Дефорж Сергій Юрійович. Інституційні основи становлення соціального ринкового господарства

Короткий опис

Дефорж Сергій Юрійович. Інституційні основи становлення соціального ринкового господарства : Дис... канд. наук: 08.01.01 2006

Дефорж С.Ю. Інституційні основи становлення соціального ринкового господарства. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2006.
Обґрунтовано поняття інституційно-структурна рівновага національної економіки”.
Розроблено порівняльну класифікацію функціонуючих моделей ринкової економіки. Доведено, що найбільш адекватним для України є досвід становлення континентальної (німецької) моделі соціального ринкового господарства. Проаналізовано відмінні ознаки, генезис, цілі та принципи моделі СРГ.
Обґрунтовано, що на сучасному етапі вирішальне значення має побудова прогресивної інституційної системи СРГ. Розроблено розширену класифікацію інститутів. Введено в науковий обіг категорію інституційні гарантії”. Обґрунтовано критерії інституціоналізації й основні напрями інституційного реформування транзитивної економіки.
Проаналізовано основні шляхи і форми інституційної адаптації моделі СРГ на постсоціалістичному просторі. Розроблено практичні рекомендації з інституційного становлення соціального ринкового господарства.

Базовими постулатами дослідження є такі положення:
- успішне проведення політики трансформації можливе тільки на основі економічної теорії, що синтезує апробовані напрацювання світової суспільної гносеології, досвід функціонування розвинутих індустріальних соціумів, адаптованих до реалій соціуму, що реформується;
- основою вироблення оптимальної економічної стратегії перехідної держави повинне бути визначення домінуючого фактору (провідної ланки”) у конкретній історичній перспективі. Спираючись на дану методологію, було доведено, що пріоритетним фактором розвитку перехідного соціуму виступають інституційні рамки еволюції.
Для визначення оптимального шляху ринкового реформування проведено порівняльний аналіз і класифікацію функціонуючих ринкових моделей. Доведено, що найбільш адекватним для України є досвід становлення моделі СРГ. Теоретичний аналіз моделі СРГ і його сумісності з реаліями українського соціуму дозволив зробити висновок: унікальна перевага постсоціалістичної трансформації, що забезпечує прискорений характер перехідного періоду, складає можливість широкого використання методів, інструментів ринкового будівництва, що пройшли історичну апробацію в інших соціумах, недопущення виявлених помилок.
Серйозною перешкодою для вироблення тактики перехідного реформування є дискусійність фундаментальних категорій інституціоналізму, для подолання якої автором запропоновано теоретичні положення:
- обґрунтовано визначення ключової категорії інститут”, а також введено в науковий обіг категорію інституційні гарантії”;
- запропоновано дихотомії: реальні віртуальні правила”, екзогенні ендогенні правила”, адекватно-прогресивні правила та неадекватно-регресивні правила”; цей інструментарій дозволяє просунутися в систематизації складної інституційної структури транзитивної економіки;
- дано визначення процесу інституціоналізації і виявлено основні критерії інституційного конструювання;
- доведено, що стійке функціонування і розвиток господарської системи як цілісності припускає досягнення інституційно-структурної рівноваги національної економіки;
- показано, що в перехідному періоді суспільної еволюції існує діалектичний взаємозв’язок між структурними й інституційними перетвореннями. З одного боку, структурні реформи забезпечують формування інституційних основ СРГ, оскільки економічно обґрунтовані приватизація та роздержавлення дозволяють закласти фундамент гнучкої структури господарської системи, пристосованої до якісних зрушень у техніко-економічній еволюції соціуму, оптимізувати співвідношення ринкових і соціальних критеріїв функціонування економіки; структурні реформи розширюють можливості концентрації державних функцій на соціальних потребах суспільства за рахунок їх вивільнення зі сфери повсякденного управління суб’єктами господарювання. З іншого боку, упорядкування господарської структури суспільства, що досягається за допомогою економічного звільнення суб’єктів ринку, припускає становлення адекватної інституційної структури соціуму. Ефективна ринкова діяльність неможлива без цілісної, зрілої системи інститутів, що визначають траєкторію розвитку народного господарства;
- виділивши дві основні стратегії інституалізації ринкової економіки генетичну і телеологічну, автором обґрунтовано, що на початковому етапі трансформації об’єктивно переважають телеологічні реформи, основними формами яких у період становлення моделі СРГ можуть бути трансплантація інститутів і легітимізація окремих реально-неформальних проторинкових структур, що існували при соціалізмі.
Отримані в дисертації теоретичні положення і висновки дозволили розробити деякі практичні рекомендації, спрямовані на формування і розвиток інституційної системи національної моделі СРГ:
- обґрунтовано умови та шляхи подолання можливих дисфункцій імпортованих інститутів;
- запропоновано деякі напрями переходу від державного патерналізму до домінування принципу субсидіарності;
- доведено необхідність прийняття в Україні комплексної загально-національної Програми соціально-економічного розвитку, адекватної моделі СРГ;
- обґрунтовано необхідність та розкрито окремі напрями реформування сфери відносин розподілу;
- запропоновано схему участі найманих робітників в управлінні підприємством (співучасть в управлінні”);
- обґрунтовано шляхи уніфікації соціально-економічного законодавства України зі стандартами СРГ.