Білозубенко Володимир Станіславович. Участь України в регіональних інтеграційних процесах в умовах глобалізації

Короткий опис

Білозубенко Володимир Станіславович. Участь України в регіональних інтеграційних процесах в умовах глобалізації : Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. — Донецьк, 2005. — 196арк.+ дод. — Бібліогр.: арк. 178-196

Білозубенко В.С.Участь України в регіональних інтеграційних процесах в умовах глобалізації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних положень участі України в регіональних інтеграційних процесах в умовах глобалізації.
Визначено теоретичні основи міжнародної інтеграції, розглянуто сутність і рівні протікання регіональних інтеграційних процесів, а також запропоновано їх класифікацію за різними класифікаційними ознаками: зміст, функції, рівні протікання, пріоритетні форми співробітництва й ін. Зроблено аналіз теоретичних шкіл і концепцій регіональної інтеграції, досліджено соціально-економічні наслідки й ефективність регіональних інтеграційних процесів.
Виконано аналіз участі України в регіональних інтеграційних угрупованнях, що дозволило дослідити інтенсивність і встановити особливості перебігу інтеграційного процесу в рамках ЧЕС і ГУАМ. Проаналізовано проблеми і перспективи участі України в євроінтеграційних процесах; установлено особливості тенденцій регіональної інтеграції в рамках СНД.
Визначено напрями оптимізації механізмів проникаючої та політичної інтеграції України. Запропоновано моделі моно- і поліцентризму регіональної інтеграції, на базі чого визначено напрямки удосконалення механізму інтеграції. Розроблено методичний підхід до оцінки соціально-економічних наслідків і механізм поширення ефекту мультиплікатора участі країни в регіональних інтеграційних процесах.

У дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і формування науково-методологічних положень щодо удосконалення механізму участі України в регіональних інтеграційних процесах в умовах глобалізації, що дозволило зробити такі висновки:

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується активізацією міжнародних глобальних і регіональних інтеграційних процесів. Регіональні інтеграційні процеси в умовах глобалізації протікають на мікро-, мезо-, макро- і мегаекономічному рівнях, вони обмежені простором регіону світу, розвиваються у декілька інституціональних етапів. Міжнародну регіональну інтеграцію необхідно розглядати як стан взаємозв'язку країн регіону світу на основі нового якісного етапу (стадії) інтернаціоналізації економічної діяльності; як процес зближення і переплетення окремих національних соціально-економічних, інституціонально-правових, суспільно-політичних систем; як комплекс заходів щодо створення інтеграційного угруповання; як форму прояву сталого еволюційно-трансформаційного процесу переростання виробничої, науково-технологічної, соціально-економічної взаємозалежності країн у рамках регіону світу у взаємопроникнення і взаємодоповнюваність.
Регіональні інтеграційні процеси класифіковано за критично важливими, достатньо важливими і відносно важливими ознаками диференціації. До групи критично важливих ознак класифікації належать: зміст інтеграційних процесів; кількість функцій інтеграційних процесів; рівні протікання інтеграційних процесів; пріоритетні сектори співробітництва; ступінь розвитку доінтеграційних відносин; стадії інтеграції; мотиви генезису інтеграційних процесів; ступінь (повнота) інтеграційної взаємодії; механізм регулювання інтеграційної взаємодії; методи зародження і розвитку інтеграції. Група досить важливих ознак включає: спільність інтересів країн-партнерів; рівень розвитку країн, що інтегруються; структури управління (інституціональна основа); результативність інтеграції; розмір інтеграційного об’єднання (за обсягом ринкового простору). До групи відносно важливих ознак класифікації належать: мета інтеграційної взаємодії; ступінь соціальної й історичної близькості країн; швидкість інтеграції країн-учасниць (застосування різношвидкісної інтеграції); кількість суб’єктів інтеграції та ін.
Теоретичне обґрунтування регіональних інтеграційних процесів у рамках основних шкіл і концепцій зосереджено на розмежуванні політико-правової форми розвитку міжнародного співробітництва; на виявленні рушійних сил і факторів інтеграційної взаємодії, а також на поясненні «кінцевого підсумку» інтеграції. Між постулатами окремих шкіл і концепцій спостерігається «розмивання» теоретичних рамок, у результаті чого пояснення інтеграційних процесів є однобічним, абсолютизує окремі аспекти.
Основними функціями регіональних інтеграційних процесів є: «стимулююча», «розподільча», «трансформаційна», «регулююча» й ін. Концептуальними ефектами регіональної інтеграції є: «торговельний», «фінансово-інвестиційний», «виробничий», «ціновий», «соціальний», «політичний» й ін. Результативність регіональної інтеграції слід розглядати у трьох теоретико-методичних аспектах: як соціально-економічні наслідки для країни-учасниці; як інтенсивність інтеграції та як рівень ефективності, що характеризує співвідношення позитивних і негативних ефектів взаємодії.
Характерними рисами інтеграційної взаємодії України з ОЧЕС і ГУАМ є: проєвропейська орієнтація; націленість на розвиток транзитного потенціалу; перевага політичних мотивів консолідації; слабкі темпи інтенсифікації економічного співробітництва на мікрорівні. Інтереси України стосовно ЄврАзЕС носять стратегічний характер, відбувається відновлення колишніх економічних зв'язків, поліпшується структура торгівлі. Закріплення основних векторів інтеграційної взаємодії України свідчить про можливості реалізації концепції багатовекторності, що обумовлено необхідністю диверсифікації країн-партнерів, реалізації транзитного потенціалу й ін.
Взаємодія України і ЄС характеризується асиметричністю інтеграційних інтенцій і взаємної лібералізації економічних відносин. Інтереси ЄС зосереджені насамперед у сфері забезпечення воєнно-політичної та енергетичної безпеки угруповання, розв’язанні проблем безперервного постачання енергоресурсів. Для України найважливіше завдання взаємодії полягає у прискоренні економічних трансформацій, демократизації суспільства, підвищенні рівня життя населення.
Суперечливий характер інтеграційних прагнень у рамках СНД обумовлено неузгодженістю інтересів і загальними передумовами дезінтеграції країн, що визначило формальний характер взаємодії. Процес дезінтеграції країн СНД детермінований як політичними, так і економічними факторами, у результаті чого зміна інтеграційних критеріїв викликала посилення диференціації та фрагментації СНД. Найбільш оптимістичним варіантом трансформації СНД є створення ЄЕП з використанням принципу різношвидкісної інтеграції, що не вступає у протиріччя з євроінтеграційним спрямуванням України.
Інтеграційні процеси в умовах глобалізації реалізуються у двох формах проникаючої та політичної інтеграції. Проникаюча інтеграція базується на інтенсифікації підприємницької взаємодії, веде до удосконалення структури національних економік країн-партнерів. Напрямами оптимізації проникаючої інтеграції є: лібералізація економічних відносин; створення сприятливих соціально-економічних й інституціонально-правових умов поглиблення взаємозв’язків підприємницького сектора і секторальної інтеграції національних господарств й ін. Політична інтеграція, яка відбиває політичні й інституціональні складові співробітництва, базується на створенні інституціонально-правових, міжнародних, економічних, соціальних умов для інтенсифікації економічних зв'язків; може носити формальний характер. Напрямами оптимізації політичної інтеграції є: формування механізму реалізації спільних ініціатив і погодження інтересів країн-учасниць інтеграційного процесу; створення робочих груп і парламентських комісій за секторами інтеграції; удосконалення адміністративного втручання на всіх рівнях та ін.
Наявність країни-«локомотива» (чи країн) інтеграції зумовлює імпульси генезису і розвитку інтеграційного процесу, тобто утворює моно- чи поліцентричну природу регіональної інтеграції. Варіативне співвідношення принципів проникаючої та політичної інтеграції, з одного боку, та конструктивних ознак моно- і поліцентризму з іншого, утворює розподільчу модель і визначає особливості формування, функціонування і перспективи розвитку інтеграційних угруповань. На базі цього запропоновано напрямки удосконалення механізму управління інтеграційними процесами за участю України на таких рівнях: загальнодержавному, територіально-адміністративних одиниць, галузевому і підприємницькому.
Оцінка соціально-економічних наслідків регіональної інтеграції має якісну і кількісну складові. Напрямами якісної оцінки є: виявлення внутрішньонаціональних перетворень і ступенів їх впливу на позитивні зрушення соціально-економічного розвитку; аналіз ступеня узгодженості інтересів країн-партнерів, а також градації цілей створення інтеграційного угруповання; оцінка впливу різноманітних інтеграційних заходів на економічний розвиток країни й ін. Кількісна оцінка включає аналіз динаміки змін: ВВП; розвитку зовнішньої торгівлі, інвестиційної сфери, підприємництва і малого бізнесу, науково-технологічного й інноваційного сектора й ін. Вплив регіональної інтеграції на соціально-економічний прогрес країни-учасниці виявляється як ефект мультиплікатора, механізм поширення якого включає економічне, інноваційне, соціальне і політичне середовище.