ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУШНІРЕНКО Олександр Миколайович

УДК 351.82: 338.24: 339.92

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ
ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Розпутенко Іван Васильович
доктор наук з державного
управління, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень ......................................................................................

3

Вступ ...........................................................................................................................

4

Розділ 1

Організаційно-інституційні засади транскордонного співробітництва ...............

11

1.1. Поняття та сутність транскордонного співробітництва .................................

11

1.2 Єврорегіон як одна з форм транскордонного співробітництва .......................

21

1.3. Аналіз Програм Європейського Союзу щодо підтримки транскордонного співробітництва .........................................................................................................

33

1.4. Європейський досвід транскордонного співробітництва ...............................

51

Висновки до розділу 1 ...............................................................................................

73

Розділ 2

Розвиток транскордонного співробітництва в Україні ..........................................

77

2.1. Правове регулювання транскордонного співробітництва в Україні .............

77

2.2. Розвиток єврорегіонів за участю України ........................................................

91

2.3. Аналіз Програми розвитку єврорегіонів ..........................................................

119

Висновки до розділу 2 ...............................................................................................

126

Розділ 3

Роль держави у стимулюванні інтеграційних процесів та розвитку транскордонного співробітництва ...........................................................................

128

3.1. Інструменти державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва ..........................................................................................................

128

3.2. Перспективи подальшого розвитку співробітництва в рамках єврорегіонів

146

3.3. Шляхи вдосконалення розвитку транскордонного співробітництва ............

164

Висновки до розділу 3 ...............................................................................................

176

Висновки .....................................................................................................................

180

Список використаних джерел ...................................................................................

186

Додатки .......................................................................................................................

209

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВВП

Валовий внутрішній продукт

ЄІБ

Європейський Інвестиційний Банк

ЄК

Європейська Комісія

ЄС

Європейський Союз

ЄПС

Європейська політика сусідства

ЄФРР

Європейський фонд регіонального розвитку

МЕDА

Програма ЄС з фінансової та технічної допомоги країнам Південного та Східного Середземномор’я та Середнього Сходу

ЦСЄ

Центральна та Східна Європа

AЄПР

Асоціація Європейських Прикордонних Регіонів

CADSES

(Central, Adriatic, Danubian and South-Eastern European Space) стратегія об’єднаного просторового розвитку регіонів Центрального, Адріатичного, Дунайського і Південно-східного європейського простору

CARDS

(Community Assistance for Reconstruction, Development and Stabilization) Програма технічної допомоги з боку ЄС Балканським країнам

INTERREG

Програма ЄС для розвитку транскордонного співробітництва

PHARE

(Poland Hungary Aid for the Reconstruction of the Economy) Програма сприяння структурній перебудові економіки Польщі та Угорщини

TACIS

Програма технічної допомоги з боку ЄС Новим Незалежним Державам

TACIS CBC

Програма технічної допомоги TACIS у сфері транскордонного співробітництва

TAСІS CBC MPF

(Micro Project Facility) Фонд підтримки мікропроектів

TAСІS CBC SPF

(Small Project Facility) Фонд підтримки малих проектів

ВСТУП

Актуальність теми. Останнім часом помітно зріс науковий і практичний інтерес до транскордонної співпраці як однієї з форм розв’язання глобалізаційних проблем на міжрегіональному рівні. Це пояснюється тим, що на сьогодні транскордонне співробітництво процес, який сприяє розвитку добросусідських відносин між країнами в економічній, політичній, соціальній та інших сферах, а тому є першочерговим кроком на інтеграційному шляху нашої держави.
Динаміка розвитку єврорегіональної співпраці свідчить про значну її активізацію, пов’язану, передусім, з реалізацією загальноєвропейської мети „розмиванням” торговельно-економічних кордонів між країнами членами Європейського Союзу і вирівнюванням диспропорцій розвитку периферійних та центральних регіонів у кожній із держав.
По суті, розвиток транскордонного співробітництва при збереженні специфіки самобутності кожної зі сторін значною мірою дає змогу успішно вирішувати локальні проблеми, максимально використовуючи національний потенціал, поступово згладжуючи рецидиви периферійності в соціально-економічному розвитку окремих територіально-адміністративних одиниць.
Основною організаційною формою транскордонного співробітництва є єврорегіони, практика функціонування яких в останні роки підтвердила свою ефективність, особливо щодо ліквідації бар’єрів для вільного руху робочої сили, товарів, послуг, капіталу.
Переваги транскордонного співробітництва, а саме єврорегіонів, стають очевидними у вітчизняній економіці. Створення умов для ефективного функціонування єврорегіонів дає змогу не тільки з найбільшою вигодою використовувати інтеграційні процеси, а й поліпшувати координацію прикордонного співробітництва із сусідніми державами, що має сприяти прискоренню регіонального економічного розвитку держави, припливу зовнішніх інвестицій, спрямованих на розвиток регіонального і загальноєвропейського співробітництва. Саме тому надзвичайно актуальною сьогодні стає проблема вдосконалення державної політики підтримки розвитку транскордонного
співробітництва та поліпшення умов його функціонування.
Відповідно зростає потреба в науковому обґрунтуванні напрямів державної політики в економічній сфері, зокрема у сфері транскордонного співробітництва, та пов`язаних із ним механізмів. Так, концептуальні основи державної політики в економічній сфері досліджують у своїх працях українські фахівці Ю.М.Бажал [2], В.Д.Бакуменко [3], В.Г.Бодров [142], І.В.Бураковський [11], В.Є.Воротін [17], А.C.Гальчинський [177], В.М.Геєць [23], О.І.Кілієвич [55], Ю.В.Ковбасюк [60-61], О.В.Мертенс [96], І.В.Розпутенко [134-145], О.П.Романюк [86-87, 147], А.Г.Савченко [148], В.В.Юрчишин [188] та ін.
Серед вітчизняних науковців вагомий внесок у дослідження проблем транскордонного співробітництва зробили П.Ю.Бєлєнький [5-6], О.К.Вишняков [13], І.А.Грицяк [25-26], С.М.Гакман [21-22], М.І.Долішній [35-36], Є.Б.Кіш [56-59], М.О.Лендьел [89-90], Ю.В.Макогон [93], Н.А.Мікула [99-102], О.Ф.Михайленко [98], В.Є.Новицький [107], А.А.Пересада [112], В.І.Пила [114], І.В.Студенніков [160-163], Т.В.Терещенко [169], А.М.Ткаченко [170], О.С.Чмир [181], В.І.Чужиков [182], М.Г.Чумаченко [183], В.Я.Шевчук [184], І.М.Школа [186], О.І.Шнирков [187] та ін.
Науковий аналіз аспектів транскордонного співробітництва в контексті національної безпеки здійснювався у працях Г.П.Ситника [150], С.В.Сьоміна [167-168] та ін.
Проблеми гуманітарного транскордонного співробітництва, особливо в контексті Болонського процесу, досліджуються у працях В.Ю.Бикова [7], М.М.Білинської [8], В.І.Лугового [92], Я.Ф.Радиша [138] та ін.
Значна увага питанням підготовки кадрів, які працюють у сфері транскордонного співробітництва, приділяється вченими В.С.Куйбідою [65], О.Ю.Оболенським [109], С.М.Серьогіним [149].
Дослідженню транскордонного співробітництва та механізмів його активізації присвячені праці таких іноземних авторів як І.Блаттер [190], В.Дентерс [203], В.Мальхус [189], П.Маскелл [214], М.Перкманн [216], Р.Ратті [219], С.Ребіж [220], Ч.Рік [221] та багатьох інших провідних учених.
У зарубіжній літературі проблеми міжнародного, в тому числі й транскордон-
ного співробітництва, розглядаються в умовах еволюційно сформованого ринкового середовища. Трансформаційні умови України характеризуються значним динамізмом, що змушує в прискореному „відеоряді” приймати управлінські рішення, а головне шукати оптимальну модель внутрішнього й міжнародного співробітництва.
Як установлено в процесі дослідження, ефективне формування правових, економічних і організаційних механізмів функціонування транскордонного співробітництва в Україні можливе за умови комплексного вивчення та критичного осмислення особливостей зарубіжного досвіду і його використання. Тому виникає необхідність проведення спеціальних досліджень, присвячених аналізу європейського досвіду побудови й ефективного функціонування системи державної підтримки та стимулювання розвитку транскордонної співпраці (зокрема єврорегіонів). З огляду на це є доцільним вивчення досвіду країн Центрально-Східної Європи, що приєдналися до ЄС у травні 2004 р. та січні 2007 р., у яких уже сформовано ефективну систему функціонування єврорегіонів.
Для України, особливо для її територій, процеси міжрегіональної інтеграції є новими, а тому потрібен певний час, щоб і на державному, і на регіональному рівнях усвідомити їх важливість і забезпечити організаційно-правові, фінансові та кадрові можливості для активізації участі регіонів у транскордонному співробітництві з метою стимулювання економічної співпраці, більш ефективного використання природно-ресурсного потенціалу територій та підвищення доходів населення.
Масштаби наукового дослідження та рівень розробки питань формування й розвитку транскордонного співробітництва, особливо в контексті державної підтримки, і визначили вибір теми, структуру та зміст дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики досліджень Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема в межах комплексного наукового проекту „Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР ОК0201U004833), пов`язана із завданнями і науковими темами кафедри економічної політики. Дисертант особисто брав участь у розробці Закону України „Про транскордонне співробітництво”, підготовці Державної програми розвитку транскордонного
співробітництва на 2007-2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення особливостей державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва як підсистеми загального державного регулювання економіки і розкриття механізмів її функціонування.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
проаналізувати результати попередніх досліджень, здійснених зарубіжними й вітчизняними науковцями, з проблем розвитку транскордонного співробітництва та формування відповідної державної політики;
охарактеризувати сучасний стан розвитку транскордонного співробітництва в Україні;
визначити та конкретизувати роль держави в процесі розвитку транскордонної співпраці в Україні;
дослідити та узагальнити основні проблеми, а також чинники та необхідні умови для ефективного функціонування механізмів транскордонного співробітництва;
розробити та обґрунтувати пропозиції щодо створення комплексної системи розвитку транскордонного співробітництва в Україні (за участю як центральних, так і місцевих органів влади).
Об`єкт дослідження процеси становлення та розвитку транскордонного співробітництва в Україні.
Предмет дослідження особливості формування та надання державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що теоретичні розробки та положення, висновки і пропозиції, отриманні в дисертації, сприятимуть виробленню раціональної та ефективної державної політики підтримки транскордонного співробітництва, а впровадження запропонованих механізмів та заходів прискоренню інтеграційних процесів і соціально-економічного розвитку регіонів та стійкому підвищенню рівня добробуту населення.
Методи дослідження. Для реалізації визначених у дисертаційному дослідженні мети й завдань було застосовано комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, а також методи класифікації та систематизації, завдяки чому було узагальнено законодавчу, нормативну документацію й наукову літературу за темою дослідження.
З використанням структурно-функціонального методу було вивчено структуру й функціональні особливості державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва в інших європейських державах. Системний підхід як методологічна основа дослідження дав змогу здійснити загальний аналіз підтримки державою розвитку транскордонної співпраці на основі вивчення взаємозв`язку і взаємодії її складових елементів. Крім того, у дисертаційному дослідженні використані методи аналізу й синтезу, індукції і дедукції, порівняльного аналізу, органічної єдності теорії і практики.
У сукупності зазначені методи забезпечили проведення цілісного дослідження особливостей державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва.
Інформаційною базою підготовки дисертації є законодавчі та нормативно-правові акти, численні публікації у вітчизняних та зарубіжних виданнях, дані статистичних довідників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні наукових положень і формулюванні висновків та рекомендацій у галузі державного управління, що сприяє вирішенню важливого наукового завдання розробці стратегії та визначенню напрямів формування ефективної державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва.
Наукова новизна отриманих у дисертаційній роботі результатів конкретизується в таких положеннях:
уперше:
обґрунтовано теоретико-методологічні підходи державного управління щодо вдосконалення процесу формування та надання державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва;
уточнено поняття „державна підтримка розвитку транскордонного
співробітництва”, а саме конкретизовано зміст та механізм реалізації основних інструментів держави у цій сфері;
узагальнено та систематизовано досвід європейських транскордонних об’єднань щодо використання механізму державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва;
удосконалено концептуальні засади створення на державному рівні сприятливих правових та фінансово-економічних умов для підвищення ефективності та результативності транскордонного співробітництва;
дістали подальшого розвитку:
напрями формування та впровадження механізму державної підтримки транскордонного співробітництва в Україні;
пропозиції щодо вироблення стратегії транскордонного співробітництва в Україні та надання йому державної підтримки;
категорійно-понятійний апарат наукової галузі державного управління, що дало можливість адекватно відобразити та проаналізувати сучасні процеси й тенденції регіональної політики держави щодо транскордонного співробітництва.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження щодо організаційно-інституційних засад транскордонного співробітництва були використані при підготовці Закону України „Про транскордонне співробітництво” (довідка Секретаріату Кабінету Міністрів України від 22.02.07 р. № 1260/0/2-07). Наукові розробки автора щодо розвитку єврорегіонів за участю України були використані Міністерством економіки України при підготовці „Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр.” (довідка Міністерства економіки України від 22.02.07 р. № 175-1/10-07).
Матеріали дисертації можуть бути застосовані в навчальному процесі при підготовці лекційних курсів, зокрема спецкурсу „Державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва: стан і тенденції розвитку”, і семінарських занять з відповідних питань державної політики.
Крім того, результати дослідження розширюють і поглиблюють наукові знання про характер та механізм державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва і можуть стати підґрунтям для практичного підвищення ролі держави у сфері транскордонного співробітництва.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують її наукову новизну, одержані автором особисто. Розробки співавторів, з якими були підготовлені окремі публікації, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України, на науково-практичних конференціях за міжнародною участю, зокрема: „Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), „Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), „Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), „Міжнародне економічне співробітництво” (Київ, 2005), „Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006).
У процесі дослідження були проведені зустрічі з керівництвом єврорегіону „Маас-Рейн” (м. Маастрихт, Нідерланди, листопад 2001 р.) та латвійської частини єврорегіону „Балтика” (м. Лієпая, Латвія, квітень 2003 р.), результати яких використані під час підготовки дисертаційної роботи.
Публікації. Основні теоретичні положення, практичні результати дослідження і висновки опубліковані автором у 21 науковій праці загальним обсягом 31,29 др. арк. (особисто автору належить 28,24 др. арк.), у тому числі в одній монографії (у співавторстві), 13 статтях у фахових виданнях, п’яти наукових працях, представлених на наукових конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок. Робота включає 9 таблиць, 15 рисунків, 6 додатків. Список використаних джерел містить 229 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на теоретичному й практичному рівнях вирішене актуальне наукове завдання щодо розвитку транскордонного співробітництва в Україні, а також розроблені рекомендації з формування та ефективного функціонування механізмів державної підтримки розвитку транскордонної співпраці з метою прискорення інтеграційних процесів, сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня громадян України.
1. У вітчизняній та зарубіжній літературі під „транскордонним співробітництвом”, як правило, розуміють спільні дії, що спрямовані на пожвавлення та розвиток добросусідських відносин між територіальними органами влади прикордонних держав, які реалізуються через укладання міжрегіональних угод та домовленостей. Це одна із чотирьох можливих форм співпраці між місцевими та територіальними органами влади, паралельно з якою в Європі розвиваються ще й такі форми співробітництва, як транснаціональне, міжтериторіальне та співробітництво у рамках Європейських Асоціацій.
Транскордонні зв’язки, які є на сьогодні найбільш поширеними, це зв’язки, які виникають у сфері політики, економіки, охорони навколишнього середовища, культури, освіти, демографічного регулювання, інших сферах у межах певного транскордонного простору території, що охоплює два чи більше регіонів прикордонних держав та об’єднує їх за географічними і соціально-економічними ознаками.
Транскордонне співробітництво було започатковане в Європі в 60-70-х рр. минулого століття і вже переконливо довело свою важливу роль у сприянні досягненню „чотирьох свобод”, розширенні можливостей отримання благ за рахунок діяльності транскордонних ринків, побудові громадянського суспільства, підвищенні рівня добробуту населення прикордонних територій.
Установлено, що успішне функціонування єврорегіонів багато в чому зумовлюється належною державною підтримкою їх розвитку та фінансовим забезпеченням їх діяльності. Практика європейських єврорегіонів показує, що фінансування має здійснюватися з різних джерел і в різних частках. Це можуть бути бюджетні кошти Європейського Союзу, кошти держав-учасниць транскордонного співробітництва, адміністративно-територіальних органів влади, органів місцевого самоврядування, а також позабюджетні кошти різних фондів, фінансових організацій, підприємств і підприємців, приватних осіб та інших організацій, діяльність яких не заборонена законодавством. Крім того, європейський досвід свідчить, що ефективний розвиток транскордонного співробітництва може бути досягнутий лише за умови належного нормативно-правового, інституційного та організаційного забезпечення.
2. Історія розвитку економічних відносин між державами свідчить про безперспективність курсу на самоізоляцію, який неминуче призводить до технологічного відставання та економічних втрат. Тому Україна намагається брати активну участь в інтеграційних процесах, у розвитку яких важливу роль відіграє транскордонне співробітництво прикордонних територій. Україна завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними.
Розвиток транскордонного співробітництва в Україні було започатковано у 90-х рр. минулого століття. Так, за період з 1993 р. було створено сім єврорегіонів, до участі у яких залучено дев’ять областей України та адміністративно-територіальні одиниці п’яти прикордонних іноземних держав. Територія України, що входить до складу єврорегіонів, становить третину від її загальної площі, на ній проживає 31,5% від населення нашої країни.
Узагальнення особливостей розвитку транскордонного співробітництва в Україні показує, що:
транскордонне співробітництво в Україні явище відносно нове, і сьогодні з-поміж чотирьох можливих його форм найбільш розвиненою є співпраця в рамках єврорегіонів;
існуюча на сьогодні законодавча та нормативно-правова база створює сприятливі умови для подальшого розвитку транскордонного співробітництва;
транскордонне співробітництво у рамках єврорегіонів розглядається у
двох площинах як інструмент розвитку прикордонних територій і як чинник реалізації інтеграційних прагнень України;
транскордонне співробітництво прикордонних областей України і сусідніх країн умовно можна поділити на два напрями: 1) на кордоні України з ЄС; 2) у так званому новому прикордонні, уздовж кордонів колишніх радянських республік.
3. Державним органам відводиться значна роль у процесі формування та розвитку транскордонної співпраці, яка полягає ось у чому:
визначенні пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва, розробленні та виконанні відповідних державних програм;
прийнятті необхідних нормативно-правових актів, які регламентують транскордонне співробітництво та створюють сприятливі умови для його розвитку;
співучасті у фінансовому забезпеченні діяльності єврорегіонів;
створенні інституційних та організаційних засад розвитку транскордонного співробітництва, наданні методичної та інформаційної підтримки суб’єктам та учасникам транскордонного співробітництва;
проведенні порівняльного аналізу діяльності єврорегіонів на базі транскордонної статистики, що дасть змогу оцінювати їх ефективність, вибирати основні напрями подальшої співпраці та приймати обґрунтовані управлінські рішення.
Доведено, що державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва багато в чому залежить від досягнення взаєморозуміння між центральними та місцевими органами влади, сприяє стимулюванню інтеграційних процесів, посиленню впливу держави в різних регіонах, активізації торговельно-економічних зв’язків, надходженню інвестицій, усуненню перешкод на шляху отримання технічної, кредитної та грантової допомоги, що в цілому приводить до покращання соціально-економічного розвитку країни.
4. На підставі аналізу участі українських регіонів у транскордонному
співробітництві узагальнено низку проблем, які перешкоджають його ефективному розвитку. Так, до причин повільного розвитку транскордонного співробітництва можна віднести:
недостатню самостійність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень щодо здійснення спільних заходів із суб’єктами транскордонного співробітництва іноземних держав;
відсутність комплексного підходу до організації транскордонного співробітництва, зокрема брак кваліфікованих кадрів, здатних забезпечувати підготовку необхідних проектів транскордонного співробітництва та встановлювати контакти з представниками територіальних громад іноземних держав, з урахуванням відповідного фахового рівня та мовних знань;
незадовільний рівень фінансування діяльності єврорегіонів, зокрема з державного бюджету, що призводить до неспроможності органів місцевого самоврядування належно виконувати більшість з тих функцій, що визначені їх повноваженнями;
низький рівень залучення недержавних підприємств, установ, а також громадських організацій до здійснення заходів у рамках транскордонного співробітництва.
5. З метою створення необхідних умов для ефективного розвитку в Україні транскордонного співробітництва, розробки дієвої комплексної системи державної підтримки такого співробітництва за участю прикордонних регіонів України видається доцільним у коротко- та середньостроковій перспективі запропонувати деякі рекомендації:
забезпечити функціонування багаторівневої організаційно-інституціональної структури з питань регулювання транскордонних процесів, сформувати органи управління транскордонним співробітництвом, управління при обласних адміністраціях, які б опікувалися питаннями транскордонної співпраці;
забезпечити фінансову підтримку транскордонного співробітництва
прикордонних регіонів України, в тому числі шляхом участі в європейських програмах та фондах, пов’язаних з регіональним розвитком;
вирішити проблему нестачі кваліфікованих кадрів з питань транскордонного співробітництва. При цьому важливим механізмом має стати підготовка спеціалістів з питань проектного менеджменту, основ регіональної політики (у тому числі європейської), нормативно-правового забезпечення тощо;
проводити ефективну презентацію інтересів місцевих органів влади на форумах європейських інституцій та організацій, пов’язаних з транскордонним співробітництвом;
організувати належне інформаційне супроводження транскордонного співробітництва (в тому числі підготовку і запровадження спеціальної форми звітності щодо транскордонної статистики, яка стане основою для розробки спільних міжнародних проектів, стратегій соціально-економічного розвитку та просторового облаштування прикордонних територій);
запровадити оцінку основних результатів та моніторинг діяльності єврорегіонів; відпрацювати та впровадити єдині методичні аспекти щодо принципів та порядку здійснення оцінки транскордонної співпраці;
розробити систему загальнодержавного та регіонального прогнозування і планування розвитку транскордонного співробітництв;
суттєво вдосконалити механізм фінансової підтримки розвитку транскордонної співпраці. Крім бюджетних коштів (з боку як уряду України, так і адміністративно-територіальних одиниць), джерелами фінансування мають стати кошти Структурних Фондів Європейського Союзу, а також альтернативні джерела фінансування (фінансово-кредитні установи, міжнародні організації та фонди, неурядові організації, приватний сектор тощо). Надходження бюджетних коштів на розвиток транскордонного співробітництва в подальшому має стати гарантом залучення більших обсягів фінансування з інших джерел.
6. Розвиток і поглиблення транскордонного співробітництва сприятиме формуванню позитивного іміджу держави на міжнародній арені, зміцненню зовнішніх економічних зв’язків, оптимізації територіального (міжнародного, міжрегіонального) поділу праці, зменшенню територіальних диспропорцій, і, зрештою, повноцінній інтеграції України у європейську і світову економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Акти європейського права: Корот. довід. / За заг. ред. В.М. Литвина. К.: Парламент. вид-во, 2004. 256 с.

2.

Бажал Ю.М., Одотюк І.В. Інвестиційні ресурси та пріоритетні напрями інноваційного розвитку // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.М. Гейця: Ін-т екон. прогнозування. К.: Фенікс, 2003. 1008 с.

3.

Бакуменко В.Д., Надолішний П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посіб. К.: Міленіум, 2003. 256 с.

4.

Баштанник В., Лукашова В. Оптимізація системи місцевого самоврядування в Україні у контексті запровадження європейських стандартів регіонального управління // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 274-283.

5.

Бєлєнький П.Ю., Мікула Н.А., Гомольська Н.І. Фактори і механізми забезпечення конкурентоспроможності регіону: Наук. доп. / ІРД НАН України. Л., 2005. С. 53-56.

6.

Бєлєнький П.Ю., Мікула Н.А., Матвєєв Є.Е. Конкурентність на транскордонних ринках. Л.: ІРД НАН України, 2005. 214 с.

7.

Биков В.Ю., Бушуєв С.Д., Тімінський О.Г. Методичні рекомендації для слухачів дистанційного курсу навчальної дисципліни „Управління проектами” К.: Міленіум, 2003. 67 с.

8.

Білинська М. Конкурентноспроможність недержавного вищого навчального медичного закладу: аналіз внутрішнього середовища // Економічний розвиток і державна політика : Практикум. Вип. 11: Державна політика та економіка охорони здоров'я в Україні / Кол. авт.: М. Білинська, В. Григорович, Л. Жаліло та ін.; За заг. ред. І.В. Розпутенка. К.: Вид-во „К.І.С”, 2002. 214 с.

9.

Бройде З. НАТО і єврорегіони Східної Європи: спільні інтереси та потенціал співробітництва у сфері безпеки // Проблеми прикордонних регіонів у контексті розширення НАТО: Матеріали наук.-практ. семінару, м. Чернівці, 9 листоп. 2000 р. Чернівці: БУКРЕК, 2001. 120 с.

10.

Брусак Р. Спільна польсько-українська стратегія транскордонного співробітництва // Актуальні проблеми державного управління в Україні: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 січ. 2006 р.) / За наук. ред. Я.Й.Малика: У 2 ч. Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2006. Ч. 2. С. 21-24.

11.

Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. К.: Основи, 2000. 241 с.

12.

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542 // Відом. Верховної Ради. 2001. № 3738. Ст. 189.

13.

Вишняков О. Правові аспекти транскордонного співробітництва між територіальними громадами або властями // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів / Є.Кіш, О.Вишняков, М.Лендьел та ін.; За ред. С.Максименка, І.Студеннікова. К.: Логос, 2000. С. 35-49.

14.

Відкритість, дієвість, результативність: Програма діяльності Кабінету Міністрів України вiд 17 берез. 2003 р. // Уряд. кур’єр. 2003. № 173.

15.

Власюк О. Завдання, проблеми та перспективи транскордонного співробітництва України // Безпосереднє сусідство України з ЄС: закриті кордони чи нові імпульси до співпраці?: Матеріали міжнар. „круглого столу” експертів (м. Ужгород, 7-9 листоп. 2002 р.) / НІСД, Закарпат.філ.; Фонд Фрідріха Берта, Регіон. бюро в Україні, Білорусі та Молдові; Фонд „Європ. Дім”. Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2002. С. 67-71.

16.

Волошко В. Реалії та перспективи транскордонного співробітництва України // Регіон. економіка. 2005. № 4. С. 123-132.

17.

Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.

18.

Вюртенбергер Т. Регіональна політика Європейського Союзу // Укр.-Європ. журн. міжнар. та порівняльн. права. 2001. Спец. вип. С. 91-94.

19.

Газда Л. Програмно-цільове планування в контексті формування українсько-угорського транскордонного регіону // Регіон. економіка 2005. № 2. С. 132-139.

20.

Гакман С. Державне регулювання процесів запобігання етнополітичним конфліктам у контексті транскордонного співробітництва // Вісн. НАДУ. 2005. № 3. С. 406-413.

21.

Гакман С. Єврорегіон „Верхній Прут” у контексті транскордонного співробітництва // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів / Є.Кіш, О.Вишняков, М.Лендьел та ін.; За ред. С.Максименка, І.Студеннікова. К.: Логос, 2000. С. 133-145.

22.

Гакман С. Інститут єврорегіонів і перспективи регулювання міжетнічних відносин на прикордонні // Вісн. НАДУ. 2004. № 2. С. 323-329.

23.

Геєць В.М. Національна інноваційна система та інноваційно-інвестиційна діяльність // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.М.Гейця; Ін-т екон. прогнозування. К.: Фенікс, 2003. 1008 с.

24.

Гриневецький С. Транскордонне співробітництво як крок до визначення концепції регіональної політики // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів / Є.Кіш, О.Вишняков, М.Лендьел та ін.; За ред. С.Максименка, І.Студеннікова. К.: Логос, 2000. С. 90-93.

25.

Грицяк І. Правове регулювання транскордонного співробітництва // Упр. сучас. містом. 2004. № 4/6. С. 67-73.

26.

Грицяк І. Правові вимоги та співучасть у транскордонному співробітництві: чи існує „ідеальна” правова структура? // Транскордонне співробітництво / І.Бондарчук, І.Грицяк, А.Даруліс; За заг. ред. Б.Лессера та І.Розпутенка. К.: Вид-во К.І.С.”, 2003. С. 40-59.

27.

Губський Б. Євроатлантична інтеграція України. К.: Логос, 2003. 328 с.

28.

Гулич О.І. Євроінтеграційні та регіональні аспекти сталого розвитку Карпатського регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України / ІРД НАН України; За ред. М.І.Долішнього. Л., 2003. Ч.ІІІ. С. 101-107.

29.

Декларація щодо регіоналізму в Європі / Асамблея Європ. Регіонів. Страсбург, 1997.

30.

Демченко В.В. Новий інститут сприяння розвитку транскордонного співробітництва // Регіон. економіка. 2005. № 4. С. 181-182.

31.

Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квіт. 2002 р. № 587 // Офіц. вісн. України. 2002. № 18. Ст. 938.

32.

Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва у межах єврорегіону „Верхній Прут”: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 лют. 2002 р. № 59: Б.м., 2002.

33.

Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Румунією та Україною від 02.06.1997 р. Б.м., 1997.

34.

Додатковий протокол до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями 1980 року (ETS №159): / Зб. договорів Ради Європи. К.: Парламент. вид-во. 2000. С. 213-218.

35.

Долішній М. Україна ЄС: перспективи регіональної інтеграції // Вісн. Терноп. акад. народ. госп-ва: Спец. вип. Т., 2001. С. 136-142.

36.

Долішній М., Демченко В., Мікула Н. Концептуальні підходи до створення польсько-українського єврорегіону „Сян” на основі узагальнення досвіду єврорегіонів на західному кордоні Польщі // Регіон. економіка. 2003. № 1. С. 69-82.

37.

Досвід країн Вишеградської четвірки на шляху до ЄС: Можливості для України: Аналіт. оцінки / Нац. ін-т стратег. дослідж. (Закарпат. філ.); Фонд ім. Фрідріха Берта; Ред.кол.: В.І.Андрійко, О.С.Власюк, С.І.Мітряєва (голов. ред.). Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2003. 136 с.

38.

Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року (ETS № 106): Зб. договорів Ради Європи. К.: Парламент. вид-во, 2000. С. 208-212.

39.

Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої регіональної демократії в Україні: Наук.-практ. посіб. / Упоряд. О.В.Бейко, А.К.Гук, В.М.Князєв; За ред. М.О.Пухтинського, В.В.Толкованова. К.: Крамар, 2003. 396 с.

40.

Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України К.: Інформ.-видавн. центр Держкомстату України, 2002. 74 с.

41.

Європейський Союз: Консолідовані договори. К.: Вид-во „Port-Royal”, 1999. 206 с.

42.

Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навч. посіб. / За ред. В.Пятницького. К.: Вид-во „Заповіт”, 2001. 368 с.

43.

Закон України про внесення змін до Постанови Верховної Ради України „Про приєднання України до Європейської конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року” та про ратифікацію додаткових протоколів до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями // Відом. Верховної Ради. 2000. № 50. С. 534.

44.

Закон України про державні цільові програми // Відом. Верховної Ради. 2000. № 25. С. 352.

45.

Закон України про місцеве самоврядування в Україні // Відом. Верховної Ради. 1997. № 24. С. 170.

46.

Закон України про місцеві державні адміністрації // Відом. Верховної Ради. 1999. № 2021. С. 190.

47.

Закон України про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування // Відом. Верховної Ради. 1997. № 38. Ст. 249.

48.

Закон України про режим іноземного інвестування // Відом. Верховної Ради. 1996. № 19. Ст. 80.

49.

Закон України про стимулювання розвитку регіонів // Відом. Верховної Ради. 2005. № 51. Ст. 548.

50.

Закон України про транскордонне співробітництво // Відом. Верховної Ради. 2004. № 45. С. 499.

51.

Звіт щодо прогресу запровадження Програми сусідства Польща-Білорусь-Україна: Інтеррег ІІІ/А Тасіs 2004-2006 рр. Варшава, 2005.

52.

Зейботе З. Економічна інтеграція в регіоні Балтійського моря модель успішної співпраці // Транскордонне співробітництво / І.Бондарчук, І.Грицяк, А.Даруліс та ін.; За заг. ред. Б.Лессера та І.Розпутенка. К.: Вид-во „К.І.С.”, 2003. С. 143-156.

53.

Кирюхин А. От взаимного интереса к общему успеху // Европа-Центр. 2005. № 3(9),. С. 100-103.

54.

Кирюхін О. Транскордонне співробітництво у російсько-українських відносинах // Україна: Стратегічні пріоритети: Аналіт. оцінки: Монографія. К.: НІСД, 2006. С. 432-438.

55.

Кілієвич О.І. Застосування методів економічного аналізу в процесі підготовки керівних управлінських кадрів // Ефективність державного управління та управлінських кадрів в умовах змін: Зб. наук. пр. / Кол. авт.: І.В.Розпутенко, О.Г.Пухкал, О.Д.Брайченко та ін.; За заг. ред. І.В.Розпутенка; НАДУ, Ін-т підвищення кваліфікації керівн. кадрів. К.: Вид-во НАДУ, 2005. С. 52.

56.

Кіш Є. Європейські критерії транскордонного співробітництва України „Інтеррегіо” // Єврорегіони: потенціал міжетнічної гармонізації: Зб. наук. пр. Чернівці: Букрек, 2004. С. 29-45.

57.

Кіш Є. За стандартами транскордонної взаємодії // Політика і час. 2003. № 10. С. 79-84.

58.

Кіш Є. Проблеми транскордонного співробітництва України і Євросоюзу // Політ. менеджмент. 2006. № 5. С. 131-144.

59.

Кіш Є. Україна-Угорщина: сучасні пріоритетні напрями співробітництва // Персонал. 2006. № 10. С. 13-19.

60.

Ковбасюк Ю.В. Європейський банк реконструкції і розвитку: аспекти діяльності: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 268 с.

61.

Ковбасюк Ю.В. Україна і міжнародні фінансові організації: Навч. посіб. до дисципліни „Державні фінанси і бюджетний процес”. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 40 с.

62.

Конгрес місцевих та регіональних влад України: Проблеми регіональної політики України. Стан місцевого самоврядування та правова по