Антоненко Людмила Петрівна. Особливості систолічної і діастолічної функції міокарду та функціонального стану ендотелію судин у пацієнтів на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом

Короткий опис

Антоненко Людмила Петрівна. Особливості систолічної і діастолічної функції міокарду та функціонального стану ендотелію судин у пацієнтів на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / АМН України; Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска. - К., 2004

АНТОНЕНКО Л.П. Особливості систолічної і діастолічної функції міокарду та функціонального стану ендотелію судин у пацієнтів на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом . - РУКОПИС.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. - кардіологія Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України.
Дисертація присвячена диференційованій розробці рекомендацій щодо застосування кардіоселетивних бета-адреноблокаторів у пацієнтів на ГХ у поєднанні з МС на основі вивчення змін структурно-функціонального стану шлуночків серця та функціонального стану ендотелію судин.
Уточнені зміни функціонального стану ендотелію судин у хворих з МС за даними неінвазивного компресійного тесту. Вперше показано, що для них характерна недостатня максимальна дилятація судин, а також недостатня дилятація плечової артерії на першій хвилині компресійного тесту.
Вперше показано, що терапія атенололом сприяє покращенню діастолічної функції ЛШ у пацієнтів обох груп.
Новим у дисертації є доведення того, що терапія бетаксололом забезпечує нормалізацію показників часової структури діастоли ПШ та нормалізуює вазодилатацію на першій хвилині компресійного тесту та у періоді максимальної вазодилатації.

У дисертації виконано теоретичне узагальнення та набуло подальшого розвитку вирішення наукової задачі кардіології - удосконалення лікування бета-адреноблокаторами хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з метаболічним синдромом на підставі вивчення змін структурно- функціонального стану шлуночків серця та ендотеліальної функції периферичних судин.
1. У пацієнтів на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом у 3,3 рази частіше зустрічається ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка, ніж у пацієнтів без МС. Ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка в поєднанні зі зменшенням пікової швидкості аортального кровотоку та збільшенням загального його часу, може свідчити про формування у цих пацієнтів передумов для виникнення систолічної дисфункції лівого шлуночка.
2. Для пацієнтів з гіпертронічною хворобою та метаболічним синдромом характерні порушення діастолічного наповнення лівого шлуночка з формуванням гіпертрофічного типу діастолічного наповнення у 84% випадків проти 74% випадків, що зустрічаються у пацієнтів на гіпертонічну хворобу без метаболічного синдрому. Порушення діастолічного наповнення правого шлуночка серця, зумовлені порушеннями його релаксації зустрічаються однаково часто у пацієнтів на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом та без метаболічного синдрому.
3. У пацієнтів з метаболічним синдромом виявлено збільшення пікової швидкості, загального часу та об’ємного кровотоку у виносному тракті правого шлуночка, що свідчить про гіперфункцію правого шлуночка.
4. Порушення вазодилятуючої функції у відповідь на компресію характерно для пацієнтів на гіпертонічну хворобу незалежно від наявності метаболічного синдрому, однак в більшій мірі виражено у хворих з метаболічним синдромом: у цих пацієнтів на відміну від хворих без метаболічного синдрому, приріст діаметра плечової артерії відсутній на першій хвилині після декомпресії, а в періоді максимальної вазодилятації його приріст в 2,7% менший.
5. Застосування кардіоселективних бета-адреноблокаторів атенолола та бетаксолола у пацієнтів з метаболічним синдромом сприяє збільшенню об’ємного кровотоку у виносному тракті лівого шлуночка, покращенню часової структури діастоли лівого шлуночка. Бетаксолол сприяє також нормалізації показників часової структури діастоли правого шлуночка.
6. Терапія пацієнтів з метаболічним синдромом бетаксололом сприяє, за даними компресійного тесту, покращенню вазодилятуючої функції плечової артерії на першій хвилині компресійного тесту та нормалізації показників у періоді максимальної вазодилатації. За впливом на ендотеліальну функцію терапія бетаксололом ефективніша, ніж атенололом, оскільки сприяє покращенню вазодилятуючої функції плечової артерії вже на першій хвилині після декомпресії.
7. Застосування у пацієнтів на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом кардіоселективних бета-адреноблокаторів атенолола та бетаксолола впродовж двох місяців суттєво не впливає на показники ліпідного та вуглеводного обмінів.