Дацій Надія Василівна. Формування і ефективне використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві

Короткий опис

Дацій Надія Василівна. Формування і ефективне використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві: дисертація канд. екон. наук: 08.07.02 / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. - Х., 2003

Дацій Н.В. Формування і використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2003.
Дисертацію присвячено розробці науково-методологічних основ формування і використання ресурсного потенціалу з урахуванням природоохоронних систем землеробства. Уточнено теоретичні положення економічного змісту ресурсного потенціалу в сільському господарстві. Обґрунтовано ресурсну збалансованість як критерій ефективності оптимального розміру сільськогосподарського підприємства. Розроблено методологічні принципи оцінки ресурсного потенціалу. Досліджено структуроутворюючі елементи сукупного ресурсного потенціалу сільськогосподарського підприємства. Проведено аналіз і визначено основні шляхи його ефективного використання. Досліджено методи екологічного функціонування ґрунтів. Розроблено систему економічного захисту й ефективного використання сільськогосподарських земель. Розроблено економічний механізм реалізації програм екологічного захисту земельних ресурсів. Удосконалено інвестиційно-інноваційний механізм формування ресурсного потенціалу в сільському господарстві.

1. Для збільшення виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції в умовах порушених міжгосподарських зв'язків необхідна, насамперед, стабілізація внутрівиробничої діяльності підприємств будь-якої організаційно-правової форми на основі мобілізації і раціонального використання ресурсного потенціалу.
2. Характеризуючи ресурсний потенціал з погляду економічної теорії, ми пропонуємо розглядати його як матеріальну умову для розширеного відтворення земельних, трудових і матеріально-технічних ресурсів, і як сукупність збалансованих факторів для ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм.
3. Дослідження теоретичних положень із приводу економічного змісту ресурсного потенціалу сільського господарства дозволяють зробити висновок, що хоча за формою одиниці виміру як ресурсного, так і виробничого потенціалу є тотожними, внутрішній зміст цих одиниць виміру зовсім різний: у випадку ресурсного потенціалу вони відбивають витратну сторону процесу виробництва, його вихідні передумови, а у випадку виробничого потенціалу - його результат, його завершальний момент.
Особливість використання витратного підходу в оцінці ресурсного потенціалу складається в оптимальному співвідношенні між витратами на розширення сільськогосподарських формувань додатковими виробничими одиницями, а виходить, і визначеними видами ресурсів, і витратами на заміну будь-яких виробничих одиниць чи визначених видів ресурсів.
4. Структуроутворюючі елементи ресурсного потенціалу, у своїй збалансованості, визначають таке містке економічне поняття як розмір підприємства. Оптимум - категорія історична. Оптимальний розмір підприємства будь-якої організаційно-правової форми не може залишатися незмінним протягом усього періоду революційних перетворень виробничих відносин, а складається під впливом широкої кількості об'єктивних і суб'єктивних, внутрішніх і зовнішніх умов розвитку. Звідси і проблема співвідношення основних елементів ресурсного потенціалу не може не мати постійної форми. На різних етапах процесу виробництва (зародження, ріст, стабільність, занепад) змінюються і рушійні сили (організаційно-технічні, економічні, соціально-економічні й екологічні фактори), що визначають якісні характеристики потенціалу.
5. В умовах реформування земельних відносин і сільськогосподарських підприємств було створено багато їхніх організаційно-правових форм, що мають позитивну тенденцію розвитку. Але говорити про те, що реформування галузі і реорганізація підприємств ведуть до оптимізації їх розміру, на наш погляд, передчасно. Оптимізація повинна враховувати величину ресурсного потенціалу і його збалансованість при початковому формуванні (зміні) тієї чи іншої організаційно-правової форми.
6. Для виявлення ресурсної збалансованості сільськогосподарських підприємств нами пропонується теоретична модель їхнього розвитку. Обґрунтовуючи методологічні принципи оцінки ресурсного потенціалу, ми прийшли до висновків:
- в умовах розвитку ринкових відносин, різноманіття організаційних форм і форм власності необхідна вартісна (грошова) оцінка ресурсного потенціалу;
- до оцінки ресурсного потенціалу доцільно підходити з точки зору витратного методу;
- основні принципи оцінки ресурсного потенціалу витратним методом можна звести до теоретичної схеми, на якій будується ухвалення конкретного рішення по переорієнтації виробництва.
7. Досліджуючи взаємодію трудових ресурсів з іншими елементами сукупного ресурсного потенціалу, ми прийшли до висновку, що основний показник їхнього ефективного використання - продуктивність праці - необхідно розглядати не тільки як продуктивність живої праці, але і як продуктивність сукупної праці в цілому. Аналіз часткової і загальної багатофакторної продуктивності праці виявив, що на їхню величину істотний вплив робить вартість основних виробничих засобів.
8. Орієнтація сільськогосподарського підприємця на прибутковий результат діяльності повинна бути сполучена з його зацікавленістю, як власника землі, у збереженні і збільшенні ґрунтової родючості. Саме з цією метою в теоретичній моделі розвитку сільськогосподарських формувань у процесі концентрації нами позначені природозбережуючі системи землеробства. Отже, виникає ряд додаткових вимог до технологій і систем виробництва. Технологічний регламент використання сільськогосподарських угідь правомірно розглядати як необхідний регулятор земельних відносин у нових умовах господарювання підприємств. Норми споживання родючості і методи їхнього дотримання доцільно вводити в кожному підприємстві як біологічну й організаційну основу землекористування, оцінки застосовуваних і нових технологій.
9. Захист ґрунтів від несприятливих впливів природи і людини повинен бути під пильною увагою держави. У цьому зв'язку, ми вважаємо за доцільне введення диференційованого обліку здійснюваних капітальних вкладень в екологічні заходи, що дозволив би стимулювати, контролювати й у складних ситуаціях виділяти з боку держави засоби на відновлення родючості ґрунтів. Необхідно виділити в Типовій класифікації фондів, як обов'язковий елемент окрему групу - «Екологічні основні засоби».
10. Система економічного захисту землі припускає, насамперед, чітко окреслене коло економічних відносин, що повинні бути відбиті у відповідному економічному механізмі. З цих позицій, з погляду внутрішньогосподарської програми захисту земельних ресурсів, доцільне проведення моніторингової діяльності підприємства, основним інструментом якого є «Екологічний паспорт поля». Функції органа державного управління в області екології повинна виконувати державна екологічна експертиза. Основним інструментом проведення державної експертизи повинний стати «Екологічний аудит ґрунтів».
11. Вартісну оцінку сукупного ресурсного потенціалу доцільно здійснювати через оцінні параметри основних виробничих засобів, тому що на сьогоднішній день вони мають найбільш відпрацьовані офіційні методики переоцінки. Однак, для відображення реальної вартості основних виробничих засобів вважаємо за необхідне оцінювати їх з урахуванням рівня впливу виробництва (технології) на навколишнє середовище. Скоректовані основні виробничі засоби, за результатами наших економічних експериментів, можуть виступати в ролі взаємозамінних ресурсів, що дозволить знайти фондовий аналог одиниці трудових і земельних ресурсів.
12. Розроблені методологічні положення і дослідження кращих господарств з використання ресурсного потенціалу, з урахуванням витрат на відновлення ґрунтової родючості, визначають необхідність у вимірювальну систему ефективності виробництва привнести показники, відбиті як у «Екологічному паспорті поля», так і в розробленій програмі «Екологічний аудит ґрунтів».
13. Загальний обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт в 2001 р. в порівнянні з 2000 р. збільшився на 9,3% і склав 2432,5 млн. грн. Недоліки інвестиційно-інноваційного механізму формування ресурсного потенціалу полягають, насамперед, в методах розподілу бюджетних фінансових ресурсів, недостатньому використанні позабюджетних коштів та у відсутності ретельного обґрунтування доцільності витрат на наукові дослідження. Вони зумовлені діючими застарілими формами науково-технічної діяльності, яким притаманні риси колишньої командно-адміністративної системи господарювання. Ми пропонуємо використовувати досвід іноземних держав щодо фінансування інноваційної сфери.