Аль Бірави Омар. Глобалізація і прогресивна трансформація вільних економічних зон України

Короткий опис

Аль Бірави Омар. „Глобалізація і прогресивна трансформація вільних економічних зон України” : Дис... канд. наук: 08.05.01 2005

Аль-Берави Омар.Глобалізація і прогресивна трансформація вільних економічних зон України.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Донецький національний університет, Донецьк, 2005.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних підходів і напрямків прогресивної трансформації вільних економічних зон України відповідно до національної економічної стратегії з визначенням концептуальних основ місця країни в системі світогосподарських зв'язків і урахуванням впливу глобалізації на господарську модель і глобальну конкурентоспроможність країни.
Визначено, що моделювання національної економіки у світогосподарських зв'язках через ВЕЗ національного значення, що володіють інтегральним характером, вимагає вибору базової одиниці. Такою базовою одиницею є поняття національних відтворювальних ланцюгів і відтворювальних ядер. У зв'язку з цим виявлено фактори, взаємодія яких впливає на визначеність преференцій і режим їхнього використання суб'єктами світового господарства.
У дисертації розроблено теоретико-методологічні основи формування механізму трансформації зон зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності України, запропоновано методологію формування мережного інвестиційного проекту як основи прогресивної трансформації СЕЗ України.

В результаті проведеного дослідження здійснено вирішення важливої наукової задачі обгрунтування доцільності і напрямів трансформації зон зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності України в умовах глобалізації. Висновки, які можна зробити на основі дослідження, полягають у наступному:

Глобалізація трансформує економічні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, зокрема в системі міжнародних зв'язків. Запропонований підхід до визначенняглобалізаціїяк форми міжнародної конкуреції надає можливість розглядати внутрішню і зовнішньоекономічну політику країн як комплекс системних, взаємодоповнюючих дій щодо використання та нарощування конкурентних переваг. Обґрунтування і узагальнення концептуальних основ дослідження місця країни в глобальному середовищі, впливу глобалізації на джерела економічного розвитку і господарську модель країни дозволить підвищити рівень її глобальної конкурентоспроможності.
Сучасний етап світового економічного розвитку зробив визначальним фактор економічного розвитку країни, наявності в ній потенціалу сталого розвитку, що означає необхідність ініціювання розробки, виробництва і реалізації нових продуктів. Такі фактори прямо впливають на рівень глобальної конкурентоспроможності країни. Базовою при розробці зовнішньоекономічної стратегії (інноваційної моделі розвитку) в умовах глобалізації є національна стратегія, відповідно до якої важливе значення надається вільним економічним зонам в контексті розвитку національної економіки як повноцінного глобального конкурента.
Основою нового розуміння поняттявільних економічних зоняк частини економічної системи країни, яка має преференції різного характеру і режим їх використання суб'єктами світового господарства, у зв'язку з визначенням основних векторів глобальної конкурентоспроможності країни стає цільова спрямованість у вигляді мети-концепту, що є відношенням і функцією структури світового господарства та рівня розвитку країни. Інтегрально це відношення виражається базовою національною стратегією, орієнтиром якої є певний соціальний і господарський тип країни. Основою базової стратегії є поняття національної економіки”, що означає здатність до включення в світогосподарські зв'язки й одержання частки світового доходу через відтворення ресурсів нації; здатність керувати інтернаціоналізованими відтворювальними циклами (за допомогою ВЕЗ); проводити незалежну політику за рахунок володіння конкурентними перевагами (що ефективно використовуються ВЕЗ); приймати участь у глобальній конкуренції.
Розроблені методологічні основи країнового аналізу” вільних економічних зон на базі формування рівня глобальної конкурентоспроможності дозволили проаналізувати ступінь включення вільних економічних зон різних країн до системи світогосподарських зв'язків з погляду на ефективність функціонування таких зон в національних економічних системах. Результат показав, що зміст поняття вільна економічна зона” постійно розвивається і є конкретно історичним. Тому досвід ефективно функціонуючих ВЕЗ певних типів історично конкретної країни недоцільно автоматично переносити в іншу.
Оцінка результативністі функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку України в системі глобальної конкурентоспроможності країни показала, що, незважаючи на негативні тенденції, обумовлені недоліками господарського механізму та недосконалістю організаційно-правової бази СЕЗ, існують значні потенційні можливості щодо поширення участі України в глобальному економічному середовищі через зони зі спеціальним режимом економічної діяльності. Дослідження залежності економічного зростання Донецької області і приросту надходжень у держбюджет від залучення іноземних інвестицій в СЕЗ і ТПР дозволяє зробити висновок щодо доцільності їх функціонування.
Результати дослідження СЕЗ України з вищевідзначених положень вказують на необхідність їх трансформації, визначення напрямків і механізму такої трансформації. У зв'язку з цим у дисертації розроблено теоретико-методологічні основи формування механізму трансформації спеціальних економічних зон України через формування мережного інвестиційного проекту як основи прогресивної трансформації СЕЗ України.
Обґрунтована необхідність національної господарської ідентифікації - виділення факторів виняткового національного значення дозволила дослідити, що для України такими факторами є поняття національних відтворювальних ланцюгів і відтворювальних ядер. Таким чином, моделювання національної економіки у внутрішніх і світогосподарських зв'язках через функціонування ВЕЗ національного значення та інтегрального характеру вимагає їх трансформації на основі переходу до мережної корпоративної форми організації виробництва, що базується на національних відтворювальних ланцюгах.
Методологічні підходи до формування запропонованого проекту являють собою систему правил: об'єднання й упорядкування підприємств у технологічний ланцюг за критерієм максимізації корпоративної ефективності; прогнозування поведінки підприємств технологічних ланцюгів; застосування загальностатистичних методів до нового об'єкту дослідження корпорації, що базується на мережному інвестиційному проекті.
Викладені пропозиції щодо напрямків трансформації СЕЗ України, полягають у реалізації стратегії економічного розвитку з урахуванням господарської і соціальної моделей країни, подоланні дефіциту внутрішніх інвестиційних ресурсів, необхідності припинення їх розпилення й концентрації на ключових, проривних точках зростання, посиленні інтегрованості національної економіки, залученні іноземного капіталу в національні відтворювальні ланцюги, підвищенні конкурентоспроможності національної економіки і розширенні національного економічного простору в рамках глобальної системи.