АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ: ФІНАНСОВО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАНДРИЧЕНКО Олександр Володимирович

УДК 347.734

АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ:
ФІНАНСОВО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Миськів Леся Ігорівна,
кандидат юридичних наук

Київ–2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………….………………….………………………………...
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ СТАНОВЛЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………….…..……………………
1.1. Зародження аудиту як різновиду фінансового контролю………..
1.2. Становлення аудиту в світі та його вплив на розвиток законодавства про аудиторську діяльність в Україні………………………..
Висновки до розділу 1…………………………………………………..
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………………………………………………………….
2.1. Поняття, зміст та функції аудиторської діяльності в системі фінансового контролю…………………………………………………………
2.2. Форми та види аудиту……………………….……………………..
Висновки до розділу 2…………………………………………………..
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………………………….……………………………....
3.1. Зарубіжний досвід регулювання аудиторської діяльності ………
3.2. Державне регулювання аудиторської діяльності в Україні .…….
3.3. Аудиторська палата України як суб’єкт регулювання аудиторської діяльності ……………………….………...…………………….
Висновки до розділу 3………………….………………………………..
ВИСНОВКИ……………………………..…..…………………………………
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...

3

11
11

18
37

42

42
74
111

119
119
130

150
167
171
181
193

ВСТУП
Актуальність теми. Важливу роль у забезпеченні законності руху публічних фінансів, доцільності, ефективності та раціональності їх використання відіграє фінансовий контроль. Приватна діяльність суб’єктів господарювання сприяла появі нового різновиду фінансового контролю – аудиторського, що наповнився власним змістом і сприяв зародженню аудиторської діяльності. Становлення та подальший розвиток аудиторської діяльності зумовлені ринковим спрямуванням економіки держави й необхідністю формування незалежного об’єктивного контролю діяльності підприємств різних форм власності та професійного підтвердження достовірності фінансової звітності. Публічний характер аудиторської діяльності, що спрямована на захист інтересів невизначеного кола суб’єктів, дозволив вивести її за межі господарського права і включити в предмет дослідження фінансового права. Досвід зарубіжних країн, у яких аудит використовується для реалізації як приватних, так і державних інтересів, сприяв створенню надійної системи такого контролю, яка доповнює державний фінансовий контроль, і в Україні. Фінансово-правовий характер, що властивий аудиторській діяльності, зумовив закріплення в законодавстві випадків обов’язкового проведення аудиту, а публічний характер прояву визначив пріоритет інтересів суспільства над інтересами замовників та інших користувачів фінансової звітності. Однак аудиторська діяльність у нашій державі не набула значного поширення, одна із причин цього – недосконалість чинного законодавства, яке визначає її особливості та статус суб’єктів, що здійснюють її, виконуючи публічні функції. Це зумовлює пошук шляхів підвищення ефективності аудиторської діяльності. Необхідність проведення даного дослідження викликана і відсутністю комплексних напрацювань, що висвітлювали б фінансово-правовий характер аудиту саме як виду недержавного фінансового контролю, і потребою посилення державного регулювання аудиторської діяльності.
Питання організації аудиторської діяльності досліджували вітчизняні науковці-економісти В.П. Бондар, Ф.Ф. Бутинець, В.П. Пантелєєв, О.Ю. Редько, В.Я. Савченко, Б.Ф. Усач, Н.Л. Шкіря, російські Л.І. Вороніна, О.О. Терехов та представники російської юридичної науки І.В. Тордія, Р.Н. Аганіна, А.О. Мар’їна. Важливе значення для з’ясування теоретичних питань мали праці відомих вчених – представників науки фінансового права О.М. Горбунової, Л.К. Воронової, О.П. Орлюк, Н.І. Хімічевої. Сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки й рекомендації ґрунтуються і на працях як українських, так і російських науковців-юристів В.М. Дереконя, Р.Ю. Ханик-Постолітак, Л.Л. Арзуманової, О.Ю. Грачової, А.С. Пишкіна, Л.А. Савченко, Н.А. Синельникової, які приділяли увагу фінансово-контрольному характеру аудиту. Хоч науковці й достатньо змістовно досліджували аудит, порядок його проведення та висували тези щодо виділення його як виду фінансового контролю, але питання фінансово-правового характеру аудиторської діяльності та її використання для контролю за публічними фінансами у вітчизняній науці фінансового права досліджувалося лише частково.
Процес інтеграції України у світове економічне товариство, залучення іноземних інвестицій свідчать про необхідність перегляду існуючої системи організації аудиторської діяльності, посилення її ролі в контролі за публічними фінансами. На сьогодні залишилося багато дискусійних питань, що стосуються поняття аудиту, випадків обов’язкового його проведення, державного регулювання аудиторської діяльності тощо, що й зумовило актуальність обраної теми та необхідність її комплексного дослідження. Саме узагальнення теоретичного матеріалу, осмислення проблем, які мають місце при організації та здійсненні аудиторської діяльності, сприятимуть внесенню пропозицій щодо удосконалення її правового регулювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження обраний з урахуванням необхідності підвищення значення аудиторської діяльності у контролі за публічними фінансами, а також у контексті забезпечення реалізації основних положень: Концептуальної основи контролю аудиторської діяльності в Україні, затвердженої рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007 № 182/3, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV й Директиви 2006/43/ЄС від 17.05.2006 Європейського Парламенту та Ради про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності, що вносить зміни до Директив Ради 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС і припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЄЕС.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського міжнародного університету 29 квітня 2009 року (протокол № 9). Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної теми Київського міжнародного університету «Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти» (державний реєстраційний номер 0104U003159).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу літературних джерел, чинних нормативно-правових актів, законопроектів, досягнень економічної та юридичної наук розкрити публічний фінансово-правовий характер аудиторської діяльності, сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації щодо напрямів вдосконалення її організації та правового регулювання.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження були визначені основні завдання:
– проаналізувати історичні передумови зародження та становлення аудиторської діяльності;
– з’ясувати сутність аудиторської діяльності в системі фінансового контролю, її функції;
– розкрити зміст поняття «аудиторська діяльність» та його співвідношення з такими поняттями, як: «аудиторський контроль», «недержавний фінансовий контроль», «аудит», «інші аудиторські послуги»;
– сформулювати перелік послуг, що можуть надаватися спільно з аудитом, та тих, надання яких одночасно з аудитом не допускається;
– здійснити класифікацію аудиту за видами та формами, з’ясувати співвідношення понять «аудит, передбачений законодавством» та «обов’язковий аудит»;
– розробити пропозиції щодо розширення вимог до кандидатів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;
– визначити напрями регулювання аудиторської діяльності;
– окреслити особливості страхування професійної відповідальності аудиторів;
– розробити рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства в сфері аудиторської діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із організацією та здійсненням аудиторської діяльності.
Предметом дослідження є фінансово-правовий аспект аудиторської діяльності в Україні.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети і сформульованих завдань теоретико-методологічною основою дослідження стали такі наукові методи: діалектичний, порівняльно-правовий, системний, системно-структурного аналізу, формально-догматичний. Використання діалектичного методу дозволило проаналізувати історичні аспекти становлення аудиту та аудиторської діяльності, оцінити їхній вплив на захист публічних інтересів (підрозділи 1.1, 1.2). За допомогою системного методу та методу системно-структурного аналізу вдалося з’ясувати зміст понять «аудиторська діяльність», «фінансовий аудит», «інші аудиторські послуги», «обов’язковий аудит», «аудит, передбачений законодавством» (підрозділи 2.1, 2.2), визначити повноваження державних органів та інших суб’єктів щодо регулювання та управління аудиторською діяльністю (підрозділи 3.2, 3.3). Порівняльно-правовий метод застосовувався під час аналізу вітчизняних нормативних актів, законопроектів, міжнародних документів, які стосуються регулювання та організації аудиторської діяльності (підрозділи 3.1, 2.1, 3.2), що сприяло формулюванню визначень певних понять та пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства. Формально-догматичний метод дав можливість дослідити сутність фінансово-публічного характеру аудиторської діяльності, виділити види та форми аудиту (підрозділ 2.1, 2.2). Також використовувався статистичний метод (опрацювання різноманітної статистичної інформації) та метод опитування (під час проведення анкетування).
Наукова новизна одержаних результатів визначається, насамперед, тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній літературі комплексним, узагальненим дослідженням фінансово-правового характеру аудиторської діяльності. У дисертації обґрунтовується низка базових понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій щодо вдосконалення порядку організації аудиторської діяльності та її правового регулювання.
Елементи наукової новизни знайшли відображення у таких положеннях:
вперше:
– обґрунтовано фінансово-правовий характер аудиторської діяльності на основі властивого їй публічного характеру і використання результатів проведеного аудиту для контролю за дотриманням фінансових зобов’язань перед державою, з урахуванням вказаного запропоновано авторське визначення поняття «аудиторська діяльність»;
– встановлено відмінність обов’язкового аудиту з ознаками імперативності та обов’язкового аудиту з ознаками ініціативності, на основі чого розмежовано зміст понять «обов’язковий аудит» та «аудит, передбачений законодавством» з урахуванням підстав їх проведення, де останнє поняття виступає узагальнюючим;
– наведено авторське визначення «фінансового аудиту», яке пропонується закріпити у Законі України «Про аудиторську діяльність», з урахуванням предмета та мети фінансового аудиту, що проводиться суб’єктом підприємницької діяльності та забезпечує захист інтересів держави в сфері контролю публічних фінансів;
удосконалено:
– аргументацію щодо посилення державного регулювання аудиторської діяльності, при цьому із залишенням місця саморегулюванню Аудиторської палати України, що в першу чергу позитивно відобразиться на проведенні аудиту, передбаченого законодавством, та забезпечить ефективність контролю за публічними фінансами;
– класифікацію аудиту за видами на ініціативний, передбачений законодавством і обов’язковий та за формами на вступний, попередній, поточний, наступний, що сприятиме вдосконаленню його організації та здійсненню;
– перелік вимог щодо досвіду роботи та порядку отримання сертифіката аудитора залежно від сфери проведення аудиту, що підвищить їх професійність, компетентність та відповідальність;
дістало подальшого розвитку:
– питання аналізу зародження та становлення аудиту й аудиторської діяльності (з виділенням основних етапів розвитку та виокремленням важливих фактів), що зумовлено потребою захисту публічних фінансових інтересів невизначеного кола суб’єктів;
– характеристика поняття «аудиторська діяльність», що є узагальнюючим для аудиту й інших аудиторських послуг, його співвідношення з поняттям «аудиторський контроль», яке стосується аудиторської діяльності, що відноситься до сфери недержавного фінансового контролю, і аудиту, який проводиться органами державного фінансового контролю;
– теоретичні підходи до класифікації функцій аудиторської діяльності, що формують уявлення про неї як про своєрідну категорію фінансового права, при цьому відзначається, що головною є функція захисту публічних фінансових інтересів, яка поєднується з контрольною, підтверджувальною, консультативною, інформаційною, попереджувальною та профілактичною функціями;
– положення щодо одночасного проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг, наведено перелік послуг, які можуть надаватися разом з проведенням аудиту та тих, які повинні здійснюватися окремо, що сприятиме зменшенню сумнівів щодо достовірності результатів проведеного аудиту;
– питання страхування при проведенні аудиту, зокрема обґрунтовується необхідність існування як страхування відповідальності за договором, так і обов’язкової відповідальності як вимоги для включення до Реєстру аудиторів – це, у випадку неналежного здійснення аудиту, стане додатковою гарантією не лише для замовників таких послуг, а й для третіх осіб;
– обґрунтування необхідності внесення змін та доповнень до чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про аудиторську діяльність» та інших нормативно-правових актів, що суттєво вплинуть на розвиток аудиторської діяльності та захист інтересів користувачів фінансової звітності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження питань правового регулювання аудиторської діяльності та проведення аудиту (акт про впровадження від 23.12.2009 № 248/12-09);
– у правотворчій діяльності – під час внесення змін та доповнень до Закону України «Про аудиторську діяльність», нормативно-правових актів, що врегульовують порядок проведення аудиту;
– у сфері практичної діяльності аудиторів з проведення аудиту, Аудиторської палати України та органів державної влади щодо здійснення регулювання та контролю аудиторської діяльності;
– у навчальному процесі – під час проведення лекційних, семінарських занять з курсів «Фінансове право», “Правові основи здійснення фінансового контролю” та при підготовці навчально-методичних комплексів названих дисциплін (акт про впровадження від 19.05.2010 № 256).
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрі теорії та історії держави і права Київського міжнародного університету, на засіданнях якої й обговорювалися результати дослідження. Окремі положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції доповідались автором на науково-практичних конференціях: «Україна в інтеграційних процесах: політико-правові та економічні аспекти» (м. Київ, 14 листопада 2008 р.), «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 21 – 22 лютого 2009 р.), «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 20 – 21 лютого 2010 р.), «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (м. Київ, 24 – 25 квітня 2010 р.), «Сучасна юридична наука і правозастосування (III Саратовські правові читання)” (м. Саратов, Російська Федерація, 3 – 4 червня 2010 р.), «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 19 – 20 березня 2011 р.), «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (м. Київ, 21 – 22 травня 2011 р.), на круглому столі з нагоди 60-річчя Загальної декларації прав людини «Права людини: міжнародні стандарти та національний вимір» (м. Київ, 9 грудня 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні розробки й висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, що входять до переліку ВАК України, та 5-х тезах доповідей, опублікованих за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (семи підрозділів), висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 221 сторінка, з яких основний текст – 180, список використаних джерел – 29 (244 найменування), додатки – 12 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз наукової літератури, законопроектів, міжнародно-правових документів, законодавства стосовно аудиторської діяльності, дозволив зробити певні теоретичні узагальнення та запропонувати зміни і доповнення до чинних нормативно-правових актів з метою вдосконалення правових основ її організації та здійснення:
1. Зародженню аудиторської діяльності сприяло виникнення та становлення аудиту як різновиду фінансового контролю, що проходило у вісім етапів: 1) відокремлення контролю від обліку (примітивна форма) (3400 р. до н.е.); 2) відділення обліку бухгалтерів від осіб (аудиторів), що здійснювали контроль ведення обліку (2200 р. до н.е.); 3) поява спеціальних суб’єктів, що проводять перевірки і надають незалежний висновок (700 р. до н.е.); 4) поява поряд з бухгалтером професії аудитора, який виконував функцію засвідчення (вислуховував звіти), а згодом здійснював підтвердження (перевіряв звіти) та діяв як контролер державної власності (ХІІІ ст.); 5) аудитор починає виконувати не лише контрольні функції, але і проводить аналіз ефективності управління (ХVI ст.); 6) виникають аудитори (їхні функції виконували бухгалтери), які на платних засадах надавали висновок про стан діяльності та достовірність звітності підприємств (XVІІ ст.); 7) поява обов’язкового аудиту на основі законодавчого закріплення обов’язковості проведення аудиту річних фінансових звітів підприємств (перша половина ХІХ ст..); 8) формування самостійної професії недержавних аудиторів та законодавче закріплення їхньої діяльності (друга половина ХІХ ст.).
2. Фінансовий контроль є базою для виникнення аудиторської діяльності, оскільки аудитори проводять контрольні дії з перевірки операцій, використання грошових та матеріальних ресурсів, звітів з метою з’ясування стану фінансово-господарської діяльності, дотримання нормативів та достовірності звітних даних. На сучасному етапі фінансово-правовий характер аудиторської діяльності проявляється через проведення аудиту, передбаченого законодавством, публічний характер якого спрямований на захист інтересів невизначеного кола користувачів, що приймають рішення на основі аудиторського висновку за результатами перевірки фінансової звітності. Відносини в сфері проведення аудиту мають всі необхідні елементи фінансових правовідносин, а аудитори й аудиторські фірми реалізують владні засади цих відносин.
3. Поява в Україні податкового обліку окремо від бухгалтерського, введення відповідальності за неподання аудиторського висновку в органи податкової служби, а також закріплення необхідності проведення аудиту різними нормативно-правовими актами зумовило виконання цих функцій бухгалтерами. Через відсутність правових основ організації аудиторської діяльності нею починають займатися комерційні організації, в установчих документах яких передбачалося проведення аудиторських перевірок. Законодавче закріплення відповідальності за непроведення аудиту (1991 рік), а потім визначення правових основ аудиторської діяльності (1993 рік), на нашу думку, завадило своєчасному усвідомленню її ролі та призначення і призвело до виникнення аудиту не як професійної діяльності, а як виду підприємницької діяльності. І лише з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність” (1993 рік) було офіційно визнано діяльність аудиторів та закріплено вимоги щодо її здійснення. Але й законодавче визнання аудиторської діяльності не сприяло усвідомленню дійсної її необхідності. Воно лише забезпечило введення обов’язкового проведення аудиту для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, що було передчасним.
4. Аудиторська діяльність в Україні організовувалася за прикладом зарубіжних країн. Порівняння формування аудиту в світі та Україні дало змогу виокремити низку важливих фактів, а саме: 1) аудит став обов’язковим у Англії в 1844 році з прийняттям Закону про компанії, у Франції – у 1867 році з прийняттям Закону про обов’язкову перевірку та оцінку балансів акціонерних товариств, а в Україні – лише в 1991 році з прийняттям Законів України “Про підприємства ”, “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інших; 2) перша професійна організація аудиторів створюється в Шотландії у 1854 році (перша спроба запровадити аудит була зроблена Петром І у 1716 році – введено посаду аудитора, яка була скасована у 1867 році, лише у 1987 році в СРСР створюється консалтингова фірма “Інаудит”), а в Україні – у 1994 році, але, починаючи з 1990 року, в Україні ці функції здійснювали комерційні організації, в установчих документах яких передбачалося: проведення перевірок фінансово-господарської діяльності … з метою підтвердження достовірності і реальності їх фінансових звітів, включаючи сферу бухгалтерського обліку, оподаткування та інше; 3) у зарубіжних країнах починають формуватися види аудиту: на початку 20 століття підтверджувальний вид аудиту перетворюється на системно-орієнтований, що полягає в оцінці системи внутрішнього контролю, в Україні такий аудит починає формуватися з прийняттям Нормативу № 24 “Врахування роботи спеціалістів внутрішнього аудиту” (затверджений рішенням АПУ від 18.12.1998 № 73), відповідно до якого зовнішньому аудитору необхідно дослідити діяльність внутрішнього аудитора і дати їй оцінку на предмет придатності окремих аспектів діяльності для використання під час проведення зовнішніх аудиторських процедур; починаючи з 60-х років 20 століття у світі аудит орієнтується на ризик, тобто перевірку питань, у яких існує ризик виникнення максимальної кількості недоліків, шляхом проведення вибіркової перевірки, в Україні ж такий аудит поширюється з переходом у 2004 році на Міжнародні стандарти аудиту та використанням їх як національних; фінансовий аудит у світовій практиці виникає із введенням обов’язкового аудиту, оскільки він з самого початку передбачав проведення підтвердження достовірності річних фінансових звітів, а в Україні ж – лише з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність” та закріпленням у ньому обов’язкового проведення аудиту річної фінансової звітності.
5. Для характеристики контролю, що здійснюється аудиторами й аудиторськими фірмами, науковці вживають такі терміни “аудиторська діяльність”, “аудиторський контроль”, “незалежний фінансовий контроль”, “недержавний фінансовий контроль”. Вважаємо, що правильним є використання саме терміна “аудиторська діяльність”, бо застосування понять “аудиторський контроль” та “незалежний фінансовий контроль” не відображає сутності такого контролю. Оскільки аудиторська діяльність здійснюється на основі принципу незалежності, існування якого досягається шляхом дотримання вимог щодо обмеження проведення аудиту, то використовувати для характеристики діяльності зовнішніх аудиторів словосполучення “незалежний фінансовий контроль” недоречно. У свою чергу аудиторський контроль необхідно поділяти на: аудиторську діяльність, що здійснюється аудиторами та аудиторськими фірмами; державний аудит, який проводиться державними органами, та внутрішній аудит, що здійснюється службами внутрішнього аудиту. Аудиторська діяльність належить до недержавного фінансового контролю, тому щодо неї доцільно вживати словосполучення “недержавний фінансовий контроль”. Поняття “аудиторська діяльність” є узагальнюючим для “аудиту” та “інших аудиторських послуг”. Саме аудиторська діяльність є підприємницькою діяльністю, яка в той же час має публічний фінансово-контрольний характер. Враховуючи зазначене, пропонуємо закріпити у законодавстві таке визначення поняття “аудиторська діяльність” – це контрольно-консультативна діяльність, що включає здійснення аудиту, надання інших аудиторських послуг аудиторами та аудиторськими фірмами на власний ризик, з метою отримання прибутку, які також реалізують фінансово-контрольні повноваження держави, проводячи аудит, передбачений законодавством. Аудиторська діяльність має особливу правову форму, оскільки її суб’єкти, діючи як підприємці та на основі договору, виконують публічні функції, сприяючи охороні прав і законних інтересів невизначеного кола суб’єктів, у тому числі держави. Захист публічних фінансових інтересів є основною функцією аудиторської діяльності, реалізація якої здійснюється у випадках, передбачених законодавством, та поєднується з іншим функціями – такими, як контрольна, підтверджувальна, консультативна, інформаційна, попереджувальна та профілактична.
6. Аудиторську діяльність необхідно розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні аудиторська діяльність зводиться до проведення аудиту фінансової звітності, а у широкому – включає проведення аудиту з наданням інших аудиторських послуг. Оскільки аудиторські послуги впливають на стан фінансової звітності, то пропонується їх поділяти на ті, що можуть проводитися одночасно з проведенням аудиту, та ті, проведення яких одночасно з аудитом не допускається. У законодавстві потрібно чітко визначити перелік таких послуг. Так, до послуг, сумісних з проведенням обов’язкового аудиту, можна віднести: консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, системи внутрішнього контролю, оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності, застосування інформаційних технологій, з інших питань управління та ведення бізнесу; розробку для замовника документів, необхідних для легалізації, організації та здійснення господарської діяльності; проведення професійних тренінгів для бухгалтерів та керівників з питань, що належать до професійної компетенції аудиторів; представлення інтересів замовника з питань обліку, аудиту, оподаткування в державних органах, організаціях або в суді. До послуг, не сумісних з проведенням обов’язкового аудиту, слід віднести: ведення бухгалтерського обліку; складання фінансових звітів; відновлення бухгалтерського обліку; складання податкових декларацій та звітів. При цьому надання консультацій повинно мати місце при проведенні будь-якого аудиту. Інші аудиторські послуги, що можуть надавати аудитори, мають бути за своєю сутністю пов’язані зі сферою фінансової звітності та бухгалтерського обліку або хоча б з питаннями права чи управління, а тому надання консультацій стосовно застосування інформаційних технологій не повинно бути предметом послуг аудиторів.
7. Аудит, як різновид недержавного фінансового контролю, поділяється на ініціативний, передбачений законодавством та обов’язковий. Аналіз випадків проведення обов’язкового аудиту, що передбачені статтею 8 Закону України “Про аудиторську діяльність”, дав можливість узагальнити їх як “випадки, передбачені законодавством”, а обов’язковим вважати лише один із передбачених законодавством – аудит фінансової звітності. До того ж серед передбачених вказаною статтею випадків обов’язкового проведення аудиту деякі мають обов’язковий характер, а деякі – з елементами добровільності, за непроведення яких законодавством, на відміну від випадків обов’язкового проведення аудиту, не передбачена відповідальність. З урахуванням цього запропоновано змінити класифікацію підстав обов’язково проведення аудиту, у зв’язку з чим пункти 2 та 3 цієї статті віднести не до обов’язкового аудиту, а до аудиту, передбаченого законодавством. Слід доповнити перелік саме випадків обов’язкового проведення аудиту. Так, обов’язкове проведення аудиту повинно здійснюватися у суб’єктів господарювання (крім банків та інших фінансових установ), річний дохід яких перевищує визначений розмір (потребує встановлення відповідний розмір доходу в законодавстві, наприклад, на суму понад сто мільйонів гривень на рік). Відсутність такої норми залишає поза контролем великих господарюючих суб’єктів, які становлять відповідний суспільний інтерес. У науковій літературі існує думка, з якою не можна не погодитися, про обов’язкове проведення аудиту фінансової звітності підприємств, які визначають у своїй звітності збитки, чим можуть завдавати шкоди державі (насамперед через несплату податків). Окрім цього, обов’язковий аудит повинен проводитися щодо фінансової звітності установ та організацій державної форми власності. Враховуючи важливість, значущість, публічно-правовий характер результатів фінансового аудиту, слід у законодавстві закріпити його визначення – перевірка фінансової звітності з метою встановлення стану її достовірності у всіх суттєвих аспектах та відображення її результатів у аудиторському висновку.
8. Необхідність аудиторської перевірки існує на кожному етапі фінансово-господарської діяльності, що дозволяє виділити за формою вступний, попередній, поточний та наступний аудит. При вступному аудиті особлива увага приділяється формуванню статутного капіталу та фінансовій спроможності засновників. Під час попереднього аудиту визначається фінансовий стан клієнта перед укладенням договорів, здійсненням страхування, отриманням кредитів тощо, що дає можливість оцінити ступінь ризику відповідної операції та доцільність її вчинення. За результатами поточного аудиту робляться висновки про стан діяльності суб’єкта господарювання, вживаються відповідні заходи для його покращення. Наступний аудит носить переважно обов’язковий характер та полягає в оцінці достовірності фінансової звітності, яка подається до державних органів.
9. Для забезпечення належного контролю за публічними фінансами аудиторська діяльність повинна підлягати державному регулюванню. Саме Кабінет Міністрів України повинен визначати уповноважений орган, що здійснюватиме державне регулювання аудиторської діяльності, яким, вважаємо, повинно стати Міністерство фінансів України. Відповідно слід розмежувати повноваження Міністерства фінансів України і АПУ. Підтримується думка про те, що при Міністерстві фінансів України має бути створена Комісія з суспільного нагляду за аудиторами, що забезпечуватиме розгляд проектів нормативно-правових актів, які регулюють аудиторську діяльність, та рекомендуватиме їх до затвердження державним органом; оцінюватиме діяльність АПУ по здійсненню зовнішнього контролю якості робіт аудиторів та аудиторських фірм та за необхідності даватиме рекомендації по удосконаленню цієї роботи; вноситиме уповноваженому державному органу (Міністерству фінансів України) пропозиції щодо порядку здійснення ним зовнішнього контролю якості аудиторських робіт.
10. Завершенню формуванню цілісної системи аудиту в Україні сприятиме запровадження страхування професійної відповідальності аудиторів. Потрібно закріпити в законодавстві порядок, нормативи та відповідальність при страхуванні аудиту, а також підстави й умови відповідальності перед третіми особами. Необхідно страхувати не договірну відповідальність, а встановити обов’язкове страхування при проведенні ініціативного аудиту та аудиту, передбаченого законодавством, щоб забезпечити відповідальність і перед замовником, і перед третіми особами. Обов’язкове страхування повинно відбуватися за умови встановлення граничної межі допустимої помилки, що не вплине на достовірність результатів аудиту. Для встановлення зв’язку між шкодою та діями аудитора необхідно, щоб аудитор письмово повідомляв про виявлені недоліки, про необхідність налагодження системи бухгалтерського обліку та надання відповідних документів. У такому випадку аудитор захищає себе, якщо проти нього будуть висунуті вимоги щодо відшкодування збитків, а замовник, у свою чергу, може підтвердити непрофесійність аудитора, якщо будуть надані недостатні рекомендації або буде неповно проведено аудит.
11. Необхідно підвищити вимоги до аудиторських фірм, які мають право на проведення обов’язкового аудиту, вони повинні мати позитивний висновок за результатами зовнішньої перевірки (яка має проводитися один раз на три роки АПУ та один раз на два роки – Міністерством фінансів України), а також застрахувати відповідальність перед третіми особами; з метою належного контролю за ними доцільно вести окремий реєстр. Претенденти на отримання кваліфікаційного сертифіката аудитора фінансових установ, аудитора банку і аудитора професійних учасників ринку цінних паперів повинні складати екзамен і отримувати відповідні кваліфікаційні сертифікати в уповноважених органах тільки після складання екзамену й отримання кваліфікаційного сертифіката аудитора із загального аудиту в АПУ. Крім цього, вважаємо за доцільне вказати у законодавстві, що для отримання сертифіката аудитора досвід роботи на посаді асистента (помічника) аудитора має бути обов’язковим і повинен становити не менше трьох років, незалежно він досвіду роботи на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста тощо.
12. Підвищення ефективності правового регулювання аудиторської діяльності вимагає вдосконалення чинних нормативно-правових актів, зокрема:
– Закону України “Про аудиторську діяльність” (частину 2 статті 1 викласти в такій редакції: “Дія цього Закону не поширюється на проведення аудиту державними органами, їх підрозділами та посадовими особами, уповноваженими законами України на здійснення державного фінансового контролю”; статтю 3 “Аудиторська діяльність” доповнити частиною 7 такого змісту: “Проводиться аудит: 1) достовірності річної фінансової звітності, 2) фінансового стану інвесторів, 3) фінансового стану емітента цінних паперів, 4) інших показників фінансової діяльності суб’єктів господарювання у випадках, передбачених законодавством; статтю 8 викласти в такій редакції: “Випадки проведення аудиту, що передбачені законодавством”: Аудит проводиться у випадках, передбачених законодавством: 1) для підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств – емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню; 2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3) емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів; виключити з пункту 1 статті 8 речення “за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету”);
– Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (статтю 15 якого пропонується доповнити вимогами щодо заборони проведення аудиту відповідно до положень статті 20 Закону України “Про аудиторську діяльність”);
– Переліку послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), (затвердженого рішенням АПУ) (доповнити підпунктом 5.1 пункту 5 такого змісту: “5.1. Послуги, сумісні з проведенням обов’язкового аудиту: 1.1. консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, системи внутрішнього контролю, оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності, застосування інформаційних технологій, з інших питань управління та ведення бізнесу; 1.2. розробка для замовника документів, необхідних для легалізації, організації та здійснення господарської діяльності (статути, накази, внутрішні норми та правила, посадові інструкції, документи системи стимулювання персоналу тощо); 1.3. проведення професійних тренінгів для бухгалтерів та керівників з питань, що належать до професійної компетенції аудиторів; 1.4. представлення інтересів замовника з питань обліку, аудиту, оподаткування в державних органах, організаціях або в суді”. 5.2. “Послуги, не сумісні з проведенням обов’язкового аудиту: 2.1. ведення бухгалтерського обліку; 2.2. складання фінансових звітів; 2.3. відновлення бухгалтерського обліку; 2.4. складання податкових декларацій та звітів”).
Крім цього у пункті 4.1. розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.01.2010 № 87 “Щодо складання, підтвердження та подання до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України фінансової звітності” слово “звітність”, у статті 34 Закону України “Про страхування” словосполучення “річний баланс”, у пункті 2.21. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 словосполучення “публічна бухгалтерська звітність” слід замінити на “річна фінансова звітність”.
Реалізація зазначених висновків і пропозицій сприятиме вдосконаленню як правового регулювання аудиторської діяльності, так і проведення аудиту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аганина Р. Н. Правовое регулирование аудиторской деятельности в РФ : автореферат дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Р. Н. Аганина. – М. : Моск. гос. юрид. акад., 2009. – 27 с.
2. Агеева Ю. Б. Аудиторская проверка : практическое пособие для аудитора и бухгалтера / Ю. Б. Агеева, А. Б. Агеева. – М. : Бератор-Пресс, 2003. – 160 с.
3. Адамс Р. Основы аудита / перев. с анг. Ю. А. Ариненко; под ред. Я. В. Соколова; перев. с англ. – М. : Аудит : ЮНИТИ, 1995. – 398 с.
4. Айрапетова Н. Г. Профессия бухгалтера и аудитора в Европе / Н. Г. Айрапетова // Международный бухгалтерский учет. – 2006. – № 1 (85). – С. 44 – 54.
5. Алборов Р. А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК / Р. А. Алборов. - [2-е изд., перераб. и допол.]. – М. : Дело и Сервис, 2000. – 432 с.
6. Андреев И. А. Финансовый контроль в СССР / И. А. Андреев. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1974. – 197 с.
7. Анисимов А. А. Финансовый контроль в капиталистических странах / А. А. Анисимов. – М. : Финансы, 1966. – 99 с.
8. Аренс А. Аудит / А. Аренс, Дж. Лоббек. – М. : Финансы и статистика, 1995. – 560 с.
9. Арзуманова Л. Л. Правовое регулирование аудиторской деятельности в Российской Федерации : монография / Л. Л. Арзуманова / под. ред. Е. Ю. Грачевой. – М. : Проспект, 2011. – 144 с.
10. Аудит : навч. посібник / Л. М. Янчева, З. О. Макеєва, А. О. Баранова та ін. – К. : Знання, 2009. – 335 с.
11. Аудит : учеб. пособ. / [Ж. А. Богданова, Е. И. Волошина, М. В. Додонова и др.] ; под ред. П. Н. Майданевич, Е. И. Волошиной. – Симф. : Феникс, 2008. – 700 с.
12. Аудит банков : учеб. пособ. / под ред. Г. Н. Белоглазовой, Л. П. Кроливецкой, Е. А. Лебедева. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 352 с.
13. Аудит в Україні. – Київ : Юрінком Інтер, 2006. – 320 с.
14. Аудит Монтгомери / [Ф. Л. Дефлиз, Г. Р. Дженик, В. М. Орейли и др.] ; под. ред. Я. В. Соколова. – М. : Аудит : ЮНИТИ, 1997. – 542 с.
15. Байбекова О. О. Аудит: слухати і бути почутими / О. О. Байбекова // Фінансовий контроль. – 2006. – № 2(31). – С. 9 – 12.
16. Баклан В. П. Независимый финансовый контроль во Франции / В. П. Баклан // Контроллинг. – 1991. – № 4. – С. 118 – 124.
17. Белуха Н. Т. Аудит : учебник / Н. Т. Белуха. – К. : «Знання», КОО, 2000. – 769 с.
18. Білокінь Г. М. Становлення і вдосконалення аудиторської служби в банках України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Г. М. Білокінь; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2005. – 20 с.
19. Білуха М. Т. Курс аудиту : підручник / М. Т. Білуха. – [2-ге. вид., перероб.]. – К. : Вища шк. : Т-во «Знання», КОО, 1999. – 574 с.
20. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К. : Вища школа, 1994. – 364 с.
21. Богатая И. Н. Аудит учета финансовых результатов и их использование : практ. пособ. / [И. Н. Богатая, Н. Н. Хахонова, Н. С. Косова] ; под ред. В. И. Подольского. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 109 с.
22. Богомолов А. М. Внутренний аудит. Организация и методика проведения : метод. пособие / А. М. Богомолов, Н. А. Голощапов. – М. : Экзамен, 1999. – 192 с.
23. Бондар В. П. Аналіз проблем банківського аудиту / В. П. Бондар // Формування ринкових відносин в Україні . – 2008. – № 7 (86). – С. 3 – 6.
24. Бондар В. П. Особливості зовнішнього та внутрішнього аудиту в системі економічного контролю / В. П. Бондар // Формування ринкових відносин в Україні . – 2008. – № 4 (83). – С. 73 – 76.
25. Бондар В. П. Система контролю якості аудиторських послуг / В. П. Бондар // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – № 1. – С. 139 – 142.
26. Бондар В. П. Удосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні / В. П. Бондар // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 9(88). – С. 16 – 18.
27. Бондаренко Н. О. Аудит суб’єктів підприємницької діяльності : навч. посібник / О. Н. Бондаренко, В. Д. Понікаров, С. М. Попова. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 300 с.
28. Бровкина Н. Д. Основы финансового контроля : учеб. пособие / Н. Д. Бровкина ; под ред. М. В. Мельника. – М. : Магистр, 2007. – 382 с.
29. Бурлаков Р. М. Цивільно-правові питання здійснення аудиторської діяльності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Р. М. Бурлаков. – Х. : Ун-т внутр. справ, 2000. – 19 с.
30. Бутинець Ф. Ф. Аудит : підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / Ф. Ф. Бутинець. – [3-тє вид., доп. і перероб.]. – Житомир : ПП «Рута», 2005. – 512 с.
31. Бухгалтер і аудитор. Білий танець. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dsbrickworks.com/audit-ta-auditorsk-poslugi/127-buxgalter--auditor-blij-tanecz.html
32. Бухгалтер-аудитор – два в одном. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.jobs.ua/education_articles/7/125/
33. Бычкова С. М. Доказательства в аудите / С. М. Бычкова. – М. : Финансы и статистика, 1998. – 176 с.
34. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
35. Вільна енциклопедія. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
36. Внутренний аудит банка / Е. Р. Замиусская, К. В. Кочмола, Н. А. Лазарева, Г. П. Чубанова. – М. : «Эксперт. бюро-М», 1997. – 159 с.
37. Вознесенский Э. А. Финансовый контроль в СССР / Э. А. Вознесенский. – М. : Юрид. лит., 1973. – 134 с.
38. Воронина Л. И. Аудиторская деятельность: основы организации : учебно-практическое пособие / Л. И. Воронина. – М. : Эксмо, 2007. – 336 с.
39. Воронова Л. К. Фінансове право України : підручник / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
40. Гайдай М. Реформування аудиту: досвід Російської Федерації // Аудитор України. – 2009. – № 21 – 22. – С. 40 – 47.
41. Гармонізація законодавства ЄС у сфері фінансової звітності банку та аудиту (Польща) // Банковский аудитор. – 2008. – № 12 (147). – С. 2 – 6.
42. Гармонізація законодавства ЄС у сфері фінансової звітності банку та аудиту (Франція) // Банковский аудитор. – 2008. – № 10 (145). – С. 2 – 4.
43. Гармонізація законодавства ЄС у сфері фінансової звітності банку та аудиту (Фінляндія) // Банковский аудитор. – 2008. – № 11 (146). – С. 2 – 4.
44. Гончар І. І. Аудит як обов'язкова процедура підтвердження річної фінансової звітності підприємств АПК / І. І. Гончар // Економіка та держава. – 2010. – № 12. – С. 16 – 17.
45. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – ст. 462. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 22.12.2010 р. № 2850-VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/T030436.html
46. Готлиб М. Роль и обязанности аудитора в США / М. Готлиб // Бухгалтерський учет. – 1993. – № 12. – С.13 – 16.
47. Грачева Е. Ю. Проблемы правового регулирования государственного финансового контроля / Е. Ю. Грачева. – М. : Юриспруденция, 2000. – 192 с.
48. Грачева Е. Ю. Финансовое право : учебник для средних специальных учебных заведений / Е. Ю. Грачева, Э. Д. Соколова. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М. : Норма : Инфра-М, 2010. – 352 с.
49. Гутцайт Е. М. Аудит: концепция, проблема, эффективность, стандарты / Е. М. Гутцайт. – М. : «ЭЛИТ-2000», «ЮНИТИ-ДАНА», 2002. – 400 с.
50. Давидов Г. Аудит : навч. посібник / Г. Давидов. – К. : Знання; КОО, 2001. – 363 с.
51. Давидов Г. М. Аудит : підручник / Г. М. Давидов. – К. : Знання, 2004. – 511 с.
52. Дадашев A. З. Финансовая система России : учебное пособие / A. З. Дадашев, Д. Г. Черник. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 248 с.
53. Данилевский Ю. А. Финансовый контроль в отраслях народного хозяйства при различных формах собственности / Ю. А. Данилевский, Т. М. Мезенцева. – М. : Финансы и статистика, 1992. – 136 с.
54. Дереконь В. М. Аудит як форма фінансового контролю та складова адміністративно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. М. Дереконь. – Ірпінь : Нац. ун-т держ. податк. служби України, 2007. – 21 с.
55. Директива Європейського Парламенту та Ради про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності, що вносить зміни до Директив Ради 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС і припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЄЕС від 17.05.2006 р. // Аудитор України. – 2010. – № 6.
56. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація / Н. І. Дорош. – К. : Знання, 2001. – 402 с.
57. Дубровина Т. А. Аудиторская деятельность в страховании : учебное пособие / [Дубровина Т. А., Сухов В. А., Шеремет А. Д.] ; под ред. проф. А. Д. Шеремета. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 384 с.
58. Дудко В. П. Державний фінансовий контроль : підручник / В. П. Дудко. – [2-ге вид., перер. та доп.]. – Чернівці : Прут, 2008. – 624 с.
59. Жадан І. Нормативно-правовий аспект виникнення аудиту в системі фінансового контролю України / І. Жадан // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 5. – С. 90 – 92.
60. Жданов А. А. Финансовое право РФ : учебное пособие / А. А. Жданов. – [2-е изд.]. – М. : ТЕИС, 1995. – 170 с.
61. Жерліцин Д. М. Аудит як провідна форма фінансового контролю / Д. М. Жерліцин // Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік: зб. матер. наук.-прак. конферен., 12 – 13 березня 2009 р. / НУДПСУ. – Ірпінь: Нац. унів. ДПС України. – 2009. – Ч. 2. – С. 55 – 58.
62. Звєрєв М. М. Поняття суб’єктів аудиторської діяльності та їх ознаки / М. М. Звєрєв // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Зб. наукових праць. – 2009. – Вип. 45. – С. 338 – 342.
63. Зміни в системі центральних органів виконавчої влади України : Указ Президента України від 13.03.99 № 250/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11. – Ст. 416 (втратив чинність).
64. Інструкція щодо складання звітності за формою № 1 – аудит (річна) «Звіт аудиторської фірми(аудитора) про надані послуги» затверджено рішенням Аудиторської палати України від 28.01.2010 № 210/12 // Аудитор України. – № 2.
65. Інформація щодо фінансових установ, які включені до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (станом на 01.11.2010 та 01.03.2011). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ssmsc.gov.ua/ShowPage.aspx? PageID=626
66. Карасева М. В. Финансовое право. Общая часть : учебник. – М. : Юрист, 1999. – 256 с.
67. Кінащук Л. Особливості класифікації аудиторського контролю фінансової діяльності / Л. Кінащук // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 1. – С. 80 – 82.
68. Кірєєв О. І. Внутрішній аудит у банку : навчальний посібник / О. І. Кірєєв, О. С. Любунь, М. П. Кравець. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 219 с.
69. Ковалева Н. А. Понятие и классификация финансового контроля / Н. А. Ковалева // Вопросы административного и финансового права в свете решений ХХVІ съезда КПСС. – М., 1983. – С. 81 – 90.
70. Кодекс про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122. Із змінами і доповненнями станом від 18.05.2010 № 2258-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 39. – Ст. 1293.
71. Концептуальна основа контролю аудиторської діяльності в Україні : затверджено рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007 № 182/3 // Аудитор України. – 2007. – № 18.
72. Крапивко М. Л. Аудит по-украински / М. Л. Крапивко, А. Ю. Редько // Аудитор Украины. – 2009. – № 15 – 16. – С. 46 – 49.
73. Крапивко М. Л. Аудит по-украински / М. Л. Крапивко, А. Ю. Редько // Аудитор Украины. – 2009. – № 11 – 12. – С. 56 – 57.
74. Крапивко М. Л. Аудит по-украински / М. Л. Крапивко, А. Ю. Редько // Аудитор Украины. – 2009. – № 13 – 14. – С. 47 – 51.
75. Куреза Т. Історико-правові передумови виникнення та здійснення аудиторської діяльності в Україні / Т. Куреза // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 2. – С. 52 – 55.
76. Куреза Т. Порівняльне дослідження правового регулювання аудиторської діяльності в Україні та за кордоном / Т. Куреза // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – 3. – С.18 – 21.
77. Куреза Т. Правовий статус Аудиторської палати України та її роль у регулюванні аудиторської діяльності в Україні / Т. Куреза // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 9. - С. 43 – 46.
78. Куреза Т. В. Правові аспекти укладення договору на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг / Т. Куреза // Аудитор України. – 2009. – № 13 – 14. – С. 60 – 62.
79. Лімська декларація керівних принципів контролю : затверджена в жовтні 1977 р. делегатами ІХ Лімського Конгресу вищих органів контролю державних фінансів (INTOSAI). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/140217? cat_id=32836
80. Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у редакції від 29.12.2005 № 5226 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 8. – Ст. 471.
81. Ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами : затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.10.2005 № 4802 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 49. – Ст. 3101. Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом на 29.10.2009 № 790. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/RE11739. html
82. Ліцензійні умови провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю : затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.06.2004 № 1225 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30 (частина 2). – Ст. 2046. Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом на 03.06.2010 р. № 454. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/REG9526.html
83. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності : затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 38. – Ст. 2047. Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом на 25.06.2009 р. № 504. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1ua/REG8126. html
84. Лубенченко О. Е. Зовнішній аудит як засіб контролю суб'єктів господарювання / О. Е. Лубенченко // Держава та регіони (Серія «Економіка та підприємництво»). – 2008. – № 6. – С. 132 – 136.
85. Макеєва О. Суспільний нагляд в аудиту: виклик для України та майбутні стратегічні рішення Європейської комісії / О. Макеєва // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – № 12. – С. 44 – 49.
86. Макеєва О. Хто контролює національних аудиторів? / О. Макеєва // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – № 8. – С. 60 – 64.
87. Мандриченко А. В. Негосударственный финансовий контроль в Украине / А. В. Мандриченко // Современная юридическая наука и правоприменение (III Саратовские правовые чтения) : Всероссийская научно-практическая конференция, 3 – 4 июня 2010 г. : сборник тезисов докладов. – Саратов : ГОУ ВПО “Саратовская государственная академия права”, 2010. – С. 336 – 337.
88. Мандриченко О. В. Добровільність та обов’язковість при проведенні аудиту передбаченого законодавством / О. В. Мандриченко // Україна в євроінтеграційних процесах : XVІ міжн. наук.-прак. конф., 19-20 березня 2011 р. : Проблеми державного будівництва в Україні № 19. – К. : Київський міжнародний університет, 2011. – Т. 1. – С. 127 – 129.
89. Мандриченко О. В. Законодавство України про аудиторську діяльність: проблеми становлення та напрями вдосконалення / О. В. Мандриченко // Наше право. – 2010. – № 1. – С. 132 – 135.
90. Мандриченко О. В. Місце аудиторського контролю в системі фінансового контролю / О. В. Мандриченко // Європейський шлях розвитку України: плани і реалії : XV міжн. молодіжна наук.-прак. конф., 24 – 25 квітня 2010 р. : Молодий будівничий України № 27. – К. : Київський міжнародний університет, 2010. – С. 207 – 208.
91. Мандриченко О. В. Проблеми співвідношення понять “аудит” та “аудиторська діяльність” (на прикладі Закону України “Про аудиторську діяльність”) / О. В. Мандриченко // Україна в євро