Атаманюк Юрій Анатолійович. Формування валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом

Короткий опис

Атаманюк Юрій Анатолійович. Формування валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом. : Дис... канд. наук: 08.00.02 2009

Атаманюк Ю.А. Формування валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02. - світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів фор-мування валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом, виявленню основних закономірностей глобалізації валютно-фінансових відносин, економічних передумов і чинників включення економіки України в міжнародні інтеграційні процеси, а також визначенню шляхів оптимізації інтеграційної стратегії України у сфері валютно-фінансових відносин з ЄС
У роботі проаналізовано позитивні та негативні наслідки фінансової лібералізації, досліджений валютно-фінансовий потенціал європейської інтеграції України, а також розглянуті грошово-кредитних засади зовнішньоекономічної стратегії України в умовах господарського зближення з Європейським Союзом. Обґрунтовані практичні рекомендації щодо застосування сучасних механізмів залучення фінансових ресурсів на європейському ринку боргових цінних паперів і титулів власності. Встановлені позитивні і негативні наслідки лібералізації доступу філій іноземних кредитно-фінансових установ на ринок банківських послуг України.

В дисертації здійснено теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез та сучасних теорій щодо формування і розвитку валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом в контексті аналізу факторів впливу та їх еволюційної ретроспективи, що послужило вихідною теоретико-аналітичною базою для вирішення важливої й актуальної проблеми і основою запропонованого комплексу заходів як національного, так і регіонального характеру з метою підвищення ефективності функціонування вітчизняного фінансового ринку, прискорення темпів економічного розвитку та реалізації євроінтеграційної стратегії України. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі висновки та сформувати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

Інтенсифікація процесів інтернаціоналізації економічного життя, проявами якої є зростання обсягів світової торгівлі та руху капіталів між країнами, об’єктивно зумовлює підвищення ролі міжнародних валютно-фінансових, грошово-кредитних відносин. Динамічний розвиток будь-якої національної економіки за сучасних умов значною мірою залежить від здатності використовувати зовнішні джерела фінансових ресурсів, ефективної участі в роботі міжнародних фінансових ринків, активної інтеграції до регіональних структур кредитно-інвестиційного сприяння. При цьому глобалізація має суперечливий вплив. Так, глобалізація торгівлі спричиняє вирівнюючий вплив, водночас фінансова глобалізація і зокрема, прямі іноземні інвестиції, призводить до зростання нерівності доходів у національно-господарських системах різного ступеня ринкової зрілості.
Поглиблення диспропорцій у розвитку світової економіки, відсутність рівноваги на валютних ринках, спекулятивний, фіктивний характер інвестиційно-банківського бізнесу, його невідповідність показникам реального сектору суспільного відтворення на мета- та мегарівнях світової економіки створюють передумови для виникнення кризових явищ у розвитку світогосподарської системи на сучасному етапі. Водночас ринкові потрясіння призводять до активізації процесів, які наближають спреди за ризик і ціни на активи до адекватних економічних детермінант, підвищують кредитну дисципліну, а також поступово зменшують зовнішні дисбаланси в транзитивних країнах.
За умов дієвості ринкових механізмів лібералізація руху капіталу є вигідною як розвинутим, так і транзитивним країнам. Вона сприяє ефективному перерозподілу фінансових ресурсів, прискоренню темпів економічного зростання за рахунок більш прибуткового вкладення капіталу розвинутими країнами та його залучення транзитивними країнами. Водночас лібералізація ринку капіталу має бути ретельно спланована, а швидкість її проведення повинна коригуватися з макроекономічними індикаторами. Рівень втручання держави у функціонування ринків товарів, послуг та капіталів повинен корелюватись залежно від ступеня міцності фінансового сектору та його здатності згладжувати коливання світової економічної кон’юнктури. Ризик фінансової нестабільності може бути суттєво знижений за допомогою раціональної макроекономічної політики на національному рівні, тісного міжнародного співробітництва та подальшого вдосконалення інтеграційних механізмів у валютно-фінансовій сфері.
Для реформування валютно-фінансової системи країни, її ефективної взаємодії з ЄС та глобальним економічним середовищем запропоновано шляхи вдосконалення умов функціонування кредитно-фінансових установ, а саме: а) створення глибоких та ліквідних ринків капіталу з метою використання саме ринкових інструментів грошово-кредитної політики; б) мінімізація привілейованого доступу уряду до фінансових ресурсів; в) формування ринкових механізмів залучення кредитно-інвестиційних ресурсів у пріоритетні галузі національної економіки.
Основними завданнями дієвої євроінтеграційної політики України в умовах фінансової глобалізації є: а) адаптація до економіко-правових стандартів ЄС; б) уніфікація регуляторних і валютно-фінансових режимів; в) переорієнтація базових завдань девізної та грошово-кредитної політики. Водночас, взаємодія в системі регулювання руху товарів, послуг та капіталів у рамках СОТ (з урахуванням інтересів вітчизняних банківських і фінансових установ) є підґрунтям для активного переговорного процесу між Україною та ЄС щодо укладання нової базової Угоди про зону вільної торгівлі, а також є важливим чинником активізації інтеграційних механізмів взаємодії з сучасною Європейською валютною системою.
Пріоритетними напрямами зміцнення стійкості фінансової системи в умовах поглиблення господарської взаємодії з ЄС та СОТ є пошук необхідного балансу між посиленням регуляторних функцій держави у валютно-фінансовій сфері, високими темпами економічного розвитку, який фінансуються за рахунок швидкого зростання зовнішнього і внутрішнього боргу, та повільними темпами господарського розвитку з меншою залежністю від іноземних капіталів і незначним втручанням держави для вирішення внутрішніх проблем фінансових систем. Дієвим важелем зміцнення стійкості банківських систем є обмеження граничних значень, які є орієнтирами економічного зростання та довіри до фінансового посередництва, з одночасним зміцненням різних форм економічних захисних механізмів.
В умовах нестабільності розвитку міжнародних ринків капіталу провідним напрямом державної економічної політики є зростання конкурентоспроможності національного виробництва. А цільовими орієнтирами валютно-фінансової політики слід обрати зростання реального ВВП та поєднання акцентів на збільшення інвестицій в основний капітал (що також стабілізує інфляцію шляхом пролонгації попиту) та забезпечення стійкості економіки на базі розширення внутрішнього платоспроможного попиту, а також створення передумов для посилення конкуренції внутрішнього та зовнішнього ринків.
Стійкість банківської, бюджетно-фінансової та платіжної систем є необхідною передумовою для проведення ефективної грошово-кредитної політики, а отже, для поглиблення взаємодії з системою СОТ та оптимізації валютно-фінансових відносин з країнами ЄС. Валютно-фінансова стратегія повинна бути спрямована на одночасне досягнення двох важливих цілей: постійного і надійного зниження темпів інфляції та досягнення макроекономічної стабільності. Необхідність стабілізації курсу національної валюти щодо євро нівелюється доларизацією економіки України, що обумовлює стабільність гривні до долара, який є однією з основних валют заощаджень фірм та домогосподарств України, постає важливим соціальним чинником господарського поступу.
Ефективна взаємодія України з транснаціональним фінансовим капіталом в умовах нестабільності світової валютно-кредитної системи вимагає модернізації вітчизняних банківських технологій, що базуються на стандартах фінансового-банківських послуг країн ЄС. В умовах зростання вартості ресурсів на міжнародних кредитних ринках для вітчизняних інвестиційно-банківських установ основними засобами збереження конкурентних позицій у процесі взаємодії з європейським фінансовим капіталом є: а) реформування структури внутрішнього банкінгу, в тому числі ребрендінгу (розвиток філіальної мережі, паритетне співвідношення активів і пасивів, розширення клієнтської бази); б) застосування інноваційних банківських продуктів (карткові продукти, системи електронних платежів, банкомати, колл-центри, РОS-термінали).