АНТИКРИЗОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ОЛЕШКО АННА АНАТОЛІЇВНА

УДК 338.242.4:338.124.4

АНТИКРИЗОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант
Гончаров Юрій Вікторович,
доктор економічних наук, професор

Ірпінь – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИЗ ЯК ОБ’ЄКТУ РЕГУЛЮВАННЯ 15
1.1. Категоріальний аппарат та типологізація криз 15
1.2. Еволюція методології дослідження економічних криз 34
1.3. Модифікації циклів і криз в умовах постіндустріально-інформаційної трансформації 60
1.4. Взаємозв’язок циклів і криз різної природи походження 84
Висновки до розділу 1 96
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ………………………………………………...100
2.1. Роль держави у подоланні кризових процесів……..................................100
2.2. Сучасна парадигма антикризового регулювання національної економіки 107
2.3. Антикризові програми і плани як засіб регулювання національної економіки 119
2.4. Ідентифікація регульованих чинників циклічного розвитку та кризових станів національної економіки 136
Висновки до розділу 2 154
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЦИКЛІЧНИХ І КРИЗОВИХ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ. 161
3.1. Вплив глобальних кризових процесів на розвиток економіки України 161
3.2. Роль заощаджень та інвестицій у процесах циклічної динаміки 185
3.3. Фінансові чинники подолання криз та стимулювання економічного зростання 200
3.4. Інфляційні процеси та їх вплив на циклічність економічного розвитку… 233
3.5. Інновації як ключовий фактор подолання кризових явищ 251
3.6. Трансформація секторальної структури та циклічна динаміка ВВП 259
Висновки до розділу 3 274
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ АНТИКРИЗОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 281
4.1. Антикризова політика України у 1991–1999 роках 281
4.2. Державне регулювання економіки України у 2000 – першій половині 2008 року 296
4.3. Антикризове регулювання національної економіки у другій половині 2008–2009 роках 306
4.4. Антикризове регулювання економіки України у контексті економічних реформ 2010–2012 років 318
Висновки до розділу 4 328
РОЗДІЛ 5. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ АНТИКРИЗОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ 333
5.1. Концепція антикризового регулювання національної економіки 333
5.2. Міждержавне антикризове регулювання та його вплив на функціонування національних економік 350
5.3. Імплементація концепції антикризового регулювання в умовах постіндустріально-інформаційної трансформації 359
Висновки до розділу 5 369
ВИСНОВКИ 375
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 383
ДОДАТКИ 412

ВСТУП

Актуальність теми. Ключовою характеристикою економічного розвитку національних господарств є активізація кризових процесів, зростання їх повторюваності, глибини протікання та зниження рівня керованості. Сучасні кризові процеси супроводжуються безпрецедентним падінням реального ВВП, зростанням державного боргу та бюджетного дефіциту, зниженням інвестиційної та інноваційної активності. Зазначене зумовлює необхідність розробки ефективних важелів стимулювання стійкого економічного розвитку та пошуку оптимальної моделі антикризового регулювання національної економіки.
Основи теорії державного регулювання, визначення ролі держави у подоланні кризових явищ закладені у роботах Дж. М. Кейнса, М. Кондратьєва, С. Кузнеця, К. Маркса, А. Маршала, У. Мітчела, П. Самуельсона, М. Туган-Барановського, М. Фрідмана, Г. Хаберлера, Є. Хансена, Й. Шумпетера.
Наукові розробки у сфері пошуку оптимальної моделі державного регулювання та формування ефективної антикризової політики знайшли відображення у роботах таких українських вчених як О. Алимов, О. Амоша, Ю. Бажал, В. Бесєдін, В. Бодров, В. Бородюк, З. Варналій, О. Власюк, А. Гальчинський, В. Геєць, Ю. Гончаров, А. Гриценко, В. Грушко, А. Даниленко, М. Денисенко, М. Долішній, М. Довбенко, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, І. Жиляєв, Б. Кваснюк, В. Кузьменко, І. Лукінов, Ю. Макогон, І. Малий, Б. Маліцький, С. Мочерний, В. Найдьонов, В. Ніколаєв, Б. Панасюк, Ю. Пахомов, В. Семиноженко, Д. Стеченко, А. Сухоруков, В. Соловйов, О. Терещенко, В. Федоренко, А. Філіпенко, Ю. Харазішвілі, А. Чумаченко, А. Чухно, Л. Шинкарук, Г. Яловий. Проблемам впливу антикризової політики на процеси циклічності економічного розвитку присвячені роботи зарубіжних вчених А. Акаєва, М. Артіса, С. Глазьєва, Р. Грінберга, А. Грінспена, Л. Грініна, Ф. Кідланда, С. Классенса, П. Кругмана, А. Медісона, У. Уайт, М. Шимаї, В. Полтеровича, Е. Прескота, Дж. Сапіра, Дж. Стігліца, Ю. Яковця.
Поряд із наявністю вагомих наукових праць, нові тенденції, специфічні особливості та унікальні за природою походження сучасні кризові явища, засвідчили наявність ряду невирішених проблем теорії, методології і практики антикризового регулювання. Це стосується, по-перше, теоретичного обґрунтування та вибору ефективної моделі антикризового регулювання. Економічна криза в Україні та повільна відновлювальна макроекономічна динаміка 2010–2012 років виявили низьку ефективність діючої антикризової політики. До сьогодні не вироблено ефективних методологічних підходів до державного регулювання та швидкого реагування на можливі негативні сценарії розвитку економіки у передкризовий, кризовий і посткризовий періоди. По-друге, відсутні дієві механізми активізації інноваційного чинника висхідної циклічної динаміки, вплив якого на економічне зростання є визначальним. По-третє, реалізація реформістських змін в усіх сферах суспільного життя вимагає наукового обґрунтування їх впливу на економічне зростання у довгостроковій перспективі. Недооцінка ролі антикризового регулювання в економічних стратегіях національних держав призводить до безсистемності прийняття управлінських рішень, їх ситуативного і слабкого впливу на подолання кризових явищ.
Необхідність вирішення окреслених вище наукових проблем зумовили вибір теми, мети та завдань дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення і рекомендації, що викладені в дисертації, є складовою частиною науково-дослідних робіт:
– Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України „Обґрунтування механізму передбачення кризових ситуацій та розроблення антикризових заходів державної економічної політики України” (номер державної реєстрації 0111U006027) – особисто автором запропоновано концептуальні засади антикризового регулювання національної економіки та обґрунтовано післякризові пріоритети формування постіндустріально-інформаційної економіки;
– Державної навчально-наукової установи „Академія фінансового управління” Міністерства фінансів України „Державна політика у сфері фінансової безпеки в умовах реформування системи управління державними фінансами України” (номер державної реєстрації 0112U003359) – у частині розробки механізму проактивної політики у сфері фінансів реального сектору економіки в умовах економічної депресії;
– Національного університету державної податкової служби України „Економічний механізм збільшення податкових надходжень від суб’єктів господарювання” (номер державної реєстрації 0102U002786) – здобувачем запропоновано методологічні підходи щодо активізації впливу регулюючої функції податків на макроекономічну динаміку шляхом зниження податкового навантаження на ВВП;
– Національного університету державної податкової служби України „Механізм нарощування потенціалу підприємства” (номер державної реєстрації 0107U012255) – здобувачем підготовлено наукові матеріали щодо впливу заощаджень та інвестицій на розвиток підприємництва й подолання кризових процесів в економіці України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад антикризового регулювання національної економіки та практичних рекомендацій, спрямованих на його удосконалення.
Відповідно до поставленої мети у роботі вирішуються наступні завдання:
– узагальнити підходи відомих представників різних теоретичних шкіл щодо причин виникнення криз та дати їм авторську оцінку;
– розглянути модифікації економічних циклів національних господарських систем в умовах формування постіндустріально-інформаційного суспільства;
– визначити роль держави у процесах регулювання циклів і криз та окреслити понятійно-категоріальний апарат антикризового регулювання національної економіки;
– виявити переваги та недоліки практичного застосування неоліберального і кейнсіанського підходів у державному регулюванні з урахуванням реалій глобальної фінансово-економічної кризи 2008–2009 років;
– проаналізувати антикризові програми і плани національних господарств та дати оцінку їх ефективності щодо подолання кризових явищ;
– виокремити економічні цикли та їх фази у розвитку України як незалежної держави;
– виявити чинники циклічності розвитку національної економіки та проаналізувати їх вплив на економіку України у різних фазах економічного циклу;
– дослідити генезис та проаналізувати практику антикризового регулювання від моменту становлення системи державного регулювання економіки України (1991 р.) до періоду започаткування економічних реформ та посткризового пожвавлення (2010–2011 рр.);
– розробити концепцію та на її основі механізм антикризового регулювання національної економіки;
– надати практичні рекомендації щодо розробки й застосування інструментарію антикризового регулювання економіки України в умовах активізації кризових процесів у глобальній господарській системі та з урахуванням постіндустріально-інформаційної трансформації.
Об’єктом дисертаційного дослідження є кризові явища в національній господарській системі та економічні й управлінські відносини, що виникають у процесі антикризового регулювання.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади антикризового регулювання національної економіки.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. При проведенні дисертаційного дослідження використані наступні методи: ідеалізації (для конструювання парадигми антикризового регулювання національної економіки), аксіоматичний (для визначення вихідних положень теорії циклів і криз та їх регулювання), історико-логічний (для дослідження генезису та зарубіжного досвіду антикризового регулювання національної економіки, здійснення ретроспективного огляду теоретичних основ і еволюції постановки проблем циклічності економічного розвитку та економічних криз); узагальнень та наукової абстракції (для формування та розкриття понятійно-категоріального апарату досліджуваної проблеми); аналізу і синтезу (для виявлення причинно-наслідкових зв’язків кризових явищ); декомпозиції (для дослідження динаміки ВВП за елементами його структури на стадіях виробництва, формування доходів та розподілу); системного підходу (для розробки концепції, механізму антикризового регулювання та дослідження чинників циклічності економічного розвитку); економіко-математичного моделювання, експертних оцінок, статистичні (для дослідження економічних циклів у національній економіці та визначення основних чинників, що впливають на їх параметри); графічні (для наочного зображення макроекономічних процесів у динаміці циклічного розвитку).
Інформаційною базою дослідження є наукові доробки вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем економічних криз і їх регулювання, законодавчі, нормативно-правові акти та програмні документи органів державного управління, довідкова література, статистичні та аналітичні матеріали Державної служби статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міжнародного валютного фонду, Ради Європи, Ради Співдружності Незалежних Держав, Всесвітнього економічного форуму, Організації Об’єднаних Націй тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті виконаного дослідження вирішено важливу науково-прикладну проблему методології та практики антикризового регулювання національної економіки, які спрямовані на посилення антикризового потенціалу, формування стійкої до зовнішніх і внутрішніх збурень господарської системи, упередження, запобігання та подолання негативних наслідків кризових процесів.
Вперше:
– розроблено механізм антикризового регулювання національної економіки, функціонування якого забезпечує комплементарне поєднання регулюючих важелів залежно від фази економічного циклу, що дозволяє: 1) зменшити глибину і тривалість фази рецесії за рахунок реактивного регулювання (зокрема, проведення експансивної грошово-кредитної, стимулюючої податкової та інвестиційної політики, підтримки зайнятості, оптимізації бюджетного дефіциту та зменшення боргового навантаження на економіку тощо); 2) наростити антикризовий потенціал у фазі експансії за допомогою превентивного регулювання, що передбачає створення фінансових резервів на основі прогнозування майбутньої кризи, стимулювання трансформації сировинно-експортної структури у високотехнологічну, активізацію внутрішнього попиту на вітчизняну продукцію та проведення активної політики імпортозаміщення;
– доведено, що регульованому соціально-економічному розвитку іманентні стійкі взаємозв’язки між циклами і кризами різної природи походження, що дало можливість виокремити й диференціювати чотири складові сучасної кризи, ранжирувані за масштабністю (від вищого до нижчого): 1) криза переходу до постіндустріально-інформаційної економіки; 2) криза Кондратьєвського циклу та формування шостого технологічного укладу; 3) глобальна фінансово-економічна криза; 4) криза національної економіки;
удосконалено:
– теоретико-методологічні підходи до антикризового регулювання національної економіки у частині розробки концепції, головна ідея якої полягає у циклічному застосуванні двох типів регулювання: 1) реактивного, що здійснюється у фазі рецесії з метою усунення або мінімізації негативних наслідків кризи; 2) превентивного, що здійснюється у фазі експансії для формування антикризового потенціалу, упередження і нейтралізації негативних проявів та симптомів майбутньої кризи. Реалізація концепції уможливлює формування у довгостроковій перспективі стійкої до зовнішніх і внутрішніх збурень національної економіки постіндустріально-інформаційного типу;
– понятійно-категоріальний апарат економічної науки шляхом тлумачення понять:
„антикризове регулювання національної економіки”, яке розглядається як діяльність органів державного управління, що спрямована на упередження, недопущення та мінімізацію негативних наслідків криз з метою забезпечення стійкого економічного розвитку;
„антикризовий потенціал національної економіки”, що розглядається як сукупність усіх засобів, резервів та ресурсів, які можуть бути мобілізовані для протистояння кризовим процесам, усунення та/або мінімізації руйнівних наслідків кризи;
– еволюційний підхід до періодизації розвитку державного регулювання економіки України, що дозволило виявити чотири етапи антикризового регулювання, кожен з яких відрізняється обраною моделлю і масштабами державного втручання, специфікою реалізації антикризової стратегії і програми. Аналіз ефективності антикризового регулювання на кожному з етапів дозволив обґрунтувати доцільність застосування кейнсіанської доктрини, реалізація якої передбачає активну участь держави в інвестиційному, інноваційному та соціальному стимулюванні економічного зростання;
– організаційно-економічні підходи до розробки і реалізації антикризових програм в Україні на основі застосування принципу узгодженості та ітеративної взаємодії з довгостроковою стратегією соціально-економічного розвитку, що надасть регулюючим процесам системного характеру та дозволить підвищити рівень інституційної якості й ефективності системи антикризового регулювання національної економіки;
– напрями реалізації антикризової політики України в частині обґрунтування необхідності активізації інноваційних чинників економічного зростання, трансформації сировинно-орієнтовної промислової структури у високотехнологічну, розширення внутрішнього попиту й виробництва інноваційної продукції, що дозволить прискорити перехід національної економіки до підвищувальної фази Кондратьєвського циклу;
одержали подальший розвиток:
– систематизація криз шляхом їх класифікації з урахуванням сучасних постіндустріально-інформаційних трансформацій, внаслідок яких виникають нові типи і види кризових явищ, за такими ознаками: рівнем, місцем, причинами, характером виникнення, масштабами охоплення, об’єктом економічних відносин, ступенем керованості, характером змін системи, тривалістю, прогнозованістю, сферою поширення;
– виявлення модифікацій глобального та національних економічних циклів і криз, які полягають у їх синхронізації та прискоренні ланцюгового трансферу поміж країнами, що дозволило розробити антикризові заходи щодо підвищення стійкості і зниження залежності економіки України від зовнішньоекономічних шоків шляхом зменшення частки низькотехнологічних експортно-орієнтовних галузей та посилення контролю за іноземними інвестиціями;
– ідентифікація регульованих та нерегульованих чинників циклічності розвитку економіки України на основі виокремлення та аналізу двох завершених економічних циклів (1991–1999 рр. та 2000–2009 рр. відповідно). Це дозволило розробити антикризові важелі, спрямовані на коригування параметрів регульованих чинників, спроможних забезпечити прискорення темпів економічного зростання у третьому економічному циклі, фаза посткризової депресії якого розпочата у 2010 році;
– обґрунтування закономірностей синхронізації інноваційних і економічних циклів та криз в економіці України, що дозволило запропонувати шляхи виходу національної економіки на траєкторію довгострокового економічного зростання за рахунок формування стійких до зовнішніх збурень інноваційних точок росту, активізація яких у кризових умовах може компенсувати можливі втрати економіки від різких коливань зовнішньоекономічної кон’юнктури сировинних ринків.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково обґрунтованих рекомендацій антикризового регулювання національної економіки на основі проактивного інноваційно-орієнтованого механізму економічної політики із комплементарним впровадженням регулюючих підойм превентивного і реактивного спрямування.
Рекомендації автора використані у практичній діяльності:
– Міністерства фінансів України – при розробці фінансового механізму надання державних преференцій інноваційно активним підприємствам високотехнологічного сектору економіки (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 20.09.2011 р.);
– Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України – при розробці напрямів удосконалення антикризового регулювання, спрямованого на упередження, недопущення та мінімізацію негативних наслідків криз з метою забезпечення стійкого розвитку економіки України (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження № 2/560 від 12.12.2012 р.);
– Державної навчально-наукової установи „Академія фінансового управління” Міністерства фінансів України – при розробці антикризових інструментів у сфері фінансів реального сектору (довідка № 77002/1355 від 16.10.2012 р.);
– Київської обласної державної адміністрації – при розробці і реалізації плану антикризових заходів у 2009-2011 роках, спрямованих на оздоровлення економіки Київської області (довідка № 11-19-13698 від 25.05.2012 р.);
– Товариства „Знання” України – при організації просвітницької діяльності з питань регулюючих функцій органів державного управління у кризових умовах (довідка № 135 від 07.09.2012 р.);
– Національного університету державної податкової служби України – при підготовці навчально-методичних матеріалів та викладанні дисциплін „Національна економіка” (довідка № 2905/01-12 від 08.10.2012 р.), „Державне регулювання” (довідка № 2911/01-12 від 08.10.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що використані в дисертації і виносяться на захист, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на міжнародному нобелівському економічному форумі „Світова економіка ХХІ століття: цикли та кризи” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); міжнародному науковому симпозіумі „Научное наследие Саймона Кузнеца и перспективы развития глобальной и национальных экономик в ХХI веке”, (м. Київ, 2011 р.); міжнародному науково-практичному семінарі „Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів в умовах глобалізації” (м. Запоріжжя, 2011 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції „Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття” (м. Київ, 2010 р.); міжнародних науково-практичних конференціях: „Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва” (м. Ірпінь, 2008 р.), „Генезис інституційної системи транзитивних економік” (м. Чернівці, 2008 р.), „Інститут вищої освіти та його вплив на регіональний розвиток України: соціокультурні, економічні та правові аспекти” (м. Ірпінь, 2008 р.), „Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України”, (м. Ірпінь, 2008 р.); „Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів” (м. Київ, 2008 р.), „Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік” (м. Ірпінь, 2009 р.), „Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін” (м. Тернопіль, 2009 р.), „Сучасні виклики для України у сфері політики, економіки та права в умовах глобалізації” (м. Ірпінь, 2010 р.), „Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів” (м. Варшава, Польща, 2010 р.); „Формування стратегії науково-технічного, екологічного і соціально-економічного розвитку суспільства” (м. Тернопіль, 2012 р.) та інших.
За результатами участі у міжнародних наукових заходах опубліковано наукові статті, доповіді або тези доповідей.
Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 39 наукових праць, загальним обсягом 34,2 друк. арк., із них: індивідуальна монографія (18,3 друк. арк.), колективнa монографія (особисто автору належить 0,7 друк. арк.), 22 публікації у наукових фахових виданнях, у тому числі одна у співавторстві, та 15 – в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 430 сторінок комп’ютерного тексту. Основний зміст роботи викладено на 375 сторінках. Дисертація містить 50 таблиць, із них 4 займають 5 окремих сторінок, 77 рисунків, з них 2 – на окремих сторінках, 8 додатків розміщено на 19 сторінках, список використаних джерел включає 310 найменувань, розміщених на 29 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та розробці концепції антикризового регулювання і її впровадження у практику управління національним господарством.
Основні теоретико-методологічні та практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Встановлено, що криза є закономірним процесом та рушієм еволюційних і революційних змін в соціальному, науково-технічному, економічному, духовному житті людства. Трактування природи і причин виникнення кризи різноманітні, проте їх можна систематизувати за чотирма напрямами:
1) екзогенний – дослідники цього напряму причиною економічного циклу і криз визначають коливання зовнішніх факторів (глобальні екологічні зміни, революції, міграція населення, психологія людини);
2) ендогенний – економічний цикл і кризи спричиняють внутрішні фактори (інвестиції, споживання та ін.);
3) синергетичний – новітній підхід, що розкриває циклічний рух та кризові стани системи на основі принципів самоорганізації і передбачає посилення трансформаційного потенціалу всередині самої системи, у процесі взаємодії її елементів;
4) синтетичний – синтезує положення екзогенного, ендогенного та синергетичного підходів.
З-поміж означених підходів найбільш прийнятним до застосування є синтетичний, оскільки він дозволяє досліджувати природу складних кризових процесів як елемента механізму динамічного розвитку соціально-економічних систем з урахуванням специфічних ситуативних чинників.
2. На основі аналізу визначено, що протягом останніх десятиліть глобальний та національні цикли і кризи зазнали суттєвих модифікацій, основними з яких є синхронізація національних економічних циклів, збільшення тривалості економічних підйомів та зменшення періодів економічних спадів, нарощування ланцюгового трансферу криз, посилення взаємодії фінансових і економічних циклів, внаслідок якої кризи поглиблюються та набувають характеру фінансово-економічних, посилення впливу неекономічних чинників (інституційних, екологічних, недосконалості інформації) на економічний цикл, згладжування глобальних економічних циклів та зростання взаємозалежності національних економік.
На характер протікання кризових явищ також вплинути процеси структурного переформатування секторів і сфер національних господарських систем у напрямі зростання частки виробництва послуг у ВВП, зокрема фінансових, що призвело до поглиблення нестійких станів фінансових ринків та їх відносної відокремленості від функціонування реальної економіки.
3. Обґрунтовано, що як об’єкт антикризового регулювання, залежно від різновиду, типу, природи походження, масштабів та особливостей протікання, криза має певний рівень керованості та передбачуваності, що дозволило класифікувати кризи з урахуванням можливостей регулюючого впливу і специфічних особливостей, зумовлених сучасними процесами постіндустріально-інформаційної трансформації за такими ознаками: рівнем, місцем, причинами, характером виникнення, шириною охоплення, ступенем керованості, характером змін системи, прогнозованістю, об’єктом економічних відносин, сферою поширення.
4. Доведено, що регульованому соціально-економічному розвитку іманентні стійкі взаємозв’язки між циклами і кризами різної природи походження. Різні види і типи циклів та криз у суспільному розвитку взаємодіють шляхом резонансного взаємовпливу. Такий взаємозв’язок виявляється у ієрархічній конструкції кризових процесів: цивілізаційна криза – криза вікових циклів – Кондратьєвська криза – економічна криза – фінансова криза.
Сучасні кризові явища характеризуються співпадінням у часі чотирьох криз, ранжируваних за масштабністю (від вищого до нижчого): 1) криза переходу до постіндустріально-інформаційної економіки тривалістю близько 50 років; 2) криза Кондратьєвського циклу та формування шостого технологічного укладу тривалістю 5–7 років; 3) глобальна фінансово-економічна криза; 4) криза національної економіки. Посилення тенденції до одночасного розгортання криз у різних секторах соціально-економічної системи та на різних рівнях глобальної економіки призводить до утворення негативного синергетичного ефекту, але одночасно з виходом із кризового стану можливе комплексне оновлення елементів взаємопов’язаних систем за умови ефективного антикризового регулювання.
5. У понятійно-термінологічному контексті антикризове регулювання національної економіки визначено як діяльність органів державного управління, спрямована на упередження, недопущення та мінімізацію негативних наслідків криз з метою забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку. Антикризове регулювання національної економіки є інтегрованим напрямом державного регулювання і передбачає створення антикризового потенціалу як сукупності усіх резервів, засобів та ресурсів, що можуть бути мобілізовані для протистояння, усунення та/або мінімізації руйнівних наслідків кризи.
6. Основною методологічною проблемою антикризового регулювання національної економіки є обґрунтування вибору моделі та визначення масштабів втручання держави в процеси циклічної динаміки. Аналіз застосування в історичній ретроспективі двох протилежних доктрин державного регулювання – кейнсіанської та неоліберальної дозволив виявити такі негативні наслідки останньої: послаблення керованості економічних процесів; збільшення технологічного розриву між високорозвиненими країнами та рештою світу; зростання економічної нерівності населення; формування слабо керованого фінансового сектору; послаблення взаємозв’язку фінансового і реального секторів економіки, відносно автономне функціонування фінансової сфери; неможливість уникнути та/або мінімізувати наслідки кризових ситуацій, скорочення періодичності настання фінансових криз та посилення їх руйнівних наслідків.
Методологічно визнання кейнсіанської теорії у її новій якості як домінуючої в економічній політиці держави обумовлене необхідністю активізації участі держави у подоланні кризових процесів та стимулювання ефективного попиту.
7. Теоретичний аналіз циклічних процесів національної економіки дозволив виявити циклічні та кризові чинники та виокремити регульовані (заощадження та інвестиції, людський капітал, нерівність доходів, фінансові, інфляційні), частково регульовані (інновації та науково-технічний прогрес, демографічні, інституційні), нерегульовані (екологічні та глобальної економічної динаміки).
Найпотужніший вплив на процеси циклічності спричиняють інновації, що виявляється у таких закономірностях: 1) фаза зародження інноваційних ідей та затухання і старіння попередніх інновацій припадає на кризовий період і період депресії, у який активізується інноваційний потенціал, відбувається консолідація науково-технічного людського ресурсу навколо проблем виходу економіки з депресивного стану; 2) фаза освоєння, поширення і зрілості інновацій синхронізується з висхідною економічною динамікою. Інноваційні та економічні цикли накладаються один на одного, спричиняючи резонансний посилюючий або пом’якшуючий вплив на амплітуду коливань економічних показників.
Для коригування параметрів циклічних і кризових чинників у напрямі посилення їх позитивного впливу на економічне зростання необхідно застосовувати ефективні важелі антикризового регулювання національної економіки.
8. Встановлено, що формування механізму та розвиток антикризового регулювання національної економіки тісно пов’язані з економічними циклами та їх фазами. В економічному розвитку Україна пройшла два завершених економічні цикли (перший – 1991–1999 рр., другий – 2000–2009 рр.) та у 2010 р. перейшла до фази посткризового відновлення економіки.
У період економічного зростання (2000–2008 рр.) стратегія антикризового регулювання була відсутня, що унеможливило формування превентивних заходів, спрямованих на пом’якшення та уникнення окремих негативних наслідків майбутньої кризи. Ключовими причинами довготривалої кризи національної економіки стали:
1) глобальна фінансово-економічна криза, що спричинила скорочення зовнішнього попиту на продукцію промисловості, відтік іноземних інвестицій та дестабілізацію фінансового ринку;
2) сформована протягом 2000–2008 рр. екстенсивна модель економічного зростання та відсутність у цей період структурних реформ, спрямованих на утвердження інноваційної моделі економічного розвитку;
3) структурна деформованість національної економіки, невідповідність структури економіки потребам зовнішнього та внутрішнього ринку, наявність виробничих диспропорцій у промисловому секторі;
4) політична нестабільність, що виявилась у відсутності консолідації політичних сил щодо розробки, прийняття та впровадження антикризових заходів, зорієнтованість антикризової політики на здобуття прихильності електорату всупереч економічним законам та економічній ситуації;
5) неадекватність регулюючих важелів сучасним процесам економічного розвитку, відсутність ефективного методологічного інструментарію превентивного антикризового регулювання.
З огляду на деструкції національної економіки 2008-2009 рр., процеси активізації державного впливу на економічний розвиток, які започатковано в 2010 році, доцільно реалізовувати на основі кейнсіанського підходу, що передбачає вплив на економічне зростання через інвестиційно-інноваційний канал та регулювання зайнятості.
9. Виявлені вади з організації антикризового регулювання національної економіки зумовили необхідність розробки цілісної концепції антикризового регулювання національної економіки, головна ідея якої полягає у доцільності циклічного застосування двох типів регулювання: 1) реактивного антикризового регулювання, що застосовується у фазі рецесії з метою усунення або мінімізації негативних наслідків кризи; 2) превентивного антикризового регулювання, що застосовується у фазі експансії за двома напрямами: формування антикризового потенціалу та упередження і нейтралізація перших негативних проявів майбутньої кризи.
Основними напрямами реалізації концепції у реактивній фазі визначено: стимулювання зайнятості населення та регулювання реальних доходів населення; підтримка реального сектору економіки шляхом зниження податкових ставок, надання податкових преференцій та державного субсидіювання стратегічно важливих виробництв; розширення інфраструктурних інвестиційних проектів; проведення експансивної грошово-кредитної політики; регулювання інфляції; оптимізація бюджетних видатків; регулювання боргового навантаження на економіку та бюджетного дефіциту.
У превентивній фазі регулюючі імперативи наступні: формування антикризового потенціалу національної економіки; прогнозування кризи як наукової основи регулювання у перспективі; трансформація сировинно-експортно-орієнтовної структури в економіку з високим рівнем технологічної укладності, перехід до шостого технологічного укладу в межах Кондратьєвського циклу; активізація ендогенних чинників економічного зростання та формування внутрішнього попиту задля підвищення стійкості і зниження залежності національної економіки від зовнішньоекономічної кон’юнктури.
10. Обґрунтовано, що базисом антикризового регулювання є національна антикризова програма, ефективність реалізації якої залежить від таких чинників як: 1) відповідність стратегії соціально-економічного розвитку країни та сучасним тенденціям постіндустріально-інформаційної трансформації; 2) своєчасність прийняття, що виявляється у превентивному реагуванні на появу перших симптомів кризи; 3) узгодженість з пріоритетними напрямами науково-технічної та інноваційної діяльності; 4) взаємоузгодженість з антикризовою політикою країн – зовнішньоекономічних партнерів та міжнародних і регіональних угрупувань; 5) досяжність поставлених цілей; 6) детальна конкретизація антикризових заходів, механізму та термінів їх реалізації, виконавців, обсягів і джерел фінансування; 7) превалююче спрямування регулюючого впливу на відновлення реального сектору економіки, стимулювання інновацій, активізацію інвестиційної діяльності, збалансування доходної та видаткової частин державного бюджету та зростання рівня реальних доходів населення.
11. Розроблений механізм антикризового регулювання національної економіки забезпечує безперервно-циклічний процес антикризового регулювання національної економіки в усіх фазах економічного циклу. Антикризове регулювання національної економіки має здійснюватись на циклічній основі із комплементарним застосуванням превентивних заходів у фазі експансії, що передбачають накопичення антикризового потенціалу, резервних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів, та реактивних, що застосовуються у фазі рецесії як реакція на негативні прояви, симптоми та наслідки кризи. Внаслідок впровадження механізму можливим є нарощування антикризового потенціалу шляхом активізації впливу інноваційного чинника на процеси посткризового відновлення економіки, що передбачає зниження залежності макроекономічної динаміки від низькотехнологічних експортно-орієнтованих галузей та стимулювання високотехнологічного виробництва з комплементарним впровадженням заходів щодо розвитку внутрішнього ринку й імпортозаміщення та активізації ендогенних чинників зростання.
Перехід до висхідної фази синхронізованих економічного та інноваційного циклу можливий через державне стимулювання розвитку наукового потенціалу та формування високотехнологічного сектору на основі шостого технологічного укладу. У період посткризової депресії пропонується використання антикризової стратегії запуску інновацій, підтримки ефективного попиту та інвестування у базові технології.
У кінцевому підсумку подолання негативних тенденцій та посилення антикризового потенціалу лежить у площині впровадження механізму антикризового регулювання національної економіки, спрямованого на формування стійкої до зовнішніх і внутрішніх шоків постіндустріально-інформаційної економіки на інноваційних засадах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Яковец Ю. В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. / Ю. Яковец. – М. : Наука, 1999. — 448 с.
2. Економічна енциклопедія: у 3 томах / гол. ред. Б. Д. Гаврилишин – К. : Видавничий центр «Академія», 2000. – Т. 1. – 864 с.
3. Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука: в 2 кн. / А. А. Богданов. – М. :Экономика, 1989. – Кн. 1. – 304 с.
4. Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – [3-е изд.]. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 823 с.
5. Гальчинський А. С. Криза і цикли світового розвитку / А. С. Гальчинський. – К. : «АДЕФ-Україна». – 2009. – 392 с.
6. Яковец Ю. Экономические кризисы: неизбежная реальность / Ю. Яковец // Экономические стратегии. – 2004. – № 1. – С. 32–37.
7. Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука: в 2 кн. / А. Богданов. – М. : Экономика, 1989. – Кн. 2. – 352 с.
8. Чернявский А. Д. Антикризисное управление: [учеб. пособие] / А. Чернявский. – К. : МАУП, 2000. – 204 с.
9. Балдин К. В. Антикризисное управление: макро- и микроуровень: учеб. пособ. / Балдин К., Зверев В., Рукосуев А. – [2-е изд., испр.]. – М. : Дашков и К, 2007. – 279 с.
10. Олешко А. А. Класифікація криз у соціально-економічних системах / А. А. Олешко // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 23. – С. 18–21.
11. Полякова О. Чи можна врятувати закарпатський «Титанік»..? / О. Полякова // Деревообробник, 2001. – 18 червня – 1 липня. – № 12(30).
12. Кризові явища у світовій економіці та антикризова політика України / [ред. В. М. Геєць]. – К. : НАН України, ін-т економічного прогнозування, 2002. – 76 с.
13. Яковец Ю. В. Предвидение будущего: парадигма цикличности [монография] / Ю. Яковец. – М., 1992. – 111 с.
14. Барановський О. І. Сутність і різновиди фінансових криз / О. І. Барановський // Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 3–20.
15. Барановський О. І. Сутність і різновиди фінансових криз / О. І. Барановський // Фінанси України. – 2009. – № 6. – С. 3–14.
16. Барановський О. І. Сутність і різновиди фінансових криз / О. І. Барановський // Фінанси України. – 2009. – № 8. – С. 19–32.
17. Олешко А. А. Фінансові кризи в умовах глобалізації економіки: теоретичний аспект / А. А. Олешко // Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва: міжнар. наук.-практ. конф., 27–28 бер. 2008 р.: тези доп. – Ірпінь: Національний університет ДПС України. – С. 280–281.
18. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: [підручник для студ. екон. спец. вищ. закладів освіти] / Григорій Никифорович Климко (ред.). – [4-те вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання-Прес, 2002. – 615 с. – (Серія «Вища освіта ХХІ століття»).
19. Cameron P. The logistics of European economic growth: a note on historical periodization // Journal of European Economic History, n. 1, – 1973. – 145–158 p.
20. Гасанов Р. А. Большие инновационные циклы [Електронний ресурс] / Р. А. Гасанов РАН //Тезисы международной научно-практической конференции. – М., 2007. – Режим доступу: www.ikf2007.ru
21. Чухно А. Сучасна фінансово-економічна криза: природа, шляхи і методи її подолання / А. Чухно // Економіка України. – 2010. – № 1. – С. 4–18.
22. Чухно А. Актуальні проблеми розвитку економічної теорії на сучасному етапі / А. Чухно // Економіка України. – 2009. – № 4. – С. 14–28.
23. Митчелл У. Экономические циклы: проблема и ее постановка / У. Мітчелл; [пер. с англ. Е.Д. Кондратьевой, О.Е. Пряхиной, В.Э. Шпринка]. – М. : Государственное издательство, 1930. – 503 c.
24. Самуэльсон П. Экономика: учеб. пособие для студ. / Самуэльсон Пол А., Нордхаус Вильям Д. / Л. С. Тарасевич (ред. пер. с англ.), А. И. Леусский (ред. пер. с англ.). – [15-е изд.]. – М. : Бином, 1999. – 800 с.
25. Klein A. Philip. Beyond Dissent: Essays in Institutional Economics. – 1994. – 344 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.books.google.com
26. Хаберлер Г. Процветание и депрессия: Теоретический анализ циклических колебаний / Г. Хаберлер; О. Г. Клесмент (пер.). – Челябинск : Социум, 2005. – 474 с.
27. Э. Хансен. Экономические циклы и национальный доход / В кн. Классики кейнсианства: в 2 т. / Э. Хансен; [перевод / сост. А. Г. Худокормов]. – М. : Экономика, 1997. – 429 c.
28. Жиляєв І. Б. Кризові явища в трансформаційних соціально-економічних системах / І. Б. Жиляєв. – К., 2007 – 374 с.
29. Євстигнєєва Л. П. Экономический рост: либеральная альтернатива / Л. П. Евстигнеева, Р. Н. Евстигнеев. – М.: Наука, 2005. – 519 с.
30. Евстигнеева Л. П. Методологические основы экономической синергетики (научный доклад) / Л. П. Евстигнеева, Р. Н. Евстигнеев. – М. : ИЭ РАН, 2007 – 64 с.
31. Кузьменко В. П. Геліокосмічні чинники впливу на соціально-політичні процеси / В. П. Кузьменко: [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.kosmofizika.ru/papers/kuzmenko.htm
32. Кузнец С. Экономический рост и неравенство доходов / С. Кузнец; [пер. с англ. Д. А. Изотова, В. Е. Кучерявенко] // Пространственная экономика. 2008. – № 3. – С. 96–126.
33. Stern N. H. The economics of climate change: the Stern review: Cambridge Univ. Press, 2009 – 692 р.
34. Hof A., Elzen M., Vuuren D. Analyzing the Costs and Benefits of Climate Policy: Value Judgments and Scientific Uncertainties. – 2009. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.vatt.fi/file/cba_uncertainties_helsinki%20hof.pdf
35. Доклад о мировом развитии 2010. Развитие и изменение климата [Электронный ресурс] / Всемирный банк. – Режим доступа: www.un.org
36. Олешко А. А. Вплив екологічних криз на розвиток національних економік / А. Олешко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку. Концепція соціально-економічного розвитку регіонів в умовах викликів глобалізації: зб. наук. праць: у 3 т. – Т. 3 /НАН України, Ін-т економіки промисловості; редкол.: Булаєв І. П. (відп. ред. та ін. – Донецьк – 2011. – С. 282–290.
37. Олешко А. А. Экологические циклы и экономические кризисы: механизм взаимодействия. Аннотации докладов / А. А. Олешко // Международный научный симпозиум «Научное наследие Саймона Кузнеца и перспективы развития глобальной и национальных экономик в ХХI веке», 25–27 мая 2011 г. – К., 2011. – С. 83–84.
38. Туган-Барановский М. Н. Промышленные кризисы. Очерк из социальной истории Англии / М. Н. Туган-Барановский. – К. : Наукова думка, 2004. – 368 с.
39. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. – М. : Прогресс, 1982. – 455 с.
40. Кейнс Д. М. Общая теория занятости, процента и денег [Электронный ресурс] / Д. М. Кейнс. – Режим доступа: www.books.efaculty.kiev.ua/isekvc/9
41. Ольсевич Ю. Психологические аспекты современного экономического кризиса / Ю. Ольсевич // Вопросы экономики. – 2009. – № 3– С. 39–53.
42. Павлов И. Поведенческая теория – позитивный подход к исследованию экономической деятельности (научный доклад) / И. Павлов. – М. : ИЭ РАН, 2007 – 62 с.
43. Shiller J. Robert. How Today’s Global Financial Crisis Happened, and What to Do about It. – Princeton University Press, 2008. – 192 р.
44. Олешко А. А. Вплив психологічних чинників на розгортання фінансових криз / А. А. Олешко // Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік: міжнар. наук.-практ. конф. 12–13 бер. 2009 р.: тези доп.: У 2 т.. – Т.2: – Ірпінь.: Нац. ун-т ДПС України, 2009. – С. 468–471.
45. Олешко А. А. Психологічні чинники фінансових криз / А. Олешко // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2009. – № 4 (47). – С. 47–52.
46. Kindleberger C. Manias, Panics, and Crashes: A History of Financial Crises. – Basic Books, 1978 – 272 р.
47. Cohen D. Fear, Greed and Panic: The Psychology of the Stock Market J. – Wiley & Sons, 2001. – 308 р.
48. Сорнетте Д. Как предсказывать крахи финансовых рынков: критические события в сложных финансовых системах / Д. Сорнетте; [пер. с фр. Т. Черпакова]. – М. : SmartBook – 2008. – 400 с.
49. Сорос Дж. Алхимия финансов / Дж. Сорос; [пер. с англ.] – М. : ИНФРА, 1996. – 416 с.
50. Сорос Дж. Эпоха ошибок. Мир на пороге глобального кризиса [Текст] / Д. Сорос ; [пер. с англ. А. Денисов]. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2008. – 202 с.
51. Юсим В. Первопричина мировых кризисов / В. Юсим // Вопросы экономики. – 2009. – № 1. – С. 28–39.
52. Классики кейнсианства: в 2 томах. - М. : Экономика, 1997.
53. Kydland F., Prescott E. Hours and Employment Variation in Business Cycle Theory / Institute for Empirical Macroeconomics of Reserve Bank of Minneapolis – 1989. [Электронний ресурс] – Режим доступу: www.minneapolisfed.org
54. Институциональная архитектоника и динамика экономических преобразований / [Артемова Т. И., Архиеерев С. И., Гриценко А. А. и др.]; А. А. Гриценко (ред.) / Институт экономики и прогнозирования НАН Украины. – Х. : Форт, 2008. – 928 с.
55. Бортіс Г. Інституції, поведінка та економічна теорія: внесок до класико-кейнсіанської політичної економії / Г. Бортіс; [пер. з англ. Тамара Бардадим]. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 560 с.
56. Фалькнер С. А. Перелом в развитии мирового промышленного кризисна / С. А. Фалькнер. – М., 1923 – 127 с.
57. Мендельсон О. Теория и история экономических кризисов и циклов / О. Мендельсон: в 3-х томах. – М. : Мысль, 1964.
58. Большая советская энциклопедия [Гл. ред. Прохоров А. М.] – 3-е изд. – М.: Сов. энцикл., 1978. – Т. 29. – 640 с.
59. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения / Н. Д. Кондратьев. – М. : Экономика, 1993. – 109 с.
60. Mensch G. Stalemate in Technology – Innovations Overcome the Depression. New York, NY: Bal¬linger. – 1979.
61. Нельсон Р. Р. Эволюционная теория экономических изменений / Р. Р. Нельсон, С. Дж. Уинтер. – М. : Дело, 2002. – 536 с.
62. Hirooka M. Innovation Dynamism and Economic Growth. A Nonlinear Perspective. Chelten¬ham, UK – Northampton, MA: Edward Elgar, 2006. – 426 р.
63. Глазьєв С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития / С. Ю. Глазьєв – М. : ВлаДар, 1993. – 310 с.
64. Маевский В. И. Введение в эволюционную макроэкономику / В. И. Маевский, РАН. Ин-т экономики. Центр соц.-экон. проблем федерализма. – М. : Япония сегодня, 1997. – 105 с.
65. Бузгалин А. Мировой экономический кризис и сценарии посткризисного развития: марксистский анализ / А. Бузгалин, А. Колганов // Вопросы экономики. – 2009. – № 1. – С. 119–132.
66. Кругман П. Возвращение Великой депрессии ? / П. Кругман; пер. с англ. В.Н. Егорова. – М.: Эксмо, 2009. – 336 с.
67. Малицкий Б. А. Неолиберализм и кризис инновационого развития экономики / Б. А. Малицкий // Формула кризиса. – К. : Феникс, 2009. – 64 с.
68. Денисенко М. П. Глобальна Велика депресія – криза неоліберальної системи господарювання / М. П. Денисенко // Економіка та держава.– 2009. – № 1. – С. 6–8.
69. Глазьев С. Мировой экономический кризис как процесс смены технологических укладов / С. Глазьев // Вопросы экономики. – 2009. – № 3 – С. 26–38.
70. Полтерович В. Гипотеза об инновационной паузе и стратегия модернизации / В. Полтерович // Вопросы экономики. – 2009. – № 6. – С. 4–22.
71. Гринберг Р. Теории, инновации и контуры будущей экономике в диалоге с Кеннетом Эрроу / Р. Гринберг, А. В. Рубинштейн // Вопросы экономики. – 2010. – № 10. – С. 5–16.
72. Анатомия кризисов / [Арманд А. Д., Люри Д. И., Жерихин В. В. и др.]. – М. : Наука, 2000. – 238 с.
73. Евстигнеева Л. П. Новая епоха – новая наука / Л. П. Евстигнеева // Вопросы экономики. – 2001. – № 4. – С. 148–153.
74. Евстигнеева Л. П. Стратегия выхода России из кризисна / Л. П. Евстигнеева, Р. Н. Евстигнеев // Вопросы экономики. – 2009. – № 5. – С. 47–58.
75. Яковец Ю. В. Эпохальные научные инновации XXI века / Ю. В. Яковец. – М. : Экономика, 2004. – 448 с.
76. Гриценко А. Глобальна криза як форма сучасної фінансово-економічної динаміки / А. Гриценко // Економіка України. – 2010. – № 4. – С. 37–46.
77. Гриценко А. Економічна теорія в сучасному світі / А. Гриценко // Економіка України. – 2008. – № 10. – С. 40–54.
78. Социализм в перспективе постиндустриализма; [Пантин И. К., Самарская Е. А., Баллаев и др.] / РАН; Институт философии {Москва} / Е. А. Самарская (отв. ред. ). – М.: Эдиториал УРСС, 1999. — 254 с.
79. Бродель. Ф. Матеріальна цивілізація. Економіка і капіталізм ХV–XVIII ст.: у 3 томах / Ф. Бродель. – К.: Основи, 1995. – Т. 1. – 543 с.
80. Гальчинський А. С. Трансринкові трансформації / А. С. Гальчинський // Економічна теорія. – 2007. – № 1. – С. 3–11.
81. Белл. Д. Грядуще постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования [пер. с англ. В. Л. Иноземцев] / Дениэл Белл. – М. : Academia, 1999. – 787с.
82. Друкер П. Эпоха разрыва. Ориентиры для нашего меняющегося общества. Питер Друкер; [пер. с англ. Б. Л. Глушак]. – М., СПб., К.: Вильямс, 2007. – 323 с.
83. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. Постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире / В. Л. Иноземцев. – М. : Akademia, Наука, 1998. – 640 с.
84. Кастельс М. Інформационная эпоха. Экономика, общество и культура / Мануэль Кастельс; [пер. с англ. Б. Э. Верлаховский]. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 607 с.
85. Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / ред. В. Л. Иноземцев. – М. : Academia, 1999. – 631 с.
86. Скаленко О. К. Глобальні резерви поступу (Інформація + інтелект + інновації) / О. К. Скаленко. – К.: Інформаційно-видавничий центр «Інтелект», 2002. – 427 с.
87. Тоффлер Е. Третя хвиля / Елвін Тоффлер. – К. : Видавничий дім «Всесвіт», 2000. – 475 с.
88. Чухно А. А. Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика. [Твори]: у 3 т. – К.: Науково-дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України, 2006. – Т. 1. – 512 с.
89. Harvey D. The Condition of Postmodernity – Blackwell, 1990. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.books.google.com.ua
90. Олешко А. А. Теоретичні проблеми визначення сутнісних характеристик сучасної стадії суспільно-економічного розвитку / А. А. Олешко // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2008. – № 4 (43). – С. 16–22.
91. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму: [монографія] / О. Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2003. — 360 с.
92. Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление / В. И. Вернадский. – 1936–1938, [Електронний ресурс] / В. И. Вернадский. – Режим доступу: www.vernadsky.lib.ru
93. Монтриаль Т. Действие и система мира / пер. с англ. М. : РОССПЭН, 2005 – 488 с.
94. World economic outlook. Globalization inequality [Електронний ресурс]. – 2007. – Режим доступу: www.imf.org
95. UNCTADSTAT [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.unctad.org/Templates
96. Перспективы развития мировой экономики: бюллетень основных прогнозов. – 2011 [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу: www.imf.org
97. World economic outlook. September, 2011: Slowing Growth, Rising Risks. – Washington, DC: International Monetary Fund, 2011. – 241 p. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.imf.org
98. Сухоруков А. Антикризова політика розвинутих країн / А. Сухоруков // Економіка України. – 2004. – № 8. – С. 16–27.
99. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / За заг. ред. В. М. Гейця [та ін. ]. – К. : НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.
100. Классенс С. Колебания на финансовых рынках / Финансы и развитие. – март. – 2011. – С. 30–33.
101. Bank of Japan. Research and Statistics Department. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.boj.or.jp/en
102. Иноземцев В. Л. Расколотая цивилизация. Наличествующие предпосылки и возможные последствия постэкономической революции / В. Л. Иноземцев; ред. Н. А. Антипова. – М.: Academia, 1999. – 724 с.
103. Мау В. Мы вышли из трех кризисов. Остался еще один [Електронний ресурс] / В. Мау // Знание-сила. – № 6. – 2003. – Режим доступу до журналу: www.znanie-sila.ru/online/issue_2194.html
104. Чухно А. Перехід до ринкової економіки / А. Чухно. – К. : Наукова думка, 1993. – 280 с.
105. Мировая промышленность в 1980 году / ЮНИДО, Нью-Йорк ООН. – 1981. – 318 с.
106. Економіка Сполучених Штатів. Нарис. – Вашингтон: Інформаційне агентство Сполучених Штатів, 1991. – 212 с. – С. 88–89.
107. Власкин Г. А. Промышленная политика в условиях перехода к инновационной экономике: Опыт стран Центральной и Восточной Европы / Г. Власкин. – М. : Наука, 2006. – 246 с.
108. Гончаров Ю.В. Трансформація секторальної структури національних економічних систем в умовах постіндустріалізації / Ю. В. Гончаров, А. А. Олешко // Економіка України: стратегічне планування (колективна монографія) [відп. ред. В.Ф. Беседін, А.С. Музиченко– К.: НДЕІ. – 2008. – С. 80–86.
109. Услуги в современной экономике / отв. ред. Л. С. Демидова, В. Б. Кондратьев. – М. : ИМЭМО РАН., 2010. – 342 с.
110. Яковец Ю. В. О новой глобальной стратегии устойчивого развития на основе партнерства цивилизаций / Ю. В. Яковец // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – Т. 1. – 2010. – № 1 (3). – С. 415–431.
111. Валовий внутрішній продукт (поквартальні дані)/Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
112. Діяльність підприємств сфери послуг у грудні 2010 року [Електронний ресурс] / Експрес-випуск № 17 / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
113. Діяльність підприємств сфери послуг у грудні 2009 року [Електронний ресурс] / Експрес-випуск № 19 / Державний комітет статистики України. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
114. Классенс С. Когда кризисы накладываются друг на друга / С. Классенс // Финансы и развитие. –2008. – декабрь. – С. 26–28.
115. Олешко А. А. Взаємозв’язок циклів і криз різної етимології у динаміці розвитку соціально-економічних систем / А. А. Олешко // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. –2010. – № 1 (3). – Т. 1. – С. 241–247.
116. Олешко А. А. Циклічні кризові явища індустріальної економіки / А. Олешко // Економіка та держава. – 2008. – № 10. – С. 10–13.
117. Пантин В. И. Философия исторического прогнозирования: ритмы истории и перспективы мирового развития в первой половине XXI века / В. И. Пантин, В. В. Лапкин. – Дубна: Феникс +, 2006. – 448 с.
118. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація. Економіка і капіталізм ХV–XVIII ст.: у 3 томах / Ф. Бродель. – Т. 3. – К. : Основи, 1998 – 628 с.
119. Згуровский М. Мучительное выздоровление через кризис / М. Згуровский // Зеркало недели. – 2008. – 13 декабря.
120. Гринин Л. Е. Глобальный кризис в ретроспективе: Краткая история подъемов и кризисов: от Ликурга до Алана Гринспена / Л. Е. Гринин, А. В. Коротаев. – М. : УРСС, 2010. – 336 с.
121. Акаев А. А. Современный финансово-экономический кризис в свете теории инновационно-технологического развития экономики и управления инновационным процессом / Системный мониторинг и региональное развитие / Ред. Д. А. Халтурина, А. В. Коротаев. – М. : УРСС, 2009. – С. 141–162.
122. Айвазов А. Либеральные сказки и кондратьевские волны [Електронний ресурс] / А. Айвазов // Профиль. – 2008. – № 40 (595).– Режим доступу: www.profile.ru
123. Maddison A. World Population, GDP and Per Capita GDP [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ggds.net/Maddison
124. Конкурентоспроможність української економіки. – Т. 3 / Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця, акад. НАН України В.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є.Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. – 556 с.
125. Modelski G. Globalization as evolutionary process: modeling global change / Modelski G.,Tessaleno C. Devezas, William R. Thompson. – 2008. – 444 р.
126. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры / Н. Д. Кондратьев, Д. И.Опарин. – М., 1928 – 288 с.
127. Льовочкін С. В. Суперечності фінансової теорії і практики в контексті циклічності економічного розвитку / С. В. Льовочкін, В. М. Опарін, В. М. Федосов // Фінанси України. – 2011. – № 5. – С. 3–13.
128. Сухоруков А. І. Теоретичні передумови деформації економічних циклів / І. А. Сухоруков // Стратегічна панорама. – 2010. – № 1. – С. 91–107.
129. Олешко А. А. Антикризове регулювання національної економіки: теорія і практика: [монографія] / Анна Анатоліївна Олешко ; Національний університет ДПС України. – Ірпінь : Видавництво НУДПСУ, 2012. – 350 с.
130. Геєць В. М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку / Валерій Михайлович Геєць / НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. НАН України. – К., 2009. – 864 с.
131. Олешко А. А. Економічні наслідки неоліберальної революції кінця ХХ – початку ХХІ століття / А. А. Олешко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття»], (м. Київ, 26 квітня 2010 року). – К.: ХмЦНП. – 286 с. – С. 264–265.
132. Чомски Н. Неолиберализм и глобальный порядок [Електронний ресурс] / Наом Чомски. – Режим доступу: www.gtmarket.ru
133. Смирнов А. Кредитный «пузирь» и перлокация финансового рынка / А. Смирнов // Вопросы экономики. – 2008. – № 10. – С. 4–31.
134. Коломойцев В. Э. 100 дней президента Ф. Д. Рузвельта / В. Э. Коломойцев. – К.: Молодь, 1998. – 424 с.
135. Державний сектор і функції держави в період кризи / Пасхавер О. Й., Верховодова Л. Т., Кошик О. М. та ін. – К.: СПД Моляр С. В., 2009. – 130 с.
136. Динаміка зростання та ризики нестабільності економіки України в 2008 році [Текст]. – К.: НІСД, 2008. – 108 с.
137. Самуельсон П. Экономика / П. Самуельсон; [пер. с англ.]. – М.: НПО «Алгон», ВНИИСИ, 1992. – Т. 2. – 415 с.
138. Ореховский П. А. Оценка влияния экзогенных и эндогенных факторов на механизм циклов Кондратьева [Электронный ресурс] / П. А. Ореховский, А. П. Дьяченко, И. В. Сухинин. – Режим доступа: www.ss.xsp.ru/st/020
139. Kydland F., Prescott E. Time to Build and Aggregate Fluctuation / Econometrica. – Vol. 50. – Issue 6. – 1982. – P. 1345–1370.
140. Сухоруков А. І. Теоретичні передумови деформації економічних циклів / А. І. Сухоруков // Стратегічна панорама. – 2010. – № 1. – С. 91–107.
141. Кузьменко В. П. Розвиток людської цивілізації на початку ХХІ століття у довгострокових прогнозах Миколи Кондратьєва і Питирима Сорокіна / В. П. Кузьменко // Стратегічна панорама. – 2010. – № 1. – С. 107–115.
142. Найденов В. С. Инфляция и монетаризм. Уроки антикризисной политики / В. С. Найденов, А. Ю.Сменковский. – Белая Церковь: ОАО «Белоцерковская книжная фабрика», 2003. – 352 с.
143. Олешко А.А. Теоретичні аспекти антикризового регулювання національної економіки / А.А. Олешко // Економіка та держава. – 2009. – № 11. – С. 86–87.
144. Довбенко М. В. Вихід з економічної кризи: методологія обґрунтування нобелівських лауреатів і реалії України / М. В. Довбенко // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. –2010. – № 1 (3). – Т. 1. – С. 100–110.
145. Мировое экономическое положение и перспективы по состоянию на середину 2009 года / ООН, Е/2009/73, Сессия ООН, Женева, 6–31 июля, 2009.
146. American Recovery and Reinvestment Act. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.recovery.gov
147. Declaration on a concerted European action plan of the Euro aria countries. – 2008, October [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ec.europa.eu
148. Communication for the spring European council. Driving European recovery / Commission the European communities 4.3.2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ec.europa.eu
149. Бергер Я. Антикризисная программа Правительства КНР: первые итоги / Я. Бергер // «RC Деловой Мир». – 2009. – № 3 (10).
150. «Мы курсом валюты не манипулируем», – Вэнь Цзябао, премьер Госсовета КНР // Ведомости. –2009. – 03 лютого. – № 18.
151. Программа антикризисных мер правительства Российской Федерации на 2009 год [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.premier.gov.ru
152. План спільних дій Уряду Казахстану, Національного банку Республіки Казахстан та Агентства Республіки Казахстан з регулювання і нагляду фінансового ринку і фінансових ринків щодо стабілізації економіки та фінансової системи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rfca.gov.kz
153. План первоочередных мероприятий по либерализации условий осуществления экономической деятельности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.economy.gov.by
154. Антикризова програма Вірменії на 2009 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.gov.am
155. Курс на відновлення країни Президента К. Бакієва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.president.kg
156. Мау В. Драма 2008 года: от экономического чуда к экономическому кризису / В. Мау // Вопросы экономики. – 2009. – № 2. – С. 4–23.
157. Global financial stability report. Financial stress and deleveraging macrofinancial implication and policy. – Washington: IMF, October, 2008. – 226 p.
158. Составляющие устойчивого и високого роста // Финансы и развитие. – 2008. – декабрь. – С. 32–33.
159. Майєр Дж. Основні проблеми економіки розвитку / Дж. Майєр, Дж. Е. Раух, А. Філіпенко. – К. : Либідь, 2003. – 688 с.
160. Олешко А.А. Феномен економічного зростання Китаю: уроки для України / А.А. Олешко // Сучасні виклики для У