ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У ВУГІЛЬНУ ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПІДГАЙНА Ольга Олександрівна

УДК 351.82:622 (477)

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
У ВУГІЛЬНУ ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

25.00.02 механізм державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
РОМАНЮК Ольга Панасівна,
к.е.н., доцент

КИЇВ 2004 ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1
ВУГІЛЬНА ГАЛУЗЬ ЯК ГАРАНТ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

13

1.1

Огляд літератури за темою дослідження

13

1.2

Аналіз розвитку вугільної промисловості України

26

1.3

Особливості та проблеми структурної перебудови вугільної галузі

43

1.4

Соціальні наслідки реструктуризації вугільної галузі

58

1.4.1

Соціальні проблеми вугільних регіонів України

58

1.4.2

Міжнародний досвід пом’якшення соціальних наслідків реструктуризації вугільної галузі

71

Висновки до першого розділу

81

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ Й ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ У ВУГІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ

84

2.1

Державне управління інвестиційною діяльністю

84

2.2

Інвестиції у вугільну промисловість України

100

2.3

Міжнародний досвід управління інвестиційним процесом

108

Висновки до другого розділу

119

РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У ВУГІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

122

3.1

Перспективи розвитку вугільної галузі України

122

3.2

Напрями удосконалення інвестиційної діяльності у вуглевидобувній галузі України

143

3.3

Управління інвестиційним процесом з використанням інформаційних технологій

152

Висновки до третього розділу

172

ВИСНОВКИ

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

182

ДОДАТКИ

202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ПЕК

Паливно-енергетичний комплекс

НБУ

Національний банк України

ПЕР

Паливно-енергетичні ресурси

ПЕБ

Паливно-енергетичний баланс

НЕП

Національна енергетична програма

ЄС

Європейський союз

ЄК

Європейська комісія

ПАР

Південно-американські республіки

ТЕС

Теплові електричні станції

УДКР

Укрвуглереструктуризація

ДХК

Державні холдингові компанії

ДП

Державні підприємства

КДПЕ

Комплексно-державна програма енергозбереження

НВДЕ

Нетрадиційні відповідальні джерела енергії

КМВ

Комплексно-механізований вибій

ВСТУП

Актуальність теми. У контексті глобальних перетворень у світі сьогодні перед Україною постає нагальне завдання пошуку власної життєдайної стратегії розвитку. Зволікання з вирішенням цього завдання реальна загроза незворотних деградаційних процесів в українському суспільстві й довкіллі. Важливо забезпечити високу якість життя нинішнього й майбутніх поколінь українського народу на основі збалансованого розв’язання проблем соціально-економічного розвитку, збереження навколишнього середовища та раціонального використання й відтворення природних ресурсів. Через значну залежність України від імпорту нафти, природного газу й ядерного палива єдиною надійною ресурсною базою енергетики є вітчизняна вугільна промисловість. Саме вона як постачальник власного виду енергоносіїв гарантує енергетичну безпеку держави. На сьогодні вугілля вважається основним видом палива, промислові запаси якого здатні повністю забезпечити потреби паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України. Вугільна промисловість забезпечує роботою більше мільйона працездатних громадян, що суттєво впливає на процес відтворення життєдіяльності шахтарських міст і селищ.
Основною причиною кризового стану та зниження обсягів видобутку вугілля є відставання структурних змін у вугільній галузі від потреб сьогодення. Від того, якими будуть результати реформи вугільної галузі, залежить майбутнє не лише паливно-енергетичного сектора економіки України, але й соціально-економічного розвитку держави в цілому. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває стратегія державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість України, яка має концентруватися на трьох взаємопов’язаних напрямах: формуванні господаря власника; створенні сприятливого економічного середовища для інвесторів; активному пошуку і мобілізації внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення його ефективності. Економічно ефективне функціонування та розвиток вугледобувної промисловості можна забезпечити лише на засадах раціонального і збалансованого поєднання ринкових механізмів та державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі.
Проблемі управління процесом залучення інвестицій присвячено багато наукових праць українських і зарубіжних учених. Найбільш обгрунтованою щодо згаданої проблеми видається позиція В.Г.Бодрова, Л.К.Безчасного, Б.В.Губського, О.В.Гаврилюка, Дж.М.Кейнса, А.І.Кредісова, Т.Д.Коггіна, М.І.Петренко, С.І.Пирожкова, І.Р.Михасюка, В.Є.Новицького, С.С.Осадця, О.С.Передрія, Дж.Річі, П.Самуельсона, В.Нордхауса, К.О.Семенова, Френк Дж. Фабоці, Дж.Менвілл Херіса, Р.Фоглера, М.В.Чирака, Г.О.Швиданенко, І.Г.Яремчук, які переконані, що розроблення ефективної політики залучення інвестицій набуває важливого значення, оскільки без цього неможливо підвищити конкурентоспроможність економіки, здійснити прогресивні зміни в її структурі та інтегруватися в світове співтовариство.
Важливе значення для дисертаційного дослідження мають наукові праці: В.Б.Аверянова, В.Г.Афанасьєва, І.В.Атаманчука, В.Д.Бакуменка, В.Ю.Бикова, С.Д.Дубенко, О.Л.Валевського, В.М.Князєва, В.І.Лугового, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенкського, О.Г.Осауленка, В.А.Ребкала, В.М.Рижих, І.М.Солоненка, В.А.Скуратівського, В.П.Троня, В.В.Цвєткова, В.О.Шамрая, В.І.Яцуби та інших, які висвітлюють різні аспекти теорії та історії державного управління.
Особливий інтерес для дослідження процесу державного управління інвестиційною діяльністю, механізму державного управління інвестиційним процесом становлять праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених економістів, таких як: І.О.Бланк, В.Г.Бодров, О.В.Гаврилюк, А.С.Гальчинський, Л.Дж.Гітман, С.Д.Дзюбик, Б.Є.Кваснюк, О.І.Кілієвич, А.І.Кредісов, Д.Г.Лук’янченко, Ю.В.Макогонов, І.І.Пилипенко, І.В.Розпутенко, О.П.Романюк, А.Сміт, Дж.Сакс, А.Шпітгоф, С.Чейз, В.В.Юрчишин та ін.
Проте сьогодні практично відсутній механізм державного регулювання відтворювальних процесів і чітка державна політика залучення інвестицій у галузі економіки України.
При розробці та впровадженні стратегії подальшої розбудови системи державного управління інвестиційним процесом надзвичайно важливим є врахування історичного досвіду державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість, адже перенесення закордонних моделей не дасть позитивних результатів, якщо не враховуватимуться національні тенденції та закономірності. Актуальність проблеми, пов’язаної з удосконаленням державного управління інвестиційним процесом на галузевому рівні, визначила вибір теми, мети, завдання і структури дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планового комплексного проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833). Обраний напрям дослідження відповідає основним положенням Концепції діяльності органів виконавчої влади у забезпеченні енергетичної безпеки України (постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 48). Крім того, проблеми державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі досліджуються згідно з програмою розвитку вугільної промисловості на 2001-2010 рр. Українське вугілля” (постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р. № 1205), в розробці якої дисертант брала безпосередню участь.
Мета дослідження - науково-теоретичне узагальнення та обґрунтування напрямів, системи заходів та практичних рекомендацій щодо розробки дієвих механізмів державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі України, спрямованих на подолання кризового стану галузі та забезпечення сталого й надійного її розвитку.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- проаналізувати на основі системно-історичного та порівняльного підходів ступінь розробки та виявлення даної проблеми в теорії державного управління;
- визначити й розкрити мету та основні завдання державної політики інвестиційним процесом в умовах ринкової трансформації економіки;
- виявити принципи й закономірності інвестиційної політики України в період структурних перетворень у вугільній галузі та оцінити нові підходи до управління інвестиційною діяльністю галузевих органів влади;
- обґрунтувати пріоритетні напрями залучення інвестиційного капіталу в розвиток вугільної промисловості, державного захисту інвестиційного капіталу від можливих ризиків;
- дослідити першочергові заходи щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інвестиціями в умовах подальшого поглиблення ринкових перетворень;
- оцінити ситуацію щодо вибору оптимального варіанта інвестиційного проекту й перспектив його реалізації на підставі використання наявних програм комп’ютерної підтримки прийняття оптимальних рішень у суперечливих, непередбачуваних умовах;
- конкретизувати основні напрями й рекомендації щодо вдосконалення інвестиційної політики вугледобувної промисловості України, виведення її з кризового стану з урахуванням особливостей ринкового реформування економіки.
Об’єкт дослідження - вугільна промисловість України, можливості виходу її з кризового стану та перспективи подальшого розвитку.
Предмет дослідження сучасний стан інвестиційної діяльності у вугільній галузі України, чинники та заходи державної політики, що сприяють залученню інвестицій у вугледобувну промисловість в умовах ринкової трансформації економіки.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що теоретичні розробки й положення, висновки та пропозиції, наведені в дисертаційному дослідженні, сприятимуть виробленню ефективної державної політики щодо залучення інвестиційного капіталу, а впровадження запропонованих методів, механізмів, алгоритмів, моделей та заходів прискоренню ринкових трансформацій і структурних перетворень у вугільній промисловості України.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, основними з яких є:
- конкретно-пошукові (теоретичний аналіз, синтез, індукція, відбір, виявлення, системний підхід, порівняння й абстрагування, актуалізація, узагальнення архівних та друкованих джерел з питань управління інвестиційним процесом у вугільній промисловості України);
- структурний - для виявлення основних компонентів системи вдосконалення державної інвестиційної політики у вугільній галузі на різних етапах розвитку;
- комп’ютерні програми прийняття оптимальних рішень у невизначених умовах;
- проблемно-науковий, екстраполяційний, прогностичний для поширення висновків, одержаних у результаті аналізу, у галузі державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість.
З метою забезпечення достовірності одержаних результатів використовувалися методи наукової ідентифікації й порівняльного аналізу архівних, статистичних і літературних джерел.
Серед статистичних методів, використаних в аналізі, вагоме місце посідає табличний метод. У таблицях систематизовано значний обсяг інформації щодо джерел формування інвестиційного капіталу, збитковості підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному, системному аналізі аспектів державного управління інвестиціями у вугільній галузі в умовах ринкової економіки, з’ясуванні основних елементів економіко-організаційного механізму залучення інвестицій та обґрунтування їх правових норм.
У дисертації вперше:
- здійснено цілісний науковий аналіз нормативно-правової бази, а також аспектів державного управління інвестиційним процесом у вугільній промисловості України;
- комплексно досліджено та науково обґрунтовано провідні світові тенденції та проблеми державної політики залучення інвестицій;
- доведено, що метою вдосконалення інвестиційної політики є необхідність виведення вугільної галузі з кризового стану, забезпечення сталого економічного та соціального розвитку вугледобувних регіонів України;
- обґрунтовано й розроблено комплекс заходів щодо фінансового оздоровлення галузі та визначено основні напрями вдосконалення державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість України;
- конкретизовано шляхи підвищення ефективності роботи вугільних підприємств із змішаною формою власності;
- визначено методи державного регулювання інвестиційних процесів і реформування вугільної промисловості провідних вугледобувних держав світу, які доцільно використати в поліпшенні роботи вітчизняної галузі.
Удосконалено:
- механізми залучення інвестиційного капіталу в економіку вугільної промисловості;
- алгоритм визначення загальних потреб в інвестиційних ресурсах, у тому числі іноземних, для забезпечення сталого розвитку галузі, алгоритм обчислення інвестиційної активності, конкретні заходи щодо залучення інвестицій у розвиток вугільної промисловості.
Набули подальшого розвитку: принципи - єдиноначальності, колегіальності, децентралізації функцій, повноважень керівництва й гуманізації в державному управлінні, плановості й оперативності управління, раціонального розподілу й кооперації праці апарату управління, компетентності й ефективності роботи апарату управління, окремих його ланок та працівників, законності й гласності, поєднання державного управління й громадського; тенденції - державної політики залучення інвестицій: централізації й ідеологізації, структурної впорядкованості, орієнтації на процес в управлінні; закономірності - зумовленість мети, системи, змісту, принципів, функцій і методів державного регулювання інвестиційним процесом, рівнем розвитку економіки, науки.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних висновків та пропозицій, які суттєво розширюють межі пізнання процесу державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі, визначають теоретико-методологічні засади формування системи державного управління інвестиційним процесом, забезпечують науково-практичну базу для підвищення ефективності управління в державному секторі економіки та можуть виступати науковим підґрунтям раціоналізації механізмів державного управління.
Результати дослідження можуть бути використані як методологічна й теоретична основи: в діяльності органів центральної виконавчої влади, на які покладено функції залучення інвестицій і управління інвестиційним процесом; для вдосконалення нормативно-правової бази управління інвестиційним процесом; при написанні підручників, підготовці курсів лекцій, методичних матеріалів навчальних закладів і підвищенні кваліфікації спеціалістів у галузі управління інвестиційним процесом; для подальших досліджень у сфері залучення інвестиційних коштів.
Основні положення й рекомендації дослідження використані та пропонуються до впровадження наступними установами та організаціями:
- комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки розглянуто пропозиції та заходи щодо фінансового оздоровлення вугледобувних підприємств та підвищення їх інвестиційної привабливості. Вони рекомендовані для використання при опрацюванні енергетичної стратегії України до 2030 р., а також при розробці й опрацюванні законодавчих актів у паливно-енергетичній сфері, у тому числі з проблем енергетичної безпеки України (довідка від 01.03.2004 р. № 06-17/19-64);
- управлінням розвитку паливно-енергетичних ринків Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України використано частину результатів і рекомендацій, які отримані в процесі дисертаційного дослідження, при розробці енергетичної стратегії України на період до 2030 р. й дальшу перспективу, а також прогнозів економічного та соціального розвитку країни, у тому числі галузей паливно-енергетичного комплексу, в процесі наукового супроводження Національної енергетичної програми України до 2010 р. (довідка від 01.03.2004 р. № 43-71/164);
- Міністерством палива та енергетики України при розробці програми розвитку вугільної промисловості на 2001-2010 рр. Українське вугілля”, та при підготовці проекту Концепції розвитку вугільної промисловості України до 2030 р. (довідка від 26.02.2004 р. № 04/04-316);
- Департаментом вугільної промисловості Міністерства палива та енергетики України було використано пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження щодо фінансового оздоровлення вугледобувних підприємств галузі та підвищення їх інвестиційної привабливості при розробці виробничої галузевої програми на 2004 р. (акт від 19.12.2003 р.).
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації оприлюднені на науково-практичних конференціях: Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000), Місцеві фінанси та міжбюджетні відносини в Україні” (Київ, 2001), Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” (Київ, 2002), Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (Київ, 2002); на міжнародній конференції Досвід реформування енергетичних ринків” (Київ, 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2000).
Матеріали і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 12 одноосібних наукових публікаціях, із них 10 у фахових виданнях, 2 статті в матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура роботи включає: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (загальна кількість - 246 найменувань), додатки. Повний обсяг дисертації - 210 сторінок, обсяг основного тексту 180 сторінок, 30 рисунків і таблиць.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Одержані наукові результати в сукупності дозволили розв’язати наукове завдання, що має велике значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме: виявлено й обґрунтовано шляхи організаційних і процесуальних основ формування, інституціонального забезпечення й впровадження політики залучення інвестицій у вугільну промисловість та запропоновано механізми здійснення відповідних перетворень в Україні.
Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, отримані наукові результати, які характеризуються науковою новизною й практичним значенням, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу. На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки й рекомендації.
1. Характеристика джерельної бази аналізу державної політики свідчить про велику кількість праць вітчизняних і зарубіжних авторів щодо залучення інвестицій у вугільну промисловість України. Проте проведені дослідження показали, що тема дисертації в цілому спеціально не досліджувалась, хоча окремі її аспекти були предметом уваги вчених і практиків. В основу дисертаційного дослідження покладено системний, комплексний аналіз аспектів стратегічного державного управління залучення інвестицій у вугільну промисловість в умовах трансформації ринкових відносин.
2. Дослідженням визначено, що метою державної політики є створення умов для фінансового оздоровлення вуглевидобувних підприємств, підвищення їх платоспроможності й інвестиційної привабливості. Обґрунтовано основні завдання та заходи для досягнення зазначеної мети:
- переорієнтація фінансових потоків у галузі з масового дострокового закриття збиткових шахт на збереження й нарощування виробничого потенціалу галузі, збільшення обсягів видобутку вугілля, пріоритетне фінансове забезпечення заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи шахт за рахунок використання наявних внутрішніх резервів;
- розблокування розрахунків між підприємствами-виробниками і споживачами вугілля шляхом їх списання або реструктуризації, мінімізація кредиторської та дебіторської заборгованостей;
- ліквідація заборгованості із заробітної плати;
- розробка й впровадження прозорого механізму формування та витрачання фінансових ресурсів у галузі;
- проведення моніторингу фінансового стану підприємств і за його результатами виявлення наявних проблем та вчасне вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення цих підприємств;
- підвищення ефективності фінансового менеджменту підприємств;
- запровадження дійових механізмів моніторингу та контролю за цільовим і раціональним використанням коштів Держбюджету;
- установлення ефективного державного контролю за фінансовими потоками державних підприємств;
- надання державної фінансової підтримки збитковим вуглевидобувним підприємствам, подальше функціонування яких визнано доцільним;
- упровадження нових ефективних форм державної фінансової підтримки збиткових шахт із використанням стимулюючих важелів для підприємств як державної, так і змішаної форм власності, а також системи кредитування вітчизняних машинобудівних підприємств, що виробляють гірничошахтне обладнання, механізму лізингових поставок основного обладнання (у т.ч. з використанням коштів Державного бюджету) вуглевидобувним підприємствам;
- забезпечення доступності банківських кредитних ресурсів для підприємств вугільної галузі, впровадження механізмів надання довготермінових пільгових кредитів;
- розробка програми (на конкурсних засадах) надання державних кредитів для здійснення найбільш перспективних і ефективних інвестиційних проектів з розвитку вуглевидобувних підприємств;
- призупинення примусового стягнення майна державних підприємств у рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом і державними цільовими фондами до завершення їх реформування.
3. При вивченні теоретичних аспектів та особливостей інвестиційного процесу в роботі зроблено висновок, що діюча в Україні інвестиційна політика, на жаль, не створює поки що достатньої ринково-інфраструктурної мережі підтримки якнайшвидшої перебудови вугільної промисловості на шляху до її ринкової орієнтації.
Виходячи з цієї реальності, проаналізовано внутрішній стан і умови формування інвестиційних ресурсів в Україні і виявлено головну закономірність: без вмілого поєднання різних джерел інвестування неможливо успішно розвивати промисловий комплекс і створювати принципово нове ринково-конкурентне середовище функціонування підприємств у сучасних умовах господарювання. Для забезпечення у майбутньому надійного життєвого циклу вугільної галузі вкрай необхідна ефективна інвестиційна політика.
4. У дисертації спираючись на теоретичні розробки вітчизняної й західної економічної науки з урахуванням міжнародної практики інвестування, адаптованого до умов ринкової трансформації економіки, визначено, що урядові структури постійно вдосконалюють механізм залучення інвестицій, зокрема систематизують об’єкти інвестування, створюють банк даних за галузями економіки і регіонами. Встановлено, що сьогодні діяльність інвесторів регламентується більш як 50 нормативними актами, у зв’язку з цим потребує вирішення завдання спрощення механізму надходження інвестицій. Проблеми, які слід розв’язувати першочергово, пов’язані із забезпеченням стабільного законодавчого середовища, його прозорості й послідовності. Зрушити цей процес можна лише за умови впровадження урядом України комплексної системи невідкладних заходів.
На рівні владних структур, як і в суспільстві загалом, необхідно створити відповідний психологічний клімат, який би впливав на невідкладне здійснення завдань інвестиційної політики, на ефективне використання створених для цього економічних передумов. Держава повинна відігравати в цьому процесі роль своєрідного детонатора й надавати потрібні гарантії.
5. Аналіз особливостей інвестиційного процесу у вугільній промисловості дозволив розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення механізму інвестування.
Визначені пріоритетні напрями, які дадуть змогу покращити соціально-економічний стан галузі та вивести її з кризи. Як засвідчує аналіз, слід враховувати надзвичайно високу і жорстку конкуренцію на світовому ринку капіталів. Для активізації припливу іноземних інвестицій необхідно застосувати додаткові макроекономічні та адміністративно-правові стимули й механізми, які б відповідали довготривалим національним інтересам України і не суперечили пріоритетності розвитку національного капіталу.
6. Як показують результати дослідження, подальша результативність іноземного інвестування безпосередньо залежатиме від удосконалення чинного законодавства України. Необхідними є поступальна адаптація чинного українського законодавства до міжнародних стандартів, а при його зміні гарантування відшкодування збитків або його негайне здійснення. Реалізувати ці положення можна тільки за умови існування сильної влади.
Оптимізація державного управління іноземним інвестуванням вимагає комплексного підходу. Якщо ж удосконалювати лише деякі його елементи, то кінцева результативність успіху відповідних заходів залишиться низькою.
7. Установлено, що стратегічні напрями подальшої активізації інвестиційної діяльності вугільної галузі мають забезпечити створення приваб­ливого інвестиційного клімату, зокрема в процесі приватизації, та розвиток інфраструктури, стале економічне зростання і підвищення рівня життя населення у вугільних регіонах. Для забезпечення сприятливих умов розвитку регіону необхідне запровадження механізмів впливу органів місцевої влади на вдосконалення інституційної структури інвестиційної діяльності. Економічний блок механізмів залучення інвестицій може функціонувати лише за наявності ефективного механізму державних гарантій та системи законодавчого, інформаційного забезпечення інвестицій.
8. Розв’язання складних соціально-економічних проблем подальшого розвитку вугільних регіонів України може бути здійснено шляхом зміни акцентів державної регіональної політики переносу центру її ваги з переважно галузевого управління, що здійснювалось міністерствами й відомствами відповідного профілю, на переважно регіональне управління з боку місцевих і центральних органів влади. При впровадженні заходів щодо фінансового оздоровлення і пом’якшення соціальних наслідків слід враховувати підготовку вугільних регіонів до складної адаптації, яку вони пройти після того, як закриються вугільні шахти, у першу чергу, мінімізацію періоду прискорення (який часто включає етап опору політиці структурної перебудови або етап, на якому ніхто не знає, що треба робити), з тим щоб можна було ефективніше використовувати інвестиційні ресурси, а різні компоненти стратегії пом’якшення соціальних наслідків були запроваджені якомога швидше.
У роботі зроблено обґрунтування різних методів залучення інвестиційних коштів, які сприятимуть стабілізації діяльності вугільних підприємств і виведенню з кризового стану вугледобувної галузі в цілому.
Складна й багатоаспектна проблема державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість України, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертаційному дослідженні.
Подальший розвиток досліджень у предметній області дисертації має здійснюватися, насамперед, з метою забезпечення гармонізації й ефективної взаємодії регіонального та національного рівнів управління залученням інвестицій у вугільну промисловість України, підвищення результативності й ефективності державних механізмів управління цим процесом.

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

1. Афанасьєв В.Г. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 432с.
2. 2. Райт Г. Державне управління. К.:Основи 1994. 191с.
3. Кхол Й. Эффективность управленческих решений. М., 1975. 145с.
4. Ефектиність державного управління / Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.; За заг. ред. І. Розпутенка. Київ: Вид-во К.І.С.”, 2002. 420с.
5. Привлечение инвестиций в угольную промышленность Украины: состояние, проблемы и пути решения: Монография / Л.В. Байсаров, А.М.Ильяшов, А.В. Корзун, В.И. Логвиненко, С.В. Янко. Киев: Основа, 2002. 288С.
6. Економічний розвиток і державна політика: Практикум / За заг. ред. І.Розпутенка. Вип. 12: Регіональний розвиток і підприємництво. К.: К.І.С., 2002. С. 9-20.
7. Амоша А.И., Ильяшов М.А., Салли В.И. Системный анализ шахты как объекта инвестирования: Монография / Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2002. 68с.
8. Расуждай Л.Н. Экономическая стратегия развития угольной отрасли: механизм формирования и реализации: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2003. 116с.
9. Амоша А.И., Расуждай Л.Н., Ю.П. Ященко. Основные направления развития угольной промышленности с учетом потребности в угольном топливе. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. 114с.
10. Енергетичні ресурси та потоки: За заг. ред. А.К. Шидловського. Київ: Українські енциклопедичні знання, 2003. 472с.
11. Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. Львівського

регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А.О. Чемериса. Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. Вип. 3. 256с.
12. Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 188с.
13. Тронь В.П. Стратегія прориву: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 1995. 344с.
14. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика / Пер. з англ. В.Шульга. К.: Основи, 2000. 190с.
15. Збірник досліджень з ефективності роботи державних організацій України / Шведське нац. бюро аудиту; Шведський ін-т держ. управління. 156с.
16. Саймон Герберт А. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції: Пер. з англ. Вид-во. К.: Арт.Ек, 2001. 392с.
17. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). Харків: Вид-во Право”, 1996. 164с.
18. Економічний розвиток і державна політика / Ю.М. Бажал, О.І. Кілієвич та ін. Навч. Посібник за заг. Ред. Ю. Єханурова та І.В. Розпутенка. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 480с.
19. Киструська Н. Хто був господарем українських шахт? / Економіст. 1998. - №1. С. 70-75.
20. Котилко В.В. Региональная экономическая политика: Учеб. Пособие. М.: Изд-во РДЛ, 2001. 272с.
21. Региональное развитие: опыт России и Европейского Союза / Отв. ред. Академии РАН А.Г. Гранберг. М.: Экономика, 2000. 435с.
22. Ландабасо А.К. Вопрос о теории регионального развития // Мировая экономика и международные отношения. 1998. - №3. С. 133.
23. Гаэвський Б., Ребкало В. Культура державного управління. К.:Вид-во УАДУ, 1998. 144с.
24. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Регионоведение (методология, политика, экономика, право): Учеб. Пособие. Ростов Н/Д: Изд. Центр «Март», 2000.
25. Рижих В.Н. Государственное управление научно-техническим прогрессом: экономические. Х.: Прапор, 1998. 398с.
26. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Основы региональной политики. СПБ: Изд-во В.А. Михайлова, 1998. 480с.
27. Котлер В.Р., Серков Д.Е. Потребление первичной энергии и структура топливопотребления в мире // Электрические станции. 2002. - №7. С. 71-73.
28. Долішній М., Козоріз М. Головні напрями стратегії виходу економіки України з кризи // Економіка України. 1995. - №4. - С. 30-36.
29. Мамонова В. Концептуальні засади творення нової національної системи планування розвитку регіонів // Управління сучасним містом. 2002. - №1-3 (5). С. 43-49.
30. Розпутенко І.В. Пріоритетні напрями економічної політики України: Метод. вказівки. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 44с.
31. Бондарчук І. Інвестиційна політика в Україні: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2003. 24с.
32. Юрчишин В.В. Аналіз інвестиційного та зовнішньо-торговельного чинників зростання: Навч. посіб. до модуля Макроекономічна політика”. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 20с.
33. Ребкало В.А., Валевський О.Л., Кальниш Ю.Г. Політична аналітика та прогнозування: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 60с.
34. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні: Навч. посіб. /Кол. авт.; За заг. Ред. В.А. Ребкала. К., 2000. - С. 59.
35. Мангейм Дж., Рич Р. Политология: Методы исследования / Пер. с англ. М., 1997. С. 332.
36. Політичний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. К.: Генеза, 1997. С. 19.
37. 26 понятий политического анализа // Полис. 1993. - №1. С.67.
38. Гаджиев К.С. Политическая наука. М.: Полития. 1994. С.112.
39. Пивняк Г.Г., Саяли В.И., Байсаров Л.В. Инвестиции в угольную промышленность: реальность и прогнозы. Уголь Украины. 2003. - №5. - С. 4-8.
40. Сидоренко В.В., Силаев В.И. Модель оптимизации распределения инвестиций. Уголь Украины. - 2003. - №5. - С. 8-11.
41. Сургай Н.С. Будущее угольной промышленности в инвестиционно-инновационной модели ее развития. Уголь Украины. - 2003. - №7. - С. 10-14.
42. Нартова Е. Угольная реорганизация: время решительно действовать. Минтопэнерго: проблемы реорганизации угольной отрасли Украины и пути их решения. Энергетическая политика Украины. - 2003. - №4. - С. 66-76.
43. Смаль В. Решено ликвидировать. Планы погашения долгов по зарплате украинским шахтерам. Энергетическая политика Украины. 2003. №9. с. 60-64.
44. Шашенко А.Н., Салли В.И. Как развивать угольную отрасль в новых условиях. Энергетическая политика Украины. - 2003. №9. - С. 54-56.
45. Програма розвитку вугільної промисловості на 2001-2010 роки Українське вугілля” Постанова Кабінету Міністрів України №1205 від 19 вересня 2001 року.
46. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року №1573 // Офіційний вісник України 1999. - №50. -С. 24-35.
47. Енергетичні ресурси та потоки: / Кол. авт., За заг. ред. А.К. Шидловського. Київ: Українські енциклопедичні знання, 2003. 472с.
48. Михайлова А., Рожков Ю. Финансово-кредитные методы регулирования инвестиционных рынков. - Л.: ЛФЭН, 1994. 126с.
49. Моніторинг економіки України. - №1. - 1998. С.116-121.
50. Мороз Ю.В. Механізм інвестування коштів МФК у країни з перехідною економікою // Фінанси України. - 1997. - №12. - С. 87-91.
51. Михайлов К. Інвестиційна діяльність в Україні // Економіст. - 1998. - №2. - С. 42-43.
52. Мексон М., Альберт М., Хедоурі. Основы менеджмента // переклад з англійської. - М.: Дело. - 1994. 702с.
53. Основные направления реструктуризации угольной промышленности России // Уголь. - 1995. - №11. С.43.
54. Оперативні дані Держкомстату та Мінпромполітики України // Економіст. - 1998. - №3. - С. 41.
55. Панасюк Б., Панасюк О. Інвестиції за рахунок внутрішніх резервів // Економіка України. - 1997. - №3. - С. 4-18.
56. Программа развития угольной промышленности Украины и ее социальной сферы до 2005 года. - К. - 1992. - 144с.
57. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. - К.: Основи, 1993. 234с.
58. Розпутенко І. Юрчишин В. Методологічні зауваження стосовно розвитку інвестиційного процесу в Україні // Вісн. УАДУ. - 1996. - №3. - С. 73-76.
59. Авер’янов В.Б. Державне управління в Україні: теорія і практика. К.: Юрінком Інтер, 1998. С.231-250.
60. Савченко А., Огаян Г. Перспективи металургійної та паливно-енергетичної промисловості України // Економіка України. - 1994. - №10. - С. 27-33.
61. Сухов В.Н. Положение в угольной промышленности в регионах ЕСК и глобальные перспективы ее развития // Уголь. - 1996. - №5. - С. 36-39.
62. Свердан М.Н., Саїнчук Н.В. Проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України. - 1998. - №1. - С. 78-80.
63. Сапицкий К. Проблеми вугільної промисловості в новому віці // Уголь Украины. - 1998. - №1. - С. 7-8.
64. Тронь В.П. Нужний Є.М. Еластичність індивідуального рішення // Вісн. УАДУ. - 1996. - №2. - С. 140-148.
65. Фукс А. Амортизаційні відрахування в системі фінансових джерел розвитку економіки України // Фінанси України. - 1996. - №8. С. 64-72.
66. Філіпенко А.С. Особливості розвитку іноземного інвестування в економіку України // Фінанси України. - 1997. - №2. - С. 79.
67. Эссер Ф.Х. Перспективы каменноугольной промышленности до 2000 г. // Глюкауф. - 1989. - №9/10. - С. 64-73.
68. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Генеда. - 1997. 220 С.
69. Ющенко В.Україна "приречена" на успіх. Наше завдання їй допомогти // Вісн. НБУ. - 1997. - №1. - С.4.
70. Яровський А.Б. Реструктуризации угольной промышленности России // Уголь. - 1995. - №7. - С. 10-16.
71. Яновский А.Б. Уголь Европы // Уголь. - 1996. - №1. - С. 65-66.
72. Ященко Ю. Стан і перспективи вугільної промисловості у розрізі суспільно-економічних суперечностей // Економіка України. - 1997. - №10. - С. 13-22.
73. Якубовський Н. Актуальні проблеми промислового виробництва // Економіка України. - 1997. - №10. - С. 4-13.
74. Дубовик С.Ф. Державне управління вугільною промисловістю незалежної України: втрати та здобутки. Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 120 С.
75. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З., Державне регулювання економіки. Київ: Атіка”, 2000. 220 С.
76. Лукъянченко А.А., Ермаков В.Н., Денисов Ю.Д. Воздействие территориальных и отраслевых органов управления в процессе реструктуризации. Уголь Украины. 2003. - №4. С. 29-35.
77. Амоша О.І., Стариченко Л.Л. Економічне стимулювання і регулювання рентних відносин у вугільній промисловості. Уголь Украины. 2003. №4. С.19-23.
78. Ковалко М.П., Денисюк С.П. Енергетична безпека - складова національної безпеки України. - К.:УЕЗ. - 1997. 420 С.
79. Кожушко О. Реальність національної енергетичної програми - це реальність нашого державного суверенітету // Энергетика и электрификация. - 1996. - №5. - С. 1-2.
80. Концепція економічної стабільності та зростання в Україні // Економіка України. - 1997. - №12. - С.4-18.
81. Кузьменко Б.В., Матвийчук А.С., Шишенин Ю.Б. Современное состояние и задачи развития современного сектора экономики Украины до 2000 года // Энергетика и электрификация. - 1997. - №2. - С. 43-45.
82. Киструська Н. Хто був господарем українських шахт? // Економіст. - 1998. - №1. - С. 70-75.
83. Колосов О. Іноземні інвестиції в економіку України: користь чи небезпека? // Економіка України. - 1997. - №8. - С. 17-25.
84. Лях А. Інвестування через кредитні банки // Фінанси України. - 1996. - №7. С. 12-15.
85. Ларіонова Л. З нинішньої кризи Україну виведуть передусім національні підприємці // Фінанси України. - 1996. - №8. - С.96.
86. Лоренц Р. Оценка альтернативы групповое решение многокритериальных задач // Проблемы теории и практики управления - 1993. - №3. - С. 74-78.
87. Лопатинський Ю.М. Інвестиції: економічна і соціальна ефективність // Фінанси України. - 1997. - №7. С. 42-47.
88. Лукінов І. Інвестиційна активність в економічному оновленні та зростанні // Економіка України. - 1997. - №8. - С. 4-8.
89. Лобанов В. США: адміністративна етика і державна служба // Проблеми теорії і практики управління. - 1996. - №4. - С. 68-72.
90. Майорова Т. Про стан та шляхи активізації інвестиційного процесу в Україні // Фінанси України. - 1996. - №12. - С. 50.
91. Макогон Ю. и др. О путях преодоления кризиса в угольной промышленности // Уголь Украины. - 1997. - №12. - С. 15-17.
92. Н. Грегори. Макроекономіка. - Москва. - 1994. 340 С.
93. Захаров Є.П., Маннула С.А., Нененцов В.В. Приоритетные направления развития производственной системы шахт. - Москва. - 1990. - 160 с.
94. Зушик Ю. Донбасс в ожидании // Финансовая Украина. - 28.01. - 1997. - С. 10-15.
95. Зінченко П. Від адміністрування до менеджменту. (Досвід реформування державної служби в Великобританії // Полісся. - 1986. - №1. - С. 163-170.
96. Защищая командные высоты. По материалам Госкомстата Украины // Финансовая консультация. - 1998. - №5. - С. 71.
97. Евдокимов Ф., Зборщин М. О методах оценки эффективности инновационных проектов // Уголь Украины. - 1998. - №2. - С. 5-8.
98. Евстигнеева А., Евстигнеев Р. Российская реформа в контексте теории Кейнса // Вопросы экономики. - 1997. - №3. - С. 95-110.
99. Иванов Н.П. Теория управления при переходе к рынку // Полис. - №1. - 1992. - С. 124-129.
100. Инвестиции в Украине. - К.: Конкорд, 1996. 120 С.
101. Колосов О. Деякі аспекти державної інвестиційної політики у сфері залучення і ефективного використання вітчизняних та іноземних інвестицій в Україні // Вісн. УАДУ. - 1997. - №1. - С. 82-93.
102. Кваснюк Б.Е., Величко О.В. Сучасні грані інвестиційної політики в Україні // Фінансова Україна. - 1996. - №11. - С. 91-100.
103. Кваснюк Б. Інвестиційна політика та відтворення в Україні // Економіка України. - 1997. - №9. - С. 16-24.
104. Карась Л. Принятие управленческих решений с учетом риска // Проблемы теории и практики управления. - 1993. - №3. - С. 69-72.
105. Карп Н.Н., Шидловский А.К. Ресурсная база энергетики Украины. Уголь. Природный газ // Экотехнологии и ресурсосбережение. - 1997. - №1. - С. 3 - 9.
106. Кацман В. Даешь реформаторский алгоритм // City / - 1997/ - 28 марта. - С. 1.
107. Коваль М. Проблеми створення фінансово-промислових груп в України // Економіка України. - 1996. - №10. - С. 39-44.
108. Конституція України (Основний закон): Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості В. Р. України. 1996. С. 30.
109. Закон України Про інвестиційну діяльність” від 10 грудня 1991 року.
110. Закон України Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну” від 17 грудня 1993 р.
111. Закон України Про захист іноземних інвесторів на Україні” від 10 вересня 1994 року.
112. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. М.: Юрид. Лит., 1997. 400с.
113. Оболенський О.Ю. Теорія системного підходу в державному управлінні // Вісн. УАДУ. 1996. - №3. С.151-158.
114. Луговий В.І., Яцуба В.Г. Актуальні проблеми підготовки і використання керівних кадрів державної служби // Вісн.УАДУ. 1999. - №1. С.46-55.
115. Закон України Про систему оподаткування” від 2 лютого 1996 року.
116. Закон України Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року.
117. Указ Президента Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України”, № 839, 1995 рік.
118. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. К.: Вид-во УАДУ. 1998. 160с.
119. Постанова Кабінету Міністрів України № 702 Питання щодо оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями”, 1993 рік.
120. Постанова Кабінету Міністрів України № 203 Про заходи щодо реалізації Закону України Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну”, 1994 рік.
121. Постанова Кабінету Міністрів України № 32 ”Про затвердження переліку підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій”, 1995 рік.
122. Постанова Кабінету Міністрів України № 695 від 2 вересня 1993 року Про створення Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій”. Кабінету Міністрів України
123. Декрет Кабінету Міністрів України Про податок на прибуток підприємств та організацій” від 26 грудня 1992 року.
124. Декрет Кабінету Міністрів України Про довірчі товариства” від 17 березня 1996 року.
125. Декрет Кабінету Міністрів України Про податок на добавлену вартість” від 16 листопада 1996 року.
126. Декрет Кабінету Міністрів України Про концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні” від 29 квітня 1994 року.
127. Декрет Кабінету Міністрів України Про заходи щодо державного регулювання і контролю за ринком цінних паперів” від 23 серпня 1991 року.
128. Щорічна доповідь Президента України перед Верховною Радою України. Квітень 1997 - К. 1997. 35с.
129. Державна програма приватизації майна державних підприємств. Державний інформаційний бюлетень. - 1994. - №5. 53с.
130. Закон України Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21 листопада 1995 року.
131. Закон України Про порядок списання заборгованості вуглевидобувних та вуглепереробних підприємств Мінвуглепрому України, що ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України, перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетами та даними цільовими фондами” від 17 січня 1997 року.
132. Указ Президента України Про корпоратизацію підприємств” від 15 червня 1993 року.
133. Указ Президента України Про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” від 11 травня 1994 року.
134. Указ Президента України Про структурну перебудову вугільної промисловості” від 7 лютого 1996 року.
135. Постанова Кабінету Міністрів України Про стан справ у вугільній промисловості та хід виконання Указу Президента України Про структурну перебудову вугільної промисловості” від 16 травня 1996 року.
136. Постанова Кабінету Міністрів України № 609 Про хід виконання рішень Президента України та Уряду України щодо стабілізації роботи вугільної промисловості” від 3 червня 1996 року.
137. Постанова Кабінету Міністрів України № 881 Про результати перевірки стану справ у вугільній промисловості Донецької та Луганської областей і додаткові заходи щодо поліпшення роботи цієї галузі” від 18 липня 1996 року.
138. Постанова Кабінету Міністрів України № 1105 Про додаткові заходи щодо прискорення структурної перебудови вугільної промисловості та поліпшення соціально-економічної ситуації у шахтарських регіонах” від 18 липня 1996 року.
139. Постанова Кабінету Міністрів України № 1105 Про хід структурної перебудови вугільної промисловості” від 28 березня 1997 року.
140. Розпорядження Кабінету Міністрів України №650 Про соціальний захист працівників, які вивільняються у зв’язку із закриттям” від 8 жовтня 1996 року.
141. Постанова Кабінету Міністрів України № 1105 Про перелік об’єктів, які не підлягають приватизації у зв’язку з їх загальнодержавним значенням” від 3 березня 1995 року.
142. Постанова Верховної Ради України №88/95-ВР Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України” від 16 січня 1997 року.
143. Князєв В.М., Бакуменко В.Д. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісн. УАДУ. 2000. - №2. 341-358.
144. Комплексна державна програма енергозбереження України. Київ.: Держкоменергозберження України. - 1996. С. 12-27.
145. Словарь по кибернетике // Под ред. акад. В.С. Михалевича. - К. 1989.-С.1.
146. Основні положення щодо обґрунтування створення спеціальних економічних зон та запровадження спеціальних (функціональних) режимів інвестиційної діяльності в Донецькій області. - Донецьк. - 1998. С. 4-17.
147. Основні напрямки стратегії у вугільній промисловості України. Мінвуглепром України. - К., 1997. С. 42-48.
148. Структурная перестройка угольной промышленности Украины. Отчет Мирового Банка. - К., 1996. - 23. 48.
149. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 1995. 190с.
150. Алексєєв Г.В., Кокошко В.М., Поранчук С.В. Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми створення, становлення і розвитку. Львів, 1996. - 95с.
151. Астахов А. Проблемы реструктуризации угольной промышленности России // Вопросы экономики. - 1997. - №6. - С. 67-82.
152. Бакуменко В. Державне регулювання економіки в умовах переходу до ринку // Вісник ЦПДУ - 1997. - №11. - С. 68-82.
153. Баранкевич М.М. Методи прийняття рішень: навчальний посібник. - Львів: Львівський університет, 1992. 90 С.
154. Блекман М. Дослідження промислово-фінансових груп в Україні. Київ, 1995. - С. 24.
155. Бойделл Т. Как улучшить управление организацией. - М: Инфра М-Премьер. - 1995. 340 С.
156. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. Киев, 1996. 220 С.
157. Брайнін П. Шляхи реструктуризації шахтарських міст // Економіка України. - 1998. - №1. - С. 85-88.
158. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебу