Богданов Богдан Анатолійович. Діаґностика маліґнізованої та хронічної виразки шлунка, тактика хірурґічного лікування

Короткий опис

Богданов Богдан Анатолійович. Діаґностика маліґнізованої та хронічної виразки шлунка, тактика хірурґічного лікування. : Дис... канд. наук: 14.01.07 2002

Богданов Б.А. Діаґностика маліґнізованої та хронічної виразки шлунка, тактика хірурґічного лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 онкологія. Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, Донецьк, 2002.
Дисертація присвячена розробці нових патогенетично обгрунтованих підходів до хірурґічного лікування хворих з маліґнізованою та хронічною виразкою шлунка з метою покращення результатів лікування. Теоретично обґрунтована та підтверджена безпосередніми і віддаленими результатами хірурґічного лікування в ДОПЦ адекватність та ефективність застосування дистальної резекції шлунка за Більрот-II у двох модифікаціях (з формуванням антрального стискача кукси шлунка та з обкутуванням зони ҐЕА привідною петлею тонкої кишки) у хворих з маліґнізованою і хронічною виразкою.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виражається в обґрунтуванні адекватності й ефективності застосування дистальної резекції шлунка за Більрот-II у двох модифікаціях: з формуванням антрального жому кукси шлунка та з закутуванням зони ґастроентероанастомозу петлею привідної тонкої кишки у хворих з маліґнізованою і хронічною виразкою.
Установлено, що вогнища маліґнізації виразок у 14,9 % (14) пацієнтів носили мультицентричний характер, у 77,8% (75) спостережень пухлинний процес був обмежений слизовим і підслизовим шаром стінки шлунка і відповідав стадіям Тіs і T1N0М0, у чоловіків за гістолоґічною структурою переважали високо- й помірнодиференційовані аденокарциноми (74,7% - 59 хворих), у жінок - раки низького ступеня диференціювання (46,7% - 7 хворих), реґіонарні лімфогенні метастази діаґностовані в 13 пацієнтів (13,8%) і в 8,5% випадків мали місце лімфогенні емболи всередині слизового та підслизового шару, що підтверджує доцільність виконання цим хворим радикальної операції.
У хворих з хронічною виразкою шлунка (основна група) у складі периульцерозних запальних інфільтратів має місце тенденція, аналогічна тій, що спостерігається при маліґнізованій виразці - збільшення питомого об’єму лімфоцитів у 1,3 рази, зниження питомого об’єму плазмоцитів в 2,1 рази і високий відсоток важких форм дисплазії (23,1%±4,2%), що є прогностично несприятливими показниками і може служити обґрунтуванням виконання в цих хворих дистальної резекції за Більрот-II.
Застосування модифікованих методик дистальної резекції у хворих з маліґнізованою і хронічною виразкою шлунка забезпечило високу надійність ҐЕА і кукси 12-ти палої кишки, дозволило виключити в основній групі розвиток цих ускладнень (у контрольній групі неспроможність ҐЕА склала 2,1%, кукси 12-ти палої кишки - 9,4%), усунути летальність, обумовлену способом операції, зменшити тривалість перебування хворих з хронічними виразками на хірурґічному ліжку в післяопераційному періоді в 1,5 рази.
Використання в ДОПЦ модифікованих методик дистальної резекції за Більрот-II у пацієнтів основної групи знизило число ускладнень у віддаленому післяопераційному періоді - синдрому регургітації з рефлюкс-ґастритом і рефлюкс-езофаґітом у 6,3, демпінг-синдрому в - 3,2, порушення прохідності ґастроентероанастомозу - у 3,1, астенічного синдрому в 2,8 рази в порівнянні з результатами хірурґічного лікування хворих у модифікації Гофмейстера-Фінстерера контрольної групи, виключило розвиток синдрому привідної петлі, тим самим максимально вдалося зберегти функцію резектованого орґана.
Оптимізація хірурґічного лікування хворих з маліґнізованою і хронічною виразкою дозволила цілком уникнути стійкої втрати працездатності, зменшити число осіб з обмеженою працездатністю в основній групі в порівнянні з контрольною у 6,6 рази, забезпечити в 98,2% пацієнтів з маліґнізованою і в 97,9% з хронічною виразкою працездатність і соціальну адаптацію у віддаленому післяопераційному періоді.
Виявлені особливості клінічного перебігу маліґнізованої і хронічної виразки шлунка із врахуванням фонових процесів у слизовій оболонці периульцерозної зони можуть бути використані для оптимізації діаґностики та адекватного лікування цієї категорії хворих в умовах як онколоґічних диспансерів, так і в хірурґічних відділеннях загального профілю.