Черниш Світлана Степанівна. Підвищення ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК

Короткий опис

Черниш Світлана Степанівна. Підвищення ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Тернопільська академія народного господарства. - Т., 2004

Черниш С. С. Підвищення ефективності функціонування хлібородуктового підкомплексу АПК.
Дисертацією є рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Тернопільська академія народного господарства, Тернопіль, 2004.
У роботі досліджені теоретичні і практичні аспекти організації ефективної роботи підприємств хлібопродуктового підкомплексу АПК регіону в умовах ринку.
У результаті досліджень проведена комплексна оцінка сировинного потенціалу регіону, ефективності роботи окремих організаційно-технологічних ланок підкомплексу і обґрунтовані напрямки підвищення економічної ефективності його роботи.
На основі отриманих результатів розроблена і частково запроваджена на окремих підприємствах хлібопродуктового підкомплексу Тернопільської області система економічних, організаційно-технологічних та інших заходів, що дозволяють підвищити ефективність і збалансованість роботи як його окремих ланок, так і господарської системи загалом.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення вітчизняної і зарубіжної теорії та практики і запропоновано нове вирішення проблем оцінки і підвищення економічної ефективності функціонування хлібопродуктового підкомплексу регіону. Це дозволяє зробити наступні висновки:

Хлібопродуктовий підкомплекс України є провідною ланкою агропромислового комплексу країни, джерелом хліба та хлібопродуктів для населення, сировини для промисловості, кормів для тваринництва. Він є полікомпонентним міжгалузевим об’єднанням, що включає: підприємства І сфери АПК (займаються виробництвом спеціалізованої сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання для зернового господарства, елеваторів, млинів, хлібозаводів і т. ін.); підприємства ІІ сфери АПК (власне сільське господарство), що займаються вирощуванням зернових і зернобобових культур; підприємства ІІІ сфери АПК, що займаються заготівлею, зберіганням, переробкою сільськогосподарської продукції та її реалізацією (підприємства елеваторно-складського господарства, борошно-круп’яної промисловості, макаронної промисловості, хлібопекарської промисловості, виробництво зерна для спирту, крохмалю, пива, харчових концентратів, мережа магазинів роздрібної торгівлі хлібом і т. ін.).
Емпіричні дані по хлібопродуктовому підкомплексу Тернопільщини чітко демонструють регресивні тенденції у його розвитку протягом останніх десяти років. В структурі виробництва зерна в області переважають пшениця і ячмінь. Домінуючим зерновим продуцентом продовжують залишатися колишні колективні, а нині реформовані сільськогосподарські підприємства. Фермерські господарства відіграють, поки-що, малопомітну роль. Обвальне зменшення обсягів виробництва зерна в області відбулося за рахунок зменшення посівних площ під зерновими культурами та зниження їх врожайності. Водночас в області протягом останніх 5 років відчутно зросла чисельність підприємств, що займаються переробкою зерна і виробництвом кінцевої продукції. Динамічний аналіз їх роботи виявляє три різнопланові тенденції і форми зв’язку: при відносно стабільній чисельності млинів обсяги виробництва борошна зменшуються; при збільшенні чисельності пекарень обсяги виробництва хліба зменшуються; при збільшенні чисельності крупорушок обсяг виробництва круп в області має тенденцію до повільного зростання. Продуктивний потенціал усіх підприємств і ланок підкомплексу використовується не повністю.
Зменшення обсягів виробництва зерна в області відбулося у системі складних причинно-наслідкових зв’язків і зумовлено цілою множиною факторів. Основними з них є зменшення посівних площ під зерновими культурами та зниження їх врожайності. Домінантний вплив на формування згаданої тенденції належить надзвичайно низькій урожайності зернових. Ринок зерна регіону представлений, з одного боку, великою кількістю виробників (продавців), що працюють фактично в конкурентних умовах, а з іншого на цьому ж ринку працюють лише кілька покупців (трейдерів), що одержують, таким чином, відповідну виключність щодо права і можливості впливу на процес ціноутворення. Біржовий сегмент ринку розвинутий слабо.
Для врегулювання змісту та забезпечення паритетності у стосунках між суб’єктами господарювання, що присутні на даному сегменті ринку, необхідно запровадити, через заставні ціни, гарантований для сільськогосподарського виробника 25-процентний рівень доходності на базі розрахункового значення показника собівартості в середньому по галузі.
З метою формування сприятливого економічного середовища на регіональному ринку зерна та хлібопродуктів запропоновано використовувати апробовану економіко-математичну модель оптимізації асортиментно-кількісної політики фірми, що дозволить вирішити виробничі проблеми та реалізувати економічні інтереси.
Для забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку хлібопродуктового підкомплексу доцільно використовувати різні джерела фінансування: власні фінансові ресурси (частина прибутку після сплати податку, амортизаційні відрахування); залучені фінансові ресурси (внески фізичних та юридичних осіб в рахунок паю, кошти від реалізації цінних паперів); позичкові фінансові кошти (гранти, боргові зобов'язання, кредити банків і т. ін.); розширення кількості власників; використання фінансового та оперативного лізингу, овердрафту. Особливої уваги, у зв'язку з цим, заслуговують зовнішні джерела інвестування, сформовані за рахунок заощаджень та латентних і тіньових доходів.
З метою підвищення ефективного функціонування хлібопродуктового підкомплексу важливо розвивати інфраструктуру ринку зерна та продуктів його переробки, сформувати на загальнонаціональному та регіональному рівнях мережу консультативно-дорадчих служб на базі обласних (районних) управлінь сільського господарства і продовольства. Рекомендується застосовувати в управлінській практиці систему аналітичної моніторингової оцінки роботи підприємств з використанням, окрім традиційних показників (собівартість, рентабельність, продуктивність), показник Грос Мардж.
Для формування конкурентного середовища сприяти розвитку мережі міні-пекарень, млинів, крупорушок та інших переробних виробництв малої та середньої потужності різних типів власності та господарювання. При цьому варто водночас забезпечити їх перспективну орієнтацію на поступове (через 7-9 років) укрупнення по мірі формування цілісної інфраструктури ринку.