Багрій Тетяна Володимирівна. Розвиток інтегрованого цукробурякового виробництва в Україні

Короткий опис

Багрій Тетяна Володимирівна. Розвиток інтегрованого цукробурякового виробництва в Україні : Дис... канд. наук: 08.07.02 2005

Багрій Т.В. Розвиток інтегрованого цукробурякового виробництва в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Національний науковий центр Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук. Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних основ формування і розвитку інтеграційних процесів в цукробуряковому виробництві, розробленню організаційно-економічного механізму функціонування інтегрованих формувань, обгрунтуванню прогнозних параметрів відродження цукробурякового підкомплексу, удосконаленню економічних відносин суб’єктів інтеграційного виробництва цукру.

1. Розвиток інтеграції у виробництві сільськогосподарської продукції та її переробки на промислових підприємствах має як економічне, так і соціальне значення для народногосподарського комплексу країни. В процесі дисертаційного дослідження виявлено особливості розвитку промислової переробки сільськогосподарської продукції як складової породження інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві, обгрунтовуються методологічні положення формування і розвитку інтегрованого цукробурякового виробництва.
2. В Україні буряківництво належить до пріоритетних галузей сільського господарства, що зумовлюється сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами. Основними напрямами його розвитку були розширення посівних площ цукрових буряків та нарощування їх валових зборів для збільшення випуску цукру, що дало можливість Україні зайняти одне з провідних місць серед Європейських держав у виробництві й експорті бурякового цукру.
3. Розвиток цукрового буряківництва зумовив формування потужної цукрової промисловості, яке забезпечувало виробництво цукру обсягом 5,5-5,9 млн. цукру, експортна частина якого досягала 3,5-3,7 млн. тонн в рік. Внаслідок кризових явищ у цукровій промисловості набули руйнівні тенденції матеріально-технічної бази, що стало причиною різкого зниження завантаження виробничих потужностей цукрових заводів, зменшення випуску цукру до обсягів внутрішньодержавних потреб. Через недосконалість економічних відносин переробних підприємств і сільськогосподарських товаровиробників цукрової сировини був втрачений економічний інтерес останніх щодо нарощування обсягів валових зборів цукрових буряків.
4. Дослідженням встановлено, що основними напрямами відродження галузі є системне відновлення матеріально-ресурсної бази, оптимізація посівних площ цукрових буряків в межах 1 млн. га, підвищення їх урожайності до 330-340 ц/га, удосконалення системи насінництва, впровадження інтенсивних технологій. За цих умов для внутрішнього споживання цукру квота А” необхідно виробляти 1800-2000 тис. тонн цукру, а для експортних поставок квота В” 2100-2300 тис. тонн. Потужність цукрових заводів буде доведена до 4-5 тис. тонн добової переробки цукрових буряків.
5. Обгрунтовано схему побудови організаційно-економічного механізму інтегрованих цукробурякових об’єднань, в основу яких покладено регулювання потоків матеріально-ресурсних і фінансових засобів у сировинних зонах виробництва цукрових буряків і промислових переробних підприємств. Проектується здійснення дворівневої схеми об’єднань. Об’єднання першого рівня передбачається створювати на основі кожного цукрового заводу і господарських структур, у яких зосереджується виробництво цукрових буряків. Регіональні цукробурякові формування проектується створювати з цукрових заводів регіону холдингових компаній, до складу яких будуть входити сировинні зони переробних підприємств.
6. Проведеними дослідженнями доведено одержання синергетичного ефекту від формування і функціонування інтегрованого цукробурякового виробництва, що свідчить про економічну доцільність розвитку інтеграційних процесів у галузі.
7. В дисертації обгрунтовано принципи регулювання економічних відносин суб’єктів інтегрованого виробництва цукру, спрямовані на забезпечення економічної заінтересованості у спільній діяльності. Розподіл кінцевих результатів функціонування цукробурякових об’єднань повинен здійснюватися за принципом рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал”.