Бистрицька Марина Анатоліївна. Наслідки спінальної травми з ураженням спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта та методи їх корекції в період реабілітації

Короткий опис

Бистрицька Марина Анатоліївна. Наслідки спінальної травми з ураженням спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта та методи їх корекції в період реабілітації : дис... канд. мед. наук: 14.01.15 / Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. — К., 2007. — 169арк. — Бібліогр.: арк. 149-164.

Бистрицька М.А. Наслідки спінальної травми з ураженням спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта та методи їх корекції в період реабілітації. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 — нервові хвороби. Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України. - Київ, 2007.
Дисертація присвячена покращанню діагностики, лікування та реабілітації хворих зі спінальною травмою на рівні поперекового відділу хребта з пошкодженням спинного мозку.
Відповідно до задач дослідження було обстежено 95 пацієнтів, з них 42 хворих з наслідками спінальної травми на рівні поперекового відділу хребта і тривалістю травматичної хвороби спинного мозку не менше 3-х років та 53 хворих з раннім чи проміжним періодом травматичної хвороби спинного мозку.
Встановлено, що при спінальній травмі на рівні поперекового відділу хребта парез м’язів нижніх кінцівок має змішаний характер з різним ступенем денервації в різних групах м’язів, плегія також має змішаний характер з переважанням центрального компоненту, що призводило до формування міогенних контрактур, нейротрофічних змін, розвитку порушень статики і динаміки.
Порушення сечовипускання у хворих з повним ураженням спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта було змішаним, порушувалась як евакуаторна, так і накопичувальна функція сечового міхура, а у хворих з частковим ураженням спинного мозку переважали ознаки сегментарного ураження. Біль був представлений комбінацією ноціцептивного і нейропатичного болю.
Застосування комплексної програми реабілітації, що включала вплив на відновні процеси в спинному мозку, відновлення рухової активності, відновлення функції тазових органів, вплив на суб’єктивне ставлення до проблеми, лікування больових відчуттів, корекція емоційного стану, тривоги, депресії статистично достовірно покращило якість життя пацієнтів з різним ступенем ураження спинного мозку.

В дисертації наведене теоретичне узагальнення та практичне вирішення наукової проблеми травматичної хвороби спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта, що стосувалося неврологічного дефіциту та зміни якості життя у зв’язку зі спінальною травмою, та розроблений комплекс лікувально-реабілітаційних заходів, що призводять до покращання або стабілізації процесу.
Встановлено, що при ушкодженні спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта розвивався змішаний парапарез чи параплегія м’язів нижніх кінцівок з різним ступенем вираженості спастичного компоненту в різних групах м’язів, що призводило до формування міогенних контрактур, нейротрофічних змін, розвитку порушень статики і динаміки. В підгрупі хворих з повним ураженням спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта мав місце переважно периферичний парез в м’язах передньої групи стегна (відсутність фарадичної збудливості у 70% хворих) та гомілки (відсутність фарадичної збудливості у 100% хворих), а в підгрупі з неповним ураженням спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта були більш виражені явища денервації в сідничних м’язах та м’язах задньої групи стегна (відсутність фарадичної збудливості у 84% хворих).
Порушення сечовипускання при ушкодженні спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта характеризувалися порушенням як евакуаторної, так і накопичувальної функції сечового міхура, що обумовлено комбінованим сакральним та надсакральним пошкодженням спинного мозку, що проявлялось слабкістю скорочення детрузора та зниженням комплаенса сечового міхура. У пацієнтів з частковим пошкодженням спинного мозку переважали ознаки сегментарного ураження сечовипускання.
Алгоритм рухового відновного потенціалу у хворих із спінальною травмою спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта складався з визначення стану рухової сфери, наявності больового синдрому та його характеру, вираженості тривоги та депресії, що обумовлювало якість життя пацієнта і перспективи відновного лікування.
Розроблена індивідуалізована програма реабілітації хворих зі спінальною травмою на рівні поперекового відділу хребта, яка була ступеневою і направлена на зменшення неврологічного дефіциту, збільшення незалежності хворого від оточуючих відповідно до визначеного відновного потенціалу та включала вплив на відновні процеси в спинному мозку, відновлення рухової активності пацієнта, його мобільності, функції тазових органів, що і зумовлювало покращення якості життя хворого.
Використання запропонованої програми призвело до збільшення сили м’язів в нижніх кінцівках у пацієнтів І підгрупи на 3,9±0,7%, ІІ підгрупи — на 16,4±1,2% (p<0,05), покращення ходи у пацієнтів з частковим порушенням провідності спинного мозку з 3,38±0,14 балів в середньому по підгрупі через 4050 діб лікування і до 5,00±0,20 балів через 1112 місяців після травми за індексом ходи Хаузера (р<0,05) та часткового відновлення контролю за сечовипусканням. У всіх пацієнтів вдалось відновити самостійне сечовипускання, зменшити кількість сечовипускань за добу, збільшити порцію сечі. Зменшити інтенсивність больового синдрому від 3,25±0,48 до 1,92±0,39 (p<0,05) в І підгрупі, та від 4,67±0,14 до 2,52±0,31 (p<0,05) — в ІІ підгрупі за ВАШ.
В результаті застосування запропонованої програми реабілітації у 53 хворих зі спінальною травмою на рівні поперекового відділу хребта з різним ступенем ураження спинного мозку статистично вірогідно покращилась якість життя пацієнтів, про що свідчило зменшення інтегрального показника зміни якості життя у зв’язку з захворюванням у пацієнтів І підгрупи на 7,2±0,92 бали (19%) і у пацієнтів ІІ підгрупи — на 4,98±0,55 бали (16%).