Беркелієва Мая Марксівна. Особливості патогенезу і лікування гіпертонічної хвороби в умовах жаркого клімату

Короткий опис

Беркелієва Мая Марксівна. Особливості патогенезу і лікування гіпертонічної хвороби в умовах жаркого клімату: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Харківський держ. медичний ун-т. - Х., 2004

Беркелиева М.М. Особливості патогенезу і лікування гіпертонічної хвороби в умовах жаркого клімату. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.11 кардіологія. Харківський державний медичний університет, Харків, 2004.
Виноситься на захист робота, в якій містяться результати комплексного порівняльного дослідження активності нейрогуморальних факторів регуляції кровообігу і гемодинамічних параметрів у хворих на гіпертонічну хворобу в умовах жаркого клімату. Як у здорових, так і хворих на гіпертонічну хворобу, що мешкають в арідній зоні, спостерігається виражена диспропорція у співвідношеннях нейрогуморальних факторів у порівнянні з даними для помірної кліматичної зони. Виявлено, що виснаження активності калікреїн-кінінової системи, яке обумовлене участю її в терморегуляції організму і компенсаторне посилення активності ренін-ангіотензинової системи є однією з головних причин затяжного перебігу гіпертонічних кризів у літній період року, а також розвитку гіпертрофії міокарду лівого шлуночка.
На основі отриманих даних був розроблений і патогенетично обґрунтований методичний підхід до лікування гіпертонічної хвороби в умовах жаркого клімату, запропоновані оптимальні комбінації антигіпертензивних препаратів.

1. У дисертації була вивчена конкретна наукова проблема, що стосується ролі нейрогуморальних вазоактивних систем у патогенезі гіпертонічної хвороби в умовах жаркого клімату, а також проведена оцінка впливу різних схем антигіпертензивної терапії на перебіг гіпертонічної хвороби і стан нейрогуморальних систем у даної категорії хворих.
2. Виявлено сезонну зміну активності калікреїн-кінінової системи в практично здорових осіб, що споконвіку проживають в арідній зоні: влітку її активність у 1,5-2 рази нижче, ніж у зимовий період. Це являється одним з чинників, що сприяють розвитку артеріальної гіпертензії. Незмінна чи відносно висока активність ККСК у певної частини здорових осіб обумовлює розвиток кліматозалежної артеріальної гіпотензії з порушеним синергізмом між системами терморегуляції й ауторегуляції кровообігу.
3. У хворих на ГХ І і ІІ стадії активність ренін-ангіотензинової системи в арідній зоні значно вище, ніж у помірній кліматичній зоні; протилежна закономірність спостерігається для кінінової системи. Підвищена концентрація альдостерону, яка спрямована на затримку натрію в умовах рясного потовиділення, обумовлює затяжний перебіг гіпертонічних кризів у літній період року в умовах жаркого клімату, нерідко з мозковою симптоматикою.
4. Ступінь виразності гіпертрофії лівого шлуночку у хворих на гіпертонічну хворобу, що мешкають в арідній зоні, знаходиться у прямій позитивній залежності від рівня активності реніну плазми (r=0,46). Резистентність судинного тонусу до антигіпертензивної терапії збільшується по мірі вираженості гіпертрофії міокарду лівого шлуночка.
5. Були виявлені сезонні відмінності гемодинамічних параметрів у хворих на ГХ I і II стадії, що мешкають в умовах жаркого клімату, які відображають перевантаження насосної функції серця в літній період року.
6. При оцінці антигіпертензивної терапії найбільш оптимальною є 2-х компонентна схема терапії, що включає антагоністи кальцію групи амлодипіну у сполученні з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотезину ІІ, і 3-х компонентна з приєднанням антагонистів альдостерону.