ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

КАРАМИШЕВ Дмитро Васильович

УДК 35.071.2:35.073.5

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

25.00.02механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
Немченко Алла Семенівна,
доктор фармацевтичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Донецьк-2007

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень
Вступ..5
Розділ1.Становлення проблематики стратегічного управління системою охорони здоров’я в умовах соціально-економічних та суспільно-політичних трансформацій
1.1.Основні принципи функціонування системи охорони здоров’я в контексті загальнолюдських цінностей соціальної держави..........................................................18
1.2.Проблеми забезпечення конституційних гарантій та реалізації державної політики охорони здоров’я вУкраїні..............................................................................32
1.3. Стратегічне планування як форма державного регулювання перетворень у системі охорони доров’я...................................................................................................46
1.4. Утвердження соціально-спрямованої концепції інноваційних перетворень системи охорони здоров’я в Україні................................................................................63
Висновки до першого розділу79
Розділ 2.Методологічні та гносеологічні основи стратегічного управління системою охорони здоров’я: інноваційний аспект
2.1. Теоретичні та методологічні засади дослідження і визначення cкладових управління системою охорони здоров’я..........................................................................82
2.2. Системний підхід як методологічна основа стратегічного управління системою охорони здоров’я............................................................................................103
2.3. Сутність визначення та особливості регулювання інноваційних
процесів у системі охорони здоров’я.............................................................................130
2.4. Ефективність як складова об’єктивізації державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я.....................................................155
Висновки до другого розділу....175
Розділ 3.Напрями інноваційних перетворень системи охорони здоров’я в Україні: емпіричний аналіз
3.1. Аналіз ставлення громадян (пацієнтів медичних закладів) до змін у системі охорони здоров’я в умовах інформаційної невизначеності...179
3.2. Результати опитування керівників фармацевтичної галузі та провізорів щодо змін у системі охорони здоров’я..........................................................................196
3.3. Результати опитування керівників державних медичних закладів та лікарів щодо змін у системі охорони здоров’я..........................................................................208
3.4. Експертна оцінка пріоритетів державної політики та регулюючого впливу держави на інноваційні процеси в системі охорони здоров’я.....................................220
Висновки до третього розділу..241
Розділ 4.Формування ефективної структурно-інвестиційної моделі функціонування системи охорони здоров’я в україні
4.1. Особливості фінансування систем охорони здоров’я в умовах соціально-економічних трансформацій..........................................................................................244
4.2. Порівняльна інтегрована оцінка ефективності функціонування різних систем охорони здоров’я................................................................................................261
4.3. Організаційні засади формування суспільно-солідарної структурно-інвестиційної моделі системи охорони здоров’я.........................................................279
4.4. Економічні складові державного регулювання процесів ресурсно-інвестиційного забезпечення в системі охорони здоров’я..........................................313
Висновки до четвертого розділу..332
Розділ 5.Механізми державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я
5.1. Правові та інституційні засади дерзжавного регулювання інноваційних процесів у системі охорони доров’я..............................................................................337
5.2. Реалізація інноваційних проектів і формування інноваційної інфраструктури в системі охорони здоров’я.................................................................355
5.3. Якісні складові державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я.............................................................................................................369
5.4. Обґрунтування державної концепції інноваційних перетворень системи охорони здоров’я в Україні.............................................................................................391
Висновки до п’ятого розділу.417
Висновки..422
Список використаних джерел....430
Додатки.461

ВСТУП

Актуальність теми. Проголосивши курс на входження до європейської спільноти, Україна прагне подолати існуючі розбіжності в соціальній сфері та економіці порівняно з країнами Європейського Союзу, підтримати гідний рівень життя та соціального захисту своїх громадян.
Важливим напрямом соціальної політики будь-якої цивілізованої держави є охорона здоров’я населення. Тривала системна соціальна криза в Україні зумовлює необхідність здійснення нової державної політики у сфері охорони здоров’я. Мова йде перш за все про запровадження дієвої моделі функціонування системи охорони здоров’я шляхом просування інноваційних процесів у відповідній системі.
Соціальна складова європейського вибору України повинна передбачати формування власної моделі розвитку системи охорони здоров’я, заснованої на рівних можливостях громадян і верховенстві права, застосуванні ефективних механізмів державного регулювання процесів, притаманних трансформаційному суспільству, задля задоволення потреб громадян у доступній та якісній медицині, охороні здоров’я, яка ґрунтується на принципах суспільної солідарності та соціальної справедливості.
В основу нової сучасної соціальної парадигми має бути покладено розуміння того, що охорона здоров’яне збиткова, а пріоритетна та найбільш перспективна сфера. У зв’язку з цим, виникає потреба перетворити її із соціально-витратної на соціально-інвестиційну. Інвестиції в людину, в її потенціал набувають стратегічного значення, адже соціальний капітал є фундаментом економічного й політичного розвитку держави. Такий соціально-інвестиційний комплексознака сучасного динамічного суспільства.
Сьогодні, говорячи про якісні зміни в суспільстві, неможливо реалізувати стратегічне управління системою охорони здоров’я без розуміння чіткої концепції інноваційних перетворень. Регулювання системних інноваційних перетворень означає, перш за все, стратегічне планування розвитку системи охорони здоров’я, а також контроль з боку громадськості за реалізацією державної політики у даній сфері та дотриманням норм чинного законодавства з питань охорони здоров’я тими, від кого залежить майбутнє системи як соціально-спрямованої галузі. Йдеться про чітко визначені правила, порушуючи які, немає сенсу продовжувати державотворчий процес у відповідній сфері.
Необхідність здійснення інноваційних перетворень системи охорони здоров’я в Україні зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, а саме: критичною демографічною ситуацією та незадовільним станом здоров’я населення; зниженням рівня якості життя більшості громадян; поширенням соціально-небезпечних хвороб у суспільстві; структурними диспропорціями системи охорони здоров’я та низькою загальною ефективністю її функціонування.
Різним аспектам вирішення проблем державного управління соціально-економічними процесами приділяли увагу багато вітчизняних і зарубіжних науковців.
Теоретико-методологічні засади державного управління, його механізми, застосування системного підходу в державному управлінні та вирішення ключових питань реалізації державної політики в різних сферах суспільства в умовах трансформаційних перетворень досліджували у своїх роботах В.Авер’янов, Г.Атаманчук, В.Афанас’єв, В. Бакуменко, В. Воротін, Г.Губерна, А.Дєгтяр, В.Дорофієнко, В. Іллюшенко, В.Князєв, М.Корецький, О. Лазор, О. Мордвінов, Н.Нижник, О.Оболенський, Г.Одинцова, О.Осауленко, С.Поважний, А.Поршнев, І.Розпутенко, Ю.Сурмін, В. Тертичка, В.Тронь, Ю. Шаров та ін.
Соціально-економічні аспекти інноватики та державного управління інноваційними процесами в різних сферах суспільного виробництва проаналізовано в працях І.Ансоффа, С.Білої, В.Бодрова, В.Василенка, А.Гальчинського, М.Гамана, В.Гейця, В.Гусєва, В.Дорофієнка, П.Завліна, В.Іванова, М.Йохна, В.Колосюка, М.Коноваленко, М.Куцина, В.Патрушева, А.Сухорукова, А.Уваренка, Р.Фатхутдінова, Ю.Яковця та ін.
Питання організаційного забезпечення та державного регулювання розвитку охорони здоров’я розглядали Т. Бахтеєва, М.Білинська, О. Біловол, Р.Богатирьова, Б.Волос, Ю.Вороненко, О.Галацан, О.Голяченко, В.Долот, Л.Жаліло, Р.Залтман, А.Зіменковський, Ю.Комаров, А.Короп, В.Криштопа, В.Лехан, В.Лобас, Т.Педченко, В.Пономаренко, Я.Радиш, В.Рудень, В.Ройк, О.Сердюк, І.Солоненко, О.Черниш, О.Шаптала, І.Шерман, І.Шурма та ін.
Економічні аспекти державного регулювання системи охорони здоров’я та питання її фінансового забезпечення висвітлювалися в працях М.Вовк, Ю. Вороненка, О. Віноградова, О.Галацана, О.Голяченка, М.Жданової, В.Євсєєва, В.Лехан, А.Немченко, В. Рудого, Н.Солоненко, О.Черниш, М.Шутова та ін.
З позиції правового регулювання охорони здоров’я найбільш ґрунтовно питання запровадження нововведень у діяльність даної системи висвітлювались у працях В.Акопова, Ю.Вороненка, М.Герасименка, З.Гладуна, Р. Гревцової, В.Журавля, С.Козуліна, С.Корсакова, А.Лісового, М.Марченка, В.Москаленка, Я.Радиша, О.Рогової, В.Рудого, І. Сенюти, А. Стеценка, С.Шевчука та ін.
Серед досліджень фахівців, які захистили дисертаційні роботи з державного управління у сфері охорони здоров’я за спеціальностями теорія та історія державного управління”, механізми державного управління” й галузеве управління” протягом 19982005 рр., слід зазначити праці М.Білинської, В.Галацана, Д.Джафарової, В.Дячишин, В.Загороднього, С.Крюкова, С.Козюліної, Ф.Шевченка, Л.Лобаса, В.Мегедя, Т.Педченка, О.Перетяки, Б.Пліша, Я.Радиша, І.Рогача, Н.Солоненко, А.Терент’євої, Г.Терешкевич, Т.Чернишенко, О.Шаптала.
Результати зазначених досліджень становлять певний інтерес для науки державного управління і мають практичне значення. Водночас, і попри велику кількість праць з теоретичних питань державного регулювання розвитку системи охорони здоров’я, комплексного дослідження проблем державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я досі не існує, хоча не підлягає сумніву доцільність і необхідність здійснення інноваційних перетворень в системі охорони здоров’я на сучасному етапі державотворення. Від цього залежить головнездоров’я громадян і суспільства в цілому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, отримані в процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (державний реєстраційний номер 0201U004833). Проблематика дисертації відповідає напрямам науково-дослідних робіт Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і пов’язана з темами, що досліджуються кафедрою управління охороною суспільного здоров’я: Розробка та запровадження моделей фінансування галузі охорони здоров’я в Україні” (державний реєстраційний номер 0105U002745), в якій автор є відповідальним виконавцем, Формування організаційно-економічного механізму діяльності системи охорони здоров’я в умовах загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування” (державний реєстраційний номер 0106 U012331).
У межах цих науково-дослідних робіт особисто автором було розроблено нові підходи до формування інвестиційної моделі охорони здоров’я та запропоновано модель структури фінансування охорони здоров’я в регіоні за умов запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, а також проаналізовано основні чинники, які впливають на ефективність функціонування різних систем охорони здоров’я.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування методологічних засад і концептуальних підходів щодо управління системою охорони здоров’я в Україні і на цій основі конкретизація та розкриття можливостей використання механізмів державного регулювання інноваційних процесів у даній сфері.
Для досягнення мети дослідження було визначено такі завдання:
охарактеризувати ключові проблеми й суперечності державної політики у сфері охорони здоров’я в Україні та довести необхідність здійснення інноваційних перетворень у відповідній системі;
розкрити зміст загальної стратегії реформування системи охорони здоров’я та сутність управління цією системою як процесу, спрямованого на досягнення визначеної мети;
розширити уявлення щодо використання стратегічного та програмно-цільового планування в процесі інноваційних перетворень у системі охорони здоров’я;
розглянути можливість застосування системного підходу для діагностики функціонального стану системи охорони здоров’я та перспектив її розвитку з використанням методів стратегічного аналізу;
конкретизувати сутність інноваційних процесів та визначити загальну мету їх державного регулювання у системі охорони здоров’я;
визначити основні методи оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на інноваційні процеси, які спрямовані на підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров’я;
проаналізувати напрями інноваційних перетворень та оцінити регулюючий вплив держави на інноваційні процеси в системі охорони здоров’я за результатами загальноукраїнського соціологічного дослідження;
виявити особливості функціонування сучасних систем охорони здоров’я в різних соціально-економічних умовах за допомогою проспективного моделювання;
обґрунтувати концептуальні підходи до формування оптимальної моделі структури фінансування системи охорони здоров’я в Україні;
запропонувати нове бачення щодо реалізації інноваційних проектів ресурсозабезпечення медичної галузі та розвитку міжгалузевої інноваційної інфраструктури в системі охорони здоров’я;
удосконалити організаційний механізм державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я в напрямку якісних змін її функціонування;
розробити концепцію інноваційних перетворень системи охорони здоров’я, спрямовану на якісні зміни, шляхом державного регулювання інноваційних процесів у відповідній системі.
Об’єкт дослідження управління системою охорони здоров’я в Україні.
Предмет дослідженнятеоретичні, методологічні та прикладні аспекти державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я.
Методологія і методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення теорії державного управління, що надають системне загальнотеоретичне осмислення об’єктивним процесам розвитку соціальної держави, а також закономірностям становлення соціально-орієнтованого державного управління.
Проведене дослідження базується на використанні наукових принципів і засобів наукового пізнання, законів і категорій діалектики, які гарантують достовірність результатів у досягненні визначеної мети.
Інформаційну й теоретико-фактологічну базу дослідження становлять наукові роботи вітчизняних і зарубіжних учених і практиків, присвячені проблемам державного управління системою охорони здоров’я, а також офіційні статистичні дані, положення законодавчих актів, постанов і нормативних документів, матеріалів урядових і неурядових міжнародних організацій які стосуються зазначених питань.
Для реалізації визначених мети і завдань у процесі наукового дослідження широко використовувався комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних і достовірних результатів.
Цілісність дослідження забезпечують системний та комплексний підходи, завдяки чому систему охорони здоров’я розглянуто як комплекс взаємопов’язаних, об’єднаних спільною метою елементів, з’ясовано властивості системи, її внутрішні та зовнішні зв’язки. За допомогою історичного, логічного та системно-аналітичного методу, з’ясовано рівень розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі, а також еволюції політики держави щодо охорони здоров’я. Логіко-семантичний метод застосовано в процесі дослідження поняттєво-категорійного апарату, метод структурно-логічного моделювання для словесного опису концептуальних підходів до формування та розвитку соціально-управлінських систем.
Метод порівняльного аналізу використано для узагальнення існуючих світових моделей функціонування систем охорони здоров’я. Економіко-математичні методи виявилися необхідними при дослідженні фінансово-економічних засад управління охороною здоров’я. На основі соціологічного методу (анкетування, цільове експертне опитування) зібрано емпіричну інформацію для з’ясування головних чинників і факторів, які сприяють виникненню та поширенню негативних тенденцій стану охорони здоров’я, а також шляхів оптимізації управління системою охорони здоров’я в Україні.
Методи експертних оцінок, описового та абстрактного моделювання й узагальнення, а також прогностичний метод застосовувалися для формулювання висновків, рекомендацій та пропозицій щодо обґрунтування шляхів оптимізації державної політики у сфері охорони здоров’я; графічний методдля наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення низки теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження. Для вирішення окремих наукових завдань використано проблемно-орієнтовний, діагностичний і програмно-цільовий методи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних положень і концептуальних підходів, які в сукупності розв’язують важливу наукову проблему формування цілісної методології управління охороною здоров’я на принципово нових засадах системних інноваційних перетворень з визначенням та застосуванням механізмів державного регулювання інноваційних процесів у відповідній сфері.
Найважливішими науковими результатами, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, є такі:
уперше:
систематизовано методологічні та гносеологічні підходи до стратегічного управління системою охорони здоров’я, визначено концептуальні засади інноваційних перетворень і запропоновано пріоритетний тип розвитку відповідної системи в сучасних умовах;
розкрито сутність, конкретизовано зміст інноваційних процесів у системі охорони здоров’я на основі формалізації процесів у складних ієрархічних системах і запропоновано типологізацію та класифікацію інноваційних процесів за зовнішніми ознаками;
обґрунтовано методичні підходи до диференціації інноваційних процесів на основі їх морфологічної діагностики за індикативно-рецептивним принципом, з визначенням тенденційних властивостей, а також акцентовано увагу на необхідності запровадження на цій основі конкретних способів і засобів державного регулювання;
розроблено та запропоновано концепцію інноваційних перетворень системи охорони здоров’я, яка відрізняється від існуючої концепції розвитку системи охорони здоров’я тим, що передбачає перехід від принципу соціальної орієнтації до соціального спрямування та націленістю на впровадження нововведень за допомогою нових підходів та засобів її реалізації;
удосконалено:
універсальну методологію дослідження структури та функціонального стану системи охорони здоров’я на основі системного підходу з визначенням закономірностей її ієрархічної впорядкованості, індикаторів стійкості, внутрішніх властивостей і зовнішніх зв’язків, а також методологію визначення інноваційних процесів у відповідній системі з використанням методів бенчмаркінгу та багатофакторного стратегічного аналізу;
функціональну матричну модель управління складними ієрархічними системами, з використанням відповідних принципів, що передбачає підвищення ролі координації в процесі управління та пов’язано із збільшенням динамічних зв’язків у системі й спрямовує інноваційні процеси на реалізацію визначеної мети, а також надає переваги для прийняття управлінських рішень в умовах асиметрії інформації на основі структурованого пошуку консенсусу;
комплексний механізм державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я шляхом цілеспрямованого поєднання пріоритетних принципів, технологій, форм, методів державного регулювання інноваційних процесів та їхньої алгоритмізації;
організаційні засади політичного, економічного, соціального та правового механізмів державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я як складових комплексного організаційного механізму управління системою охорони здоров’я, а також встановлено діалектичну взаємодію та спадкоємність відповідних механізмів;
концептуальний підхід щодо впровадження інноваційних проектів у системі охорони здоров’я, який полягає в розвитку відповідної інфраструктури, основаної на визначенні інноваційного та ресурсно-інвестиційного потенціалу медичної та фармацевтичної галузі, а також супутніх галузей господарського комплексу на відповідній території;
методологічний підхід до систематизації законодавства у сфері охорони здоров’я, який передбачає реалізацію послідовних етапів, а саме: інкорпорації для впорядкування масиву чинних нормативно-правових актів за предметною ознакою без зміни їхнього змісту (кількісний ефект); консолідації для об’єднання нормативно-правових актів в єдиний зведений нормативно-правовий акт без зміни змісту (перехідний ефект); кодифікації для створення нового, систематизованого нормативно-правового акту з істотними змінами змісту (якісний ефект);
дістало подальший розвиток:
поняттєво-категорійний апарат дослідження шляхом уведення в науковий обіг таких понять, як ієрархічна впорядкованість системи охорони здоров’я”, інтегрована суспільно-солідарна інвестиційна модель управління системою охорони здоров’я”, поліпрагмазія в управлінні системою охорони здоров’я”, інноваційні процеси в системі охорони здоров’я”, таргетинг інноваційного процесу”, тенденційні властивості інноваційного процесу”, морфологічна діагностика інноваційних процесів”, мезосистемний інноваційний простір”, а також уточнення сутності та змісту таких понять, як сфера охорони здоров’я”, система охорони здоров’я” і галузь охорони здоров’я” та обґрунтування їхнього застосування відповідно до змістовних характеристик;
цілісність розуміння категорій суспільне здоров’я” з розширенням уявлень до визначення його рівнів, ефективність управління системою охорони здоров’я” з урахуванням понять результативність” і якість управління” та інтегрована оцінка ефективності управління системою охорони здоров’я” з використанням комплексу медико-соціальних і ресурсно-економічних показників;
зміст поняття суспільно-солідарна модель управління системою охорони здоров’я та суспільна ефективність діяльності охорони здоров’я, що значно розширює уявлення про формування такої моделі в умовах суб’єкт-суб’єктного підходу до управління, коли відповідальність за збереження та зміцнення суспільного здоров’я поділяється між державними, суспільними й ринковими інституціями;
визначення напрямів регулюючого впливу держави на інноваційні процеси в системі охорони здоров’я на основі узагальнення емпіричного досвіду за допомогою соціологічного методу дослідження (внутрішні фактори) та порівняння з відомими моделями охорони здоров’я (зовнішні фактори), що надало цілісне уявлення щодо існуючих галузевих проблем і механізмів їхнього вирішення;
комплексний підхід до планування розвитку системи охорони здоров’я на основі визначення ключових проблем і можливостей системи, визначення суспільно-політичного вектора, аналізу світового досвіду функціонування різних систем охорони здоров’я, а також за допомогою індикативного, стратегічного і програмно-цільового планування;
підхід до здійснення порівняльного аналізу різних систем охорони здоров’я як представлених множиною неоднорідних за екстенсивними показниками країн, що полягає у використанні принципів пропорційності представлення та квотного розподілу при формуванні порівняльних груп, а також у проведенні інтегрованої оцінки ефективності державного впливу на функціонування різних систем охорони здоров’я за допомогою проспективного моделювання;
теоретичне обґрунтування побудови структури багатоканального фінансування системи охорони здоров’я за трирівневим принципом, де перший рівеньбазовий, життєзберігаючий (для населення) та базовий, підтримуючий (для системи); другийосновний, здоров’язберігаючий (для населення), та основний, інвестиційний (для системи); третійсервісний, додаткових можливостей (для населення і системи), з поділом її на три секторибюджетний, суспільний і приватний.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у сукупності вони становлять теоретичну, методологічну і методичну основу для практичного вдосконалення і реалізації механізмів державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я.
Запропоновані автором підходи до формування структурно-інвестиційної моделі функціонування системи охорони здоров’я та запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування використано Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я під час підготовки відповідного законопроекту (довідка № 06-4/9 від 4.06.2007 р.).
Обґрунтовані автором пропозиції щодо розроблення Концепції інноваційних перетворень у системі охорони здоров’я було використано Міністерством охорони здоров’я України під час розробки плану дій на виконання Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я” (довідка № З.01М-234 від 11.10.2006р.).
Результати проведеного автором загальноукраїнського соціологічного дослідження щодо інноваційних напрямів у системі охорони здоров’я та засобів їхнього регулювання було використано Головним управлінням охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 01/250 від 28.09.2006 р.), а також Управлінням охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 25/6704 від 29.11.2006 р.) під час підготовки до проведення колегій та апаратних нарад.
Розроблені та удосконалені автором підходи до планування розвитку системи охорони здоров’я, які передбачають визначення пріоритетних напрямів розв’язання галузевих проблем і підготовку державних програм на основі проблемно-орієнтованого підходу, координації діяльності виконавців цих програм, упроваджено в Головному управлінні охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 01/250 від 28.09.2006 р.), про що також свідчить затвердження рішенням сесії Харківської міської ради комплексної програми І

Список літератури

ВИСНОВКИ

Одержані в процесі дослідження результати в сукупності розв’язують важливу науково-практичну проблему: формування цілісної методології управління охороною здоров’я на принципово нових засадах системних інноваційних перетворень і на цій основі визначення, конкретизації та розкриття можливостей використання механізмів державного регулювання інноваційних процесів у даній сфері.
Сутність основних висновків і пропозицій полягає в такому:
1. Необхідність здійснення інноваційних перетворень у системі охорони здоров’я в Україні зумовлюється її тривалою системною кризою, деструктивний характер якої вказує на неефективність державної соціальної та економічної політики у цій сфері, про що свідчить, зокрема: критична демографічна ситуація та незадовільний стан здоров’я громадян; погіршення рівня та якості життя соціально-незахищених верств населення; поширення соціально-небезпечних хвороб у суспільстві; зниження загального доступу до охорони здоров’я та якості надання медичної допомоги, а також виснаження ресурсної бази системи охорони здоров’я та її структурні диспропорції.
Ключовими проблемами, які заважають інноваційним перетворенням у системі охорони здоров’я, є: відсутність системного підходу, що забезпечує визначення пріоритетних напрямів розвитку охорони здоров’я, відсутність постійно діючої системи порівняльного аналізу зовнішніх змін та впливів на систему, моніторингу внутрішнього стану та перспектив розвитку системи охорони здоров’я, що вкрай ускладнює прийняття обґрунтованих і своєчасних управлінських рішень у цій сфері та зумовлює неефективність державної політики щодо її розвитку.
2. Загальна стратегія реформування системи охорони здоров’я полягає в її перетворенні із соціально-витратної на соціально-інвестиційну, переході від екстенсивного до інтенсивного розвитку системи, від галузевого до міжгалузевого підходу до управління системою охорони здоров’я.
Управління системою охорони здоров’я необхідно розглядати як технологічний процес, з огляду на всю послідовність його стадій, спрямований на певні дії, які зрештою приведуть до досягнення бажаного результату. Технологія прямо впливає на реалізацію інноваційних процесів, визначаючи як загальний напрям дій, так і слугуючи вирішальним фактором їхнього регулювання.
3. Використання стратегічного планування в процесі інноваційних перетворень дозволить системі охорони здоров’я розвиватися як соціальній галузі, але економічно обґрунтовано, включаючи ефективний маркетинг, дослідження і розробку технологій, проектування, виробництво, апробацію, збут і сервісні послуги, шляхом міжгалузевої інтеграції з урахуванням регіональної специфіки.
Удосконалення програмного підходу до планування розвитку системи охорони здоров’я передбачає: визначення пріоритетних напрямів розв’язання важливих галузевих проблем на відповідних рівнях її функціонування; підготовку державних програм на основі проблемно-орієнтованого підходу; організацію і координацію діяльності виконавців у межах запланованих програм; забезпечення виконавців протекціоністськими заходами; контроль виконання програм з боку держави, недержавних органів, громадськості.
4. Діагностику стану системи охорони здоров’я треба розпочинати з визначення процесів, які в ній відбуваються, використовуючи методи багатофакторного стратегічного аналізу, що дозволяють оцінити потенційні сукупні можливості системи та більш обґрунтовано виявляти готовність до реалізації інновацій, а також приймати вірні рішення, які б забезпечували досягнення стратегічних цілей.
У вітчизняній системи охорони здоров’я переважають регресивні процеси, які не сприяють якісним змінам, тобто розвитку системи, а характеризуються лише екстенсивними показниками, що не несуть позитивного навантаження на майбутнє системи. Виведення системи зі стану глибокої кризи та руйнації передбачає якісні перетворення, спрямовані на її перехід до відкритості, шляхом динамічних змін у законодавстві, залучення зовнішніх інвестицій, поширення інформаційної складової функціонування системи, активізації залучення громадськості до управління, сприяння розвитку власної інфраструктури.
5.Під інноваційними процесами в системі охорони здоров’я треба розуміти безперервний цикл пошуку та реалізації значущих напрямів, які можуть сприяти вирішенню суспільних проблем забезпечення громадян доступною та якісною охороною здоров’я та медичною допомогою, тобто це саме ті процеси, що кардинально змінюють і поліпшують стан системи охорони здоров’я. Загальна мета державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я впровадження нововведень, які обумовлені станом системи і потребами здійснити якісні зміни та орієнтовані на невирішені галузеві проблеми.
Необхідність вибору пріоритетних напрямів розвитку системи охорони здоров’я пов’язана із визначенням інноваційних процесів і зумовлена обмеженістю ресурсів та невідкладністю розв’язання найважливіших галузевих проблем. Серед інноваційних процесів пропонується виділяти науково-виробничі та системно-організаційні, котрі у свою чергу необхідно поділити на технічні та соціальні, визначальною фазою яких має бути впровадження.
6.Просування інноваційних процесів у системі охорони здоров’я відбувається уповільнено, під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, та потребує регулювання. Серед основних методів оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на інноваційні процеси в системі охорони здоров’я особливої уваги заслуговують методи експертних оцінок (внутрішні фактори) та порівняльного аналізу (зовнішні фактори).
Державне регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров’я повинно бути спрямовано на підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров’я, загальними критеріями якої є доступність медичної допомоги, якість медичного обслуговування, раціональне використання ресурсів.
7.За результатами загальноукраїнського соціологічного дослідження, найбільш пріоритетними серед інноваційних процесів, на думку експертів, є запровадження загальнообов’язкового медичного страхування, забезпечення реалізації пріоритетних цільових програм боротьби із соціально-небезпечними хворобами, удосконалення системи ресурсозбереження та модернізації медичної галузі, створення дієвої системи стандартизації медичної допомоги, запровадження формулярної системи лікарського забезпечення закладів охорони здоров’я, перехід до організації процесу лікувально-діагностичної допомоги на засадах доказової медицини.
Основними труднощами, які виникають під час реалізації інноваційних процесів у системі охорони здоров’я, керівники вважають відсутність необхідної нормативно-правової та ресурсно-інвестиційної бази, неефективне планування та прогнозування діяльності галузі, бюрократизм, відсутність диференційованої системи мотивації медичних працівників.
8.Порівняльна оцінка функціонування різних систем охорони здоров’я показала, що на сьогодні існує принаймні дві рівноцінні за ефективністю системи охорони здоров’ядержавна бюджетна і державна страхова, або змішана. Порівнюючи класичні моделі функціонування систем охорони здоров’я, треба зауважити, що за збором коштів більш ефективною можна вважати британську (модель Бевериджа), а за їх розподілом німецьку (модель Бісмарка).
Узагальнена картина оцінки функціонування систем охорони здоров’я свідчить про те, що на сьогодні у світі немає жодної досконалої або ідеальної системи. Усі вони тією, чи іншою мірою потребують реформування. Це пов’язано з демографічною кризою в розвинених країнах, що веде до старіння населення, в результаті чого зменшується загальний обсяг коштів працездатних громадян на охорону здоров’я (бюджетні та страхові системи), а також зі світовими інтеграційними процесами, які формують більш розвинені та гнучкі міжсистемні зв’язки, що веде до зростання ціни на медичні послуги та ліки (ринкова і страхові системи).
9.Отримана за результатами порівняльного аналізу оптимальна модель структури фінансування дає підстави наочно уявити можливість суттєвого, науково обґрунтованого (за допомогою статистичних та математичних методів) збільшення, принаймні у два рази, загального фінансування системи охорони здоров’я, врахувавши всі найбільш суттєві офіційно можливі надходження до системи, що є головною передумовою переходу до багатоканального фінансування системи охорони здоров’я в Україні.
Останнє передбачає створення неконкурентних умов поділу системи медичної допомоги на три секторидержавний, суспільно-солідарний та приватний. Багатоканальність фінансування охорони здоров'я повинна будуватися за трирівневим принципом надання лікувально-профілактичної допомоги: перший рівеньбазовий, життезбережуючий (за рахунок бюджетних коштів), другийосновний, забезпечувальний (за рахунок обов'язкового медичного страхування) і третій сервісний (за рахунок добровільних внесків відповідно до програм добровільного медичного страхування та прямих платежів за платні послуги).
10.Вирішення питання ресурсозабезпечення медичної галузі потребує координації зусиль різних міністерств і відомств на всіх етапах інноваційного процесу, починаючи з ідей та концептуальних підходів, визначення потреб у ресурсах, формування бюджетних пропозицій та пошуку найбільш прийнятних позабюджетних джерел підтримки галузі з опрацюванням конкретних механізмів регулювання процесу та закінчуючи забезпеченням кінцевого етапу постачання, сертифікації, налагодження оснащення та обслуговування, використовуючи при цьому максимально прозорі шляхи задоволення кінцевого споживача на конкурсній основі.
Інновацією у вигляді організаційно-технічного рішення можна вважати створення дієвого механізму забезпечення галузі діагностичним обладнанням і лікарськими засобами вітчизняного виробництва для лікування найбільш вразливих верств населення. Пропонується здійснення цього процесу шляхом створення спеціалізованих державних і комунальних фінансово-кредитних установ, правове забезпечення якого регламентується Законом України Про інноваційну діяльність”. Уникнути морального зношення медичного обладнання дозволить механізм фінансового лізингу, який при наявності узгодженості відповідних господарсько-правових відносин суттєво не вплине на статті видатків і надасть можливість у короткі терміни закрити питання ресурсозабезпечення медичної галузі.
11. Підвищення ефективності управління системою охорони здоров’я в умовах обмеженості ресурсів передбачає зменшення інвестицій у зростання екстенсивних показників функціонування системи, які не поліпшують її якісну складову. Мова йде про визначення пріоритетів на основі розуміння інноваційних процесів, які відбуваються в системі охорони здоров’я, та забезпечення виконання відповідних інноваційних проектів.
Реалізація інноваційних проектів у системі охорони здоров’я потребує створення міжгалузевих науково-виробничих інноваційних комплексів, основними завданнями яких повинно бути створення конкурентоспроможної інноваційної продукції та надання послуг оптимальної якості, а також прийняття організаційно-технічних рішень в обсязі, що задовільнить потреби охорони здоров’я у високотехнологічному лікувально-діагностичному обладнанні, сучасних лікарських засобах, нових прогресивних формах і методах організації діяльності, здатних поліпшити якісну складову функціонування системи.
12. Необхідність функціонування вітчизняної системи охорони здоров’я в єдиному правовому полі зумовила проведення системної роботи з формування Кодексу законів про охорону здоров’я. Перевага Кодексу в порівнянні з окремими законами полягає в тому, що перший є системоутворюючим документом, який систематизує всі відносини розглянутої системи в цілому, тобто може виступати методологічною основою управління системою охорони здоров’я.
Запропоновано проведення систематизації законодавства про охорону здоров’я в Україні у три етапи. Перший етап (інкорпорація) впорядкування чинних нормативно-правових актів за предметною ознакою без зміни їхнього змісту (кількісний ефект упорядкування масиву). Другий етап (консолідація) об’єднання чинних нормативно-правових актів в єдиний зведений нормативно-правовий акт без зміни змісту (перехідний ефект уникнення дублювань). Третій етап (кодифікація) створення нового, зведеного, систематизованого нормативно-правового акта з істотними змінами змісту (якісний ефект глибока переробка).
13.Інноваційні перетворення системи охорони здоров’я можуть відбуватися шляхом здійснення технологічних проривів, що передбачає активне втручання держави у відповідний процес. Здійснення технологічного інноваційного прориву має забезпечуватись активною державною політикою за напрямами: нормативно правового забезпечення, створення сприятливого інституційного середовища, розробки та запровадження фінансово-економічного, інформаційно-методичного, ідеологічно-просвітницького механізмів регулювання інноваційних процесів у цій сфері.
Роль держави в регулюванні інноваційних процесів є провідною, тому що складність і відсутність взаємоузгоджених підходів до їх реалізації потребує чіткого узгодження окремих дій за нормативами відповідності цілям системи в цілому. Пропонується Національна доктрина інноваційного прориву щодо розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я. Для реалізації доктрини в середньостроковій перспективі виділено дійсно ті засоби державного регулювання, які можна буде застосовувати до конкретних інноваційних процесів згідно з методикою, що була розроблена на основі морфологічної діагностики інноваційних процесів та їх державного регулювання за індикативно-рецептивним принципом.
14.Наявність асиметрії інформації та стрімкий розвиток сучасних інформаційних технологій потребує вдосконалення та посилення інформаційної ланки в системі охорони здоров’я. Цією ланкою можуть бути спеціалізовані галузеві інформаційно-аналітичні центри, створення мережі яких буде значним кроком до побудови більш демократичної матричної системи управління охороною здоров’я, що передбачає прийняття рішень та функціонування системи в цілому по горизонталі, і зрештою є більш гнучкою системою, яка схильна до інноваційних перетворень.
Створення єдиної державної системи стандартизації в охороні здоров’я має на маті: забезпечення її цілісності за рахунок єдиних підходів до нормування, акредитації, ліцензування та сертифікації; удосконалення управління галуззю, підвищення доступності та якості медичної допомоги, лікарських засобів і виробів медичного призначення; раціональне використання фінансових, кадрових та матеріальних ресурсів; прискорення впровадження нових медичних технологій; інтеграцію вітчизняної охорони здоров’я у світову медичну спільноту.
15. Здійснення інноваційних перетворень системи охорони здоров’я передбачає застосування ефективних механізмів, спрямованих на системну перебудову галузі, формування єдиного нормативно-правового, ресурсно-інвестиційного, медичного та інформаційного простору. Комплексний організаційний механізм управління інноваційними процесами в системі охорони здоров’я передбачає сукупність взаємообумовлених та цілеспрямованих засобів і способів досягнення загальної цілі створення ефективної системи забезпечення суспільного здоров’я в Україні на основі поєднання політичного, економічного, соціального та правового механізмів з проривними технологіями їх застосування.
Виділено суспільно-політичний механізм розробки та фінансово-економічний механізм реалізації окремих напрямів у процесі реформування системи охорони здоров’я у складі єдиного комплексного механізму державного регулювання певних процесів у системі, удосконалення якого здійснюється за допомогою структурних і функціональних складових. З ними перетинаються так звані механізми-засоби, до яких можна віднести правові (законодавство, нормативи)функціональна складова, а також інституційні (інституції, інфраструктура)структурна складова комплексного механізму.
16. На основі узагальнення результатів попередніх власних досліджень, а також порівняльного аналізу функціонування різних систем охорони здоров’я, експертних оцінок фахівців у сфері управління охороною здоров’я та результатів опитування громадян щодо реформування системи охорони здоров’я в Україні запропоновано концепцію інноваційних перетворень системи охорони здоров’я, провідна ідея якої полягає в якісних змінах системи охорони здоров’я на основі спільного соціального партнерства та соціальної відповідальності з урахуванням суспільно-політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні.
Побудова солідарної системи охорони здоров’я в Україні передбачає безпосередню участь в управлінні цією системою інституцій громадянського суспільства. При цьому суспільна ефективність діяльності системи охорони здоров’я оцінюється за ступенем захищеності громадян системою охорони здоров’я і медичного забезпечення, що здійснюється шляхом об’єднання зусиль рівно відповідальних суб’єктів в особі держави, громадськості та підприємців. На сучасному етапі розбудови демократичної України необхідно усвідомити, що саме суспільство в усьому розмаїтті його інститутів повинно приймати доленосні рішення відносно того, як треба розбудовувати власну систему охорони здоров’я. А місія держави полягає в реалізації цих рішень, але під пильним контролем з боку громадськості, не перебираючи на себе роль головного арбітра вирішення суспільних проблем.

Список використаних джерел

1. АкоповВ.И. Медицинское право: книга для врачей, юристов и пациентов.М.; Ростов н/Д: МарТ, 2004.368 с.
2. АкоффР. Акофф о менеджменте: Пер. с англ. / Под. ред. Л.А.Волковой.СПб.: Питер, 2002.448 с.
3. АнсоффИ. Новая корпоративная стратегія. Спб.: Питер, 1999. 416с.
4. АртюховА.С. Пути реструктуризации стационарной помощи в период реформирования здравоохранения //Рос. мед. журн.1999.№3.С.710.
5. АтаманчукГ.В. Теория государственного управления: Курс лекций.М.: Юрид. лит., 1997.400с.
6. АтаманчукГ.В. Теория государственного управления: Курс лекций.Изд. 2-е, доп.М.: Омега-Л, 2004.584 с.
7. АфанасьевВ.Г. Научное управление обществом: Опыт системного исследования.Изд. 2-е, доп.М.: Полит. лит., 1973.390с.
8. АфанасьевВ.Г. Об интенсификации развития общества.М.: Политиздат, 1969.56 с.
9. БабанскийА.В. Системы непрерывного улучшения продуктов и процессов.Мн.: Экоперспектива, 1999. 237с.
10.Баев Л.А., Шугуров В.Э. Системный подход к определению инновации // Современные технологии в социально-экономических системах.Челябинск, 1995.
11.БеккерГ. Оценка путей обеспечения качества медицинской помощи, включая лицензирование и аккредитацию, а также медико-экономические стандарти / Аbt Associates Inc.; Проект Здравреформ”.М., 2000.58 с.
12.БереговойВ.А. Венчурный капиталоснова венчурного бизнеса // Инновации.2005.№1.С.6872.
13.БілинськаМ. Процедура оцінки впливів політичних рішень на стан суспільного здоров’я // Вісн. НАДУ.2006.№1.С.294301.
14.Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України.1999.№5.С.12.
15.Большая советская эниклопедия.Изд. 2-е.Т.39.С.158.
16.Большой энциклопедический словарь.М.: Большая рос. єнцикл.; СПб.: Норинт, 1999.1456с.
17.Бузни А.Н. Инновационная стратегия в научных организациях.К.: Нива, 1998.167 с.
18.БулкінІ.О. Національні інноваційні системи: індуктивний підхід до оцінювання // Статистика України.2001.№ 2.С. 5259.
19.Бюджетне законодавство України // Бюл. законодавства і юрид. практики України.2002.№2.416 c.
20.ВасиленкоВ.А., МельникИ.Е. Стратегии и инновации в системе менеджмента: Учеб. пособие / МГИУ.М., 2001.418с.
21.Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. / За ред. О.Василенко.К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. 440с.
22.Васина Л.В. Социальное рыночное хозяйство: Слов. терминов.М.: ИНФРАМ, 1997.С.59-60.
23.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В.Т.Бусел.К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2003.1440 с.
24.Виханский О.С., Наумов Л.И. Менеджмент.2-е изд.М.: Гардарика, 1996.
25.Вовк М.Г., Жданова М.П. Програмно-цільове фінансування в системі охорони здоров’я // Стан здоров’я населення України та діяльність медичної галузі (2001 р.).К., 2002.С. 343-344.
26.Волкова В.Н. Искусство формализации: от математикик теории систем и от теории систем к математике.СПб.: Изд-во С.-Петербург. ГТУ, 2000.199 с.
27.ВолковаВ.Н., ВороновВ.А., ДенисовА.А. Теория систем и методы анализа в управлении и связи.М: Радио и связь, 1983.248 с.
28.Волос Б.О., Вашев О.Є. Державна політика і стратегія в галузі охорони здоров’я: Опор. конспект лекцій.Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2005.С.6-7.
29.Вороненко Ю.В. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я.Тернопіль, 2000.С.578597.
30.Вялков А.И., Воробьев П.А. Основы стандартизации в здравоохранении.М.: Ньюдиамед, 2002.216с.
31. ВялковА.И., РайзбергБ.Г., ЖиленкоЮ.В. Управление и экономика здравоохранения: Учеб. пособие / Под. ред. А.И. Вялкова.М.: Гэотар-мед, 2002.328 с.
32.ГаманМ. Державна стратегія розбудови національної системи інноваційного бізнесу // Вісн. НАДУ.2004. №3С.200-201.
33.ГаманМ.В. Інноваційний механізм соціально-економічного розвитку // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва.К.: Вид-во НАДУ, 2003.№2.С. 160168.
34.Гаман М.В. Особливості державного управління інноваційним розвитком // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр.Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2005.№1 (23).С.115125.
35.Гєєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні / Економіка України.2000.№1, 2.С.4.
36.ГерасименкоН.Ф., АлександроваО.Ю. Управление системой здравоохранениязаконодательные аспекты // Проблемы управления здравоохранением.2003.№2.С.57.
37.Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я.Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.312с.
38.Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития.М.: ВлаДар, 1993.310 с.
39.Глобальные трансформации и стратегия развития / Под. ред. О.Г.Белоруса, Д.Г.Лукъяненко К.: Орияне, 2000.С.319.
40.Глоссарий терминов по медико-санитарной помощи / ВОЗ.Копенгаген, 1977.429с.
41.Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я.Тернопіль; К; Вінниця: Джура, 1997.327с.
42.Гончаренко О.М., Лисицин Є.М. Методологічні засади розробки нової редакції Концепції національної безпеки України / НІСД.К., 2001.С.26.
43.Гончарук Л.Я. Ефективність соціальної політики в умовах ринкових перетворень: проблеми соціалізації економічного розвитку: Автореф. дис... канд. екон. наук / НАН України; Ін-т регіон. досліджень.Львів, 2001.
44.Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие / Под общ. ред. Н.П.Хохлова, Л.В.Ефремовой.Х.: ИНЖЕК, 2005.208с.
45.Государственное управление. Основы теории и организации: Учебник.М.: Статут, 2000.С.335.
46.Гречко В. Реформирование социального страхования.концептуальные подходы // Вестн. гос. соц. страхования. 2005.№5.С.69.
47.ГришинВ.В. Регулирование процессов становления страховой медицины.М.: Наука, 1997.352 с.
48.Гришин В.В., Семенов В.Ю., Поляков И.В. Обязательное медицинское страхование: организация и финансирование.М., 1995.162с.
49.ГубернаяГ. К., Ильюшенко В.Г. Власть и управление // Менеджер.2003.№2 (24).С.712.
50.ГусєвВ. Державна інноваційна політика у форматі національної інноваційної системи // Вісн. УАДУ.2003.№2.С.102108.
51.ГусєвВ. Державна інноваційна політика: Аспект інтернаціоналізації // Економіка України.2003.№6.С.7784.
52.ГусєвВ. Імперативи інноваційного розвитку та державної інноваційної політики // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва.К., 2005.С.301305.
53.ГусєвВ.О. Інституційні засади державної інноваційної політики / Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф.: У 3т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князева.К.: Вид-во УАДУ, 2001.Т.2.С.418423.
54.ГусєвВ. Концептуальні засади формування державної інноваційної політики // Вісн. УАДУ.2002.№4.С.8492.
55.ДенисовА.А. Информационные основы управления.Л.: Энергоатомиздат, 1983.72с.
56.Державна політика з охорони громадського здоров’я в Україні: Навч. посіб. / За ред. І.М.Солоненка, Л.І.Жаліло.К.: УЗ.2004.116с.
57.Державна політика та економіка охорони здоров’я: Практикум / М.Білинська, В.Григорович, Л.Жаліло та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка, І.Солоненка. К.: К.І.С., 2002.216с.
58.Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін.К.: Вид-во КНЕУ, 2000.316с.
59.Державне управління: Слов.-довід. / За заг. ред. В.М.Князева, В.Д.Бакуменка.К.: Вид-во УАДУ, 2002.228 с.
60.Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка.Львів: Вид-во Нац. ун-ту Львів. політехніка”, 2002.352с.
61.Державне управління і менеджмент: Навч. посіб. у табл. і схемах / Г.С.Одінцова, Г.І.Мостовий, О.Ю.Амосов та ін.; За заг. ред. Г.С.Одінцової.Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002.492с.
62.Дехтяренко Ю., Гринчук Н. Програмно-цільовий підхіддієвий засіб вирішення соціальних та економічних проблем розвитку міста //Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр.Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2002.№2.С.390392.
63.Довбенко М. Нобелівська нагорода за розробку теорії асиметричної інформації // Економіка України.2003.№10.С.8690.
64.Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, 2002 // Региональные публикации ВОЗ.Копенгаген, 2003.№97. 156с.(Европ. серия.)
65.Долішня М. Проблеми становлення і розвитку венчурного бізнесу в Україні // Регіональна економіка.2004.№1.С.208.
66.Долот В., Курило Т., Радиш Я. Державна політика України в галузі охорони здоров’я: Вступ до проблеми // Вісн. НАДУ.2005.№1.С.234.
67.Домінанти державної політики України в галузі охорони здоров’я: Нова парадигма / В.Долот, Л.Радиш, Я.Радиш // Вісн. НАДУ.2006.№1. С.207211.
68.Домникова Л.В. Право на охорону здоров’я має кожний // Вісн. держ. соц. страхування.2005.№5.С.2128.
69.