Брижко Валерій Михайлович. Організаційно-правові питання захисту персональних даних

Короткий опис

Брижко Валерій Михайлович. Організаційно-правові питання захисту персональних даних: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2004

Брижко В. М. Організаційноправові питання захисту персональних даних. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за фахом 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.
Установа, де відбудеться захист, - Національна академія державної податкової служби України. - Ірпінь, 2004 рік.
У дисертації досліджуються організаційноправові питання захисту персональних даних на базі сучасних європейських поглядів та стандартів про права людини та основні свободи, перспективи розвитку інформаційного законодавства з урахуванням поширення інформаційнокомп’ютерних технологій та телекомунікаційних мереж.
На базі Конвенції № 108 Ради Європи Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних” від 28.01.1981 р., рекомендацій Директиви 95/46/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу Про захист осіб у зв’язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних” від 24.10.1995 р. та Директиви 97/66/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу Про обробку персональних даних і захист прав осіб у телекомунікаційному секторі” від 15.12.1997 р. розроблено проект базового (рамкового) Закону України Про захист персональних даних”.
Виходячи з принципів адміністративноправового упорядкування суспільних інформаційних відносин, що використовуються у юридичній науці, досліджено, розроблено, обґрунтовано та запропоновано для впровадження у практику правовий механізм реалізації положень законопроекту, який дозволяє створити єдину, комплексну систему захисту персональних даних в Україні.

Загальні висновки сформульовані й узагальнюють найважливіші результати дисертаційного дослідження. Зокрема, зазначається:
1. Персональні дані як найбільш чуттєва, делікатна і важлива для людини інформація посідає особливе місце в суспільних інформаційних відносинах. Проблема захисту людини від зловживання інформаційною владою це проблема захисту персональних даних, яка пронизує будь-які сфери діяльності людини, суспільства і держави. Виконання завдання щодо захисту персональних даних у відповідних процесах управління є найважливішим чинником вдосконалення всієї системи управління. Від розуміння важливості й необхідності ефективного захисту персональних даних залежить спокій та благополуччя як окремої людини, так і держави. Приблизна оцінка ситуації із захистом персональних даних спонукає до активності у вирішенні питання про приєднання України до Конвенції № 108 Ради Європи від 28.01.1981 р. і приведення всієї законодавчої бази у відповідність з положеннями міжнародних стандартів згідно з базовим законом країни про захист персональних даних.
2. В усіх державахчленах Конвенції № 108 Ради Європи на національному рівні організаційноправове забезпечення захисту персональних даних здійснює Уповноважений з питань захисту персональних даних та спеціальний орган нагляду.
3. В умовах активного розвитку процесів інформатизації захист персональних даних може і повинен бути забезпечений вже не тільки заходами організаційного і технікотехнологічного змісту, але й заходами, що базуються на принципах правового упорядкування суспільних відносин на майно (речі) та об’єкти прав інтелектуальної власності шляхом створення інституту права власності людини на свої персональні дані. Персональні дані є особливим видом приватної власності, яка юридично виступає у формі виключного права власності і монополія на яку обмежується законом в інтересах дотримання прав та основних свобод інших осіб, а також в інтересах дотримання балансу прав людини, суспільства і держави.
4. Заборона на втручання в приватне життя особи, зокрема у сфері її персональних даних, не може бути абсолютною. Державний устрій припускає можливість суспільства захиститися від руйнівних спрямувань окремого індивіда чи груп.
5. Виходячи із загальних вимог міжнародних стандартів і законодавчої практики країн Європи, зокрема статті 13 Конвенції № 108 Ради Європи від 28.01.1981 р. та Додаткового протоколу до неї від 08.01.2001 р., перелік першочергово необхідних нормативноорганізаційних документів функціонування системи захисту персональних даних в Україні передбачає: положення про Уповноважений орган з питань захисту персональних даних; положення про надання Дозволу на здійснення діяльності у сфері захисту персональних даних; положення про державну реєстрацію баз персональних даних, систем автоматизованої обробки і систем обробки картотек персональних даних. Повноцінний захист персональних даних у різних організаціях (фірмах) та ін., а також ефективна робота Уповноваженого з питань захисту персональних даних в Україні і Уповноваженого органу вимагає додаткових регуляторних чинників, пов’язаних з експертною, атестаційною, методичною і апеляційною роботою, залученням для цього фахівців сторонніх організацій, підготовкою кадрів, участю громадськості в контролі у зв’язку із захистом персональних даних. Результати дослідження щодо витрат і доходів, які пов’язані з впровадженням Закону України Про захист персональних даних” та нормативноорганізаційним забезпеченням, свідчать про те, що запропоноване в дисертації розв’язання проблеми створення в країні єдиної системи захисту персональних даних є самоокупним, дозволяє компенсувати витрати бюджету на їх впровадження, зумовлює надходження доходів до державного бюджету, а також унеможливлює застосування нетарифних обмежень експорту послуг з України.
6. У сучасних умовах розвитку процесів інформатизації не існує жодної галузі законодавства, що не потребує внесення змін і доповнень норм права у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних. Пояснення цьому криється в зростаючій складності і мобільності громадського життя, яке все більше вимагає використання різних засобів інформатизації й інформаційних ресурсів. Поява есередовища як якісно нової сфери волевиявлення різних суб'єктів інформаційної діяльності привело до необхідності вироблення єдиної державної інформаційної політики та упорядкування суспільних інформаційних відносин, кодифікації інформаційного законодавства з урахуванням проблеми захисту персональних даних.
7. Дослідження дозволяє зробити висновок про те, що впровадження правового механізму єдиної системи захисту персональних даних, що пропонується, дає можливість позбавитися соціальних наслідків і економічних втрат для України та досягти таких результатів:
ліквідувати існуючі й потенційні втрати від не упорядкованості суспільних інформаційних відносин при збиранні, зберіганні, використанні та поширенні персональних даних як всередині країни, так і при транскордонному їх поширенні;
створити умови для збалансованого правового упорядкування суспільних інформаційних відносин людини, суспільства і держави щодо захисту персональних даних;
сприяти розвитку внутрішнього та зовнішнього ринків інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних технологій та інформаційних послуг з урахуванням захисту персональних даних в умовах розвитку комп’ютерноінформаційних технологій та телекомунікаційних мереж;
сприяти розвитку та зміцненню приватної власності на інформаційні ресурси, інформаційні продукти та інформаційні технології;
розширити можливості для боротьби з комп’ютерною злочинністю та недобросовісною конкуренцією, підтримки суверенітету, економічного добробуту та національної безпеки держави у контексті приватної власності;
забезпечити умови рівноправного та взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфері захисту персональних даних.