ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий опис

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ЧЕРВЯКОВА Ольга Володимирівна

УДК 35:338.45

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Амосов
Олег Юрійович
д.е.н., професор

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..4РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ…………………………………………11
1.1. Інноваційна інфраструктура як база нової моделі економічного розвитку…………………………………………………………………………..111.2. Основні напрямки державного регулювання інноваційної інфраструктури......................................................................................................28
1.3. Концептуальні основи та існуючі підходи до проблеми регулювання
інноваційної діяльності на державному рівні………………………………….38
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...47
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ЯК ОБ’ЄКТА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ……………………………………………..49
2.1. Аналіз основних моделей внутрішньої структури інноваційних процесів…………………………………………………………………………...49
2.2. Основні напрями формування інноваційної інфраструктури в регіональній політиці України…………………………………………………………………66
2.3. Інноваційне забезпечення взаємодії державних органів управління з інноваційною інфраструктурою…..……………………...……………………. 89
Висновки до розділу 2………………………………………………………….119
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………………………………...122
3.1. Програмно-цільове державне управління інноваційною інфраструктурою………………………………………………...………………122
3.2. Модель державного регулювання діяльності інноваційної інфраструктури на регіональному рівні.........................................................................................137

3.3. Основні напрямки удосконалення державної системи управління інноваційною інфраструктурою………………………………………………...150
Висновки до розділу 3...........................................................................................164
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….171

ВСТУП

Актуальність теми. Науково-технічний прогрес, визнаний в усьому світі найважливішим фактором економічного розвитку, все частіше як у західний, так і у вітчизняній літературі пов'язується з поняттям інноваційного процесу. Це, як зазначив американський економіст Джеймс Брайт, єдиний у своєму роді процес, який поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво та управління. Він потребує розробки технологій на основі нових ідей і спрямований на їхню комерційну реалізацію за умови поєднання виробництва, обміну та споживання.
Існує безліч форм управління інноваціями на різних рівнях: від підрозділів корпорацій до держави, у цілому здатних у сучасних умовах реалізувати інноваційну політику. Як і практично будь-яка політика, вона неоднакова в різних країнах, хоча й підпорядкована одній і тій же меті: стимулюванню інноваційної активності й розвиткові науково-технічного потенціалу.
Актуальною проблемою є підвищення ролі інноваційної політики в структурі державного регулювання економіки України, що визначається особливостями інноваційного процесу як об'єкта керування. Основна маса інноваційних процесів реалізується приватними компаніями різного рівня й масштабу, і такі процеси виступають, зрозуміло, не як самостійна мета, а як засіб кращого вирішення виробничих і комерційних завдань компаній, що домагаються високої прибутковості. За цих умов інновація споконвічно націлена на практичний комерційний результат. У практичній спрямованості інноваційної ідеї й складається її притягальна сила для багатьох компаній.
Державна інноваційна політика в промислово розвинених країнах спрямована на створення сприятливого економічного клімату для здійснення інноваційних процесів і є, мабуть, сполучною ланкою між сферою "чистої" (академічної) науки й завданнями виробництва. В цілому роль держави в сфері підтримки інновацій можна звести, ніяк не претендуючи на повноту перерахування, до наступних моментів:
- держава сприяє розвитку науки, у тому числі прикладній, і підготовці наукових та інженерних кадрів як основного джерела інноваційних ідей;
- у рамках системи державного управління існують різноманітні програми, спрямовані на підвищення інноваційної активності національної економіки;
- державні замовлення, переважно у формі контрактів на
проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), забезпечують початковий попит на численні нововведення, які потім знаходять широке застосування в економіці країни;
- фіскальні та інші елементи державного регулювання формують
стимулюючий вплив зовнішнього середовища, що обумовлює
ефективність і необхідність інноваційних рішень окремих підприємств та організацій;
- держава виступає в ролі посередника в справі організації
ефективної взаємодії академічної та галузевої науки, стимулює
кооперацію при здійсненні НДДКР промислових корпорацій та університетів.
Аналіз вітчизняного досвіду свідчить про те, що система інноваційної діяльності, яка була створена на початку ринкових перетворень, вичерпала свої потенційні можливості. У сучасних умовах технологічний розвиток має забезпечити комплекс заходів, що включають: адресну підтримку пріоритетних напрямків інноваційної діяльності; створення сприятливого економічного клімату, стимулюючого зацікавленість у впровадженні науково-технічних досягнень і приплив інвестицій до основного капіталу за допомогою потужної законодавчої бази та ін.
Зазначені напрями поглиблення процесів розвитку інноваційної сфери вказують на наявність наукової і практичної проблем державного регулювання об'єктів інноваційної інфраструктури на регіональному рівні управління, які вимагають швидкого розгляду та вирішення для переходу України на інноваційну модель економічного розвитку.
Проблема інноваційного регіонального розвитку є порівняно новою в теорії та практиці державного управління й тому малодослідженою як в Україні, так і за її межами. Разом з тим протягом останніх років у світі різко зростає кількість та якість теоретичних досліджень інноваційного регіонального розвитку. Розробляються нові інтерактивні моделі інноваційного процесу, теорії, зокрема регіональних інноваційних мереж та інноваційних систем, елементи методології, форми та методи державного регулювання інноваційного розвитку регіонів, зокрема в працях И. Ансоффа [13], А. Бузни [23], Л. Ледермана [158], М. Портера [111], Б. Твисса [119]. Й. Шумпетера [142] та інших.
Широке відображення ця проблема знайшла в працях таких українських учених як: О. Амоша [9], І. Бузько [24], М. Долішній [40], О. Лапко [83], Д. Кокурин [73], І. Лукінов [85] , Л. Мельник [87] та інших. Проблемами інноваційного розвитку економіки займаються В. Александрова [8], А. Гальчинський [27], В. Геєць [27], Г. Андрощук [11], Ю. Бажал [17], В. Денисюк [34], А. Дєгтяр [38], А. Ніколаєв [98], В. Семиноженко [27] та інші.
В той же час, не втрачає актуальності подальше дослідження численних питань державного регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності в Україні в сучасних умовах світового розвитку.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри управління персоналом і економіки праці Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України і відноситься до теми: „Вдосконалення державних механізмів управління ефективністю використання трудового потенціалу регіону" (№ 0105U02746 від 02 січня 2005 року). Особистий внесок автора полягає в розробці та обґрунтуванні науково-прикладних пропозицій щодо державного регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка практичних пропозицій з вдосконалення механізмів державного регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:
- визначити теоретико-методологічні засади державного регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності;
- дослідити основні моделі внутрішньої структури інноваційних процесів на предмет вибору інноваційної моделі розвитку регіону;
- проаналізувати досвід розвинених країн світу щодо політики інноваційного регіонального розвитку;
- з’ясувати пріоритетні завдання місцевих органів влади стосовно державного регулювання інноваційної інфраструктури на регіональному рівні;
- розробити модель інноваційного розвитку регіону;
- запропонувати основні напрями державної підтримки інноваційної політики на регіональному рівні;
- розробити науково-практичні рекомендації з вдосконалення механізмів державного регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності.
Об'єктом дослідження є державне управління регіональною інноваційною діяльністю.
Предметом дослідження - державне регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності.
Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах пізнання, а саме: методі гіпотез, системному підході, аналізі і синтезі, індукції та дедукції, моделюванні, абстрагуванні, формалізації, узагальненні, статистичному аналізі. Широко використовуються метод спостережень, порівняння, економічно-математичні методи, єдності історичного та логічного, сходження від абстрактного до конкретного. Зокрема, вплив нерівномірності у рівнях регіонального розвитку на економічне зростання країн перехідного періоду доведено за допомогою методів гіпотез, аналізу, абстрагування, спостереження та порівняння. Систематизацію сучасних теорій інноваційного розвитку регіональних економічних систем виконано із застосуванням системного підходу та методів абстрагування, аналізу та синтезу. Наявність процесів концентрації факторів інноваційної активності встановлено з використанням методів гіпотез, формалізації, моделювання, аналізу багатофакторної регресії. Обґрунтування напрямків та заходів щодо формування регіональної інноваційної політики здійснено за допомогою системного підходу, узагальнення, аналізу та синтезу.
Інформаційним джерелом дослідження, проведеного в рамках дисертаційної роботи, є публікації Державного комітету статистики України, матеріали конференцій та публікації вітчизняних та зарубіжних авторів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в таких положеннях:
вперше:
- розроблено теоретичну модель інноваційного регіонального розвитку, що містить стадії синтезу політики "технологічного поштовху" (для початкових стадій інноваційного процесу), "орієнтації на попит" (для фінішних стадій інноваційного процесу, починаючи з прикладних досліджень), "соціальної орієнтації" (для мінімізації соціальних витрат НТП і підтримки соціально-політичного консенсусу у вирішенні питань інноваційної політики), довгострокової політики "соціально-економічної трансформації" (на основі концепції "бачення" динаміки очікуваних віддалених наслідків для вироблення і корекції стратегій розвитку);
- встановлено вплив факторів, що сформульовані в системах детермінант інноваційної активності та інструментів економічної, науково-технічної та освітньої політик, на міжрегіональну нерівномірність у рівнях економічного розвитку та у рівнях добробуту населення;
вдосконалено:
- методологію формування інфраструктури регіональної інноваційної діяльності, виходячи з закономірностей інноваційного розвитку регіонів України, шляхом визначення факторів інноваційної активності, що обумовлюють статику та динаміку регіональної нерівномірності, серед яких інвестиційний клімат, людський капітал, адміністративне та фіскальне дерегулювання, фінансове забезпечення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та винахідництва;
дістали подальшого розвитку:
- теоретичне та емпіричне обґрунтування на основі виділення та аналізу статики та динаміки регіональної нерівномірності гіпотези, що для країн з ринковою інформативно-інтелектуальною економікою нерівномірність у рівнях регіонального розвитку негативно впливає на економічне зростання;
- обґрунтування напрямів та заходів регіональної інноваційної політики на середньострокову перспективу через використання встановлених закономірностей інноваційного розвитку регіонів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у наданні конкретних пропозицій щодо регіональної інноваційної політики, реалізація яких можлива як на рівні окремого регіону, так і на національному рівні. Результати проведеної роботи прийняті до використання в практичній роботі Харківської обласної державної адміністрації (Довідка від 09 грудня 2009 р. № 12/123) та використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України під час проведень занять з дисциплін «Державне управління в економічній сфері» за програмою підготовки магістрів державного управління та «Державне регулювання економіки» за програмами підготовки спеціалістів за фахом «Управління персоналом та економіка праці» і «Менеджмент організації» (Довідка від 03.02.2010 р. № 67).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею автора, а новизна роботи не містить запозичень інших науковців. Особистий внесок автора у спільній роботі з М.Коваленко полягає у доведенні, що для країн з перехідною економікою нерівномірність у рівнях регіонального розвитку негативно впливає на економічне зростання.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на V, VII Міжнародних наукових конгресах Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (Харків, 2005, 2007), Міжнародної науково-практичної конференції „Современная парадигма укрепления российской государственности: сущность, тендении, проблеми и пути решения" (Курск, 2005), науково-практичної конференції „Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні" (Харків, 2004).
Публікації. Основні результати досліджень за темою дисертації опубліковані у 7 наукових працях, 5 з яких опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки „Державне управління”, стаття в інших наукових виданнях та тези у матеріалах науково-практичної конференції. Загальний обсяг публікацій становить 4,75 авт. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Повний обсяг дисертації складає 185 сторінок. Робота містить 5 таблиць та 7 рисунків. Список використаних джерел налічує 162 найменування та викладений на 14 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання, що полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних пропозицій з вдосконалення механізмів державного регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки та надати рекомендації й пропозиції теоретичного та науково-практичного спрямування.
1. На підставі проведеного аналізу та узагальнення численних наукових публікацій визначено, що державне регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності має спиратися на методологічне підґрунтя теорії регіональних інноваційних систем, яка поєднує мікро-, мезо- та макрорівні, економічно-статистичний метод і метод моделювання, найбільшою мірою відповідає змісту сучасних інноваційних процесів та виступає ефективним теоретичним інструментом формування регіональної інноваційної політики країни.
2. Розглянуто основні моделі внутрішньої структури інноваційних процесів, зокрема: моделі інноваційного ланцюга, кібернетичної моделі, моделі співробітництва (взаємодії), моделі комплексних соціально-технічних систем. Виявлено, що всі вони створені на базі моделі інноваційного ланцюга, яка містить основні етапи управління інноваційною діяльністю. Моделі, які були розроблені пізніше, мають надбудову до цієї моделі, але жодна з них, як і модель інноваційного ланцюга, не може використовуватися як інноваційна модель розвитку регіону, оскільки не відповідає сучасним ринковим умовам.
3. Проаналізовано досвід розвинених країн світу в політиці інноваційного регіонального розвитку та виявлено, що практично у всіх них держава виконує фінансування програм з розвитку малих форм підприємництва, особливо в науково-технічній сфері. Визначено, що хоча ринок і відіграє вирішальну роль у стимулюванні інноваційної активності, відборі інноваційних продуктів адекватних потребам суспільства, але без регулюючої ролі держави на всіх рівнях неможливо забезпечити динамічний розвиток інноваційної активності, формування сприятливого клімату в інфраструктурі інноваційного середовища. Неефективність чисто ринкових механізмів регулювання діяльності малих підприємств в інноваційній сфері змусила уряди промислово розвинених країн розробляти та реалізовувати програми підтримки малого інноваційного бізнесу.
Виявлено, що всі розвинені держави створили і мають так звану «національну інноваційну систему», що являє собою комплекс інституційних, правових та економічних заходів щодо розвитку інноваційних технологій в країні для забезпечення національних стратегічних переваг та ефективної міжнародної конкурентоспроможності, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Існує нагальна потреба розбудови національної інноваційної системи і в Україні, причому, проблеми розвитку інноваційної інфраструктури мають набути пріоритетного статусу в діяльності законодавчої та виконавчої гілок влади, а механізм реалізації державних програм розвитку інноваційної інфраструктури є головним фактором довгострокового соціально-економічного розвитку.
4. З’ясовано, що пріоритетними завданнями місцевих органів влади стосовно державного регулювання інноваційної інфраструктури на регіональному рівні є: створення та розвиток транспортної інфраструктури території (місцеві автомобільні дороги, річкові порти, місцеві аеропорти), територіальної інфраструктури телекомунікацій, розвиток соціального сектору інфраструктури (житло, сфера обслуговування), залучення на територію або стимулювання створення та розвитку на території сервісних організацій (виробничих, фінансових, інформаційних та ін.).
Наголошено на необхідності особливої уваги з боку регіональних органів влади інформаційному, організаційному та економічному сприянню створення та активного функціонування в регіоні різних галузевих і міжгалузевих асоціацій наукових і виробничих організацій, що є необхідним інструментом корегування та узгодження політики розвитку, швидкого поширення інноваційних досягнень на всю економіку регіону, формування на території ефективних інноваційних мереж.
5. Розроблено модель інноваційного розвитку регіону на засадах програмно-цільового управління в межах загальної інноваційно-інвестиційної політики. При цьому змістовно для охоплення стадій інноваційного процесу вона має ґрунтуватися на синтезі політики «технологічного поштовху» (для початкових стадій інноваційного процесу), «орієнтації на попит» (для фінішних стадій інноваційного процесу, починаючи з прикладних досліджень), «соціальної орієнтації» (для мінімізації соціальних витрат і підтримки соціально-політичного консенсусу у вирішенні питань інноваційної політики) і довгострокової політики «соціально-економічної трансформації» (на основі концепції «бачення» динаміки очікуваних віддалених наслідків для вироблення і корекції стратегій розвитку).
6. Запропоновано основні напрями державної підтримки інноваційної політики на регіональному рівні, серед яких:
- сприяння підвищенню інноваційної активності, що забезпечує зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції на базі освоєння науково-технічних досягнень і відновлення виробництва;
- орієнтація на всіляку підтримку базисних і поліпшуючих інновацій, які становлять основу сучасного технологічного укладу;
- поєднання державного регулювання інноваційної діяльності з ефективним функціонуванням конкурентоспроможного регіонального ринкового інноваційного механізму, захистом інтелектуальної власності;
- сприяння розвитку інноваційної діяльності в регіонах України, міжрегіональному і міжнародному трансферту технологій, міжнародному інвестиційному співробітництву, захисту інтересів національного інноваційного підприємництва.
Розроблено низку науково-практичних рекомендацій з вдосконалення механізмів державного регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності, зокрема:
- узгодити нормативно-правові аспекти визначення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні для вдосконалення механізмів державного регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності;
- створити єдину координаційну систему формування та реалізації державної інноваційної політики, до якої будуть входити Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада національної безпеки та оборони України, Національні та галузеві академії наук України, галузеві науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, підприємства із спеціальним уповноваженим координаційним центром з питань регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності;
- вдосконалити законодавчу та інноваційно-правову базу інфраструктури регіональної інноваційної діяльності, основою якої є технопарки та інноваційні структури інших типів, шляхом посилення стимулюючої функції держави.
7. Доведено, що модель інноваційного регіонального розвитку в Україні потребує вдосконалення державного регулювання в інноваційній сфері, в тому числі подальшого розроблення регламентуючого законодавства, зокрема вітчизняного контрактного права, а також впровадження заходів, що впливають на пільгове оподатковування наукової та інноваційної діяльності.
Дані заходи, на нашу думку, не тільки дозволять змінити інвестиційний клімат у масштабі регіону, але й, в цілому, створять сприятливі стимули для інноваційного підприємництва в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаптація проміслових підприємств до науково-технічних нововведень / В.М.Гончаров, Г.І.Дибніс, П.В.Ромбах та ін. Під ред. В.М.Гончарова. - К.: Техніка, 1992. - 132 с.
2. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / Під ред. Б.А. Малицького – К.: УкрІНТЕІ, 2001. – 204 с.
3. Акофф Р. Планирование будущего корпорации / Р. Акофф. - М.: Прогресс, 1988. - 328с.
4. Актуальні питання методології та практики науково – технологічної політики / Під ред. Б.А. Малицького – К.: УкрІНТЕІ, 2001. – 204 с.
5. Александрова В. Економічні передумови інноваційної трансформації державних науково-технічних програм / В. Александрова // Економіст. – 1999. – №4. – С. 22-25.
6. Александрова В.П. Сохранить научно-технический потенциал страны / В.П. Александрова // Діловий вісник. – 1998. – № 3. – С. 20 - 21.
7. Александрова В. Обоснование государственных научно-технических программ / В. Александрова, Э. Чаусова // Экономика Украины. – 1996. – №2. – С. 21-26.
8. Александрова В.П. Формування державних науково-технічних програм та стимулювання їх реалізації / В.П. Александрова // Проблеми науки – 1998. – № 9. – С. 8-10.
9. Амоша О.І. Проблеми інвестування реструктуризації промисловості України до 2010 року / О.І. Амоша // Матеріали наукової конференції. – К.: Укр. ІНТЕІ, 1999. – Ч. ІІ. – Т. І. – С. 59-62.
10. Андрощук Г. Зарубежный опыт стимулирования инновационной деятельности / Г. Андрощук // Бизнес-информ. – 2006. – №1. – С.19 – 22.
11. Андрощук Г. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання / Г. Андрощук // Інтелектуальна власність. – 2000.– № 12. – С. 23-28.
12. Андрощук Г. Разработка и освоение нововведений / Г. Андрощук // Бизнес-информ. - 1997. -№ 13.-С. 36-40.
13. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. - М.: Наука, 1989. - 186 с.
14. Антоненко Л.А. Особенности китайских реформ: сравнительный анализ с Японией и Южной Кореей / Л.А. Антоненко, Ли Дяо // Вестник ХНУ. - 1999. - № 453. - С. 81-88.
15. Анчишкин А.И. Наука, техника, экономика / А.И. Анчишкин. – 2-е изд. – М.: Экономика, 1989. – 383 с.
16. Арефьева Е.В. Организационно-экономические проблемы управления производственными системами / Е.В. Арефьева. - Х.: Основа, 1996. - 263 с.
17. Бажал Ю.М. Економічна оцінка технологічного розвитку України: стан і перспективи / Ю.М. Бажал // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матеріали наукової конференції. – К.: НТУУ КПІ, 2001. – С. 135-140.
18. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін / Ю.М. Бажал / Навч. посіб. – Київ.: Заповіт, 1996. – 238 с.
19. Бажал Ю.Н. Влияние инновационной политики на модель социально-экономического развития Украины / Ю.М. Бажал // Доклады ХVІ-го Киевского симпозиума по наукковедению и научно-техническому прогнозированию. – К .: 1994.
20. Басов А.М. Науково-технічна політика в Україні. Минуле. Сучасне. Майбутне: [Монографія] / Басов А.М.. – Х: ХДПУ, 1997. – 178 с.
21. Беленький П.Е. Управление техническим и организационным развитием предприятия / П.Е. Беленький, Ю.П. Геттик, Т.В. Ладина. – К.: Техника, 1992. – 126 с.
22. Беседин В. Повышение наукоемкости промышленной продукции Украины как фактор обеспечения конкурентоспособности национальной экономики / В. Беседин, М. Сакали // Финансовая консультація. – 2001. – № 49-52. – С. 13-22.
23. Бузни А.Н. Инновационная стратегия в научных организациях / А.Н. Бузни. – К.: Нива, 1998. – 167 с.
24. Бузько І.Р. Економічний ризик та управління інноваційною діяльністю підприємства: [Навч. посіб.] / І.Р. Бузько, І.М. Труніна, Д.М. Загірняк. – К.: ІЗМН, 1996. – 136 с.
25. Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 383 с.
26. Власова А.М. Інноваційний менеджмент: [Навч. посіб.] / А.М. Власова, Н.В. Краснокутська. – К.: КНЕУ, 1997. – 92 с.
27. Гальчинський А.С. Контури інноваційної промислово-технологічної політики України / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.П. Семиноженко // Наука та наукознавство. – 1998. – №1. – С. 3-11.
28. Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. – К.: Оранта, 1997. – 68 с.
29. Геец В. Социогуманитарные составляющие перспектив перехода к социально-ориентированной экономике в Украине / В. Геец // Экономика Украины. – 2000. – №1. – С.4-11; №2. – С.4-12.
30. Гладій М.В. Трансформація суспільних відносин в умовах ринку / М.В. Гладій, М.Д. Лесечко, А.О. Чемерис. – Львів: ЛФ УАДУ, 1998. – 47 с.
31. Гончарова Н.П. Инновационная экономика: проблемы и приоритеты / Н.П. Гончарова // Актуальні проблеми економіки. – 2007.–№8(38).– С. 130-139.
32. Голиков В.И. Предприятие в системе государственного управления / Голиков В.И., Николян А.В., Голикова Н.В.. – К.: ИЭ НАН Украины, 1998. – 383 с.
33. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління / А.В. Гриньов. – Х.: „ІНЖЕК”, 2006. –308с.
34. Денисюк В. Щодо вдосконалення системи індикаторів для управління інноваційним розвитком / В. Денисюк // Економіст. - 2007. – №6. – С.55-59.
35. Дахно И.И. Определение экономической эффективности изобретений и рационализаторских предложений / И.И. Дахно, В.Н. Лало, Б.С. Песков. – К.: Техника, 1989. – 165с.
36. Дем'яненко М.Я. Реформування податкових відносин в аграрному секторі АПК / М.Я. Дем'яненко // Економіка АПК. – 1999. – № 6. – С. 78-82.
37. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: [Монографія] / Кол. авт.; відп. ред. проф. Н.Р. Нижник. – К.: УАДУ при Президентові України, 1997. – 447 с.
38. Дєгтяр А.О. Дослідження тенденції посилання регіонального фактора інноваційно-інвестиційного розвитку України / А.О. Дєгтяр // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: Матеріали наук.-практ. конф., 27 листопада 2007 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2008.- С. 66-70.
39. Добров Г.М. Повышение эффективности внедрения научно-технических программ / Г.М. Добров, М.И. Молдованов. – К.: Техніка, 1987. – 198 с.
40. Долішній М. Моделі державного регулювання в ринковій економіці / М. Долішній, М. Козоріз // Економіка України. – 1999. – № 6. – С. 13-22.
41. Долішній М.І. Глобалізація і регіональні детермінанти ренаціоналізації / М.І. Долішній, С.Й. Вовканич // Регіональна економіка. – 2001. – № 3. – С. 7-16.
42. Дорофиенко В.В. Состояние науки и образования в Украине. Пути выхода из кризиса / В.В. Дорофиенко // Менеджер. – 1998. – №1. – С. 104-112.
43. Дорофиенко В.В. Управление научно-техническим потенциалом региона (организационно-информационные аспекты) / В.В. Дорофиенко. – К.: УкрИНТЭИ, 1995. – 216 с.
44. Друкер П.Ф. Как выйти в лидеры. Практика и принципы / П.Ф. Друкер. – М.: Бук Чембэр Интернешнл, 1992. – 350с.
45. Економіка підприємства: Підручник: У 2 т. / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – Т.1, 393 с.; Т.2, 279 с.
46. Завлин Л.Н. Инновационная деятельность и инновационные процессы / Л.Н. Завлин, А.А. Ипатов, А.С. Кулагин // Науковедение и информатика. – № 35. – К.: Наукова думка, 1991. – 321 с.
47. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997року № 283/97-ВР // ВВР. – 1997. – № 27. – С. 181 (Зі змінами, внесеними згідно із Законами, введеними протягом 1997-2001 років // Вісник податкової служби України. – 2001. – № 1. – С. 5-7.
48. Закон України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року № 847-XIV. // ВВР. – 1999. – № 37. – С.332.
49. Закон України "Про підприємства в Україні". – К.: Верховна Рада України, Ін-т Законодавства, 1996. – С. 310.
50. Закон України "Про підтвердження відповідності", 17 травня 2001 року № 2406-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – 20 червня.
51. Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" // Урядовий кур’єр. – 2001. – 8 серпня.
52. Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ ВВР зі змінами // Урядовий кур’єр. – 1997. – 20 червня. – С. 3-5.
53. Закон України “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” від 7 лютого 2005 року №3023-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2005. – 3 квітня.
54. Закон України “Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№ 49.-С. 151-159.
55. Закон України “Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2005 року № 40-IV // Голос України. – 2005. – 9 серпня. – С. 3.
56. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997року №168/97-ВР. // Відомості Верховної Ради України – 1997 – №21 – С.156; № 51 С.305; 1998 – №10. – С.37; №14. – С.55; №18. – С.95; №33. – С.224; № 36-37. – С.244.
57. Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ // ВВР. – 1997. (Зі змінами, внесеними згідно із Законами, введеними в 1991, 1994, 1996-2000 роках.)
58. Забалуєв В.П. Управління науково-технічним прогресом / В.П. Забалуєв // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2001. – № 2. – С. 64-68.
59. Захарченко В.І. Экономический механизм процесса нововведений / В.І. Захарченко / Под ред. Продиуса И.П. – Одеса: Всеукр. акад. эконом. кибернетики, 1999. – 198 с.
60. Збірник законодавчих та нормативних актів України в сфері науки і науково-технічної діяльності. – К.: УкрНТЕІ, 1997. – 323 с.
61. Зведені дані Держкомстату України щодо матеріально-технічної бази науки станом на 1 січня 2008 р. – К., 2009. – 231 с.
62. Звіт ПРООН “Основні напрями вдосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності відповідно до ринкових умов господарювання. – К, 2001. – 112 с.
63. Зубчанинов В.В. Научная деятельность и технический прогресс / В.В. Зубчанинов. – М.: Наука, 1976. – 337с.
64. Ілляшенко С.М. Інноваційний розвиток ринкових можливостей вітчизняних підприємств в умовах перехідного періоду / С.М. Ілляшенко // Економіка, фінанси, право. – 1999. – № 9. – С. 4-6.
65. Калитич Г. Функціонально-інформаційний синтез наукового, технологічного та інноваційного розвитку / Г. Калитич // Економіка України. – 1999. – № 10. – С. 37-45.
66. Капица Ю.М. Налоговое регулирование развития науки и технологий в Украине / Ю.М. Капица, В.А. Корнилов / Розвиток науки та науково-технічного потенціалу в Україні та за кордоном. – Вип. 1(5). – 1995.
67. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. Кейнс. – М., 1993. – с. 358.
68. Киселев А.П. Теория и практика современного бизнеса / А.П. Киселев. – К., 1995. – 186 с.
69. Кисіль М.І. Сучасні тенденції та шляхи активізації інвестиційного процесу в АПК / М.І. Кисіль // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія Фінанси і кредит. – 1999. – № 2. – С.118-124.
70. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента / Г.Д. Ковалев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 208с.
71. Інвестиційна підтримка інноваційної стратегії у великих виробничих системах / Г.В. Козаченко, П.Є. Житний, С.В. Автомонов; за заг. ред. В.М. Гончарова. – К.: Техніка, 1998. – 127 с.
72. Козлова Н. Наши препараты становятся доступнее / Н. Козлова // Діловий вісник. –1998. – №7. – C. 22.
73. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность / Д.И. Кокурин. – М.: Экзамен, 2001. – 576с.
74. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики / Н.Д. Кондратьев. – М.: Мысль, 1989. – 404с.
75. Кондрашов О.М. Основні напрями та пріоритети інноваційної діяльності в України / О.М. Кондрашов. –К.: Науковий світ, 2005. – 29 с.
76. Кондрашов О.М. Стан та перспективи інноваційної діяльності в промисловості України / О.М. Кондратов. – К.: Науковий світ, 2001. – 51 с.
77. Концепция научно-технологического и инновационного развития Украины // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. – С. 770 - 776.
78. Концепція амортизаційної політики. Схвалена Указом Президента України від 7 березня 2001року №169/2001.
79. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України // Голос України. – 1999. – 3 серпня.
80. Коренной А.А. Курс инновационного менеджмента / А.А. Коренной, В.И. Карпов. – К.: НИИ статистики, 1997. – 396с.
81. Костюк В.Н. Макроэкономика: приспособление и становление / В.Н. Костюк. – Одесса, 1995. – 145 с.
82. Ландик В.И. Инновационная стратегия предприятия: проблемы и опыт их решения / В.И. Ландик. – К.: Наукова думка, 2006. – 364с.
83. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання / О. Лапко. – К.:ІЕП НАНУ, 1999. – 254с.
84. Лицкевич О.С. Разработка стратегии маркетинга научно-технических инноваций / О.С. Лицкевич // Наука та наукознавство. – 1998. – № 4. – С. 112-120.
85. Лукінов І.І. Регулюючі ринкові і державні механізми в агробізнесі в Україні / І.І. Лукінов // Соціально-економічна ситуація та шляхи подолання кризового стану в агропромисловому комплексі України. – К.: ІАЕ, 1999. – С. 4-6.
86. Менгер К. Основания политической экономии. Австрийская школа политической экономии / К. Менгер. – М.: Прогресс, 2002. – 320 с.
87. Мельник Л.Ю. Держава і власність: [Монографія]. / Л.Ю. Мельник, М.Х. Корецький– Дніпропетровськ: Січ, 2005. – 409 с.
88. Матросова Л.Н. Организационно-экономическое обеспечение инновационных процес сов: Зб. наук. праць СУДУ / Л.Н. Матросова.– Луганськ: СУДУ, 1999. – С. 25-30.
89. Медынский В.Г. Реинжиниринг инновационного предпринимательства / В.Г. Медынский. – М.: Экономика, 2009. – 423 с.
90. Методика экономических исследований: [Учебное пособие] / Под ред. Ф.В. Зиновьева. – Симферополь: Таврия, 1999. – 168 с.
91. Мирошник И. Гнездо инноваций в храме просвещения / И. Мирошник // Деловая Украина. – 1997 – апрель.
92. Мищенко В.И. Финансовые риски и управление ими / В.И. Мищенко, К.Г. Малютин // Вісник Укр. акад. банківської справи. – 2000. – № 2. – С. 33 – 38.
93. Мова Н. Інноваційна діяльність в Україні і напрямки її розвитку / Н. Мова, В. Хаустов // Економіка України. – 2001. – №6. – С. 29-34.
94. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент / Ю.П. Морозов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 446 с.
95. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. Збірник]. – К.: Держкомстат України, 2005. – 316 с.
96. Нестеренко Л. Економічна політика в соціальному ринковому господарстві / Л. Нестеренко, В. Рокоча // Економіка України. – 1999. – № 2. – C. 30-38.
97. Николаев А.Б. Общественное воспроизводство и развитие научных исследований при капитализме / А.Б. Николаев. – М.: Наука, 1976. – 201с.
98. Ніколаєв А.У. Інноваційний розвиток та інноваційна культура / А.У Ніколаєв // Наука та наукознавство. – 2001. – № 2. – С. 54-65.
99. Олабина Г.П. Инновационная деятельность при переходе к рыночным отношениям / Г.П. Олабина, Г.В. Понежда, Э.М. Задорожный. – К.: УкрИНТЭИ, 1995. – 228 с.
100. Організація агробізнесу та підприємництва: [Навч. Посіб.] / Г.О. Андрусенко, В.П. Мартьянов, В.Д. Савченко, М.А. Садиков; за ред. В.П. Мартьянова. – Харків, 1998. – 181с.
101. Патон Б.Е. Інноваційний шлях розвитку економіки України / // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матеріали наукової конференції. – К.: НТУУ КПІ, 2001. – С.60-64.
102. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Лібра, 1998. – 390 с.
103. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: Либра, 1996. – 342 с.
104. Платонов С.В., Третьяк В.И., Черкасов В.В. Искусство управленческой деятельности. - К.: Либра, 1996. – 416 с.
105. Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року. Матеріали наук.конф. – К.: УкрІНЕІ, 2009.
106. Покропивний С. Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності: Збірник навчально-методичних матеріалів. – К.: КНЕУ, 1997. – 184 с.
107. Попович О.С. Місце пріоритетів в реалізації державної науково-технологічної політики України // Наука і наукознавство. – 2001. – №2(32) – С.65-73.
108. Портер М. Международная конкуренция: Конкурентные
преимущества стран: - М.: Междунар. отношения, 1993. - 896с.
109. Постанова КМУ "Питання Української державної інноваційної компанії" від 15 червня 2000 pоку № 979 // Питання Української державної інноваційної компанії: Офіційний вісник України. – 2000. – № 25. – С. 1048.
110. Прогнозування розвитку технологій в Україні / Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти. – К.: Парламентське видавництво. – 135 с.
111. Рожен А. Бизнес-инкубаторы, технопарки или что-то еще? // Зеркало недели. – 2005. – 14 декабря. – С. 14.
112. Санто Б. Инновация как средство экономического развития. – М.: Прогресс, 1990. – 296с.
113. Сахал Д. Технический прогресс: концепции, модели, оценки: Пер. с англ./ Под ред. А.А. Рывкина. – М.: Финансы и статистика, 1985. – 342с.
114. Слонімський А. А., Шкіндерова Н. В. Економічне стимулювання інноваційної активності // Наука та наукознавство. – 1998. – №2. – С. 53-60.
115. Соловйов В.П. Проблеми формування та оптимізації організаційного механізму трансфера технологій // Наука та наукознавство – 2001. – №1. – С.36 – 50.
116. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М: Госфимиздат, 1962. – 253с.
117. Статистична інформація. – http://www.ukrstat.gov.ua
118. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2007-2015 роки) „Шляхом Європейської інтеграції” / А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2007. – 416с.
119. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями / [Пер. с англ.] / Б. Твисс. – М.: Экономика, 1989. – 272с.
120. Ткаченко В.А. Проблемы управления социально-экономическими системами в переходный период / В.А. Ткаченко, Б.И. Холод, И.Л. Сазонец. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. – 44 с.
121. Три рівні стратегічного прогнозування: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на засіданні державної комісії з питань стратегії економічного та соціального розвитку 18 лютого 2005 року. // Урядовий кур’єр. – 2005. – 19 лютого.
122. Указ Президента України "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні"// Урядовий кур'єр. – 2001. – 1 серпня.
123. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо державної підтримки Національної академії наук України” від 10 березня 2000р. № 456/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 16 березня .
124. Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо виходу з кризового стану науково-технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки України на інноваційну модель розвитку" від 3 липня 2001 року // Урядовий кур'єр. – 2001. – 28 серпня.
125. Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 вересня 1997р. "Про стан науково-технологічної сфери України та невідкладні заходи щодо підвищення ефективності її державного регулювання" від 13 жовтня 1997 року № 1147/97 // Зб. законодавчих та нормативних актів України в сфері науки і науково-технічної діяльності. – К.: Міністерство України у справах науки і технологій; УкрІНТЕІ, 1997. – 324 с.
126. Україна в цифрах. – Режим доступу до інформації: - http://www.ukrstat.gov.ua.
127. Уткин Э.А. Инновационный менеджмент / Э.А. Уткин, Н.И. Морозова, Г.И. Морозова. – М., 1996. – 289с.
128. Фирсов В.А. Американская модель инновационной деятельности в малом бизнесе / В.А Фирсов // США – экономика, политика, идеология. – 1994. – № 6 (294). – С.44-51.
129. Франчук Т.О. Адаптування функцій державного управління у сфері економіки до інноваційного розвитку / Т.О. Франчук // Теорія та практика державного управління: 3б. наук. пр. – Вип. 3 (18). – X.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. – С. 111-117.
130. Франчук Т.О. Державна підтримка інновацій в реальному секторі економіки України / Т.О. Франчук // Економіка та держава. – 2007. – № 9. – С. 70-72.
131. Черв`якова Ольга. Концептуальні основи й підходи до проблеми регулювання інноваційної діяльності / Черв`якова О. В. // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України: наук. журнал. – Вип. 4. – К. : Вид-во НАДУ. - 2005. – С. 498-503.
132. Черв`якова О. В. Особливості формування людського капіталу та трудового потенціалу в інноваційній моделі зростання / Черв`якова О. В. // Теорія та практика державного управління. – Вип.1(13). – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. №1. – С. 250-254.
133. Черв`якова О. В. Концептуальні основи та існуючі підходи до проблеми регулювання інноваційної діяльності на державному рівні / Черв`якова О. В. // Інвестиції: практика та досвід: наук.-практ.журнал. – Вип. 17. – К. : Вид-во ТОВ «ДКС центр», - 2009. - С. 79-81.
134. Черв`якова О. В. Модель державного регулювання діяльності інноваційної інфраструктури на регіональному рівні [Електронний ресурс] / О. В. Черв`якова // Державне управління : удосконалення та розвиток. – 2009. - №2. – Режим доступу до журналу : http:// www.dy.nayka.com.ua
135. Черв`якова О. В. Сутність та зміст програмно-цільового державного управління інноваційної інфраструктурою / Черв`якова О. В. // Інвестиції : практика та досвід : наук.-практ. журнал. – Вип. 18. – К. : Вид-во ТОВ «ДКС центр», - 2009. – С. 70-72.
136. Черв`якова О. Шляхи вдосконалення державного регулювання інноваційного розвитку регіону / Коноваленко М., Черв`якова О. // Державне управління в Україні : реалії та перспективи: збірник наук. праць. Присвячений 10-й річниці з дня утворення Національної академії державного управління при Президентові України. – К. : Вид-во НАДУ, - 2005. – С. 156-160. Авт. : обгрунтування пріоритетів вибору шляхів вдосконалення державного регулювання інноваційного розвитку регіону.
137. Черв`якова О. В. Удосконалення податкової системи для стимулювання інноваційного зростання країни / Черв`якова О. В. // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні : матеріали науково-практичної конференції, 30 листопада 2004 р. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. – С. 115-116.
138. Шапиро С.Б. Инновационный менеджмент – Х.: Калейдоскоп, 1997. 108 с.
139. Шевчук В.Я. Основи інноваційної діяльності – К.: Ґенеза, 1997. -383 с.
140. Шумпетер І.А. Капіталізм, соціалізм і демократія / [Пер. З англ.] / І.А. Шумпетер. К.: Основи, 1999. – 527 с.
141. Шумпетер І.А. Капіталізм, соціалізм і демократія / [Пер. з англ.] / І.А. Шумпетер.–К.: Основи. –1995. – 527с.
142. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 456 с.
143. Щодо оптимізації мережі науково-дослідних установ та підвищення ефективності використання виробничих площ: Розпорядження Кабінету Міністрів Українивід 8 травня 1996 року № 332. – К., 1996.
144. Яковлев А.И. Создание новых технических систем: эффективность, планирование, оптимизация в условиях рыночных отношений / А. И. Яковлев, В. Н. Тимофеев, В. А. Педас. – К.: Будівельник, 1998. – 263 с.
145. Янковский Н.А. Прогнозирование развития крупного производственного комплекса: теория и практика: [Монография] / Н.А. Янковский. – Донецк: Донеччина, 1999. – 159 с.
146. Ярошенко С. П. Поєднання національних і регіональних інтересів у фінансово-кредитній сфері // Фінанси України. – 2000. – № 9. – С. 44 – 49.
147. Drucker P.F. Technology, Management and Society. L., 1970. – 42p.
148. Hippеl E. Users role in industrial innovations // Management of Research and innovation. Amsterdam, 1980 – P.52-58.
149. Riggs H.E. Managing high-technoiogy companies. – Belmont, 1983. – 63p.
150. Kingston W. The Political Economy of Innovation. The Hague, 1984. – 31 p.
151. Mendell S., Ennis D. Looking at innovation strategies // Research Management, 1985. – Vol. 28, N3. – P. 30-37.
152. Barnett H. Innovation: the Basis of Culture Change. – N.Y., 1953. – 33p.
153. Zaltman G. Innovation and Organizations. – N.Y., 1973. – 29p.
154. La technologic et 1' economic: Les relation determinantes. Paris: OECD, 1992. – 36p.
155. McCofmack M.H. What They Don't Teach You at Harvard Business School. – N.Y., 1984. – 217p.
156. The Effects of the International Technology Transfer on US Economy:Proceedings of a Colloquium. – Wash, 1974. – 112p.
157. OCDE. Les еnjeux des transfеrts de technologic Nord/Sud. P., 1981. – 109p.
158. Lederman L. Science and technology policies and priorities: A comparative analysis // Science. – 1987. – Vol.237. – P. 1125-1133.
159. Stigliz J.E. Economics of the public sector. – 2nd ed. – N.Y.: Norton, 1988. – 128p.
160. Ray D. The role of еntrepreneurship in economic development // Entrepreneurship and economic development. – N.Y.: UN, 1988. – P.4-13.
161. Baumol W.J. Is entreprcneurship always productive? // Entreprenеurship and economic development. – N.Y.: UN, 1988. – P. 91-101.
162. Science and technology policy outlook, 1988. – P.: OECD, 1988. – 112p.
163. Industrial policy in OECD countries: Annual review, 1991. – P.: OECD, 1991. – 76p.
164. Nelson R.R., Langlois R.N. Industrial innovation policy: Lessons-for American history // Sciencе. – 1983. – Vol. 219. – P.811-821.
165. Rothwell R., Zegveld W. Industrial innovation. – Connecticut, 2006. – 98 p.