Чебан Олеся Михайлівна. Злочинність безпритульних неповнолітніх осіб: кримінологічна характеристика та шляхи запобігання

Короткий опис

Чебан Олеся Михайлівна. Злочинність безпритульних неповнолітніх осіб: кримінологічна характеристика та шляхи запобігання.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2015.- 246 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЧЕБАН Олеся Михайлівна

УДК 343.91-053.6-058.51

ЗЛОЧИННІСТЬ БЕЗПРИТУЛЬНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Костенко Олександр Миколайович,
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії
правових наук України,
Заслужений діяч науки і техніки України

КИЇВ – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОСТІ БЕЗПРИТУЛЬНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ….......................................
12
1.1. Проблематика визначення бездоглядності та безпритульності неповнолітньої особи в українському суспільстві……...………..
12
1.2. Кримінологічна характеристика злочинності безпритульних неповнолітніх осіб....…...…...…………………………………......
29
Висновки до розділу 1……………………………………………………………. 49
РОЗДІЛ 2. ДЕТЕРМІНАНТИ ЗЛОЧИННОСТІ БЕЗПРИТУЛЬНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ.………………………………………………….......
51
2.1. Причини та умови злочинності безпритульних неповнолітніх осіб……………………………………………..................................
2.2. Особливості кримінологічного портрету особистості безпритульного неповнолітнього злочинця……………………..
2.3. Віктимологічна характеристика поведінки та злочинності безпритульних неповнолітніх осіб……………………………….
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….
51

73

92

109
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ БЕЗПРИТУЛЬНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ………………......................
111
3.1. Сучасні аспекти загально-соціальної профілактики злочинності безпритульних неповнолітніх осіб………………………………..
3.2. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності безпритульних неповнолітніх осіб………………………………..
3.3. Індивідуальна профілактика злочинності безпритульних неповнолітніх осіб………………………...……………………….
111

146

167
Висновки до розділу 3…………………………………………………………… 193
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……………………..………........... 199
209
ДОДАТКИ…………………………………………………………..................... 230

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема злочинності безпритульних неповнолітніх осіб є однією з найбільш гострих проблем суспільства, що викликає загальний суспільний резонанс та є соціальним показником деструктивності суспільства. Рівень злочинності серед безпритульних неповнолітніх осіб відзначається ступенем латентності, значною суспільною небезпекою, особливістю стану, структури та динаміки. Наявність такої категорії осіб свідчить про значне розшарування населення України. Ступінь цивілізованості громадян якраз і відзначається особистим ставленням до безпритульних неповнолітніх, визначенням саме їх місця в суспільному житті. Хоча Конституція України проголосила і закріпила положення, що людина та її життя є найвищою соціальною цінністю, проте на практиці щодо безпритульних неповнолітніх осіб даний принцип діалектично не втілюється.
Для досліджуваної групи характерними є вчинення злочинів проти власності, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, зокрема незаконне заволодіння транспортним засобом, у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин або їх аналогів; тому з метою покращення розкриття злочинів у місті Києві за результатами оперативно-службової діяльності органів і підрозділів Головного управління МВС України в м. Києві періодично проводяться комплексні загальноміські оперативно-профілактичні операції «Вулиці міста», «Діти вулиці», «Нагляд», «Розшук», «Канікули» та ін.
Суспільна небезпека злочинності безпритульних неповнолітніх осіб характеризується тенденцію до зростання: у 2012 році досліджуваним контингентом в м. Києві та Київській області було вчинено 28 злочинів; у 2013 році – 25 злочинів, а вже впродовж 10 місяців 2014 року – ця величина складає 36 злочинів, що, в свою чергу, свідчить про значну суспільну небезпеку.
Підлітковий період – це перехідний період неповнолітнього на шляху до становлення його особистості, входження до дорослого життя, перетворення на повноцінного члена суспільства, але з іншого боку саме цей період містить в собі суперечливі тенденції.
У разі не подолання явища безпритульності неповнолітніх та намічених тенденцій у їхній злочинності – в майбутньому з високою вірогідністю можна казати про повторну та рецидивну злочинність серед повнолітніх осіб, тому шляхи запобігання безпритульності та злочинності досліджуваної категорії мають передбачати ефективні практичні заходи та реально втілюватися в суспільне життя.
Сучасний етап соціально-економічної кризи та фактичний воєнний стан на східній частині території України, створюють потенційну загрозу збільшення кількості безпритульних неповнолітніх осіб, та становлять передумови для масового переселення значної частки мешканців з територій, що тимчасово не підконтрольні українській владі. Серед таких переселенців, звичайно, зустрічаються неповнолітні, діти загиблих місцевих жителів, неповнолітні-переселенці з інтернатів та інших спеціально-виховних установ.
Наукова новизна дослідження, в першу чергу, відзначається постановкою проблеми, новим підходом до тих питань, що пов’язані зі злочинністю безпритульних неповнолітніх осіб та шляхів їх попередження, а також не значною кількістю досліджень та відсутністю монографій в обраній сфері. Вказані вище обставини обумовлюють актуальність теми визначеного дослідження.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є наукові праці як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців та вчених, таких як: О.В. Алексєєва, О.І. Анатольєва, Н.А. Андрєєв, А.О. Ахаїмова, С.Ю. Бабенко, О.М. Бандурка, Т.І. Бєлавіна, В.О. Болотова, О.І. Бугера, В.В. Василевич, Н.М. Василенко, В.В. Вітвицька, Т.З. Гарасимів, В.В. Голіна, Н.М. Градецька, Л.Н. Гуменюк, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, О.М. Джужа, А.І. Долгова, О.В. Дубович, Ю.С. Завгородня, А.Г. Зінченко, В.В. Іваненко, В.М. Іващенко, І.В. Іщенко, В.В. Коваленко, О.М. Костенко, Т.М. Кравченко, І.В. Кременовська, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, О.О. Лазаренко, І.П. Лановенко, Ю.А. Луценко, А.Є. Михайлов, В.Ф. Мороз, А.М. Нечаєва, А.А. Оганов, Д.В. Табачник, Ю.В. Тараканов, І.І. Тимкович, Р.М. Ткач, А.П. Тузов, В.О. Туляков, П.Л. Фріс, Т.Н. Чернецька, А.М. Черниш, С.А. Шалгунова, В.П. Швидкий, О.Д. Шинкаренко та інших вітчизняних і зарубіжних вчених-юристів.
Відмічаючи вагоме значення розробок вітчизняних та зарубіжних науковців, зауважимо, що досі відсутнє системне дослідження злочинності безпритульних неповнолітніх осіб та запобігання їй. Розробка такої системи передбачає заходи протидії злочинам, що вчиняються безпритульними неповнолітніми особами.
Зв'язок роботи з державними програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти» на 2010 – 2015 роки та пов'язаний з темою «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01; номер державної реєстрації 0111U008337), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011р. по 31 грудня 2015р.
Дисертаційне дослідження здійснюється в межах виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. № 1209-р; Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, затвердженої Указом Президента України від 24.05.2011р. № 597/2011; Плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 р. № 1039-р.
Мета і задачі дослідження. Метою є розробка конкретних теоретичних та практичних обґрунтованих рекомендацій, що спрямовані на протидію злочинності безпритульних неповнолітніх осіб, та вироблення механізмів ресоціалізації, реінтеграції вказаної категорії.
Поставлена мета передбачає вирішення наступних задач:
- встановити співвідношення законодавчого та доктринального визначення понять «безпритульний неповнолітній», «бездоглядний неповнолітній» для приведення у відповідність юридичної термінології та однакового розуміння дефініцій;
- визначити характерні ознаки злочинів, що вчиняються безпритульними неповнолітніми особами, для розробки практичних заходів, спрямованих на зменшення рівня злочинності неповнолітніх відповідної категорії;
- встановити причини та умови, що, по-перше, призводять до становища безпритульності неповнолітньої особи, а по-друге, причини вчинення вказаною групою злочинів для вироблення механізмів протидії асоціальному явищу безпритульності;
- вивчити ознаки особистості безпритульного неповнолітнього злочинця для відшукання способів впливу на нього, для подальшої його реабілітації та ресоціалізації;
- з’ясувати роль безпритульної неповнолітньої особи як жертви в механізмі вчинення злочинів, встановити зв'язок потерпілий-злочинець для визначення мотивів злочинів, потерпілими від яких стають безпритульні неповнолітні особи;
- визначити шляхи та механізми протидії злочинам, що вчиняються безпритульними неповнолітніми особами, як на державному рівні, так і на рівні індивідуальному, з’ясувати роль працівників правоохоронних органів у системі протидії злочинності безпритульних неповнолітніх.
Об’єктом дослідження виступає безпритульність неповнолітніх осіб як різновид деструктивного стану, кримінологічна характеристика злочинності безпритульних неповнолітніх осіб та шляхи запобігання їй.
Предметом дослідження є злочинність безпритульних неповнолітніх осіб: кримінологічна характеристика та шляхи запобігання.
Методи дослідження обрані з урахуванням специфіки мети, задач, об’єкта та предмета дослідження. Методологічну основу дослідження складає сукупність методів наукового пізнання. Комплексність дослідження обумовлена використанням нормативно-правових актів України, юридичної літератури, вивченням і узагальненням судової та слідчої практики.
Досягнення поставлених задач дисертаційної роботи здійснювалося за допомогою наступних методів, як логіко-юридичний аналіз вітчизняного законодавства в аспекті обраної теми, методи системного та порівняльного аналізу для вивчення наукових основ про злочинця та жертву злочину, таких понять як «безпритульність», «бездоглядність», «діти вулиці» та ін.; метод системного аналізу допоміг визначити зв’язки вчинення злочинів із асоціальними явищами безпритульності і процесами, що на них впливають.
Метод діалектичного пізнання використано для дослідження причин та умов злочинності безпритульних неповнолітніх осіб; визначення концептуальних основ формування системи запобігання злочинності безпритульних неповнолітніх осіб. Історико-правовий метод дозволив розкрити погляди на становище безпритульних неповнолітніх осіб в різні часові проміжки, та способи боротьби з безпритульністю та злочинністю в цілому. Системно-структурний та функціональний методи використано для розкриття ролі та місця відповідних суб’єктів профілактики в роботі із запобігання злочинності безпритульних неповнолітніх, з’ясування їх функціональної специфіки, а також визначення основних напрямів і методів удосконалення системи профілактики злочинності безпритульних неповнолітніх осіб, аналізу характеристики особистості безпритульного неповнолітнього, що вчинив злочин. Формально-юридичний метод використано для дослідження чинного законодавства, метод юридичного аналізу – при вивченні та формулюванні пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства та іншого нормативно-правового забезпечення для вдосконалення процесу запобігання злочинності безпритульних неповнолітніх. Усі вони були застосовані у взаємозв’язку, що в кінцевому результаті дозволило дослідити обрану тему.
Науково-теоретичною базою є праці вітчизняних та зарубіжних вчених, опубліковані результати кримінологічного, кримінально-правового, соціологічного та педагогічного характеру досліджень.
Нормативну базу становить Конституція України, Кримінальний кодекс України, законодавчі та підзаконні акти.
Емпіричну базу становлять матеріали 89 кримінальних проваджень про злочини, вчинені безпритульними неповнолітніми особами по м. Києву та Київській області (серед них провадження стосовно осіб, дії яких кваліфікуються за ч. 1, 2, 3 ст. 185, ч. 1. ст. 198, ч. 1, 2 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України). А також результати соціологічних досліджень, проведених впродовж 2013-2014 рр. у формі анкетувань та опитувань у кількості 55 респондентів, що проживають у м. Києві та м. Львові. У ході виконання роботи використовувалися статистичні дані, довідково-інформаційні видання, електронні джерела.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих проблем дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, в якому на основі загальних положень теорії кримінального права та кримінології, а також результатів вивчення матеріалів кримінальних проваджень, здійснено комплексне кримінологічне дослідження злочинності безпритульних неповнолітніх осіб та розроблено рекомендації щодо вдосконалення запобіганню злочинності безпритульних неповнолітніх осіб.
Результати, що визначають наукову новизну, особистий внесок здобувача та виносяться на захист такі:
вперше:
- дано визначення юридичних дефініцій бездоглядності та безпритульності неповнолітніх осіб, що можуть бути використані в законодавчих нормативно-правових актах в контексті проблематики протидії злочинності серед цих осіб;
- розроблено модель протидії злочинності безпритульних неповнолітніх осіб, що має вигляд: «запобігання злочинності безпритульних неповнолітніх осіб + покарання за вже вчинені ними злочинні діяння»;
- запропоновано комплекс (тріаду) взаємопов’язаних заходів із запобігання злочинності безпритульних неповнолітніх осіб, що їх мають здійснювати, по-перше, правоохоронні органи, по-друге, заклади соціального захисту для безпритульних дітей і, по-третє, громадські та/або благодійні організації з визначенням компетенції та ролі кожного із суб’єктів запобігання;
- сформульовано кримінолого-профілактичну методику модифікації поведінки безпритульних неповнолітніх осіб: «залучення до економічної активності + виховання як основа у протидії злочинності безпритульних неповнолітніх осіб» в умовах закладу соціального захисту для безпритульних дітей на основі позитивного педагогічного досвіду виховання безпритульних неповнолітніх;
- сформульовано пропозиції до деяких нормативно-правових актів по удосконаленню окремих положень щодо соціального захисту безпритульних неповнолітніх осіб, які мають значення для профілактики вчинюваних ними злочинів;
удосконалено:
- типологізацію кримінологічного портрету безпритульного неповнолітнього злочинця шляхом висвітлення його соціально-демографічних ознак, особистісно-рольових властивостей, соціально-психологічних якостей, рис правової та моральної свідомості, кримінально-правових ознак;
- положення, що безпритульні неповнолітні особи характеризуються підвищеною віктимністю, в свою чергу, бездоглядні неповнолітні складають групу ризику потенційних жертв насильства, а безпритульні неповнолітні особи підпадають під групу провокаторів злочину;
- систему заходів загально-соціальної та спеціально-кримінологічної протидії явищу безпритульності неповнолітніх та їхній злочинності;
набули подальшого розвитку:
- концептуальні засади вдосконалення офіційних статистичних даних злочинності безпритульних неповнолітніх осіб, що мають вимірюватися, систематизовуватися правоохоронними органами, доповнюватися даними віктимологічних опитувань та аналізуватися з боку дослідників;
- наукові погляди щодо визначення безпритульності неповнолітніх як причини у кримінологічному вченні про детермінацію злочинності неповнолітніх та висвітлення в теорії кримінології явища безпритульності;
- ідеї розвитку системи віктимологічної профілактики поведінки безпритульних неповнолітніх як самостійного напряму індивідуального запобігання, що здійснюються закладами соціального захисту для безпритульних дітей, спеціалізацією яких є кореляційна, ресоціалізаційна та реінтегративна робота.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації основні положення та висновки, а також викладений і проаналізований фактичний матеріал можуть бути використані у:
- науковій сфері – як основа для подальшої розробки проблематики правової охорони дитинства, протидії безпритульності, бездоглядності та злочинності неповнолітніх, а також результати дослідження сприятимуть подальшому розвитку кримінологічної науки;
- законотворчій діяльності – при підготовці проектів змін до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та інших актів законодавства (Довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України від 11.11.2014р. № 16/6-103, Довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України від 30.01.2015р. № 6.1-32/1524);
- навчальному процесі при підготовці фахівців зі спеціальності «Правознавство» – у межах викладання курсу кримінології, а також при підготовці навчальних посібників, навчально-методичних комплексів (Акт впровадження Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 12.12.2014р., Акт впровадження Національного транспортного університету від 16.12.2014р., Акт впровадження Київського національного лінгвістичного університету від 30.10.2014р., Акт впровадження Академії муніципального управління від 29.10.2014р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (м. Київ, 09 квітня, 2010р.); Науково-практичній конференції «Мова, освіта, культура в контексті Євроінтеграції» (м. Київ, 21–23 квітня, 2010р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми становлення і розвитку правової системи України» (м. Харків, 27–28 листопада, 2010р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна і світ: діалог мов та культур» (м. Київ, 21–23 березня, 2012р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права: перспективи та сьогодення» (м. Запоріжжя, 28–29 квітня, 2012р.); LXIX Науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів та співробітників відокремлених структурних підрозділів Національного транспортного університету (м. Київ, 18 квітня, 2013р.); LXX Науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів та співробітників відокремлених структурних підрозділів Національного транспортного університету (м. Київ, 15 травня, 2014р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження, опубліковано 12 наукових праць, які відображають результати роботи здобувача, у тому числі 4 наукових статті у фахових виданнях України, 1 стаття в науковому періодичному виданні іншої держави та 7 тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 256 сторінок, з них основного тексту – 208 сторінок. Список використаних джерел складає 210 найменувань (21 сторінка тексту), 17 додатків розміщені на 26 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках викладено найважливіші результати проведеного дослідження, зокрема, теоретичне узагальнення поняття «безпритульності», його вплив на поведінку неповнолітніх осіб; емпірично досліджено категорії кримінальних злочинів, що вчиняються безпритульними неповнолітніми; а також вказано загально-соціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні засоби протидії безпритульності й злочинності безпритульних неповнолітніх осіб.
Найбільш значущі результати полягають у наступному:
1. Підсумовано, що законодавець розрізняє два статуси особи: бездомність повнолітніх осіб та безпритульність неповнолітніх осіб за ознакою житла, – його відсутності в першому випадку, та неможливості проживати – в другому. В юридичній доктрині також не існує єдиного підходу до визначення поняття «безпритульність», поряд з яким вживаються й інші схожі терміни, що характеризують стан неповнолітніх, які опинилися на вулиці. Разом з тим, для характеристики стану бездоглядності та безпритульності неповнолітніх осіб особливого значення має набути розрив із сім’єю, втрата родинно-сімейних стосунків неповнолітніх з батьками чи особами, які їх замінюють. Саме цей факт має бути врахований законодавцем.
2. Дано визначення юридичних дефініцій бездоглядності та безпритульності неповнолітніх осіб, що можуть бути використані в законодавчих нормативно-правових актах в контексті проблематики протидії злочинності серед цих осіб (див. – п. 19 Висновків).
3. З’ясовано, що злочинність безпритульних неповнолітніх осіб не систематизується як така та не знаходить свого офіційного підтвердження ні в статистиці правоохоронних органів, ні в нормативно-правових та підзаконних актах. Ця прогалина у діяльності відповідних структур має бути ліквідована. З іншого боку, вимірювання (обрахування) злочинності безпритульних неповнолітніх осіб правоохоронними органами та аналіз її з боку науковця має

стати одним із головних дослідницьких завдань вітчизняної кримінології, показники якої можуть бути доповнені даними віктимологічних опитувань та самозвіту.
4. Емпірично встановлено, що в переважній більшості безпритульні неповнолітні особи вчиняють злочини корисливого характеру, серед яких лідирує крадіжка, в тому числі і з обтяжуючими обставинами (вчинення злочину групою осіб, повторно, з проникненням у приміщення), також зберігання та збут майна, одержаного злочинним шляхом – загалом питома вага цих злочинів складає 48%. На другому місці з показником 41,5% – незаконне заволодіння транспортним засобом, в тому числі з обтяжуючою обставиною (вчинення злочину групою осіб); та 10,5% – це злочини у сфері незаконного обігу психотропних речовин та їх аналогів зокрема, незаконне виготовлення та зберігання психотропних речовин (відповідні показники наведені у додатках).
5. Узагальнено за емпіричними статистичними показниками, що 68,5% злочинів безпритульні неповнолітні особи вчиняли у складі групи осіб, між собою співучасники були знайомі або перебували у дружніх відносинах; у 42% випадках злочини були вчинені безпритульними неповнолітніми особами в стані алкогольного сп’яніння. Найбільш розповсюдженими асоціальними способами життя безпритульних неповнолітніх є – бродяжництво та жебракування.
6. Зроблено висновок, що бродяжництво та безпритульність неповнолітніх є деструктивними явищами, що сприяють девіантній поведінці неповнолітнього. Дослідженням встановлено, що до причин вчинених безпритульними неповнолітніми особами злочину, відноситься: потреба в матеріальних благах (93%), не високий матеріальний достаток (84%), на вчинення злочину підштовхнули друзі або знайомі (80%), нераціональне проведення вільного часу (69%), особа не передбачала, що буде спіймана правоохоронними органами (31%) та не змогли назвати причин злочину – 16,5%.
7. Визначено шляхом анкетування та опитування дослідженого контингенту, що серед причин залишення неповнолітніми своїх сімей та

поповнення рядів безпритульних найтиповішими є: погані стосунки з сім’єю (52,7%), насильство по відношенню до них (92%), бажання самостійного життя (14,5%), бажання проводити вільний час з друзями (62%), скрутне матеріальне становище сім’ї (94,5%), надмірна зайнятість батьків (87%). Хоча необхідно погодитися, що насильство в сім’ї та незадовільний сімейний мікроклімат – не єдині причини для безпритульності неповнолітніх.
8. Запропоновано розглядати стан безпритульності неповнолітніх як причину у кримінологічному вченні про детермінацію злочинності неповнолітніх. Насильство в сім’ї та все негативне, що з цим пов’язано, для кримінології виступає як умова вчинення злочину неповнолітнім, що сама по собі до його вчинення не призводить, але породжує соціальний стан безпритульності, а безпритульність неповнолітньої особи, в свою чергу, – відповідно виступає як причина. Тому тут йдеться про причини ближнього і дальнього порядку: ближній порядок – причини, що призводять до безпритульного стану неповнолітнього, дальній порядок – безпритульність як причина злочинності неповнолітніх.
9. Встановлено, що безпритульність є одним із факторів, що негативно сприяє формуванню особистості неповнолітнього злочинця, деформує його. Кримінологічний портрет безпритульного неповнолітнього злочинця на підставі опитування респондентів – це особа чоловічої статі 15-16 років, яка має певне місце проживання з одним із батьків, але в сімейних стосунках спостерігаються складні взаємини та матеріальні труднощі; для цієї особи характерно аморальна злочинна поведінка, тяжіння до маргінального класу; примітивізм інтересів та звуження кола потреб; бездуховність та правовий нігілізм або цинізм.
10. З’ясовано, що досліджуваній категорії неповнолітніх було не важливо, кому від їхніх злочинних вчинків заподіюється шкода, потерпілу особу обирали випадково. До рис, що відрізняли потерпілих осіб, можна віднести їхню легковажність, залишення своїх речей без нагляду, залишення транспортних засобів без сигналізації. Потерпілою особою від злочинів безпритульних неповнолітніх найчастіше ставали особи чоловічої статі (62,5%) старші за 30 років

(60%), з якими безпритульний неповнолітній не перебував у дружніх чи родинних відносинах; а ставлення до нього – байдуже (65%). В свою чергу, безпритульним неповнолітнім особам притаманні риси характеру, що створюють для них підвищену реальну можливість опинитися в ролі жертви злочину.
11. Встановлено, що модель протидії злочинності безпритульних неповнолітніх має вигляд: «запобігання злочинності безпритульних неповнолітніх + покарання за вчинені ними злочинні діяння». На основі аналізу кримінальних проваджень, з’ясовано, що до безпритульних неповнолітніх судом застосовувались такі види покарань як громадські роботи або позбавлення волі на певний строк. Значно рідше суди застосовували арешт або штраф.
12. Визначено, що до суб’єктів запобігання злочинності безпритульних неповнолітніх осіб відносяться – правоохоронні органи, заклади соціального захисту для безпритульних дітей, громадські та/або благодійні організації. Запропонований комплекс заходів з розкриттям ролі кожного суб’єкта запобігання є взаємопов’язаний між ними.
13. Сформульовано, що джерелами фінансування соціально-реабілітаційного центру (дитячого містечка) як закладу соціального захисту для безпритульних дітей є: кошти державного та/або місцевого бюджету, кошти в розмірі 30-40% від роботи самих безпритульних неповнолітніх осіб у виробничих підрозділах Центру, благодійні внески та інші джерела, не заборонені законодавством України.
14. Зроблено висновок про комплексний підхід у протидії злочинності безпритульних неповнолітніх. Основними завданнями Української держави в обраному напрямку має стати: 1)підтримка соціального сектору незахищених верств населення, до яких ми відносимо безпритульних неповнолітніх; 2)поступове ефективне запровадження системи ювенальної юстиції, яка має стосуватися і безпритульних неповнолітніх; 3)доведення до кінця роботи із формування інформаційної бази даних визначеного контингенту; 4)розгляд порядку введення комендантської години для малолітніх з метою попередження

їхньої злочинності та безпритульності; 5)влаштування системи молодіжного дозвілля для безпритульних неповнолітніх; 6)впровадження заходів підвищення якості кадрового потенціалу тих структур, що першими мають справу з безпритульними неповнолітніми; 7)надання Уповноваженому з прав дитини повноважень відвідувати заклади соціального захисту для безпритульних дітей; 8)достатнє державне фінансування закладів соціального захисту для безпритульних дітей або відшукання альтернативних джерел доходу; також розширення регіональної мережі відповідних установ; 9)покладення на ЗМІ соціального навантаження доведення до відома громадськості інформації про адреси спеціальних установ для безпритульних неповнолітніх осіб та їхні потреби; використання мережі інтернет, телебачення, інших видів ЗМІ для правового виховання неповнолітніх; 10)активізація співпраці закладів соціального захисту для безпритульних дітей з Державною службою зайнятості України та її обласними та міськими регіональними відділеннями для проведення безкоштовного професійного навчання безпритульних неповнолітніх осіб, яким за законодавством дозволено працевлаштування, з метою їхнього фахового спрямування та подальшого працевлаштування на підприємства.
15. Визначено, що спеціально-кримінологічна протидія злочинності безпритульних неповнолітніх осіб має включати: 1)активну та дієву профілактику дільничними інспекторами та іншими правоохоронними органами на ввіреній їм території сімейного неблагополуччя, як чинника, що призводить до виходу неповнолітніх на вулицю та поповнення так званої групи соціальних сиріт, бездоглядних та безпритульних; 2)активне ведення просвітницької та профілактичної роботи з батьками тих осіб, яких можна віднести до групи бездоглядних та безпритульних неповнолітніх; 3)винесення правоохоронними органами офіційного застереження батькам, які ухиляються від сумлінного виконання своїх батьківських обов’язків, втягують неповнолітніх до злочинного способу життя, змушують їх жебракувати, бродяжити або вести паразитичний спосіб життя; також навчати батьків навичкам мирного розв’язання конфліктів з

неповнолітніми; 4)проведення спільних рейдів працівниками правоохоронних органів та соціальних педагогів, психологів для виявлення безпритульних неповнолітніх з подальшим їх поміщенням до спеціалізованих соціальних закладів (притулки для дітей служб у справах дітей, центри соціально-психологічної реабілітації для дітей, соціально-реабілітаційний центри); 5)активне ведення просвітницької роботи у загальноосвітніх школах, професійних училищах, коледжах та інших закладах освіти з метою надання підростаючому поколінню інформації про можливі юридичні наслідки вчинення злочинного діяння та недопустимості виходу на вулиці й поповнення лав безпритульних неповнолітніх; 6)підвищення авторитету правоохоронних органів серед населення в цілому та серед неповнолітніх зокрема, шляхом проведення заходів з відвідування школярами і учнями районних чергових частин, щоб «подивитися» на роботу правоохоронних відомств так би мовити «зсередини»; 7)подальше удосконалення та ефективне використання електронної бази даних «Діти», зазначена база даних має реально відбивати стан та офіційну статистику кількості виявлених безпритульних неповнолітніх в Україні; 8)правоохоронним органам забезпечувати заклади соціального захисту для безпритульних дітей необхідною кримінологічною та статистичною інформацією про кількість безпритульних неповнолітніх осіб; у разі виявлення безпритульних та бездоглядних неповнолітніх працівниками правоохоронних органів вживати дії з доставляння останніх до відповідних закладів соціального захисту; 9)підготовка відповідальними суб’єктами Звіту за результатами виконання Комплексної програми профілактики правопорушень до 2015р., із зазначенням конкретних заходів з профілактики правопорушень, бездоглядності та безпритульності неповнолітніх; доведення виконаних положень Програми через ЗМІ.
16. Запропоновано використати осучаснений позитивний досвід педагога А. Макаренка, покласти його в основу протидії злочинності безпритульних неповнолітніх та сформулювати кримінолого-профілактичну методику модифікації їх поведінки таким чином: «залучення до економічної активності +

виховання як основа у протидії злочинності безпритульних неповнолітніх осіб» в умовах закладу соціального захисту для безпритульних дітей (соціально-реабілітаційного центру – дитячого містечка). Виховання (сімейне, шкільне, в умовах соціальних закладів), яке поєднане з працею, яка, в свою чергу, поєднана з господарюванням, може протидіяти явищу безпритульності та злочинності неповнолітніх, сприяти їхньому виправленню та ресоціалізації. Враховуючи, історичний досвід роботи безпритульних неповнолітніх в майстернях та підсобних господарствах, сучасний приклад львівської організації «Оселя», пропонуємо закріпити як умову перебування безпритульних дітей в закладі соціального захисту для них їхнє залучення до економічної активності, і направлення коштів від такої роботи в розмірі 30-40% на користь закладу для подальшого обслуговування самих безпритульних неповнолітніх осіб (харчування, проживання тощо).
17. Доведено, що подальшого свого розвитку має дістати система віктимологічної профілактики серед безпритульних неповнолітніх як самостійний напрям індивідуального запобігання. Такий напрям може здійснюватися закладами соціального захисту для безпритульних дітей. Останні відповідно спеціалізуються на кореляційній, ресоціалізаційній та реінтегративній роботі.
18. Запропоновано в обраному напрямі вивчати передовий досвід зарубіжних країн: 1) запровадження міліцейських атлетичних клубів із залученням безпритульних неповнолітніх до спортивного інтересу та корисних справ, а це в свою чергу, може підняти авторитет правоохоронного відомства (за прикладом США); 2) запровадження як пілотного (пробного) проекту децентралізованих міліцейських відділків, що орієнтуватимуться на інтереси неповнолітніх (за прикладом Швейцарії); 3) активна співпраця органів внутрішніх справ із школою та соціальними службами для неповнолітніх з метою попередження схильності неповнолітнього до вчинення кримінальних злочинів (за прикладом Швейцарії); 4) запровадження в органах внутрішніх справ курсів самооборони для населення від злочинів, «віктимологічних курсів» для

уникнення реальної загрози стати жертвою від злочину, що в результаті також може сприяти підвищенню довіри та авторитету до правоохоронних органів України (за прикладом США).
19. Для підвищення рівня запобігання злочинності безпритульних неповнолітніх осіб доцільним є внесення змін і доповнень до чинного законодавства України. Наведені пропозиції до законодавства узгоджуються з іншими нормативно-правовими актами та не будуть суперечити галузевим нормам. Зокрема:
1) запропоновано внести зміни та доповнити частину 1 статті 2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», реченням наступного змісту:
«Бездоглядні неповнолітні – це: 1) неповнолітні, по відношенню до яких батьки, опікуни, їх законні представники, інші родичі та вихователі дитячих установ в цілому не виконують та (або) неналежно виконують свої батьківські зобов’язання (або педагого-виховні зобов’язання), в силу чого таке ставлення призводить до залишення цими особами своїх сімей та дитячих установ;2) неповнолітні, що тимчасово покинули сім’ї або дитячі установи, де не створено нормальних умов для їхнього розвитку, проживання/перебування; 3) неповнолітні з цілком забезпечених сімей, де створено умови для їхнього нормального розвитку та проживання, але за акцентуаціями характеру (психологічними особливостями) схильні до бродяжництва та/або жебракування; 4) неповнолітні, що втратили сімейний, родинний зв'язок з батьками та іншими родичами, не відвідують школу, не мають законних засобів до існування»;
2) запропоновано абзац 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» викласти в новій редакції:
«Безпритульні неповнолітні – це: 1) неповнолітні, що втратили сімейний, родинний зв'язок з батьками та іншими родичами, не відвідують школу; 2) неповнолітні, у яких відсутнє придатне житло, призначене для постійного

проживання та (або) неповнолітні, які в силу об’єктивних та суб’єктивних обставин не можуть в ньому проживати; 3) неповнолітні, які постійно перебувають в місцях, що не призначені для проживання; 4) неповнолітні, що не мають законних засобів до існування, займаються бродяжництвом, жебракуванням або різними формами поведінки злочинного характеру»;
3) частину 3 статті 29 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» доповнити реченням наступного змісту:
«Джерелами фінансування соціально-реабілітаційного центру для безпритульних дітей є:
- кошти державного та/або місцевого бюджету;
- кошти в розмірі 30-40% від роботи безпритульних дітей у виробничих підрозділах Центру;
- благодійні внески та інші джерела, не заборонені законодавством України»;
4) абзац 3 пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію» викласти в такій редакції:
«неповнолітніх безпритульних (бездоглядних) віком до 16 років, які залишилися без опіки (нагляду), – на строк до передачі законним представникам або до влаштування до закладів соціального захисту для безпритульних дітей;
неповнолітніх безпритульних (бездоглядних), які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, – до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники для дітей, але не більш як на вісім годин, або направлення їх до закладів соціального захисту для безпритульних дітей»;
5) пункт 8.6. Наказу МВС України від 11.11.2010р. № 550 Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України викласти в такій редакції:
«доставляти до міськрайоргану і затримувати осіб, в тому числі безпритульних (бездоглядних) неповнолітніх, які вчинили адміністративне

правопорушення, якщо вичерпані інші заходи впливу, а також виявляти їхню причетність до вчинення кримінального злочину»;
6) пункт 5 Типового положення про соціально-реабілітаційний центр, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005р. № 1291 доповнити реченням наступного змісту:
«Вихованці Центру можуть бути залучені до некваліфікованої суспільно корисної праці у виробничих підрозділах Центру або можуть бути направлені Державною службою зайнятості України та її обласними та міськими регіональними відділеннями на такі роботи. Кошти в розмірі 30-40% від роботи вихованців спрямовуються на користь Центру для подальшого їх пільгового обслуговування».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абросімова Ю. А. Злочинність неповнолітніх та запобігання їй на регіональному рівні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Юлія Андріївна Абросімова. – Дніпропетровськ, 2009. – 20 с.
2. Александров Ю. В. Кримінологія: курс лекцій / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков. – К. : МАУП, 2002. – 295 c.
3. Алексеев А. И. Криминология: курс лекций / Анатолий Иванович Алексеев. – М. : Щит-М, 1998. – 340 с.
4. Алексєєва О. В. Використання зарубіжного досвіду у здійсненні правоохоронними органами первинної профілактики підліткової злочинності / О. В. Алексєєва // Наука і правоохоронна : науковий журнал. – К. : Вид. –поліграф. центр МВС України, 2010. – № 2. – С. 95-98.
5. Алєксєєва О. В. Шляхи здійснення первинної профілактики підліткової злочинності працівниками ОВС України / О. В. Алєксєєва // Наука і правоохоронна / Гол. ред. Т. О. Проценко. –К. : Вид.-поліграф. центр МВС України, 2010. – № 3. – С. 103-106.
6. Анатольєва О. І. Правове регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ольга Іванівна Анатольєва. – К., 2003. – 20 с.
7. Андреев Н. А. Асоциальное поведение несовершеннолетних : [монография] / Н. А. Андреев, Ю. В. Тараканов ; [под ред. А. В. Горожанина. – Самара : Изд-во Самар. юрид. ин-та Минюста России, 2001. – 154 с.
8. Афанасьєв Г. Г. Социальный паразитизм / . – М., 1988. – 116 c.
9. Ахаїмова А. О. Принципи архітектурно-планувальних рішень соціально-реабілітаційних центрів (для безпритульних дітей та підлітків) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. архітектури : 18.00.02 / Анастасія Олександрівна Ахаїмова; Київ. нац. ун-т будівництва і архітектури. – К., 2005. – 20 с.
10. Бабаев М. М. Динамика и причины основных отклонений в поведении членов общества / М. М. Бабаев // Дети с отклонениями в поведении. – М., 1988. – С. 14–15.
11. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие : [монография] / А. М. Бандурка, А. М. Давиденко. – Х., 2003. – 368 с.
12. Бєлавіна Т. І. Соціальна дезадаптація молоді: чинники та умови [Текст] / Т. І. Бєлавіна – К. : ППНВ, 2004. – 140 с.
13. Білоконь М. А. Запобігання злочинності неповнолітніх: сучасний досвід країн ЄС / М. А. Білоконь // Боротьба з правопорушеннями у молодіжному середовищі: вітчизняний та міжнародний досвід : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 2 чер. 2010). – Донецьк : Донецький юрид. ін-т ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – С. 238-239.
14. Блувштейн Ю. Д. Криминологическое изучение "семейных" преступлений и проблемы семейного насилия / Ю. Д. Блувштейн // Предупреждение бытовых преступлений. – Минск, 1986. – С. 17–21: Московский комсомолец. – 1998. – 16 июля.
15. Бойко А. Детермінація злочинності як вид соціальної детермінації / А. Бойко // Право України : юрид. журнал. – 2009. – № 7. – С. 39–44.
16. Болотова В. О. Безпритульні діти: соціальний портрет / В. О. Болотова, Т. Н. Чернецька // Вісник НУВС. – Х. : НУВС, 2002. – Вип. 19. – С. 296–300.
17. Бондренков В. А. К началу дискуссии о содержании криминальной безопасности общества (государства) и роли ОРД в ее обеспечении / В. А. Бондренков, В. К. Зникин // Оперативник (сыщик). – 2008. – № 2. – С. 17–23.
18. Борзых О. А. Природа детского бродяжничества и его причины в современных условиях / О. А. Борзых // Вісник ЛІВС МВС України : наук.-теор. журнал. – Луганськ : РВВ ЛІВС, 2001. – Вип. 3. – С. 191–198.
19. Борисов В. І. Поняття кримінально-правової політики [Електронний ресурс] / В. І. Борисов, П. Л. Фріс // Вісник Асоціації кримінального права України. – 2013. – № 1(1). – Режим доступу : http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/
20. Борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность / [И. П. Лановенко, Т. С. Барило, Ф. Г. Бурчак и др.]; отв. ред. И. П. Лановенко. – К. : Наукова думка, 1986. – 256 с.
21. Брайант Д. Основы воздействия СМИ / Д. Брайант, С. Томпсон. – М., К., 2004. – 424 с.
22. Бугера О. І. Детермінанти злочинності неповнолітніх [Електронний ресурс] / О. І. Бугера. – Режим доступу : http://intkonf.org/
23. Бугера О. І. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бугера Олена Іванівна. – К., 2006. – Режим доступу : http://inter.criminology.onua.edu.ua/
24. Бугера О. І. Роль мережі Інтернет у правовому вихованні неповнолітніх [Електронний ресурс] / О. І. Бугера. – Режим доступу : http://int-konf.org/
25. Бурдоль Є. Заняття бродяжництвом і право на свободу та особисту недоторканність / Є. Бурдоль, К. Волков // Вісник прокуратури : Загальнодерж. фахове юрид. видання. – 2010 (груд.). – № 12 (114). – С. 36–40.
26. Василенко Н. М. Причини та умови підліткового бродяжництва / Н. М. Василенко // Адвокат : Загальнодерж. проф. журнал. – 2008. – № 12 (99). – С. 31–35.
27. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2007. – С. 51-54.
28. Виговський Д. Л. Кримінальна субкультура в механізмі злочинності неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Дмитро Леонідович Виговський. – К., 2006. – 20 с.
29. Возрастная психология: Детство, отрочество, юность : [учеб. пособ.] / [сост. В. С. Мухина, А. А. Хвостов]. – М. : Изд. центр "академія", 2000. – 624 с.
30. Волкова С. Захист прав дітей – постійна турбота прокурорів / С. Волкова // Вісник прокуратури : Загальнодерж. фахове юрид. видання. – 2008. – 7 (85) лип. – С. 22–28.
31. Волкова С. Сімейне благополуччя дітей – турбота прокурорів / С. Волкова // Вісник прокуратури : Загальнодерж. фахове юрид. видання. – 2009. – № 8 (98) серпень. – С. 38–42.
32. Волошин В. Проблемы назначения несовершеннолетним осужденным исправительных работ и лишения свободы / В. Волошин // Уголовное право : науч.-практ. журнал. – 2008. – № 1 (январь-февраль). – С. 27–29.
33. Всеукраїнська газета "Справи сімейні" [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://familytimes.com.ua/content/view/80/4/.
34. Гарасимів Т. З. Девіантна поведінка особистості: філософсько-правовий вимір : [монографія] / Тарас Зіновійович Гарасимів. – Львів: Львів. держ. ун-т внутрішніх справ, 2009. – 524 с.
35. Голіна В. Кримінологічна політика в Україні: деякі теоретико-прикладні проблеми / В. Голіна // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. праць. – № 2 (53). – 2008. – С. 182–190.
36. Голіна В. В. Кримінологічна характеристика і попередження злочинності неповнолітніх / В. В. Голіна // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. – Х. : Право, 2004. – Вип. 8. – С. 71–74.
37. Голіна В. В. Попередження злочинності. Конспект лекцій / В. В. Голіна. – Х. : Укр. юрид. академія, 1994. – 40 с.
38. Головкін Б. Кримінологічні засоби забезпечення безпеки від корисливої насильницької злочинності та її проявів / Б. Головкін // Право України. – 2011. – № 1. – С. 240–246.
39. Головкін Б. Характерологічні риси особистості корисливого насильницького злочинця / Б. Головкін // Юридична Україна : щомісячний наук. журнал. – К. : СП "Юрінком Інтер", 2010. – № 6 (90). – С. 92–97.
40. Головкін Б. М. Кримінологічна оцінка насильства при характеристиці тяжкої корисливо-насильницької злочинності / Б. М. Головкін // Часопис Київського університету права. – 2006/4. – С. 123–128.
41. Гордієнко О. А. Філософсько-психологічна концепція людини Еріха Фромма : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.05 / Олександр Анатолійович Гордієнко; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1997. – 21 с.
42. Градецька Н. М. Сім’я як суб’єкт запобігання злочинності неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Наталія Миколаївна Градецька; Класичний приватний ун-т. – Запоріжжя, 2010. – 20 с.
43. Гуменюк Л. Н. Личностные и клинико-анамнестические особенности бездомных / Л. Н. Гуменюк // Таврический медико-биологический вестник : науч.-практ. журнал. – 2007. – № 1. – Т. 10. – С. 31–33.
44. Гумін О. Віктимологічна профілактика насильницької поведінки як самостійний напрям індивідуального запобігання / О. Гумін // Вісник Академії управління МВС : науковий журнал. – 2009. – № 4. – С. 97–107.
45. Гумін О. Особливості кримінологічної характеристики особи у злочинах насильницького характеру / О. Гумін // Юридична Україна : щомісячний наук. журнал. – К. : СП "Юрінком Інтер", 2009. – № 11–12 (83–84). – C. 102–108.
46. Гумін О. Особливості попередження кримінальної насильницької поведінки підрозділами органів внутрішніх справ / О. Гумін // Юридична Україна : правовий часопис. – К. : СП "Юрінком Інтер", 2009. – № 5 (77). –С. 99–104.
47. Гуня І. І. Кримінально-правова природа та види насильницьких злочинів проти власності / І. І. Гуня, В. Куц // Наше право. Our law. – 2010. – № 3. – С. 77-81. (Спеціалізоване видавництво "ЮНЕСКО СОЦІО").
48. Даньшин И. Н. "Фоновые" явления преступности как дополнительный предмет криминологии / И. Н. Даньшин // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 68. – С. 87–91.
49. Даньшин И. Н. Детерминация преступности несовершеннолетних / И. Н. Даньшин // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. – Х. : Право, 2004. – Вип. 8. – С. 75–78.
50. Денисенко Л. М. Фактори негативного впливу ЗМІ на формування особистості дітей та підлітків у контексті попередження дитячої бездоглядності / Л. М. Денисенко // ПостМетодика. – 2009. – № 2 (86) : Превентивне виховання. – С. 53–56.
51. Денисов С. Ф. Детермінанти злочинності і моделі кримінологічної превенції злочинів молоді : [монографія] / Сергій Федорович Денисов. – Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2010. – 396 с.
52. Денисова Т. Запобігання злочинам як одна з пріоритетних функцій кримінального покарання / Т. Денисова // Право України. – 2009. – № 7. – С. 66–72.
53. Державна програма подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006–2010 роки [Електронний ресурс]: затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 623. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
54. Джужа О. М. Місце віктимологічного вчення у кримінологічній науці / О. М. Джужа // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – К., 2011. – № 2 (2). – С. 3–10.
55. Джужа О. М. Основні показники злочинності: міжнародний і вітчизняний досвід / О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Г. Кулик // Вісник Верховного Суду України : офіційне наук.-практ. видання. – 2012. – № 1(137). – С. 37-42.
56. Дідківська Г. Кримінологічні теорії зарубіжних країн у боротьбі із злочинністю неповнолітніх / Г. Дідківська // Підприємництво, господарство і право / Гол. наук. ред. М. І. Хавронюк. – 2008. – № 8 (152). – С. 123–126.
57. Дорош Л. В. Злочинність неповнолітніх у сфері сексуальних відносин та шляхи її попередження / Л. В. Дорош // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. – Х. : Право, 2004. – Вип. 8. – С. 29–33.
58. Дрьомін В. М. Злочинність як соціальна практика: інституціональна теорія криміналізації суспільства: монографія / Віктор Миколайович Дрьомін. – Одеса: Юридична література, 2009. – 616 с.
59. Дубовик О. Преступность и биология: новый мозговой штурм / О. Дубовик // Уголовное право : науч.-практ. журнал. – 2008. – № 6’ (ноябрь-декабрь). – С. 84–87.
60. Дубович О. В. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності осіб без визначеного місця проживання в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Олеся Валеріївна Дубович – Х., 2014. – 20 с.
61. Експрес-аналіз про стан злочинності в Україні за 2007 рік. – К., 2008 р.
62. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review
63. Журавська З. Детермінанти злочинності в установах виконання покарань / З. Журавська // Підприємництво, господарство і право : щомісячний наук.-практ. юрид. журнал. – 2010 (175). – № 7. – С. 151–154.
64. Завгородня Ю. С. Сучасні тенденції злочинності дітей та діяльність органів внутрішніх справ щодо її запобігання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / Юлія Степанівна Завгородня. – Дніпропетровськ, 2010. – 20 с.
65. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : [у 3 кн.] / Анатолій Петрович Закалюк. – К., 2007. – Кн. 1. – 424 с.
66. Звіт про науково-дослідну роботу «Теоретичні основи забезпечення якості закону та правозастосовної діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (заключний). – Х., 2010. – 411 с.
67. Зінченко А. Г. Дитяча безпритульність в радянській Україні в 20-х – першій половині 30-х років ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / Алла Григорівна Зінченко. – Одеса, 2002. – 17 с.
68. Иванова Л. М. Корыстно-насильственные преступления, совершаемые в отношении несовершеннолетних: криминологическая характеристика и предупреждение / Л. М. Иванова ; науч. ред. А. Л. Репецкая. – Иркутск : Изд-во Иркут. гос. ун-та, 2008. – 155 c.
69. Иншакова М. С. Негативные аспекты семейной жизни как фактор преступного поведения / М. С. Иншакова // Вестник Московского университета МВД России. – 2009. – № 1. – С. 90–92.
70. Іваненко В. В. Україна непівська: аналіз соціальних аномалій південного регіону : [монографія] / В. В. Іваненко, І. В. Іщенко. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2006. – 280 с.
71. Іващенко В. М. Діти-вулиці як феномен українського суспільства [Електронний ресурс] / В. М. Іващенко / Вісник Міжнародного слов’янського університету : український наук.-теор. журнал. – Серія : Соціологічні науки. – Х., 2008. –
Т. 11, № 2. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
72. Іванов Ю. Ф. Кримінологія : [навч. посіб.] / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 264 с.
73. Ігнатов О. Протидія злочинності: поняття та сутність / О. Ігнатов // Юридична Україна : правовий часопис. К. : СП "Юрінком Інтер", 2009. – № 3 (75). – С. 92–97.
74. Йосипів А. Психолого-педагогічні причини насильства / А. Йосипів // Юридична Україна : правовий часопис. – К. : СП "Юрінком Інтер", 2009. – № 6 (78). – С. 117-121.
75. Карпов Н. С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності : [монографія] / Никифор Семенович Карпов. – К. : Вид-во Семененко Сергія, 2007. – 522 с.
76. Касьянова Н. М. Боротьба з безпритульністю та бездоглядністю в Донбасі (1943–1953 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.01 / Наталія Миколаївна Касьянова. – Донецьк, 2010. – 19 с.
77. Квашис В. "Цена" преступности как криминологическая проблема / В. Квашис // Уголовное право : науч.-практ. журнал. – 2008. – № 6 (ноябрь-декабрь). – С. 94-102.
78. Квашис В. Уголовно-правовые и криминологические перспективы борьбы с преступностью / В. Квашис // Уголовное право : науч.-практ. журнал. – 2008. – № 4 (июль-август). – С. 128–133.
79. Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи) (1990) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_861
80. Книш О. Правові аспекти віктимологічної профілактики насильницької злочинності неповнолітніх / О. Книш // Підприємництво, господарство і право / Гол. наук. ред. М. І. Хавронюк. – 2008. – № 8 (152). – С. 131–134.
81. Коваленко В. В. Основні засади удосконалення системи профілактики дитячої злочинності / В. В. Коваленко // Боротьба з правопорушеннями у молодіжному середовищі: вітчизняний та міжнародний досвід : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 2 чер. 2010). – Донецьк : Донецький юрид. ін-т ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – С. 72-74.
82. Коваленко В. В., Колб О. Г. Адвокатура – один із суб’єктів профілактики злочинів / В. В. Коваленко, О. Г. Колб // Адвокат : загальнодерж. проф. журнал. – 2011. – № 8 (131). – С. 23–26.
83. Коломієць В. Їхній дім – вулиця, а університети – підвали [Електронний ресурс] / В. Коломієць // Українська газета плюс. – 2008. – 18–31 груд. – № 45 (185). – Режим доступу : ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=1718
84. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 роки: затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
85. Константінова О. Фактори, які сприяють здійсненню шахрайства з фінансовими ресурсами / О. Константінова // Юридична Україна : щомісячний правовий часопис. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – № 7 (67). – С. 91-96.
86. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
87. Концепція Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки [Електронний ресурс] : схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.12.2005р. № 503-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
88. Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року: схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1209-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
89. Костенко А. Н. Криминальный произвол: социология воли и сознания преступника : [монография] / Александр Николаевич Костенко. – К. : Наукова думка, 1990. – 148 с.
90. Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу : [монографія] / Олександр Миколайович Костенко. – К. : Атіка, 2008. – 352 с.
91. Кравченко Т. М. Сімейне насильство як фактор репродукування "дітей вулиці" / Т.М. Кравченко // ПостМетодика. – 2009. – № 2 (86). – С. 50–52.
92. Кременовська І. В. Подолання дитячої і підліткової бездоглядності, безпритульності та бродяжництва в контексті реалізації державної політики з питань національної безпеки України / І. В. Кременовська // Боротьба з правопорушеннями у молодіжному середовищі: вітчизняний та міжнародний досвід : матеріали між нар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 2 чер. 2010). – Донецьк : Донецький юрид. ін-т ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – С. 301-303.
93. Криминология : [учебник для вузов] / [под общ. ред. А. И. Долговой].– [3-е изд., перераб. и доп.]. – М., 2007. – 453 c.
94. Кримінальний кодекс України. Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 8 лют. 2013 року : офіційний текст / Україна. Закони. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2013. – 216 с.
95. Кримінологічна віктимологія : [навч. посіб.] / [Моісеєв Є. М., Джужа О. М., Василевич В. В. та ін.] ; за заг. ред. проф. О. М. Джужі. – К. : Атіка, 2006. – 352 с.
96. Кримінологія : [навч. посі