Бондарець Марина Вадимівна. Стратегії трансформації воєнних економік розвинутих країн в умовах глобалізації

Короткий опис

Бондарець Марина Вадимівна. Стратегії трансформації воєнних економік розвинутих країн в умовах глобалізації : дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. - К., 2006

Бондарець М.В. Стратегії трансформації воєнних економік розвинутих країн в умовах глобалізації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2006.
У дисертації проаналізовано теоретичні та практичні аспекти трансформації воєнних економік розвинутих країн в умовах глобалізації. Виявлено загальні закономірності розвитку процесу глобалізації, її сутність та складові. З’ясовано новітні тенденції інтеграції та інтернаціоналізації оборонної промисловості розвинутих країн у глобальному середовищі. Розкрито головні стратегії структурних перетворень оборонного виробництва, а саме: військово-цивільна інтеграція, конверсія, новий технологічний трансфер цивільної промисловості. Проаналізовано основні стратегії внутрішньофірмової реструктуризації оборонних компаній: еволюційну та швидкої інтеграції поглинених активів. Ідентифіковано актуальні стратегії розвитку сфери військових досліджень: стратегія інтеграції комерційних технологій в системи озброєнь, або новий технологічний трансфер цивільного сектору; передача військових розробок і технологій до цивільного сектору, тобто раціональна конверсіявійськових НДДКР; розробка технологій подвійного призначення, комерціалізація оборонних досліджень. Дисертація містить рекомендації та нові підходи щодо реформування ОПК України в сучасних умовах.

1. Аналіз розвитку глобалізації у ХХ початку ХХІ ст. дозволив запропонувати авторську періодизацію цих процесів: період Першої світової війни 19141918 рр.; друга світова війна 19401945 рр.; період холодної” війни 19461987 рр.; період демілітаризації 19881997 рр.; трансформація оборонної промисловості на базі шостого технологічного рівня розвитку НТП 1998 р. і понині.
Перші три етапи глобалізації характеризувалися недостатнім розвитком процесів інтеграції та інтернаціоналізації. Четвертий та п’ятий етапи глобалізації відбуваються на базі поширення локальної, регіональної та трансатлантичної інтеграції, надвисокого ступеня розвитку інтернаціоналізації оборонного виробництва.
2. Власне глобальну інтеграцію оборонної промисловості складають інтеграція на мікро- та на макрорівні. Головною інтеграційною стратегією на мікрорівні є стратегія ЗІП, яка знаходить прояв у горизонтальній та вертикальній інтеграції оборонних компаній. Складовими глобальної економічної інтеграції на макрорівні є регіоналізм та трансатлантична інтеграція оборонної промисловості.
3. Найважливішою складовою глобалізації воєнної економіки є транснаціоналізація виробництва, яка, з одного боку, є формою об’єктивної інтеграції, а, з іншого корпоративізації (силової глобалізації).
4. Головними стратегіями структурних перетворень оборонного виробництва розвинутих країн стають військово-цивільна інтеграція, конверсія, новий технологічний трансфер цивільної промисловості.
5. В умовах глобалізації актуальними стратегіями розвитку сфери військових досліджень є: стратегія інтеграції комерційних технологій в системи озброєнь, або новий технологічний трансфер цивільного сектору; раціональна конверсія військових НДДКР; розробка технологій подвійного призначення, комерціалізація оборонних досліджень.
6. Реформування оборонної промисловості України має здійснюватися за допомогою механізмів регіонально-галузевого управління на основі використання конкурентних переваг кожного регіону.
7. Органічному економічному та соціальному розвитку регіонів як соціополісів сприятиме створення інтегрованих мегасистем кластерів. В Україні побудова таких комплексів має стати альтернативою секторальному (галузевому) підходу до економічного розвитку.
8. В епоху поширення процесів глобалізації майбутній розвиток оборонної сфери в Україні значною мірою залежатиме від поступового переходу України від економічної моделі екстенсивного індустріального розвитку до інвестиційно-інноваційної моделі сталого розвитку. Перехід до інноваційної моделі розвитку потребує створення інноваційної інфраструктури, яка включатиме бізнес-центри, технопарки, технополіси, венчурні фонди, що спроможні ініціювати інноваційний розвиток. Дані структури можуть стати інкубаторами високих технологій ОПК та технологій подвійного призначення.
9. Концепція реформування ОПК спрямована на збереження його ядра високотехнологічних конкурентноспроможних підприємств. Це сприятиме переходу України до інноваційної моделі сталого розвитку через використання потужного потенціалу оборонної галузі.