ДЕРЖАВНА ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА В УМОВАХ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГОРНИК ВОЛОДИМИР ГНАТОВИЧ

УДК 351.824.1

ДЕРЖАВНА ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА В УМОВАХ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління”

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
Мордвінов Олександр Григорович,
доктор наук з державного управління,
доцент

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В ПРОЦЕСІ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ................................................................

10

1.1.Сутність державної промислової політики як регулятора економічного розвитку країни................................................................

10

1.2. Стратегії промислової політики держави в контексті економічних трансформацій та глобалізації світової економічної системи...............

26

Висновки до розділу 1............................................................................

42

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ...................................................................

45

2.1. Промисловий потенціал економіки як об’єкт державного управління та регулювання ...................................................................

45

2.2.Становлення системи управління промисловістю на основі інституціоналізації ринкових відносин...................................................

62

2.3. Інвестиційно-інноваційна стратегія реструктуризації промислового виробництва....................................................................

76

Висновки до розділу 2............................................................................

106

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ..........................................................................

110

3.1. Напрями удосконалення державної промислової політики в умовах ринкових перетворень................................................................

110

3.2. Інституціональне забезпечення інноваційного розвитку в управлінні промисловим комплексом України......................................

118

3.3.Механізми активізації інвестиційно-інноваційних процесів у галузях промисловості............................................................................

142

Висновки до розділу 3............................................................................

164

ВИСНОВКИ ...........................................................................................

170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................

172

ДОДАТКИ...............................................................................................

187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Промислова політика є одним із основних напрямів економічної діяльності держави, сутність якої становить система заходів, спрямованих на якісні й кількісні перетворення промислового сектора та пов’язаних з ним секторів. Складний і суперечливий характер перехідної економіки зумовлює певні методологічні та методичні труднощі її дослідження, оскільки теоретичний пошук здійснюється одночасно з трансформаційними змінами, що суттєво підвищує рівень невизначеності шляхів подальшого розвитку та стратегії формування нової економічної системи. Особливо це стосується вибору пріоритетів, критеріїв та орієнтирів трансформації промислового сектора. Таким чином, актуальним завданням є формування основних параметрів ефективної промислової політики, визначення науково обґрунтованих методів її впровадження.
Можливості України щодо інтеграції до європейської і світової економіки та вступу до СОТ, що призведе до загострення конкуренції на внутрішньому ринку, потребують нових підходів та інструментів економічного розвитку, ефективних засобів промислової політики, особливо таких, що довели свою доцільність як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються.
Теоретичні, методичні та практичні питання промислової політики активно досліджують як українські (О.Амоша, О.Алимов, С.Біла, В.Бодров, А.Гальчинський, В.Геєць, Ю.Гончаров, Б.Губський, С.Дзюбик, Б.Кваснюк, І.Лукінов, О.Мордвінов, Ю.Ніколенко, В.Новицький, В.Сіденко, В.Семиноженко, А.Філіпенко, А.Фукс, А.Чухно, М. Чумаченко та ін.), так і російські вчені (С.Авдашева, В.Кириченко, Д.Львов, А.Некіпелов, І.Шурчков, Ю.Петров, О.Ястребова тощо).
Рівень дослідження проблем формування та реалізації промислової політики в сучасній вітчизняній науці державного управління є неадекватним практичному значенню цієї проблеми.
Стабільний розвиток економіки України, зокрема її промислового сектора, неможливий при підтримці лише структурних перетворень, інновацій або організаційних змін чи будь-яких окремо взятих механізмів. Надзвичайно важливим є використання всього комплексу механізмів державного управління (інституціональних, інвестиційних, грошово-кредитних, бюджетно-податкових, науково-технічних, інфраструктурних, мотиваційних, соціальних, децентралізаційних). Головне завдання промислової політики полягає в інтеграції відомих складових економічної політики відповідно до реального сектора економіки. Цим зумовлюється вибір теми дисертаційної роботи, а також мета, основні завдання та методологія, об’єкт і предмет дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до комплексного наукового проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" (номер державної реєстрації 0200U0041030) і пов'язана з темою "Механізми регулювання ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0101U003345) Національної академії державного управління при Президентові України, у розробці яких здобувач брав безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та обґрунтування методологічних засад формування державної промислової політики в умовах трансформаційної економіки, методів і форм практичної реалізації заходів промислової політики, визначення стратегії інноваційного розвитку національної промисловості.
Для досягнення мети дослідження було визначено такі завдання:
· дослідити сутність державної промислової політики як складової економічної політики;
· дослідити особливості розвитку промислового комплексу України;
· визначити подальшу стратегію та напрями державної промислової політики України;
· розробити бальну оцінку інновацій за показником інноваційного рівня;
· визначити шляхи вдосконалення вітчизняної системи стандартизації та уніфікації інноваційних розробок;
· запропонувати шляхи вдосконалення державного механізму фінансування пріоритетних інноваційних проектів;
· розробити пропозиції щодо вдосконалення державної промислової політики створенням кластерної побудови інноваційно-інвестиційної діяльності в галузях народного господарства.
Об’єктом дослідження є процес формування сучасної структури промислового виробництва шляхом реалізації державної промислової політики в Україні.
Предметом дослідження є змістовні й структурно-функціональні характеристики державної промислової політики в Україні та комплекс заходів інноваційного й інвестиційного забезпечення на різних структурних рівнях економіки в умовах її трансформації.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні про посилення регулятивних функцій держави, що поряд із саморегулюванням в умовах ринку є достатньою умовою розвитку національної економічної системи.
Методи дослідження. Загальнонаукові та спеціальні методи дослідження ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення й формування висновків; статистико-економічний для аналізу сучасного стану державного управління розвитком промислового комплексу України; монографічний для розробки системи інформаційно-аналітичного обґрунтування шляхів удосконалення промислової політики, розрахунково-конструктивний та експериментальний для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку промисловості в Україні.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування й удосконалення державної промислової політики в умовах структурної трансформації української економіки.
У межах проведеного дослідження щодо розв'язання наукової проблеми в роботі:
уперше:
· досліджено і розкрито методологію оцінки інновацій за показником (у балах) інноваційного рівня у розрізі новизни технології та елементної бази, що застосовується під час відбору інноваційних рівнів нововведення, формування адекватності стратегії їх упровадження та нормативно-правових актів у системі інноваційної політики держави;
· запропоновано для використання у системі внутрішнього фінансування створення кептивних та напівкептивних (у тому числі за участю держави) фондів інноваційних розробок;
удосконалено:
· стратегію державної промислової політики шляхом її спрямування на таке: комерційний характер державного замовлення; підвищення ефективності управління позабюджетними фондами; стимулювання банківського довгострокового кредитування; формування гнучкої податкової політики місцевої адміністрації; створення системи гарантій під інвестиційну діяльність; цільове кредитування інвестиційно-інноваційної діяльності; виділення матеріальних ресурсів для інвестиційно-інноваційної діяльності; упровадження гнучкої системи надання пільг;
· напрями державної промислової політики на основі якісних змін в інноваційній сфері, а саме: створення відповідної правової бази та стимулювання подальшого розвитку мережі інноваційних структур; упровадження нових форм взаємодії науки і практики; розробка і реалізація цільових, науково-обґрунтованих систем захисту інтелектуальної власності та ефективних механізмів її просування на ринок тощо;
· систему державного фінансування стратегічних інноваційних проектів та створенням Державного банку реконструкції і розвитку;
дістало подальшого розвитку:
· теоретичне узагальнення промислової політики держави як складової економічної, що виступає як сукупність узгоджених заходів, спрямованих на якісні та кількісні перетворення реального сектора економіки щодо стимулювання економічного піднесення, підвищення конкурентоспро­можності товарів та послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках, зміцнення національної економічної безпеки;
· система стандартизації та уніфікації інноваційних розробок шляхом запровадження в Україні CALS-технологій.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним значущим результатом дослідження є розроблення концептуальних засад та механізму формування ефективної державної промислової політики. Запропоновані наукові положення, висновки й рекомендації щодо державного регулювання у сфері інноваційної діяльності використано під час розробки Закону України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2004 року № 40-ІV, а уточнення стосовно особливостей запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності під час розробки Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" від 11 травня 2004 року № 1702-ІV (довідка № 06-11/9-443 від 03.11.2004 р.).
Результати наукової роботи впроваджувались Міністерством промислової політики України під час підготовки нормативно-правових актів у сфері інноваційної діяльності та оптимізації законодавчого забезпечення (довідка № 299 від 02.11.2004 р.), а також під час створення Концепції державної промислової політики та Державної програми розвитку промисловості України на 2003 2011 рр. (довідка № 21/5-272 від 20.09.2004 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національної академії державного управління під час Президентові України при викладанні дисциплін "Управління структурними зрушеннями та економічним зростанням" та "Державне управління інвестиційними процесами в перехідній економіці України" (довідка № 299/ВК від 05.11.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення механізмів упровадження державної промислової політики в умовах структурної трансформації української економіки. Особистий внесок здобувача у співавторських роботах (номер 7, 9 за списком робіт, що поданий в авторефераті) такий: визначено основні показники розвитку суднобудівної галузі промисловості України [7]; досліджено тенденції формування промислової політики [9].
Апробація результатів дисертації. Основні положення та ідеї дисертаційного дослідження доповідались і отримали позитивні оцінки на міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Судноплавство України інновації флоту, портів і вантажоперевезень" (м. Миколаїв, 2001); "Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський союз" (м. Київ, 2002); "Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України" (м. Київ, 2003).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць (4 у наукових фахових виданнях), загальним обсягом 3,8 авт. арк., з яких особисто автору належать 3,5 авт. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 13 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок друкованого тексту, включаючи 4 таблиці і 1 рисунок, список використаних джерел складає 164 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження механізмів упровадження державної промислової політики в умовах трансформаційної економіки дає можливість сформулювати наступні висновки та рекомендації.
1. Державна промислова політика є невід’ємною складовою соціально-економічної політики як сукупність узгоджених заходів, що спрямовані на кількісні та якісні структурні, інноваційні та інвестиційні перетворення реального сектора економіки з метою підвищення конкурентоспро­можності товарів та послуг на ринку, стимулювання економічного зростання держави.
2. Промислова політика в Україні вимагає впровадження державного замовлення комерційного характеру; підвищення ефективності управління позабюджетними фондами; довгострокового кредитування банками виробників; гнучкості податкової політики місцевої влади; формування системи гарантій під інвестиційну діяльність; кредитування інвестиційно-інноваційної діяльності; надання окремим територіям статусу зон найбільшого сприяння.
3. Державні механізми сучасної промислової політики мають спрямовуватись на всебічну підтримку інноваційних організацій у зусиллях щодо їх забезпечення промислового розвитку ринковими методами; удосконалення правової бази та стимулів подальшого розвитку мережі інноваційних структур; розвиток нових форм взаємодії наукових організацій та підприємств задля створення і впровадження інновацій; покращання систем захисту інтелектуальної власності та просування її на ринок; розширення підготовки кадрів вищої кваліфікації.
4. Запропонована бальна оцінка інновацій дозволяє визначати рівні нововведень, розробляти адекватну стратегію їх упровадження та удосконалювати механізми реалізації інноваційної політики держави.
5. Ефективність інноваційного процесу визначається різними інфраструктурними факторами, організаційною структурою економіки. Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції потребує створення сучасних зразків комплектуючого обладнання, його сертифікації відповідно до вимог міжнародних організацій, впровадження CALS-технологій.
6. Формування досконалого механізму довгострокового кредитування реального сектора, особливо інноваційної сфери, має стати одним з першочергових завдань переходу України до інноваційного типу розвитку, основним напрямком вирішення якого є відпрацювання механізму трансформації заощаджень в інвестиції через банки та системи довгострокового кредитування суб’єкта господарювання.
7. Узагальнення методичних підходів щодо побудови кластерної побудови системи розвитку промисловості України свідчить, що механізми прискорених інноваційних змін є основою для створення інноваційного мультиплікатора, який дозволяє значно інтенсифікувати процес впроваджених новацій, прискорити їх дифузію.
8. В Україні, на відміну від поширеної у світі традиційної моделі відособлених венчурних формувань, доцільно більш повно використовувати можливості інноваційно-інвестиційних структур всередині великих компаній, залежних та напівзалежних (кептивних) інвестиційних фондів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдашева С., Шаститко А. Промышленная и конкурентная политика: проблемы взаимодействия и уроки для России // Вопросы экономики. №9. 2003. С.18-24.
2. Бабенко Г. Створення промислово-фінансових груп один з напрямків структурної трансформації промислового комплексу // Економіст. 2000. № 9. С. 17-21.
3. Батчиков С., Петров Ю. Формирование финансово-промышленных групп и государство // Российский экономический журнал. 1995. № 3. С.3-10
4. Бевентер Э., Хампе Й. Основные знания по рыночной экономике в восьми лекциях: Пер. с нем. М.: Республика, 1993. 176 с.
5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Перевод с английского. М.: Akademia, 1999. 956 c.
6. Бик I., Чумаченко М., Саламатiна Л. Чи бути фiнансово-промисловим групам в Україні? // Економіка України. 1997. № 5. С. 15-24.
7. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов / Пер. с англ. под ред. Л.М.Белых. М.: ЮНИТИ, 1997. 631 с.
8. Бланк И. Инвестиционный менеджмент. Киев: МП ИТЕМ” ЛТД, Юнайтед Трейд Лимитед”, 1995. 448 с.
9. Блэк Дж. Экономика: Толковый словарь: Англо-русский. М. ИНФРА-М, Издательство Весь мир”, 2000. 840 с.
10. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економiки i проблема iнвестицiй // Економiка України. 1997. № 12. С. 41-50.
11. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління К.: Видавництво УАДУ. 2002. 101с.
12. Вайнштейн Г. От новых технологий к новой экономике” // Мировая экономика и международные отношения. 2002. № 10. С. 22-23.
13. Веймер Д., Вайнінг Е. Аналіз політики: Концепції і практика / Пер. з англ. І.Дзюб, А.Олійник; Наук. Ред. О.Кілієвич. К.: Основи, 2000. 654 с.
14. Вісник Української Академії державного управління при Президентові України вид. УАДУ. 2003. №1. С.63-69.
15. Винслав Ю. Государственное регулирование и проектирование корпоративных структур // Российский экономический журнал. 1997. №1. С. 3544.
16. Волченко А. Ставка сделана // Бізнес. 2001. № 13.С. 14-18.
17. Гальчинский А. Виртуальная экономика в Украине: механизм и социальные корни // Зеркало недели. 1999. № 3. С. 10-14.
18. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. К.: Знання України, 2002. 336с.
19. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Семиноженко В.П. Україна: наука та інноваційний розвиток. К.: Знання України, 1997. 66 с.
20. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід: К.: Вікторія, 2004. 231 с.
21. Геєць В. Довгострокові умови та фактори розвитку економіки України // Економіст. 1999. № 3. С. 16-29.
22. Гончаров Ю.Г. Промислова політика України. Проблеми і перспективи. К.: Наукова думка, 1999. 325 с.
23. Гончаров Ю., Долгоруков Ю., Бондаренко А. Про формування промислової політики // Економіка України. 1999. № 3. С. 31-35.
24. Государство в меняющемся мире. (Всемирный банк. Отчет о мировом развитии 1997. Краткое содержание) // Вопросы экономики. 1997. № 7. С. 4-34.
25. Горленко О.О., Волошин В.В., Кухар В.П., Руденко Л.Г., ШевчукВ.Я. Підходи до концепції стійкого розвитку та її інтерпретації стосовно України//Український географічний журнал. 1995. №3. С.3-10.
26. Горник В.Г. Вдосконалення правового забезпечення інноваційного розвитку промисловості // Вісник НАДУ. 2004. № 2. С. 329 335;
27. Горник В.Г. Реформування системи управління промисловістю на основі інституціоналізації ринкових відносин // Збірник наукових праць НАДУ. 2004. Випуск 1. С. 138 149;
28. Горник В.Г. Взаємодія і розподіл функцій держави й регіонів як суб’єктів реалізації промислової політики // Управління сучасним містом. 2004. - № 3/7 9 (15), С. 154 160;
29. Горник В.Г. Територіальні аспекти реструктуризації промисловості: моногалузеві міста і території // Управління сучасним містом. 2003. № 4 6 (10). С. 119 122;
30. Горник В.Г. Інвестиційна стратегія реструктуризації промислового виробництва // Держава та регіони. Серія "Економіка та підприємництво". 2004. № 2. С. 40 46;
31. Горник В.Г. Вдосконалення інституційного забезпечення державної промислової політики в Україні // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князева. К.: Вид-во НАДУ, 2003. С. 129 131;
32. Горник В.Г., Баздирєв Ю.О. Основні показники та тенденції розвитку суднобудівної галузі промисловості України // Судоходство Украины инновации флота, портов и грузоперевозок: Сборник докладов 2-й Всеукраинской научно-практической конференции. Николаев, 2001. С. 12 18.
33. Горник В.Г. Регулювання ринку сільськогосподарської техніки в умовах вступу України до ЄС // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (29 травня 2002 р., м. Київ). Том 1. К.: Видавництво УАДУ, 2002. С. 271 272;
34. Горник В.Г., Бодров В.Г. Формування промислової політики в умовах структурно-інноваційного розвитку економіки // Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України. Матеріали науково-практичної конференції. 20 21 лютого 2003 р. К.: НТУУ КПІ”, 2003. С. 358 365.
35. Гош О. Про об’єктивний економічний лад постсоціалістичної України // Економіка України. 1998. № 6. С. 57-64.
36. Гриценко А. Структура ринкового трансформування інверсійного типу // Економіка України. 1997. № 1. С. 4-10.
37. Гриценко А., Соболев В. Ринкова інфраструктура: суть, функції, будова // Економіка України. 1998. № 4. С. 35-43.
38. Губський Б. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К.: Наукова думка, 1998. 390 с.
39. Гусев В. Концептуальні засади формування державної інноваційної політики // Вісник УАДУ. 2002. №4. С.84-92.
40. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Звіт за 2000 рік // http.www.ssmsc.gov.ua.
41. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
42. Дзеркало тижня. 17.07.2004. №28 (503). С.8-19.
43. Дзюбик С.Д. Сучасна економічна теорія і проблеми її застосування: Навч.посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 168 с.
44. Доклад о мировых инвестициях, 2001: Содействие развитию связей” Конференция ООН по торговле и развитию, Нью-Йорк и Женева, 2001. 154с.
45. Дикань В. Про створення фінансово-промислових груп в Україні // Економіка України. 1995. № 11. С. 33-38.
46. Дроздовська О. Фінансова децентралізація: об’єктивна необхідність та основні цілі // Наукові праці НДФІ. 2002. № 2 (17). С. 8-13.
47. Евстигнеева Л., Евстигнеев Р. Инвестиции как феномен рыночной трансформации // Politekonom. 1996. № 4. С. 28-31.
48. Економіка знань: виклики глобалізації і Україна під заг ред. Гальчинського А.С., Льовочкіна С.В., Семиноженка В.П. К.: НІСД, 2004 261 с.
49. Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд. Світовий банк: документ для обговорення № 407 / За ред. Дж.Хансена, В.Нанівської, жовтень 1999 р. 192 с.
50. Елизаров А. Неформальная экономика как составляющая теневой экономики: сущность и методы оценки // Економіст. 2000. № 11. С. 30-33.
51. Європейський вибір. Виступ Президента України Л.Д.Кучми у Верховній Раді України 18 червня 2002 року. Послання Президента України до Верховної Ради України 2002 рік. К.: Преса України, 2002. 45с.
52. Задорожный Г.В. Власть и опасность экономической безопасности / В кн.: Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні. Харків: ХІБМ, 1998. 143 с.
53. Задорожний Г.В., Іващенко П.О., Тютюннікова С.В. Економічна безпека і тіньова економіка. Х.: ХІБМ, 1999. 208 с.
54. Закон України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII Про інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1991. № 47. 64с.
55. Закон України від 19 березня 1996 року № 93/96-вр Про режим іноземного інвестування” // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1996. № 19. С. 80-112.
56. Звіт про міжнародний досвід промислової політики розвитку, що базується на кластерному підході, та рекомендації щодо її запровадження в Україні. Проект підтримки економічної та фіскальної реформи (DAI/USAID) Київ, 2004. 217 с.
57. Зрушення до ринкової економiки. Реформи в Українi: погляд зсередини. К.: Фенiкс”, 1997. 287 с.
58. Закон України Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1998. № 20. 70с.
59. Ивантер А., Медовиков Д. Сетевой мир // Эксперт. 2000. №12. С. 34-37.
60. Ільченко-Сюйва Л. Проблеми вибору та використання грошово-кредитних інструментів регулювання економіки перехідного періоду // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2003. №4. С.194-200.
61. Идрисов А.Б., Картышев С.В., Постников А.В. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. М.: ИИД Филинъ”, 1996. 272 с.
62. Иноземцев В. Структурирование общественного производства в системе постиндустриальных координат // Российский экономический журнал. 1997. № 11-12. С. 59-68.
63. Калугин В., Ильичев Р. Голландская болезнь / Бизнес, № 18-19. 2004. С. 32-36.
64. Кваснюк Б. Інвестиційна політика та відтворення в Українi // Економіка України. 1997. № 9. С. 16-20.
65. Коваль М. Проблеми становлення фінансово-промислових груп в Українi // Економіка України. 1996. № 10. С. 39-44.
66. Компаньйон деловой еженедельный журнал. 5.08.2004р. №28-29. 102 с.
67. Компаньйон деловой еженедельный журнал. 2004. № 27. 125 с.
68. Концепція державної промислової політики України. Постанова Кабінету Міністрів України № 272 від 29.02.1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1999. № 12. С. 74-76. .
69. Концепція державної промислової політики. № 102/2003 від 12.03.2003р. К.: Центр політико-правових реформ та Центр розвитку українського законодавства, 2003. 156с.
70. Концепція регіональної політики в Україні. Донецьк: ІЕП НАН України, 1994. 31 с.
71. Кириченко В. Рыночная трансформация экономики: теория и опыт (спецкурс) // Российский экономический журнал. 2001. № 4. С. 57-83.
72. Кузин Д. Промышленная политика развитых стран: цели, инструменты, оценка // Вопросы экономики. 1993. № 9. С. 133-144.
73. Кушлин В. Проблемы реальной экономики на фоне финансовых кризисов // Экономист. 1999. № 3. С. 3-11.
74. Львов Д. Научно-обоснованная альтернатива была и есть (окончание) // Российский экономический журнал. 1995. № 5-6. С.11-24.
75. Мартиненко В. Формування інвестиційної моделі розвитку економіки України: методологічний аспект // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. Вид. УАДУ. 2003. №1. С. 172-179
76. Мартиненко В. Природа інвестиційного процесу в трансформаційній економіці // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. Вид. УАДУ. 2003. №3 С. 234-239.
77. Марчук Є.К. Україна: нова парадигма поступу. К., "Аваллон" 2001. 77 с.
78. Мікроекономіка і макроекономіка: /С.Будаговська, О.Кілієвич, І.Луніна та ін.; За заг. ред. С.Будаговської. К.: Основи, 1998. 518с.
79. Морозов Ю.П. "Инновационньїй менеджмент". Москва: ЮНИТИ, 2000. 99с., 114с.
80. Народне господарство України у 1991 році: Стат. щоріч. К.: Техніка, 1992.256 с.
81. Наукова та інноваційна діяльність в Україні / Статистичний збірник. Київ: ІВЦ Держкомстату України, 2003 360 с.
82. Національний банк України. Грошово-кредитна та банківська статистика // Банківська справа. - 2004. - №2. - С. 48-51
83. Нельсон Р., Уинтер С. Эволюционная теория экономических изменений. М.: Дело, 2002. 474c.
84. Нигматулин Р.И., Сорокин Д.Е. Стратегия для России: проблема выбора // Вестник Российской Академии наук. 2002. № 5.389 с.
85. Никифоров А.Є. Промислова політика. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. 171c.
86. Новицкий В. Государственная промышленная политика фактор экономического роста // Зеркало недели. 2000. № 27. С. 26-31.
87. Нові виробничі системи і прискорений розвиток реґіонів: Матеріали міжнародного форуму м. Київ, 16 листопада 2001 року. Вид-во Логос, 2001. 165 с.
88. Норт Д. Институциональные изменения: рамки анализа // Вопросы экономики. 1997. № 3. С. 6-18.
89. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. Київ.: Основи, 2000. 198 с.
90. Оппенлендер К. Европейская промышленная политика необходимость и принципы // Мировая экономика и международные отношения. 1994. № 5. С. 126-133.
91. Панарин А.С. Искушение глобализмом. М.: Изд-во ЗКСМО-Прес. 2002 416с.
92. Паша В. Догоняющие экономики Японии и Южной Кореи и роль промышленной политики // Politekonom. 1996. № 4. С. 74-86.
93. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К.: ”Из-во Либра” ООО, 1996. 344 с.
94. Петров Ю. Тринадцатая пятилетка” российской экономики (о ее итогах и необходимости смены экономической политики) // Российский экономический журнал. 1995. № 8. С. 3-19.
95. Полтавський В. Шляхи поліпшення кадрового складу державної служби в Україні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. №1. 2003. С.81-85.
96. Портер М. Міжнародна конкуренція. М.: Экономист, 1993. 266с.
97. Портер М. Конкуренция: Конкурентные преимущества стран”, Изд. дом Вильямс, 2002.
98. Постанова Кабінету Міністрів України Концепція державної промислової політики України” від 29 лютого 1996 р. № 272
99. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році /ІВЦ Держкомстату України м.Київ, 2004. 472 с.
100. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1801 "Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002 2010 роки" // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2001. № 46. С. 70-72.
101. Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2000 році. Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. 2001. № 36. С. 45-48.
102. Програма Уряду України Реформи заради добробуту”// Відомості Верховної Ради (ВВР). 2002. № 12. С. 25-27
103. Пріоритети та інструменти інноваційного розвитку України; матеріали засідання круглого столу. К.: Альтерпрес, 2003. С.8-17.
104. Рейтинг ТОП-100. Українська інвестиційна газета. 1998.
105. Рейтинг ТОП-100. Українська інвестиційна газета. 1999.
106. Рейтинг ТОП-100. Українська інвестиційна газета. 2001.
107. Розенберг Дж. М. Инвестиции: Терминологический словарь. М.: ИНФРА. 1997. 400 с.
108. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 року №440-р "Про затвердження Плану заходів на виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002 2010 роки" // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2002. № 48. С. 56-58.
109. Розпутенко І.В. Економічне зростання в Україні: проблеми і здобутки. К.: К.І.С., 2001. 136 с.
110. Романюк О.П., Кілієвич О.І., Юрчишин В.В., Мертенс О.В Сучасна економічна теорія і стабілізаційні моделі у відкритому суспільстві. Київ: вид. УАДУ при Президентові України, 1998. 332с.
111. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер. с англ. М.: Дело, 1996. 848 с.
112. Сакс Д., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України). Київ: Основи. 1996. 345 с
113. Сердюк Д. Палочка выручалочка муниципалочка // Українська інвестиційна газета. 9 грудня 1997 р. С. 7-11.
114. Система оперативного моніторингу Міністерства промислово політики України №3 (17) Зведені показники фінансово-економічної діяльності підприєсивт та організацій мінпромполітики України. Київ: ДП Рейтингова агенція промисловості”, 2004. 186 с.
115. Статистичний щорічник України за 1998 рік / Державний комітет статистики України: Під ред. О.Г.Осауленка. К.: Українська енциклопедія, 1999. 652 с.
116. Статистичний щорічник України за 1999 рік / Державний комітет статистики України: Під ред. О.Г.Осауленка. К.: Українська енциклопедія, 2000. 624 с.
117. Статистичний щорічник України за 2000 рік / Держкомстат України; За ред. О.Г.Осауленка; Відп. за вип В.А.Головко. К.: Техніка, 2001. 576 с.
118. Статистичний щорічник України за 2001 рік / Держкомстат України; За ред. О.Г.Осауленка; Відп. за вип В.А.Головко. К.: Техніка, 2002. 648 с.
119. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Держкомстат України; за ред. О.Г.Лсауленка; відп. За вип. В.А.Головко. К.: Техніка, 2003. 684 с.
120. Статистичний щорічник України за 2003 рік. К.: Держ. комітет статистики України, 2004. 632 с.
121. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки” Шляхом Європейської інтеграціїт (Авт. кол.: проф. А.С.Гальчинський, акад. НАНУ В.М.Геєць та ін. НІСД, ІЕП НАНУ, М-во екон. та з питань європ. інтегр. України.. К: ІВЦ Держкомстату України, 2004. 465с.
122. Сухоруков А.І. Проблеми інноваційної безпеки України // Стратегічна панорама. 2002. № 2. С. 81-86.
123. Тертичка В. Аналіз державної політики: перспективи становлення повноправної науково-навчальної дисциплини в Україні” // Вісник Української Акадеимії державногоуправління при Президентові України вид. УАДУ. 2003. №1. С.64-70.
124. "Управление исследованиями, разработками и инновационньми проектами". -Спб.: Издательство Санкт-Петербург, ун-та, 1995. 256 с.
125. Утверджувати інноваційну модель розвитку економіки України. Виступ Президента України Л.Д. Кучми на науково-практичній конференції 21 лютого 2003 р. К.: Преса України, 2003. 45 с.
126. Фатхутдинов Р.А. "Инновационньїй менеджмент", [2-е изд.]. Москва: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. 399с.
127. Філіпенко А. Структура сучасного економічного дискурсу // Економіка України. 1997. № 8. С.26-35.
128. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигрывают / Пер. с англ. М.: Прогрес, 1997. 372 с.
129. Фукс А.Е. Економічна криза і проблеми відтворення основного капіталу в Україні // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. Випуск 4. К.: АМУ, 2000. 256 с.
130. Хайек Ф. Конкуренция как процедура открытия // МЭиМО 1989. №12. С.34-39.
131. Хачатуров Т.С. Эффективность капитальных вложений. М.: Экономика, 1979.236 с.
132. Черняк В.Модель економiки: вибiр України // Економiка України.1995. № 9. С.31-39.
133. Чухно А. Проблеми теорiї перехiдного перiоду: вiд командної до ринкової економiки // Економiка України. 1996. № 4. С. 4-21.
134. Шевчук В. Фінансово-промислові групи в Україні: додатковий шанс чи перепона на шляху реформ? // Економіка України. 1997. № 1. С. 11-18.
135. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. К.: Генеза, 1997. 384 с.
136. Шеко П. Инновационный хозяйственный механизм // Международный журнал. Проблемы теории и практики управления. 1999. №2. С.71-76.
137.