АПЕЛЯЦІЯ В АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Короткий опис

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУКУРУДЗ РОМАН ОРЕСТОВИЧ

УДК 347.922:342.92 (477)
АПЕЛЯЦІЯ В АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Коломоєць Тетяна Олександрівна
доктор юридичних наук, професор

Запоріжжя – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................................4Розділ 1 Загальнотеоретичні правові положення про апеляцію в адміністративно-юрисдикційному процесі…................................………………………….…….………12
1.1. Адміністративно-юрисдикційний процес – сфера об’єктивізації інституту апеляції……………………………………………………………...................................12
1.2. Поняття та ознаки, сутність та призначення, основні принципи, завдання та функції інституту апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі. Особливості інституту апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі. Співвідношення апеляції із суміжними правовими поняттями.................................................................30
Висновки до Розділу І ……………………………………………………………..……55
Розділ 2. Апеляція в окремих провадженнях адміністративно-юрисдикційного процесу ……......................................................................................................................58
2.1. Особливості інституту апеляції в адміністративно-деліктному процесі……………............................................................................................................58
2.2. Інститут апеляції у дисциплінарному провадженні та у провадженні по скаргах осіб: сутність та властивості.............................................................................................84
2.3. Адміністративно-судочинський аспект апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі.….……………………………………………......................114
Висновки до Розділу ІІ ……………………………………………………..………….134
Розділ 3. Перспективи розвитку нормативних засад апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі ……………….......................................................................139
3.1. Зарубіжний досвід щодо нормативного визначення засад апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі та можливі шляхи його запозичення в Україні …………………………………………………….………..…………………..139
3.2. Основні перспективи розвитку вітчизняного законодавства щодо інституту апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі……………………….......…..164
Висновки до Розділу ІІІ ……………………………………………………….……….177
ВИСНОВКИ.....................................................................................................................180
Акти про впровадження результатів дисертаційного дослідження…………………188
Список використаних джерел.........................................................................................195

ВСТУП

Актуальність теми. Невпинний розвиток громадянського суспільства, демократичні перетворення, характерні для Української держави сьогодні, вимагають від державних інституцій проведення комплексного реформування системи забезпечення прав і свобод людини як невід’ємної ознаки правової держави та обов’язкового елементу механізму подальших системних та якісних змін.
Конституція України 1996 р. закріпила ряд основоположних засад та вихідних принципів формування та проведення державної політики у будь-якій сфері, зокрема: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; в Україні визнається і діє принцип верховенства права; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується; усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду тощо.
Складові адміністративно-юрисдикційного процесу як своєрідного правового феномену, сфери об’єктивізації захисту прав та свобод людини і громадянина, у першу чергу, у відносинах із органами публічної адміністрації та її посадовими особами, вимагають свого унормування у чіткій відповідності із оновленою – «людиноцентриською» – концепцією адміністративно-правової науки, покликаною забезпечувати права та свободи людини у сфері публічно-правових відносин. І саме інститут апеляції в адміністративній юрисдикції – гарантія дотримання конституційних прав людини – вимагає ґрунтовних і глибоких наукових досліджень, метою яких має стати оптимізація й підвищення ефективності апеляційного механізму, та інституту оскарження в цілому в адміністративно-юрисдикційному процесі. Усе це в контексті реформування загальних засад адміністративного процесу на сучасному етапі зумовлює необхідність перегляду засад апеляції в зазначеній складовій адміністративного процесу та істотно актуалізує необхідність наукового вивчення вказаної проблематики.
Безпосередньо проблематиці інституту апеляції в рамках адміністративно-юрисдикційного процесу увага вчених-юристів, на жаль, не приділялася. В основному їх зусилля концентруються на дослідженні загальних положень адміністративного процесу, його юрисдикційної складової, окремих особливостях та сутності адміністративно-деліктного процесу, дисциплінарного провадження, провадження за скаргами осіб та адміністративного судочинства, в розрізі вивчення яких і розкриваються досить фрагментарно окремі засади апеляції. Незважаючи на це, фундаментальною та основоположною базою дослідження апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі є праці із загальної проблематики адміністративного процесу та його складових відомих вітчизняних та зарубіжних учених-адміністративістів: В.Б. Авер’янова, Н.В. Александрової, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, О.А. Банчука, Д.М. Бахраха, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, А.С. Васильєва, С.В. Ващенка, І.П. Голосніченка, В.М. Горшенєва, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, І.Б. Коліушка, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіди, Д.М. Лук'янця, О.І. Миколенка, В.Г. Перепелюка, Г.І. Петрова, В.Г. Поліщука, Л.Л. Попова, Н.Г. Саліщевої, В.Д. Сорокіна, Ю.М. Старілова, М.Ф. Стахурського, В.С. Стефанюка, М.М. Тищенка, А.А. Тюріної, А.П. Шергіна та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2005–2010 рр. та комплексного наукового проекту «Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції» (номер державної реєстрації 0104U004048). Крім того, тема дисертації пов’язана з підготовкою змін до адміністративно-процесуального законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22.07.98 р. № 810.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу наявних літературних та нормативних джерел визначити правовий потенціал апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі, особливості апеляційного оскарження в окремих складових адміністративної юрисдикції, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері та практики його застосування.
Відповідно до поставленої мети, було сформульовано такі завдання:
 охарактеризувати адміністративно-юрисдикційний процес як сферу об’єктивізації інституту апеляції;
 визначити поняття і характерні ознаки апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі та співвідношення апеляції із суміжними правовими поняттями;
 визначити особливості інституту апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі;
 окреслити основні принципи, завдання та функції апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі;
 проаналізувати особливості апеляції в адміністративно-деліктному процесі, у дисциплінарному провадженні, у провадженні за скаргами осіб та в адміністративно-судочинському процесі;
 узагальнити зарубіжний досвід нормативного визначення засад апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі та основні пріоритети його запозичення у вітчизняному законодавстві з досліджуваних питань;
 виділити основні напрями розвитку законодавства у сфері апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі;
 сформулювати ключові проблеми та розробити пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі.
Предмет дослідження – апеляція в адміністративно-юрисдикційному процесі.
Методологічною основою дослідження стали сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі, дав змогу розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями і закономірності в цілому. Системно-структурний підхід застосовувався при визначенні структури адміністративно-юрисдикційного процесу, суб’єктів адміністративно-процесуальних відносин та зв’язків між ними, виділенні стадій адміністративно-деліктного процесу, дисциплінарного провадження, провадження за скаргами осіб, адміністративно-судочинського процесу (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3) логіко-семантичний підхід використовувався для формулювання відповідних дефініцій та понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Важливого значення набув також порівняльно-правовий метод, який дасть змогу виявити переваги і недоліки зарубіжного досвіду у цій сфері (підрозділ 3.1), та прогностичний метод – при виявленні перспектив подальшого розвитку інституту апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі (підрозділ 3.2). Методи моделювання, аналізу та синтезу використовувалися при розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкта, його певною мірою міжгалузевий характер під час вивчення зумовили застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики, поєднання критичного і раціонального, порівняльно-ретроспективного, єдності логічного та системного підходу.
Нормативна основа дослідження – чинне та раніше діюче законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн (зокрема, Австралії, Австрії, Азербайджанської Республіки, Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Федеративної Республіки Німеччини, Італійської Республіки, Королівства Нідерланди, Королівства Великобританії, Республіки Польщі, Чеської Республіки, Японії тощо), перспективне законодавство.
Емпірична основа дослідження – статистичні дані, акумульовані Державним комітетом статистики України, Вищим адміністративним судом України, Верховним Судом України тощо. Використано особистий професійний досвід надання правової допомоги громадянам та юридичним особам у сфері публічно-правових відносин.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим засадам апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі. Її сутність буде полягати в таких результатах:
уперше:
 визначено поняття і характерні ознаки апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі та співвідношення апеляції із суміжними правовими поняттями, зокрема, апеляція в адміністративно-юрисдикційному процесі – це врегульований законодавством порядок оскарження фізичною чи юридичною особою (апелянтом) до вищестоящого органу відповідної юрисдикції, порядок перегляду таким органом актів, рішень, дій чи бездіяльності відповідних суб’єктів, які, на думку апелянта, порушують його права та охоронювані законом інтереси, або рішення (постанова), прийняте на підставі неправильного та неповного встановлення фактичних обставин справи або з підстав невідповідності рішення вимогам матеріального і процесуального права з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення права на судовий захист та дотримання принципу законності й правопорядку;
 визначено особливості інституту апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі та окреслено основні принципи, завдання та функції апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі, так серед основних принципів апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі виділено: законність; верховенство права; змагальність; гласність; принцип справедливості; об’єктивної істини; економність; оперативність; ефективність; конфіденційність та інші;
удосконалено:
­ визначення адміністративно-юрисдикційного процесу як сфери об’єктивізації інституту апеляції;
­ підходи щодо дослідження особливостей апеляції в адміністративно-деліктному процесі, у дисциплінарному провадженні, у провадженні за скаргами осіб та в адміністративно-судочинському процесі;
­ засади застосування зарубіжного досвіду законодавчого регулювання засад апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі та визначення конкретних напрямів його запозичення;
набули подальшого розвитку:
 наукові положення щодо класифікації адміністративно-юрисдикційного процесу та характеристики його складових елементів;
 розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі, зокрема, щодо оптимізації інституту апеляції в рамках зазначеного процесу;
 основні напрями розвитку та формування вітчизняного законодавства у сфері апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть вимірюватись за кількома параметрами:
 у науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем засад апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі (акт впровадження Запорізького національного університету від 12.01.2010 р.);
 у правотворчій та в правозастозовчій діяльності – результати дослідження містять ряд пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства, запропоновані рекомендації можуть бути використанні у правозастосовчій практиці, зокрема, при здійсненні адміністративно-деліктного провадження, дисциплінарного провадження та провадження за скаргами осіб (акт впровадження Головного управління юстиції у Запорізькій області від 20.01.2010 р.; акт впровадження Запорізького центру перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів від 20.01.2010 р.);
 у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисципліни «Адміністративне право України», «Адміністративне судочинство», а також наукових статей і повідомлень (акт впровадження ЗЮІ ДДУВС від 21.01.2010 р.; акт впровадження Академії митої служби України від 20.01.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших учених, на які обов’язково зроблено посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на чотирьох науково-практичних та наукових конференціях: Всеукраїнські слухання на тему «Політико-правове забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування» (м. Одеса, 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 2009 р.), Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Науковий потенціал сучасної юриспруденції» (м. Тернопіль, 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Правова освіта та правова науки в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (м. Запоріжжя, 2009 р.).
Публікації. Основні висновки авторських досліджень знайшли відображення у 9 опублікованих наукових статтях та тезах доповідей на науково-практичних конференціях, 5 з яких надруковані в юридичних фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій – 2,74 д.а.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо аналізу апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі, у результаті чого отримані такі найважливіші результати:
1. Адміністративно-юрисдикційний процес – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність відповідних юрисдикційних органів (посадових осіб), спрямована на вирішення на принципах змагальності правового спору (конфлікту) та реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права під час розгляду і вирішення індивідуально-визначених справ, за результатами яких приймається відповідний акт (рішення, постанова тощо), які є обов’язковими до виконання. Адміністративно-юрисдикційний процес є сферою об’єктивізації інституту апеляції, забезпечення права учасників адміністративно-юрисдикційного процесу на оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності з боку відповідних суб’єктів тощо.
2. Характерними ознаками апеляції є: підстава оскарження – незгода апелянта із певним рішенням, дією чи бездіяльністю відповідного суб’єкта; апелянт – особа, яка вважає, що прийняте рішення, вчинена дія чи бездіяльність відповідного суб’єкта порушує її права та законні інтереси або прийняте рішення (постанова) не відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства; апеляція подається до вищестоящого органу відповідної юрисдикції, який уповноважений розглядати справу і вирішувати її, іншими словами, на ряду із скаржником такий орган складає суб’єктивний склад правовідносин, що виникають під час подання і розгляду апеляції; предмет оскарження – акти, рішення, дії чи бездіяльність відповідних суб’єктів, які на думку апелянта, порушують його права та охоронювані законом інтереси або прийняте рішення (постанова) не відповідає нормам матеріального чи процесуального права; виконання оскаржуваного рішення чи прийнятого акту, як правило, зупиняться на час розгляду апеляції; інститут апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі регулюється широким колом нормативно-правових актів.
3. Серед основних принципів апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі можна виділити такі: законність; верховенство права; змагальність; гласність; принцип справедливості; об’єктивної істини; економність; оперативність; ефективність; конфіденційності та інші. Завдання, сутність та призначення апеляції полягає у перегляді і перевирішенні органом вищої юрисдикції конкретної справи, за наслідками якої було прийнято певний акт, рішення (постанову) тощо, з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення дотримання законності та правопорядку. У свою чергу, функціями апеляції є: контрольна і правовідновлююча, правоохоронна та правозастосовча.
4. Апеляція в адміністративно-юрисдикційному процесі – це врегульований законодавством порядок оскарження фізичною чи юридичною особою (апелянтом) до вищестоящого органу відповідної юрисдикції, порядок перегляду таким органом актів, рішень, дій чи бездіяльності відповідних суб’єктів, які на думку апелянта порушують його права та охоронювані законом інтереси, або рішення (постанова) прийняте на підставі неправильного та неповного встановлення фактичних обставин справи, або з підстав невідповідності рішення вимогам матеріального і процесуального права, з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення права на судовий захист та дотримання принципу законності та правопорядку.
5. Адміністративно-деліктний процес можна визначити як врегульований нормами адміністративного-процесуального права комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, що здійснюються уповноваженими на те органами (посадовими особами) публічної адміністрації, а в окремих, встановлених законодавством випадках, громадськими організаціями щодо розгляду справ про адміністративні делікти, попередження можливих адміністративних деліктів, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних деліктів, а також забезпечення притягнення винних у їх вчиненні осіб до адміністративної відповідальності. Апеляція в адміністративно-деліктному процесі – це врегульоване нормами адміністративно-деліктного (у переважній більшості) та адміністративно-судочинського законодавства провадження з перегляду постанови відповідного юрисдикційного (адміністративного) органу чи суду про накладення адміністративного стягнення, яке здійснюється в адміністративному або судовому порядку, підставами порушення якого є подання скарги особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або внесення протесту прокурором, за наслідками якого апеляційним судом чи відповідним юрисдикційним (адміністративним) вищестоящим органом приймається відповідне процесуально оформлене рішення.
6. Дисциплінарне провадження – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених суб’єктів з вирішення справ про дисциплінарні проступки та у встановлених законодавством випадках притягнення до адміністративної відповідальності. Характерною особливістю стадії оскарження (апеляції) та перегляду в дисциплінарному провадженні є те, що вона регулюється нормами різних галузей права, як приватних, так і публічних. Апеляція в дисциплінарному провадженні – це врегульоване нормами адміністративно-процесуального законодавства щодо службовців публічної служби провадження з перегляду рішення відповідного органу чи посадової особи про накладення дисциплінарного стягнення, яке здійснюється в адміністративному або судовому порядку, підставами порушення якого є подання скарги особою, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, або її представником, за результатами розгляду якої адміністративним судом чи вищестоящим органом або посадовою особою вищого рівня приймається відповідне процесуально оформлене рішення.
7. Провадження за скаргами осіб – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів публічної адміністрації (їх посадових осіб) з розгляду в адміністративному порядку скарг фізичних і юридичних осіб, які були подані ними на рішення, дії та бездіяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб) з метою захисту своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів. При цьому провадження за скаргами осіб можна розглядати як самостійний інститут апеляції в рамках адміністративно-юрисдикційного процесу, а серед його стадій слід виділяти окрему процедуру – апеляцію на рішення за результатами розгляду скарги. Тобто, інститут апеляції в межах цього провадження є складно-структурованим, який характеризується, так би мовити, «двоетапністю» процесуальної діяльності із забезпечення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
8. Адміністративне судочинство в адміністративно-правовій літературі в цілому розглядають як нормативно визначену діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, які порушуються з приводу публічно-правових спорів, що виникають між органами публічної адміністрації, їх посадовими особами та юридичними і фізичними особами щодо захисту та відновлення порушеного суб’єктивного права заінтересованої особи. При цьому, адміністративно-судочинський процес слід розглядати як різновид адміністративної юрисдикції. Апеляція в адміністративно-судочинському процесі – це врегульований Кодексом адміністративного судочинства України порядок оскарження фізичною чи юридичною особою (апелянтом) рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня, порядок перегляду такого рішення, яке, на думку апелянта, прийняте на підставі неправильного та неповного встановлення фактичних обставин справи, або з підстав невідповідності рішення вимогам матеріального і процесуального права, з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення права на судовий захист та дотримання принципу законності під час правосуддя. Її особливості наступні:
 апеляційна перевірка рішень суду першої інстанції є гарантією здійснення права на судовий захист;
 апеляційна скарга, як правило, подається на рішення суду, яке не набрало законної сили;
 справа за апеляцією передається на розгляд суду вищого рівня, який перевіряє законність і обґрунтованість постанов і ухвал суду першої інстанції, виправляє допущені помилки і формує судову практику;
 оскарження обумовлене неправильним встановленням судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильним застосуванням законодавства або неповним наданням сторонами матеріалів;
 предмет процесу залишається незмінним: апеляційний суд розглядає лише вимоги, заявлені у суді першої інстанції. Разом із тим суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи;
 об’єктом перегляду в порядку апеляції можуть бути питання фактів (як то правильність, об’єктивність та повнота оцінки судом першої інстанції доказів і встановлення фактів) і питання права (як то правильність застосування судом першої інстанції матеріальних і процесуальних норм);
 апеляція в справі допускається лише один раз.
9. Пропонується внести зміни до КпАП України, які покликані врегулювати засади апеляції в адміністративно-деліктному процесі (зокрема: розширити коло осіб, які мають право на апеляційне оскарження; надати потерпілому поряд із особою, щодо якої винесено постанову можливості подання заяви про поновлення строку на оскарження в разі його пропуску; модифікувати порядок обчислення такого строку з метою забезпечення реалізації права особи на оскарження; привести у відповідність норми КАС України та КпАП України щодо порядку судового оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень; передбачити окремі статті, які встановлюють вимоги до апеляційної скарги; підстави для скасування чи зміни постанови; уточнення положення щодо повноважень апеляційного суду за наслідками розгляду справи тощо.). Крім того, пропонується провадження з розгляду звернень громадян та юридичних осіб закріпити в рамках одного кодифікованого акту, зокрема, як це зроблено в проекті Адміністративно-процедурного кодексу України.
10. Апеляція в адміністративно-процесуальному законодавстві зарубіжних держав виступає неодмінною гарантією забезпечення дотримання і захисту прав і свобод особи, хоча при цьому її нормативна визначеність є доволі різною, що зумовлене специфікою та спрямованістю національного законодавства тої чи іншої держави. Апеляційне провадження в досліджуваних державах піддається доволі ґрунтовному регулюванню, що варто охарактеризувати як позитив, який необхідно запозичити для України. Привертають увагу, з точки зору доцільності їх використання для потреб вітчизняного нормотворення, і такі положення зарубіжного законодавства, які, зокрема: деталізують коло осіб, які мають право на оскарження (Республіка Казахстан, Азербайджанська Республіка, Республіка Білорусь – особливо в контексті надання білоруським законодавцем права на оскарження керівнику органу, який направив справу про адміністративне правопорушення до суду у тому випадку, коли прийнято постанову про припинення справи про адміністративне правопорушення, Російська Федерація та з певним уточненням Республіка Сербія); звільнення апелянта від сплати державного мита при поданні апеляційної скарги (Азербайджанська Республіка); фіксація підстав скасування або зміни постанови про накладення стягнення (Республіка Казахстан, Республіка Сербія) та наслідків скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (Республіка Білорусь); оптимальний (тобто такий, що не є занадто коротким і навпаки – занадто довгим) строк оскарження – 15 днів (Республіка Естонія); закріплення на рівні окремих статей принципів апеляційного оскарження в адміністративному судочинстві (Федеративна Республіка Німеччина); детальна та уніфікована регламентація процедури адміністративного порядку апеляції в дисциплінарному провадженні (Чеська Республіка, Республіка Польща); нормативна регламентація повноважень суб’єктів розгляду апеляції та спеціалізація апеляційних органів, закріплення гарантії усунення можливості посилення дисциплінарної відповідальності (Чеська Республіка) тощо.
11. Не бажано застосовувати у вітчизняній законотворчості наступне: несистематизованість адміністративно-деліктного законодавства, що призводить до наявності розмаїття процедур і способів оскарження рішень адміністративних органів про застосування адміністративних стягнень і ускладнює правозастосування; заплутана регламентація порядку апеляції на постанови про накладення адміністративних стягнень, яка передбачає те, що процедура оскарження юридичними особами здійснюється за правилами іншого процесу, зокрема господарського; значна кількість відсильних та банкетних норм; занадто довгий строк розгляду скарги або ж, навпаки – короткий строк, який надається особі для оскарження – вісім або ж сім днів; відсутність адміністративного оскарження постанов про накладення штрафу; наявність норми про те, що орган управління не зв’язаний умовами заперечення і при потребі може призначити суворіше адміністративне покарання, як додатковий стримуючий фактор для утримання від подання заперечення; наявність дещо заплутаної так званої подвійної моделі апеляційного провадження щодо рішень адміністративних трибуналів; відсутність детальної нормативної регламентації порядку апеляції в дисциплінарному провадженні; тривалість та «дороговизна» апеляційного оскарження тощо.
12. Перспективне законодавство, яке визначає засади адміністративно-юрисдикційного процесу, урегульовує достатньо змістовно конституційне право особи на оскарження рішень дій та бездіяльності органів публічної адміністрації. В цілому позитивно слід оцінити роботу розробників Проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, у першу чергу, у контексті уніфікації норм, які визначають засади адміністративного оскарження, як для фізичних, так і для юридичних осіб. Крім того, заслуговують на підтримку і відповідні норми Проекту Закону України «Про державну службу», розробленого Головним управлінням державної служби України, які детально регламентують адміністративний порядок оскарження рішень органів публічної адміністрації про накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців. Разом з тим, не можна визнати високими результати відповідної законопроектної роботи у сфері апеляції в адміністративно-деліктному процесі, оскільки жоден розроблений проект кодифікованого адміністративно-деліктного акту, не врегульовує на відповідному рівні вказані питання. Останнє зумовлює необхідність посилення та концентрації відповідних зусиль саме у цій сфері суспільних відносин з метою надійного забезпечення прав і свобод людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України: навч. посібн. / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с.
2. Адміністративне право України: Підручник / За заг ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.
3. Ківалов С.В. Адміністративне право України: Навч.-метод. посібник. – 3-є вид., перероб. і доп. / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла. – Одеса: Юридична література, 2006. – 488 с.
4. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право: учебник / подгот. д.ю.н., проф. А.Н. Каплуновым. – СПб: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр «Пресс», 2008. – 571 с.
5. Сорокин В.Д. Административный процесс и административно-процессуальное право / Валентин Дмитриевич Сорокин. – СПб: Изд-во Юридического института, 2002. – 474 с.
6. Административное право и административный процесс: актуальные вопросы / отв. ред. Л.Л. Попов, и М.С. Студеникина. – М.: Юристъ, 2004. – 302 с.
7. Салищева Н.Г. Проблемные вопросы административного процесса // Административное право и административный процесс: актуальные вопросы. – М.: Юристъ, 2004. – С. 221-232.
8. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен / Національна академія внутрішніх справ України / Валерій Костянтинович Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
9. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.
10. Стахурський М.Ф. Питання реформування адміністративного процесу в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец.12.00.07 / М.Ф. Стахурський. – Київ, 2002. – 18 с.
11. Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
12. Административное право: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. – М.: Юрист, 2002. – 699 с.
13. Голосніченко І.П. Адміністративний процес: Навч. посіб. / За заг. ред. д.ю.н., проф. І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.
14. Кононов П.И. Административный процесс: подходы к определению понятия и структуры // Государство и право. – 2001. – № 6. –С. 23-24.
15. Тищенко Н.М. О структуре и содержании административного процесса // Юридический процесс: реформа процедур управления, законодательной деятельности и судебной власти. – Воронеж, 1996. – С. 114-122.
16. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Вид-во «Юридична думка», 2004. – 584 с.
17. Розенфельд В.Г., Старилов Ю.Н. Административное принуждение. Административная ответственность. Административно-юрисдикционный процесс: Учебное пособие / В.Г. Розенфельд, Ю.Н. Старилов. – Воронеж: Из-во Воронежского ун-та, 1993. – 167 с.
18. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія / Оксана Володимирівна Кузьменко. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.
19. Кузьмичева Г.А. К вопросу об административном процессе как самостоятельной отрасли права // Административное право и административном процесс: актуальные проблемы // Л.Л. Попов и М.С. Студеникина. – М.: Юрист, 2004. – С. 244-251.
20. Алехин А.П. Административное право России: Учебник / А.П. Алехин, А.А. Кармолицкий. – М.: Изд-во «Зерцало», 2007. – 712 с.
21. Адміністративне судочинство України: підручник / [О.М. Пасенюк (кер. авт. кол.), О.Н. Панченко, В.Б. Авер’янов та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2009. –358 с.
22. Адміністративно-процесуальне (судове) право України: підручник / Сергій Васильович Ківалов та ін. – Одеса: юридична література, 2007. – 312 с.
23. Бандурка А.М. Административный процесс: Учеб. для вузов / А.М. Бандурка, Н.М. Тищенко. – К.: Литера ЛТД, 2001. – 333 с.
24. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: Монографія / Іван Лукьянович Бородін. – К.: Алерта, 2007. – 184 с.
25. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: Навчальний посібник / Едуард Францович Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
26. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность: Учеб. Пособие / Александр Иванович Миколенко. – Харьков: Одиссей, 2004. – 272 с.
27. Бочаров С.Н. Административная юрисдикция: Учебное пособие / [С.Н.Бочаров, А.В. Зубач, М.В. Костенников, А.В. Куракин, М.Г. Сальников, В.А.Тюрин]. – М.: МосУМВД России, Узд-во «Щит-М», 2005. – 318 с.
28. Калаянов Д.П. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ України: Навч. Посібник / Дмитро Петрович Калаянов. – Одеса: АО «БАХВА», 1998. – 128 с.
29. Комзюк А.Т. Адміністративна юстиція в Україні: Навчальний посібник / [Пономаренко Г.О., А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник]. – К.: Прецедент, 2009. – 198 с.
30. Правова система України: історія стан та перспективи: Т. 2: Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення / за заг. ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2008. – 576 с.
31. Шергин А.П. Административная юрисдикция / Анатолий Павлович Шергин. – М.: Юрид. лит., 1979. – 144 с.
32. Тюрина А.А. Функция защиты в административно-юрисдикционном процессе: Монография / Анна Анатольевна Тюрина. – М.: Издательство Дом «Городец», 2009. – 128 с.
33. Грибок І.О. Оскарження рішень органів виконавчої влади в адміністративному порядку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец.12.00.07 / І.О. Грибок. – Київ, 2006. – 19 с.
34. Кодекс про адміністративні правопорушення України (у редакції від 23 липня 2009 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.
35. Кукурудз Р.О. Адміністративно-юрисдикційний процес – сфера об’єктивізації інституту апеляції / Р.О. Кукурудз // Митна справа – 2009. – № 5 (частина 2). – С. 20-25.
36. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
37. Острогляд О.В. Здійснення адвокатом захисту у стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.09 / О.В. Острогляд. – О., 2007. – 20 с.
38. Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.09 / О.Ю. Костюченко. – Київ, 2005. – 18 с.
39. Сліпченко В.І. Апеляційне провадження в системі кримінально-процесуальних стадій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.09 / В.І. Сліпченко. – Київ, 2007. – 17 с.
40. Мірошников І. Ю. Судове слідство в апеляційній інстанції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.09 / І. Ю. Мірошников. – Х., 2006. – 20 с.
41. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навчальний посібник / Леонід Миколайович Лобойко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
42. Біда К.М. Касаційне провадження в господарському судочинстві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.04 / К.М. Біда. – Київ, 2005. – 20 с.
43. Цивільне процесуальне право України: Підручник / [Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.]; За заг ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.
44. Чернушенко Є.А. Апеляційне оскарження в цивільному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.03 / Є.А.Чернушенко. – О., 2004. – 22 с.
45. Ожегов С.И. и Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова / Российская академия наук. Институт русского языка им В.В. Виноградова. – 4-е изд., дополненное. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
46. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і голова ред. В.Т.Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
47. Юридична енциклопедія в 6 т./ Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. 2001–
Т. 1. – 2001. – 789 с.
48. Энциклопедический словарь. Репринтное издание / Ф.А. Брокгауз, И.А.Эфрон / (1890 г.). – М.: – Терра, 1992. – т. 2 – 768 с.
49. Кукурудз Р.О. Поняття та сутність інституту апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі / Р.О. Кукурудз // Митна справа. – 2009. – № 4 (частина 2). – С. 190-195.
50. Словарь иностранных слов. – 18-е изд. – М.: Русский язык, 1989. – 624 с.
51. Горшенёв В.М. Контроль как правовая форма деятельности / В.М. Горшенёв, И.Б. Шахов. – М.: Юрид. лит., 1987. – 176 с.
52. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.
53. Коломоєць Т.О. Державний контроль у галузі чорної металургії в Україні: організаційно-правовий аспект: Монографія / Т.О. Коломоєць, П.С. Лютіков. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2009. – 216 с.
54. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. 2-е вид. / Ольга Федорівна Скакун / Пер. з рос. – Харків: Консум. – 656 с.
55. Марченко М.Н. Общая теория государства и права. Академ. курс в 2-х томах / Михаил Николавевич Марченко. – Т. 2. – М.: Зерцало, 1998. – 656 с.
56. Лившиц Р.З. Теория права. Учебник / Роман Зиновьевич Лившиц. – 2-е изд. – М.: БЕК, 2001. – 224 с.
57. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекций в 2-х т. / Сергей Сергеевич Алексеев. – Т. 1 – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – 396 с.
58. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права / Е.А. Лукашева // Сов. гос. и право. – 1970. – № 6. – С. 21.29.
59. Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. Владика Сумбатовича Нерсесянца. – М.: Изд-во Нома, 2001. – 832 с.
60. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія / Анатолій Миколайович Колодій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
61. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник / Олександр Маркович Бандурка. – Х., 1998. – 394 с.
62. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб / Валентин Ярославович Малиновський. – К.: Атіка, 2003. – 576 с.
63. Масьондз С.О. Адміністративне право України у визначеннях та схемах: Навч. посібник / Сергій Олександрович Масьондз. – К.: Прецедент, 2006. – 176 с.
64. Принцип верховенства права: Проблеми теорії та практики: у двох книгах / За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка / книга друга: Принцип верховенства права у діяльності держави та в адміністративному праві / Відп. Ред. В.Б. Авер’янов. – К.: Конус-Ю, 2008. – 314 с.
65. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, 37. – Ст. 446.
66. Новий тлумачний словник української мови. У 4-х томах. 42000 слів. – Т.1. – К.: Аконіт, 1999. – 910 с.
67. Юридична енциклопедія в 6 т./ Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. 2001–
Т. 5. – 2001. – 736 с.
68. Юридична енциклопедія в 6 т./ Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. 1998–
Т. 4. – 2002. – 720 с
69. Ківалов С.В. Адміністративне право України: Навч.-метод. посібник / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
70. Административное право: Учебник для вузов / [Д.Н. Бахрах, Б.В.Россинский, Ю.Н. Старилов]. – 2-е изд., изм и доп. – М.: Норма, 2005. – 800 с.
71. Коломоєць Т.О. Виправні роботи як вид адміністративного стягнення за законодавством України: теорія, досвід та практика застосування: Монографія / Т.О. Коломоєць, І.О. Сквірський. – К.: Істина, 2008. – 184 с.
72. Административное право: Учебник / [Ю.А. Дмитриев, А.А. Евтеева, С.М. Петров]. – М.: Издательство Эксмо, 2005. – 1008 с.
73. Бахрах Д.Н. Производство по делам об административных правонарушениях: Пособ для слушателей народных университетов / Д.Н. Бахрах, Э.Н. Ренов. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
74. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодаством України / Степан Тихонович Гоначрук. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 78 с.
75. Александрова Н.В. Реформування змісту навчальної дисципліни «Адміністративне право» у вищих навчальних закладах // V Національна науково-теоретична конференція «Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування»: Тези виступів експертів Центру політико-правових реформ. – Одеса, 2007. – С. 99-108.
76. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія / Ігор Борисович Коліушко. – К.: Факт. 2002. – 260 с.
77. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник / Семен Григорович Стеценко. – К.: Атіка, 2007. – 624 с.
78. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов / Демьян Николаевич Бахрах. – М.: Изд-во Бек, 1996. – 355 с.
79. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України / Наталія Володимирівна Хорощак // НАН України; Інститут держави і права імені В.М. Корецького / В.Б. Авер’янов (відп. ред.). – К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2004. – 171 с.
80. Лук’янець Д.М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання: Монографія / Дмитро Миколайович Лук’янець. – Суми: АТД «Університетська книга», 2006. – 367 с.
81. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): Навчальний посібник / Валерій Костянтинович Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 184 с.
82. Круглов В.А. Административно-деликтный процесс: Учебное пособие / В.А.Круглов, Л.Л.Попов. – М.: Изд-во деловой и учебной литературы, 2005. – 336 с.
83. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
84. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Тетяни Олександрівни Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.
85. Золотарьова Н.І. Провадження в справах про адміністративні правопорушення, що посягають на правові відносини обігу наркотичних засобів та психотропних речовин: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Н.І. Золотарьова / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 220 с.
86. Мартиненко Б.Д. Гарантії суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Б.Д. Мартиненко / Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. – Л., 2007. – 14с.
87. Сиротяк М.Р. Захист прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.07/ М.Р. Сиротяк / Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2007. – 20 с.
88. Коломоєць Т.О. Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: Монографія / Т.О. Коломоєць, Р.В. Сінєльнік. – К.: Істина, 2008. – 184 с.
89. Коломоєць Т.О. Експерт у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: Монографія / Т.О. Коломоєць, А.В. Іванов. – К.: Істина, 2009. – 184 с.
90. Агєєв О.В. Прокурор як суб’єкт адміністративного процесу: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.07 / О.В. Агєєв / Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2006. – 18 с.
91. Адміністративне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю.Гулевської. – К.: Істина, 2007. – 216 с.
92. Административное право Украины: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / [Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук и др]; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2003. – 576 с.
93. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. 2002. – № 2. – С. 26-30.
94. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник / Андрей Борисович Агапов. – М.: Статут, 2000. – 251 с.
95. Додін Є.В. Адміністративна відповідальність у судовому порядку: Навчально-методичний посібник / Євген Васильович Додін. – Одеса: Юридична література, 2007. – 68 с.
96. Комзюк А.Т. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник/ За заг. ред. Анатолія Трохимовича Комзюка. – Харків: Видавництво Харківського Національного університету внутрішніх справ, 2007. – 80 с.
97. Ващенко С.В. Адміністративна відповідальність: Навч. посіб. / С.В. Ващенко, В.Г.Поліщук. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2001. – 142 с.
98. Бахрах Д.Н. Административная юрисдикция: Учебное пособие / Демьян Николаевич Бахрах. – М.: ООО «Юриспруденция», 1999. – 112 с.
99. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): навч. посібник / (за заг. ред. І.П. Голосніченка. – К.: КІВС, 2003. – 112 с.
100. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс / Михаил Яковлевич Масленников. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1990. – 208 с.
101. Богуцький В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: навч. посіб. / В.В. Богуцький, В.В. Мартиновський. – Харків: Видавець ФО–П Вапнярчук Н.М., 2009. – 168 с.
102. Мироненко Н.М. Законодавство України про адміністративні правопорушення та адміністративне судочинство: посібник / Н.М. Мироненко, С.М. Штефан, О.І. Виноградова. – К.: Прецедент, 2007. – 158 с.
103. Тимошенко И.В. Административная ответсвенность: конспект лекций / Иван Владимирович Тимошенко. – Ростов на Дону: Феникс, 2007. – 244 с.
104. Кукурудз Р.О. Особливості судового апеляційного оскарження в адміністративно-деліктному процесі / Р.О. Кукурудз // Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 24-25 грудня 2009 року: у 2-х томах / За заг. ред. С.М. Тимченко і Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2009. – Т. 1. – С. 122-126.
105. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Закон України від 24 вересня 2008 року // Відомості Верховної Ради України – 2009, № 10-11. – Ст.137.
106. Колотило О. Апеляційне оскарження постанови судді у справах про адміністративне правопорушення потребує удосконалення / О. Колотило // Право України. – 2009. – № 8. – С. 119-122.
107. Курило О. Биля С. Апеляція на постанову суду про адміністративне правопорушення: перші кроки – перші проблеми / О. Курило С. Биля // Юридична України. – 2009. – № 4. – С. 36-38.
108. Демський Е. Особливості перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення / Е. Демський // Юридична України. – 2009. – № 2. – С. 20-24.
109. Бахрах Д.Н. Дисциплинарное принуждение / Д.Н. Бахрах // Правоведение. – 1985. – № 3. – С. 21-37.
110. Жерлицын Б.И. Особенности дисциплинарного производства по советскому законодательству / Б.И. Жерлицын // Материалы ІХ конференции молодых ученых. – Минск, 1965. – С. 24-32.
111. Манохин В.М. Государственная дисциплина в народном хозяйстве / Василий Михайлович Манохин. – М.: Юрид. лит., 1970. – 206 с.
112. Манохин В.М. Органы советского государственного управления (вопросы формирования) / Василий Михайлович Манохин. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1962. – 163 с.
113. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: процессуальное регулирование / И.А. Галаган. – Воронеж, 197. – 196 с.
114. Лория В.А. Административный процесс и его кодификация / Валерий Амберкович Лория. – Тбилиси: Изд-во Тбил. Ун-та, 1986. – 281 с.
115. Лория В.А. Проблемы кодификации административно-процессуального права: автореф. дис. доктора. юр. наук: спец.12.00.02 / В.А. Лория. – К., 1976. – 55 с.
116. Козлов Ю.М. Административные правоотношения / Юрий Маркович Козлов. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
117. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР / Юрий Степанович Адушкин. – Саратов: Изд-во саратовского ун-та, 1986. – д 125 с.
118. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение / Л.Я. Гинцбург – М.: Наука, 1977. – 310 с.
119. Кодекс законів про працю України: Чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 лют 2008 р.: (відповідає офіц. текстові). – К. Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 104 с.
120. Тюрін С.С. Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців Збройних сил України: дис... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Сергій Сергійович Тюрін. – Х., 2002. – 176 с.
121. Гончарук С.Т. Адміністративне право України / Степан Тихонович Гоначрук. – К. Вид-во НАВСУ, 2000. – 240 с.
122. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 52. – Ст. 650.
123. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
124. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
125. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
126. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=114-91-EF&myid=XNLMf5x.qwJ.
127. Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року // Офіційний вісник України – 2000. – № 24. – Ст. 146.
128. Про дисциплінарний статут Збройних сил України: Закон України від 24 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 22-23. – Ст. 197.
129. Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ: Закон України від 22 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 29. – Ст. 245.
130. Про дисциплінарний статут митної служби України: Закон України від 6 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 42. – Ст. 467.
131. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 4. – Ст. 15.
132. Про затвердження Статуту про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000., – № 42. – Ст. 43.
133. Про державну службу: Проект Закону України Головдержслужби України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.center.gov.ua/normoproektuvalna-diyalnist/proekt-zakonu-ukrayini-pro-derzhavnu-sluzhbu-nova-redakciya.html.
134. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / За заг. ред. Оксани Володимирівни Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.
135. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року // Відомості