АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ МІЛІЦІЄЮ ПРАВ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЗАХИСТУ МІЛІЦІЄЮ ПРАВ
ГРОМАДЯН У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ……..……. 12
1.1. Поняття та елементи громадського порядку ………… 12
1.2. Поняття і класифікація прав громадян, що
реалізуються у сфері громадського порядку…………. 27
1.3. Поняття і засоби захисту прав громадян
у сфері громадського порядку………………………… 35
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ МІЛІЦІЄЮ
ПРАВ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ………48
2.1. Адміністративно-правові засоби охорони прав
громадян у сфері громадського порядку………………….48
2.2. Місце адміністративної відповідальності в
системі засобів захисту прав громадян у сфері
громадського порядку……………………………………….67
2.3. Діяльність міліції по охороні прав громадян в
особливих умовах………………………………………..…..90
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ
УКРАЇНИ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ПРАВ ГРОМАДЯН У СФЕРІ
ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ…………………………………………94
3.1. Об'єктивні умови, які визначають необхідність
вдосконалення діяльності міліції по охороні
громадського порядку………………………………………94
3.2. Шляхи підвищення оптимізації підготовки кадрів
міліції, що здійснюють функції по охороні
громадського порядку…………………………………….122
3.3. Розгляд скарг і заяв громадян, пов'язаних із
забезпеченням їхніх прав і свобод у сфері
громадського порядку……………………………………..127
3.4. Застосування міліцією примусових заходів
(адміністративно-попереджувальних заходів і заходів
припинення) для захисту прав і свобод громадян
у сфері громадського порядку………………………………….136
3.5. Удосконалення організаційної структури міліції
по забезпеченню громадського порядку…………………159
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 171

ВСТУП

Актуальність теми. Положення Конституції України про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вимагає від останньої забезпечити реалізацію цих прав і свобод. Конституція України, яка є основоположним політичним і правовим документом, надає широке коло прав і свобод громадянам, які реалізуються в різних сферах суспільного, політичного та економічного життя. У кожній з цих сфер реалізується та чи інша група прав і свобод, у зв'язку з чим державою мають постійно вживатися відповідні адекватні заходи їх охорони та захисту.
Як свідчить практика, значна частина прав і свобод громадян реалізуються у сфері громадського порядку, що обумовлює особливу відповідальність держави за створення такого рівня громадського порядку, стан якого забезпечував би оптимальні умови для їх реалізації.
Однак на сьогоднішній день держава ще не забезпечує належного стану громадського порядку для реалізації прав і свобод громадян. Тому Президент України своїм Указом "Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" від 18 лютого 2002 року №143/2002 звернув увагу "силових структур", у першу чергу Міністерства внутрішніх справ на наявні в їх діяльності факти недодержання норм законів, тяганини у викритті та розслідуванні злочинів та інших правопорушень, невжиття своєчасних заходів щодо охорони прав і свобод людини і громадянина. Деякою мірою це пов'язано з недостатністю науково обґрунтованих рекомендацій щодо зміцнення охорони громадського порядку і забезпечення прав і свобод, які реалізуються громадянами у сфері громадського порядку.
На жаль, у нашій суспільно-політичній і правовій літературі ці проблеми в їх взаємозв'язку не розглядалися, що не сприяло розробці законодавства по забезпеченню охорони громадського порядку, а також рекомендацій з удосконалення діяльності відповідних державних структур, в першу чергу - міліції щодо підвищення ефективності роботи в галузі охорони громадського порядку, в тому числі й забезпечення конституційних прав і свобод громадян у цій сфері.
Демократизація України, використання світових стандартів захисту прав особи, прагнення України стати повноправним учасником світової, правової спільноти, роблять наукові дослідження з проблем охорони прав громадян у сфері громадського порядку надзвичайно актуальними і суспільно значущими.
Питанням охорони громадського порядку були присвячені праці видатних учених-кримінологів і криміналістів Н.Д. Дурманова, І.Н. Даньшина, В.Ф. Кириченка, А.Ф. Кузнецової та ін.
З іншого боку, питанням прав громадян і забезпечення їх реалізації були присвячені праці представників науки адміністративного права - В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.К. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С. Васільєва, І.І. Веремеєнко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогіх, М.І. Єропкіна, В.Ф. Захарова, В.В. Зуя, Л.В. Коваля, О.П. Коренєва, М.В. Корнієнка, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, О.В. Серьогіна, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та ін.
Однак у комплексі проблема охорони прав громадян у сфері громадського порядку ще не досліджувалася, не зважаючи на те, що Президент України неодноразово підкреслював необхідність вважати пріоритетними напрямами діяльності правоохоронних органів боротьбу зі злочинами проти особи та власності. У зв'язку з цим розгляд проблем даного дисертаційного дослідження слід визнати актуальним і своєчасним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною наукової програми пріоритетної орієнтації розвитку науки і техніки - "Профілактика, організація і розкриття злочинів як державно-правова форма боротьби зі злочинністю і гарантія реалізації норм Конституції України", що виконувалася Одеським інститутом внутрішніх справ відповідно до плану науково-дослідної роботи ОІВС на 1998-2001 рр. Дисертаційне дослідження проводилося в межах наукового дослідження кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС "Захист прав і свобод громадян в діяльності правоохоронних органів".
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в аналізі нормативної бази, що забезпечує реалізацію прав і свобод громадян у сфері громадського порядку. Цим шляхом передбачається визначити ступінь достатності та потреби доповнень нормативної бази, розробити рекомендації з усунення існуючих прогалин, оцінити ефективність дій міліції зі створення умов для реалізації передбачених Конституцією прав і свобод громадян у цій сфері суспільного життя.
У зв'язку з цим у дисертації вирішуються наступні окремі завдання:
- визначення кола прав і свобод громадян, реалізація яких здійснюється у сфері громадського порядку;
- розкриття поняття громадського порядку, його видів і взаємозв'язку громадського порядку з умовами, що сприяють реалізації громадянами своїх прав і свобод;
- розгляд питання про застосування примусових засобів (у тому числі, адміністративного примусу) до осіб, що порушують громадський порядок під час забезпечення реалізації прав громадян у сфері громадського порядку;
- визначення обсягу засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
- аналіз міжнародних правил і стандартів, які визначають повноваження міліції (поліції) по забезпеченню прав і свобод громадян у сфері громадського порядку;
- розкриття значення адміністративно-правових засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
- визначення ефективності адміністративної відповідальності в системі засобів охорони прав громадян;
- розгляд ефективності діяльності міліції в охороні прав громадян у сфері громадського порядку;
- визначення шляхів підвищення оптимізації діяльності міліції по охороні громадського порядку і забезпеченню прав і свобод громадян у цій сфері.
Об'єктом даного дослідження є правовідносини, що виникають у зв'язку із забезпеченням прав і свобод громадян у сфері громадського порядку.
Предметом дослідження є вітчизняна і міжнародна нормативна база, що регламентує вимоги стосовно дотримання громадського порядку, особливо норм права, що визначають порядок і компетенцію міліції по забезпеченню прав громадян у цій сфері.
Методи дослідження. Застосований теоретико-методологічний арсенал зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об'єкта.
Загальнонауковий діалектичний метод пізнання застосований для дослідження проблем, які виникають у процесі забезпечення державою прав і свобод громадян у сфері громадського порядку.
Конкретно-історичний метод був застосований для вивчення розвитку законодавства, яке регулює громадський порядок.
Порівняльно-правовий метод дослідження в першу чергу був використаний при порівнянні норм національного адміністративного права та міжнародних норм, правил та стандартів, що регламентують завдання, підстави та повноваження міліції (поліції) по створенню умов, які забезпечують використання громадянами своїх прав у сфері громадського порядку.
Формально-юридичний метод знайшов застосування при тлумаченні і коментуванні норм, що регулюють охорону громадського порядку, і в першу чергу - охорону прав і свобод громадян у цій сфері.
Структурно-функціональний метод був застосований для аналізу системи і компетенції міліції у сфері громадського порядку.
У дисертації в тій чи іншій мірі було використано й інші методи наукового дослідження ( логічного аналізу, статистичний тощо).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі сучасних досягнень української і міжнародної правової науки, в першу чергу, адміністративного права, порівняльного дослідження чинних в Україні та загальновизнаних міжнародних норм, правил та стандартів реалізації прав і свобод громадян у сфері громадського порядку, вперше підготовлено комплексне монографічне дослідження в галузі адміністративного права, у якому:
- визначено коло прав і свобод громадян, що реалізуються у сфері громадського порядку;
- дістало подальший розвиток положення про те, що стабільний і міцний громадський порядок є необхідною умовою реалізації певної групи прав і свобод громадян;
- з урахуванням нових підходів, що склалися в адміністративно-правовій і кримінально-правовій науці, докладно проаналізовано поняття "сфера громадського порядку", коло прав і свобод громадян, що реалізуються у цій сфері;
- поглиблено розуміння місця та ролі міліції у справі захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
- дістало подальший розвиток вивчення специфіки засобів захисту прав громадян у сфері громадського порядку, в першу чергу, адміністративно-правових засобів;
- докладніше досліджено місце адміністративної відповідальності в системі охорони прав громадян у сфері громадського порядку;
- виявлено прогалини у правовому регулюванні діяльності міліції по охороні прав громадян у сфері громадського порядку й у зв'язку з цим запропоновано рекомендації відносно удосконалення нормативного урегулювання з урахуванням вимог Конституції України та міжнародних норм і стандартів у справі захисту прав людини;
- дістала подальший розвиток думка про подальше вдосконалення організації роботи міліції, що обумовлено підвищенням ролі міліції у справі захисту прав людини;
- в адміністративно-правову науку запропоновано ввести нові поняття і терміни:
а) елементи громадського порядку;
б) засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
в) адміністративно-правові засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в ході дисертаційного дослідження положення, висновки і рекомендації можна розглядати як певний внесок у теорію управління, адміністративного права і процесу.
Висновки і рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- при підготовці проекту нового Кодексу про адміністративні правопорушення, Адміністративно-процесуального кодексу, нової редакції Закону України "Про міліцію", а також інших нормативних актів;
- при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів та розробці єдиного нормативного документа у сфері охорони громадського порядку;
- у діяльності міліції, інших державних органів і громадських організацій по забезпеченню прав громадян у сфері громадського порядку;
- при вдосконаленні внутрішньо - організаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями в забезпеченні прав громадян у сфері громадського порядку.
Окремі положення дисертації можуть бути використані при вивченні курсу "Конституційне право", "Адміністративне право" та "Адміністративна діяльність ОВС" ;
Певна частина рекомендацій, що містяться в дисертації, може бути використана органами виконавчої влади, у першу чергу міліції, місцевого самоврядування, представниками громадськості при вирішенні конкретних питань, пов'язаних із забезпеченням громадського порядку і захисту прав громадян у цій сфері.
Особистий внесок здобувача в отриманих наукових результатах, які містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на особистому дослідженні автором. У співавторстві опублікована стаття "Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції: найближчі перспективи". В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення і висновки базуються на особистому аналізі вітчизняної та міжнародної нормативної бази і теоретичних розробках зазначеної проблеми. Результатом цієї роботи став навчально-методичний матеріал, який використовується здобувачем у навчальному процесі в Одеському юридичному інституті НУВС під час занять зі спецкурсу "Організація діяльності служби дільничних інспекторів міліції".
Основні положення дисертації обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю" ( м. Харків - 1999 р.). Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми діяльності ОВС із попередження, розкриття і розслідування злочинів" ( м. Одеса-2000 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у 9 публікаціях у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження закінчується висновком, у якому здобувач формулює своє ставлення до подальшої розробки теоретичних питань захисту міліцією прав громадян у сфері громадського порядку. У стислій формі пропонує зміни до чинного законодавства, аргументує необхідність прийняття нових нормативних актів, а також вносить пропозиції щодо покращання організації діяльності міліції у справі підтримання громадського порядку та охорони прав громадян у цій сфері.
Основними висновками роботи є:
1) висновок про те, що окремі конституційні права громадян можуть бути реалізовані при належному стані громадського порядку;
2) у зв'язку з чим автор погоджується із загальновизнаним ставленням до поняття громадського порядку у двох розуміннях "широкому" та "вузькому", але вважає, що реалізація конституційних прав громадян насамперед залежить від стану громадського порядку у "вузькому" значенні цього поняття;
3) на думку автора, громадський порядок "у вузькому розумінні" - це "стан соціальної урегульованості, при якому забезпечується життя, здоров'я громадян, їх права і свободи, громадський спокій, мораль, людська гідність", тобто є категорією "громадський порядок у юридичному значенні". Його визначають такі елементи: недоторканність сформованих відносин, що забезпечують захист особистості громадян та їх законних інтересів; недоторканність відносин, що забезпечують захист власності; недоторканність відносин, що забезпечують необхідну обстановку для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, їх посадових осіб;
4) здобувач вважає, що важливим фактором забезпечення стабільності громадського порядку є адміністративна діяльність міліції, тому від її ефективності залежить забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав;
5) виконання цієї ролі органами міліції потребує покращання правового забезпечення щодо застосування ними своїх повноважень, у першу чергу - повноважень на застосування засобів адміністративного впливу;
6) у дисертації стверджується, що зміцнення гарантій прав громадян у сфері громадського порядку, залежить не тільки від оновлення законодавства, але й від удосконалення:
а) організаційної структури міліції;
б) підвищення кваліфікації співробітників цих органів;
в) технічного, матеріального та психологічного забезпечення;
7) в адміністративно-правову науку пропонується ввести нові поняття і терміни:
а) елементи громадського порядку;
б) засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку;
в) адміністративно-правові засоби захисту прав громадян у сфері громадського порядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер'янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. - 1999. - № 8. - С. 8 - 11.
2. Административная деятельность органов внутренних дел / Под ред. д.ю.н. проф. Л.Л. Попова - М.: МВШ милиции МВД СССР, 1983. - 545 с.
3. Административная деятельность органов внутренних дел / Под ред. д.ю.н. проф. А.П. Коренева - М.: Изд-во Щит-М, 1997. – 346 с.
4. Адміністративна діяльність / Під ред. проф. О.М. Бандурки – Харків: Еспада, 2000. – 368 с.
5. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. - К.: МАУП, 1995. – 177 с.
6. Алексеев С.С. Общая теория государства и права.-М: Юрид. лит.- 1982, Т. 2. - 360 с.
7. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. - М.: Юрид. лит., 1989. - 287 с.
8. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. - М.: Зерцало, 1997. – 671 с.
9. Анісімова М. Право на свободу та особисту недоторканність: відповідність українського законодавства євростандартам // Право України. – 1999. - № 2. – С. 26 – 29.
10. Ануфрієв М. Створюється місцева міліція // Урядовий кур’єр. – 2001. - №32, від 20 лютого
11. Багрий-Шахматов Л. В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. - Одесса: АО БАХВА, 1996. – 192 с.
12. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис… канд. юр. наук:12.00.07 /Національна юридична академія.-Харків,1994.-16 с.
13. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 1996. – 398 с.
14. Бару Н.И. Личность в социалистическом государстве. Проблемы социальной и правовой защиты личности // Советское государство и право.-1989.-№11.- С. 26 - 27.
15. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1989. – 201 с.
16. Бахрах Д.Н. Административное право России. - М.: Норма - Инфра, 2000. - 623 с.
17. Бахрах Д.Н. Административное право.-М: БЕК, 1996.- 353 с.
18. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
19. Бойко І.В. Забезпечення прав і свобод громадян адміністративно-правовими засобами // Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування. – Яремча: Мінюст України; АПН України, 1998. – С. 23 – 24.
20. Братко А.Г. Запреты в советском праве. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1979.- 92 с.
21. Веремеенко И., Солоняков Ю. Опыт организации охраны общественного порядка. - М.: Изд-во ВНИИ МВД, 1999.- 146 с.
22. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе.-М.: Наука, 1979.- 229 с.
23. Воеводин Л.Д. Юридические гарантии Конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе.-М.: Изд-во Московского у-та, 1987.-343с.
24. Войцеховский А.В., Додин Е.В., Голосниченко И.П. Организация патрульно-постовой службы по единой дислокации.- К.: МВД СССР КВШ МВД СССР, 1982. – 88 с.
25. Гавриленко І. Зустріч Президента України з дільничними інспекторами міліції // Міліція України. - 1999.- № 3 – 4. - С. 5.
26. Гавриляка А. Удосконалювати управління у системі органів МВС // Право України. – 1997. - №8. – С. 44 - 46.
27. Голосніченко І. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства // Право України. – 1998. - №11. – С. 21 - 22.
28. Голосніченко І.П. Оновлення змісту адміністративного права України в умовах демократичних перетворень та його значення для підготовки правознавців у вузах України // Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування. Перша національна науково-практична конференція: Мінюст України; АПН України, 1998. – С. 11 - 12.
29. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 78 с.
30. Гражданское и семейное право Украины / Отв. ред. проф. Е.О. Харитонов – Харьков: Одиссей, 1999. – 544 с.
31. Грицианский П.С. Некоторые вопросы теории социалистического правопорядка // Труды университета дружбы народов им. П. Лумумбы. - Т. 20. Экономика и право. - Вып. 2. Вопросы государства и права. - М.: типография Университета дружбы народов имени Патриса Лумумбы, 1967. - С. 3 - 18.
32. Гришанин П., Хабибулин Т. Мелкое хулиганство и его отличие от уголовно наказуемого хулиганства // Соц. законность. - 1986. - № 10. - С. 14 - 15.
33. Гусарев С.Д. Некоторые аспекты деятельности милиции в условиях формирования правовой государственности // Проблемы совершенствования деятельности милиции. – М., 1992. – С. 45 – 46.
34. Гусарев С.Д. Совершенствование деятельности милиции в условиях формирования правовой государственности // Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні. – К., 1992. – С. 126 – 127.
35. Давитадзе М. Групповое хулиганство и его предупреждение: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12..00.08/ Московский государственный ун-т.- М., 1993. – 21 с.
36. Денисенко Р. Милиция – о времени и о себе // Слово. – 1997.- № 51, от 19 декабря 1997 г.
37. Додин Е.В. Административная ответственность в проекте Конституции Украины // Юридический вестник. - 1996. - №1. - С. 67 - 68.
38. Додин Е.В., Олефир В.И. Рассмотрение участковым инспектором милиции жалоб, предложений и заявлений граждан. – К.: Изд-во Академии внутренних дел, 1992. – 56 с.
39. Думко Ф.К., Ульянов О.І., Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі. – Одеса: Друк, 1999. – 128 с.
40. Дурдинець В. Боротьба зі злочинністю має бути всеохоплюючою й ефективною // Право України. – 1998. - №1. – С. 25 - 34.
41. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. - М.: Юриздат, 1965. – 216 с.
42. Ефимов М.А. Борьба с преступлениями против общественного порядка, общественной безопасности и здоровья населения. – Минск: Вышэйш.школа, 1971. – 234 с.
43. Загальна теорія держави і права /За ред. академ. АПрН Укр. проф. В.В. Копєйчикова – К.: Юрінком, 1997. – 211 с.
44. Зайчук А.В. Правовой статус гражданина // Реферативный обзор действующего законодательства Украины. - К.-1993.- С. 5-6
45. Заяць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України. – 1999. - № 9. – С. 26-29.
46. Звіт перед українським народом (про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ Украіни в 2000 році) // Міліція України. – 2001 - №1.- С. 4-15
47. Золотарев В.Н. Проблемы совершенствования управления административно-правовой деятельностью органов внутренних дел по укреплению общественного порядка // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка. – К.: КВШ МВД СССР, 1992. – С. 109.
48. Иванова З.Д. Запрещающие нормы в механизме правового регулирования. // Сов. государство и право. - 1975. - № 11. - С. 108 – 112.
49. Игнатов А.Н. Проблемы наказания за тяжкие преступления против личности. - М.:Юрид. лит., 1982. – 132 с.
50. Кивалов С.В. О преступлении непредвзято // Одесский вестник. – 1998. - № 61.
51. Кивалов С.В. Правовое обеспечение конституционных прав граждан на обращение. Учебное пособие // Библиотека журнала «Торговое мореплавание». Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания. - 1999. - №9/11. – С. 44.
52. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обовязків людини і громадянина в Україні // Право України. - 1998. - №11. - С. 29 - 31.
53. Коваль Л.В. Дрібне хуліганство - різновид порушень громадського порядку // Вісник Київського університету. - К., 1986. - С. 58 - 62.
54. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламентське видавництво, 1997. – 208 с.
55. Колпаков В. К. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
56. Комплексна програма удосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 гг. (Схвалена на засіданні колегії МВС України 16 грудня 1999 року).
57. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К.: ДВПП Міннауки України, 1998.-60с.
58. Копейчиков В., Троян О. Що береже моя міліція в Україні // Віче. – 1994. - №10.-С.- 41-50
59. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Частина особлива. - К.: Генеза, 1998. – 598 с.
60. Корнієнко М.В. Роль органів внутрішніх справ України в охороні громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки.- Дніпропетровськ: Україна, 2001.- 430 с.
61. Кузнецова Н.Ф. Уголовная ответственность за нарушение общественного порядка. - М.: Госюриздат, 1963. - 32 с.
62. Лаптий В.А. Организационная система управления силами и средствами Киевского гарнизона милиции при чрезвычайных обстоятельствах. – К., 1989. – 52 с.
63. Ленская В.С. Анализ некоторых вопросов (условий) обеспечения охраны общественного порядка // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка. – К.: КВШ МВД СССР, 1992. – С. 112 - 113.
64. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишаев З.А. Российское административное право. - М.: Юристъ, 1997. - 472 с.
65. Мордовец А.С., Магометов А.А., Чинчиков П.А. Права человека и деятельность органов внутренних дел – Саратов: Саратовская высшаая школа, 1994. – 284 с.
66. Науково-практичний коментар до Закону України «Про міліцію». – Київ: Українська академія внутрішніх справ. 1996. – 144 с.
67. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины. – Т. 1 – 2. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
68. Нуркаева Т.Н. Права личности и деятельность ОВД по их обеспечению.– Уфа, 1997. – 237 с.
69. О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по борьбе с нелегальной миграцией: Закон Украины // Голос Украины.- 2001.- № 32.- С. 13.
70. О дополнительных мерах по улучшению деятельности ОВД и общественных формирований по охране общественного порядка: Указ Президента Украины от 16.06.99 г. №650/99.
71. О занятости населения: Закон Украины // ВВРУ. – 1991. - № 14. – Ст. 170.
72. О местном самоуправлении в Украине: Закон Украины // Голос Украины.-1997.- №102.- С. 4-14.
73. О милиции: Закон Украины // ВВРУ. – 1991. - №4. – Ст. 20.
74. О правовом режиме чрезвычайного положения: Закон Украины // ВВРУ. – 1992. - №37. – Ст. 538.
75. Об административном надзоре за лицами, освобожденными из мест лишения свободы: Закон Украины // ВВРУ. – 1994. - №52. – Ст. 455.
76. Об исключительной (морской) экономической зоне Украины // ВВРУ. – 1995. - № 21. – Ст. 152.
77. Об обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения: Закон Украины // ВВРУ. - 1994. - № 27. - Ст. 218.
78. Об обращении граждан: Закон Украины // ВВРУ. – 1996. - №47. – Ст. 256.
79. Об объединениях граждан: Закон Украины // ВВРУ. – 1992. - № 34. – Ст. 504.
80. Об ответственности предприятий, учреждений и организаций за нарушение законодательства о ветеринарной медицине: Закон Украины // ВВРУ. – 1997.-№7.- Ст. 58
81. Об ответственности предприятий, учреждений и организаций за правонарушения в сфере градостроительства: Закон Украины // ВВРУ. – 1994. - № 46. – Ст. 411.
82. Об утверждении Положения о ведомственной милиции по обеспечению карантинных и ветеринарных мероприятий в борьбе с эпизоотиями: Приказ МВД Украины №64 от 8 февраля 1992 г.
83. Об утверждении Положения о Главном управлении административной службы милиции Министерства внутренних дел Украины: Приказ МВД Украины №790 от 27.11.97 г.
84. Об утверждении Положения о подразделениях милиции быстрого реагирования "Беркут": Приказ МВД Украины №636 от 31.08.98 г.
85. Об участии граждан в охране общественного порядка и государственной границы: Закон Украины // ВВРУ. - 2000. - № 40. – Ст. 338.
86. Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994. – 520 с.
87. Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка. - К.: КВШ МВД СССР, 1982. – 154 с.
88. Опрышко В.Ф. Административная ответственность за правонарушения. – К.: о-во "Знание" УССР, 1986. – 48 с.
89. Печеницын В.А. Состав административного правонарушения и его значение в юридической деятельности ОВД. – Харьков, 1998. – С. 23 – 25.
90. Піщенко Г. Кваліфікуючі ознаки хуліганства: проблеми та їх вирішення // Право України. - 1997.- № 7.- С. 53 - 55.
91. Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. - М.: Юрид. лит., 1973.- 328 с.
92. Про затвердження інструкції по організації роботи дільничного інспектора міліції: Наказ МВС України №802 від 14.10.99.
93. Про затвердження інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в ОВС, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України: Наказ МВС України №414 від 10 червня 1998 р.
94. Про затвердження Положення про стройовий підрозділ патрульно-постової служби міліції: Наказ МВС України №670 від 16.09.98 р.
95. Про створення місцевої міліції: Указ Президента України // Міліція України. – 2001. - №2.
96. Про судову практику у справах про хуліганство: Постанови Пленуму Верховного Суду України: Юрінком, 1995.- С.169-180.
97. Проект Кодекса Законов Украины о местном самоуправлении в Украине (Муниципальный кодекс Украины). – К.: Інститут законодавства, 1999. – 397 с.
98. Проект нового кримінального кодексу України // Українське право. - 1997. - № 2(7). – Ст. 271.
99. Рабінович П.М. Права людини: Загальнотеоретичні засади // Проблеми законності. - Харків, 1998. - С. 12 - 25.
100. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков:Консум, 2000. – 492 с.
101. Соколов Ю.А. Участие трудящихся в охране советского общественного порядка. - М.: Госюриздат, 1962. – 170 с.
102. Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України. – 1998. - № 1. - С. 20 - 24.
103. Стефанюк В.С. Кодекс про адміністративні проступки - яким йому бути? // Вісник Верховного Суду України. - 1999. - № 2. - С. 35 - 37.
104. Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного стану формування // Право України. – 1998. - №2. – С. 3 - 6.
105. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса.-М.: РАН, 1998.- 795с.
106. Уголовное право Украины. Общая часть / Под ред. проф. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. - Харьков: Право, 1998. – 516 с.
107. Уголовный кодекс Украины: научно-практический комментарий. - К.: АСК, 1999. - 1088 с.
108. Устав патрульно-постовой службы милиции. Приказ МВД Украины от 28 июля 1994 г. – К.: типография МВД Украины, 1995.- 239 с.
109. Ушацкая А.А. Административные правонарушения и ответственность за их совершение. – Рига: Авотс, 1988. – 138 с.
110. Халдеев Л. Ответственность за хулиганство // Российская юстиция. – 1997. - №5. – С. 39 - 41.
111. Химич П. Відмежування хуліганства від злочинів проти особи // Рад. Право.- 1984.- № 9.- С. 49 - 51.
112. Шемшученко Ю. Проблеми розбудови української державності // Право України. – 1997. - № 1. – С. 26 - 29.
113. Шепелева Н.В. До питания про відмежування хуліганства від злочинів проти особи // Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства. – К., 1993. – С. 35.
114. Шмельова Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини в Україні. Матеріали науково-практичної конференції // Право України. - 1994. - № 10. - С. 49 - 50.
115. Ященко Н. Перспективи реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. - №9. – С. 3.
116. Сборник международных договоров. Том 1 (часть первая).Организация объединенных наций. – Нью-Йорк; Женева, 1994.-С.1-57.
117. Polizeirecht. – Рotsdam, 1989. – S. 14-19.