Чернобривцев Петро Арташесович. Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту (експериментально-клінічне дослідження)

Короткий опис

Чернобривцев Петро Арташесович. Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту (експериментально-клінічне дослідження) : Дис...канд. мед. наук: 14.03.04 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2007. — 156арк. — Бібліогр.: арк. 126-156.

Чернобривцев П.А. Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту (експериментально-клінічне дослідження). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія. Донецький державний медичний університет МОЗ України, Донецьк, 2007.
Дисертаційна робота присвячена вивченню патогенетичної ролі різних ланок порушень ендотеліальної функції при експериментальному гломерулонефриті у тварин і у хворих із хронічними мезангіокапілярним і мезангіопроліферативним гломерулонефритами. Встановлено взаємозв'язок порушень ендотеліальної функції з тяжкістю ураження клубочків, канальців і строми нирки, а також зі ступенем проліферації гломерулярних і артеріолярних ендотеліоцитів та взаємозалежність ендотеліальної функції і характеру імунокомплексного ушкодження структур нирок. У тварин з експериментальним гломерулонефритом визначено динаміку змін окремих показників ендотеліальної функції під впливом патогенетичної гормонально-цитостатичної терапії та з використанням інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту у зіставленні з наявним нефропатоморфозом. Доведено, що прозапальна гіперцитокінемія відігравала провідну роль у формуванні дисфункції ендотелію при гломерулонефриті. Розроблені лабораторні критерії визначення тяжкості ураження клубочків, канальців і строми нирок, а також ступеня проліферації ендотеліоцитів гломерулярних капілярів і артеріол при мезангіальних гломерулонефритах.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання на підставі вивчення показників ЕФ і характеру морфологічних змін нирок у тварин з моделлю ГН і у хворих на мезангіальні ГН виявлено проліферацію ендотеліоцитів гломерулярних капілярів і артеріол, ступінь тяжкості якої визначала запально-склеротичні та імунокомплексні пошкодження в клубочках, канальцях і стромі нирки; встановлено їх взаємозв'язок зі станом ЕФ; визначено динаміку показників ЕФ і патоморфоз ниркових структур під впливом патогенетичної терапії; доведена роль ЕД в патогенезі ГН.
1. Моделювання ГН викликало виразні зміни чинників ЕФ і цитокінів у вигляді збільшення синтезу NO, ET-1, IL1в, IL6, TNFб на фоні зниження продукції cGMP, показники яких корелювали між собою, залежали від ступеня тяжкості ураження окремих ниркових структур, проведеної патогенетичної терапії з використанням глюкокортикоїдних гормонів, цитостатиків і ІАПФ, при чому прозапальна гіперцитокінемія відігравала провідну роль у патогенезі захворювання, утворюючи тим самим замкнене коло підтримки ЕД. Виникала проліферація ендотеліальних клітин капілярів клубочків і артеріол, яка патогенетично взаємопов'язана з ЕД, визначала продукцію вазоактивного NO й інтегральний стан ЕФ і залежала від активності ангіоконстриктора ЕТ-1 і прозапального IL6.
2. Ступінь змін ендотеліоцитів у тварин з моделлю ГН впливала на синтез NO, визначала тяжкість запальних і склеротичних процесів у клубочках, канальцях і стромі нирок, залежала від проліферації мезангіоцитів, збільшення мезангіального матриксу, склерозу клубочків та інтерстицію, ушкоджень епітеліоцитів капсули Шумлянського-Боумена і канальців, прямо співвідносилася з вираженістю ендотеліальної дисфункції.
3. У хворих з мезангіальними ГН тяжкість ураження окремих структур нирок залежала від наявності нефротичного синдрому, рівнів АТ, ПСО і стадії захворювання, патогенетично взаємопов'язана з відкладенням у клубочках, мезангіумі і стромі імуноглобулінів класів A, G, M, які брали участь у гломерулярних і стромальних ушкодженнях, але були сприятливими факторами щодо патології канальців і судин.
4. Проліферація ендотелію артеріол спостерігалася в 31 % хворих на мезангіальні ГН, ендотелію капілярів клубочків у 27 %, а відкладення під ним імуноглобулінів у 41 %, що залежало від морфологічної форми захворювання, взаємопов'язано з функцією нирок, тяжкістю ураження окремих ниркових структур, визначало проліферацію мезангіальних клітин і збільшення мезангіального матриксу, склеротичні гломерулярні, інтерстиціальні і судинні зміни, при чому розвиток проліферації ендотеліоцитів зумовлено їх імунокомплексним ушкодженням.
5. При мезангіальних ГН спостерігалася виражена ендотеліальна дисфункція, яку характеризували зміни показників NO, cGMP, ET-1, IL1в, TNFб, PgI2 і ТхА2, співвідносні між собою, що залежало від морфологічної форми захворювання, тяжкості ТІК і наявності нефротичного синдрому, було пов'язано з рівнями АТ і ПСО, при цьому параметри ЕТ-1 і IL1в впливали на ступінь ураження клубочків, канальців і строми нирок.
6. У хворих на ГН ступінь проліферації епітелію капсули Шумлянського-Боумена залежала від рівня синтезу NO, периваскулярна інфільтрації від cGMP, пошкодження епітелію канальців від ЕТ-1, зрощення капілярних петель з капсулою клубочків від IL6, лімфогістіоцитарна інфільтрація строми від TNFб, збільшення мезангіального матриксу від PgI2 і ТхА2. Якщо з депозитами IgA в стромі прямо пов'язан рівень ЕТ-1, а з IgM показники NO і IL6, то зміст у крові ЕТ-1 впливав на ступінь відкладення в капілярах клубочків IgG і IgM, а рівень IL6 визначав депозити IgA і IgM у стромі. Ступінь проліферації ендотеліальних клітин судин нирок визначала параметри NO, ET-1, IL1в і TNFб. У свою чергу, від рівня ЕТ-1 залежала вираженість проліферативних змін ендотеліоцитів гломерулярних капілярів, а від змісту ТхА2 - ступінь проліферації ендотелію артеріол.