Антибура Юлія Петрівна Науково-методичне забезпечення шкільної історичної освіти в Україні (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)

Короткий опис

Антибура Юлія Петрівна, аспірант Мелітопольського державного
педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, тема
дисертації: «Науково-методичне забезпечення шкільної історичної
освіти в Україні (кінець ХХ початок ХХІ ст.)», (011 Освітні, педагогічні
науки). Спеціалізована вчена рада ДФ 18.053.008 у Мелітопольському
державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького

Міністерство освіти і науки України
Мелітопольський державний педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
АНТИБУРА ЮЛІЯ ПЕТРІВНА
УДК 373.5.091.2:94(477) «19/20» (043.5)
ДИСЕРТАЦІЯ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ
ОСВІТИ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХХ - ПОЧАТОК ХХІ СТ.)
011 Освітні, педагогічні науки
Подається на здобуття ступеня доктора філософії.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Антибура Ю. П.
Науковий керівник: Коробченко Ангеліна Анатоліївна, доктор історичних наук, професор
Мелітополь - 2020 р.

ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ВСТУП
РОЗДІЛ 1 НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ЯК ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Стан наукової розробки та джерельна база дослідження
1.2 Методологічні засади та понятійно-термінологічний апарат
1.3 Етапи становлення та розвитку науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти в Україні наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття
Висновки до Розділу 1
РОЗДІЛ 2. ГЕНЕЗА НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ НАПРИКІНЦІ ХХ - НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
2.1 Підходи та методи викладання історії в школі
2.2 Трансформація та оновлення навчальних програм
2.3 Становлення шкільних історичних курсів та підручників в незалежній Україні
Висновки до Розділу 2
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ДОСВІДУ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ
3.1 Нормативно-правове забезпечення та Концепції шкільної історичної освіти
3.2 Урок історії в контексті Нової української школи Висновки до Розділу 3
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ 

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У дисертації на основі аналізу нормативно-правових актів, що регулювали систему загальної середньої освіти наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., архівних матеріалів, навчально-методичної та педагогічної літератури, освітянської періодики, визначено та охарактеризовано етапи становлення і розвитку науково- методичного забезпечення шкільної історичної освіти, визначено чинники впливу на його трансформацію, розглянуто науково-методичні підходи до викладання історії в школах України, окреслено перспективи використання набутого досвіду в умовах НУШ.
Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. Окремі аспекти науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти були об’єктом уваги вчених-істориків та вчителів-практиків. Проте активізувались такі дослідження з проголошенням незалежності України в 1991 році. Загальні педагогічні праці окреслюють мету та завдання середньої освіти, наводять загальні методи та прийоми навчання. Практичні аспекти навчання історії докладно описані в посібниках з методики викладання. З кінця 90 -х років ХХ ст. з’являються ґрунтовні монографії, присвячені оновленню змісту шкільної історичної освіти. Зміни останніх років (основні положення Законів України «Про освіту» «Про загальну середню освіту», програми з історії для закладів загальної середньої освіти 2013-2019 рр. тощо) залишились практично поза увагою дослідників.
Виокремлено чотири основні групи джерел з дослідження проблеми науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти в Україні наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст.: архівні матеріали, нормативно-правові акти, спеціалізована друкована продукція, освітянська періодика. Особливу цінність має фонд 166 ЦДАВО України, що містить накази, документи засідань колегії МОН України, доповідні записки. На жаль, документи останнього десятиріччя МОН України до архіву на зберігання не передаються.
Означено основні визначення базового понятійно-термінологічного апарату: методи навчання, методика навчального предмета, навчальна програма, навчальний посібник, підручник, освіта, зміст освіти, мета навчання, науково- методичне забезпечення історичної освіти.
2. Надано структурно-функціональну характеристику поняття «науково-
методичне забезпечення історичної освіти» - сукупність нормативних документів, методичної літератури й дидактичних матеріалів, засобів та методів навчання, які всебічно забезпечує її ефективне функціонування. Науково-методичне
забезпечення шкільної історичної освіти включає в себе такі структурно - функціональні складові як: нормативні документи (інструктивно-методичні листи МОН України, державні стандарти освіти, концепції розвитку історичної освіти, навчальні програми, методичні рекомендації), навчальні видання (підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, інструкції до практичних робіт та занять, навчальних проєктів тощо), аудіовізуальні та педагогічні програмові засоби навчання.
3. Визначено та охарактеризовано шість етапів трансформації сучасного науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти:
1) 1989-1992 рр. - в умовах розпаду СРСР і здобуття Україною незалежності виокремлюється самостійний курс історії України. В оновленій програмі проголошується звільнення від «білих плям» історії. Починають видаватися нові підручники, проте будуються вони ще на теоретичних засадах радянської історіографії;
2) 1992-1996 рр. - проголошується відхід від формаційного підходу, в методиці викладання історії наголос робиться на цивілізаційному підході. В програму введено вимоги щодо дослідницько-пошукових вмінь. В цей період створюється перше покоління підручників з історії, що акцентують увагу саме на українській громадянській позиції та почуттях патріотизму;
3) 1996-2005 рр. - програма з всесвітньої історії відокремлюється від програми з історії України. Вводиться 12-бальна система оцінювання, у зв’язку з чим переглядаються й критерії оцінювання навчальних досягнень з історії;
4) 2005-2009 рр. - перехід школи на 12-річний термін навчання. Створення нових програм для 12-ти річної школи;
5) 2009-2016 рр. - скасовується 12-річний термін навчання. Створюються нові редакції навчальних програм. Вперше окремою та обов’язковою складовою програми стають практичні заняття;
6) 2016-2019 рр. - початок впровадження концепції Нової української школи. Прийняття нового Закону України «Про освіту». Розроблення і затвердження стандартів базової середньої освіти на компетентнісній основі. Оновлення навчальних програм відповідно до компетентнісного підходу. Створення принципово нового для української школи інтегрованого курсу «Історія: Україна і світ».
Кожен з цих етапів характеризується оновленням програм, змінами підручників та принципово новими підходами до методики викладання історії. Проблема науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти залишається актуальною й сьогодні. Виходячи із сучасного суспільно- політичного становища в країні: окупації частини території, операції об’єднаних сил на східних кордонах, має підвищитись роль саме історичної шкільної освіти для виховання громадянина, свідомістю якого складно маніпулювати за допомогою викривлення історичних фактів.
4. Виявлено чинники, що впливали на трансформацію науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти були: соціально -політичні - необхідність легітимізувати українську незалежність, становлення нового нормативно¬правового забезпечення; економічні - неспроможність молодої країни відразу забезпечити школи новими підручниками; науково-педагогічні - перехід на нові підходи (культурологічний, цивілізаційний, особистісно-орієнтований, компетентнісний).
На першому етапі трансформацій (1989-1992 рр.) великий вплив на зміст історичної освіти мали глибокі соціально-політичні та економічні зміни, що розгорнулися в Україні після розпаду СРСР. Цей етап характеризується, зокрема, збереженням навчального предмету «Історія СРСР» в українських школах.