Бобух Ірина Миколаївна. Становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні

Короткий опис

Бобух Ірина Миколаївна. Становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні: дисертація канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2003. , табл.

Бобух І.М. Становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2003.
Дисертаційна робота присвячена питанням становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні. Поглиблено теоретико-методологічні засади організації СЕЗ, визначено основні принципи, з'ясовано соціально-економічні передумови їх створення та фактори розміщення і розвитку, розроблені оригінальні методичні підходи до проведення оцінки ефективності діяльності СЕЗ у контексті регіонального розвитку, розраховано інтегровану питому вагу впливу діяльності СЕЗ на соціально-економічний розвиток регіонів і України в цілому, на основі чого визначено напрями підвищення ефективності їх функціонування.
Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в науково-методичне забезпечення діяльності спеціальних економічних зон в Україні.

У дисертації одержано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв’язують наукове завдання щодо теоретико-методологічних засад формування СЕЗ, що має суттєве значення для подальшого розвитку економічної науки, зокрема розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, та практичні результати, важливі для обґрунтування основних напрямів удосконалення їх діяльності. На базі теоретико-методологічних засад комплексного дослідження соціально-економічних передумов створення СЕЗ, принципів і тенденцій їх розвитку розроблено методичні підходи до оцінки ефективності функціонування спеціальних економічних зон у контексті регіонального розвитку та здійснено їх практичне впровадження, що дозволило підвищити об'єктивність, повноту і сприйнятливість оцінки. Отримані результати стануть аналітичною базою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень з питань діяльності СЕЗ в Україні. На основі проведеного дослідження наведено практичні рекомендації щодо активізації впливу спеціальних економічних зон на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому.
За результатами виконаного дослідження сформульовано наступні висновки:

Існуючі підходи до визначення ефективності функціонування спеціальних економічних зон розглядають їх безвідносно до соціально-економічного розвитку регіонів і не дають змогу дати об'єктивну оцінку. Тому їх доцільно розглядати у безпосередньому діалектичному зв'язку, що дозволить не тільки визначити абсолютні показники результативності діяльності СЕЗ, але й оцінити їх відносно економічних та соціальних процесів, які відбуваються в регіонах розміщення СЕЗ.
Розроблені автором методичні підходи до оцінки ефективності діяльності спеціальних економічних зон, на відміну від існуючих, дозволяють визначити їх вплив на соціально-економічний розвиток регіонів та країни в цілому, комплексно оцінити результати функціонування СЕЗ по відношенню до соціально-економічних показників розвитку регіонів як по всьому спектру показників, так і в розрізі окремих за кожний рік.
Вперше запропоновано використати для визначення загального рівня розвитку об'єкта оцінки (СЕЗ, регіону в цілому та регіону без СЕЗ) узагальнюючих показників на основі стандартизованих бальних оцінок, за допомогою яких обчислюється інтегрована питома вага впливу спеціальних економічних зон на регіональний розвиток у відповідному році, що дає уявлення про розмір впливу спеціальних економічних зон на регіональний розвиток та піднесення національної економіки в цілому.
Здійснена автором реальна оцінка ефективності функціонування спеціальних економічних зон у контексті регіонів і України загалом на основі запропонованих підходів підтвердила її універсальність і засвідчила позитивну динаміку інтегрованої питомої ваги розвитку СЕЗ у контексті загальнонаціональної економіки, яка за 1997-2001 роки зросла з 0,3 до 7,87 %, а середнє значення для регіонів, у яких розміщені СЕЗ, збільшилося з 10,63 до 17,78 %. Це свідчить про стійке зростання впливу СЕЗ на розвиток регіонів і країни в цілому за комплексом досліджуваних показників. Найбільший вплив у 2001 році спеціальні економічні зони здійснювали на розвиток Закарпатського регіону, де інтегрована питома вага їх впливу досягла 39,06 %, а найменший серед СЕЗ, які розпочали свою діяльність, на розвиток Сумської області 0,001 %.
Фундаментальною базою дослідження стали здійснені автором теоретико-методологічні узагальнення, на основі яких поглиблено визначення сутності СЕЗ як складової частини територіально-галузевого комплексу країни та розроблено оригінальний класифікаційний їх поділ, що дозволив систематизувати СЕЗ по відношенню до загальних стратегічних цілей держави при їх створенні. На основі запропонованого підходу автор виділяє в складі спеціальних економічних зон, які функціонують в Україні, такі основні типи: вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку (які є варіацією зон підприємництва, відомих у світі) і технологічні парки (які є різновидом науково-технічних зон).
Поглиблено теоретичне обґрунтування функції, яку виконують спеціальні економічні зони в процесі трансформації національної економіки на сучасному етапі, враховуючи, що вони стимулюють розвиток пріоритетних сфер економіки за рахунок концентрації продуктивних сил, сприяють вирішенню найгостріших соціально-економічних проблем регіонів, де вони розміщені, та є мультиплікаторами соціально-економічного розвитку регіонів і країни в цілому.
Результати аналізу розміщення спеціальних економічних зон в Україні свідчать, що найбільш суттєвим є принцип урахування територіального поділу праці. Вінозначає, що в кожному регіоні за допомогою СЕЗ розвиваються ті виробництва, для яких вони мають найкращі природні, економічні та науково-технологічні умови, а виготовлена продукція є конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках. До найважливіших також відносяться: принцип державного управління процесом створення і функціонування спеціальних економічних зон, що передбачає визначення параметрів, у рамках яких вони можуть функціонувати; принцип соціальної підпорядкованості функціонування СЕЗ; принцип забезпечення екологічної рівноваги; принцип обґрунтованості; принцип мінімізації ризиків.

Проведене автором порівняння територіального масштабу СЕЗ і регіонів, у яких вони розміщені, свідчить про значну нерівномірність питомої ваги площі, яку займають в них зони. Так, по відношенню до площі таких регіонів найбільшу частку мають ТПР і ВЕЗ Закарпатської області 100 %, тоді як в Житомирській області вони займають 51,97 %, Донецькій 38,89 %, Чернігівській 38,18 %, території відповідного регіону, а в Харківській, Сумській, Волинській, Київській, Миколаївській та Одеській областях менше одного відсотка.
Відповідно до розробленого класифікаційного поділу СЕЗ автором уточнена роль факторів, які створюють можливості для раціонального розміщення і розвитку спеціальних економічних зон в Україні, що значною мірою залежить від типу СЕЗ: території пріоритетного розвитку створюються в регіонах з депресивним характером розвитку, в яких припинилися процеси саморозвитку, але є внутрішні можливості їх поновлення; для вільних економічних зон превалюючою є наявність конкурентних переваг окремих регіонів у системі міжрегіонального поділу праці; для технологічних парків основною є наявність значного науково-технічного потенціалу та висококваліфікованої робочої сили.
Оптимізувати структуру органів виконавчої влади й установ, які реалізують соціально-економічну і науково-технічну політику в спеціальних економічних зонах, доцільно шляхом створення дієвої моделі стратегічного партнерства між урядовими установами, місцевими органами влади, суб'єктами економічної діяльності та громадськими організаціями.
Серед конкретних практичних заходів щодо активізації впливу спеціальних економічних зон на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому є необхідність акцентувати увагу на створенні системи сучасного сервісного обслуговування потенційних інвесторів, організації маркетингової діяльності, цільовій підготовці спеціалістів для роботи в специфічній сфері СЕЗ шляхом забезпечення умов для перекваліфікації потенційних і підвищення кваліфікації працюючих працівників.
Вимагає системного підходу удосконалення нормативно-правової бази регулювання специфічних питань діяльності СЕЗ. Насамперед це стосується уніфікації порядку здійснення моніторингу й аналізу діяльності технологічних парків з порядком проведення моніторингу діяльності ВЕЗ і ТПР та узгодження основних положень фінансово-економічних кодексів і правової бази СЕЗ.
Заходи щодо підвищення ефективності функціонування спеціальних економічних зон повинні здійснюватись узгоджено із загальнодержавними та регіональними заходами, серед яких: зменшення тиску органів державної влади на діяльність підприємців, ліквідація глибинних структурних деформацій розвитку економіки країни, забезпечення прозорості та спрощення законодавчого регулювання економічної діяльності в Україні шляхом прийняття відповідних законів, що сприятиме зростанню довіри потенційних інвесторів до української економіки.
Послідовність і додержання стратегії розвитку СЕЗ відповідно до програм розвитку регіонів та своєчасне здійснення тактичних заходів сприятиме мінімізації негативних наслідків і більш повному використанню можливостей спеціального режиму в умовах нашої країни.