Андрущак Євгенія Михайлівна. Регулювання процесів банкрутства підприємств у перехідній економіці України

Короткий опис

Андрущак Євгенія Михайлівна. Регулювання процесів банкрутства підприємств у перехідній економіці України: дисертація канд. екон. наук: 08.02.03 / Львівський національний ун- т ім. Івана Франка. - Л., 2003

Андрущак Євгенія Михайлівна. Регулювання процесів банкрутства у перехідній економіці України”. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2003.
У дисертаційній роботі проведено пошук шляхів удосконалення регулювання банкрутства підприємств в умовах перехідної економіки України на державному рівні та на рівні підприємства. Уточнено понятійний апарат, класифіковано та систематизовано причини банкрутства українських підприємств. Проаналізовано динаміку показників банкрутства в Україні, визначено основні тенденції їх змін. Удосконалено моделі антикризового управління та санації підприємств. Розроблено модель для визначення рівня загрози банкрутства українських підприємств, а також методики визначення доцільності реалізації окремих фінансових рішень. Запропоновано організаційно-економічні підходи до регулювання банкрутства на державному рівні.

У дисертації розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення регулювання банкрутства на рівні конкретного суб’єкта господарювання і держави в цілому.
До основних наукових і практичних результатів, які одержані в дисертації та містять формулювання розв’язаної наукової проблеми, належать:

У період трансформації економічної системи України до ринкових умов господарювання особливого значення набуває регулювання проблеми банкрутства підприємств, оскільки механізм банкрутства повинен діяти в напрямі перерозподілу обмежених ресурсів в економіці на користь ефективніших власників, підвищуючи результативність національної економіки шляхом її структурної перебудови. Система банкрутства та підтримки підприємств перебуває в Україні на стадії становлення, тому часто порушуються основні принципи її функціонування, низка питань у цій сфері ще остаточно не врегульована.
На основі огляду наукових праць та аналізу практики з питань неплатоспроможності і банкрутства підприємств уточнено терміни банкрутство”, санація”, реорганізація”, удосконалено моделі антикризового управління та санації підприємств, які діють в умовах перехідної економіки.
Аналіз економічної ситуації, що склалась навколо банкрутства українських підприємств, дав змогу визначити і систематизувати основні причини виникнення кризи на підприємствах, дослідити взаємозв’язки між ними, запропонувати деякі шляхи їх подолання.
Негативні макроекономічні зрушення початкового етапу переходу України до ринку зумовили виникнення великої кількості збиткових підприємств, у зв’язку з цим зростала дебіторська і кредиторська заборгованість у галузях економіки. В результаті кількість порушених справ про банкрутство мала стійку тенденцію до збільшення. Зворотний процес розпочався у 2001 р. Це свідчить про те, що у зв’язку з стабілізацією економічної ситуації Україна виходить на певний оптимальний щорічний рівень банкрутств. Зростання питомої ваги кредиторів - суб’єктів господарювання у структурі ініціаторів порушення справ про банкрутство, в якій до останнього часу переважали податкові органи, означає, що у світлі нового законодавства про банкрутство кредитори змінили своє ставлення до можливостей врегулювання взаємовідносин з боржниками із застосуванням судових процедур. Зусилля державних органів влади на цьому етапі повинні бути спрямовані на створення сприятливих умов для санації неплатоспроможних підприємств і підвищення рівня задоволення вимог кредиторів.

Потрібною є діагностика кризових явищ на підприємствах. Аналіз системи показників, які для цього використовують, а також методик передбачення банкрутства, розроблених зарубіжними та вітчизняними дослідниками, дав змогу запропонувати модель для визначення рівня загрози банкрутства українських підприємств, засновану на порівнянні фактичних значень фінансових показників підприємства з їх нормативними значеннями.
Санація підприємств є важливою ланкою економічної політики держави. Оздоровлення підприємства і відновлення його платоспроможності часто є кращим шляхом розв’язання проблеми неплатежів, як з макроекономічного погляду - в цілому для держави, так і з мікроекономічного - для боржників і кредиторів. Запропоновані методики визначення своєчасності та виваженості прийняття фінансових рішень стосовно збільшення статутного фонду акціонерного товариства шляхом збільшення номінальної вартості акцій, а також використання фінансового ліверіджу порівняно з додатковою емісією акцій дозволять підвищити ефективність санаційного менеджменту на підприємстві. Особливої уваги заслуговує такий організаційно-економічних захід у рамках санації підприємства, як реорганізація. Проведене дослідження дозволило виділити позитивні та негативні аспекти її реалізації.
Прийнятий у червні 1999 р. Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суттєво удосконалив процедуру банкрутства в Україні, однак він не позбавлений недоліків, шляхи усунення яких запропоновано в роботі. До них можна віднести: концентрацію повноважень санатора і ліквідатора в однієї особи; встановлення значної порогової величини вимог до боржника, необхідної для порушення справи про банкрутство; визначення окремих категорій юридичних осіб, до яких неможливо застосувати процедуру банкрутства та ін. Крім того, в роботі запропоновано схему розподілу функцій між Управлінням з питань власності та банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та державною госпрозрахунковою установою Агентство з питань банкрутства”, яка дозволяє уникнути дублювання їх повноважень і підвищити ефективність державного регулювання банкрутства підприємств.
На етапі ліквідації банкрута важливим є питання формування ліквідаційної маси. В роботі удосконалено графічний інструментарій для визначення доцільності реалізації майна банкрута у короткий термін за низькою ціною і розміщення доходів від реалізації залежно від рівня процентних ставок, а також доцільності здачі майна в оренду залежно від розміру орендних платежів та амортизаційних відрахувань.
Зарубіжний досвід регулювання проблеми неспроможності, що вивчається у роботі, можна частково застосувати в умовах України для вдосконалення функціонування національної системи банкрутства і кращого виконання відведеної для неї ролі в економіці.