Бамбара Саліф. Структурна і інституціональна трансформація зовнішньоекономічних зв'язків України зі світовим господарством

Короткий опис

Бамбара Саліф. Структурна і інституціональна трансформація зовнішньоекономічних зв'язків України зі світовим господарством: дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2004

Бамбара СаліфСтруктурна і інституціональна тнрансформація зовнішньоекономічних зв’язків України зі світовим господарством”. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Донецький національний університет, Донецьк, 2006.
Дисертацію присвячено розробці підходів щодо активізації зовнішньоекономічних зв’язків України зі світовим господарством.
У роботі дослідежно теоретичні основи співробітництва національних економік, структурні зрушення в світовій економіці, об’єктивні основи зовнішньоекономічних зв’язків України.
Здійснено аналіз структурних і інституціональних зрушень зовнішньоекономічної діяльності України, проаналізовано стан зовнішньоекономічних зв’язків держави, можливості її включення до міжнародних об’єднань економічного співробітництва, роль інституту СЕЗ і ТПР в зазначеному процесі.
На основі проведеного дослідження розроблено напрямки активізації зовнішньоекономічної діяльності України і шляхи удосконалення структурної політики в сфері ЗЕД.

В дисертаційній роботі здійснено вирішення важливої наукової задачі теоретичного узагальнення та розробки конкретних заходів щодо удосконалення зовнішньоекономічної діяльності України через іституціональну і структурну складові розвитку зовнішньоекономічних зв’язків держави.
В результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.

Економічна природа зовнішньоекономічних зв’язків та інтеграційних угруповань між країнами, що їх утворюють, зумовлює логіку і послідовність у становленні та розвитку форм економічного співробітництва. Суб’єктивно форсоване створення міжнародних інтегаційних об’єднань очікуваного результату не дає. Це, зокрема, наочно підтверджує політика забігання вперед” при створенні СНД.
Об’єктивною основою розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України і можливими напрямками ефективної включення України до міжнародного поділу праці є участь у загальноєвропейському економічному просторі, що починає формуватися; визначення специфічних сфер співробітництва з країнами інших континентів, що будуть становити взаємний інтерес; підключення до загальносвітового співробітництва на галузевій основі, особливо в науково-технічній, енергетичній, продовольчій, економічній сферах.
Об’єктивною можливістю для інтеграції України до світового господарство є вироблення механізму зовнішньоекномічних зв’язків, по-перше, на макрорівні (загальнодержавному); по-друге, на мікрорівні (підприємств); по-третє, на глобальному і регіональному рівнях шляхом участі у спеціалізованих і багатоцільових міжнародних організаціях ООН і регіональних економічних об’єднаннях типу ЄС, певних структурах СНД, зоні вільної торгівлі між Грузією, Україною, Азербайджаном і Молдовою (ГУАМ), Чорноморській зоні економічного співробітництва тощо. Поєднання об’єктивної необхідності й об’єктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним.
В новій геоекономічній ситуації найефективніше розширює торгові можливості України входження до Єдиного економічного простору, оскільки в рамках ЄЕП передбачається створення зони вільної торгівлі без обменежь і винятків. Це не суперечить ефективному співробітництву з традиційними партнерами в межах СНД, ОЧЕС, ГУАМ та євроінтеграційному вектору України.
Включенню України в світову систему господарювання на умовах взаємовигідного співробітництва сприяє спеціальний режим інвестування як особливий механізм структурного і інституціональноо реформування вітчизняної економіки, який дозволяє з мінімальними витратами і в мінімальний термін надати позитивний імпульс розвитку територіальних комплексів, підвищенню їх конкурентоспроможності.
Незважаючи на на сьогоднішню несумісність експорту України із структурними пріиритетами економічно розвинутих країн, українські виробники товарів і послуг мають очевидний потенціал міжнародного економічного співробітництва. Напрямками активізації зовнішньоекономічної діяльності України і розвитку зовнішньоторгівельної інфраструктури є диверсифікація експорту (визначено пріоритетні напрямки, які можуть становити основу екпортного сектору економіки України) і диверсифікація імпорту (через зменшення залежності від імпорту важливих факторів виробництва і урізноманітнення джерел постачання цих компонентів, створення імпортозаміщуючих технологій).
Недоліками зовнішньоекономічного становища України є певна відірваність від головних напрямків сучасного науково-технічного та економічного розвитку через недостатній розвиток інституціонального механізму міжнародної координації дій у процесі зовнішньоекономічної діяльності, нераціональна структура експорту та імпорту та ін. Сприятливими факторами входження економіки України у світове господарство є: сприятливе геополітичне становище, дешева робоча сила, здатна до висококваліфікованої та наукомісткої праці, зокрема.

Розроблено комплекс заходів з удосконалення структурної політики України в області зовнішньоекономічної діяльності: в сфері макроекономічної структурної політики, в сфері антимонопольної політики, в сфері політики регулювання доходів, в сфері бюджетної політики, в сфері розвитку підприємництва. Реалізація запропонованих заходів дозволить ліквідувати нафяні структурні деформації, а також створити передумови для прискорення економічного розвитку і ефективної інтеграції економіки України до світового еономічного простору.
Одним з найважливіших напрямків в сфері поглиблення торгівельно-економічних зв’язків є створення зони вільної торгівлі між країнами СНД і ЄЕП на принципах СОТ. Створення зони вільної торгівлі на принципах СОТ і на основі форм, що діють в практиці світової торгівлі, узаконить механізм застосування можливих обмежень в торгівлі на основі переговорів і консультацій сторін, що вплине на адміністративні рішення національних урядів в сфері зовнішньоекономічної тогівлі в еконмічній площині.