Алісов Євгеній Олександрович. Проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні

Короткий опис

Алісов Євгеній Олександрович. Проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2006

Алісов Є.О.Проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2006.
Дисертацію присвячено питанням правового регулювання грошового обігу в Україні. У роботі визначається поняття фінансово-правового інституту грошового обігу й предмет його регулювання суспільних відносин, які виникають у сфері організації функціонування безперервного руху грошей в економіці країни. Вивчаються питання сутності, ознак та структури грошового обігу як об’єкта фінансово-правового регулювання. Досліджуються також проблеми становлення й розвитку грошової системи України як організаційно-правової форми грошового обігу, її склад та структура, етапи й особливості проведення грошової реформи в Україні, викладено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів.

За результатами дослідження в дисертації наведені теоретичні узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми дійовості й відповідності застосовуваних державою принципів, методів й типів правового регулювання сутності, структурі та тенденціям розвитку грошового обігу задля удосконалення й підвищення ефективності фінансової діяльності держави.
У висновках формулюються основні результати дослідження, найзначніші положення, пропозиції по вдосконаленню правового регулювання грошового обігу, окреслено проблеми, вирішення яких може сприяти підвищенню ефективності здійснення фінансової діяльності держави, зокрема:
1. Гроші, виникнувши як явище приватноправове, внаслідок їх особливої значимості і виконуваної ролі для держави й суспільства перетворилися в об’єкт, регульований публічно-правовими нормами, яким властивий жорсткий імперативний характер.
2. Грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання являє собою безперервний рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі й розрахунки в економіці. Він являє собою не тільки особливий економічний процес, але й складає особливу сферу суспільного відтворення, де цей процес проходить. Дійове правове регулювання грошового обігу неможливе без урахування й упорядкування таких рівнобіжних проявів регульованого об’єкта, а також існуючого взаємозв’язку між ними.
3. Суспільні відносини, що пов’язані з організацією і функціонуванням грошового обігу є різновидом фінансових правовідносин, оскільки вони: 1) виникають із приводу встановлення і впровадження в економіку і забезпечення функціонування там специфічних вартісних еквівалентів грошей, без яких у сучасних умовах неможливо уявити саму фінансову діяльність держави; 2) є не просто формою прояву організуючого впливу держави на процеси суспільного відтворення з метою створення і функціонування централізованих і децентралізованих фондів коштів, в основі якого лежить практичне застосування функцій і форм грошей, а є їх владно-майновим фундаментом; 3) з огляду на особливе значення грошових форм і функцій грошей, використовуваних державою з метою організації фінансової діяльності стосуються як кожного окремо узятого фонду коштів, так і усієї їх системи в цілому.
4. Фінансово-правовий інститут грошового обігу являє собою певну сукупність взаємопов’язаних фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей у різних формах їх матеріального буття, з одного боку, та у відповідних сферах, секторах, площинах і каналах руху в економіці з другого. Зовнішньою формою фінансово-правового інституту виступає відповідне законодавство, особливістю якого є багаторівнева структура та відсутність достатнього ступеня зовнішньої систематизації, з одного боку, та досить високий рівень внутрішньої систематизації з другого.
5. Реалізація в Україні двох форм грошового обігу пов’язана з формуванням трьохрівневої системи правового регулювання. Перший рівень утворюють норми Конституції України, які є основою для розвитку спеціального законодавства, що регулює грошовий обіг. Другий рівень складають спеціальні закони, деталізація змісту яких здійснюється на третьому рівні, що охоплює нормативні акти Президента України, КМУ, НБУ, Мінфіну України, інших міністерств і відомств. Остання група актів законодавства деталізуючи чи доповнюючи норми законів, безпосередньо визначає можливості застосування відповідних форм грошових розрахунків, порядок і умови їх реалізації.
6. Імперативний метод правового регулювання, який охоплює грошовий обіг і як особливий економічний процес, і як сферу суспільного відтворення, де цей процес проходить, має за мету створення необхідних і достатніх умов їх функціонування. Держава, здійснюючи фінансову діяльність, за допомогою права створює організоване середовище, яке передбачає наявність відповідних органів, необхідних інструментів, способів, засобів, правил, стандартів і процедур. Це зумовлює згідно специфіці фінансово-правового регулювання поділ грошового обігу в залежності від площин руху грошей на: 1) емісійну роботу центрального банку, і 2) організацію розрахунково-касових і кредитних відносин в економіці країни.
7. Державні й інші органи, які забезпечують процес грошового обігу, утворюють певні системи (інфраструктури), у прямій залежності від секторів і каналів руху грошей в економіці: 1) ринкову, і 2) публічно-фінансову, які постійно взаємодіють між собою, забезпечуючи безперервність грошового обігу.
8. Сучасній економіці притаманна імперативна форма організації національних грошових систем. Однак, існують деякі видові відмінності в їх будові. Основною ознакою сучасної імперативної форми грошової системи є законодавчо оформлена жорстка централізація емісії грошових знаків, яка в сучасних умовах покладається на центральні банки держав. Чинна національна грошова система України побудована саме на таких засадах.
9. Специфіка грошової реформи в Україні полягала в тому, що її головною метою було не перетворення старої радянської, а утворення нової української національної грошової системи як форми організації грошового обігу в країні, а сам грошовий обіг і як процес, і як сфера суспільного відтворення мав бути перетвореним відповідно до такої форми, а не виникнути як нове явище.
10. Провідна роль в організації і функціонуванні сучасних імперативних грошових систем належить державній монетній регалії, як привласненому державою виключному праву на створення (випуск у обіг) грошей, а встановлена відповідно до цього права система юридичних норм є особливою правовою формою, яка становить органічну частину фінансово-правового інституту грошового обігу, так зване «Емісійне право». Відбиттям такого привласненого права є відповідний правовий режим застосування грошей в економічних відносинах, який можна охарактеризувати як офіційну моновалютність, тобто використання виключно випущених державою грошових знаків (офіційної валюти). Діаметрально протилежним правовим режимом застосування грошей в економічних відносинах є полівалютність, коли закон допускає рівноцінне використання багатьох валют, які випускаються в обіг децентралізовано.
11. Централізм в управлінні грошовим обігом визначає певний комплекс застосовуваних державою регулятивних прийомів і засобів, у тому числі і правових, які забезпечують досягнення бажаного для суспільства результату стабільного механізму товарообміну і розрахунків. Комплекс інструментів кредитної політики держави змінив у сучасних умовах правовий характер гарантій коштів на поточних рахунках у банках й інших фінансово-кредитних установах з приватного на публічний. Природа централізованої грошової системи не може допустити існування не ліцензованих державою форм організації розрахунків і товарообміну, якими, у більшості випадків є сучасні електронні платіжні системи (чи так звані системи електронної комерції).
12. Створення попиту в суспільстві на законні платіжні засоби базується на праві держави стягувати податки, яке разом з її монетною регалією визначає різноспрямовані, але взаємозалежні вектори фінансової діяльності держави, що покликані забезпечити функціонування всього господарського механізму країни.
13. Разом із центральним банком грошовий апарат держави утворюють й інші органи, які здійснюють різні функції, зміст і спрямованість яких визначаються соціально-економічною, матеріально-технічною і юридичною складовими механізму грошового обігу. Грошовий апарат є організаційною формою реалізації керуючої підсистеми, яка включає поряд з регуляторними установами й інші елементи. До них можна віднести функції, компетенцію і застосовувані методи роботи державних чи інших уповноважених органів, що регулюють і контролюють грошову систему. Перелік вищевказаних уповноважених органів, їх функції, компетенція, а також можливі методи діяльності відображаються і закріплюються в нормативних актах як правовій формі регулятивно-управлінської діяльності держави у сфері організації і функціонування грошової системи. Сукупність таких правових норм також необхідно розглядати як елемент відповідної керуючої підсистеми.
14. Платіжна організація є базовим елементом платіжної системи, оскільки являє собою організатора системи суспільних відносин по здійсненню переказу грошей в межах платіжної системи, залучає до її роботи членів платіжної системи, які разом з нею утворюють апарат платіжної системи і є складовою національної системи органів, що сприяють організації та функціонуванню грошового обігу в Україні. Суспільні відносини, що виникають при проведенні переказу грошей входять до складу платіжної системи тільки у тій своїй частині, які складаються між платіжною організацією та членами платіжної системи, тобто коли вони існують в межах платіжного апарату. З огляду на це, учасників платіжної системи краще було б визначити як її клієнтів, що більше відповідає характеристиці статусу таких суб’єктів та їх відношення до платіжної системи.