АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................3–11
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО - ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ......................12–68
1.1. Удосконалення системи адміністративно-територіального устрою як науково-теоретична проблема адміністративного права................................................12–30
1.2. Поняття адміністративно-територіального устрою...................................30–52
1.3. Еволюція системи адміністративно-територіального устрою в Україні 52–66
Висновки до першого розділу.............................................................................66–68
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН АДМІНІСТРАТИВНО-
ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ ..............................................69–125
2.1. Система адміністративно-територіального устрою України: SWOT – аналіз......................................................................................................................69–88
2.2. Правове регулювання статусу столиці України, спеціального статусу
інших міст...........................................................................................................89–110
2.3. Адміністративно-територіальний устрій в іноземних державах та використання їх позитивного досвіду Україною...........................................110–123
Висновки до другого розділу...........................................................................123–125
РОЗДІЛ 3. НАУКОВІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ............................................ 126–194
3.1. Адміністративно-територіальний устрій і територіальна організація публічної влади ..................................................................................................................126–150
3.2. Концептуальні засади удосконалення правового регулювання адміністративно-територіального устрою України.......................................150–172
3.3. Формування інституційної бази удосконалення адміністративно-територіального устрою України ...................................................................173–189
Висновки до третього розділу.........................................................................190–194
ВИСНОВКИ....................................................................................................195–200
ДОДАТКИ……………………………………................................................201–213
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................214–232
ВСТУП

Актуальність теми. Ефективність функціонування суспільства безпосередньо взаємозв’язана з питаннями адміністративно-територіального устрою як внутрішньої територіальної організації держави з поділом її на відповідні складові частини – адміністративно-територіальні одиниці. На даний час в Україні існує адміністративно-територіальний устрій, що склався ще за часів командно-адміністративної моделі управління, майже 70 років тому. Основним його принципом було “наближення апарату управління та партійного керівництва безпосередньо до населення і суб’єктів господарювання”. Надмірна політизація, класовий підхід не могли не вплинути на вирішення цієї проблеми.
Сьогодні адміністративно-територіальний устрій не відповідає Конституції України, не враховує повною мірою інтереси місцевого самоврядування, яке розглядається як складова державного управління з підпорядкуванням по вертикалі органам влади вищого рівня. Це знайшло відображення і в класифікації міст за адміністративним статусом (раніше був термін „міста обласного або районного підпорядкування”, сьогодні в законодавстві вживається термін „міста обласного або районного значення”), що призводило до постійного домінування державних інтересів над місцевими. Такий адміністративно-територіальний поділ унеможливлює проведення сучасної державної політики України в регіонах та підвищення потенціалу місцевого самоврядування, ефективне запровадження гарантованих державою соціальних стандартів.
Через відсутність ґрунтовного наукового бачення процесу удосконалення адміністративно-територіального устрою (одночасно з іншими чинниками) задекларована у 2005 році адміністративно-територіальна реформа не відбулася. Тому дослідження організаційно-правових аспектів адміністративно-територіального устрою має велике як теоретичне, так і практичне значення і є актуальним. Важливість завдання полягає у комплексній науковій оцінці проблем

у сфері адміністративно-територіального устрою, визначенні їх реального змісту і впливу на різноманітні процеси та розробленні шляхів удосконалення пов’язаних з цим правових механізмів. Слід більш глибоко опрацювати питання співвідношення адміністративно-територіального устрою з територіальним устроєм держави, який за змістом є ширшим поняттям і має формуватися з урахуванням особливостей територіальної диференціації природного, економічного, соціального потенціалу суспільства, історичних, культурних та інших факторів. Урахування цих та багатьох інших факторів необхідно для забезпечення сталого, демократичного розвитку суспільства, належного задоволення прав та інтересів громадян, ефективного управління в державі, збереження її єдності.
Актуальним та важливим завданням адміністративного права є розкриття суті складових процесу удосконалення системи адміністративно-територіального устрою, наповнення його новим змістом. Науковий підхід дасть змогу перетворити цей процес на більш конструктивний, виважений, теоретико-орієнтований та збалансований за стадіями, учасниками, термінами і ресурсами.
Осмислення процесу адміністративно-територіального устрою здійснюється на основі положень адміністративного права, теорії та історії державного управління, наукових підходів до дослідження проблем адміністративно-територіального устрою таких вітчизняних учених, як: В.Б. Авер’янов [20–23, 26, 66, 67, 167], О.Ф. Андрійко [21, 26, 36, 37], Ю.П. Битяк [25, 26, 41], В.І. Борденюк [42], І.П. Голосніченко [52, 53], Б.М.Данилишин [59], А.П.Заєць [32, 77, 78], Р.А. Калюжний [58, 154], В.І. Кампо [84–86], В.В. Коваленко [88, 89, 91], О.Л. Копиленко [106–113], В.В. Кравченко [119–121, 166], В.І. Кравченко [122, 123], Н.Р. Нижник [32, 63–65, 86, 137–139, 150, 170, 174], В.І.Нудельман [32, 151, 152], О.І. Остапенко [155–157], С.В. Пєтков [45, 133, 160], В.Ф. Погорілко [102, 103, 134, 163], М.О. Пухтинський [82, 135, 140, 168, 169, 171, 178, 181, 194], С.Г.Стеценко [191], П.М. Ткачук [200], Ю.М. Тодика [103, 104, 105, 201–203], В.П. Чабан [209, 210, 212, 213], В.О. Шамрай [218, 219], В.М. Шаповал [215–217] та інші.
Питання наукового змісту поняття адміністративно-територіального устрою є найбільш дискусійним за останні десятиліття і в зарубіжній науці. Значна увага приділяється дослідженню вищезазначеної проблеми у наукових виданнях з питань адміністративного права, що вийшли у країнах Європи, зокрема у працях Р. Аграноффа [24, 199], Ф. Вагенера [224], Т. Вюртенбергера [46, 47, 225], С. Гізевіуса [48], А. Герна [221], С. Гунлікса [57], К. Дейві [60], Ж. Зілера [80], М. Френкеля [211], Т.Хорвата [68] та інших.
Результати аналізу наукової літератури свідчать, що у вітчизняних дослідженнях проблем адміністративно-територіального устрою здебільшого переважає фрагментарний підхід, який не дає можливості проаналізувати багатоаспектність цього процесу. В багатьох наукових працях спостерігаються істотні розбіжності у сприйнятті адміністративно-територіального устрою як адміністративно-правової проблеми. В них не повною мірою відображено передумови, сучасні особливості та недостатньо висвітлюються світовий досвід і можливості для проведення реформи адміністративно-територіального устрою, фрагментарно аналізуються фактори, які стримують процеси реформування в Україні.
Удосконалення адміністративно-територіального устрою як складний і багатогранний процес потребує комплексного аналізу. Потреба у проведенні дослідження організаційно-правових аспектів адміністративно-територіального устрою і зумовила вибір теми дисертації. Важливість поставленого в дисертації наукового завдання обумовлюється здійсненням в Україні адміністративної реформи та стратегічним євроінтеграційним курсом держави.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено згідно з Пріоритетними напрямами наукових досліджень Національного агарного університету в межах державної науково-технічної програми „Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення в державі адміністративно-правової реформи.

Крім того, тема дисертації безпосередньо пов’язана з адміністративно-правовими аспектами наукової теми „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення та науково-теоретичне обґрунтування сутності й особливостей адміністративно-територіального устрою у галузі адміністративного права та надання теоретико-прикладних рекомендацій щодо удосконалення цього процесу виходячи з міжнародного досвіду і реформ, проголошених і здійснюваних в Україні.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
– дослідити теоретико-методологічні напрацювання сучасної науки та законодавчу базу з питань адміністративно-територіального устрою;
– розкрити процес еволюції адміністративно-територіального устрою в Україні;
– здійснити аналіз та розмежувати зміст таких понять, як „адміністративно-територіальний устрій”, „територіальний устрій”, „адміністративно-територіальна одиниця”, „населений пункт” тощо;
– дослідити сучасний стан адміністративно-територіального устрою України, визначити й теоретично обґрунтувати його переваги та недоліки;
– визначити правовий статус столиці України та спеціальний статус інших міст;
– установити основні причини, які не дають змоги територіальним громадам вирішувати проблеми місцевого значення;
– визначити основні тенденції, позитивні й негативні наслідки проведення адміністративно-територіальної реформи в зарубіжних країнах;
– обґрунтувати шляхи удосконалення адміністративно-територіального устрою України;
– сформулювати практичні рекомендації щодо проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються в умовах створення та функціонування адміністративно-територіального устрою України та його складових.
Предмет дослідження – адміністративно-територіальний устрій України.
Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи застосовано системний метод наукового пізнання, згідно з яким адміністративно-територіальний устрій та його елементи розглядаються та аналізуються у взаємозв’язку, взаємозалежності та розвитку (розділи 1, 2, 3), логіко-семантичний – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Для досягнення встановленої в роботі мети було також використано методи: наукової ідентифікації та порівняльного аналізу – при опрацюванні наукової літератури за темою дослідження (підрозділи 1.1 та 2.3); історико-правовий – для розгляду еволюції адміністративно-територіального устрою України (підрозділ 1.3); моделювання та абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця і ролі адміністративно-територіального устрою у сфері адміністративного права (розділ 1).
Шляхом використання методів аналізу наукової думки й системного, структурно-порівняльного аналізу правового моделювання розроблено рекомендації щодо правових і організаційних заходів з підготовки та проведення адміністративно-територіальної реформи (розділ 3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є однією з перших в українській юридичній науці робіт, в якій системно, комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджуються організаційно-правові аспекти адміністративно-територіального устрою.
У результаті наукового аналізу в дисертаційній роботі
уперше:
– з позицій адміністративного права проведено науковий аналіз системи адміністративно-територіального устрою України і визначені її основні диспропорції;
– установлено основні причини, які не дають змоги територіальним громадам вирішувати проблеми місцевого значення;
– досліджено проблему правового статусу столиці України, спеціального статусу інших міст;
– визначені мета, правова основа, базові завдання, алгоритм проведення реформи адміністративно-територіального устрою в Україні;
– запропоновано концептуальні засади удосконалення системи адміністративно-територіального устрою;
удосконалено:
– наукові підходи щодо визначення місця і ролі адміністративно-територіального устрою для організації та діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, проведення виборів тощо;
– зміст основних понять за темою дисертаційного дослідження, чітко розмежовані поняття „адміністративно-територіальний устрій”, „територіальний устрій”, „адміністративно-територіальна одиниця”, „населений пункт”, що є важливим для процесу удосконалення адміністративно-територіального устрою;
дістали подальшого розвитку: поняття сутності та механізмів реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні;
у новому аспекті проаналізовано:
– правові аспекти процесу еволюції адміністративно-територіального устрою України та визначено основні риси і тенденції його становлення і розвитку;
– зарубіжний досвід удосконалення адміністративно-територіального устрою і можливості його використання в Україні;
– питання організаційних та правових основ діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на основі запропонованого адміністративно-територіального поділу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, висновки й рекомендації роботи доведені до рівня конкретних

пропозицій. Вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес – викладені у формі, яка дає можливість їх широкого використання:
– у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, використані у проектах законів України „Про територіальний устрій України”, „Про місцеве самоврядування громади”, „Про місцеве самоврядування району”, „Про місцеве самоврядування області”, „Про внесення змін до Закону України „Про місцеві державні адміністрації” (довідка про впровадження Міністерства юстиції від 15 березня 2006 р. № 18-45-18246), проектах Концепції удосконалення системи адміністративно-територіального устрою та Концептуальних засадах удосконалення організації влади на місцевому та регіональному рівнях (довідка про впровадження Управління регіональної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2007 р. № 39-35/07), проекті Національної стратегії реформування місцевих органів виконавчої влади та системи місцевого самоврядування (довідка про впровадження Фонду сприяння місцевому самоврядуванню від 4 квітня 2006 р. № 286/01/5-06);
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дасть змогу покращити діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування під час прийняття ними рішень у сфері адміністративно-територіального устрою;
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення організаційно-правових засад удосконалення спеціального статусу міст, статусу та повноважень органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, удосконалення бюджетного, податкового та земельного законодавства, прогнозу соціально-економічних наслідків реформування адміністративно-територіального устрою;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації використано при підготовці навчально-методичних матеріалів для проведення занять з магістрами географічного факультету з курсу „Правознавство” та „Управління регіональним розвитком” (акт про впровадження Київського національного університету імені
Тараса Шевченка від 17 грудня 2007 р. № 050/495-30). Матеріали також можуть бути використані під час проведення лекційних і практичних занять, семінарів, „круглих столів”, модулів „Адміністративне право”, „Державне управління”, „Місцеве самоврядування” та професійної програми для державних службовців центральних та місцевих органів виконавчої влади, посадових осіб місцевого самоврядування з питань: проведення реформи в Україні, взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування.
Висновки та пропозиції дослідження опрацьовувались автором під час роботи в Міжвідомчій робочій групі з підготовки проекту Концепції удосконалення системи адміністративно-територіального устрою України, утвореній розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 478, в Міжвідомчій раді з підготовки проекту Закону України „Про адміністративно-територіальний устрій України”, утвореній розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2002 р. № 703, в Міжвідомчій робочій групі з розроблення концептуальних засад удосконалення системи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою, утвореній розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2004 р. № 308, в робочій групі з підготовки проекту Закону України „Про адміністративно-територіальний устрій”, утвореній дорученням Прем’єр-міністра України від 14 лютого 2005 р. № 5123/1/1-05.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні висновки і положення, які містяться у дисертаційному дослідженні, неодноразово розглядалися на засіданнях робочих груп, утворених Кабінетом Міністрів, на різноманітних конференціях, семінарах, нарадах, зокрема: семінар „Місцеві

громади як основа відповідального та ефективного місцевого самоврядування в Україні” (Київ, 2004); науково-практична конференція за міжнародною участю "Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); міжнародна науково-практична конференція „Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку” (Київ, 2006); науково-практична конференція „Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження” (Одеса, 2006); всеукраїнська наукова конференція „Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2007).
Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету.
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи опубліковано у 15 наукових працях: у 11 статтях, з них 4 опубліковано у наукових фахових виданнях, 4 статті – в інших виданнях, а також у 3 тезах доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій та у 4 колективних наукових книгах.
Структура та обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена послідовністю у викладенні матеріалу з метою повного висвітлення теми. Складається із вступу, трьох розділів по три підрозділи в кожному, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 232 сторінки, обсяг основного тексту – 198 сторінок. Список наукових джерел складається із 226 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових аспектів адміністративно-територіального устрою.
До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:
1. На основі всебічного аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел за темою дисертаційного дослідження встановлено, що вона потребує ще більшої уваги науковців. Особливо це стосується організаційно-правових аспектів реформування адміністративно-територіального устрою. Досі науковцями досліджувалися окремі питання із зазначеної проблематики й, в основному, тільки на рівні району, міста. Дана робота – це комплексне дослідження еволюції, етапів розвитку, сучасного стану та зарубіжного досвіду адміністративно-територіального устрою, його форм, а також принципів та механізмів його удосконалення, підтвердженням чого є висновок про велику регулюючу роль і значення адміністративно-територіального устрою для всіх сфер суспільства.
2. Науковий внесок автора полягає в чіткому розмежуванні таких, на перший погляд, близьких понять, як „територіальний устрій”, „адміністративно-територіальний устрій”, „адміністративно-територіальна одиниця”, „населений пункт”. Визначено, що формами територіального устрою є адміністративно-територіальний устрій, спеціальні та вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, зони надзвичайних екологічних ситуацій, категорії земель з чітким визначенням правового режиму кожної з таких категорій, економічне та інші види районування та планування території держави. Адміністративно-територіальний устрій є однією з форм територіального устрою

держави, відповідно до якого утворюються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, вирішуються численні управлінські та інші питання.
3. Результати аналізу еволюції адміністративно-територіального устрою України свідчать, що система адміністративно-територіального устрою в минулому формувалася „стихійно” знизу, часто визначаючись характером відносин місцевого самоврядування і власності різних суб’єктів (міст, окремих володарів, династій тощо) на певну територію (в племінних державах, Київській Русі) та періоди свідомого (згори) формування мережі адміністративно-територіальних одиниць на основі певних державних чи національних інтересів. Основи державної політики формування адміністративно-територіального устрою на українських землях почали складатись починаючи з ХV ст. Це була переважно політика метрополій щодо анексованих земель, розміри і конфігурація адміністративно-територіальних одиниць на українських землях у складі інших держав здебільшого визначались їх розмірами та інтересами, вирізняючись непропорційністю і політичною заангажованістю.
Порівняння структури адміністративно-територіального устрою за різні періоди та їх статистичне узагальнення показує, що адміністративні центри і межі адміністративно-територіальних одиниць змінюються повільніше, ніж сама політико-правова сутність державного управління та адміністративного права. Доведено, що основним фактором змін в державному устрої є політичний аспект, а фактором інерції – система адміністративно-територіальних одиниць.
4. Аналіз сучасного стану системи адміністративно-територіального устрою України дав змогу визначити і теоретично обґрунтувати її переваги та недоліки, серед яких основними є:
– конституційне закріплення системи адміністративно-територіального устрою;

– законодавча неврегульованість правового статусу адміністративно-територіальних одиниць, процедур вирішення питань у сфері адміністративно-територіального устрою;
– розташування у багатьох випадках на території міст інших міст, а також сіл, селищ як окремих адміністративно-територіальних одиниць (характерно для Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей), а також існування населених пунктів, територія яких відокремлена від основної (титульної) території адміністративно-територіальної одиниці вищого рівня, так званих анклав (як приклад можна навести м. Славутич, яке розташоване на території Чернігівської області, а адміністративно підпорядковане Київській області);
– збереження, всупереч статті 133 Конституції України, серед адміністративно-територіальних одиниць таких їх категорій, як селище міського типу, сільрада, а також селищна рада та міська рада.
За результатами аналізу встановлено, що недоліки у системі адміністративно-територіального устрою негативно впливають на вирішення питань соціально-економічного розвитку, державного управління, забезпечення відповідно до Конституції та законів України гарантій місцевого самоврядування тощо.
5. Дослідивши проблему правового статусу міст із спеціальним статусом (п. 16 частини першої статті 92 та частина третя статті 133 Конституції України), встановлено, що такий статус можуть мати не тільки Київ і Севастополь, а і Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса та Львів. На основі вивчення зарубіжного досвіду дано визначення Столичного регіону як нового самостійного адміністративно-територіального утворення – до його складу має увійти ряд міст і районів Київської області, визначено концептуальні засади формування Столичного регіону. Доведена необхідність внесення змін до Конституції України в частині конституційного закріплення формування Столичного регіону, уточнення системи його адміністративно-територіального устрою, визначення
особливостей організації діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Столичного регіону, законодавчого врегулювання питань щодо надання статусу міст із спеціальним статусом Севастополю, Харкову, Донецьку, Дніпропетровську, Одесі та Львову, а також викладення у новій редакції Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ”.
6. Визначено основні тенденції, позитивні й негативні наслідки проведення адміністративно-територіальної реформи в зарубіжних країнах, надано пропозиції щодо використання позитивного досвіду Україною.
7. Встановлено та визначено основні причини, які не дають змоги територіальним громадам вирішувати проблеми місцевого значення, а саме:
1) на глобальному рівні – нечіткість стратегії розвитку України; часто невиконання нормативно-правових актів; безсистемність законотворчої роботи;
2) на локальному рівні – недосконала бюджетна, податкова та управлінська системи; недосконалий адміністративно-територіальний устрій України; надмірна концентрація повноважень щодо бюджетної та податкової системи на центральному рівні.
8. На основі наукового аналізу чинного законодавства, теоретичного осмислення численних наукових праць, проектів нормативно-правових актів запропоновано концептуальні засади удосконалення системи адміністративно-територіального устрою. До них належать наукові рекомендації щодо:
1) збереження конституційної трирівневої системи адміністративно-територіального устрою країни;
2) усунення факту існування у межах території адміністративно-територіальної одиниці кількох територіальних громад, які б виступали самостійними суб’єктами права на місцеве самоврядування;
3) перегляду статусу територіальної громади як суб`єкта місцевого самоврядування базового рівня;

4) послідовності модернізації статусу місцевих державних адміністрацій, забезпечення перерозподілу повноважень між ними і виконавчими органами місцевих рад; чіткого розподілу повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також розподілу повноважень в системі місцевого самоврядування – для кожного територіального рівня;
5) удосконалення адміністративно-територіального устрою має здійснюватися за принципами:
– забезпечення повсюдності місцевого самоврядування;
– дотримання принципу субсидіарності;
– рівнодоступності всіх громадян України (незалежно від місця їх проживання) до ресурсів розвитку;
– створення умов для ефективного надання послуг населенню та для формування фінансово-економічної бази органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
9. Доведено, що процес удосконалення адміністративно-територіального устрою повинен супроводжуватися формуванням нової нормативно-правової бази місцевого та регіонального розвитку на всіх рівнях нормативно-правового регулювання – конституційному, законодавчому та підзаконному – на засадах єдиної законодавчої ідеології, що має базуватися на незмінних концептуальних засадах та принципах.
10. Запропоновано органам державної влади практичні рекомендації:
1) з метою проведення адміністративно-територіальної реформи слід утворити державну комісію на рівні Президента України, Уряду та Парламенту, до складу якої включити по 1-2 представники від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, громадських організацій, наукових установ областей, районів, міст, селищ, сіл та підготувати план заходів з проведення адміністративно-територіальної реформи;

2) передбачити виконання плану заходів з проведення адміністративно-територіальної реформи двома етапами. На першому етапі – розробити і затвердити концепцію адміністративно-територіальної реформи та програму формування адміністративно-територіальних одиниць і розвитку органів публічної влади, розробити і прийняти конституційні та законодавчі акти з питань проведення адміністративно-територіальної реформи; проаналізувати та оцінити ресурсний потенціал сучасного стану адміністративно-територіальних одиниць, розробити на цій основі механізми, інструменти та типові моделі адміністративно-територіальних одиниць з доведенням до рівня спроможних суб’єктів. На другому етапі має бути проведено апробацію механізмів, інструментів та типових моделей зміни адміністративно-територіальних одиниць;
3) передбачити у Державному бюджеті України на відповідний рік та наступні роки необхідний обсяг субвенцій місцевим бюджетам на проведення адміністративно-територіальної реформи;
4) Міністерству фінансів України під час формування Державного бюджету України на відповідний рік та наступні роки провести вирівнювання видаткової частини місцевих бюджетів (у частині видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів) щодо кожної адміністративно-територіальної одиниці всіх рівнів;
5) ввести Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць України та затвердити Порядок його ведення.
Складна та багатоаспектна проблема дослідження, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертації. Це вимагає подальших досліджень щодо удосконалення спеціального статусу міст, статусу та повноважень органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, удосконалення бюджетного, податкового та земельного законодавства, прогнозу соціально-економічних наслідків реформування адміністративно-територіального устрою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 груд. 2004 р. // Відом. Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
3. Декларація про державний суверенітет України від 16 лип. 1990 року // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
4. Бюджетний кодекс України від 21 черв. 2001 р. // Офіц. вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1291.
5. Земельний кодекс України від 25 жовт. 2001 р. // Офіц. вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2038.
6. Про Автономну Республіку Крим: Закон України 17 берез. 1995 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1995. – № 11. – Ст. 69.
7. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 лип. 1991 р. // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
8. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 трав. 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
9. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квіт. 1999 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
10. Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування: Закон України від 15 лип. 1997 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1997. – № 38 – Ст. 249.
11. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15 січ. 1999 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 79.
12. Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 12 бер. 1981 р. // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1981. – № 12. – Ст. Д79.
13. Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування: Постанова Верховної Ради України від 5 черв. 2003 р. № 939 // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 369.
14. Про відповідальність керівників місцевих органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної політики щодо комплексного розвитку територій: Указ Президента України від 24 квіт. 2003 р. № 365 // Уряд. кур’єр. – 2003. – 04. – 30.04.2003. – № 80 – 81.
15. Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 – 2007 роки: Указ Президента України від 13 груд. 2003 р. № 1433 // Офіц. вісник України. – 2003. – № 51. – Ст. 2663.
16. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 лип. 1998 р. № 810 // Уряд. кур’єр. – 1998. – 07. – 25.07.1998. – № 141 – 142.
17. Про Концепцію державної регіональної політики: Указ Президента України від 25 трав. 2001 р. № 341 // Офіц. вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 983.
18. Рішення Конституційного Суду України від 18 черв. 2002 р. № 12-рп (справа про об'єднання територіальних громад) // Офіц. вісник України. – 2002. – № 26. – Ст. 1233.
19. Рішення Конституційного Суду України від 13 лип. 2001 р. № 11-рп (справа про адміністр.-територ. устрій) // Офіц. вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1327.
20. Авер'янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. – X., 1998. – 40 с.
21. Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. – К., 1999. – 47 с.
22. Авер’янов В.Б. Державне управління в Україні: Навчальний посібник. – К., 1999. – 235 с.
23. Авер’янов В.Б. Проблеми організації виконавчої влади // Правова держава: Щоріч. зб. наук. пр. – Вип. сьомий. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1996. – С. 20 – 29.
24. Агранофф Р. Перспективы развития федеративных отношений в Российской Федерации. – М.: Полит.отношения, 1998. – 346 с.
25. Административное право Украины: Учебник для студ. высших учеб. завед. юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. – Х.: Право, 2003. – 576 с.
26. Адміністративне право України: академ. курс: підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. в 2 т. // В.Б. Авер’янов, О.Ф.Андрійко, Ю.П. Битяк та ін. – К.: Юридична думка, 2004. – Т. 1. – 583 с.
27. Адміністративно-територіальна одиниця АТУ // Юридична енциклопедія: В 6 т. / За ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т. 1. – 346 с.
28. Адміністративно-територіальна реформа на Україні // Українська радянська енциклопедія. – К., 1959. – Т. 1. – 469 с.
29. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: оптимальна модель// За заг. ред. О. І. Соскіна. – К.: Інститут трансформації суспільства, 2007. – 287 с.
30. Адміністративно-територіальний устрій Поділля. Історія та сучасність// М.І. Баюк, В.М. Олуйко, П.Я. Слободянюк та ін.; За заг. редакцією В.А. Смолія, П.Я. Слободянюка. – Хм., 2005. – 176 c.
31. Адміністративно-територіальний устрій України: історія та сучасність // С.М. Бугай, В.А. Граб, В.П. Новик та ін. – К.: Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2002. – 270 с.
32. Адміністративно-територіальний устрій України. Проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення // А.П. Заєць, Н.Р.Нижник, В.П. Новик та ін. – К.: Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2003. – 321 с.
33. Алексеев С. С. Государство и право: Начальный курс. – М.: Юрид. лит., 1993. – 176 с.
34. Алексеев С. С. Проблемы теории государства и права. – М.: Юрид.лит., 1979. – 412 с.

35. Андресюк Б. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. – К., 1997. – 78 с.
36. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні. – К., 1999. – 48 с.
37. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади. К., 2004. – 300 с.
38. Балакірєва Р. С. Конституційне право України: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 145 с.
39. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – X., 1996. – 398 с.
40. Батанов О. В. Суб’єкти відповідальності у місцевому самоврядуванні: питання теорії і практики // Держава і право: Зб. наук. пр. – Вип. 19. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 182 – 188.
41. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Адміністративне право: Загальна частина. – X., 1997. – 137 с.
42. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. – 2003. – № 4.
43. Буценко А. К вопросу районирования Украины. – Х.: Госиздат Украины, 1925. – 36 с.
44. Войтков В. Карта Украины: кроить и строить. Административно-территориальная перестройка // Власть и политика. – 2002. – 18–24 октября. С. 4 – 5.
45. Вступ до менеджменту: навч. посіб // В.П. Пєтков, О.О. Соломенчук, С.В. Пєтков. – Запоріжжя: Вид-во Запорізького юрид. ін-ту, 2001. – 158 с.
46. Вюртенбергер Т., Колиско Р. Деякі концептуальні положення реформування організації державної влади: регіональний аспект. Програма Tacis Європейського Союзу, травень 2001. – 62 с.
47. Вюртенбергер Т. Німецька модель кооперації між рівнями державної організації // Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав – членів Європейського Союзу. – К., 2005. – 83 с.

48. Гизевиус С. Политика местного самоуправления в ФРГ. – Фонд Фридриха Эберта. – 1995. – 46 с.
49. Гладун 3. Поняття і зміст державного управління: адміністративно-правовий аналіз. – Львів, 1996. – 21 с.
50. Гогіна Л. Удосконалення адміністративно-територіального устрою України в контексті наукового і кадрового забезпечення // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: Зб. наук. праць. – К.: Національна академія державного управління при Президентові України, 2005. – С. 401 – 409.
51. Головченко В., Карпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. – 1998. – № 3.
52. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: основні категорії і поняття. – К., 1998. – 108 с.
53. Голосніченко І. П., Сущенко В. Д., Гончарук С. Т. Удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ: Зб. наук. пр. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 192 с.
54. Граб В., Білик Ю. Місцеве самоврядування: закони і реальність // Віче. – 1998. – № 5. – С. 15–21.
55. Гриневецький С. Р. Регіональний рух України у контексті європейської інтеграції // Актуальні проблеми державного управління. – 2000. – № 4. – С. 112 – 121.
56. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – 534 с.
57. Гунлікс С. Місцеве самоврядування в Німецькій Федеральній системі. – 64 с.
58. Гусарев С. Д, Калюжний Р. А, Колодій А. М. Основи держави і права: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997. – 124с.
59. Данилишин Б. М. Реформи вже не зупинити! Про концептуальні аспекти столичного регіону // Столичний регіон. – 2003. – № 1. – С. 20 – 28.

60. Дейві К. Адміністративно-територіальне управління в Україні: аналітична записка експерта Університету Бірмінгема, школа державної політики. – К., 2000. – 73 с.
61. Делія Ю.В. Правові основи місцевого самоврядування в Україні: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2003. – 20 с.
62. Державне регулювання розвитку регіонів та територіальних одиниць // Збірн. наук. праць Донецького держ. ун-ту управління. – Донецьк, 2006. – 216 с.
63. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. пос. // Н. Р. Нижник., С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. – К.: Українська Академія державного управління при Президентові України, 2002. – 164 с.
64. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація // За ред. Н. Р. Нижник.¬¬¬ – К.: УАДУ при Президентові України, – К., 1997. – 448 с.
65. Державне управління в умовах адміністративної реформи в Україні // За заг. ред. Н.Р. Нижник та О.Д. Крупчана. – К.: Вид. дім „Ін-Юре”, 2002. – 121 с.
66. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики // За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2003. – 384 с.
67. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування: наукова доповідь. – К., 1999. – 50 с.
68. Децентрализация: эксперименты и реформы / Под ред. Т. Хорвата. – Будапешт, ОСI/LGІ, 2000. – 484 с.
69. Дністрянський М. С. Адміністративно-територіальний устрій України: історична ретроспектива // Україна в політико-географічному вимірі. – Львів, 2000. – 310 с.
70. Дністрянський М.С. Перспективи вдосконалення територіального політико-адміністративного устрою України: методологічні і прикладні аспекти // Регіональна економіка. – 1997. – № 2. – С. 92 –101.

71. Долішній М. Нові підходи до територіального управління // Уряд. кур’єр. – 2002. – № 38.
72. Долішній М. Чим більше інновацій, тим швидший розвиток // Столичний регіон. – 2003. – №1. – С. 36–38.
73. Доценко А. І. Адміністративно-територіальний устрій та розселення в Україні. – К.: РВПС України НАН України, 2003. – 76 с.
74. Журавський В. Щодо реформи адміністративно-територіального устрою // Право України. – 2005. – № 8. – С. 16 – 18.
75. Загальна теорія держави і права: Підр. для студ. юрид. спец. вищих навч. зал. // За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 158 с.
76. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К., 1997. – 236 с.
77. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
78. Заєць А. П. Територіальна організація влади в Україні // Українсько – Європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – К.: Тасіs, 2001. – Том 1. – Вип. 2. – С. 39 – 69.
79. Заставний Ф. Д. Українські етнічні землі. – Львів: Світ, 1993. – 176 с.
80. Зілер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. – Київ: Основи, 1996. – 45 с.
81. Івченко А. Містечка України. Довідник. К.: НВП „Картографія”, 2000. – 184 с.
82. Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку. – К.: Атіка, 2003. – 683 с.
83. Історія України // За ред. Ю. Зайцева. – Львів, 1996. – 488 с.
84. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні. – Київ, 1997. – 45 с.
85. Кампо В. М. Українські реформи: політика і право. – К., 1994. – 29 с.

86. Кампо В. М., Нижник Н. Р., Шльоер Б. П. Становлення нового адміністративного права України. – К.: Вид.-й дім „Юридична книга”, 2000. – 59 с.
87. Коваленко А. А. Конституційно-правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: питання теорії та практики // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 1997. – 20 с.
88. Коваленко В.В., Юлдашев О.О. Громадські організації в Україні: взаємодія між трьома секторами. – К.: МАУП, 2007. – 224 с.
89. Коваленко В. В., Юлдашев С.О. Недержавне судочинство в Україні. – К.: МАУП, 2006. – 168 с.
90. Коваленко І. Земля чи округ // Українське слово. – К., 2002. – Част. 42.
91. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління. – Х.: Вид-во НУВС, 2004. – 420 с.
92. Ковальчук Т., Тулуб С. Від областей до країв. Реформа територіального устрою як необхідний крок демократичного розвитку / Уряд. кур’єр. – 2002. – № 181. – С. 11 – 12.
93. Колишко Р. А. Децентралізація публічної влади в унітарній державі: Автореф. дис. ... юрид. наук: 12.00.07 – К., 2003. – 15 с.
94. Колишко Р. А. Місцеве та регіональне самоврядування як принцип європейського конституційного права // Вісник Київського університету. Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К. – 2000. – Вип. 18 ( ч. 2). – С. 45 – 50.
95. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво та місцеве самоврядування. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 300 с.
96. Коломийчук В. С. Соціально-економічний розвиток адміністративного району в умовах перехідної економіки. – 2001. Т.: Укрмедкнига. – С. 27 – 45.
97. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підруч. – К.: Юринком Інтер, 1999. – 736 с.
98. Конотопцев О. С. Еволюція адміністративно-територіального устрою Наддніпрянської України // Актуальні проблеми державного управління. – 1999. – № 1. – С. 24 – 35.
99. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Инфра, 1997. – 816 с.
100. Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, США, Япония, Индия. – М., 2006. – 608 с.
101. Конституції нових держав Європи та Азії. – К.: Право, 1996. – 544 с.
102. Конституційне право України // За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 675 с.
103. Конституційне право України //За ред. В. Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 486 с.
104. Конституційне право України: Підручник для студ. вищих навч. зал. // За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К.: Вид.-чий дім „Ін Юре”, 2002. – 544 с.
105. Конституція України: Наук.-практ. коментар. К.: Вид.-чий дім “Ін Юре”, Х.: Право, 2003. – 695 с.
106. Копиленко О. Л. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу. – К.: Таксон, 2002. – 342 с.
107. Копиленко О. Л. Крим як невід’ємна складова частина України: правові аспекти. – К.: Таксон, 2002. – 35 с.
108. Копиленко О., Копиленко М. Межі компетенції: проблеми правового статусу Криму, пошук варіантів // Політика і час. – 1996. – № 11. – С. 47 – 52.
109. Копиленко О. До проблеми правового статусу Автономної Республіки Крим // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 41 – 50.
110. Копиленко О. Проблеми правового статусу Автономної Республіки Крим у рішеннях Конституційного Суду України // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 2. – С. 32 – 42.

111. Копиленко О. До проблеми правового статусу Меджлісу і Курултаю кримськотатарського народу // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4. – С. 49.
112. Копиленко О. Готовність чи безпорадність (чи здатне українське законодавство розв’язувати гострі проблеми АР Крим) // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 2. – С. 35.
113. Копиленко О. Л. Конституція Автономної Республіки Крим: проблеми прийняття, затвердження, реалізації. – К.: Таксон, 2001. – 362 с.
114. Корнієнко М. І. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії і практики // Українське право. – 1995. – С. 68–77.
115. Корнієнко М. І. Місцеве самоврядування. – Київ, 1997. – 63 с.
116. Корнієнко М.І. Місцеве самоврядування в Україні: концептуальні проблеми // Місцеве самоврядування в Україні. Історія. Проблеми. Пропозиції. – Київ, 1994. – 85 с.
117. Коротич О. Б. Адміністративно-територіальне реформування України // Актуальні проблеми державного управління. – 2003. – № 2. – С. 74 – 81.
118. Котюк В. О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
119. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. – К.: Інститут економіки і господарського права, 1998. – Ч. 1. – 88 с.
120. Кравченко В. В. Статут міста: утопія чи реальність // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1–2. – С. 36 – 37.
121. Кравченко В. В., Пітцик М. В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права): Навч. посіб. – К., 2001. – 125 с.
122. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – Київ, 1999. – 673 с.
123. Кравченко В. І. Територіальний устрій та місцеві органи влади Україні. – К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 1995. – 62 с.

124. Кравчук Л. М. Управління територіями в умовах розбудови демократичної правової держави // Актуальні проблеми управління територіями в Україні. – К., 1993. – С. 69–76.
125. Крегул Ю. І. Конституційне право України: Навч. посіб. – К.: КНТЕУ, 2003. – 238 с.
126. Крип’якевич І. П. Історія України. – Львів, 1990. – 519 с.
127. Курас І. Держава повинна бути унітарною // Зеркало недели. – 1999. – № 2 (223). – С. 11.
128. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: Моногр. – Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2004. – 340 с.
129. Кушніренко О. Г., Слінько Т. М., Веніславський В. Ф. Конституційне право України в схемах і дефініціях: Навч. посіб. для студ юрид. вузів та факультетів. – Х.: Торнадо, 2003. – 328 с.
130. Мамутов В. К. Чи потрібний Україні поділ на 25 областей? // Актуальні проблеми управління територіями в Україні. – К., 1993. – С. 75-81.
131. Матвієнко А. С. Конституційні зміни – в ім’я дієвого місцевого самоврядування // Голос України. – 2004. – 25 грудня.
132. Міста України // В. М. Князєв, В. І. Луговий, В. П. Новик та ін. – К.: Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2004. – 463 с.
133. Менеджмент у державному управлінні: навч. посібн. // В.П. Пєтков, О.О. Соломенчук, С.В. Пєтков. – Запоріжжя: Вид-во Запорізького юрид. ін-ту, 2001. – 303 с.
134. Муніципальне право України // За ред. В.Ф.Погорілка, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 350 с.
135. Муніципальний рух в Україні: новий етап розвитку. – К.: Логос, 2002. – 560 с.
136. Невелєв О. М. Впорядкування адміністративно-територіального устрою та вдосконалення системи управління для зміцнення місцевого самоврядування в Україні: Пропозиції для обговорення. – К.: НДІСЕП, 2002. – 24 с.

137. Нижник Н.Р. Види державно-управлінських відносин // Державне управління: теорія і практика. – К., 1998. – 59 с.
138. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К., 1995. – 207 с.
139. Нижник Н.Р. Державне управління в Україні: мета реформування // Український правовий часопис. – Київ, 1999. – С. 20-27.
140. Новий етап розвитку місцевого самоврядування, реформування житлово-комунального господарства в Україні // Матер. ІХ Всеукр. муніцип. слухань “Житлово-комунальна реформа – першочергове значення місцевого та регіонального розвитку”. – К.: Атіка, 2004. – 610 с.
141. Новик В. П. Адміністративно-територіальний устрій України: процес формування, розвитку та удосконалення: // Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку: Зб. тезів доповідей міжн. наук.-практ. конф. Київ, 28–29 квіт. 2006 р. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – С. 20–22.
142. Новик В. П. Децентралізація управління в країнах Європи // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – № 1–2 (9–10). – С. 273 – 278.
143. Новик В. П. Поняття адміністративно-територіального устрою в Україні // Держава і право: Зб. наук. пр. – Вип. 38. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – С. 301 – 308.
144. Новик В. П. Правове регулювання адміністративно-територіального устрою та механізми його удосконалення // Право України. – 2008. – № 1. – С. 103 – 106.
145. Новик В. П. Правові аспекти сучасної системи територіальної організації влади // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження: Матер. щоріч. загальноінстит. наук.-практ. конф. Одеса, 31 жовт. 2006 р. – Одеса: ОРІДУ НАДУ при Президентові України, 2006. – С. 254 – 257.

146. Новик В. П. Рівні організації публічної влади: права та компетенція // Актуальні теоретико-ме¬тодологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю. Київ, 28 травня 2004 р. – К.: НАДУ при Президентові України, 2004. – Т. 1. – С. 112 – 113.
147. Новик В. П. Система адміністративно-територіального устрою України: swot – аналіз // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – № 3 (23). – С. 70 – 78.
148. Новик В. П. Сучасний стан адміністративно-територіального устрою та шляхи його вдосконалення // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2004. – № 2. – С. 43 – 49.
149. Новик В. П. Формування адміністративно-територіальної структури України: історичні реалії та сучасні проблеми: Зб. наук. пр. НАДУ при Президентові України. – 2004. – Вип. 2. – С. 18 – 32.
150. Новик В. П., Нижник Н. Р. Перспективи вдосконалення системи територіальної організації влади // Адміністративно-територіальна реформа в Україні: оптимальна модель. – К.: Інститут трансформації суспільства, 2007. – С. 142 – 147.
151. Нудельман В. І. Вдосконалення адміністративно-територіального устрою України // Регіональна економіка. – 2001. – № 3. – С. 126 – 130.
152. Нудельман В. І., Олещенко В.І. Перспективи реформування адміністративно-територіального устрою України: Зб. тез доповідей міжн. наук.-практ. конф. „Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку”. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – С. 17 – 20.
153. Олуйко В. Удосконалення адміністративно-територіального устрою як необхідний крок адміністративної реформи // Управління сучасним містом. – 2004. – №1/ 1– 3 (13). – С. 36–43.
154. Основи держави і права: навч. посібн. // Забарний Г.П., Калюжний Р.А., Шкарупа В.П. – К., 2001. – 240 с.

155. Остапенко О.І., Остапенко Л.О. Адміністративно-правове забезпечення захисту права власності в Україні. – Львів: Видавництво ЛДУВС України, 2007. – 146 с.
156. Остапенко О.І., Люблін В.Д. „Адміністративно-правові відносини в умовах адміністративної реформи”. – Львів: Видавництво ЛДУВС України, 2007. – 118 с.
157. Остапенко О.І. Адміністративно-правовий захист встановленого порядку в Україні. – Львів: Видавництво ЛДУВС України, 2008. – 345 с.
158. Пархоменко В. Історичні корені місцевого самоврядування в Україні // Аспекти самоврядування. – 1998. – № 1. – С.9–14.
159. Пащенко В. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: декларації та реалії, проект “Україна”. – http://dialogs.org.ua/ru/material/full.
160. Пєтков С.В. Ефективний менеджмент в органах внутрішніх справ. – Сімферополь: Таврія, 2004. – 564 с.
161. Пирожков С., Павлюк А. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: актуальні питання методології та практики // Економіка України – 2005. – № 7. – С. 4 – 14.
162. Полонська – Василенко Н. Д. Історія України: 1900-1923 рр. – К., 1992. – 136 с.
163. Погорілко В. Ф. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 138 с.
164. Попадюк Н. Административно-территориальная реформа и ее результаты // Вопросы экономики. – 2004. – № 5 – С. 59 – 73.
165. Порш М. Про автономію України. – К., 1913. – 40 с.
166. Принципи Європейської Хартії місцевого самоврядування // За ред. Кравченка В.В. – К.: Видавництво Ради Європи, 2000. – 92 с.
167. Проблеми удосконалення організаційно-правового механізму реалізації виконавчої влади в Україні: Наук. доповідь // За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2006. – 48 с.

168. Проблеми трансформації територіальної організації влади: Зб. матер. та докум. // Наук. редактор: М. О. Пухтинський. – К.: Атака, 2005. – 852 с.
169. Пряхін Є. В. Адміністративно-правове регулювання і забезпечення дотримання правил благоустрою населених пунктів в Україні // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Львів, 2007. – 20 с.
169. Пухтинський М. О. Конституційно-правові нариси становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1. – С. 18 – 26.
170. Регіональна виконавча влада України: історія і сучасність //Н.Р. Нижник, В.П. Новик, С.А. Романюк та ін. – К.: Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2007. – 407 с.
171. Ресурси розвитку. Адміністративна реформа в Україні. – К.: Логос, 2002. – 308 с.
172. Реформа для людини: Зб. матер. про шляхи реалізації адміністр.-територіальної реформи в Україні. – К.: Секретаріат Кабінету Міністрів України, 2005. С. – 238 с.
173. Реформа публічної адміністрації в Україні: Проекти концепції та законів // Упоряд.: І. Б. Коліушко, В. П. Тимощук. – К., 2005. – 192 с.
174. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. – К., 1998. – 364 с.
175. Рибалка І. К. Історія України. – Ч.1: Від найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття. – Х., 1995. – 448 с.
176. Ричка В. М. Про характер соціальних конфліктів у Київській Русі // Український історичний журнал. – 1993. – № 2. – С. 28 – 37.
177. Розвиток місцевого самоврядування в Україні: правовий моніторинг і правова політика // Доповідь Моніторингової і Правової комісій Конгресу місцевих та регіональних влад України на пленарному засіданні третьої сесії Конгресу місцевих та регіональних влад України 5-го грудня 2003 р. // За заг. ред. В. М. Тихонова. – К., 2003. – 42 с.

178. Розвиток місцевого самоврядування в Україні: стан, проблеми, перспективи. – К.: Логос, 2002. – 211 с.
179. Сало І. Як "перекроювали" Польщу та Чехію // Газета “День”, 20 липня 2005.
180. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі // За заг. ред. Я. Гонцяжа. – К.: УАДУ, 2001. – 163 с.
181. Самостійність місцевих влад та розподіл повноважень між ними. – К.: Логос, 2002. – 194 с.
182. Самсонов В. М. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Х., 1991. – 117 с.
183. Селіванов А. О. Будуємо нову державу. – К., 1997. – 255 с.
184. Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. – Т.: Книжк.-журн. вид-во „Тернопіль”, 1996. – 68 с.
185. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник // Пер. з рос.. – Х.: Консум, 2001. – 185 с.
186. Скомороха В. Є. Адміністративна реф