Бачинська Наталія Юріївна. Інтелектуально-мнестична діяльність і персоналістичні особливості при старінні та залежній від віку патології головного мозку

Короткий опис

Бачинська Наталія Юріївна. Інтелектуально-мнестична діяльність і персоналістичні особливості при старінні та залежній від віку патології головного мозку : Дис... д-ра наук: 14.01.15 - 2005.

Бачинська Н.Ю.Інтелектуально-мнестична діяльність і персоналістичні особливості при старінні та залежній від віку патології головного мозку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню особливостей інтелектуально-мнестичних процесів та персоналістичних характеристик при фізіологічному старінні, дисциркуляторних енцефалопатіях (атеросклеротичного та гіпертензивного генезу), початкових стадіях хвороби Паркінсона та хвороби Альцгеймера, а також пошуку шляхів корекції встановлених порушень.
Показані характерні зміни відсоткового розподілу когнітивних можливостей в різних вікових групах осіб старших за 60 років у вигляді збільшення пропорції осіб з м’яким когнітивним зниженням та деменцією на тлі суттєвого зниження частки осіб з незміненим рівнем когнітивного забезпечення і практично постійним процентом осіб з залежним від віку зниженням пам’яті.
В комплексному клініко-фізіологічному та експериментально-психологічному дослідженні були визначені особливості взаємозв’язку між різними показниками когнітивної діяльності та електрогенезу головного мозку у фізіологічно старіючих осіб старшого віку, що має прогностичне значення. Раннє встановлення особливостей порушення когнітивних функцій у осіб старшого віку дозволяє своєчасно застосувати патогенетично обгрунтовану превентивну й стабілізуючу терапію і, таким чином, сприяти активному продуктивному довголіттю. Вивчена дієвість препаратів, що покращують церебральну гемодинаміку й нейрометаболізм (вінпоцетин, ніцерголін) у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію, а також препаратів холінергічного спрямування аміридину у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію й донепезила гідрохлориду у хворих хворобою Альцгеймера.

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної науково-медичної проблеми щодо ролі когнітивної діяльності та персоналістичних характеристик при старінні, дисциркуляторній енцефалопатії, початкових стадіях хвороб Паркінсона та Альцгеймера, що виявляється в установленні змін інтелектуально-мнестичної сфери та особистості при фізіологічному і патологічному старінні з акцентом на особливостях формування початкових стадій захворювань, а також впровадженні патогенетичної превентивної та стабілізуючої терапії для сприяння активному когнітивному довголіттю.
1. Результати проведених досліджень (за даними ММSE) свідчать про характерну зміну відсоткового розподілу людей старших за 60 років в залежності від когнітивних можливостей наростання пропорції осіб з м’яким когнітивним зниженням та деменцією на тлі суттєвого зменшення пропорції осіб з незміненим рівнем когнітивного забезпечення і практично незміненою пропорцією осіб з залежним від віку зниженням пам’яті. Найбільш виражені зміни когнітивних функцій спостерігаються в інтервалі 71-75 років. При цьому майже вдвічі зменшується пропорція осіб з нормальними показниками (p<0,01), вдвічі збільшується пропорція людей з м’яким когнітивним зниженням й вдвічі наростає частка осіб з ознаками деменції різного ступеня (p<0,01). Відсоток осіб з залежними від віку змінами пам’яті є відносно стабільним. Пропорція осіб з нормальними показниками ММSЕ і м’яким когнітивним зниженням після 75 років мало змінюється, а група з ознаками деменції продовжує збільшуватись (p<0,01).
2. У осіб старшого віку при фізіологічному старінні відмічається зниження ефективності механізмів, які забезпечують просторове перетворення й оперативні форми переробки інформації. Збереження понятійно-абстрактного мислення, яке базується на життєвому досвіді, компенсує обмежені можливості просторового, що реалізується в дії, мислення, а також концентрації уваги, погіршення оперативної пам’яті.
3. У фізіологічно старіючих осіб на тлі достатнього збереження здатності до категоріального аналізу і синтезу наростає час розгортання орієнтовної фази інтелектуальної діяльності, що проявляється уповільненням підготовки відповіді при прийнятті рішення в умовах невизначеності.
4. Зміни інтегративної діяльності головного мозку при старінні супроводжуються зниженням частоти основних ритмів ЕЕГ, просторової реорганізації їх вираженості, збільшенням латентних періодів більшості компонентів викликаних потенціалів, обмеженням можливості приймати, кодувати та відтворювати інформацію, що поступає. Встановлено взаємозв’язок між особливостями інтелектуальної діяльності та біоелектричною активністю головного мозку при фізіологічному старінні у вигляді позитивних кореляційних зв’язків між успішністю виконання завдань, що вимагають збережену короткочасну та довгочасну пам’ять, здатність до концентрації уваги, вміння бачити суттєве в матеріалі, який сприймається, й питомою вагою альфа-активності (коливання r від +0,43 до +0,75) і бета 1-ритму (коливання r від +0,38 до +0,78) в фоновій ЕЕГ. Встановлено негативний кореляційний зв’язок між питомою вагою дельта-ритму й успішністю виконання психологічних завдань у осіб старшого віку (коливання r від -0,37 до -0,70). Більш високі значення субтестів вербального і невербального інтелекту позитивно корелюють з частотними характеристиками альфа- і бета 1-ритмів (коливання r від +0,35 до +0,62).
5. Персоналістичні особливості при фізіологічному старінні характеризуються підвищенням рівня тривожності, що супроводжується соматизацією тривоги, збільшенням занепокоєння про стан свого здоров’я, перенесенням тривоги з міжперсональних відносин на процеси, що відбуваються у власному організмі. Акцентуація персоналістичних особливостей людей старшого віку відбувається в значній мірі через соціальну ізоляцію, віддалення від справ, звуження міжособистісних контактів. Висока інтелектуальна збереженість знижує прояви аутизму, тривожності, стимулює соціальну активність.
6. На початковій стадії дисциркуляторної енцефалопатії при збільшенні віку хворих відмічається деяке погіршення довгочасної пам’яті, зниження психомоторного темпу, перцептуально-концептуальних здібностей, активності та здатності до навчання. Тенденції при формуванні когнітивного дефіциту при атеросклеротичній та гіпертонічній енцефалопатії мають однакову спрямованість. З наростанням вираженості дисциркуляторної енцефалопатії встановлено погіршення абстрактно-логічного вербального мислення й невербального образного мислення, що реалізується в дії, з відсутністю достовірної різниці при виконанні завдань у осіб середнього і похилого віку, що свідчить про перекриття власне вікових змін інтелектуальної діяльності прогресуючим цереброваскулярним процесом.
7. Підвищення тонусу мозкових судин та зменшення пульсового кровонаповнення у хворих на дисциркуляторну атеросклеротичну енцефалопатію супроводжується погіршенням показників, які характеризують короткочасну та довгочасну пам’ять, здатність до концентрації уваги. Встановлено позитивний кореляційний зв’язок між успішністю виконання вербальних і невербальних завдань та рівнем регіонарного мозкового кровоплину (коливання r від +0,35 до +0,52). В той же час у хворих на дисциркуляторну гіпертонічну енцефалопатію виявлено негативний кореляційний зв’язок між успішністю виконання вербальних і невербальних завдань і станом пульсового кровонаповнення, а також як позитивні, так і негативні парні кореляції між успішністю виконання завдань і рівнем регіонарного мозкового кровоплину в різних ділянках головного мозку. Це свідчить про несприятливий вплив надмірного підвищення пульсового кровонаповнення та регіонарного мозкового кровоплину на оптимальне функціонування ЦНС при гіпертонічній енцефалопатії.
8. У хворих з дисциркуляторною енцефалопатією ? тадії в порівнянні з хворими дисциркуляторною енцефалопатією ? стадії як атеросклеротичного, так і гіпертензивного генезу, кількість значимих кореляцій між оцінками методики Векслера й показниками регіонарного мозкового кровоплину в різних ділянках мозку збільшується. Остання обставина, певно, зумовлена погіршенням пластичності ЦНС і послабленням компенсаторно-регуляторних механізмів при виражених стадіях захворювання.
9. Персоналістичні зміни у хворих на дисциркуляторну атеросклеротичну та гіпертонічну енцефалопатію свідчать про формування невротичних розладів й порушення механізмів інтрапсихічної адаптації вже на початкових стадіях захворювання з наростанням змін при розвитку патологічного процесу. Отримані дані свідчать про те, що невротичні розлади супроводжуються тенденцією до інтенсивних переживань емоцій, а також про значимість соматичних відчуттів і їх впливу на поведінку. При аналізі профілів ММРІ хворих на дисциркуляторну гіпертонічну енцефалопатію встановлено, що найбільш характерною рисою для всіх вивчаємих груп є пік профілю на другій шкалі тривоги й депресивних тенденцій (до 87,5+2,2 Т-балів).
10. У хворих з початковими проявами хвороби Паркінсона без деменції знайдено нерізке погіршення когнітивних функцій з наростанням вираженості захворювання у вигляді певного утруднення переводу інформації з короткочасної до довгочасної пам’яті, зниження психомоторного темпу, швидкості й точності реакції, порушення зорово-просторової координації, короткочасної та оперативної пам’яті.
11. Персоналістичний профіль при ідіопатичному паркінсонізмі (з піком на першій шкалі соматизації тривоги до 86,21+1,32 Т-балів) свідчить про вираженість іпохондричних тенденцій, тривожного й тісно сполученого з ним депресивного компоненту, ускладнення соціальної адаптації, ригідний стереотип поведінки на тлі певної аутизації, дистанціювання й відчуженості, що може бути обумовлено як невротичним, так і психастенічним характером персоналістичної дезадаптації.
12. Синдром деменції при хворобі Альцгеймера характеризується поступовим початком і прогресуючим послабленням пам’яті. В першу чергу і найбільш суттєво страждають показники уваги, оперативної пам’яті, переводу з короткочасної пам’яті до довгочасної, здатності до навчання, абстрактного мислення з наступним приєднанням порушення різних видів орієнтировки, довгочасної пам’яті, праксису та перцепції. При цьому спостерігається поєднання виражених дефектів активаційного забезпечення діяльності, її динамічних параметрів, зі зниженням можливості програмування, а також контролю за її перебігом. Зміни інтелектуально-мнестичної діяльності при хворобі Альцгеймера мають множинний характер й відрізняються від таких при нормальному старінні не тільки кількісно, але й якісно.
13. Встановлено збільшення виражених кореляційних зв’язків між різними когнітивними показниками в групі хворих на хворобу Альцгеймера в порівнянні з групою пацієнтів старшого віку без деменції (відповідно за кількістю 49 і 22), що є відображенням розвитку стійкого патологічного стану в структурах когнітивної сфери при хворобі Альцгеймера.
14. Показана можливість корекції когнітивного дефіциту інгібіторами ацетилхолінестерази як на початкових стадіях дисциркуляторної енцефалопатії (аміридином), так і при початкових стадіях імовірної хвороби Альцгеймера (донепезилом гідрохлоридом).