АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ БЕЗДОМНИХ ОСІБ І БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КОЖУРА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 351.763:351.766.2

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ
БЕЗДОМНИХ ОСІБ І БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Кузьменко Оксана Володимирівна

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ БЕЗДОМНИХ ОСІБ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ 11
1.1. Бездомні особи та безпритульні діти як об’єкт адміністративно-правового захисту 11
1.2. Природа адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей 31
1.3. Принципи адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей 57
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ БЕЗДОМНИХ ОСІБ І БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ 76
2.1. Правове регулювання адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей 76
2.2. Публічні органи управління адміністративно-правовим захистом бездомних осіб і безпритульних дітей 109
2.3. Громадські організації як суб’єкти адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей 135
Висновки до розділу 2 154
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСОБІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ БЕЗДОМНИХ ОСІБ І БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ 157
3.1. Засоби адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей 157
3.2. Адміністративна відповідальність як засіб адміністративно- правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей 172
Висновки до розділу 3 181
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 219

ВСТУП

Актуальність теми. Політичні перетворення, які розпочалися в Україні з 1990-х років, кризовий стан української економіки призвели до поширення бідності та матеріальної нерівності населення, що спричинило зростання таких негативних соціальних явищ, як бездомність осіб та безпритульність дітей. Бездомність осіб деформує соціальне середовище, підвищує соціальну напругу в суспільстві, є причиною поглиблення тіньової економіки шляхом постачання дешевої та безправної робочої сили, спричиняє загострення таких соціальних явищ, як бродяжництво, спадкова бездомність, жебракування та злочинність, руйнує фізичне, психічне та духовне здоров’я бездомних людей, знижує їх життєву, громадську та трудову активність. В той же час феномен дитячої безпритульності є джерелом небезпеки для розвитку культури, майбутнього здоров’я народу та його моральності. Діти, які потрапили на вулицю, позбавлені захисту своїх природних прав на життя, свободу, рівність, незалежність, право стати індивідуальністю, реалізовувати свої творчі задатки і можливості, аби бути готовими повноцінно розвиватися у нестабільному суспільстві. Бездомні особи і безпритульні діти, що стали заручниками нових економічних та соціокультурних умов, самостійно не можуть подолати негативні прояви вуличного середовища. Саме тому адміністративно-правовий захист бездомних осіб і безпритульних дітей є гострою соціальною проблемою сьогодення нашої держави.
За офіційними даними Державного комітету статистики України, станом на 1 січня 2000 року в Україні нараховувалося від 200 до 800 тисяч бездомних осіб, а на початок 2012 року – 100 тисяч таких осіб. Більшу частину бездомних осіб становлять чоловіки (76%), серед них 49% – це особи віком від 36 до 55 років. Серед бездомних жінок, яких нараховується близько 22%, – це особи віком до 45 років. Саме ці категорії населення відносяться до працездатного та репродуктивного віку.
Щодо безпритульних дітей, то станом на 1 січня 2000 року їх кількість віком від 10 до 18 років становила близько 300 тисяч, а на початок 2012 – близько 160 тисяч. Більшість безпритульних – це діти шкільного віку від 6 до 16 років (76%), дошкільного – 13%, і 11% становлять підлітки старше 16 років. Близько 80% неповнолітніх безпритульних – хлопчики. При цьому майже 50% дітей не уявляють себе з рідною сім’єю і не бажають повертатися додому. Про ризик заразитися СНІДом знає лише 9% дітей вулиці.
Треба зазначити, що держава реагує на проблему бездомності та дитячої безпритульності шляхом прийняття великої кількості нормативно-правових актів. Тільки за останні 10 років розроблено та прийнято понад 100 нормативно-правових актів, покликаних сформувати та вдосконалити сферу адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей. Як наслідок – кількість бездомних осіб та безпритульних дітей зменшилася, проте проблема наявності у суспільстві цих соціально вразливих верств населення зберігає актуальність. Разом з тим, існуюча нормативно-правова база, що врегульовує інститут адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, носить часто несистематизований, суперечливий характер, що вимагає чіткого визначення місця адміністративно-правового захисту в системі комплексного захисту бездомних осіб та безпритульних дітей, принципів цієї сфери. Нині відсутній чітко визначений механізм адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, дублюються повноваження органів публічної адміністрації, що діють у цій сфері, не чітко визначено їх компетенцію. Система адміністративно-правових засобів має неефективний характер.
При підготовці дисертаційного дослідження використано праці дослідників адміністративного права та процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, К.Г. Булатова, В.В. Галунька, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.К. Колпакова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, А.П. Коренєва, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастуха, Ю.Н. Старилова, Ю.А. Тихомирова.
Крім того, дослідженням такого соціального явища, як бездомність осіб та безпритульність дітей, займались Л.С. Волинець, А.Г. Зінченко, Н.В. Кабаченко, Л.В. Кальченко, А.Й. Капська, І.З. Карлінський, В.Ф. Кондратішко, П.І. Люблінський, Л.В. Мардахаєв, А.Ф. Мустафаєв, А.М. Нечаєва, М.М. Окаринський, О.О. Січкар.
Треба відзначити, що на сьогодні адміністративно-правовому захисту бездомних осіб та безпритульних дітей присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, в існуючих наукових працях вказані питання досліджено фрагментарно та без комплексного підходу, і як правило, соціологами або представниками педагогіки та психології. У науці адміністративного права комплексний аналіз проблеми адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей залишився поза увагою.
Таким чином, недостатня вивченість проблеми захисту бездомних осіб та безпритульних дітей на теоретичному рівні, необхідність проведення комплексного правового дослідження інституту адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Постанови Верховної Ради України від 3 лютого 2004 року №1428-IV «Про Рекомендації парламентських слухань «Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 623 «Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки», Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 162 «Про затвердження Основних напрямів запобігання бездомності до 2017 року», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 року № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років», Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011-2012 роки.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити зміст й особливості адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення зазначеної сфери регулювання і підвищення ефективності її практичної реалізації.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких задач:
– розглянути бездомних осіб і безпритульних дітей як об’єкт адміністративно-правового захисту;
– здійснити аналіз природи адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей;
– виокремити принципи адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей;
– проаналізувати поняття механізму адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, запропонувати визначння цієї категорії та виокремити його елементи;
– розглянути особливості правового регулювання сфери адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей;
– з’ясувати зміст та особливості діяльності публічних органів управління та громадських організацій як суб’єктів, що здійснюють адміністративно-правовий захист бездомних осіб і безпритульних дітей;
– здійснити аналіз сутності та видів адміністративно-правових засобів у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей;
– розглянути особливості адміністративної відповідальності за порушення законодавства України у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей;
– виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання сфери адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері захисту бездомних осіб і безпритульних дітей.
Предмет дослідження – адміністративно-правовий захист бездомних осіб і безпритульних дітей.
Методи дослідження. Методологічною основою даного дослідження є різноманітні наукові методи, які були використані у комплексі із тим, щоб забезпечити достовірність знань, вирішення поставлених задач й обґрунтованість зроблених висновків та сформульованих рекомендацій. До числа відповідних наукових методів відносяться наступні: діалектичний – для дослідження теоретичних і нормативних положень щодо адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей (розділи 1-3); класифікації та групування – виокремлено групи видів бездомних осіб та безпритульних дітей та групи ризику щодо бездомності (підрозділ 1.1) та принципів адміністративно-правового захисту відповідної категорії населення (підрозділ 1.3); структурно-функціональний – для дослідження специфіки діяльності публічної адміністрації та громадських організацій у досліджуваній сфері (підрозділи 2.2, 2.3); порівняльно-правовий – використано для дослідження адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства України у сфері, що досліджується (підрозділи 2.1, 3.2); структурно-логічний – застосовано для аналізу адміністративно-правових засобів у сфері захисту бездомних осіб і безпритульних дітей (підрозділ 3.1); статистичний та документального аналізу – визначено недоліки відповідальності в зазначеній сфері (підрозділ 3.2); моделювання – використано для вироблення пропозицій стосовно удосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється регулювання у сфері адміністративно-правового захисту категорій населення, що досліджуються (підрозділ 2.1); соціологічний – при анкетуванні громадян та працівників сфери соціального (адміністративно-правового) захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, а також аналізі його результатів (розділ 3); статистичний – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження (розділ 3). Ці та інші методи наукового пізнання використовувалися у взаємозв’язку, що сприяло проведенню всебічного аналізу, обґрунтуванню теоретичних висновків та практичних рекомендацій.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, якими регулюються відносини у сфері захисту бездомних осіб і безпритульних дітей.
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Міністерства соціальної політики України за 2008-2012 роки; б) статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України у період 2008-2012 років; в) статистичні дані Центру перспективних соціальних досліджень у період за 2000-2012 роки; г) досвід Чернігівської, Житомирської, Київської обласних державних адміністрацій щодо реалізації заходів, спрямованих на захист бездомних осіб та безпритульних дітей; д) результати анкетування 450 громадян, в тому числі 150 працівників сфери соціального (адміністративно-правового) захисту бездомних осіб і безпритульних дітей.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертаційна робота є однією з перших в Україні праць, присвячених комплексному та системному дослідженню питання адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей. Безпосередній внесок дисертанта в наукову розробку положень щодо адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей полягає в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне застосування, зокрема:
вперше:
– запропоновано дефініції «бездоглядність», «бездоглядні діти», «соціальний захист бездомних осіб», «соціальний захист безпритульних дітей», «адміністративно-правовий захист бездомних осіб», «адміністративно-правовий захист безпритульних дітей», «механізм адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»;
– визначено адміністративно-правові засоби у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, до числа яких віднесено ліцензування, атестацію працівників досліджуваної сери, контроль та нагляд, адміністративну відповідальність за порушення національного законодавства про адміністративно-правовий захист бездомних осіб і безпритульних дітей;
– аргументовано необхідність внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення; Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»;
удосконалено:
– дефініції «бездомність», «бездомні особи», «безпритульність», «безпритульні діти», «засоби адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «контроль у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «нагляд у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «атестація працівників у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»;
– рекомендації щодо вдосконалення системи центральних органів виконавчої влади у частині доповнення Департаменту соціальних послуг Міністерства соціальної політики Відділом ліцензування; надання самостійного правового статусу інституту Уповноваженого Президента з прав дитини шляхом прийняття відповідного закону;
– систему правових санкцій за правопорушення у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей;
дістали подальший розвиток:
– наукові положення щодо системи правових принципів у частині системи адміністративно-правового захисту категорій населення, що досліджуються; обґрунтовано, що, залежно від юридичної регламентованості, їх поділяють на: загальні (конституційні) та спеціальні;
– положення щодо особливостей, властивих громадським організаціям, які захищають бездомних осіб і безпритульних дітей;
– ознаки адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції використовуються у:
– законотворчій діяльності – сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (акт впровадження Інституту законодавства Верховної Ради України від 19 жовтня 2012 року № 22/566-1-6);
– правозастосовній діяльності – надано низку пропозицій щодо діяльності Міністерства соціальної політики України, зокрема положення, що стосуються механізму адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, а також положення, які стосуються підвищення відповідальності працівників органів виконавчої влади на місцях за невиконання або неналежне виконання обов’язків, покладених на них державою, щодо виконання ними завдань, спрямованих на адміністративно-правовий захист бездомних осіб і безпритульних дітей (акт впровадження від 10 грудня 2012 року № 179/19/164-12);
– навчальному процесі – використано для підготовки навчально-методичних матеріалів і удосконалення лекційних занять з теми «Провадження в справах про адміністративні правопорушення» та у спеціальних навчальних курсах «Адміністративний процес» та «Адміністративно-деліктне право» у Національній академії внутрішніх справ (акт впровадження від 18 лютого 2012 року).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом у формі доповідей на: VI шинкаруківських читаннях «Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття» (м. Хмельницький, 2010 рік); Всеукраїнських науково-практичних читаннях «Розвиток вітчизняного законодавства в умовах новітніх інтеграційних процесів (м. Львів, 2011 рік); науково-практичній конференції «Національна і міжнародна безпека в сучасних трансформаційних процесах» (м. Київ, 2011 рік); VII науково-практичному семінарі «Публічне адміністрування в сучасних умовах» (м. Київ, 2012 рік); Міжнародній науково-практичній конференції «Буття людини у сучасному світі: творча спадщина В.І. Шинкарука та сьогодення» (м. Київ, 2012 рік); III Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 2012 рік).
Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, відображено в 11 наукових працях, з них п’ять наукових статей, надрукованих у наукових фахових виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, та шість – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведений у дослідженні науковий аналіз адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей дозволяє підвести загальні підсумки, що будуть корисними як для наукової, так і практичної діяльності:
1. Бездомність – це суспільне явище, яке характеризуються відсутністю у особи права власності чи користування на житловий будинок, квартиру, інше приміщення, призначене та придатне для проживання. В той же час бездомність можна визначити і як стан особи, який характеризується відсутністю у неї права власності чи користування на житловий будинок, квартиру, інше приміщення, призначене та придатне для проживання.
2. Бездомні особи – це особи, які проживають поза межами житлових будинків, квартир, інших приміщень, призначених та придатних для проживання, і не володіють житлом на праві власності, не мають права користування житлом за договором оренди та/або не користуються житлом на інших законних підставах у відповідному населеному пункті, де вони могли б проживати постійно, переважно або тимчасово.
3. До групи ризику щодо бездомності слід віднести такі категорії населення, як: особи, що перебувають у певних в’язницях, інтернатах тощо та не мають де жити по закінченню терміну перебування там; особи без документів; безробітні та ті, які не мають постійної роботи і/або тратять понад половину доходу на оренду житла; а також ті, які зазнають насилля в сім’ї (оскільки вони не мають стабільного і певного контролю над житлом і можуть його втратити); особи, що проживають у зоні частих стихійних лих (повеней, ураганів, землетрусів тощо) чи воєнних конфліктів.
4. Бездоглядність – це суспільне явище, яке характеризується відсутністю належного нагляду (контролю) за неповнолітньою особою з боку батьків (осіб, що їх заміняють), що негативно впливає на духовний чи фізичний розвиток дитини і може бути початковою стадією безпритульності.
5. Бездоглядні діти – діти, що мають визначене місце проживання та сім’ю, але не мають належного нагляду (контролю) з боку батьків (осіб, що їх заміняють), емоційного зв’язку з родиною, що заважає їх нормальному фізичному чи духовному розвитку.
До таких дітей належать: 1) діти, нагляд (контроль) за якими з боку батьків (осіб, що їх заміняють) відсутній; 2) діти, які живуть у сім’ях, що ведуть асоціальний спосіб життя; 3) діти, які живуть у сім’ях, що ведуть нормальний спосіб життя, проте в силу психологічних особливостей більшість часу проводять на вулиці; 4) діти трудових мігрантів
6. Безпритульність – це суспільне явище, що характеризується відсутністю у дитини сімейної чи державної опіки, певного місця проживання через втрату батьків або внаслідок вигнання дитини з дому самими батьками.
7. Безпритульні діти – діти, які не мають певного місця проживання, сімейної чи державної опіки. До таких дітей належать:
1) діти, які залишили сім’ю з об’єктивних чи суб’єктивних обставин і не мають певного місця проживання;
2) діти, які проживають з батьками (особами, що їх заміняють), але разом із сім’єю не мають певного місця проживання;
3) діти-втікачі, які самі залишили сім’ю, чи роблять це періодично і не мають певного місця проживання;
4) діти-втікачі, які залишили начально-виховні заклади (інтернати чи притулки) чи роблять це періодично, і не мають певного місця проживання.
8. Діти вулиці – це бездоглядні та безпритульні діти, які не забезпечені належними умовами для проживання, духовного та фізичного розвитку, і потребують опіки сім’ї та адміністративно-правового захисту.
9. Соціальний захист бездомних осіб – це діяльність органів публічної адміністрації, що спрямована на недопущення явища бездомності; у випадку настання бездомності – діяльність щодо реалізації економічних, правових, медичних, психологічних заходів, яка здійснюється органами публічної адміністрації, громадськими організаціями (окремими фізичними особами) щодо підтримки життєвих сил таких осіб, надання їм необхідної допомоги з метою повернення останніх до соціально адаптованого життя.
10. Соціальний захист безпритульних дітей – це діяльність органів публічної адміністрації та громадських організацій по реалізації комплексу економічних, правових, медичних, психолого-педагогічних, профілактичних заходів з метою недопущення ситуації, за якої дитина може стати безпритульною; у випадку набуття дитиною такого статусу – діяльність, метою якої є надання дитині притулку, можливості отримати медичну, психологічну допомогу, розвиватися духовно та фізично, реалізовувати власні здібності, та знову отримати родину.
11. Адміністративно-правовий захист бездомних осіб – це організаційно-правова діяльність органів публічної адміністрації, що підкріплена системою правових гарантій, по реалізації заходів щодо забезпечення та захисту за допомогою юридичних засобів прав осіб, що проживають поза межами житлових будинків, квартир, інших приміщень, призначених та придатних для проживання, від протиправних діянь, несприятливих умов навколишнього середовища тощо, з притягненням порушників до юридичної відповідальності.
12. Адміністративно-правовий захист безпритульних дітей – це організаційно-правова діяльність органів публічної адміністрації, що підкріплена системою правових гарантій, по реалізації заходів щодо забезпечення та захисту за допомогою юридичних засобів прав дитини, яка не має певного місця проживання, позбавлена сімейної чи державної опіки, від протиправних діянь, несприятливих умов навколишнього середовища тощо, з притягненням порушників до підвищеної юридичної відповідальності у порівнянні з відповідальністю, яку понесли б правопорушники при порушенні аналогічних прав бездомних осіб.
13. Принципами адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей є основоположні теоретичні ідеї, обумовлені рівнем суспільного розвитку та публічного управління, що відображені у правосвідомості населення та нормативно-правових актах, як національних, так і міжнародних, за допомогою яких реалізуються заходи держави щодо забезпечення та захисту зазначених осіб.
14. Принципи адміністративно-правового захисту вказаних категорій населення класифікуються як загальні (конституційні), які регулюють зазначений захист в цілому. До них належать: верховенство права; законності; демократизму; рівності; гарантованості прав і свобод; відповідальності; спеціальні – відображають специфіку захисту бездомних осіб та безпритульних дітей.
15. Механізм адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей – це система адміністративно-правових засобів, способів та форм, підкріплених системою правових гарантій, за допомогою яких органи публічної адміністрації та громадські організації здійснюють організаційно-правову діяльність по реалізації заходів щодо забезпечення та захисту прав бездомних осіб та безпритульних дітей від протиправних діянь, несприятливих умов навколишнього середовища тощо, з притягненням порушників до юридичної відповідальності.
Основними елементами цього механізму є система нормативно-правових актів, організаційно-структурні формування та організаційно-правові засоби.
16. Засоби адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей − це сукупність прийомів та способів, за допомогою яких публічні органи управління регулюють суспільні відносини у сфері захисту даних незахищених категорій населення, що мають на меті дотримання та забезпечення їх інтересів.
17. До адміністративно-правових засобів в сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей слід віднести: ліцензування; атестацію; контроль (нагляд); адміністративну відповідальність за порушення законодавства України про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей.
18. Ліцензія в сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей – це документ державного зразка, виданий уповноваженим органом публічного управління, що засвідчує право на надання різноманітних послуг у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей особам, які цього потребують.
19. Атестація працівників сфери адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей – це визначений законодавством аналіз якості професійної діяльності осіб, які надають соціальний (адміністративно-правовий) захист бездомним особам та безпритульним дітям.
20. Контроль в сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей − це діяльність уповноважених державою публічних органів управління (посадових осіб), що здійснюється на постійній основі, із використанням особливих методів та форм, полягає у спостереженні за функціонуванням органів та посадових осіб, які здійснюють адміністративно-правовий захист бездомних осіб та безпритульних дітей.
21. Нагляд у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб та безпритульних дітей – це регламентована діяльність компетентних та уповноважених державою суб’єктів щодо перевірки виконання та додержання правових актів керівником (уповноваженим органом) публічного органу управління, що призначений надавати захист бездомним особам та безпритульним дітям.
22. Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей − це забезпечений державним примусом обов’язок фізичних або юридичних осіб, що вчинили правопорушення у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, зазнати обмежень матеріального чи особистого характеру відповідно до стягнення, накладеного в адміністративному порядку спеціально уповноваженими публічними органами та їх посадовими особами.
23. Для істотного покращення нормативно-правового регулювання у сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей та зменшення у ній кількості правопорушень, необхідним є доповнення Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» запропонованими у дисертаційному дослідженні положеннями та внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення глави «Відповідальність за порушення законодавства у сфері соціального (адміністративно-правового) захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кабаченко Н. В. Теоретико-методологічні засади аналізу явища бездомності [Текст] / Н. В. Кабаченко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2007. – № 7. – С. 270–275.
2. Neale J. Theorising homelessness [Електронний ресурс] / Neale J. // Homelessness and Social Policy / Ed. by R. Burrows, N. Pleace. – Режим доступу :
http://jurist.law.pitt.edu/gazette/2005/12/detainee–treatment–act–of–2005–white.php.
3. Somerville P. Homelessness and the meaning of home: rooflessness or rootlessness? [Електронний ресурс] / Somerville P. – Режим доступу :
http://www.comlaw.gov.au/Details/C2010A00037.
4. Feijter H. Homelessness in the Netherlands:Trends and developments [Електронний ресурс] / Feijter H., Radstaak H.– Режим доступу :
www.feantsa.org.
5. Kenna P. What are we talking about when it comes to indicators on homelessness? [Електронний ресурс] / Kenna P. – Режим доступу :
http://www.justice.org.uk/pages/torture–in–uk–law.html.
6. Карлинский И. З. Анализ социального и правового положення бездомних в современной России / Карлинский И. З. – Сп(б) : Лань, 2004. – 260 с.
7. Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей : Закон України від 2 червня 2005 р. № 2623–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – Ст. 354.
8. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
9. Юридична енциклопедія : Т. 2 / НАНУ ; ІДП НАНУ, Вид-во «Українська енциклопедія». – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. – 430 с.
10. Килкэли У.Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод: Статья 8. Право на уважение частной и семейной жизни, жилища и корреспонденции / Килкэли У., Чефранова Е. А. – М. : Nota Bene, 2001. – 160 с.
11. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356.
12. Мічурін Є. О. Правочини з житлом : Наук.-практ. посіб. / Є. О. Мічурін. – Харків : Юрсвіт, 2005. – 325 с.
13. Словник української мови : [У 11 т.] / АН УРСР. Ін-т мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. – К. : Наукова думка, 1970-1980. – Т. 3. : Г–Є, 1973. – 570 с.
14. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : [У 2-х т.] – 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – Т. II. – 1088 с.
15. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України від 11 грудня 2003 р. № 1382–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
16. The new Encyclopedia Britannica [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.britannica.com/.
17. О’Салливан А. Экономика города : [Учеб. ] : Пер. с англ. / О’Салливан А. – 4-е изд. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 705 с.
18. Грига І. Розуміння бездомності: підходи до вивчення / І. Грига, Н. В. Кабаченко // Магістеріум. Соціальна робота і охорона здоров’я. – 2004. – № 15. – С. 1–10.
19. Rossi P. Homelessness [Електронний ресурс] / Rossi P. // The Encyclopedia Americana. – Режим доступу :
http://www.encyclopediacenter.com/Encyclopedia–Americanas/77.htm? Click=125&gclid=CML0wuuR6bYCFYRQ3godVCIAzg.
20. Проблемы общей теории права и государства : [Учебник для вузов] / Под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 2004. – 832 с.
21. Велика радянська енциклопедія. – М. : Радянська енциклопедія, 1930. Т. 1. – С. 438.
22. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М. : Русский язык, 1984. – 797 с.
23. Зінченко А. Г. Безпритульність як соціальне явище (до історії розв’язання проблеми) / А. Г. Зінченко // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. – №1–2. – С. 78–85.
24. Кондратишко В. Ф. Проблема изучения социальных связей и поведения безнадзорных детей : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук : 13.00.01 / В. Ф. Кондратишко. – М., 1974. – 20 с.
25. Люблинский П. И. Борьба с преступностью в детском и юношеском возрасте / П. И. Люблинский. – М. : Наркомюст, 1929. – 87 с.
26. Мардахаев Л. В. Социальная педагогика : [Учебник] / Л. В. Мардахаев. – М. : Гардарики, 2003. – 269 с.
27. Глозман Ж. М. Личность и нарушение оющения / Ж. М. Глозман. – М. : Прима, 1987. – 219 с.
28. Педагогический энциклопедический словарь : (Золотой фонд) / [гл. ред. Б. М. Бим-Бад ; ред. кол. : М. М. Безруких, В. А. Болотов, Л. С. Глебова и др.]. – М. : Большая российская энциклопедия, 2003. – 528 с.
29. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К. : ДЦССМ, 2002. – 536 . – (Серія «Соціальна робота». Книга 4)
30. Проблеми бездоглядності і безпритульності дітей в Україні : державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 р. – К. : Державний. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 195 с.
31. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / [Заг. ред. А. Й. Капська, І. М. Пінчук, С. В. Толстоухова]. – К. : УДЦССМ, 2000. – 260 с.
32. Горобець І. Проблеми законодавчого забезпечення державної політики щодо дитячої безпритульності та бездоглядності / І. Горобець // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 3(39). – С. 42–44.
33. Основы профилактики безнадзорности и беспризорности несовершеннолетних : [Учебное пособие для вузов] / Ред. А. Ф. Мустафаева. – М. : Академический проект, 2003. – 208 с
34. Інформаційна довідка про проведення інформаційно-освітньої, соціально-педагогічної та психологічної роботи з дітьми трудових мігрантів в навчальних закладах України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http: www. lastrada.org.ua/
35. Нечаева А. М. Детская беспризорность – опасное социальное явление / А. М. Нечаева // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 59–61.
36. Болотіна Н. Б. Соціальний захист / Н. Б. Болотіна // Юридична енциклопедія. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2003. – Т. 5. – 2003. – С. 558–559.
37. Социальная педагогика: курс лекций : [Учеб. пособие для студентов вузов] / М. А. Галагузова, Ю. Н. Галагузова, Г. Н. Штинова и др.] ; общ. ред. М. А. Галагузова. – М. : ВЛАДОС, 2000. – 415 с.
38. Окаринський М. М. Соціальний захист дитинства / М. М. Окаринський // Соціальна робота в Україні: теорія і практика : посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді : [У 2-х ч.]. – Ч. 1 / [Заг. ред. А. Я. Ходорчук]. – К. : УДЦССМ, 2001. – 300 с.
39. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
40. Соціальна робота: технологічний аспект / [Ред. проф. А. Й. Капська]. – К. : ДЦССМ, 2004. – 364 с.
41. Лукашов С. Социальная помощь детям улицы: опыт работы проекта ЮНИСЕФ «Дети улицы» в Украине (1997–2000 гг.) : [Исследования и методические рекомендации] / С. Лукашов, Т. Зайцевская. – К., 2000. – 80 с.
42. Організація і технології соціальної роботи з дітьми вулиці / [Ред. А. Й. Капська]. – К. : Інтернаціональний Союз ; Ліга соціальних працівників України, 2003. – 260 с.
43. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування / В. Авер’янов // Право України. – 1998. – № 8. – С. 10–12.
44. Гончаров А. Поняття соціального захисту / А.Гончаров // Право соціального забезпечення. – 2009. – № 10. – С. 126–129.
45. Административная деятельность федеральных органов налоговой полиции (общая часть) / Под ред. П. В. Дихтиевского. – Вологда : Юридический Ццентр, 2002. – 221 с.
46. Загальна декларація прав людини : Законодавство України про шлюб, сім’ю та молодь. – К. : Юрінком, 1997. – 125 с.
47. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах // Международные акты о правах человека. – М.: Норма, 2000. – 784 с.
48. Ярошенко І. С. Організаційно-правові форми соціального захисту людини і громадянина в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Ярошенко Ірина Станіславівна ; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2006. – 219 с.
49. Андреев В. С. Право социального обеспечения в СРСР : Учебник / В. С. Андреев. – М. : Юрид. лит-ра, 1987. – 352 с.
50. Аралов В. А. Социальное обеспечение в СССР / В. А. Аралов, А. В. Левшин. – М. : Госполитиздат, 1959. – 95 с.
51. Дурденевский В. М. Лекции по праву социальной культуры / Дурденевский В. М. – Л., 1929. – 84 с.
52. Иванова Р. И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Иванова Р. И. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 176 с.
53. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Гол. ред. В. Т. Бусел, редактори&лексикографи : В. Т. Бусел, М. Д. Василега&Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко]. – К. : Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
54. Рабинович П. Природне право: діалектика приватного й публічного / П. Рабінович // Право України. – 2004. – № 9. – С. 61–63.
55. Гончарова Г. С. Підручник з пенсійного забезпечення є, але чи є пенсійне право? / Г. С. Гончарова, В. В. Жернаков, С. М. Прилипко // Право України. – 1998. – № 12. – С. 138–140.
56. Стичинський Б. Право соціального забезпечення: проблеми становлення і розвитку / Б. Стичинський // Право України. – 2002. – № 6.– С. 86–87.
57. Галаганов В. П. Российское социальное обеспечение: проблемы и перспективы развития / В. П. Галаганов // Государство и право. – 1992. – № 12. – С. 38–46.
58. Право социального обеспечения России // Захаров М. Л., Тучкова Э. Г. 2-е изд., испр. и перераб. – М. : Изд-во БЕК, 2002. – 560 с.
59. Життлер А. Б. Організація соціального забезпечення у Франції / А. Б. Життлер. – К. : ІДУС при КМ України, 1995. – 100 с.
60. Шайхатдинов В. Ш. Право социального обеспечения Российской Федерации : Учеб. пособие / В. Ш. Шайхатдинов. – Екатеринбург : Пресса А, 1996. – 395 с.
61. Мала гірнича енциклопедія : [ У 3-х т.] – Т. 2 / За ред. В. С. Білецького. – Донецьк : «Донбас», 2004. – 640 с.
62. Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения / Е. Е. Мачульская. – М. : Международный центр финансово-экономического развития, 1997.– 208 с.
63. Енциклопедія українознавства : [У 10-х т.] – Т. 6 / Гол. ред. Володимир Кубійович. – Париж ; Нью–Йорк : Молоде Життя, 1954-1989. – 480 с.
64. Наклонов Д.Н., Сигов В.И., Шевцова Т.В. Типы социальной политики в рыночной экономике/ Д.Н. Наклонов, В.И. Сигов, Т.В. Шевцова // Социальная политика в рыночной экономике. Материалы межвузовской научно–практической конференции. – Чебоксары: Этно, – 2001. – С. 162-167.
65. Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки : Навч. посіб. /Л. І. . Дідківська, Л. С. Головко. – К. : Знання-Прес, 2000. – 209 с.
66. Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам : наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства фінансів України від 30 квітня 2002 р. // Офіційний вісник України – 2002. – № 24. – Т. 2 – Ст. 1191.
67. Нагребельний В. П. Соціальний захист / Нагребельний В. П., Болотіна Н.Б. // Юридична енциклопедія : в 6 т. – Т. 5.– К., 1998. – 650 с.
68. Лібанова Л. Ринок праці та соціальний захист / Л. Лібанова, О. Палій. – К. : Основи, 2004. – 491 с.
69. Икингрин Е. Н. Социальная защита населения северных городов России: теория, методология, практика / Е. Н. Икингрин, Ф. М. Неганов. – Уфа : БГУ, 2001. – 345 с.
70. Григорьянц Г. Н. Социальная защита населения в России: становление и развитие / Г. Н. Григорьянц, З. П. Замарева. – М. : Союз, 2004. – 207 с.
71. Усиление социальной защиты и уменьшение уязвимости в условиях глобализации в мире : доклад Генерального Секретаря Комиссии социального развития ООН (39 сессия). – М. : Юркнига, 2001. – 120 с.
72. Смаль С. В. Социальная защита населения как функция современного государства : автореф. дисс. на соискание ученой степени. канд. полит. наук : 23.22.02 / С. В. Смаль ; Рос. гос. пед. ун-т им. Л. И. Герцена. – С.–П., 2009. – 20 с.
73. Болотіна Н. Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять / Н. Б. Болотіна // Право України. – 2000. – № 3. – С. 35–39.
74. Про затвердження Основних напрямів запобігання бездомності до 2017 року : постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. // Офіційний вісник України. – 2013. – № 22. – Ст. 25.
75. Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що надають соціальні послуги бездомним громадянам : наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19 лютого 2009 р. № 70 [зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 травня 2009 р. за № 419/16435] // Офіційний вісник України. – 2009. – № 36. – Ст. 1236.
76. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист : [Збірник документів]. – К. : Юридична література, 1998. – 215 с.
77. Шелюг Н. І. З турботою про дітей / Н. І. Шелюг // Соціальний захист. – 2005. – № 3. – С. 41–45.
78. Кальченко Л. В. Соціально-педагогічний захист бездоглядних дітей у притулках для дітей : [Науково-метод. посібник] / Л. В. Кальченко ; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка». – Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010. – 350 с.
79. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей : Закон України від 24 січня 1995 р. № 20/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
80. Волинець Л. С. «Діти вулиці» в Україні: ситуаційний аналіз / Волинець Л. С., Січкар О. О. – К. : Сфера, 2004. – 80 с.
81. Воеводин Л. Д. Система конституционных прав и свобод советских граждан, юридические условия и средства их обеспечения и охраны / Л. Д. Воеводин // Юридические гаранти конституционных прав и свобод в социалистическом обществе. – М. : Изд-во МГУ, 1987. – 343 с.
82. Алексеев С. С. Общая теория права : [У 2-х т.]. – Т. 1. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 361 с.
83. Витрук Н. В. Правовой статус личности в СССР / Н. В. Витрук. – М. : Юрид. лит., 1985. – 176 с.
84. Матузов Н. И. Правовая система и личность / Н. И. Матузов. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 293 с.
85. Гіда Є. О. Права людини (охорона і захист) / Є. О. Гіда // Міжнародна поліцейська енциклопедія : у 10 т. – К. : Ін Юре, 2005. – Т. 2. Права людини у контексті поліцейської діяльності. – 1224 с.
86. Обущак О. О. Адміністративне регулювання у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності / О. О. Обущак, С. А. Обущак // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії : Зб. наук. пр. – Вип. 36. – 2009. – С. 75–86.
87. Булатов К. Г. Административно-правовая защита физических и юридических лиц в Российской Федерации : автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. юрид. наук : 12.00.02 / К. Г. Булатов ; Российская академия государственной службы при Президенте РФ. – М., 1998. – 43 с.
88. Галунько В. В. Адміністративне право України : [Навч. посібник] : [У 2-х т.] / [Галунько В. В., Олефір В. І. Пихтін М. П. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Галунька. – Херсон : ПАТ «Херсонська міська друкарня», 2011. – Т. 1 : Загальне адміністративне право. – 320 с.
89. Шундиков К. В. Юридические средства реализации правовой политики / К. В. Шундиков // Правоведение. – 1997. – № 4. – С. 149–150.
90. Новоселов В. А. Способы защиты прав, свобод, гарантированных Конституцией СССР / В. А. Новоселов // Сов. юстиция. – 1979. – № 18. – С. 7–9.
91. Тихонов Б. Ю. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.07.01 / Б. Ю. Тихонов. – М., 1972. – 16 с.
92. Арефьев Г. П. Некоторые вопросы понятия охраны субъективных прав / Г. П. Арефьев // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1981. – 168 с.
93. Бару М. И. Личность в социалистическом правовом государстве / М. И. Бару // Сов. государство и право. – 1989. – № 10. – С. 26–29.
94. Назаров В. В. Особливості механізму захисту прав людини у кримінальному провадженні / В. В. Назаров // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 385–391.
95. Кравченко Ю. Ф. Актуальні проблеми реформування ОВС України (організаційно-правові питання) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кравченко Ю. Ф. – Х., 1998. – 19 с.
96. Ромовська З. В. Особисті немайнові права фізичних осіб / З. В. Ромовська // Українське право . – 1997. – № 1 (6). – С. 11–13.
97. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту : Монографія / Кол. авт. ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – Д. : Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2008. – 588 с.
98. Європейський суд з прав людини: організація, процедура, правила звернення // Міністерство юстиції України. – К. : Юстиція, 2000. – 150 с.
99. Бахрах Д. Н. Административное право : Учебник / Д. Н. Бахрах. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – 368 с.
100. Головченко В. В. Юридична термінологія : [Довідник] / Головченко В. В., Ковальський В.С. – К. : «Юрінком Інтер», 1998. – 219 с.
101. Мордовец А. С. Гарантии прав личности: понятие и классификация // Теория государства и права. Курс лекцій ; [Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько]. – М. : Юристъ. – 1997. – 672 с.
102. Боброва Н. А. Гарантии реализации государственно-правовых норм / Н. А. Боброва. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 163 с.
103. Селіванов В. І. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенство права» і «верховенство закону» / В. І. Селіванов // Право України. – 1997. – № 6. – С. 8–10.
104. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник / Скакун О. Ф. // Пер. з рос. – Харків : Консул, 2006. – 656 с.
105. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : [В 4-х т.] / В. И. Даль – М. : Рус. яз., 1978–1980. – Т. 3. – 1980. – 893 с.
106. Советский энциклопедический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступа :
http://www.twirpx.com/file/62441/.
107. Философский энциклопедический словарь / [Под ред. Л. Ф. Ильичева и П. Н. Федосеева]. – М. : Сов. энциклопедия, 1983. – 680 с.
108. Лукашева Е. А. Принципы социалистического права / Е. А. Лукашева // Советское государство и право. – 1970. – № 6. – С. 21–22.
109. Алексеев С. С. Проблемы теории права : Курс лекцій в 2-х т. / С. С. Алексеев. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1972. – Т. 1. – 396 с.
110. Скурко Е. В. Правовые принцыпы в правовой системе, системе права и системе законодательства: теория и практика / Скурко Е. В. // Правоведение. – 2006. – № 2. – С. 55–61.
111. Карпенко О. А. Діяльність органів публічного управління в системі соціально-економічних відносин : Навч.-метод. посібник / Карпенко О. А., Білявська О. Б. – К. : НАДУ, 2008. – 56 с.
112. Кудрявцев В. Н. О правопонимании и законности / В. Н. Кудрявцев // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 5–7.
113. Теорія держави та права [Електронний ресурс] : Конспект лекцій ЛНУ. – Львів, 2009 – Режим доступу :
http://studrada.com.ua/.
114. Горшенев В. М. Контроль как правовоая форма деятельности / В. М. Горшенев, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 176 с.
115. Колодій А. М. Принципи права України : Монографія / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
116. Фролов С. Е. Принципы права (вопросы теории и методологии) : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Фролов С. Е. – Кострома, 2001. – 18 с.
117. Скрипнюк О. Європейський вибір України: проблеми реалізації принципу законності / О. Скрипнюк // Право України. – 2009. – № 1. – С. 97–101.
118. Алексеев С. С. Общая теория права : 2-е изд., перераб. и доп. / С. С. Алексеев – М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2008. – 576 с.
119. Загальна теорія держави і права [Електронний ресурс] // За ред.проф. М. В. Цвіка, доц. В. Д. Ткаченка, проф. О. В. Петришина. – Харків : «Право», 2002. – Режим доступу :
http://radnuk.info/pidrychnuku/teoriua–prava/38–tsvik/198–2009–11–09–19–554.html.
120. Discrimination against the homeless [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://radnuk.info/pidrychnuku/teoriua–prava/38–tsvik/198–2009–11–019554.html.
121. Комитет по правам человека ООН. Замечание общего порядка 18. Недискриминация. Тридцать седьмая сессия, 1989 года. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www1.umn.edu/humanrts/russian/gencomm/Rhrcom18.html.
122. Заковряшина Е. Принцип недискриминации в праве Совета Европы / Е. Заковряшина // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. –2002. – № 2.– С. 116–118.
123. Галузевий моніторинг Асоціації міст України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://dialogueauc.org.ua/sites/dialogueauc.org.ua.
124. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. – 575 с.
125. Про ратифікацію Конвенції про права дитини : постанова Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 13. – Ст. 145.
126. Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої) : Закон України від 15 лютого 2011 р. № 3017–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 35. – Ст. 346.
127. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці : Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2022–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – Ст. 412.
128. Волкова С. Дітям-сиротам – нашу опіку / С. Волкова // Вісник прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 95–98.
129. Second report: Senegal, para. 43 cite on Implementation Handbook for the Convention on the Child, UNICEF [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://uk.wikipedia.org/wiki.
130. Голышева Л. Ю. Российское ювенальное право : Монография / Л. Ю. Голышева. – Ставрополь : Ассоль, 2004. – 171 с.
131. Тихомиров Ю. А. Теория концепций / Ю. А. Тихомиров. – М. : Юринформцентр, 2001. – 245 с.
132. Alston P. The legal framework of the Convention on Rights of the Child [Електронний ресурс] / Alston P. – Режим доступу :
http://www.globalmigrationgroup.org/uploads/gmg–topics/children/ 1.C_Int_Migration_Law_N_15_Human_Rights_IOM.pdf.
133. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Мюллерсон Р. А. – М. : Юрид. лит., 1991. – 250 с.
134. Мережа нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи. Права дитини та механізм їх захисту. – Ужгород : Феміда, 2009. – 46 с.
135. Тавро «непотрібності» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://h.ua/story/310398/#ixzz1wLTAi1VO.
136. Старовойтов О. М. Международная защита прав ребенка как институт международного права / О. М. Старовойтов // Журнал международного права и международных отношений. – 2002. – № 3. – С. 37–40.
137. Крестовська Н. М. Ювенальне право України: історико-теоретичне дослідження : Монографія / Н. М. Крестовська. – О. : Фенікс, 2008. – 328 с.
138. Новейший философский словарь / [Сост. А. А. Грицанов]. – Минск : Изд-во В. М. Скакун, 1998. − 896 с.
139. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [Учебник] /
Комаров С. А. ; [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрайт, 1998. – 416 с.
140. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит-ра, 1966. – 187 с.
141. Горшенев В. А. Способы и организационные формы правового регулирования / В. А. Горшенев. – М. : Юрид. лит-ра, 1972. – 256 с.
142. Казимирчук В. П. Социальное действие права в условиях развитого социализма : автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. юрид. наук / В. П. Казимирчук. − М., 1977. − 20 с.
143. Мухтарова К. Механизм правотворчества // К. Мухтарова // Правовая наука. – Алма–Ата, 1978. – С. 19–24.
144. Тихомиров Ю. А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе / Ю. А. Тихомиров. − М. : Юрид. лит-ра, 1978. – 336 с.
145. Юзьков Л. П. Государственное управление в политической системе развитого социализма / Юзьков Л. П. − К. : Высш. шк., 1983. − 156 с.
146. Голосниченко И. П. Предупреждение корыстных проступков средствами административного права / Голосниченко И. П. − К. : Высш. шк., 1991. − 287 с.
147. Колпаков В. К. Адміністративне право України / Колпаков В. К. − К. : Юрінком Інтер, 1999. − 732 с.
148. Коренев А. П. Административное право России : [Уебник ; в 3 ч.]. –Ч. I / Коренев А. П. – M. : МЮИ МВД России. Изд-во «Щит–М», 1999. − 280 с.
149. Мельник О. М.. Правове регулювання та шляхи підвищення його ефективності : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / Олена Миколаївна Мельник. – К., 2004. – 20 с.
150. Теремцова Н. В. Актуальні питання правового регулювання бюджетних відносин / Теремцова Н. В. // Фінансове право. – 2009. – № 3(9). – С. 23–27.
151. Общая теория государства и права : [Академ. курс в 2-х т.] / Под ред. М. Н. Марченко. – Т. 2. – М. : Юрид. лит-ра, 1998. – 497 с.
152. Державотворення і правотворення в Україні / Під ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 632 с.
153. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права / Т. Г. Андрусяк. – Львів : Право для України, 1997. – 200 с.
154. Ківалов С. В. Адміністративне право України : Навч.-метод. посібник [Вид. 2-е, перероб. і доп.] / С. Ківалов, Л. Біла. – Одеса : Юридична література, 2002. – 312 с.
155. Общая теория права : [Учебник для юр. вузов] / Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др. ; Под общ. ред. А. С. Пиголкина. – 2-е изд., испр., и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. – 384 с.
156. Конституція України : Науково-практичний коментар / В. Б. Аверянов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін. ; ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
157. Порядок реєстрації місця проживання або перебування бездомних осіб : постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 р. № 895 // Офіційний вісник України. – № 65. – Ст. 2540.
158. Положення про Державну міграційну службу України : Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 405/2011 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. – № 10. – Ст. 558.
159. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565–XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
160. Про внесення доповнень і змін до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу Української РСР і Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення : Закон України від 7 липня 1992 р. № 2547–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 39. – Ст. 570.
161. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3477–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
162. Про соціальні послуги : Закон України від 19 червня 2003 № 966–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358.
163. Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк : Закон України від 17 березня 2011 р. № 3160–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 380.
164. Про житловий фонд соціального призначення : Закон України від 12 січня 2006 р. № 3334–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 19–20. – Ст. 159.
165. Про Рекомендації парламентських слухань «Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання» : постанова Верховної Ради України від 3 лютого 2004 р. №1428–IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 16. – Ст. 246.
166. Рекомендації по організації соціальної роботи з бездомними громадянами в регіонах / За ред. Ільчука Л. І., Суліми О. В. – Херсон : Вид-во : ПП Вишемирський, 2009. – 212 с.
167. Про затвердження Типового положення про центр обліку бездомних осіб : наказ Міністерства соціальної політики України від 19 квітня 2011 р. № 135 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 49. – Ст. 1986.
168. В Україні зростає кількість безпритульних [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://uk.wikipedia.org/wiki.
169. Проблеми бездомності в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://life.pravda.com.ua/society/2011/07/6/81276/.
170. Про затвердження нормативно-правових актів щодо надання соціально-медичних послуг бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі : наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерство охорони здоров’я України від 24 січня 2007 р. № 28/26 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 13. – Ст. 490.
171. Про затвердження форм звітності № 1_БГ «Звіт про діяльність закладів соціального захисту для бездомних громадян» та № 1–30 «Звіт про діяльність установ для осіб, звільнених з місць позбавлення волі» : наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 17 липня 2006 р. № 264 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 234.
172. Про деякі питання діяльності центру обліку