Барановська Ірина Вікторівна. Формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання національної економіки

Короткий опис

Барановська Ірина Вікторівна. Формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання національної економіки : Дис... канд. наук: 08.00.03 2009

Барановська І. В. Формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання національної економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2009.
Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методологічних засад та розробці практичних рекомендацій щодо формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті забезпечення достатнього рівня обороно-здатності держави на довгострокову перспективу, економічної доцільності діяльності її підприємств та раціонального співвідношення державного регулювання та ринкових механізмів.
У роботі здійснено оцінку сучасного стану розвитку оборонної промисловості та механізму його регулювання; розроблено моделі стратегічного розвитку оборонних підприємств; сформовано механізм його державного регулювання відповідно до запропонованих моделей;розроблено напрями вдосконалення державної політикищодо розвитку оборонної промисловостіна основі внесення відповідних змін у організаційно-економічне, законодавчо-нормативне та інформаційно-аналітичне забезпечення державного управління галуззю.

У дисертаційній роботі розв’язано важливе науково-прикладне завдання удосконалення державної політики щодо функціонування та розвитку оборонної промисловості України. Результати дослідження дають підстави для наступних висновків:
1. Формування стратегії розвитку оборонної промисловості доцільно здійснювати на основі застосування системного підходу та врахування специфіки її функціонування в контексті забезпечення обороноздатності держави та використання можливостей галузі для економічного зростання країни з дотриманням відповідних принципів.
2. У дисертації виявлено, що дослідженням вітчизняних науковців з оборонно-промислової проблематики бракує системності, а їх результати відносно особливостей державного регулювання діяльності оборонної промисловості впроваджені у практику лише частково й, переважно, на декларативному рівні, тобто не вироблено державної політики цілісного спрямування щодо розвитку галузі як цілісного комплексу; запропоновані критерії віднесення підприємств до оборонних є дискусійними; залишаються невизначеними її правовий статус та раціональна структура. У межах розробки механізму державного регулювання діяльності оборонної промисловості запропоновано базувати його формування на застосуванні засобів державної підтримки оборонних підприємств та важелів державного впливу на їх діяльність, що означає утворення таких організаційно-економічних умов, які стимулюють зацікавленість у виконанні поставлених завдань з певним ступенем індикативності.
3. Сформовано методичний інструментарій формування стратегії розвитку оборонної промисловості та оцінки можливостей її реалізації, який передбачає такі етапи: аналітичний, визначення пріоритетів розвитку, напрямів реформування галузі, моделювання стратегічного розвитку оборонних підприємств, прогнозної оцінки реалізації стратегії та її забезпечення. Прогнозну оцінку запропоновано здійснювати з дотриманням загальних принципів, адаптованих для таких цілей згідно з особливостями функціонування даної галузі на основі застосування сценарного підходу, методів побудови дерева цілей та аналізу ієрархій.
4. Розроблено систему критеріїв формування типології оборонних підприємств за виявленими особливостями функціонування галузі з метою визначення основних моделей їх стратегічного розвитку. За певними критеріями виокремлено три їх типи, а також обґрунтовано пріоритети розвитку оборонної промисловості з урахуванням завдань забезпечення обороноздатності країни та ефективного використання наявного ресурсного потенціалу.
5. Результати аналізу міжнародного досвіду державного регулювання розвитку оборонного виробництва, дозволили визначити основні обов’язкові та можливі форми і методи державного впливу на функціонування оборонних підприємств та напрями впливу зовнішніх факторів на розвиток оборонної промисловостів контексті посилення інтеграційних процесів (політичний, економічний, технологічний).
6. Дисертантом розроблено моделі стратегічного розвитку підприємств оборонної промисловості на основі запропонованої їх типології. Виділено, виходячи з ресурсних обмежень державного фінансування, різного рівня адаптації підприємств до умов ринкової економіки та ступеню втручання держави, три моделі, максимально адаптовані до відповідних груп підприємств: диверсифікаційну, сталого розвитку та проривну.
7. Здійснено прогнозну оцінку можливостей реалізації стратегії оборонної промисловості на основі застосування сценарного підходу за трьома варіантами: пасивно-інерційним (песимістичним), найбільш ймовірним (реалістичним) та інноваційно-активним (оптимістичним) та апробацію вибору варіанту реалізації стратегії, що базується на застосуванні методу аналізу ієрархій за умовно визначеними критеріями та оцінками інтенсивності їх прояву й рекомендовано його використання при прийнятті відповідних рішень на державному рівні з залученням фахівців та розширенням й поглибленням деталізації критеріїв.
8. Розроблено напрями удосконалення механізму державного регулювання процесів розвитку оборонної промисловості, до якого включено комплексні засоби державної підтримки галузі та важелі впливу на її діяльність. Вибір механізму державної підтримки запропоновано визначати типом моделі стратегічного розвитку підприємства з врахуванням його відповідності пріоритетам національної промислової політики.
9. Основні наукові результати дослідження дають підстави для висновку, що вдосконалення державної політики стосовно розвитку оборонної промисловості має здійснюватися, насамперед, в контексті організаційно-економічного, законодавчо-нормативного та інформаційно-аналітичного її забезпечення. Зокрема, з метою удосконалення існуючої системи управління необхідно створити єдиний координуючий орган на державному рівні; внести зміни до існуючих та розробити нові нормативно-правові акти; вирішити питання по створенню нормативно-довідкових банків даних щодо діяльності оборонних підприємств, тенденцій розвитку світового оборонного виробництва та стану зовнішніх ринків озброєння і військової техніки.