Давидова Марина Миколаївна Запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в Україні

Короткий опис

Давидова Марина Миколаївна, ад’юнкт Національної академії
внутрішніх справ, тема дисертації «Запобігання схилянню до вживання
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в Україні»,
(081 - Право) Спеціалізована вчена рада ДФ 26.007.12 в Національній
академії внутрішніх справ, МВС України

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ДАВИДОВА МАРИНА МИКОЛАЇВНА
УДК 343.976
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗАПОБІГАННЯ СХИЛЯННЮ ДО ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ
ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ В
УКРАЇНІ
081 - «Право»
Подається на здобуття ступеня доктора філософії
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело М. М. Давидова
Науковий керівник - Василевич Віталій Вацлавович
кандидат юридичних наук, професор
Київ - 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 19
ВСТУП 20
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ СХИЛЯННЮ ДО ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ 32
1.1. Стан дослідження та методологія вивчення запобігання схилянню до
вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 32
1.2. Зарубіжний досвід запобігання схилянню до вживання наркотичних
засобів, психотропних речовин або їх аналогів 46
1.3. Кримінально-правова характеристика схиляння до вживання
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в Україні 63
Висновки до розділу 1 81
РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СХИЛЯННЯ ДО ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ В УКРАЇНІ 86
2.1. Аналіз основних кількісно-якісних показників злочинного схиляння до
вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 86
2.2. Кримінологічна характеристика осіб, які схиляють до вживання
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 105
2.3. Детермінанти схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних
речовин або їх аналогів 120
Висновки до розділу 2 135
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАПОБІГАННЯ СХИЛЯННЮ ДО ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ В УКРАЇНІ 140
3.1. Шляхи удосконалення загальносоціальних засад державної політики у
сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів в Україні 140
3.2. Напрями підвищення ефективності заходів спеціально-кримінологічного
та індивідуального запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 156
3.3. Удосконалення взаємодії підрозділів Національної поліції України з іншими суб’єктами запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів 174
Висновки до розділу 3 191
ВИСНОВКИ 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 207
ДОДАТКИ 242
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
абз. - абзац
КК - Кримінальний кодекс
ЄРДР - Єдиний реєстр досудових розслідувань
КНР - Китайська Народна Республіка
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення КПК - Кримінальний процесуальний кодекс м. - місто
МВС - Міністерство внутрішніх справ прим. - примітка п. - пункт
п. п. - пункти
ППВСУ - постанова Пленуму Верховного Суду України
р. - рік рр. - роки
РФ - Російська Федерація ст. - стаття (століття) ст.ст. - статті
США - Сполучені Штати Америки тис. - тисяча (тисяч)
УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка ФРН - Федеративна Республіка Німеччини ч. - частина
ч.ч. - частини
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Актуальність теми дослідження зумовлюється декількома чинниками: по-перше, суспільною небезпекою зростання рівня наркотизації населення, особливо молоді; по-друге, потребою розроблення ефективних запобіжних заходів, спрямованих на виявлення та усунення факторів, які сприяють поширенню таких процесів; по-третє, необхідністю поліпшення криміногенної ситуації та формування виваженої державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; по-четверте, наявним суспільним запитом щодо зниження соціальної напруги в країні, спричиненої значним поширенням наркотиків серед дітей підліткового віку та молоді.
Суспільна небезпека цього асоціального і, на жаль, недостатньо контрольованого на сьогодні в нашій країні явища полягає в тому, що немедичне вживання наркотиків має яскраво виражену тенденцію до постійного поширення через втягнення у незаконний наркообіг нових осіб. Це сприяє створенню умов для стійкого попиту на зазначені речовини, а також негативно впливає на здоров'я населення та нерідко супроводжується такими тяжкими наслідками, як: вчинення правопорушень, зараження ВІЛ- інфекцією, розвиток психічних захворювань, самогубство та ін.
Отже, втягнення нових осіб в незаконний наркообіг як споживачів є забезпеченням кримінальним світом гарантованого ринку збуту наркотиків.
Одним зі шляхів втягнення нових осіб, переважно молоді, в незаконний наркообіг як споживачів є схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, яке відповідно до ст. 315 КК України визначено як злочин.
У структурі злочинності питома вага злочинів, пов’язаних зі схилянням до вживання наркотичних засобів, від загальної кількості облікованих наркозлочинів за останні десять років зменшилася з 4,5 % до 0,2 %. Так, у 2015 році кількість облікованих злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, становила 25 383 (4,5 % від загальної кількості злочинів), з них 158 (0,6 %) - схиляння до вживання наркотичних засобів та психотропних речовин (ст. 315 КК); у 2016 році - 22827 (3,9 %), з них схиляння - 19 (0,1%); у 2017 - 28761 (5,5%), з них схиляння - 44 (0,2%); у 2018 - 26640 (5,5 %), з них схиляння - 34 (0,1%); у 2019 - 28338 (6,4 %), з них схиляння - 45 (0,2%). Незважаючи на це, необхідно враховувати значну суспільну небезпеку таких злочинів, а також надзвичайно високий рівень латентності.
Питання, пов’язані із запобіганням та протидією незаконному наркообігу, неодноразово вивчалися з позиції предметних інтересів кримінального права та кримінології. Серед вітчизняних і зарубіжних науковців, які у різні часи працювали над питаннями кваліфікації та рекомендаціями щодо запобігання незаконному наркообігу, необхідно вказати: Ю. В. Александрова, М. І. Бажанова, Є. Ю. Бараша, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, В. В. Василевича, А. Верде, А. А. Вознюка, А. А. Габіані, В. В. Голіну, Б. М. Головкіна, В. К. Грищука, О. М. Джужу, А. Джеретті, А. І. Долгову, В. П. Ємельянова, І. В. Жук, А. П. Закалюка, О. О. Квашу, І. М. Клєймьонова, М. Й. Коржанського, В. В. Лунєєва, М. І. Мельника,
A. А. Музику, Д. Реймана, Е. В. Расюка, А. В. Савченка, О. М. Стрільціва,
B. Я. Тація, В. О. Тулякова, І. К. Туркевич, М. С. Хруппу, Д. Ф. Шеллі, О. В. Шеслера та багатьох інших дослідників. Теоретичні напрацювання і практичні рекомендації цих вчених здебільшого стосувалися питань запобігання незаконному наркообігу та відповідальності за ці злочини. При цьому питання щодо запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів чи психотропів вивчалися фрагментарно.
Так, А. С. Чепурко у своїй дисертаційній роботі на тему «Кримінально - правова протидія незаконному вживанню наркотичних засобів (ст. ст. 315¬317 КК України)» (2012 р) дослідив проблеми кримінально-правової відповідальності за незаконне вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, обґрунтував авторське розуміння юридичної природи незаконного вживання наркотиків та психотропних речовин, поняття «схиляння до вживання наркотиків», «втягнення до незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів».
У 2013 р. С. В. Лосич захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Кримінальна відповідальність за схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів», за результатами якої наведено поняття одурманюючих засобів, які не є наркотиками, психотропами чи їх аналогами, що спричиняють одурманення та вживання яких викликає звикання. Автором запропоновано внести їх до відповідного переліку, закріпленого на законодавчому рівні, а також підходи щодо оптимізації кримінального покарання за схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів.
О. І. Петренко у дисертації на тему «Кримінальна відповідальність за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу» (2005 р.) обґрунтував соціально-правову зумовленість кримінально-правової відповідальності за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу та суспільну небезпеку цього злочину, з кримінально-правового погляду науково систематизував та проаналізував перелік допінгових засобів та методів, які складають предмет злочину, запропонував уточнення поняття «спонукання» у законодавстві про кримінальну відповідальність та його відмежування від інших суміжних кримінально-правових визначень, таких як «втягнення» та «схиляння».
Проте питання специфіки організації діяльності щодо запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів не були предметом окремого кримінологічного дослідження в Україні. У фундаментальних наукових дослідженнях та статтях знайшли висвітлення окремі аспекти такої діяльності, що не надає повного уявлення про цей склад злочину та специфіку запобігання таким правопорушенням. Саме це зумовило виникнення потреби в проведенні наукового дослідження та розробленні загальних методологічних засад запобігання злочинам, передбаченим статтею 315 КК України, а також визначення в цій діяльності завдань та напрямів діяльності державних органів, насамперед - Національної поліції України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрям дослідження узгоджується зі Стратегією державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 735-р.; Стратегією розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016¬2020 рр. (Постанова загальних зборів НАПрН України від 03.03.2016); Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020», схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5. Відповідає Пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015-2019 років (наказ МВС України від 16.03.2015 № 275) та основним напрямам наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ на 2014-2017 рр., схвалених рішенням Вченої ради НАВС від 29.10.2013 (протокол № 28).
Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 27.10.2016 (протокол № 4).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення науково обґрунтованих рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення заходів запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:
1) окреслити сучасний стан наукової розробки та методологію вивчення запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
2) узагальнити досвід зарубіжних країн стосовно запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та можливості використання його в Україні;
3) розкрити кримінально-правову характеристику злочину,
передбаченого ст. 315 КК України, вивчити можливості та окреслити напрями вдосконалення цієї норми;
4) з'ясувати тенденції основних кількісно-якісних показників злочинного схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
5) розкрити кримінологічну характеристику осіб, які схиляють до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
6) виявити чинники, що детермінують схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
7) запропонувати шляхи удосконалення загально-соціальних засад державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
8) визначити напрями підвищення ефективності заходів спеціально- кримінологічного та індивідуального запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
9) окреслити шляхи вдосконалення взаємодії підрозділів Національної поліції України з іншими суб’єктами запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають внаслідок запобігання злочинам у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Предметом дослідження є запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Методи дослідження обрані з урахуванням заявленої мети та завдань, його об’єкта і предмета. Зокрема, було використано як загальнонаукові методи (спостереження, аналізу, порівняння, класифікації) з метою виявлення закономірностей, що характеризують запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (розділи 1-3) так і спеціальні методи, зокрема: історико-правовий - для дослідження етапів становлення вітчизняного антинаркотичного законодавства, у т. ч. і відповідальності за схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (підрозділи 1.1, 1.3); системно-структурний - для з’ясування сутності схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (підрозділ 1.3); формально-логічний - при розкритті змісту та сутності понять «запобігання», «профілактика», «схиляння», «детермінанти» та інших дефініцій у межах предмета дослідження (підрозділи 1.2, 2.1. 2.3); формально-юридичний - при дослідженні та аналізуванні юридичної конструкції складу злочину, передбаченого ст. 315 КК України, а також визначення змісту юридичних термінів, що вживаються у роботі (розділи 1-3); порівняльно-правовий - для зіставлення та аналізування норм законодавства України й зарубіжних країн (підрозділи 1.2, 3.1); моделювання - при побудові авторського проєкту ст. 315 КК України та окремих положень постанов Пленуму Верховного Суду України (розділи 1, 3); статистичний - для аналізу й узагальнення емпіричних даних за темою дослідження (розділи 1 -3); контент-аналітичний - при аналізі вітчизняної та зарубіжної антинаркотичної літератури, матеріалів, розміщених у засобах масової інформації (ЗМІ), що стосуються теми дослідження (розділ 1 -3).
Емпіричну базу дослідження становлять аналітичні матеріали та статистичні дані (за 2015-2019 рр.) МВС України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної судової адміністрації України; зведені результати анкетування протягом 2017-2018 рр. 121 слідчого, 129 працівників підрозділів карного розшуку та дільничних офіцерів поліції органів Національної поліції в Київській, Львівській, Харківській, Черкаській, Чернігівській областях України; 114 вироків, винесених у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 315 КК України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших кримінологічних досліджень теоретичних і практичних проблем запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. У роботі обґрунтовано низку нових концептуальних положень, висновків і пропозицій щодо підвищення ефективності запобігання таким кримінальним правопорушенням, зокрема:
вперше:
- запропоновано розширити межі кримінально-правового впливу ст. 315 КК України (вилучити з диспозиції статті словосполучення «певної особи», а також внести до переліку кваліфікуючих ознак цього злочину вчинення його «з використанням технічних засобів або засобів масової інформації чи масової комунікації, у тому числі і мережі Інтернет»);
- сформульовано визначення кримінологічної характеристики схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів як сукупності достовірних відомостей про кількісно-якісні показники цих злочинів, детермінанти їх учинення, а також даних, що характеризують особу злочинця та жертву злочину, встановлення яких сприятиме розробленню та реалізації заходів запобігання таким протиправним діянням;
- розроблено типологію осіб, які вчиняють злочини, передбачені ст. 315 КК України, що враховує ступінь їх суспільної небезпеки, стан наркотичної залежності та мотиви протиправної поведінки;
- запропоновано п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» доповнити новим абзацом, виклавши його в такій редакції: «Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд забезпечує здійснення всіх передбачених законом заходів, спрямованих на з’ясування стану її наркотичної залежності. У разі встановлення у засудженого захворювання на наркоманію або інших розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин суд покладає на нього додатковий обов'язок щодо проходження курсу лікування відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 76 КК України»;
удосконалено:
- поняття схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, під яким запропоновано розуміти будь-які умисні ненасильницькі дії (умовляння, пропозиція, надання поради, прохання, переконання, обіцянка винагороди або іншої вигоди, пропагування тощо), спрямовані на збудження у іншої особи (осіб) бажання або рішучості їх вжити хоча б один раз;
- перелік кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 315 КК України, та аргументовано доцільність: заміни кваліфікуючих ознак «вчинення злочину повторно» та «особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 314, 317 цього Кодексу» на вчинення злочину «особою, яка раніше вчинила один із злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбачений цим Кодексом»; визнання особливо кваліфікуючими ознаками вчинення таких дій «щодо неповнолітнього, або психічно хворого, або особи, яка лікується від наркоманії, або у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів чи масового перебування громадян»;
- визначення системи спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів як комплексу організаційних, соціальних, правових і медичних запобіжних заходів, що застосовуються залежно від особи та стадії (підготовки, замаху чи завершення протиправних дій) вчинення злочину, під час та після відбування покарання засудженими;
- складові елементи віктимологічної характеристики особи, яку схиляють до вживання наркотиків або психотропів, серед яких виділено: відсутність досвіду вживання наркотиків; маргінальний спосіб життя та попереднє знайомство зі злочинцем;
дістали подальшого розвитку:
- зміст соціально-економічних, політико-правових, організаційно- управлінських, морально-психологічних, медико-біологічних чинників схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
- наукове обґрунтування напрямів удосконалення взаємодії підрозділів Національної поліції України з іншими суб’єктами запобігання таким злочинам на правовому, організаційному та інформаційно-аналітичному рівнях;
- наукове бачення шляхів удосконалення загальносоціальних засад державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів щодо: розробки заходів запобігання поширенню наркотичної субкультури; взаємодії державних органів та інститутів громадянського суспільства із засобами масової інформації для підвищення рівня обізнаності населення, надання об’єктивної інформації про ризики та небезпеки, пов’язані із вживанням наркотиків;
- положення нормативних вимог порядку взаємодії підрозділів Національної поліції України у запобіганні схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані та аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції впроваджено та можуть бути використані у:
- законотворчій діяльності - для удосконалення нормативних положень кримінального законодавства України у сфері протидії злочинам, передбаченим ст. 315 КК України (лист Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності від 06 квітня 2020 р. № 46/03/31 ВР);
- практичній діяльності - для підвищення ефективності діяльності працівників Національної поліції України щодо здійснення запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів чи психотропів, а також під час розроблення та вдосконалення відомчих нормативно-правових актів, методичних рекомендацій тощо з питань організації запобігання схилянню (акт впровадження Управління протидії наркозлочинності ГУНП в Київській області від 21.12.2018);
- освітньому процесі - під час підготовки навчально-методичних матеріалів для проведення різних видів занять із дисциплін: «Кримінологія та профілактика злочинів», «Антинаркотична профілактична діяльність», «Актуальні проблеми кримінального права», а також під час підвищення кваліфікації працівників Національної поліції (акт Національної академії внутрішніх справ від 17.05.2018);
- науково-дослідній діяльності - у науково-дослідній роботі кафедр кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ, а також науково-дослідній діяльності ДНДТ МВС України під час проведення загальнотеоретичних та галузевих досліджень та розроблення рекомендацій з питань вдосконалення механізму запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в Україні (акти Національної академії внутрішніх справ від 17.05.2018 та Державного науково-дослідного інституту МВС України від 20.12.2018).
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що становлять новизну роботи, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розроблення, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовуються. У наукових статтях, тезах, що опубліковані у співавторстві, частка дисертанта становить 50%.
Апробація матеріалів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, доповідались та оприлюднені у виступах автора на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах: матеріали міжвідомчого круглого столу, присвяченого пам’яті професора Лихолоба В. Г.: «Злочинність в Україні: сучасні тенденції та чинники», «Кримінально-правова характеристика схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» (Київ, 23 груд. 2016 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 25-ій річниці створення СБУ: «Роль і місце національної спецслужби в історії українського державотворення», «Незаконне рекламування наркотичних засобів як загроза національній безпеці України» (Київ, 17 берез. 2017 р.); матеріали міжвузівської науково- практичної конференції, присвяченої до 40-річчя з дня заснування кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права: «Кримінологічна теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення», «Порівняльний аналіз антинаркотичного законодавства Нідерландів та України» (Київ, 24 берез. 2017 р.); матеріали IX Міжнародної науково- практичної конференції: «Закарпатські правові читання», «Реклама та пропаганда наркотиків як схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» (Ужгород, 20-22 квіт. 2017 р.); матеріали круглого столу «Актуальні проблеми кримінально-правової охорони основ національної безпеки України», «Схиляння до вживання наркотичних засобів в мережі Інтернет» (Харків, 26 трав. 2017 р.); матеріали XVI Всеукраїнської кримінологічної конференції для студентів, аспірантів та молодих вчених: «Злочинність у глобалізованому світі», «Детермінанти схиляння до вживання наркотичних засобів» (Харків, 12 груд. 2017 р.); VIII міжвузівська науково-теоретична конференція: «Актуальні проблеми кримінального права, присвячена пам’яті професора П. П. Михайленка», «Актуальні проблеми схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» (Київ, 16 листоп. 2017 р.); матеріали міжвузівського науково-практичного круглого столу: «Кримінологічна теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення», «Чи потрібна Україні легалізація наркотиків?» (Київ, 21 квіт. 2018 р.); матеріали міжвузівського науково-практичного круглого столу: «Кримінологічна теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення», «Напрями діяльності Національної поліції України щодо запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів» (Київ, 22 берез. 2019 р.); матеріали міжнародного науково-практичного круглого столу: «Сучасні кримінологічні дослідження: методи, напрями, перспективи», «Віктимологічні аспекти схиляння до вживання наркотиків» (Київ, 14 лист. 2019 р.); Матеріали круглого столу, присвяченого 71-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини, «Лікування наркоманії як засіб профілактики незаконного обігу наркотиків в Україні» (м. Київ, 10 груд. 2019 р.).
Структура та обсяг дисертації. Робота складається із анотації, переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (316 найменувань на 34 сторінках) та додатків на 55 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 297 сторінок, обсяг основного тексту дисертації - 206 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дослідження розроблено низку теоретичних та практичних положень, висновків та пропозицій, що визначають нові наукові підходи щодо вдосконалення заходів запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Найбільш вагомими, на наш погляд, є такі :
1. З моменту прийняття чинного Кримінального кодексу України (2001 р.) комплексних теоретичних досліджень щодо запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів не проводилося. Ці питання здебільшого досліджувалися фрагментарно поряд з вивченням проблем: вживання наркотиків, запобігання та протидії іншим злочинам у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Наголошено, що для розроблення системи ефективних заходів щодо запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що здійснюються на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях, слід з’ясувати та розкрити зміст не тільки кримінологічної, але й кримінально-правової характеристик. Необхідно вивчити та проаналізувати зарубіжний досвід запобігання таким злочинам, сучасну комплексну картину їх кількісних та якісних показників в Україні, комплекс детермінантів (насамперед причин та умов), що сприяють учиненню таких злочинів, розробити кримінологічний портрет та типологію особи злочинця, а також систему політичних, правових, економічних, організаційних тощо заходів запобігання злочинам, що передбачені ст. 315 КК України.
2. Відповідальність за протиправні діяння, пов’язані зі схилянням до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, передбачена кримінальним законодавством усіх держав, що утворилися на пострадянському просторі, а також Болгарії, КНР, Франції, Іспанії, Чехії та деяких ін. Дослідження законодавства цих країн, заходів щодо протидії та запобігання незаконному наркообігу надало можливість визначити напрями подальшого вдосконалення кримінального законодавства України в частині протидії злочинному схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та підвищення ефективності запобігання таким протиправним діям, а саме: 1) розширення меж кримінально-правового впливу чинної ст. 315 КК України та переліку кваліфікуючих ознак такого злочину (вчинення злочину: щодо психічно хворого або особи, яка лікується від наркоманії; у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів чи масового перебування громадян; з використанням технічних засобів або засобів масової інформації чи масової комунікації, у тому числі і мережі Інтернет); 2) запровадження в Україні кримінальної відповідальності за пропаганду й рекламування наркотиків з використанням ЗМІ, електронних інформаційних ресурсів, мережі Інтернет (передбачено законодавством ФРН, США, Нідерландів, Болгарії, Казахстану та Чехії); 3) розроблення та реалізація програм з первинної профілактики наркоманії та наркотизму, насамперед у дитячому та молодіжному середовищах, серед учнівської та студентської молоді (діють в рамках освітньої моделі в США, Великобританії, Польщі, Швеції, ФРН).
3. Наголошується на тому, що суспільна небезпека схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів зумовлена поширенням незаконного наркообігу через втягнення у немедичне вживання психоактивних речовин нових осіб та створенням умов для стійкого попиту на такі речовини.
Для забезпечення однакового і правильного застосування судами чинного законодавства у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та роз'яснення питань, які виникають у судовій практиці, запропоновано внести зміни до пункту 14 Постанови
Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» від 26 квітня 2002 р. № 4 щодо визначення поняття схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, під яким запропоновано розуміти будь-які умисні ненасильницькі дії (умовляння, пропозиція, надання поради, прохання, переконання, обіцянка винагороди або іншої вигоди, пропагування тощо), спрямовані на збудження у іншої особи (осіб) бажання або рішучості вжити їх хоча б один раз.
Крім того, з метою підвищення ефективності запобіжного впливу кримінально-правових заходів, пов’язаних з призначенням покарання за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів запропоновано пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» доповнити абзацом такого змісту:
«Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів суд забезпечує здійснення всіх передбачених законом заходів, спрямованих на з’ясування стану її наркотичної залежності. У разі встановлення у засудженого захворювання на наркоманію або інших розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин суд покладає на нього додатковий обов'язок щодо проходження курсу лікування відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 76 КК (2341-14)».
Статтю 315 КК України запропоновано викласти в такій редакції:
«Стаття 315 КК України. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
1. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, -
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Та сама дія, вчинена особою, яка раніше вчинила один із злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбачений цим Кодексом, або щодо двох чи більше осіб, або з використанням технічних засобів або засобів масової інформації чи масової комунікації, у тому числі і мережі Інтернет -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, або психічно хворого, або особи, яка лікується від наркоманії, або у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів чи масового перебування громадян, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років».
4. Визначено, що кримінологічна характеристика схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів включає в себе сукупність достовірних відомостей про кількісно -якісні показники цих злочинів (структуру, динаміку, питому вагу в загальній структурі злочинності, географію, рівень латентності), детермінанти їх учинення, а також даних, що характеризують особу злочинця та жертву злочину, встановлення яких необхідне для розробки та реалізації ефективних заходів запобігання таким протиправним діянням.
З’ясовано основні кількісно-якісні показники злочинів, передбачених ст. 315 КК України, вчинених у період 2015-2019 рр., а саме: відомості про їхню динаміку, що відзначається значними щорічними коливаннями (середній показник (+25,5 %) на тлі загального зниження кількості їх реєстрації за досліджуваний період майже на 72 %); питому вагу у структурі злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (середній показник 0,2 %).
Встановлено, що більшість схилянь до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів (77,2 %) пов’язані з вчиненням інших злочинів, зокрема передбачених ст.ст. 309 (46,5 %), 317 (29,8 %), 307 (27,2 %), 185 (4,4 %), 263 (4,4 %) КК України, з них 13,2 % супроводжувалися збутом наркотиків потерпілій особі. Констатується, що злочини, передбачені ст. 315 КК України, суттєво впливають на рівень злочинності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та особливості територіального поширення наркоманії в країні, де виділяються Черкаська (14 %), Дніпропетровська (12,3 %) та Харківська (9,6 %) області. Більша частина - 62,3 % - таких злочинів були вчинені у містах, а 37,7 % - у сільській місцевості, що свідчить про негативні тенденції процесів урбанізації в державі.
5. Кримінологічна типологія осіб, які вчиняють злочини, передбачені ст. 315 КК України, що розроблена з урахуванням ступеня суспільної небезпеки, стану наркотичної залежності та мотивів протиправної поведінки, передбачає розподіл їх на тих, які: не вживають наркотичні засоби, професійно беруть участь у незаконному наркообігу (збувачі наркотиків, нарко-інспіратори); самі вживають наркотичні засоби і не пов’язані з організованим незаконним наркообігом (наркозалежні або вживають наркотики епізодично, купують або виготовляють, зберігають наркотичні засоби без мети збуту для особистого використання); вживають наркотичні засоби самі та пов’язані з організованим незаконним наркообігом (епізодично схиляють інших осіб з корисливих мотивів).
6. Детермінанти схиляння до вживання наркотиків являють собою сукупність явищ, процесів та факторів, які сприяють вчиненню цих злочинів, впливають на злочинність загалом, взаємопов'язані та є похідними від злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Доведено, що основними детермінантами злочинів, передбачених ст. 315 КК України, є: соціально-економічні (негативні процеси, в економіці України; високий рівень безробіття; соціальна незахищеність та збідніння значної частини населення; значні масштаби корупції та проблеми з
працевлаштуванням молоді; послаблення соціального контролю у суспільстві; високий попит на наркотики; неефективність загальнодержавних соціальних програм профілактичної роботи серед молоді щодо негативного впливу наркотиків, наслідків їх вживання тощо); політико-правові (прорахунки в реформуванні правоохоронної системи, що призвели до послаблення превентивної функції правоохоронних органів; недостатньо науково обґрунтоване визначення пріоритетів антинаркотичної політики та механізмів її реалізації; недосконалість кримінально-правових положень щодо протидії схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та пов’язаних з ним протиправних діянь, а також норм, що регулюють порядок звільнення від покарання з випробуванням (ст.ст. 75, 76 КК України), що не сприяє виправленню осіб, засуджених за злочини у сфері наркообігу; відсутність у КПК України норми, яка б зобов’язувала слідчого, прокурора та суд виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину та вживати відповідних заходів реагування щодо їх усунення; небажання більшості громадян звертатися до правоохоронних органів із заявами про вчинені злочини, що сприяє високому рівню латентності схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів); організаційно-управлінські (прорахунки у кадровій політиці, а також недостатній рівень: кваліфікації працівників правоохоронних органів, які протидіють таким злочинам; методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності щодо виявлення,
розслідування та запобігання схилянню до вживання наркотиків; взаємодії між правоохоронними органами у протидії незаконному обігу наркотиків тощо); морально-психологічні (зниження загального морально-етичного та культурного рівня суспільства; відсутність у молоді цілісної системи моральних пріоритетів і суспільних цінностей; життєві труднощі, викликані незадовільним матеріальним та соціальним забезпеченням; потяг молоді до пошуку нових відчуттів; негативна роль ЗМІ; слабка антинаркотична реклама; негативний вплив середовища, у якому знайомі, друзі, родичі вживають наркотики); медико-біологічні (наркотична залежність осіб, винних у вчиненні злочину, недосконалість методів і способів лікування та реабілітації наркозалежності; поширення «аптечної наркоманії»; недофінансування досліджень щодо поширеності вживання наркотиків серед населення, вітчизняних профілактичних та реабілітаційних програм; створення належної матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів для діагностики; неефективність контролю за хворими на наркотичну залежність, які звільняються з місць позбавлення волі тощо).
7. Державна політика України у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є рестриктивною, націленою на жорсткий контроль за наркообігом, протидію наркозлочинності, а за ступенем суворості застосовуваних кримінально- правових заходів - помірною. Удосконалення загальносоціальних засад державної політики щодо наркотиків вимагає комплексного підходу у запобіганні наркоманії та наркозлочинності. З урахуванням рекомендацій міжнародно-правових актів, зокрема щодо захисту прав людини і основоположних свобод, громадянських та політичних прав, протидії незаконному наркообігу, потребують розробки заходи: запобігання поширенню наркотичної субкультури; взаємодії державних органів та інститутів громадянського суспільства із засобами масової інформації для підвищення рівня обізнаності населення та надання об’єктивної, науково обґрунтованої інформації про небезпеки і ризики, пов’язані із вживанням наркотиків; пропаганди та підтримки здорового способу життя, неприйнятного ставлення до наркоманії як асоціального явища тощо.
8. Система заходів спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів є різновидом запобіжної діяльності щодо злочинності загалом та наркозлочинності зокрема.
Така система є комплексом організаційних, виховних, соціальних, правових і медичних запобіжних заходів, що застосовуються залежно від особи та стадії (підготовки, замаху чи завершення протиправних дій) вчинення злочинну, під час та після відбування покарання засудженими. Заходи соціально-економічного характеру - реалізація комплексних програм з профілактики наркоманії та наркотизму у молодіжному середовищі, програм запобігання злочинам у сфері наркообігу; контроль та надання соціальної допомоги особам, які відбули покарання за вчинення таких чи суміжних з ними злочинів, страждають на наркоманію, сприяння вирішенню їхніх соціально-побутових проблем тощо; культурно-виховного - проведення профілактичних бесід з об’єктами профілактики та доведення до їх відома інформації щодо загроз, які спричиняє вживання наркотиків, суспільної небезпеки наркозлочинів та міри покарання за їх учинення; соціальна реклама, спрямована на протидію немедичному вживанню наркотиків; надання консультативної допомоги в лікуванні наркозалежності; правового - підвищення ефективності запобіжного впливу застосування кримінально- правових норм, що передбачають: відповідальність за схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 315 КК України), звільнення від покарання з випробуванням тощо; організаційно - управлінського - покращання кадрового потенціалу, методичного та матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів, насамперед підрозділів Національної поліції України, вдосконалення їхньої взаємодії з іншими суб’єктами запобігання цим злочинам, широке залучення до виявлення та запобігання таким злочинам громадськості, вдосконалення системи лікування наркозалежних, створення Інтернет-сайтів та телефону довіри для надання консультативної допомоги наркозалежним та особам, які потерпіли від схиляння до вживання наркотиків тощо.
Розроблено комплекс першочергових заходів щодо виявлення осіб, які вчинили такі злочини чи схильні до цього, вивчення їх особи, поставлення на облік, спостереження та контролю за їх поведінкою і способом життя, усунення причин та умов учинення таких кримінальних правопорушень тощо. Об’єктом виявлення мають бути: наркозалежні особи, особи, які притягувались за правопорушення у сфері незаконного наркообігу, беруть участь у незаконному розповсюджуванні і збуті наркотиків тощо.
Доведено, що віктимологічна профілактика схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - це насамперед первинна профілактика вживання наркотиків, яка має важливе значення для ефективного запобігання таким злочинам та повинна проводитися в комплексі з заходами профілактики незаконного обігу наркотиків.
9. Національна поліція України у запобіганні схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів взаємодіє зі Службою безпеки України, Офісом Генерального прокурора, ЦОВВ, що реалізують державну митну політику, політику у сферах захисту державного кордону, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та іншими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськістю, які здійснюють протидію незаконному наркообігу в межах наданих їм законом повноважень. Взаємодія суб’єктів здійснюється в організаційно-управлінській та практичній площині запобігання наркозлочинності за напрямами: реалізація державної антинаркотичної політики; запобігання злочинам у сфері незаконного наркообігу; виявлення, припинення та розслідування наркозлочинів; встановлення, розшук та затримання злочинців; удосконалення нормативно- правової бази протидії наркозлочинності тощо.
Визначено напрями та форми вдосконалення взаємодії суб’єктів запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів:
на правовому рівні: нормативно закріпити обов’язок органів досудового розслідування у рамках кримінального провадження забезпечувати виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, а також здійснення заходів реагування щодо їх усунення; розмежувати діяльність щодо контролю за обігом наркотиків і протидії їх незаконному обігу та утворити єдиний орган з протидії наркозлочинності;
на організаційному рівні: у новій стратегії державної політики щодо наркотиків на період з 2021 р. передбачити заходи встановлення тісної взаємодії Національної поліції та інших суб’єктів запобігання наркозлочинності з компетентними правоохоронними органами зарубіжних країн, міжнародними поліцейськими організаціями (Інтерполом та Європолом), міжурядовими організаціями з протидії зловживання наркотиками тощо;
на інформаційно-аналітичному рівні: проведення міжвідомчих наукових досліджень з проблем запобігання та протидії наркозлочинності; вдосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії суб’єктів, у тому числі розроблення спільної інструкції з організації такої взаємодії, у якій мають бути закріплені основні положення щодо організації, принципів, завдань, напрямів та форм взаємодії, її інформаційно-аналітичного забезпечення (створення спільних баз даних про споживачів та осіб, які займаються збутом наркотиків), завдань суб’єктів із виявлення причин та умов злочинів у сфері наркообігу тощо.
Запропоновано доповнити Інструкцію з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявлення та розслідування, затверджену наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, положеннями про обов’язок підрозділів поліції виявляти причини та умови, що сприяють їх учиненню; у справах, пов’язаних з учиненням наркозлочинів, залучати до складу слідчо-оперативної групи з розслідування таких злочинів дільничних офіцерів поліції, на території обслуговування яких вчинено кримінальне правопорушення, а також працівників підрозділів ювенальної превенції, якщо підозрюваним чи потерпілим у справі є особа, яка не досягла 18-річного віку.