Чернявська Людмила Віталіївна Комунікаційна модель медіапростору України

Короткий опис

Чернявська Людмила Віталіївна, доцент кафедри теорії комунікації, реклами та зв’язків з громадськістю, Запорізький національний університет. Назва дисертації: «Комунікаційна модель медіапростору України». Шифр та назва спеціальності 27.00.01 теорія та історія соціальних комунікацій. Спецрада Д26.852.15 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ЧЕРНЯВСЬКА ЛЮДМИЛА ВІТАЛІЇВНА
УДК:007:316.77:005.57(477)(043.5)
ДИСЕРТАЦІЯ
КОМУНІКАЦІЙНА МОДЕЛЬ МЕДІАПРОСТОРУ УКРАЇНИ
Спеціальність 27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій
Подається на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних
комунікацій
Дисертація містить результати власних досліджень.
Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на
відповідне джерело ______________________________________
Науковий консультант: Різун Володимир Володимирович, доктор філологічних
наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................... 166
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ЯК КОНТЕКСТУ
МЕДІАПРОСТОРУ І ПРОСТОРОВИХ КОНСТРУКТІВ................................... 255
1.1 Cоціальний простір як основа медіапростору в гуманітарному науковому
дискурсі кінця ХХ–ХХІ ст...................................................................................... 255
1.2 Комунікаційна модель соціального простору як контекст медіапростору. 344
1.3. Просторові конструкти в контексті інтелектуальних гуманітарних проєктів
................................................................................................................................... 777
Висновки до розділу 1 ............................................................................................ 100
Розділ 2 ФОРМУВАННЯ КОНСТРУКТІВ У МЕДІАПРОСТОРІ................... 1033
2.1. Інтелектуальні гуманітарні проєкти і медіаповорот................................... 1033
2.2. Структура медіапростору і шляхи формування соціальних конструктів 1211
Висновки до розділу 2 .......................................................................................... 1577
Розділ 3 КОНСТРУЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В МАС-МЕДІА
................................................................................................................................. 1600
3.1. Комунікаційні моделі медіаполів ................................................................. 1600
3.2. Медіатекст і медіадискурс: формування конструктів соціального простору
................................................................................................................................. 1944
3.3. Формування дискурсивних практик мас-медіа........................................... 2344
Висновки до розділу 3 .......................................................................................... 2488
Розділ 4 РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ В МАС-МЕДІА.. 2511
4.1. Структури конструювання уявлень про світ в медіа.................................. 2511
4.2. Конструювання уявлень про світ в мас-медіа............................................. 2722
4.3. Формування віртуального простору мас-медіа........................................... 3166
15
Висновки до розділу 4 .......................................................................................... 3377
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 3399
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. 3488
ДОДАТКИ................................................................................................................ 407

Список літератури

ВИСНОВКИ
Соціальний простір пропонує систему суспільно-політичних, культурних
та інших ідентифікацій для певного суспільства, котра реалізується в масмедійному дискурсі, формування соціального простору та його конструктів
визначається комунікаційними потребами суспільства й запитами в моделях
комунікації.
1. Науковий дискурс про соціальний простір як контекст медіапростору
презентував ідеї розуміння будови соціального світу та соціальної взаємодії.
Розуміння просторовості як базової форми класифікацій уявлень про світ зазнає
значних змін, корельованих перетвореннями сучасного світу, появою нових
феноменів, ущільненням часу. Виділено три етапи вивчення соціального
простору як універсальної системи просторових уявлень:
- першим етапом було становлення соціального простору в науковому
дискурсі модернізму після усвідомлення реальності соціального світу як
системи соціальних явищ, зокрема, у морфології Е. Дюркгейма. П. Сорокін
обґрунтовує поняття соціального простору як народонаселення в системі
соціальних параметрів. Феноменологічний напрямок пропонує розгляд
соціальних структур із точки зору індивідуальної свідомості.
- постмодерні розробки презентують другий етап становлення
інтелектуальних пошуків комунікаційної парадигми: структурні дослідження;
постструктуралізм; проєкти соціальної географії як моделі соціальної
просторовості, продукування простору, гіперпростір; психоаналітичний
дискурс соціального простору в контексті комунікаційних систем; теорія
соціального простору П. Бурдьє як модель соціальної комунікації із активною
роллю мас-медіа – виробника панівних уявлень про світ.
- третій етап демонструє новий інтелектуальний «поворот», який фіксує
зміни у соціальній структурі, появу нових соціальних феноменів, котрі
340
потребують наукового осмислення. Перегляд понять просторовості в контексті
глобалізації та міжкультурної взаємодії, зумовленої медіальністю суспільства,
відбувається на основі нових поглядів на простір і просторове структурування
як системи потоків та місць. Реалізація соціальнопросторових конструктів через
мас-медіа.
2. Період еволюції комунікаційних моделей соціального простору й ролі
медіапростору у його формуванні обіймає період кінця ХІХ – початку
ХХІ століття. Історичні пошуки тлумачення простору були зумовлені потребою
рефлексії нових комунікаційних процесів, соціальної активності в просторі,
переформатуванні простору за новими соціальними параметрами. Це дало
можливість виділити основні етапи формування соціального простору від
розуміння соціології простору як моделі соціальних відносин до виділення
соціального простору як комунікаційної системи. Ці моделі П. Бурдьє,
В. Верлена, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, К. Леві-Строса, А. Лефевра, М. Оже,
Т. Парсонса, П. Сорокіна, А. Шюца пропонували вимірювання соціальної
стратифікації, ідеї асоційованості індивідів, висували просторові аналогії
соціального простору (місто), поєднували соціальний простір і соціальний час.
Авторська дефініція соціального простору як контексту формування
медіапростору враховує його будову (систему підпросторів), абстрактність та
відтвореність у людській свідомості, участь кожного із підпросторів у творенні
конструктів. Медіапростір є сформованою в людській свідомості протяжністю,
в якій підтримується комунікація в соціальному просторі за допомогою медіа.
Тлумачення поняття соціального простору має в основі ідеї пошуку
взаємозв’язку різних видів простору (П. Бурдьє, М. Кастельса) Структура
соціального простору складається із системи просторів, що мають власну
структуру та ієрархію. В цілому структура соціального простору як контексту
медіапростору є трирівневою: просторові орієнтації за різними параметрами;
соціальні інститути (види соціальних просторів і полів); соціальні комунікації.
3. Медіапростір є специфічним підпростором, в структурі якого
виявляються канали та мережі медіа й актори (медіаспеціалісти і платформи
341
медіавиробництва), які продукують конструкти. Медіапростір є платформою
здійнення комунікації для усіх підпросторів, забезпечуючи їх доступом до
каналів поширення інформації, готуючи інформацію за допомогою
медіаспеціалістів. Отже, мас-медіа є активними учасниками творення інших
видів простору – соціального, культурного, релігійного, освітнього та ін.,
виконуючи комунікаційну функцію посередника та інтерпретатора.
Медіапростір є дворівневим терміном, що на першому рівні презентує
матеріальні об’єкти виробництва та передачі інформації в контексті
економічних, політичних залежностей та географічних координат. На другому
рівні є віртуальним простором структурування соціальних об’єктів
виробництва й передачі масової інформації. Це визначає його двошарову
структуру: медіаактори та створюваний ними віртуальний простір соціальних
конструктів, які формують уявлення про світ.
Комунікаційні характеристики медіапростору визначаються формуванням
уявлень про світ на трьох рівнях: соціальному (соціалізація особистості),
просторовому (інтелектуальний ландшафт), комунікаційному (творення
конструктів). Комунікаційною особливістю медіапростору є формування та
поширення соціальних конструктів. Їх відбір і творення здійснюється на основі
культурних традицій, актуальної соціально-політичної та економічної ситуації.
Різні системи класифікацій медіапростору зумовлені потребою
окреслення уявлень про реальність, які утворюють мас-медіа, а також
враховують процеси її сприйняття. Із розвитком технологій мас-медіа
отримують нові можливості реструктуризації соціального простору та
використання нових потоків (наприклад, мережа як середовище взаємодії) для
просування медіапродукції.
4. Теорія поля передає варіантні фрагментарні простори, що мають
власну структуру, види ресурсів, соціальних агентів. У гуманітарній сфері
відомі два основних підходи до моделювання поля: соціопсихологічний
(К. Левін) та соціальний (П. Бурдьє). Ознаками теорії поля є динамічність
342
структур, взаємозалежність видів полів, перспективність соціального
управління (дії, взаємодії, відносини).
Мас-медійні поля (журналістики, реклами, зв’язків із громадськістю;
телебачення, радіо, преса) є специфічними видами просторових одиниць, що
мають тісні зв’язки з культурним виробництвом, політичним та економічним
полями, а також утворюють субполя. Вони є інструментом трансформації
соціального простору, можуть перетворюватися на інструмент символічної
агресії.
Використання теорії соціального поля в дослідженнях мас-медіа дає
можливість виявити його залежність від інших видів полів (політичного,
економічного, культурного), інтенсивність їх участі у творенні певного масмедійного поля (феномену), використання маніпулятивних технологій, розподіл
символічної влади. Надмірна інкорпорація медіапростору з політичним й
економічним просторами є загрозою дисгармонійної комунікації в суспільстві.
5. Медіапростір України відчуває на собі значні впливи політичної та
соціально-економічної ситуації, яка зумовлена зовнішніми і внутрішніми
чинниками: зовнішня військова та інформаційна агресія, реформування в усіх
сферах суспільної діяльності, розвиток технологій медіакомунікації.
Статистичні дані й дані моніторингів демонструють швидкий розвиток новітніх
медіа, зростання обсягів використання інтернет-ресурсів, зміни в стратегіях
менеджменту медіавиробників. Ці виклики сприяють розвитку
медіакомунікацій та ілюструють такі тенденції розвитку медіпростору України:
- зменшення частки російського контенту в українському
інформаційному просторі;
- створення умов розвитку громадянського суспільства та
медіаграмотності;
- пошуки медіа нових шляхів функціонування, вироблення та поширення
медіапродуктів;
- формування умов для саморегуляції у медіа.
343
Авторська модель соціального простору, в контесті якої пропонується
визначення ролі медіапростору в його формуванні, базується на принципах
математичного моделювання за допомогою «Системи обробки результатів
експертного оцінювання» та дозволяє продемонструвати залученість кожного з
підпросторів до формування соціальних конструктів. Для отримання даних
було проведено експертне опитування. Оцінки та відповіді експертів
зафіксували дисбаланс підпросторів соціального простору України, його
заполітизованість, а також недостатню залученість освітнього й культурного
просторів у формуванні соціальних конструктів, що визначає перспективи
розвитку цих сфер. Також у моделі відзначено значну роль медіапростору в
формуванні соціальних уявлень про світ та підтверджено думку, що
медіапростір здійснює комунікацію із суспільством для всіх підпросторів.
Отримана модель дає можливість діагностувати ступінь участі підпросторів у
формуванні конструктів. Медіапростір складають медіаполя, які відбирають,
продукують і поширюють соціальні концепти.
6. Репрезентуючи соціальні уявлення про світ, дискурси наділені
рамковим простором, що дає можливість реципієнтові ідентифікувати ці
дискурси. Медіаполе формує медійний дискурс, утворюючи ієрархії видів
медіа, здійснюючи коригування інформаційних потоків та взаємодію з іншими
полями.
Мас-медійний дискурс має розгалужену систему класифікацій, найбільш
поширеними серед яких є такі види: за каналом інформації, за функціональним
типом медійних повідомлень, за типом медійних практик, за структурносемантичною будовою. Дискурсивні практики мас-медіа активно конструюють
картини світу. Це конструювання ґрунтується на соціокультурній ідентифікації.
Масова комунікація передбачає масове сприйняття медіадискурсу, яке й
визначається спільною соціально-культурною основою. Дискурсивні практики
мас-медіа передбачають процеси поширення, тиражування, кодування,
розгортання, під час яких обробка інформації включає удосконалення форм
конструктів з метою керування масами.
344
Творення конструктів у медіадискурсі визначається:
- взаємодією різних типів полів під час формування мас-медійного
дискурсу, участю ідеологічних конструкцій;
- відтворенням когнітивної моделі соціокультурного простору,
презентацією світу;
- взаємодією дискурсів у медіапросторі;
- активністю систем, що самоорганізуються (синергетичний підхід);
- панівними дискурсивними моделями соціального управління.
Реалізація соціальної взаємодії відбувається в контексті соціального
простору із соціальними контруктами, рухами яких оперують соціальні
інститути через символічні системи. Сприйняття соціального простору
здійснюється в контексті культурологічної парадигми, адже просторові
практики є соціально та культурно зумовленими. Система соціальнопросторових вимірів у мас-медійному дискурсі корельована різними системами
ієрархій та шарів, за якими можуть розташовуватися уявлення про світ. Ці
системи є рухомими й організованими різними медіумами, одним з
найпоширенішим з яких є мова. Відповідно мовне структурування проходить за
двома напрямками, які виділено в гуманітарних дослідженнях: соціальна
репрезентація та індивідуальні когнітивні структури. Авторське бачення цієї
проблеми ґрунтується на розумінні колективної ідентифікації і творенні
конструктів у межах соціальних інститутів, які забезпечують їхній рух у
соціальному просторі. Мас-медіа є інститутом продукування оперативної,
одночасно трансльованої та фрагментованої інформації.
Змісти є частиною соціальної комунікації, матеріальними носіями яких є
знаки-посередники, що виявляються у різних видах дискурсів. Структури
уявлень про світ мають вербальне вираження та візуальне, корельоване
словесним. Мас-медіа притаманні різні види просторів презентації інформації –
текст, звук, зображення. Мас-медіа як медіуми соціальних змістів є матеріалами
соціальних практик, що виробляють соціопросторові координати та
забезпечують їх змістове наповнення. Візуальність, звук, використання різних
345
площин презентації інформації посилюють вербальні компоненти, які є
основною розпізнавання візуальних образів.
7. Когнітивні репрезентації соціального простору пропонують моделі
картин світу в формі національних ландшафтів. Вони виявляються в мові та в
системі символічних структур. Мас-медіа як інститут творення та поширення
конструктів бере участь у формуванні цих картин світу з використанням схем,
що ґрунтуються на культурно-національних уявленнях про світ.