виконавчої влади, зокрема таких як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Вища атестаційна комісія України; 7) особливий правовий статус постійного та перемінного складу вищих навчальних закладів МВС України, переважна більшість з яких мають спеціальні звання рядового чи начальницького складу ОВС, у зв’язку з чим для них передбачені особливі умови проходження служби та соціально-правового захисту; 8) вищим навчальним закладам МВС України, як суб’єктам адміністративного права більш характерні внутрішньо-організаційні адміністративні відносини; 9) управління вищими навчальними закладами здійснюють, як загальні, так і спеціалізовані суб’єкти; 10) фінансування вищих навчальних закладів МВС України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування МВС, та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством.
4. Адміністративно-правові відносин, які виникають під час діяльності вищих навчальних закладів МВС України визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які пов’язані із застосуванням організуючого та виконавчо-розпорядчого впливу одним із суб’єктів таких правовідносин, виникають як під час зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності вищих навчальних закладів МВС України.
5. Обґрунтовано, що основою правових засад діяльності вищих навчальних закладів системи МВС є саме адміністративне право (законодавство), яке регулює суспільні відносини у сфері державного управління. Така ситуація обумовлена, зокрема, тим, що переважна більшість правових норм, які регламентують діяльність вищих навчальних закладів МВС є адміністративно-правовими, що власно кажучи, і свідчить про надзвичайну поширеність адміністративно-правових відносин в діяльності вищих навчальних закладів МВС. Метою адміністративного законодавства у цій сфері є забезпечення реалізації і захисту прав громадян, створення нормальних умов для функціонування вищої освіти; завданням - встановлення загальнообов’язкових правил (вимог, стандартів), які забезпечуватимуть належне функціонування вищої освіти.
6. Найбільш практично значимою, є класифікація адміністративно-правових актів, які регламентують діяльність вищих навчальних закладів системи МВС за таким критерієм, як об’єкт (предмет) їх регулюючого впливу, що надасть змогу визначити лише ті суспільні відносини, які регулюються нормами саме адміністративного законодавства. Такі адміністративно-правові відносини виникають з метою забезпечення загальних (публічних) інтересів у сфері вищої освіти. За цим критерієм, адміністративно-правові акти, які регламентують діяльність вищих навчальних закладів системи МВС об’єднано у такі групи: 1) які визначають структуру вищої освіти; 2) державні стандарти вищої освіти; 3) управління у галузі вищої освіти; 4) процедури створення, реорганізація та ліквідації вищого навчального закладу; 5) порядок державної реєстрації вищого навчального закладу; 6) завдання, функції та повноваження органів публічного управління у галузі вищої освіти; 7) правовий статус вищого навчального закладу; 8) рівні акредитації вищих навчальних закладів; 9) типи вищих навчальних закладів; 10) процедури ліцензування освітньої діяльності, акредитації напрямів, спеціальностей вищого навчального закладу; 11) правовий статус структурних підрозділів вищого навчального закладу; 12) умови та порядок відбору та прийому на навчання до вищого навчального закладу; 13) порядок розрахунку витрат пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах; 14) перелік платних послуг, що надаються вищими навчальними закладами; 15) умови та порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення курсантів (слухачів); 16) працевлаштування випускників вищих навчальних закладів; 17) контрольні та дисциплінарні процедури у вищому навчальному закладі; 19) порядок проходження служби; 20) порядок незалежного оцінювання діяльності вищого навчального закладу та контролю за ним; 21) адміністративно-правові засади організації їх діяльності.
7. Охарактеризувавши законодавчі положення, що присвячені регламентації правового статусу вищих навчальних закладів, автором зроблено такі висновки: по-перше, незважаючи на досить поширене використання у законодавчих та підзаконних актах терміну „правовий статус вищого навчального закладу”, у них відсутнє чітке визначення його сутності, фрагментарно визначені окремі його елементи. По-друге, здебільшого нормативно визначені такі його елементи як мета, завдання, права та обов’язки, перелік яких потребує суттєвого вдосконалення. Теж саме стосується організаційно-штатної структури вищого навчального закладу та засад його відповідальності. По-третє, жоден із проаналізованих нами нормативно-правових актів не визначає такий елемент правового статусу вищого навчального закладу як функції, які поряд із його завданнями та повноваженнями найбільш чітко характеризують його особливості та відмінність від інших типів навчальних установ. По-п’яте, нормативне визначення сутності та окремих складових правового статусу вищого навчального закладу не відповідає усталеній науковій думці (науковим розробкам) про його сутність та структуру.
8. Визначено критерії класифікації правового статусу вищого навчального закладу. Так, за таким критерієм як предмет правового регулювання автор пропонує розрізняти: конституційно-правовий статус вищого навчального закладу, сутність якого, насамперед, полягає у передбачені в Конституції України основних прав громадян у галузі вищої освіти; адміністративно-правового, який регламентований нормами адміністративного законодавства, визначає особливості вищих навчальних закладів як суб’єктів адміністративно-правових відносин; цивільно-правового, що регламентований нормами цивільного законодавства у зв’язку з чим визначає особливості вищих навчальних закладів як суб’єктів цивільно-правових відносин. Сказане стосується й інших видів правового статусу вищих навчальних закладів, які регламентовані нормами таких галузей права, як: міжнародне, господарське, земельне, екологічне, фінансове. За таким критерієм як рівень правового регулювання, визначено три види правового статусу вищих навчальних закладів: 1) загальний, який регламентується Законом України „Про вищу освіту”; 2) спеціальний, який регламентується відомчими актами (Положенням про вищі навчальні заклади МВС, Положення про вищі військові навчальні заклади Збройних Сил України і т.д.). Спеціальний правовий статус також мають: вищі навчальні заклади державної форми власності; вищі навчальні заклади комунальної форми власності; вищі навчальні заклади приватної форми власності; 3) індивідуальний, який регламентується положенням та статутом про окремі вищі навчальні заклади.
9. Обґрунтовано, що обов’язковими елементами структури адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів системи МВС України повинні бути: 1) мета та принципи утворення і діяльності вищих навчальних закладів системи МВС (цільовий блок); 2) завдання, функції, повноваження та відповідальність вищих навчальних закладів системи МВС (так званий „компетенційний” блок); 3) організаційно-штатна структура вищих навчальних закладів системи МВС (так званий установчий та організаційно-структурний блок).
10. Наголошується, що основне призначення цільового блоку адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів системи МВС України полягає у визначенні їх призначення та вимог, які висуваються до їх діяльності. Як наслідок, основою цільового блоку адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів системи МВС України є мета та принципи їх утворення і діяльності.
11. Мету утворення та діяльності вищих навчальних закладів МВС України визначено як підготовку фахівців з вищою освітою для органів і підрозділів МВС у межах державного замовлення, а також для інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, у тому числі приватних, на підставі укладених угод. Обґрунтовано, що така загальна мета утворення та діяльності вищих навчальних закладів МВС України повинна бути доповнена спеціальною метою, залежно від їх типу, рівня акредитації та напряму діяльності.
12. Під принципами утворення та діяльності вищих навчальних закладів МВС запропоновано розуміти систему вимог, правил, засад (керівних ідей), які закріплені у правовій формі, визначають загальні межі дозволеної та обов’язкової їх поведінки, а також основні засади їх організації та функціонування.
13. Запропоновано нормативно закріпити систему таких принципів утворення та діяльності вищих навчальних закладів МВС України, як: законність, пріоритет прав і свобод людини і громадянина; рівність; гласність; науковість; системність; ієрархічність; демократизація; гуманізм; безперервність; доцільність; індивідуалізація; багатоукладність; поєднання єдиноначальності та колегіальності; відповідальність.
14. Аналіз практики нормативного визначення завдань освіти, вищої освіти, вищих навчальних закладів, зокрема і системи МВС, дозволив запропонувати такий перелік основних завдань вищих навчальних закладів МВС України, як: 1) забезпечення реалізації права громадян на вищу освіту, умов, необхідних для отримання особою вищої освіти; 2) організація науково-освітньої діяльності відповідно до вимог Болонської декларації та європейських стандартів освіти; 3) забезпечення виконання умов державного контракту та інших угод на підготовку фахівців з вищою освітою у вищих навчальних закладах системи МВС України; 4) вивчення потреби практичних підрозділів у фахівцях відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; 5) здійснення профорієнтаційної роботи; 6) підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації та спеціалізації фахівців для органів і підрозділів МВС у межах державного замовлення, а також для інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, у тому числі приватних, на підставі укладених угод; 7) організація та забезпечення безперервної освіти працівників ОВС; 8) підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів для МВС та інших відомств; 9) забезпечення співпраці та взаємодії з комплектуючими підрозділами органів внутрішніх справ, співробітництво вищих навчальних закладів з правоохоронними органами і навчальними закладами України зарубіжних країн з питань підготовки кадрів; 10) організація та забезпечення проведення наукових досліджень з актуальних питань діяльності ОВС; 11) здійснення контролю за працевлаштуванням випускників відповідно до отриманої спеціальності та кваліфікації; 12) забезпечення міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти; 13) систематичне оновлення змісту вищої освіти, запровадження ефективних педагогічних технологій, забезпечення інноваційного розвитку вищої освіти МВС та його випереджаючого характеру.
Перелік вищенаведених завдань запропоновано закріпити у п.2.1 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 р. № 62.
15. Функції як елемент адміністративно-правового статусу вищого навчального закладу МВС України визначено як сукупність дій, які реалізуються у певних напрямах, спрямовані на досягнення наміченої мети їх діяльності та виконання поставлених перед ними завдань щодо підготовки фахівців з вищою освітою для органів і підрозділів МВС у межах державного замовлення, а також для інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, у тому числі приватних, на підставі укладених угод.
16. До функцій вищих навчальних закладів МВС України віднесено такі: навчально-методичну; профорієнтаційну; управлінську; науково-дослідну; видавничу; організаційно-забезпечувальну; комерційну; контрольну; функцію взаємодії та співробітництва.
1. Зроблено висновок, що більш практичне значення буде мати розгляд окремо прав вищих навчальних закладів, зокрема і МВС України та окремо їх обов’язків. Крім того, вважаємо що визначаючи повноваження того чи іншого суб’єкта права, законодавець утруднює їх реалізацію (виконання), оскільки їх сукупний перелік не дає змоги чітко визначити: на які дії суб’єкт уповноважений, а на які дії він зобов’язаний. Більше того, визначення повноважень як сукупності прав та обов’язків утруднює притягнення особи до відповідальності, адже саме за невиконання (неналежне виконання), найбільш часто передбачено відповідальність.
2. Права та обов’язки вищих навчальних закладів, зокрема і системи МВС об’єднано у такі групи: 1) основні, які передбачені Конституцією України та законодавчими актами з питань освітньої діяльності, насамперед, Законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту”; 2) головні, які передбачені Положенням про вищі навчальні заклади МВС, затвердженим наказом МВС України від 14 лютого 2008 р. № 62; 3) спеціальні, які передбачені положеннями про окремі вищі навчальні заклади системи МВС; 4) спеціалізовані, які залежать від: а) типу та виду вищого навчального закладу; б) рівня його акредитації; в) напряму діяльності вищого навчального закладу; г) сфер їх діяльності (навчально-методичної, профорієнтаційної, управлінської, науково-дослідної, видавничої, організаційно-забезпечувальної, комерційної, контрольної тощо); г) низки інших обставин (суб’єкта який їх реалізує виконує; наявності владних приписів у такого суб’єкта; юридичної сили нормативного акта, який їх закріплює тощо).
3. Крім прав, вищих навчальних закладів, зокрема і МВС України, які передбачені ч.2 ст.29 Закону України „Про вищу освіту” та п.2.4 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 р. № 62, пропонуємо віднести і такі: визначати зміст освіти, форми та засоби проведення навчально-виховного процесу відповідно до ліцензованої освітньої діяльності; укладати угоди про спільну діяльність; здійснювати профорієнтаційну роботу; здійснювати підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та спеціалізації фахівців для органів і підрозділів МВС у межах державного замовлення, а також для інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, у тому числі приватних, на підставі укладених угод; здійснювати підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів для МВС та інших відомств; проводити наукові дослідження з актуальних питань діяльності ОВС; здійснювати контроль за працевлаштуванням випускників відповідно до отриманої спеціальності та кваліфікації; запроваджувати ефективні педагогічні технології; встановлювати надбавки і доплати до посадових окладів працівників; приймати локальні правові акти з питань діяльності вищого навчального закладу; розробляти і приймати правила внутрішнього розпорядку; розвивати власну соціальну базу, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних і культурних закладів; здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт основних фондів.
17. Крім обов’язків вищих навчальних закладів, зокрема і МВС України які передбачені п.20 Положення про державний вищий навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074 та п.2.5 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 р. № 62, пропонуємо віднести і такі: забезпечення реалізації права громадян на вищу освіту, умов, необхідних для отримання особою вищої освіти; забезпечення виконання умов державного контракту та інших угод на підготовку фахівців з вищою освітою у вищих навчальних закладах системи МВС України; забезпечення інноваційного розвитку вищої освіти МВС та його випереджаючого характеру.
18. Перелік наведених у п. 20 Положення про державний вищий навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074 сфер відповідальності вищих навчальних закладів, необхідно доповнити й нормами про те, що вони відповідають: 1) за забезпечення: реалізації права громадян на вищу освіту, умов, необхідних для отримання особою вищої освіти; інноваційного розвитку вищої освіти та його випереджувального характеру; 2) за стан: профорієнтаційної роботи; навчально-методичної і наукової діяльності; професійної підготовки; експлуатації та збереження матеріальних цінностей; фінансово-господарської діяльності.
19. Обґрунтовано, що невід’ємними складовими організаційно-штатного блоку адміністративно-правового статусу вищих навчальних закладів МВС України є такі: порядок їх створення, реорганізації, ліквідації; структура вищих навчальних закладів МВС України; їх підпорядкованість, яка включає підзвітність та підконтрольність; правові засади організації діяльності вищих навчальних закладів МВС України.
20. Недоцільність перепідпорядкування відомчих навчальних закладів Міністерству освіти та науки, автор обґрунтовує таким: по-перше, повинні існувати різні організаційні форми вищої освіти, що забезпечить конкуренцію між ними у межах країни, що сприятиме не тільки поглибленню спеціалізації відомчої вищої освіти, але й постійному взаємозбагаченню існуючих організаційних форм освітянської діяльності. По-друге, відомча система освіти максимально наближена до практичних потреб МВС, має свою давню історію, матеріальну базу, свій спеціалізований професорсько-викладацький та науковий склад. По-третє, відомча система освіти передбачає вивчення спеціальних дисциплін із наданням відповідних грифів секретності, як викладачам, так і курсантам (слухачам). По-четверте, цивільний статус студентів унеможливить навчання з цілого ряду спеціальних дисциплін (оперативно-розшукова діяльність, тактико-спеціальна підготовка тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
2. Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні: Указ Президента України : від 12.09.1995 р., № 832 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi.
3. Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні : Указ Президента України : від 09.10. 2001 р., № 941 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1845.
4. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ Президента України : від 17.04.2002 р., № 347 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 860.
5. Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України : Указ Президента України : від 17.02.2004 р., № 199 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 7. – Ст. 392.
6. Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні : Указ Президента України : від 04.07.2005 р., № 1013 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 27. – Ст. 1542.
7. Про схвалення Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006–2010 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України : від 12.07.2006 р., № 396–р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 28. – Ст. 2035.
8. Про забезпечення дальшого розвитку вищої освіти в Україні : Указ Президента України : від 25.09.2008 р., № 857 // Офіційний вісник Президента України. – 2008. – № 35. – Ст. 1124.
9. Концепція розвитку системи освіти МВС України / затв. наказом МВС України : від 15.03.2006 р., № 263.
10. Проект Концепції реформування системи Міністерства внутрішніх справ України. – К. : МВС України, 2007. – 27 с.
11. Пономаренко Г. О. Реалізація кадрової політики МВС України у діяльності вищих навчальних закладів органів внутрішніх справ / Г. О. Пономаренко // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 27 листопада 2008 р.) / за ред. проф. А. Т. Комзюка та проф. М. І. Іншина. – Харків : Харківськ. нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 3–8.
12. Пономаренко Г. О. Діяльність відомчих вищих навчальних закладів щодо реалізації кадрової політики МВС України / Г. О. Пономаренко // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2009. – Вип. 45. – С. 6–13.
13. Жарая С. Б. Управління системою вищих навчальних закладів недержавної форми власності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.05 „Галузеве управління: управління освітою” / С. Б. Жарая ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 1999. – 17 с.
14. Денисенко А. О. Організація моніторингу у виховної системи вищих педагогічних навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / А. О. Денисенко ; Харківськ. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2008. – 20 с.
15. Дроздова І. П. Формування мовної компетенції у студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів Східної України (на матеріалі курсу ділової української мови) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 „Теорія та методика навчання (з галузей знань)” / І. П. Дроздова ; Ін-т педагогіки АПН України. – К., 2001. – 20 с.
16. Литовченко С. В. Особливості навчання осіб з порушеннями слуху у вищих навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.03 „Корекційна педагогіка” / С. В. Литовченко ; Ін-т спец. педагогіки АПН України. – К., 2006. – 21 с.
17. Марченко О. Г. Педагогічні умови формування критичного мислення курсантів у процесі навчання у вищих військових навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 „Теорія і методика професійної освіти” / О. Г. Марченко ; Харківськ. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2007. – 20 с.
18. Потопа К. Л. Соціально-педагогічні умови організації студентського самоврядування у вищих навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 „Соціальна педагогіка” / К. Л. Потопа ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2006. – 21 с.
19. Бурдіна С. В. Система підготовки магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.06 „Теорія і методика управління освітою” / С. В. Бурдіна ; Луганськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2008. – 20 с.
20. Василенко І. В. Виховання громадянськості студентів засобами самоврядування у вищих навчальних закладах Канади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. пед. наук : спец. 13.00.07 „Теорія і методика виховання” / І. В. Василенко ; Ін-т проблем виховання АПН України. – К., 2009. – 20 с.
21. Войнаровський А. М. Дидактичні умови формування економічних знань у студентів вищих педагогічних навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.09 „Теорія навчання” / А. М. Войнаровський ; Волинськ. держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2005. – 19 с.
22. Гапон В. В. Оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів: компаративний аналіз та моделі порівняльної педагогіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / В. В. Гапон ; Ін-т вищої освіти АПН України. – К., 2006. – 22 с.
23. Бойко С. М. Підготовка курсантів вищих навчальних закладів МВС України до роботи з попередження насильства в сім'ї : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 „Теорія і методика професійної освіти” / С. М. Бойко ; Республ. вищ. навч. заклад "Кримський гуманітарний ун-т" (м. Ялта). – Ялта, 2008. – 20 с.
24. Карпунова Н. Г. Морально-естетичне виховання курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 „Теорія і методика виховання” / Н. Г. Карпунова ; Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. – Луганськ, 2004. – 20 с.
25. Стригунова М. М. Удосконалення нормативної бази оцінювання якості освітніх послуг вищих навчальних закладів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.01.02 „Стандартизація, сертифікація та метрологічне забезпечення” / М. М. Стригунова ; Севастопольськ. нац. ун-т ядерної енергії та промисловості. – Севастополь, 2008. – 25 с.
26. Ванієва Мар'ям. Фінансовий механізм регулювання діяльності державних вищих навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.08 „Гроші, фінанси і кредит” / Мар'ям Манієва ; НАН України ; Ін-т регіональних досліджень. – Л., 2008. – 20 с.
27. Райко Г. О. Методи та моделі управління процесами функціонування та розвитку вищого навчального закладу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.13.06 „Інформаційні технології” / Г. О. Райко ; Херсонськ. нац. техн. ун-т. – Херсон, 2007. – 20 с.
28. Легуша С. М. Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / С. М. Легуша ; НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2002. – 17 с.
29. Нестеренко П. В. Вищі навчальні заклади як суб'єкти майнових правовідносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / П. В. Нестеренко ; Харківськ. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 19 с.
30. Красюк Т. В. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / Т. В. Красюк ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2008. – 20 с.
31. Червякова О. В. Організаційно-правові аспекти управління вищим навчальним закладом МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право” / О. В. Червякова ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 19 с.
32. Оспіщев Є. Я. Організаційно-правове забезпечення службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право” / Є. Я. Оспіщев ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 18 с.
33. Шевчук Р. М. Правові та організаційні засади інформатизації навчального процесу у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Р. М. Шевчук ; Київськ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2008. – 20 с.
34. Миськів Л. І. Адміністративно-правові засади діяльності вищих навчальних закладів МВС України з питань морально-правового виховання курсантів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Л. І. Миськів ; Харківськ. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.
35. Ануфрієв М. І. Вищий заклад освіти МВС України : науково-практичний посібник / М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, О. Н. Ярмиш. – Харків : Ун-т внутр. справ, 1999. – 369 с.
36. Горбач Н. Л. Формування пізнавальної самостійності курсантів вищіх навчальних закладів МВС як основа підвищення їх професійної підготовки : навч. посібник / Н. Л. Горбач. – К. : ТОВ "Міжнар.фінанс.агенція", 1998 . – 40 с.
37. Кириченко І. Г. Психологічні та організаційно-методичні проблеми адаптації молодих працівників-випускників вищих навчальних закладів МВС України до службової діяльності : метод. рекомендації / І. Г. Кириченко. – К., 2000 . – 35 с.
38. Дідоренко Є. О. До питання підготовки кадрів у відомчих навчальних закладах / Є. О. Дідоренко // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 7. – С. 163–173.
39. Шакун В. І. Удосконалювати систему підготовки кадрів у навчальних закладах МВС України / В. І. Шакун // Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру. – 1995. – № 2. – С. 50–52.
40. Кириченко І. Г. Підготовку кадрів для органів внутрішніх справ України на рівень вимог сьогодення / І. Г. Кириченко // Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру. – 1995. – № 4. – С. 3–10.
41. Пєтков С. В. Організація відпрацювань пропущених занять і незасвоєних тем курсантами вищих навчальних закладів МВС України як засіб контролю за дотриманням навчальної дисципліни / С. В. Пєтков // Вісник Запорізьк. юрид. ін-ту. – 2000. – № 2. – С. 271–278.
42. Бородич Л. В. Відомчі навчальні заклади покликані забезпечити органи внутрішніх справ висококваліфікованими кадрами / Л. В. Бородич // Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру. – 1995. – № 1. – С. 5–10.
43. Скавуляк З. І. Відомча система освіти Міністерства внутрішніх справ України вимагає удосконалення / З. І. Скавуляк // Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру. – 1995. – № 1. – С. 11–17.
44. Беляков К. І. Концептуальні підходи до інформатизації системи відомчої освіти / К. І. Беляков // Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру. – 1995. – № 2. – С. 17–33.
45. Білоєнко Ю. Г. Про шляхи реформування педагогічної майстерності молодого викладача вищого навчального закладу МВС України / Ю. Г. Білоєнко // Вісник Одеськ. ун-ту внутр. справ. – 1997. – № 1. – С. 100–102.
46. Батліна Л. В. Особливості адаптації курсантів-першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі режимного типу / Л. В. Батліна // Вісник Запорізьк. юрид. ін-ту. – 1998. – № 1. – С. 176–181.
47. Троц А. С. Особистісний розвиток курсантів як детермінанта підготовки спеціалістів у вузі / А. С. Троц // Вісник Одеськ. ін-ту внутр. справ. – 1998. – № 2. – С. 131–134.
48. Бандурка О. М. Формування свідомості дисциплінованості курсантів вищих навчальних закладів МВС України / О. М. Бандурка // Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2002 . – С. 15–20.
49. Бандурка О. М. Якість освіти у вищих навчальних закладах МВС України – основа професіоналізму працівників органів внутрішніх справ / О. М. Бандурка // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – № 28. – С. 347–351.
50. Тюріна В. О. Сучасні проблеми виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України / В. О. Тюріна // Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – С. 30–37.
51. Яровий С. М. Деякі аспекти організаційно-управлінських відносин у сфері виховної роботи у відомчих закладах освіти / С. М. Яровий // Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – С. 86–90.
52. Дядечко І. І. Комплексний характер та внутрішні взаємозв'язки оцінки якості освіти в навчальних закладах МВС України на різних етапах управління / І. І. Дядечко // Проблеми вищої юридичної освіти. – Х., 2002 . – С. 108–110.
53. Битяк Ю. П. Адміністративне право в освіті / Ю. П. Битяк // Проблеми вищої юридичної освіти. – Х., 2002 . – С. 126–128.
54. Савченко А. О. Щодо питання реформування відомчої освіти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України / А. О. Савченко // Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України. – Харків : Вид-во. Національного університету внутрішніх справ, 2004. – С. 143–145.
55. Тодуа Г. А. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів МВС України: сутність та особливості управління / Г. А. Тодуа // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – Вип. 25. – С. 296–301.
56. Ніколаєнко С. Про законодавче забезпечення діяльності вищих навчальних закладів I та II рівнів акредитації / С. Ніколаєнко // Вища школа. – 2004. – № 1. – С. 17–21.
57. Іщенко О. В. Світовий досвід функціонування наглядових рад як здійснення демократичного управління вищими навчальними закладами / О. В. Іщенко // Наше право. – 2004. – № 3. – С. 38–40.
58. Юзьков І. О. Інновації в системі підготовки фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України / І. О. Юзьков // Честь і закон. – 2006. – № 2. – С. 62–65.
59. Горбачевський В. Я. Зміст і форми організації виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України / В. Я. Горбачевський // Організація виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України. – Харків : Вид-во. Харківського національного університету внутрішніх справ, 2007. – С. 12–20.
60. Величко В. В. Адміністративно-правові засади організації навчального процесу в вищих навчальних закладах МВС України : магіст. робота : спец. 12.00.07 / В. В. Величко. – Х., 2008. – 105 с.
61. Куракін О. М. Фактори вдосконалення педагогічного управління навчальним процесом у вищих навчальних закладах системи МВС України / О. М. Куракін // Юриспруденція ХХІ століття: теорія і практика. – Харків : Вид-во. Харківського національного університету внутрішніх справ, 2008. – С. 177–184.
62. Пономаренко Г. О. Поняття та особливості освітніх послуг, які надаються державними вищими навчальними закладами / Г. О. Пономаренко // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2009. – Вип. 46. – С. 4–11.
63. Кириченко І. Г. Навчальні заклади системи МВС – це наш крок у майбутнє / І. Г. Кириченко // Іменем закону. – 1996. – № 7. – С. 3.
64. Рік оновлення. Рік надій // Іменем Закону. – 2006. – № 5. – С. 4–5.
65. Вузи МВС: цифри та факти // Іменем Закону. – 2006. – № 23. – С. 5–6.
66. Ярмиш О. Н. „Знання не отримують, ними оволодівають” / О. Н. Ярмиш // Іменем Закону. – 2007. – № 24. – С. 6–7.
67. Тешенко Л. Створити... правоохоронця / Л. Тешенко // Іменем Закону. – 2007. – № 41. – С. 6–7.
68. Грохольський В. „Система управління має працювати як єдиний механізм” / В. Грохольський // Міліція України. – 2010. – № 1. – С. 4–6.
69. Кікінчук В. Зміцнюючи кадровий потенціал / В. Кікінчук // Міліція України. – 2010. – № 1. – С. 7–9.
70. Про вищу освіту: Закон України : від 17.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.
71. Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад : Постанова Кабінету Міністрів України : від 05.09.1996 р., № 1074 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi.
72. Положення про вищий заклад освіти Міністерства внутрішніх справ / затв. наказом МВС України : від 01.04.1998 р., № 231.
73. Положення про вищі навчальні заклади МВС / затв. наказом МВС України : від 14.02.2008 р., № 62 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 21. – Ст. 615.
74. Бахрах Д. Н. Административное право / Д. Н. Бахрах. – М. : БЕК, 1996. – 355 с.
75. Червякова О. В. Організаційно-правові аспекти управління вищим навчальним закладом МВС України: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Червякова Оксана Володимирівна ; Нац.