ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ФАКТОР ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА ІНЖЕНЕРНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

АЖАЖА МАРИНА АНДРІЇВНА

УДК 351. 82:658

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ФАКТОР ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Воронкова Валентина Григорівна доктор філософських наук,
професор, академік Української
академії політичних наук

Запоріжжя 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСМИСЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ

10

1.1. Еволюція концепцій людського капіталу в історії управлінської думки

10

1.2. Методологія дослідження державного регулювання інвестицій в людський капітал

26

1.3. Понятійно-категоріальний апарат теорії інвестицій в людський капітал

41

Висновки до першого розділу

61

РОЗДІЛ 2. ІНТЕЛЕКТУАЛІЗОВАНИЙ ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

64

2.1. Сучасна практика формування концепції розвитку людського капіталу

64

2.2. Об’єктивація інституційних засад та їх впливу на розвиток людського капіталу в Україні

86

2.3. Становлення концепції розвитку людського капіталу та сталого економічного зростання в умовах глобалізації

98

Висновки до другого розділу

113

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ НА РІВНІ РЕГІОНУ

116

3.1. Сутність категорії «механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал» в контексті компаративного аналізу

116

3.2. Ефективність і результативність функціонування механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону

129

3.3. Основні напрями розвитку механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону

152

Висновки до третього розділу

169

ВИСНОВКИ

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

178

ДОДАТКИ

201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена масштабними трансформаціями у світі, у контексті яких державне регулювання інвестицій в людський капітал виступає головною умовою інтелектуального, економічного, соціального та духовного прогресу як суспільства, так і особистості. Економічні реформи в Україні потребують значних інвестицій в людський капітал, підвищення індексу людського розвитку та удосконалення механізмів державного регулювання на всіх рівнях, що уможливлює досягнення стабільного розвитку суспільства, його конкурентоспроможності в умовах глобалізації.
Необхідність теоретичного обґрунтування та осмислення місця і ролі держави в організації господарювання та забезпеченні інтеграції до європейського простору зумовлюється сучасними тенденціями щодо формування інноваційної економіки знань. У свою чергу, це вимагає наукового аналізу можливостей людини як найвищої цінності та людського капіталу, що є важливим ресурсом у здійсненні модернізації українського суспільства, сутнісним чинником для реалізації ефективного і якісного функціонування економіки інноваційно-інтелектуального типу.
Розв’язання зазначених питань потребує системного дослідження, а також розробки відповідних науково-теоретичних засад для запровадження нових механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал та підвищення ефективності функціонування державних інститутів влади.
Стан наукової розробки проблеми. Рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства є людський капітал, стале зростання ролі людини в усіх сферах життєдіяльності, а саме: у виробничій сфері, в освіті, у науковій та професійній галузях тощо. Ідеї, що певним чином стосуються людського капіталу, зароджуються у працях таких відомих вчених, як А.Амстронг, К.Дженкс, Р.Лайкерт, Ф.Ліст, А.Маршалл, Дж.С.Мілль, В.Петті, А.Сміт, Ф.Тейлор, У.Фішер, Й.Шумпетер та ін.
Окремі засоби управління людським розвитком ґрунтовно досліджують Г.Беккер, Л.Вальрас, Е.Денісон, Дж.Кендрик, Г.Д.Маклеод, Р.Солоу, І.Тюнен, С.Хюбнер, Т.Шульц, М.Фішер та ін.
В Україні питаннями теорії та методології людського капіталу займаються такі сучасні вчені, як Д.Богиня, В.Воронкова, О.Грішнова, Н.Голікова, В.Куценко, В.Лагутін, Е.Лібанова, А.Мерзляк, Л.Михайлова, Л.Пашко, І.Петрова, Л.Штика та ін. Окремі аспекти в розвитку людського капіталу досліджують фахівці із близького зарубіжжя: Л.Абалкін, В.Гойло, О.Добринін, С.Дятлов, М.Критський, А.Корицький, В.Марцинкевич, Л.Сімкіна, Є.Циренова та ін.
Теоретико-прикладні аспекти державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні висвітлюють вітчизняні науковці О.Амосов, Л.Анічин, В.Бабаєв, В.Бакуменко, С.Біла, В.Воротін, В.Геєць, А.Дєгтяр, В.Дорофієнко, В.Корженко, Н.Корабльова, В.Князєв, В.Лебець, І.Лукінов, В.Мартиненко, О.Мордвінов, Г.Одінцова, І.Павлов, С.Прохода, Я.Радиш, В.Рижих, Є.Ромат, В.Ребкало, І.Розпутенко, С.Салига, В.Тертичка, В.Ткаченко, Р.Тян, О.Чаплигін, Ю.Чернецький, А.Чернявський та ін.
Проте чимало питань зазначеного спектра ще не знайшли свого теоретичного обґрунтування, на даний час відсутні наукові дослідження комплексної дії механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал як перспективної сфери; не визначено механізмів управління ним в умовах ринку; не обґрунтовано напрямів удосконалення управління інвестиціями; залишаються невисвітленими чимало проблем концептуального та емпіричного характеру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Академії. Дисертаційне дослідження є органічною частиною науково-дослідних робіт «Формування і розвиток гуманістичного менеджменту в Україні і його вплив на розвиток людського потенціалу» (державний реєстраційний номер 0103U003546), «Формування концепції сталого економічного розвитку як основи досягнення нової якості та стандартів життя в контексті євроінтеграції» (державний реєстраційний номер 0106U002916). Автор брала участь у розробці теоретико-методологічних засад формування концепції людського капіталу на регіональному рівні та опрацювала концепцію формування механізмів державного регулювання інвестицій.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні специфіки в дії механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал та визначенні пріоритетних напрямів його розвитку з урахуванням глобальних ринкових трансформацій суспільства.
Відповідно до мети були визначені наступні завдання:
уточнити зміст поняття, цілі та напрями розвитку інтелектуального потенціалу суспільства;
з’ясувати сутність державного регулювання інвестицій в людський капітал як важливого фактора економічного, соціального та інтелектуального прогресу суспільства з метою розширення методологічної бази дослідження, а також уточнити понятійно-категоріальний апарат, що пов’язаний з визначенням понять «людський розвиток», «людський потенціал», «людський фактор і ресурс», «трудовий потенціал»;
класифікувати людський капітал за видами діяльності задля подальшого розвитку та удосконалення концепції державного регулювання інвестицій;
визначити інституційну базу державного впливу на розвиток людського капіталу в Україні, що здатна сприяти економічному зростанню держави та підвищенню добробуту громадян;
обґрунтувати сутність та специфіку дії механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал, визначити його інструментарій у контексті компаративного аналізу;
з’ясувати особливості дії механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону, що стосуються забезпечення позитивної динаміки якості життя населення та сталого економічного розвитку;
обґрунтувати рекомендації щодо удосконалення механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал з метою формування ефективної державної інвестиційної політики.
Об’єкт дослідження теоретико-методологічні та прикладні аспекти розвитку людського капіталу як фактора інтелектуалізації суспільства.
Предмет дослідження наукове забезпечення удосконалення механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал.
Гіпотеза дослідження базується на формуванні системи державного регулювання інвестицій в людський капітал як умови сталого економічного зростання.
Методи дослідження. У дослідженні використовуються такі методи: системно-аналітичний (для узагальнення наукових концепцій щодо державного регулювання інвестицій в людський капітал), компаративний (для порівняння зарубіжного і вітчизняного досвіду), системно-структурний (для експлікації інвестиційної системи, що саморозвивається, має складну структуру і проявляється у вигляді єдиної інваріантної системи конкретних варіантів), аксіологічний (для аналізу культури інвестиційної діяльності), синергетичний (для аналізу людського капіталу як нелінійної системи у нелінійному суспільстві), системний (для розгляду інвестицій як цілісного, складного організму, який постійно взаємодіє з навколишнім середовищем), структурно-функціональний і неоінституційний (для з’ясування еволюції інституційної бази, що дозволяє розкрити діалектичний зв’язок між агентами змін і системою державного управління).
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена як сутністю поставлених завдань, так і способами їх вирішення. У дисертації здійснено комплексний аналіз цілісної концепції механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал як фактора інтелектуального розвитку суспільства. З огляду на це наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
уперше
обґрунтовано комплексне впровадження сучасних науково-теоретичних підходів стосовно розвитку державного регулювання інвестицій в людський капітал (компаративний, функціональний, антропологічний, синергетичний, економіко-статистичний), що дозволяє вважати його сутнісним чинником інтелектуального, економічного та соціального прогресу суспільства;
запропоновано методику оцінки ефективності інвестицій в людський капітал на основі витратного та результативного підходів, що передбачають визначення інтелектуального рівня населення регіону (країни);
удосконалено
понятійно-категоріальний апарат концепції державного регулювання інвестицій в людський капітал, в основу якого покладено темпи якісних перетворень в економіці та динаміку зростання добробуту населення;
механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал, що об’єднує державний і регіональний рівні та включає фінансово-вартісну, структурно-інвестиційну, соціально-економічну і організаційно-управлінську складові.
дістало подальший розвиток
інституційна база державного впливу на розвиток інвестицій в людський капітал, що пов’язана з розвитком освіти, охорони здоров’я, професійної підготовки кадрів і визначається індексом людського розвитку;
класифікація основних видів людського капіталу на макро-, мезо- та мікрорівнях з урахуванням форм власності та напрямів удосконалення державного регулювання інвестицій.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення і висновки втілені в конкретні пропозиції, методики та рекомендації. Результати дослідження використано при підготовці навчальних посібників із грифами МОН України «Управління людськими ресурсами: філософські засади», «Планування та прогнозування в умовах ринку», «Політика європейської інтеграції».
Окремі пропозиції упроваджено Управлінням освіти і науки Запорізької облдержадміністрації при розробці регіональних програм розвитку освіти та охорони здоров’я, програм післядипломної підготовки керівників освіти (довідка №04-12.2025 від 4 вересня 2007 р.), Запорізькою державною інженерною академією при розробці навчальних програм і лекційних курсів з дисциплін «Інвестиційний менеджмент», «Теорія та історія державного управління» (довідка №5/1550 від 30 серпня 2007 р.).
Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора, результати якого спрямовані на вирішення важливого наукового та практичного завдання удосконалення механізму впровадження ефективної державної політики інвестування розвитку людського капіталу. У дисертації не використовувались ідеї або розробки, що належать В.Г.Воронковій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати досліджень оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації» (м.Харків, 2006р.), «Демократичні стандарти професійного навчання та діяльність публічних службовців: теорія, практика» (м.Львів, 2007р.), «Наука і вища освіта» (м.Запоріжжя, 2007р.), «Економіка і маркетинг у ХХІ ст.» (м.Донецьк, 2007р.), «Соціокультурна інтеграція в контексті викликів ХХІ ст.» (м.Київ, 2007р.); «Проблеми трансформації систем державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (м. Київ, 2006 р.); «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (м. Донецьк, 2007р.) та ін.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 25наукових працях, у т.ч. в шести статтях, що опубліковано у фахових виданнях з державного управління, трьох навчальних посібниках. Загальний обсяг публікацій, які належить особисто дисертанту, складає 6,76 авт.арк.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні розв’язано актуальне завдання, що полягає у розробці концепції та адаптації сучасних наукових підходів до формування механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал в умовах глобальних ринкових трансформацій. Отримані результати підтверджують авторську гіпотезу, а реалізована мета дозволяє зробити наступні узагальнені висновки:
1. Однією із складових людського капіталу є інтелект нації (сукупність здібностей і творчих надбань людей, їх освітньо-кваліфікаційний рівень), без якого унеможливлюється поступ науки, освіти, культури, створення нової техніки, прогресивних технологій та запровадження ефективних форм організації виробництва. Інтелектуальний потенціал суспільства є джерелом формування інтелектуальної еліти як ядра нації головного носія і генератора нових знань, рушійної сили науково-технічного та суспільного прогресу.
2. Формування правової, соціальної, демократичної держави потребує людиноцентричного підходу до державного регулювання інвестицій та визнання людини основним суб’єктом інтелектуального прогресу, оскільки завдяки розвитку цієї сфери змінюється ставлення держави до людини як особистості та професіонала.
3. Людський капітал, по-перше, є домінантою стабільного зростання економіки країни, підвищення якості соціально-економічних відносин, що сприяє прискоренню інституційних реформ в умовах модернізаційних процесів; по-друге, включає потенційні здібності, що протягом певного періоду створюють продукти і доходи, а також інвестиції як витрати на підтримку цієї здатності; по-третє, виступає акумулятором соціального досвіду як головного чинника економічного розвитку та формування «інтелектуально-знаннєвої економіки».
4. Специфіка людського капіталу як квінтесенції конкурентоспроможності, економічного зростання та ефективності полягає в його безальтернативності, а його розвиток залежить від ефективного функціонування економіки та державного регулювання інвестиційних процесів. Оцінка людського капіталу ускладнюється наявністю антропологічної складової, що відображає єдність у людині соціального і біологічного, суспільного та індивідуального.
5. Запропоновано класифікацію основних видів людського капіталу як передумови розвитку концепції державного регулювання інвестицій з аналізом наступних понять: «капітал здоров’я», «трудовий капітал», «інтелектуальний капітал», «організаційно-підприємницький капітал», «культурно-моральний капітал», «соціальний капітал», «клієнтський або бренд-капітал», «інноваційний капітал», «структурний капітал», «організаційний капітал». Зазначена класифікація дозволяє оцінювати людський капітал на рівні окремої людини (мікрорівень індивідуальний людський капітал), окремого підприємства або групи підприємств (мезорівень людський капітал фірми) і держави в цілому (макрорівень національний людський капітал).
6. Сучасна практика державного регулювання інвестицій в людський капітал (фактор розвитку «економіки знань») вимагає реалізації комплексу завдань, що диктуються сутністю та структурою інвестиційних ресурсів: розробки інноваційних заходів, необхідних для мобілізації національного соціально-економічного зростання; формування інтелектуально-інформаційної складової, що є основним чинником цивілізаційного розвитку.
7. Обґрунтовано концепцію сталого розвитку суспільства та розвитку людського капіталу на рівні регіону як єдиного соціального організму на основі збереження природно-ресурсного потенціалу, господарсько-екологічних особливостей та історико-культурних відмінностей, забезпечення високої якості життя населення територій.
8. Здійснено аналіз поняття «механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал», що класифікується як організаційний і регулятивний чинник впливу держави на діяльність суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності, законодавчо закріплюється державою і реалізується у форматі макроекономічної політики та спрямовується на формування правової та інституційної бази інвестиційної політики.
9. Уточнено змістовні характеристики основних цілей механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал, а саме: а)політичних функціонування системи забезпечення державного регулювання політики інвестицій в людський капітал на рівні регіону; б)соціальних функціонування системи забезпечення ефективної інвестиційної діяльності; в)духовних забезпечення єдності духовних цінностей суспільства та його суб’єктів; утвердження в суспільній свідомості ідеалів і цінностей справедливого суспільства; г)правових створення передумов для цілісного, всебічного та гармонійного розвитку особистості, реалізації її духовних сил та задоволення духовних потреб, імплементації норм міжнародного гуманітарного права у систему інвестиційних цінностей суспільства.
10.Процес удосконалення механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону вимагає здійснення таких заходів: сприяння інтеграції науково-технічного потенціалу в промисловість та створення ефективної системи поєднання досягнень науки, технології, виробництва і ринку в контексті інноваційної політики; розробки інструментарію державного стимулювання інноваційного розвитку та визначення багатовекторності інноваційних напрямків, для чого необхідна координація зусиль органів влади, громадських організацій, підприємств і фірм; розробки науково обґрунтованих методик визначення ефективності інвестиційних програм сталого економічного розвитку регіону та інтелектуалізації суспільства, підвищення іміджу регіону; розробки системи преференцій для компаній, які створюють нові робочі місця, визначаючи пріоритетом орієнтацію на державні прибутки від інвестицій в людський капітал; створення наукової концепції інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів у контексті інтеграції науки, освіти, виробництва, бізнесу з метою виявлення слабких і сильних сторін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Петти В. Экономические и статистические работы. Пер. с франц. М., 1940. С. 126.
2. Кетле А. Человек и развитие его способностей, или опыт социальной физики. М., 1898. С. 67.
3. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М.: Соцэкгиз, 1956. - С. 490. - С. 86, 208, 235.
4. Мальтус Т.Р. Опыт о законе народонаселения. Санкт-Петербург, 1868. Т.1. С. 106.
5. Милль Дж. Основы политической экономии. - М., 1980. - Т.1. -С.332.
6. Боришполец К.П. Методы политических исследований. М.: Аспект Пресс, 2005. С. 8-9.
7. Вебер М. Избранные произведения. М., 1990. С.44-135.
8. Управление человеческими ресурсами: Энциклопедия / Под ред. М.Пула, М. Уорнера. СПб.: Питер, 2002. 1200 с.
9. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. 848с.
10. Современная западная социология: Словарь. М.: Политиздат, 1990.432с.
11. Самуэльсон П. Экономика. Т.2. М.: Алгон, 1992. С. 52.
12. Marshall, Alfred. Principles of Economics.New York: Macmillan Co., 1959, рр. 469-470, 705-706.
13. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономическая теория. М.: ЮНИТИ, 2002. С. 86.
14. Walsh, John R. Capital Concept Applied to Man,” Q.J.E., XLIX (February, 1935), pp. 255-85.
15. Thunen, Iohann Heinrich von. Der isolierte Stadt. Vol.11, Part 11. Translated by Bert F. Hoselitz. Chicago: Corporative Education Center, Univ. Of
Chicago; originally publicated 1875, р.р. 5-10.
16. Mayo-Smith, Richard. Emigration and Immigration. New York: Charls Scribner’s Son, 1901. С. 62.
17. Клочков В.В. Человеческий капитал и его развитие // Экономическая теория. Трансформирующаяся экономика / Под ред. И.П.Николаевой. М.: ЮНИТИ, 2004. С. 403.
18. Современная западная философия: Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. М.: Политиздат, 1991. 414 с.
19. Гойло В.С. Современные буржуазные теории воспроизводства рабочей силы: Критический очерк. - М.: Наука, 1975. С. 3.
20. Абалкин Л. Проблемы выбора стратегии на ХХІ век // Проблемы теории и практики управления. 1998. - №2. С. 25-33.
21. Автономов В.С. Модель человека в экономической науке. М., 1998. 232 с.
22. Гойло С. Интелектульный капитал // МЭ и МО.1998. - №11. С. 68-76.
23. Добрынин А., Дятлов С., Коннов В., Курганский С. Производительные силы человека: структура и формы проявления. СПб.: Изд-во СПбуУЭФ, 1993. 188 с.
24. Капелюшников Р.И. Теории человеческого капитала. Казань: Форум Стратегии регионального развития, 2003: http: regionforum.ru/ regionforum
25. Корицкий А.В. Введение в теорию человеческого капитала: Учеб. пособие. Новосибирськ: СибУПК, 2000. 112 с. С. 44-59.
26. Литвинова Н.П. Образование в условиях интенсификации экономики. М.: Педагогика, 1989. 192 с.
27. Матвеева Н.С. Методы оценки и критерии экономической эффективности человеческого капитала // Дальневосточный экономико-правовой журнал. - №11. 2001. С. 32-36.
28. Цыренова Е.Д. Совокупный человеческий капитал нации (формирование, функционирование его на макро-, мезо- и микроуровнях): Учеб. пособие. Иркутск: Изд-во ИГЭА, 1996. 148 с.
29. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. 313 с.
30. Філософія управління персоналом: Монографія / Під ред. д.філос.н., проф. В.Г. Воронкової. Запоріжжя: РВВ ЗДІА, 2005. 472 с.
31. Голікова Н.В. Людський капітал ключовий фактор економічного зростання // Інноваційний фактор сталого економічного зростання: Зб. наук. пр. Ін-ту економіки НАН України К., 2002. С. 32-35.
32. Інтелектуальний потенціал та науково-технічна політика / За ред. М.І. Долішнього. Л.: ІРД НАН України, 1999. 234 с.
33. Колот А. Глобалізація економіки та її вплив на соціально-трудову сферу // Україна: аспекти праці. 2001. - №3. С.23-29.
34. Критский М.М. Человеский капитал. Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. 120с.
35. Дорогунцов С.І., Куценко В.І. Освітня сфера в інформаційному суспільстві // Вісник. - 2002. - №11. С. 115-121.
36. Лагутін В.Д. Людина і економіка: Соціоекономіка: Навч. посіб. К.: Просвіта, 1996. 335 с.
37. Людський розвиток в Україні: 2003 рік / Щорічна наук.-аналіт. доп. / За ред. Е.М.Лібанової. К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. 290 с.
38. Нижник Н., Пашко Л. Наукові підходи до управління людськими ресурсами: історичний екскурс // Вісник НАДУ при Президентові України. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Вип. 2. С. 28-35.
39. Новіков В.Н. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. 246 с.
40. Пирожков С.И. О концепции трудового потенциала населения // Современная концепция трудового потенциала. Киев, 1990. С. 4-21.
41. Савченко В. Активна політика зайнятості на ринку праці запорука збереження й розвитку трудового потенціалу // Україна: аспекти праці. 1999. - №1. С. 9-14.
42. Лукинов И.К. К вопросу о концепции и модели современного экономического развития Украины // Экономика Украины. 2001. - №6. С. 4-9.
43. Кривенко Л., Кривенко С. Інвестиції в людський капітал важливий фактор розвитку суспільства // Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України): Матеріали VІІ міжнародн. науково-практичної конференції. Модуль ІІ (ч. ІІ). К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Ін-т між народ. відносин, 1999. С. 97-101.
44. Палаз Л. Людський капітал як фактор інноваційного розвитку // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: Збірник тез доповідей 11-13 травня 2006 р. Львів: Вид-во Націон-го ун-ту „Львівська політехніка”, 2006. С. 43-44.
45. Пона Д. Людський капітал, або рушійна сила інтересів // Віче. 1998. - №5. С. 47-61.
46. Крупка Я.Д., Литвин Б.М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної діяльності та будівельного виробництва. К.: Екон. думка, 1998. С. 117-119.
47. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. 448 с. С. 22.
48. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Навч. посібник / Під наук. ред. В.Г. Федоренка. К.: МАУП, 2000. 408 с.
49. Пешко А.В., Назаренко А.В. Особливості здійснення інвестиційної діяльності в агропромисловому комплексі // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - № 3 (26). С. 281-291.
50. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність. К.: МАУП, 1998. 235 с.
51. Пересада А.А. Пути улучшения инвестиционного климата в Украине // Персонал. 2000. - №1 (55). Приложение №2 (7).
52. Прохода С.В. Инвестиции в Украину. Запорожье: Дикое поле, 2003.192с.
53. Роговой В.З. Экономика Украины на перспективу и инвестиционная деятельность // Персонал. 2000. - №1(55). Приложение №2(7).
54. Інвестиційна політика в Україні: досвід, проблеми, перспективи: Монографія / Чумаченко М.Г., Аптекар С.С., Білопольський М.Г. та ін.; Відпов. ред. М.Г. Чумаченко; АЕН України, ІЕП НАН України. Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2003. 292 с.
55. Спостереження та вимірювання соціальної захищеності населення України: проблеми становлення: Монографія / О.Г. Осауленко, О.Ф. Новіков, О.І. Амоша, Н.С. Власенко та ін. / НАН України. Ін-т ек-ки пром-ті. Донецьк, К., 2003. 440 с.
56. Герасимчук М., Галиця І., Задорожна О. та ін. Джерела інвестицій та їх економічне регулювання. НАН України. Інститут економіки. К., 1999. 187с.
57. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) „Шляхом європейської інтеграції” / Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М. Геєць та ін..; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, Міністерство економіки та з питань європ. інтегр. України. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.
58. Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозирование и макроэкономическое планирование: Учеб. пособ. К.: МАУП, 1998. 192 с.
59. Малий І.Й. Іноземні інвестиції: Зарубіжний досвід стимулювання. Шляхи залучення в економіку України. К.: НДФІ, 1999. 45 с.
60. Омельченко А.В. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. К.: Хрінком, 1996. 287 с.
61. Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент. СПб.: Питер, 2000. 160с.
62. Кныш М.И., Перекатов Б.А., Тютиков Ю.П. Стратегическое планирование инвестиционной деятельности: Учеб. пособие. СПб.: Изд. дом «Бизнес-Пресса», 1998. 315 с.
63. Крутик А.Б., Никольская Е.Г. Инвестиции и экономический рост предпринимательства. СПб.: Лань, 2000. 544 с.
64. Управление инвестициями: В 2-х т. / В.В. Шеремет, В.М. Павлюченко, В.Д.Шапиро и др. М.: Высшая школа, 1998. 467 с.
65. Амосов О. Проблемы занятости, оплаты труда и регулирования цен // Экономист. 2001. - №6. С. 66.
66. Битяк Ю.П. Організаційно-правові засади управління державним вищим навчальним закладом освіти України // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». - № 1 (9). - 2001. С. 80-89.
67. Данилишин Б., Куценко В. Интеллектуальные ресурсы в экономическом росте: пути улучшения их использования // Эконом. Украины. 2006. №1. С. 34-40.
68. Дорофиенко В.В. Региональное управление научно-техническим потенциалом в условиях рыночной трансформации экономики: Дис. ... доктора экон. наук: 25.00.04. - Донецк, 1997. 485 с.: іл.-Библиогр.:с. 375-396.
69. Рыжих В.Н. Государственное управление научно-техническим прогрессом: экономические аспекты: Дис. ... доктора наук по гос. управлению: 25.00.05; - Захищена 19.10.1999. - К., 1999. 481 с.: іл.-Бібліогр.:с. 401-411.
70. Чаплигін О.К. Творчий потенціал людини як предмет соціально-філософської рефлексії: Автореф. дис. доктора філософ. наук / Харківський військовий університет. Х., 2002. 33 с.
71. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісник УАДУ. 2000. - №2. С.341-358.
72. Бакуменко В. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
73. Максимов В.В. Методологія оцінки та забезпечення ефективного використання економічного потенціалу регіону: Автореф. дис. доктора екон. наук / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Донецьк, 2002. 43 с.
74. Ромат Є.В. Державне управління рекламною діяльністю в Україні (теоретико-методологічний аспект): Дис. ... доктора наук з держ. управління: 25.00.02; - Захищена 12 травня 2004. - К., 2004. 435 с.: іл.-Бібліогр.:с. 386-415.
75. Механізми ефективного розвитку економіки аграрної сфери АПК України: Монографія / За ред. Л.М. Анічина. Х.: Видво ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. 296 с. (Державне управління ХХІ століття)
76. Механізми прийняття управлінських рішень органами державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіонів: Монографія / За ред. А.О. Дєгтяря. Х.: Видво ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. 300 с.
77. Латинін М.А. Аграрний сектор економіки України: механізм державного регулювання: Моногр. Х.: Видво ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. 320с.
78. Мартиненко В.М. Державне управління: шлях до нової парадигми (теорія та методологія): Моногр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. 220 с.
79. Мерзляк А.В. Механізми державного управління іноземними інвестицій: регіональний аспект: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 300 с.
80. Клименко Н.Г. Механізми управління інвестиційно-інноваційним розвитком регіону // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук.пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. - №1(15). С. 99-103.
81. Махмудов А., Найденов В. Инновационная политика в Украине // Економіст. 2003. - №9. С. 59-63.
82. Захарін С.В. Державне регулювання іноземного інвестування: Автореф. дис канд. екон. наук / Інститут економічного прогнозування НАНУ. К., 2002. 18 с.
83. Яковлев А.И. Проектный анализ инвестиций и инноваций. К.: Бізнес-Інформ, 1999. 253 с.
84. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров'я в Україні: генезис та тенденції розвитку: Дис. ... доктора наук з держ. управління: 25.00.01; - Захищена 18.06.2003. - К., 2003. 455 с.: іл.-Бібліогр.:с. 345-389.
85. Воротін В.Є. Формування системи державного регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій: Дис. ... доктора наук з держ. управління: 25.00.02; - Захищена 10.10.2003. - К., 2003. 461 с.: іл.-Бібліогр.:с. 397-422.
86. Чернецький Ю.О. Стратегічне управління як інструмент забезпечення соціальної стабільності територіальної громади // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». - № 2 (13). 2002. С. 139-143.
87. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К.: Наукова думка, 1998. С. 156-160.
88. Біла С.О. Структурна політика в системі державного регулювання економіки в умовах суспільної трансформації: Дис. ... доктора наук з держ. управління: 25.00.05; - Захищена 25.06.2002. - К., 2002. - 506 с.: іл.-Бібліогр.:с. 395-423.
89. Надолішній П. Організаційно-функціональна структура державного управління: поняття і соціальна практика // Вісник НАДУ. К.: Вид-во НАДУ, 2003. Вип. 3. С. 31-43.
90. Корженко В.В. Політична система України: минуле, сучасне, майбутнє (порівняльний огляд) // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». №2(13). 2002. С. 124-132.
91. Гаєвський Б.А., Ребкало В. Культура державного управління: Організаційний аспект: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
92. Бабаєв В.М. Підвищення ефективності управління великим містом у структурі державного управління: Дис. ... доктора наук з держ. управління: 25.00.04. - К., 2004. 445 с.: іл.-Бібліогр.:с. 347-387.
93. Ребкало В.А., Валевський О.Л. Вплив середовища на аналіз та формування державної політики // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр» - № 3 (11). - 2001. - С. 43-53.
94. Осауленко О.Г. Моделювання та управління сталим соціально-економічним розвитком: Дис. ... доктора наук з держ. управління: 25.00.05; - Захищена 15 травня 2002. - К., 2002. 404 с.: іл.-Бібліогр.:с. 365-379.
95. Розпутенко І.В. Управління державними видатками в перехідних економіках. К.: Основи, 1993. 223 с.
96. Одінцова Г.С. Історичні етапи еволюції державного управління в Україні // Теорія і історія державного управління: Опорний конспект лекцій і метод. вказівки до проведення практ. занять / Г.С. Одінцова, Н.М. Мельтюхова. - Х., 2001. - С. 57 72.
97. Тертичка В.В. Державна політика: аналіз і впровадження в Україні: Дис. ... доктора наук. з держ. управління: 25.00.01; - Захищена 12.02.2004. - К., 2004. 457 с.: іл.-Бібліогр.:с. 354-391.
98. Скуратівський В. Соціогуманітарна сфера українського суспільства: стан та пріоритети розвитку // Вісник НАДУ. К.: Вид-во НАДУ, 2003. Вип. 3. С. 414-418.
99. Тронь В.П. Стратегія прориву: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 1996. 344с.
100. Мордвінов О.Г. Державне управління аграрним природокористуванням України в умовах ринкової трансформації: Дис... доктора наук з держ. управління: 25.00.05; - Захищена 14.06.2001. - К., 2001. - 411 с.; іл.-Бібліогр.:с. 350-369.
101. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності. Х.: Право, 1996. 164 с.
102. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного управления. М.: Юрид. лит., 1980. С. 39-40.
103. Глазунова Н.И. Государственное управление как система. М.: ГУУ, 2001. 293 с.
104. Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления: Курс лекций. Ростов н/Д.: Изд. центр «Март», 2000. С. 68.
105. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. М.: Юрид. лит., 1988. 237 с.
106. Государственная политика и управление: Учебник. В 2 ч. Ч. 1. Концепции и проблемы государственной политики и управления / Под ред. Л.В. Сморгунова. М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2006. 384 с.
107. Чиркин В.Е. Современное государство. М.: Международ. отношения, 2001. 416 с.
108. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. К.: Ин-т государства и права НАН Украины, 1990. 145 с.
109. Андрущенко В.Л. Соціогуманітарна доктрина західної фінансової думки // Фінанси України. 2000. - №7. С. 23-31.
110. Бурега В.В. Социально-адекватное управление: концептуализация модели: Монография. Донецк, 2005. 171 с.
111. Воронкова В. Менеджмент у державних організаціях: Навчальний посібник. К.: Вид-во «Професіонал», 2004. 256 с.
112. Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 188 с.
113. Комяков О.М. Теоретичні основи державної структурної політики на сучасному етапі // Трибуна. 1999. №11. С. 15-16.
114. Посткоммунистические трансформации: векторы, направление, содержание / Под ред. О.Д. Куценко. Харьков: Изд.центр Харьковского национального университета им. В.Н.Каразина, 2004. С. 354 375.
115. Луговий В.І., Князєв В.М. Адміністративна реформа в Україні: кадрове і наукове забезпечення // Вісник УАДУ. - 1997. - №2. С. 5-14.
116. Лісничий В.В., Лебець В.С. Американська модель державної політики в розвитку соціальної сфери // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». №2 (4). 1999. - С. 16-20.
117. Малиновський В.Я. Словник термінів і понять з державного управління. - К.: Центр сприяння інституційному розв-ку держ. служби, 2005. - 254с.
118. Машкаров Ю.Г., Чкадуа О.В. Роль показників потреб суспільства і ресурсів при створенні аналітичних та моделюючих систем регіонального управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». №2(13). 2002. С. 246.
119. Струмилин С.Г. Проблемы экономики труда. - М.: Наука, 1982. -471с.
120. Димкив О. Социальный капитал // Социология теория, методы, маркетинг. - 2004. - № 4. - С. 5465.
121. Нейстик Т. Культурный, социальный и символический капиталы // Соціологія: теория, методы, маркетинг. 2005. № 4. С. 124147.
122. Шумпетер И. Теория экономического развития: исследования предпринимательской прибыли, капитала, кредита и цикла коньюнктуры. М.: Прогресс, 1982. 455 с.
123. Канторович Л.В., Кругликов А.Г. Укрупненный расчет вклада науки и техники в национальный доход США. М.: ВНИИСИ: Сборник трудов. 1978. № 9. С. 5664.
124. Глазырин М.В. Инновационный социально-производственный комплекс на уровне муниципального образования / Центр. эконом.-математ. ин-т РАН. М.: Наука, 2007. 307 с.
125. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. К.: Видавничий центр „Академія”. 2001. С.354.
126. Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. С. 396.
127. Даллмар Ф. Глобальная этика: преодоление дихотомии «универсализм» - «партикуляризм» // Вопросы философии. 2003. - №3. С. 13-30.
128. Максимов С.І. Субсидіарність як принцип державного управління: методологічні перспективи // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». №2(25). 2005. С. 99-100.
129. Поликарпов В.С., Поликарпова В.А. Феномен человека вчера и завтра. Ростов-на-Дону: Изд-во Феникс”, 1996. С. 115.
130. Глобализация и образование: Сб. обзоров / Отв. ред. Зарецкая С.Л. М.: ИНИОН, 2001. С.15.
131. Мельтюхова Н. Комплексний підхід до підвищення результативності та якості роботи місцевих державних адміністрацій // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: Зб. наук. праць. К., 2005. С. 224-229.
132. Булатов М.О., Загороднюк В.П., Малєєв К.С. Філософська антропологія в контексті сучасної епохи. - К.: Стилос, 2001. С. 70.
133. Воронкова В.Г. Метафізичні виміри людського життя: Монографія. Запоріжжя: Павел, 2000. С. 15.
134.