Бурдега Ростислав Володимирович Кримінологічна характеристика та запобігання рецидивній злочинності у Причорномор­ському регіоні України

Короткий опис

Бурдега Ростислав Володимирович, юрист ТОВ «МАЛ-АГРО-ТРЕЙД»: «Кримінологічна характеристика та запобігання рецидивній злочинності у Причорномор­ському регіоні України» (12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право). Спецрада К
в Одеському державному університеті внутріш­ніх справ

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 18
ВСТУП 19
РОЗДІЛ 1 30
РЕЦИДИВНА ЗЛОЧИННІСТЬ У ПРИЧОРНОМОРСЬКОМУ РЕГІОНІ ЯК ОБЄ’КТ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ПІЗНАННЯ 30
Стан наукової розробки явища рецидивної злочинності та запобігання їй у Причорноморському регіоні України 30
Організація проведення кримінологічного дослідження рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України 53
Висновки до розділу 1 70
РОЗДІЛ 2 74
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЦИДИВНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ У ПРИЧОРНОМОРСЬКОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ 74
Кількісно-якісні показники рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України 74
Кримінологічна характеристика особи, що вчиняє рецидивні злочини у Причорноморському регіоні України 94
Детермінація рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України 111
Висновки до розділу 2 135
РОЗДІЛ 3 139
ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ У ПРИЧОРНОМОРСЬКОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ 139
Зарубіжний та міжнародний досвід запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України та можливості його використання 139
Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України 155
Напрями вдосконалення запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України 169
Висновки до розділу 3 186
ВИСНОВКИ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196
ДОДАТКИ 223

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АР Крим – Автономна Республіка Крим ВРУ – Верховна Рада України
ЗМІ – Засоби масової інформації
ГПУ – Генеральна прокуратура України ККУ – Кримінальний кодекс України КМУ – Кабінет Міністрів України
КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України
МВС – Міністерство внутрішніх справ України ОРД – оперативно-розшукова діяльність
СБУ – Служба безпеки України
ТПНП – територіальні підрозділи Національної поліції України ЯЖН – Якість життя населення

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Рецидивна злочинність – один із найнебезпечніших видів злочинності, оскільки свідчить про стійкі установки у певних категорій осіб до антисуспільного способу життя. Вона є не лише негативним показником загального характеру злочинності в тому або іншому регіоні, а й фактично виявляється індикатором ефективності діяльності правоохоронної системи у цілому. Зростання рецидивної злочинності слугує своєрідним фундаментом для первинної злочинності, оскільки сприяє втягненню деяких осіб у сферу кримінального впливу, а тому детермінує злочинність серед нових верств населення, поширює досвід протиправного життя серед молоді, засмічує свідомість населення тюремною ідеологією та стійкими установками до відповідного способу життя. Рецидивна злочинність знаходиться у постійній «опозиції» до суспільства, організовуючи та поширюючи в останньому найбільш небезпечні форми, методи та норми кримінального світу. Масштаби поширення рецидивної злочинності на окремих територіях України набувають рис специфічного важко контрольованого кримінального феномена, що загрожує національній безпеці країни і викликає обґрунтоване занепокоєння у суспільстві та державі. Особливого занепокоєння викликає стан рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні, де рецидивістами вчиняється кожний десятий злочин від усіх повторних злочинів, учинених в Україні. Внаслідок природно-рекреаційних властивостей цього регіону, специфіки географічного розташування, особливостей економіки та інфраструктурних мереж території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей стають надзвичайно привабливими для злочинних елементів. Останніми роками рецидивна злочинність у цьому регіоні характеризується істотним зростанням та яскраво вираженими кількісно-якісними регіональними особливостями. Лише у 2017 р. кількість рецидивних злочинів зросла на Херсонщині на 16%, у Миколаївській області – на 37%, на Одещині – на 41%.

Якщо в середньому в Україні частка рецидиву злочинів становить 18-20%, то в Одеській області їх частка щорічно складає близько 21%, Миколаївській області – 34,5%. У свою чергу, у Херсонській області аналогічні показники зафіксовано на рівні 49,5%. Отже, Причорноморський регіон у цілому характеризується одним із найвищих рівнів рецидивної злочинності в Україні.
Останніми роками особи, які мають злочинний досвід, відкрито демонструють особливу зухвалість, безпрецедентне нехтування законом, загальнолюдськими правилами поведінки і суспільного життя, відкриту неповагу до життя та здоров’я, прав і свобод законослухняних громадян. Найбільш поширеними злочинами, що вчиняються рецидивістами у Причорноморському регіоні, виявилися тяжкі та особливо тяжкі злочини: кваліфіковані види крадіжок і грабежів, розбої, вимагання, умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство, незаконне поводження зі зброєю, збут наркотичних засобів тощо. У нашій країні спостерігається систематичне підвищення професіоналізму й організованості рецидивних угруповань, а злочинна діяльність рецидивістів характеризується витонченістю, приховуванням слідів злочинів, безкарністю. За таких умов Причорноморський регіон опинився у принципово нових соціально- кримінологічних реаліях, які, у свою чергу, потребують нових підходів до аналізу та запобігання рецидивній злочинності.
Науковим підґрунтям для підготовки зазначеної роботи та перевірки отриманих результатів стали наукові праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як: С. В. Албул, А. М. Бабенко, О. М. Бандурка, В. С. Батиргареєва, В. М. Бесчастний, А. Б. Блага, І. Г. Богатирьов, В. В. Голіна, Б. М. Головкін, В. К. Грищук, О. А. Гритенко, В. Л. Грохольський, С. Ф. Денисов, Т. А. Денисова, О. М. Джужа, А. І. Долгова, В. М. Дрьомін, В. І. Женунтій, А. П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, Н. А. Орловська, Д. П. Калаянов, О. Г. Кальман, М. В. Карчевський, О. Г. Колб, В. Я. Конопельський,

І. М. Копотун, О. Є. Користін, О. Г. Кулик, О. М. Литвинов, В. В. Лунєєв, В. О. Меркулова, Є. С. Назимко, М. І. Панов, Є. О. Письменський, О. П. Рябчинська, Є. Л. Стрельцов, В. Є. Тарасенко, В. Я. Тацій, В. О. Туляков, П. Л. Фріс, І. М. Чекмарьова, В. В. Шаблистий, В. І. Шакун, Г.Й.Шнайдер, Н. С. Юзікова, І.С. Яковець, Х. П. Ярмакі, О. Н. Ярмиш та ін.
Проведені дослідження істотно розширили межі знань про регіональні особливості рецидивної злочинності. Водночас теоретичні і практичні положення феномена рецидивної злочинності, її детермінації та запобігання у Причорноморському регіоні України вивчалися фрагментарно, адже цьому напряму присвячені лише епізодичні дослідження. Актуальність і об’єктивна необхідність дослідження окреслених проблем визначили вибір теми дисертації, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи Одеського державного університету внутрішніх справ «Пріоритетні напрями розвитку та реформування правоохоронних органів в умовах розгортання демократичних процесів у державі» (номер державної реєстрації 0116U006773). Дисертація відповідає п. 5.2. «Кримінологічна характеристика злочинності в Україні, регіональні (територіальні) її особливості» додатку 5 наказу МВС України «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015-2019 років» від 16 березня 2015 р. № 275. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права та кримінології Одеського державного університету внутрішніх справ на 2014– 2019 роки «Теоретичні та практичні проблеми протидії злочинності: кримінально-правові та кримінологічні аспекти» (номер державної реєстрації 0114U004017). Тему дисертації затверджено вченою радою Одеського державного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 01.12.2015 р.), розглянуто і схвалено Управлінням планування та координації правових

досліджень в Україні Національної академії правових наук України (№ 808, 2015 р.). Тему уточнено Вченою радою ОДУВС (протокол № 12 від 27 червня 2018 р.).
Мета і завдання дослідження відповідно до предмета та об’єкта дослідження. Метою дослідження є вивчення кримінологічної характеристики рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України, дослідження її кількісно-якісних показників та детермінації, визначення основних заходів запобігання.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі основні завдання:
- дослідити стан наукової розробки явища рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України;
- на підставі поглибленого соціально-правового аналізу визначити методику дослідження та виокремити визначальні риси понять «рецидивна злочинність» та «Причорноморський регіон України» як категорій кримінологічного дослідження;
- представити кількісно-якісні ознаки рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України;
- визначити основні кримінологічні ознаки осіб, які вчиняють рецидивні злочини у Причорноморському регіоні України;
- розкрити особливості детермінації рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України;
- дослідити зарубіжний та міжнародний досвід запобігання рецидивній злочинності та визначити можливості його використання у Причорноморському регіоні України;
- сформулювати загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України;
- визначити основні напрями вдосконалення системи запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку з функціонуванням системи запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України.
Предмет дослідження – кримінологічна характеристика та запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та окреслених завдань дослідження. Методологічною основою надання кримінологічної характеристики та запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України визначено основні положення матеріалістичної діалектики та логіки в єдності їх розвитку та взаємодії.
Провідним інструментом обрано системний підхід до соціально- правових явищ, що передбачає їх комплексне дослідження і потребує насамперед здійснення кримінологічної характеристики рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України та з’ясування системи запобігання їй. У роботі використано системно-структурний метод, що дав можливість з’ясувати внутрішні зв’язки й залежності між елементами системи, тим самим надаючи уявлення про внутрішню організацію (структуру) системи, а також сукупність якісних властивостей системи, що забезпечують її цілісність та особливість (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Формально-логічний (логіко-правовий) метод використано при аналізі змісту правових норм законодавства та програм, що регламентують поняття рецидиву, рецидивної злочинності та соціально-економічний розвиток діяльності із запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України, а так само при формулюванні визначень, розробці та обґрунтуванні напрямів удосконалення запобігання аналізованій злочинності (підрозділи 1.1; 1.2; 2.3). Застосування методу моделювання в комплексі із конкретно-соціологічними методами (побудова кримінологічних моделей стану рецидивної злочинності, анкетування, вивчення матеріалів кримінальних проваджень тощо) дало можливість систематизувати

статистичну інформацію про стан рецидивної злочинності в розглядуваному регіоні України, отримати комплексні кримінологічні моделі, що відбивають закономірності у змінах рецидивної злочинності, розробити на доктринальному і законодавчому рівнях пропозиції та рекомендації стосовно запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України (підрозділ 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3). Історичний метод дозволив простежити стан наукової розробки підходів щодо розуміння ґенези та практики запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України, закономірностей її кількісних та якісних змін, а так само виявити історичні передумови й тенденції становлення та розвитку окресленої проблеми (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльно-правовий метод сприяв виявленню позитивного досвіду у запобіганні рецидивній злочинності в інших країнах, вартого наукового осмислення та подальшого запозичення з урахуванням вітчизняних реалій суспільно-економічного розвитку країни (підрозділи 1.1, 1.2; 3.3); системно-функціональний метод дозволив систематизувати кримінологічну інформацію про регіональну рецидивну злочинність та осіб, що вчиняють нові злочини, і на цій основі сформувати пропозиції та рекомендації для практики запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України (підрозділи 1.1, 1.2); статистичний метод був використаний при вивченні емпіричних даних та в процесі дослідження статистичного матеріалу з метою виявлення закономірностей у змінах кількісно-якісних показників рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України та опрацювання результатів опитування, анкетування й обґрунтування загальних висновків за підрозділами дисертації (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.3).
Теоретичну основу складають положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних фахівців із кримінології, кримінального права, регіонознавства, регіональної економіки, філософії, культурології, загальної і правової

статистики, соціології, психології, педагогіки, психіатрії та інших дисциплін, що мають безпосереднє відношення до теми дисертаційного дослідження.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний та Кримінально-виконавчий кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, галузеве законодавство, підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані кримінально-правової статистики МВС України та Генеральної прокуратури України про стан та структуру злочинності в Україні за 2013–2017 рр.; відомості судової статистики щодо розгляду судами України кримінальних проваджень, кількості та структури засуджених за 2013–2017 рр.; дані звітів Державної пенітенціарної служби України за 2013–2017 рр.; офіційні статистичні відомості щодо основних показників, які характеризують економічні, соціальні, демографічні процеси, що відбувалися в Україні у 2013–2017 рр.; результати вивчення 240 кримінальних проваджень, розглянутих судами Одеської, Миколаївської та Херсонської областей у 2014–2016 рр.; повідомлення на інформаційних Інтернет-порталах за 2014-2017 роки; анкетування 150 засуджених осіб, які перебували в установах виконання покарань у Причорноморському регіоні України, та інтерв’ювання 52 працівників виправної колонії.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням, у якому надано загальну кримінологічну характеристику, систему детермінант та запропоновано заходи запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України. За результатами дослідження обґрунтовано низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:

уперше:
– розроблено концептуально-методологічну модель дослідження рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України, яка дозволяє отримувати комплексну інформацію про кількісно-якісні параметри рецидивної злочинності у цьому регіоні; узагальнювати інформацію про місця вчинення злочинів і збуту викраденого, а так само місця проживання раніше судимих; опрацьовувати специфічні риси злочинів-рецидивістів та відомості про типові рецидивні злочини у конкретній місцевості; відстежувати кримінологічні загрози та індикатори змін кримінологічної обстановки в межах конкретних адміністративно-територіальних систем; оперативно реагувати на кількісно-якісні зміни криміногенної обстановки з метою локалізації осередків зростання рецидивної злочинності на місцевому рівні;
– визначено кримінологічні ознаки рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України, що характеризуються: негативними міжрегіональними та внутрішньо регіональними кількісно-якісними змінами параметрів рецидивної злочинності; нерівномірністю розподілу рецидивної злочинності та окремих її видів на територіях Одеської, Миколаївської та Херсонської областей; диференційованістю кількісно-якісних показників рецидивної злочинності; підвищеною інтенсивністю; особливостями структури територіального розподілу з домінуванням тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, життя та здоров’я особи, у сфері незаконного обігу наркотиків; негативними тенденціями, що виявляються у зростанні цієї злочинності у перелічених областях;
– надано узагальнений кримінологічний портрет особи злочинця, що вчиняє рецидивні злочини у Причорноморському регіоні України: це чоловік (92,8%), віком 20–65 років (82,7%), із базовою середньою (42,0%) або повною середньою (52,0%) освітою, громадянин України, українець (95,7%), неодружений, не має дітей (75,0%), тривалий час піддається впливу

кримінального середовища (63,6%) та дії кримінальної субкультури. Більшість рецидивістів (50,8%) починають вчиняти нові злочини впродовж перших п’яти років після відбуття покарання. У переважній більшості осіб (65,4%) намір продовжити злочинну діяльність формується ще під час відбування попереднього покарання;
удосконалено:
– систему знань про рецидивну злочинність в регіоні як відносно самостійний напрям досліджень. При цьому виділено кілька основних етапів їх формування, а саме: період зародження (XVIII – XIX століття), розвиток відповідних знань (від початку 20-х до кінця 80-х років XX ст.), трансформація у самостійний напрям кримінологічних досліджень (від початку 90-х років минулого сторіччя й до сьогодні);
– уявлення про систему детермінації рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України, зокрема, про залежність кількісно- якісних змін рецидивної злочинності від загальносоціальних та місцевих
«наборів» криміногенних та антикриміногенних факторних комплексів історичного, географічного, соціально-економічного, демографічного, психологічного, культурно-виховного та інформаційного характеру;
– стратегію регіонального програмування і планування запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні на основі знань її місцевих кримінологічних параметрів та детермінації за окремими видами рецидивної злочинності – неповнолітніх, жіночої, організованої, пенітенціарної і т.д. та найбільш враженими рецидивною злочинністю сферами суспільних відносин у регіоні (власність, життя та здоров’я особи, обіг наркотичних засобів, громадська безпека, громадський порядок та моральність тощо);
дістали подальшого розвитку:
– уявлення про можливості використання зарубіжного та міжнародного досвіду запобігання рецидивній злочинності виключно на основі урахування

вітчизняної специфіки й місцевих особливостей Причорноморського регіону України;
– теоретичні та прикладні засади загальносоціального й спеціально- кримінологічного запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України;
– теоретичні положення щодо визначення основних напрямів удосконалення запобігання рецидивній злочинності з огляду на диференційованій підхід та із застосуванням наявних науково-технічних і ресурсних можливостей, а так само з урахуванням місцевих особливостей криміногенної обстановки у Причорноморському регіоні України.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані у:
1) науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень побудови ефективної системи запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України (акт впровадження в наукову діяльність Одеського державного університету внутрішніх справ від 10.04.2018 р.);
2) правотворчій діяльності – під час розробки змін і доповнень до законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють планування і програмування запобігання рецидивній злочинності в Україні на регіональному рівні; 3) правозастосовній сфері – як науково обґрунтовані заходи щодо підвищення ефективності діяльності із запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України; 4) навчальному процесі – під час підготовки відповідних наукових, навчально-методичних видань та проведення занять із навчальних дисциплін «Кримінологія», «Кримінологія та профілактика правопорушень», «Кримінальне право України», «Актуальні проблеми кримінології» (акт впровадження у навчальний процес Одеського державного університету внутрішніх справ від 10.04.2018 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що становлять її новизну, є результатом самостійної роботи автора. Наукові ідеї та розробки оприлюднено без співавторів у наукових фахових виданнях.
Апробація матеріалів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково- практичних і науково-теоретичних конференціях: «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (Херсон, 2013 р.), «Чинники розвитку юридичних наук у XXI столітті» (Дніпропетровськ, 2013 р.), «Правова система держави: проблеми формування та розвитку» (Одеса, 2015 р.),
«Кримінально-виконавча політика у дослідженнях молодих вчених» (Київ, 2016 р.), «Правова система держави: проблеми формування та перспективи розвитку» (Одеса, 2016 р.), «Правова система держави: проблеми формування та перспективи розвитку» (Одеса, 2017 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 14 наукових працях, з яких: 5 – статті в наукових фахових виданнях України, 1 – стаття в зарубіжному виданні, 8 – матеріали конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з анотації, зі вступу, трьох розділів, що включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 232 найменування, 25 додатків. Повний обсяг дисертації становить 266 сторінок, з яких: основний текст – 185 сторінок, список використаних джерел – 28 сторінок, додатки – 36 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішене наукове завдання, що полягає у поглибленому кримінологічному вивченні рецидивної злочинності та її детермінант у Причорноморському регіоні України, а так само практики запобігання цим злочинам, що дозволило сформулювати висновки та розробити пропозиції з приводу подальшого вдосконалення практики запобігання цим злочинам та окреслити перспективні напрями розв’язання цієї проблеми. Висновки та пропозиції містяться у такому.
1. Із набуттям Україною незалежності вітчизняна кримінологічна наука досягла такого рівня знань, що дозволив сформувати знання про рецидивну злочинність у регіоні у відносно самостійний напрям досліджень. Згодом до запобігання рецидивній злочинності стали підходити диференційовано, враховуючи її територіально-просторовий розподіл, особливості регіональних кількісно-якісних параметрів та місцеву специфіку детермінації. Останніми роками в Україні закладені основи для вдосконалення регіонального програмування і планування запобігання рецидивній злочинності на підставі знань її місцевих особливостей (у тому числі й у Причорноморському регіоні) за окремими видами рецидивної злочинності (неповнолітніх, жіночої, організованої, пенітенціарної і т.д.) та найбільш ураженими рецидивною злочинністю сферами суспільного життя.
2. Система теоретично та методологічно значимих прийомів формування й узагальнення кількісно-якісних параметрів рецидивної злочинності дозволяє: найбільш повно і точно сформувати уявлення про специфіку рецидивної злочинності в аналізованому регіоні України; узагальнювати інформацію про місця вчинення злочинів і збуту викраденого, місця проживання раніше судимих; опрацьовувати специфічні риси злочинів- рецидивістів та відомості про типові рецидивні злочини у конкретній

місцевості, що дозволяє в режимі моніторингу виокремлювати основні кримінологічні загрози та головні індикатори змін кримінологічної обстановки в межах конкретних адміністративно-територіальних систем; оперативно реагувати на кількісно-якісні зміни криміногенної обстановки з метою локалізації осередків зростання рецидивної злочинності на місцевому рівні.
3. Для Причорноморського регіону України є характерною стабільно складна криміногенна обстановка, що підсилюється: негативними міжрегіональними та внутрішньо регіональними кількісно-якісними змінами параметрів рецидивної злочинності; нерівномірністю розподілу рецидивної злочинності та окремих її видів на територіях Одеської, Миколаївської та Херсонської областей; диференційованістю кількісно-якісних показників рецидивної злочинності; її підвищеною інтенсивністю; особливостями структури територіального розподілу з домінуванням тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, життя та здоров’я особи та у сфері незаконного обігу наркотиків; негативними тенденціями до зростання цієї злочинності у перелічених областях. Аналіз внутрішнього регіонального розподілу рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні засвідчив істотні відмінності у насиченості цих територій рецидивізмом. Найпривабливішою для вчинення рецидивних злочинів виявилася Херсонська область, де всі адміністративно-територіальні одиниці характеризуються вкрай негативною враженістю рецидивною злочинністю з інтенсивністю від 164 до 1 073 злочинів на 100 тис. населення; при цьому на 76% цієї території зафіксовано аномально високий рівень кримінальної ураженості (від 299 до 1 073 злочинів на 100 тис. населення) рецидивною злочинністю, що у два і більше рази перевищує середні загальнодержавні параметри. У Миколаївській області 70% територій адміністративно- територіальних одиниць належать до негативної зони кримінальної

ураженості рецидивною злочинністю (від 167 до 379 злочинів на 100 тис. населення) і лише 30% із них характеризуються помірною насиченістю рецидивною злочинністю (від 81 до 155 злочинів на 100 тис. населення). В Одеській області (75 злочинів на 100 тис. населення) лише 3% (м. Ізмаїл –
163 злочинів на 100 тис. населення) населених пунктів вважаються територією високої ураженості рецидивною злочинністю, у той час як 97% території Одеської області відрізняється помірною кримінальною враженістю рецидивною злочинністю. Переважна більшість рецидивних злочинів у Одеській області вчиняється у містах – 1318 (73%), тоді як у сільській місцевості – 482 (27%) правопорушення. У Миколаївській області на міста припадає 1 486 (61,5%) злочинів і 928 (38,5%) – на сільські райони. Для Херсонської області зафіксовано домінування сільського рецидивізму – 2 011 (51,4%) злочинів, відповідно у містах – 1 902 (48,6%) злочини.
4. Опрацювання кримінологічних рис і властивостей розглядуваних осіб дало можливість розробити узагальнений кримінологічний портрет особи злочинця, що вчиняє рецидивні злочини у Причорноморському регіоні України: це чоловік (92,8%) віком 20-65 років (82,7%), із базовою середньою (42,0%) або повною середньою (52,0%) освітою, громадянин України, українець (95,7%), не одружений, не має дітей (75,0%), тривалий час піддається впливу кримінального середовища (63,6%) та дії кримінальної субкультури. Більшість рецидивістів (50,8%) починають вчиняти нові злочини впродовж перших п’яти років після відбуття покарання. У переважній більшості осіб (65,4%) намір продовжити злочинну діяльність сформувався ще під час відбування попереднього покарання. Як правило, такі особи виховувалися у неповних родинах, де панувало насильство, зневага з боку дорослих членів сім’ї щодо них або інших родичів. Їх батьки зловживали алкоголем чи наркотиками, родина перебувала у скрутному матеріальному становищі, хтось із родини майбутнього злочинця міг мати

кримінальне минуле. У двох третин рецидивістів відмічено відтворення у власній родині негативних прикладів батьківського виховання.
5. Загальнодержавними факторами рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні є сукупність історичних, географічних, соціально-економічних, демографічних, психологічних, культурно-виховних та інформаційних факторів. До місцевих факторів рецидивної злочинності належать: недоліки у роботі місцевих правоохоронних органів; висока концентрація установ виконання покарань у виді позбавлення волі; вища за сусідні регіони враженість психології окремих прошарків населення тюремною ідеологією; значний рівень безробіття; помітно вищий за суміжні області рівень споживання алкоголю, наркотиків і психотропних речовин; негативна роль ЗМІ та ін. Відтворення рецидивної злочинності в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях значно підсилюють негативні зміни у стані первинної злочинності, злочинності неповнолітніх; слабкий контроль за діяльністю організованих злочинних угруповань та антисуспільною діяльністю, що виявляється у вчиненні контрабанди, торгівлі наркотиками та психотропними речовинами; висока насиченість регіону зброєю; негативні міграційні процеси тощо.
6. З урахуванням вітчизняних особливостей криміногенної обстановки та специфіки життєдіяльності Причорноморського регіону України може бути використаний позитивний зарубіжний досвід із запобігання рецидивній злочинності, що спрямований на вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення роботи правоохоронних органів (Республіка Білорусь); підвищення якості підготовки кадрів для місцевих правоохоронних органів (ФРН та Австрія); запровадження інституту функціонування добровільних помічників поліції (США); налагодження взаємодії між центральними та регіональними органами влади з профілактики рецидивної злочинності (Франція); створення державних, комерційних та громадських організацій із

допомоги у працевлаштуванні особам, звільненим із місць позбавлення волі (Японія), тощо.
7. Запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України є об’єктивно зумовленою кримінологічною стратегією та одним із пріоритетних напрямів регіональної кримінальної й кримінологічної політики. За своєю сутністю це запобігання проявляється у вигляді контрольованої державою та місцевими органами влади прогресивної моделі очікуваних змін соціального середовища, свідомості й поведінки суб’єктів правовідносин, що робить соціально невигідним учинення рецидивних злочинів у результаті цілеспрямованого впливу заходів кримінальної та кримінологічної політики.
8. Серед напрямів удосконалення діяльності із запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні України доцільно назвати: покращення матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів; зменшення тиску на суспільні відносини організованої рецидивної злочинності у сфері економіки; упровадження у правоохоронну діяльність сучасних автоматизованих систем моніторингу та контролю за соціально- територіальним простором (програмно-апаратні комплекси відео- моніторингу, ІТ-технології та GIS-технологій); перешкоджання поширенню кримінальної субкультури; вжиття заходів, спрямованих на профілактику адміністративних правопорушень, протидію зловживанню алкоголем та наркотиками; припинення дитячої безпритульності та бездоглядності; проведення інформаційної та релігійної профілактики тощо.