Бойчук Ірина Михайлівна. Патогенетичні механізми амбліопії (клініка, діагностика та лікування)

Короткий опис

Бойчук Ірина Михайлівна. Патогенетичні механізми амбліопії (клініка, діагностика та лікування) : Дис... д-ра наук: 14.01.18 2006

Бойчук І.М. Патогенетичні механізми амбліопії (клініка, діагностика та лікування). -Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.18 Офтальмологія. - Iнститут очних хвороб i тканинної терапiї iм. В.П.Фiлатова АМН України, Одеса, 2006.
Дисертацію присвячено підвищенню ефективнності діагностики і лікування хворих на амбліопію шляхом застосування комплексу сучасних існуючих та особисто розроблених методів діагностики і лікування, вивчення патогенетичних механізмів амбліопії, створення класифікації, а також визначення симптомокомплексу функціональних порушень, специфічних для різних типів амбліопії, для вибору оптимальної тактики лікування та прогнозу його результатів.Вивчено особливості функції центральних (Р) і периферичних (М) відділів монокулярних каналів ретино-кортикальних зв’язків та їх взаїмодію у дітей з різними формами амбліопії. На підставі отриманих результатів створено класифікацію за типами амбліопії (сенсорна, моторна, змішана) та розроблено схему лікування. Вивчено чинники, що впливають на результати підвищення гостроти зору у дітей з амбліопією після лікування, на підставі яких розроблено багатофакторні моделі, що дозволяють прогнозувати вірогідність підвищення гостроти зору на 0,2 і більш. Проведено оцінку ефективності розроблених методів лікування (спосіб лікування амбліопії, спосіб лікування бінокулярного та стереоскопічного зору, спосіб електростимуляції окорухових м’язів), які дозволили підвищити ефективність лікування амбліопії у дітей, які раніше лікувалися безуспішно за традиційною методикою.

Амбліопія - одна з поширених причин зниження зору і виникнення розладів бінокулярного зору у дітей (2-6%). Проблема лікування амбліопії у дітей має медико-соціальне значення, оскільки зниження зорових функцій внаслідок амбліопії ускладнює навчання дитини в школі і є чинником, що обмежує вибір професії у працездатному віці. Недостатність даних про стан і рівень порушень функції ретино-кортикальних (Р і М) каналів обох очей і їх взаємодію за наявності амбліопії різного генезу, а також традиційних методів діагностики, що досліджують здебільш функції амбліопічного ока, утруднює вибір раціонального лікування та можливість прогнозу його ефективності.
Вперше встановлено, що хворі з однорідних за етіологією груп амбліопії (рефракційна, анізометропічна, дисбінокулярна) в межах своєї групи відрізняються за функціональним станом центральних і периферичних відділів Р- і М-каналів ретино-кортикальних зв'язків кожного ока, так і за їх бінокулярною взаємодією.

3. Вперше показано відмінності в стані керування окоруховим апаратом очей при різних видах амбліопії, що підтверджується даними стереозору і електроенцефалограми (відхилення від нормальної реакції на функціональні навантаження в моно- і бінокулярному режимі):
а) при рефракційній амбліопії це зниження фовеального стереозору, при збереженні нормальної реакції електроенцефалограми на навантаження у бінокулярному режимі і порушення її у монокулярному режимі у 52% хворих;
б) при анізометропічній амбліопії відсутність фовеального стереозору, зниження макулярного стереозору у 40%, порушення реакції електроенцефалограми на навантаження в монокулярному і бінокулярному режимах у 50% хворих;
в) при дисбінокулярній амбліопії відсутність фовеального і макулярного стереозору у всіх дітей, порушення реакції електроенцефалограми в монокулярному і бінокулярному режимах у 84,4% хворих.
4. Для діагностики типу амбліопії розроблено комплексну оцінку функцій ретино-кортикальних Р - і М - каналів амбліопічного і домінантного очей, їх взаємодії за якою слід розрізняти три типи амбліопії (сенсорна, моторна, змішана). В кожному запропонованому типі амбліопії виділено підгрупи:
а) сенсорна (тип I) характеризуэться наявністю порогу фовеального стереозору, що відрізняється від норми на 30% і більш; наявністю макулярного стерео зору; анізометропія між очами менш як 2,0 дптр. тип I а, понад 2,0 дптр. тип I б;
б) моторна (тип ІІ) характеризується зниженням часу максимальної мезопічної гостроти зору амбліопічного ока на 15% і більш проти вікової норми; відсутністю фовеального і макулярного стереозору і поділяється на тип IIа за центральної фіксації амбліопічного ока і тип IIб за нецентральної фіксації амбліопічного ока, а при меншої виразності порушень стану М-каналу амбліопічного ока тип II в;
в) для змішаної форми (тип III) характерна відсутність фовеального стереозору, зниження макулярного стереозору (підвищення порогу на 100% і більш) проти норми і поділяється на тип III а при анізометропії між очами менш як 2,0 дптр. і тип III б . при анізометропії понад 2,0 дптр
5. Розроблено метод дослідження взаємодії очей у полі бінокулярного зору на підставі роздільної оцінки взаємодії Р- і М-каналів обох очей в просторі бінокулярного поля зору, що дозволяє виявити рівень порушень (сітківка, підкірка, кора).
6. Розроблена нова класифікація амбліопії у дітей, в основу якої покладений ступінь порушення функції Р - і М - ретино-кортикальних каналів обох очей і їх взаємодії, яка дозволила розробити нові способи лікування (спосіб лікування амбліопії; спосіб тренування бінокулярного і стереоскопічного зору; спосіб електростимуляції м'язів очей) і здійснити раціональний вибір процедур, специфічних для кожного виду амбліопії, які впливають на одночасне відновлення усіх порушених функцій Р- і М-каналів.
7. Запропоновано метод фотохромостимуляції, що вперше дозволив вибірково вплинути на Р-канал ретино-кортикальних зв'язків, та підвищити гостроту зору на 0,6 при рефракційній і на 0,33 при анізометропічній амбліопії і на 0,2 при дисбінокулярній амбліопії з центральною фіксацією, та може бути застосованим як самостійний метод лікування при цих видах амбліопії.
8. Розроблений метод фотостимуляції напівполів сітківок дозволив усунути порушення функції М-каналу ретино-кортикальних зв'язків у хворих на анізометропічну і дисбінокулярну амбліопію з нецентральною фіксацією підвищити гостроту зору на 0,2-0,3. Доведено, що метод може бути застосованим як самостійний в лікуванні хворих на анізометропічну і дисбінокулярну амбліопію.
9. Запропонований метод диференційованої електростимуляції посиленого і слабкого м’язу амбліопічного ока в різних частотних режимах дозволив зменшити кут косоокості (на 4-8 дптр.) у 64% хворих.
10. За допомогою розробленого способу тренування стереоскопічного і бінокулярного зору вперше стало можливим одночасне відновлення гостроти зору, кольоровідчуття, бінокулярного зору і стереозору (вплив на монокулярны Р - і М- канали, а також на їх взаємодію) у 28 % хворих з II типом амбліопії і у 87,6 % з III типом.
11. Вперше визначено функціональні прогностичні критерії лікування амбліопії із застосуванням розроблених логістичних моделей на підставі даних кількох чинників, зокрема, для підвищення гостроти зору амбліопічного ока (величини лабільності зорового нерва обох очей; порога фовеального і макулярного стерео зору), а також для зменшення кута косоокості (вихідні величини амплітуди фузії на синоптофорі; характер бінокулярної взаємодії у полі бінокулярного зору).
12. Розроблена схема диференційованого лікування різних видів амбліопії дозволила: скоротити терміни виліковування амбліопії та відновити гостроту зору до нормальних середньовікових величин у 100%, а фовеальний стереозір у 93,2% хворих з амбліопією I типу; підвищити гостроту зору амбліопічного ока на 0,39 у 75%, нормалізувати поле бінокулярної взаємодії у 51,5 %; відновити бінокулярний зір у 40%, а макулярний стереозір у 33,6% хворих з амбліопією II типу; підвищити гостроту зору амбліопічного ока до 0,85-1,0 у 30%, відновити бінокулярний зір у 90,5%, а стереоскопічний у 82,6 % хворих з III типом амбліопії.
13. Проведені дослідження з використанням сучасних відомих та розроблених методів діагностики дозволили підвищити якість діагностики та виявити деякі патогенетичні механізми амбліопії, зокрема, визначити залежність розвитку той або іншої форми від відділу (фовеального, макулярного, парамакулярного, периферичного) і ступеня порушень функції ретино-кортикальних Р- і М - каналів обох очей і їх бінокулярної взаємодії. Отримані нові знання про рівень залучення Р- і М каналів при різних формах амбліопії. Розроблений новий підхід до діагностики дозволив диференційовано підійти до лікування і підвищити ефективність лікування амбліопії на 23,3%.