АСОЦІАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛІНГВОКУЛЬТУРНИХ КОНЦЕПТІВ У РІЗНОСИСТЕМНИХ МОВАХ

Короткий опис

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

На правах рукопису

МАРЧУК Уляна Богданівна

УДК 81’1:81’37:81’23

АСОЦІАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛІНГВОКУЛЬТУРНИХ КОНЦЕПТІВ У РІЗНОСИСТЕМНИХ МОВАХ
10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
к.ф.н., доц. Мельник Ярослав Григорович

Івано-франківськ - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП....4
РОЗДІЛ 1 Асоціативний потенціал лінгвокультурних концептів...10
1.1. Лінгвокультурний концепт як основна одиниця дослідження
лінгвокультурології...10
1.2. Вербальні асоціації у психолінгвістичних дослідженнях..26
1.3. Асоціативний потенціал концептів у лінгвокультурологічній
парадигмі.39
1.4. Асоціативний експеримент як метод дослідження лінгвокультурних
концептів51
Висновки до першого розділу.59
РОЗДІЛ 2 Структура асоціативних полів конкретних
лінгвокультурних концептів..62
2.1. Асоціативні характеристики концепту ЖІНКА в американській,
французькій, польській та українській лінгвокультурах....63
2.2. Структура семантичних гештальтів асоціативного поля концепту
МАТИ («мама») в англо-американському, слов’янському та
романському лінгвокультурних просторах.....92
2.3. Структура асоціативного поля концепту ДІМ
в англо-американському, слов’янському та романському
лінгвокультурних просторах112
Висновки до другого розділу139
РОЗДІЛ 3 Структура асоціативних полів абстрактних
лінгвокультурних концептів...142
3.1. Асоціативне вираження лінгвокультурного концепту
БАТЬКІВЩИНА в американській, французькій, польській та
українській лінгвокультурах...143

3.2. Асоціативний потенціал лінгвокультурних концептів
ВОЛЯ та СВОБОДА у межах англо-американського,
романського та слов’янського лінгвокультурних просторів.....163
Висновки до третього розділу.198
ВИСНОВКИ..201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.209
ДОДАТКИ

ВСТУП

Культура як складна семіотична система, духовне буття суспільства, особлива форма спілкування, зрештою, сукупність духовних і матеріальних цінностей, створених людьми, існує в тісному взаємозв’язку з мовою, в якій вона «вербалізується», «схоплюється» та зберігається. На розумінні нерозривності та єдності мови і культури будували свої концепції В. Гумбольдт, Г. Штейнталь, Л.Вайсгербер, І. Бодуен де Куртене, Е. Сепір, Б. Уорф, Ф. Боас і багато інших. Сьогодні лінгвокультурологія, що вивчає взаємодію та взаємозв’язок культури і мови в її функціонуванні, та основна одиниця її дослідження лінгвокультурний концепт знаходяться в колі зацікавлення лінгвістів, зокрема Ю. Степанова, А. Вежбицької, С. Воркачова, Г. Слишкіна та ін. В українському мовознавстві в руслі когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології працюють мовознавці І. Голубовська, В. Жайворонок, В. Кононенко, Т. Космеда, М. Кочерган, Т.Радзієвська, О. Селіванова, М. Скаб, О. Тараненко та ін.
Власне концепт є тією культурно-ментально-мовною одиницею, наповненою етнокультурною інформацією, яка лежить у свідомості, детермінується культурою та опредмечується у мові [75, с. 75]. Тобто, лінгвокультурний концепт це одиниця колективного знання/свідомості, що має мовне вираження і позначена культурною специфікою. Саме тому своєрідним «входом» у лінгвокультурний концепт, універсальним способом його актуалізації в свідомості вважаємо асоціацію (під нею розуміємо зв’язок між окремими нервово-психічними актами уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, почуття викликає інше). Концепт групується навколо певної «сильної» (тобто ціннісно значимої) точки свідомості, від якої відходять асоціативні вектори. Отже, можна визначити його як асоціативно-вербальну сітку, пучок вербалізованих смислів, що позначені лінгвокультурною специфікою.
Припускаємо, що чим вищий є асоціативний потенціал лінгвокультурного концепту його здатність вступати в різнонаправлені асоціативні зв’язки та утворювати їх (багатство та різноманіття вербальних репрезентантів концепту), наявність структурованого асоціативного поля, з ядром та периферією, розгалуженість смислових зон, за якими відбувається асоціювання, тим давнішим є цей концепт і тим більшою є його ціннісна значимість у межах певної мовної спільноти.
Отже, метою дисертаційної роботи є дослідження асоціативного потенціалу лінгвокультурних концептів ЖІНКА, МАТИ, ДІМ, БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ, СВОБОДА американської, французької, польської та української лінгвокультур для виокремлення універсальних та ідіоетнічних рис лінгвокультурного кодування світу. Для досягнення поставленої мети необхідним є вирішення таких завдань:
1) визначити базові поняття дослідження: лінгвокультурний концепт, лінгвокультурема, асоціація, асоціативний потенціал, асоціативне поле, семантичний гештальт та ін.;
2) описати лінгвокультурні концепти ЖІНКА, МАТИ, ДІМ, БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ, СВОБОДА, їх функціонування у цих лінгвокультурах (аналіз словникових дефініцій та лексичної сполучуваності лексем- вербалізаторів концептів);
3) дослідити особливості паремійного вираження досліджуваних
концептів;
4) визначити асоціативну структуру концептів ЖІНКА, МАТИ, ДІМ, БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ, СВОБОДА;
5) здійснити порівняльний аналіз асоціативного потенціалу досліджуваних лінгвокультурних концептів американської, французької, польської та української лінгвокультур на матеріалі результатів асоціативного експерименту;
6) встановити особливості функціонування цих лінгвокультурних концептів у межах американської, французької, польської та української лінгвокультурних спільнот шляхом зіставлення їх асоціативного потенціалу.
Характер дослідження зумовлює комплексне використання різних методів. Як основні використовуються методи асоціативного експерименту та концептуального аналізу; елементи дистрибутивного аналізу; зіставно-типологічний метод, що дозволяє здійснити порівняльну характеристику асоціативного потенціалу лінгвокультурних концептів у різносистемних мовах; описовий метод; методи систематизації, класифікації та статистичного аналізу асоціативних реакцій.
Об’єктом даної роботи є дослідження лінгвокультурних концептів, зокрема їх асоціативних полів у порівняльному аспекті. Предметом дослідження є асоціативний потенціал лінгвокультурних концептів ЖІНКА, МАТИ, ДІМ, БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ, СВОБОДА в англійській, французькій, польській та українській мовах.
Основними джерелами фактичного матеріалу аналізу слугують тлумачні, двомовні, фразеологічні та асоціативні словники англійської, французької, польської та української мов (також залучено дані словників символів, словників-тезаурусів); результати проведеного асоціативного експерименту; прислів’я та приказки англійської, французької, польської та української мов.
Наукова новизна роботи полягає в у застосуванні якісно нового в українському мовознавстві методу структурування асоціативного поля у вигляді семантичного гештальта, впровадження нової моделі концептуального аналізу як конкретних, так і абстрактних концептів. Здійснено цілісний порівняльний опис лінгвокультурних концептів ЖІНКА, МАТИ, ДІМ, БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ та СВОБОДА в американській, французькій, польській та українській лінгвокультурах шляхом дослідження їхньої асоціативної структури; комплексний аналіз лінгвокультурних концептів крізь призму асоціацій, які вони породжують у свідомості представників тієї чи іншої лінгвокультурної спільноти. Обґрунтовано вплив та роль асоціації, що є «дверима», входом вглиб концепту як асоціативно-вербальної сітки, пучка асоціацій, запропоновано нову модель концептуального аналізу, побудовану на лексикоцентричному (асоціативний експеримент) та текстоцентричному (асоціативний аналіз паремій) підходах. По-перше, порівняльний підхід до аналізу асоціативної поведінки допомагає виявити і зробити яскравіше вираженою «особливу» ментальність, притаманну тій чи іншій культурі, а також дозволяє поглянути на зміст та значимість певних культурних концептів для представників різноманітних етносів. По-друге, міжмовні дослідження асоціативного потенціалу концептів дозволяють визначити та описати те особливе і те універсальне, що властиве людям у стратегії асоціативної поведінки незалежно від їхньої мовної чи культурної належності.
Актуальність роботи зумовлюється поверненням кола зацікавлень українських лінгвістів до проблеми взаємодії мови та культури, мови та свідомості. Лінгвокультурологія як нова міждисциплінарна галузь лінгвістики знаходиться на шляху становлення власного поняттєво-термінологічного апарату. Психолінгвістика все більше зміщується в бік етнопсихолінгвістики. Асоціації в лінгвокультурному аспекті, асоціативна природа лінгвокультурного концепту, його структура потребують ґрунтовного дослідження.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його висновки є певним внеском у розвиток української асоціативної лінгвістики та лінгвокультурології. Результати дослідження доповнюють і розвивають наявні в сучасній лінгвістиці теоретичні і практичні засади теорії міжкультурної комунікації, психолінгвістики та лінгвокультурології. Основні положення і висновки цієї праці сприятимуть подальшому застосуванню аналізу асоціативного потенціалу концептів в лінгвістичних дослідженнях, а матеріал, зібраний в додатках, може стати частиною лексикографічної праці.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання обґрунтованих у ній теоретичних положень та одержаних практичних результатів при розробленні і викладанні таких теоретичних і лінгвістичних курсів, як «Вступ до мовознавства», «Загальне мовознавство», «Типологія слов’янських мов», а також спецкурсів з лінгвокультурології та лінгвокраїнознавства, теорії і практики перекладу, психолінгвістики, при укладанні асоціативних словників, написанні наукових робіт студентами філологічних і культурологічних спеціальностей; складанні детальних коментарів, необхідних при вивченні текстів англійською, французькою або польською мовами, при створенні навчально-методичних посібників та підручників із мовознавчих дисциплін.
Структура дисертації містить вступ, три розділи, висновки, бібліографію та додатки.
У першому розділі «Асоціативний потенціал лінгвокультурних концептів» представлено вихідні положення дослідження з урахуванням здобутків у сучасних міжпарадигмальних студіях лінгвокультурології, психолінгвістиці, уточнено такі ключові поняття, як асоціація, асоціативне поле, асоціативний потенціал, семантичний гештальт, лінгвокультурема, лінгвокультурний концепт та ін., проаналізовано особливості структури лінгвокультурного концепту, засоби вербалізації концепту в мові, його лінгвокультурну маркованість, символічність та асоціативність здатність асоціюватися з різними символічними чи подієвими феноменами, відомими для всіх членів соціуму, експлікувати культурно значимі смисли. Описано етапи концептуального аналізу, спосіб проведення та обробки асоціативного експерименту як особливого методу дослідження лінгвокультурних концептів.
У другому розділі «Структура асоціативних полів конкретних лінгвокультурних концептів» досліджуються лінгвокультурні концепти ЖІНКА, МАТИ, ДІМ, кожен з яких є носієм певних ментальних кодів та етнокультурних особливостей. Концептуальний аналіз здійснюється на декількох етапах. Шляхом порівняльного аналізу словникових дефініцій концептів, сполучуваності лексем імен концепту досліджуються поняттєво-значеннєві складники концептів. Опис способів категоризації концептів ЖІНКА, МАТИ, ДІМ у мовній картині світу здійснюється за допомогою аналізу паремійного вираження цих концептів в американській, французькій, польській та українській лінгвокультурах. Асоціативний потенціал концептів в сучасному мовомисленні визначається шляхом структурування асоціативних полів, утворених навколо ключових слів-стимулів, у вигляді семантичних гештальтів, в яких асоціати згруповані за смисловими зонами. Здійснюється міжмовне зіставлення асоціативних полів лінгвокультурних концептів ЖІНКА, МАТИ, ДІМ та їхнього асоціативного потенціалу з метою забезпечення успішності міжкультурного діалогу шляхом виявлення універсальних та національно-культурних особливостей їх функціонування в індоєвропейському лінгвокультурному просторі.
У третьому розділі «Структура асоціативних полів абстрактних лінгвокультурних концептів» за результатами асоціативного експерименту, проведеного з носіями української, польської, англійської та французької мов, здійснено міжкультурний порівняльний аналіз абстрактних лінгвокультурних концептів БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ, СВОБОДА в американській, французькій, польській та українській лінгвокультурах, визначено їх асоціативний потенціал. Асоціативні поля концептів структуруються у вигляді семантичних гештальтів, що дає змогу говорити про універсальні та лінгвокультурно марковані елементи в їхній структурі. Окрім того, розглянуто словникові дефініції цих концептів у порівняльному аспекті, їхнє вираження на лексико-семантичному рівні (синонімічні, словотвірні ряди, сполучуваність), особливості актуалізації концептів у пареміях як фрагментах мовної картини світу.
У висновках підсумовуються результати дослідження, що підтверджують висунуту нами тезу, згідно з якою чим вищим є асоціативний потенціал лінгвокультурного концепту, тим давнішим є цей концепт і тим більшою є його ціннісна значимість у межах певної мовної спільноти. Міжмовне зіставлення асоціативних полів конкретних та абстрактних лінгвокультурних концептів показує різний зміст цих концептів у кожній з лінгвокультур, наявність у їхній структурі лінгвокультурних смислів, що містять ментальні коди та установки культури, асоціативний потенціал концептів та особливості їхнього функціонування в сучасному мовомисленні.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Сучасні лінгвістичні розвідки зосереджуються на дослідженнях мовних образів світу у порівняльному аспекті, мовних та концептуальних структур, що стоять за ними, на особливостях мовної свідомості представників того чи іншого ментального простору. Людина мовна особистість оперує категоріями та цінностями, в системі координат яких вона перебуває.
Лінгвокультурологічні дослідження фокусуються на вивченні специфічного у складі ментальних одиниць і спрямовані на систематичний опис відмінних смислових ознак певних концептів культури.
Концепт гіперонім фрейму (скрипту, сценарію) та гештальту структура, побудована у вигляді «пучків» асоціативних векторів, вербалізованих смислів. Будучи активізованим у свідомості завдяки певним асоціативним зв’язкам, лінгвокультурний концепт сам має здатність асоціюватись з вербальними чи символічними феноменами, відомими всім членам етнокультурного соціуму.
Структура концепту певною мірою співвідноситься з асоціативним полем, хоча не тотожна йому, оскільки містить в поняттєво-значеннєвому складнику і системно-мовну характеристику, і етимологію еволюцію концепту в культурі.
Асоціативне поле концепту можна структурувати у вигляді семантичного гештальта, який вважаємо новим типом асоціативної структури, що дозволяє проникнути у зміст концепту. При цьому асоціати тяжіють до визначених характеристик, природнім чином групуючись за певними смисловими зонами напрямами асоціювання. У свідомості носіїв мови ядро поля творять смислові зони, найбільш кількісно представлені різноманітними репрезентантами (асоціатами).
Міжкультурні зіставлення асоціативних полів концепту здійснюються шляхом виділення універсальної частини типу гештальту та його національно-культурної специфіки.
Концепти ЖІНКА, МАТИ, ДІМ належать до конкретних лінгвокультурних концептів, оскільки перші два з них позначають осіб чи родинні відносини, третій характеризується предметною спрямованістю. При міжмовному порівняльному аналізі цих концептів виявляється, що, хоча, на перший погляд, вони позначають «універсальні» поняття, в межах різних лінгвокультурних просторів їм притаманний відмінний зміст та асоціативний потенціал.
Будучи узагальненнями більш абстрактного рівня, абстрактні лінгвокультурні концепти характеризуються включеністю в різноманітні синтагматичні та парадигматичні ряди, асоціюються з численними символічними та подійовими феноменами, відомими всім членам етнокультурного соціуму та знаковими в рамках тієї чи іншої лінгвокультурної спільноти. Як показує здійснений аналіз, їхній асоціативний потенціал вищий за асоціативний потенціал конкретних лінгвокультурних концептів, а рівень стереотипності концептів, зокрема, їх актуалізації у пареміях нижчий.
З метою врахування особливостей специфічної структури концепту як складного, багатомірного утворення, пропонуємо модель концептуального аналізу, що складається із декількох етапів: 1) розгляду дефініцій концепту; 2) його значеннєвості на мовному рівні; 3) когнітивного та асоціативного аналізу паремій (способів категоризації концепту в мовній картині світу); 4) виявлення асоціативного потенціалу концепту в сучасному мовомисленні (на основі асоціативного експерименту).
Аналізуючи асоціативний потенціал лінгвокультурного концепту ЖІНКА, ми дійшли до таких висновків: 1) концепт характеризується значеннєвою місткістю в усіх мовах; 2) паремійні тексти мов показують різні мовні образи світу; 3) в українських прислів’ях та приказках жінка трактується вужче, у значенні «дружина», що підтверджують дані асоціативного експерименту; 4) у французькому образі світу концепт ЖІНКА (femme) поєднаний із концептами ХОТІННЯ, БАЖАННЯ (vouloir) та розкриває образ вольової, капризної, але водночас слабкої та красивої жінки франц. femme fatale; 5) аналіз прислів’їв та приказок і результати асоціативного експерименту показують, що в англо-американському мовному просторі особливо розбудованою є смислова зона «риси характеру» жінки: сильна, незалежна (strong, independent) феміністка, яка може виховати свого чоловіка; 6) у слов’янському лінгвокультурному просторі, більшою мірою представленому українською та польською мовами, концепт ЖІНКА тісно пов’язаний із концептом МАТИ: жінка та, яка дає життя. Фактично, концепт МАТИ перекриває концепт ЖІНКА, звужує його зміст, що абсолютно відсутнє в американській та французькій лінгвокультурах.
Аналіз концепту МАТИ дає змогу зробити наступні висновки: 1) виокремлюємо т.зв. романо-германський та слов’янський типи розгортання концепту; 2) лінгвокультурною специфікою експлікації концепту є виняткове трактування матері в слов’янській ментальності, надання їй особливого значення, статусу найріднішої, найбільшої цінності, та трактування матері в переносному значенні як універсального джерела, початку чогось, притаманне романо-германській ментальності, про що свідчать прислів’я та приказки української, польської, французької та англійської мов; 3) як аналіз паремійних текстів, так і результати проведеного асоціативного експерименту показують схему «жінка < мати» у відповідях українських респондентів (жінка мати 28, мати жінка 4) та «жінка > мати» за даними анкет французьких респондентів (femme mère 1, mère femme 2); 4) ядерну позицію у структурі семантичного гештальта асоціативного поля концепту в українській лінгвокультурі займає смислова зона «спорідненість», тобто акцентується поняття «рідності» та «близькості» матері; 5) у структурі асоціативного поля концепту МАТИ в польській лінгвокультурі присутній вираз Matka Polka (12): жертовна, здатна до цілковитої самопосвяти жінка (+ негативна конотація у сучасних польських ЗМІ).
Аналіз даних асоціативного експерименту показує, що в українській, польській, французькій та американській лінгвокультурах т.зв. предметному концептові ДІМ, наповнення якого, проте, характеризується значним ступенем абстрактності, властивий дещо відмінний зміст, що великою мірою зумовлено різним історичним досвідом етносів: 1) якщо аналіз паремій показує, що для носія англійської мовної свідомості дім мислиться, як найбільша цінність, фортеця і захист, то результати асоціативного експерименту показують американську специфіку трактування цього концепту, яке поєднує в собі як традиційний (My home is my castle), так і власне заокеанський зміст (Mi casa is tu casa); 2) паремії, які актуалізують концепт ДІМ, умовно можна поділити на дві частини: ті, що є похідними від паремійних фондів різних етносів (насамперед англійського), та оригінальні, що відбивають саме слов’янський або романський образ світу; 3) у прислів’ях та приказках для носія англійської мови ДІМ мислиться як найбільша цінність, водночас для слов’янської мовної свідомості дім це лише одна з найбільших цінностей; 4) у слов’янському мовному образі світу концепт ДІМ розкривається через релевантну для нього опозицію свій # чужий (свій дім чужий дім): асоціат свій вказує на бажання володіння домом, на право почуватися господарем власного дому, зрештою, мати його, що закономірно випливає з історичних умов українського та польського етносів; 5) для англо-американського лінгвокультурного простору характерне протиставлення home # house, що дещо по-іншому розгортається в слов’янському лінгвокультурному просторі; 6) якщо в слов’янському образі світу концепт ХАТА тісно пов’язаний із селом, це насамперед сільський будинок, дерев’яний та одноповерховий, як правило, то в англійському поняттєвий складник концепту містить значно більше смислових зон, пов’язаних із місцями громадського призначення та державним правлінням; 7) у семантичному гештальті асоціативного поля лексеми house, що вербалізує відповідний концепт, фактично відсутня когнітивна ознака «батьківщина (країна)», натомість смислові зони характеризуються «предметною» спрямованістю «предмети, пов’язані з хатою», «територія біля хати»; 8) у французькій мові існує одна лексема, яка експлікує зміст концептів ДІМ та ХАТА, maison; 9) в образі світу французів, за даними асоціативного експерименту, дім постає як щось невід’ємно пов’язане з рідними та близькими серцю людьми, з якими можна бути самим собою, а тому дім буде на тому місці, де близькі люди; 10) у кожній з лінгвокультур концепт певною мірою перетинається з концептом ЖІНКА: в англо-американській мовній картині світу жінка виступає як та, яка творить дім, його тепло і затишок, у слов’янській мовній свідомості жінка береже дім, є його берегинею, охоронницею, вона й тримає три кути в хаті дім тримається на ній, у французькій лінгвокультурі жінка є окрасою дому.
Отже, як показує здійснений концептуальний аналіз, для конкретних лінгвокультурних концептів характерний високий асоціативний потенціал, більший рівень стереотипності порівняно з абстрактними концептами. Поряд із цим, у структурі семантичних гештальтів асоціативних полів конкретних концептів спостерігаються тенденції до узагальнення та абстрактності: для концептів ЖІНКА, МАТИ це смислові зони, що піднімаються над рівнем опису родинно-сімейних чи гендерних відносин до визначення і осмислення поняття, яке містить концепт, в ширшому культурному та метафоричному контекстах; для концепту ДІМ це наявність поряд з предметними характеристиками смислових ознак, що характеризуються високим рівнем абстракції та трактують дім в як «духовний простір», «емоційний центр», «стан буття собою», осмислення його в більш глобальному плані як батьківщини.
Концепт БАТЬКІВЩИНА, який відносимо до абстрактних лінгвокультурних концептів, в американському, французькому, польському та українському образах світу характеризується лінгвокультурною специфікою в межах кожної з лінгвокультур, а саме: 1) два спільні значення лексем, що експлікують концепт, «країна стосовно людей, які народилися в ній», «місце народження, походження або виникнення чого-небудь»; 2) культурні сценарії, що експлікують концепт БАТЬКІВЩИНА у текстах прислів’їв та приказок англійської, французької, польської та української мов, суттєво відрізняються; 3) культурний сценарій «вибір іншої країни», що знаходиться на другій позиції в ядрі концепту БАТЬКІВЩИНА французької лінгвокультури, взагалі нерелевантний для слов’янського ментального простору, де немає іншої країни є «чужина», а вибір іншої країни маркується як зрада; 4) характерне для французької ментальності ототожнення батьківщини з Прекрасною Дамою, за яку треба відважно боротись та яку ніжно, трепетно і пристрасно люблять, виражене через паремійний фонд мови, та матір’ю (як і для слов’янської ментальності), за результатами асоціативного експерименту; 5) найбільша кількість стереотипних асоціативних реакцій у відповідях польських респондентів (0,27): польська лексема ojczyzna включена в одну з ключових для польської лінгвокультури тріаду БОГ-ЧЕСТЬ-БАТЬКІВЩИНА (Bóg-Honor-Ojczyzna); 6) за відповідями українських респондентів, батьківщина це рідне, найрідніше, своє; рідна земля, рідний край, рідний дім, в анкетах представників американської та французької лінгвокультур синонімічний прикметник відсутній: батьківщина це loverland або pays que l’on aime країна, яку люблять (але не рідна країна). Концептуальний аналіз показує специфічне розуміння батьківщини в англійському образі світу як місця, де знаходиться емоційний та духовний центр людини, де поважають її цінності (у такому сенсі увесь світ може бути батьківщиною). До структури асоціативного поля концепту в усіх досліджуваних лінгвокультурах входять асоціати оцінного змісту, що засвідчують високе ціннісне навантаження концепту, його зв’язок із іншими ключовими концептами, як от СВОБОДА, МИР, ЧЕСТЬ, ЛЮБОВ, БЕЗПЕКА, СІМ’Я, ЩАСТЯ, СЕРЦЕ, МАТИ та ін.
Концепти ВОЛЯ та СВОБОДА також належать до абстрактних лінгвокультурних концептів та є т.зв. концептуальною парою. В рамках кожної з досліджуваних лінгвокультурних спільнот вони характеризуються великою кількістю мовних реалізацій, найбільш структурованими асоціативними полями з усіх проаналізованих нами концептів, високим асоціативним потенціалом. Попри семантичну близькість лексем, що вербалізують концепти, нашаровування їхніх когнітивних ознак та близькість асоціативних полів, відповіді респондентів підтверджують певні відмінності в смисловому наповненні концептів: 1) аналізовані концепти актуалізуються в не надто великій кількості прислів’їв та приказок, та переважно лише один із них, як правило, найбільш культурно маркований, найповніше у них представлений; 2) статистична обробка результатів асоціативного експерименту показує більшу стереотипізацію концепту ВОЛЯ (liberty) в американській мовній свідомості (0,38 пор. із 0,53) та вищий асоціативний потенціал (більше лексичне багатство та лексичне різноманіття) концепту СВОБОДА (freedom) в американському мовному образі світу; 3) окремі смисли, які входили до змісту концепту ВОЛЯ (liberty), перейшли до смислової зони концепту СВОБОДА (freedom) зокрема, когнітивна ознака «неволя», що трактувала свободу як протилежність неволі та рабству; 4) американська «freedom» це не вседозволеність, а свобода діяти згідно зі своїми правами, не порушуючи при цьому прав інших; 5) в ядрі польського концепту ВОЛЯ (wolność) на першій позиції знаходиться когнітивна ознака «боротьба за державну незалежність», що характеризує реалії власне польського національно-визвольного процесу; 6) отримані результати асоціативного есперименту показують вищий асоціативний потенціал концепту ВОЛЯ (wolność) в сучасному польському мовомисленні, про що свідчить більша кількість смислових зон у структурі асоціативного поля лексеми wolność 17, тоді як асоціювання лексеми swoboda відбувається за 14 смисловими зонами (відповідно, рівень стереотипності 0,43 : 0,22), обом концептам притаманні спільні десять смислових зон; 7) структура асоціативних полів обох концептів в українській лінгвокультурі протилежна: так, лексемі воля властиві лише 13 смислових зон, тоді як лексемі свобода аж 17, що свідчить про високий асоціативний потенціал, та зростання асоціативного потенціалу концепту СВОБОДА в сучасному українському дискурсі (0,43 : 0,41); 8) прецедентні тексти, зокрема паремії, що активізують концепт ВОЛЯ в четвертій частині асоціативного експерименту, проведеного серед українських респондентів, розкривають концепт через його нерозривне поєднання з ДОЛЕЮ одним із ключових концептів української культури; 9) смислова зона «боротьба за державну незалежність» займає однакову (першу) позицію в обох концептах за даними українських анкет та характеризується практично однаковою кількістю асоціатів; 10) французькій лінгвокультурі не властиве протиставлення «свобода» і «воля». Обидва значення, виражені лексемою liberté, розкриваються у змісті єдиного концепту, який називатимемо LIBERTÉ; 11) свобода для носіїв французької мовної свідомості, як, зрештою, і для американців, це насамперед незалежність особиста, власна (indépendance 11 ← liberté 39) на відміну від слов’янського лінгвокультурного простору, якому властиве трактування як волі, так і свободи (українська лінгвокультура) з позиції державної незалежності.
Отже, як показує здійснений міжкультурний порівняльний аналіз, концептам ЖІНКА, МАТИ, ДІМ, БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ та СВОБОДА в індоєвропейському лінгвокультурному просторі властиве відмінне смислове наповнення та різний асоціативний потенціал, що свідчить про відмінну концептуалізацію світу представниками американської, французької, польської та української лінгвокультур, їхні різні світоглядні та культурні ідеали.
Асоціативний потенціал лінгвокультурного концепту дає можливість дослідити його функціонування в сучасному мовомисленні, а міжмовний порівняльний аналіз асоціативних полів концептів допомагає розмежувати універсальне та лінгвокультурно марковане в їхній структурі шляхом виокремлення спільних та відмінних смислових зон семантичного гештальту. Таким чином, запропонований концептуальний аналіз, що знаходиться та перетині лінгвокультурних та психолінгвістичних здобутків, відзначається актуальністю та може стати корисним в подальших дослідженнях асоціативних структур концептів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алерифенко Н.Ф. Спорные проблемы семантики: [монография] / Н.Ф. Алефиренко. М.: Гнозис, 2005. 326 с.
2. Англійсько-український словник: у 2 т. близько 120 000 слів / уклав М.І. Балла. К.: Освіта, 1996.
Т.1. 1996. 752 с.; Т.2. 1996. 712 с.
3. Англо-русский синонимический словарь / под. ред. А.И. Розенмана и Ю.Д. Апресяна. М.: Русский язык. 1998. 544 с.
4. Андриевская В.В. Особенности словесных ассоциаций как фактор построения предложения / В.В. Андриевская // Исследования языка и речи. Ученые записки МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1971. Т.60. С. 111-116.
5. Антология концептов / под ред. В.И. Карасика, И.А. Стернина. М.: Гнозис, 2007. 512 с.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика (синонимические средства языка) / Ю.Д. Апресян. М.: Наука, 1974. - 368 с.
7. Арутюнова Н.Д. Введение / Н.Д. Арутюнова // Логический анализ языка. Ментальные действия. М.: Наука, 1993. С. 3-7.
8. Арутюнова Н.Д. Воля и свобода / Н.Д. Арутюнова // Логический анализ языка. Космос и хаос. М.: Наука, 2003. С. 73-99.
9. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд., испр. / Н.Д. Арутюнова. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
10. Аскольдов С.А. Концепт и слово / С.А. Аскольдов // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: антология / под. ред. В.П. Нерознака. М.: Academia, 1997. С. 267-279.
11. Асоціативний словник української рекламної лексики / упор. Т.Ю. Ковалевський, Г.Д. Сологуб, О.В. Ставченко. Одеса, 2001. 116 с.
12. Ассоциативная психология. Основные направления психологии в классических трудах. Г. Спенсер. Основания психологии. Т. Циген. Физиологическая психология в 14 лекциях / Т. Циген; А.А. Карелин. М.: ООО АСТ-ЛТД, 1998. 560 с. (Классики зарубежной психологии).
13. Афанасьєва Л.В. Берегиня як феномен ментальності / Л.В. Афанасьева // Філософія міфу. Класичний та сучасний підходи: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Ч.2. К., 2003. С. 14-15.
14. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике язика / А.П. Бабушкин. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1996. 104 с.
15. Бацевич Ф.С. Словник термінів міжкультурної комунікації / Ф.С. Бацевич. Київ: Довіра, 2007. 205 с.
16. Бачинський Д.В. Польсько-український та українсько польський словник близько 60 тисяч слів та словосполучень / Д.В. Бачинський, А.В. Задніпряна, М.М. Хотинська. К.: Чумацький Шлях, 2008. 540 с.
17. Богин Г.И. Переход смыслов в значения / Г.И. Богин // Понимание и рефлексия: материалы III Тверской герменевтической конференции. Тверь, 1995. Ч.2. С. 8-16.
18. Болотнова Н.С. Лексическая структура художественного текста в ассоциативном аспекте / Н.С. Болотнова. Томск: Том. гос. пед. ин-т, 1994. 210 с.
19. Бондаренко Олександр Сергійович. Концепти "чоловік" і "жінка" в українській та англійській мовних картинах світу: дис. канд. філол. наук: 10.02.17 / Олександр Сергійович Бондаренко. Кіровоград, 2005. 195 арк.
20. Будагов Р.А. Человек и его язик / Р.А. Будагов. М.: Изд-во Московского ун-та, 1974. 264 с.
21. Бутенко Н.П. Словник асоціативних норм української мови / Н.П. Бутенко. Львів, 1979. 120 с.
22. Бутенко Н.П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові / Н.П. Бутенко. Львів, 1989. 328 с.
23. Брутян Г.А. Гипотеза Сепира-Уорфа. Лекция, прочитанная в Лондонском университете в 1967 г. / Г.А. Брутян Ереван: Луйс, 1968. 66 с.
24. Вандриес Ж. Язык: Лингвистическое введение в историю: пер. с фр. и предисл. Р.О. Шор / Ж. Вандриес. М.: Соцэкгиз, 1937. - 409 с.
25. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов / пер. с англ. А. Д. Шмелева / А. Вежбицкая. М.: Языки славянской культуры, 2001. 288 с.
26. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков/ пер. с англ. А.Д. Шмелева; под ред. Т. В. Булыгиной / А. Вежбицкая. М.: Языки славянской культуры, 1999. 780 с.
27. Великий українсько-англійський словник / уклад. Є.Ф. Попов, М.І. Балла 2-е вид., випр. та доп. К.: Чумацький шлях, 2003. 363 с.
28. Верещагин Е.М. Язык и культура. Лингвострановедение / Е.М. Верещагин, В.Г. Костомаров. М.: Русский язык, 1976. 248 с.
29. Воркачев С.Г. Концепт как «зонтиковый термин» / С.Г. Воркачов // Язык, сознание, коммуникация. М., 2003. Вып. 24. С. 5-12.
30. Воркачев С.Г. Концепт счастья в русском языковом сознании: опыт лингвокультурологического анализа: [монография] / С.Г. Воркачев / Кубан. гос. технол. ун-т. Краснодар, 2002. 142 с.
31. Воркачев С.Г. Концепт счастья: понятийный и образный компоненты / С.Г. Воркачев // Известия РАН. Серия лит-ры и языка. 2001. Т.60. № 6. С. 47-58.
32. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании / С.Г. Воркачев // НДВШ Филологические науки. 2001. №1. С.64-72.
33. Воркачев С.Г. Методологические основания лингвоконцептологии / С.Г. Воркачев // Теоретическая и прикладная лингвистика. Вып. 3: Аспекты метакоммуникативной деятельности. Воронеж, 2002. С. 79-95.
34. Воркачев С.Г. Сопоставительная этносемантика телеономных концептов «любовь» и «счастье» (русско-английские параллели): монография / С.Г. Воркачев. Волгоград: Перемена, 2003. 155 с.
35. Воробьев В.В. Лингвокультурология (теория и методы): монография / В.В. Воробьев. М.:Изд-во РУДН, 1997. 331 с.
36. Воробьев В.В. О статусе лингвокультурологии / В.В. Воробьев // IХ Международный Конгрес МАПРЯЛ. Русский язык, литература и культура на рубеже веков. Братислава, 1999. Т.2. С.125-126.
37. Выготский Л.С. Мышление и речь / Л.С. Выготский. М.- Л.: Соцэкгиз, 1934. 323 с.
38. Гак В.Г. Новый французско-русский словарь / В.Г. Гак, К.А. Ганшина. 12-е изд., испр. М.: Рус. яз. Медиа, 2007. 1160 c.
39. Гессен Д. Большой польско-русский словарь: в 2 т.: ок. 80 000 слов. 3-е изд., испр. и доп. / Д. Гессен, Р. Стыпула. М.: Рус. яз.; Варшава: Ведза Повшехна, 1988.
Т.1. 1988 656 с.; Т.2. 1988 796 с.
40. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і дискурс: монографія / М.І. Голянич. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного ун-ту ім. В. Стефаника, 2007. 296 с.
41. Горошко Е. Интегративная модель свободного ассоциативного эксперимента / Е. Горошко. М.: Ин-т языкознания РАН, 2001. 316 с.
42. Григорьев А.А. Концепт и его лингвокультурологические составляющие / А.А. Григорьев // Вопросы философии. 2006. №3. С. 64-76.
43. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию / В. Гумбольдт. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
44. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / В. Гумбольдт. М.: Прогресс, 1985. 451 с.
45. Гусев С.С. Смысл возможного. Коннотационная семантика/ С.С. Гусев. СПб: Алетейя, 2002. 192 с.
46. Джиоева А.А. Английский менталитет сквозь призму ключевых слов: understatement / А.А. Джиоева // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2006. № 3. С. 45-55.
47. Дискурс / Лингвистический энциклопедический словарь/ главн. ред. В.Н. Ярцева. М., 1990. С.137.
48. Дмитрюк Н. В. Национально-культурная специфика вербальных ассоциаций на некоторые казахские и русские слова // Психологические и лингвистические проблемы языковых контактов / под. ред. А.А. Залевской. Калинин: КГУ, 1984. С.40-49.
49. Драчева С.И. Экспериментальное исследование национальной специфики концептуальной картины мира (на материале руского и алтайского языков): автореф. на соиск. науч. степ. канд. филолог. наук: спец.10.02.19 «Теория языка» / С.И. Драчева. Горно-Алтайск, 1998. 20 с.
50. Дротянко Л.Г. Філософські проблеми мовознавства: навч. посібник / Л.Г. Дротянко К.: Навчальна книга, 2002. 128 с.
51. Дубенко О.Ю. Англо-американські прислів’я та приказки: посібник / О.Ю. Дубенко. Вінниця: Нова книга, 2004. 416 с.
52. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / О.С. Мельничук (голов. ред.), І.К. Білодід та ін. К.: Наукова думка, 1982-2006. Т. 1-7.
53. Єрушевич Г.Д. Мудрість слов’янських народів (навчально-методичний посібник з пареміологічної логіки) / Г.Д. Ярушевич, Я.Г. Мельник. Івано-Франківськ: Гостинець, 2002. 168 с.
54. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: Типы фреймов / С.А. Жаботинская // Вестник Черкасского университета, 1999. Вып. 11. С. 3-20.
55.