ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Семененко Віктор Васильович

УДК 351.851(411)(101)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Бодров Володимир Григорович,
доктор економічних наук,
професор

КИЇВ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1
НАУКОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

10

1.1.Теоретико-методологічна база досліджень державного
регулювання процесів реструктуризації

10

1.2.Приватизація як процес створення організаційно-економічних
умов для реструктуризації

22

1.3.Методика регулювання реструктуризації в реальному секторі
економіки

37

Висновки до розділу 1

48

РОЗДІЛ2
СУЧАСНИЙ СТАН ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

52

2.1.Механізми державного регулювання процесів реструктуризації

52

2.2.Особливості приватизації об’єктів реального сектору економіки

64

2.3.Становлення інститутів державного управління процесами
реструктуризації

75

Висновки до розділу 2

94

РОЗДІЛ3
УДОСКОНАЛЕННЯДЕРЖАВНОГОРЕГУЛЮВАННЯПРОЦЕСІВ
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

101

3.1.Прийняття регулятивних заходів при проведенні
реструктуризації

101

3.2.Реалізація управлінських рішень за етапами реструктуризації

126

3.3.Формування правової бази реструктуризації в реальному
секторі економіки

139

Висновки до розділу 3

156

ВИСНОВКИ

159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

165

ДОДАТКИ

179

ВСТУП

Актуальність теми. Стан національної економіки, її трансформаційний характер вимагають особливого підходу до виявлення та використання факторів економічного розвитку, одним з найважливіших серед яких є системне реформування підприємств. Його метою є швидка адаптація підприємств до ринкових умов господарювання, підвищення результативних показників їх діяльності і на цій основі рівня зайнятості та забезпечення стабільності в українському суспільстві. Ефективним засобом реалізації цих процесів є реструктуризація в реальному секторі економіки.
Необхідність такої реструктуризації зумовлена низкою проблем, серед яких: неефективність системи управління, техніко-технологічне відставання виробництва, відсутність власних обігових коштів, низька конкурентоспроможність продукції. Вирішення цих проблем пов’язане, насамперед, із формуванням нових механізмів державного регулювання процесів реструктуризації, які відповідали б внутрішньому стану підприємств і умовам ринку. Особливості перетворень в українській економіці, у тому числі в її реальному секторі, багато в чому пов’язані з масштабністю розпочатих ринкових реформ, упровадженням нових методів організації економічної діяльності, розвитком підприємництва, формуванням економіки, яка базується на приватній власності, але головне, що характерно для нового періоду реформ, з ініціюванням структурних перетворень на основі інноваційного розвитку економіки й виробництва.
Стратегічна структурна перебудова покликана охопити всі галузі промислового виробництва як основи реального сектора економіки, забезпечити перетворення на різних рівнях його регулювання: державному, галузевому, регіональному і рівні підприємств. Усе це актуалізує завдання з удосконалення елементів системи державного регулювання як самого процесу реструктуризації, так і функціонування суб’єктів господарювання після реструктуризації. При цьому доводиться констатувати, що вирішення цього завдання ускладнюється через низку причин, одна з яких брак наукових рекомендацій щодо проведення глибоких структурних перетворень у промисловості, а друга недосконалість державного регулювання структурних перетворень виробничої сфери. Аналіз стану наукових розробок у вітчизняних та зарубіжних джерелах з цієї тематики свідчить, що на сьогодні створено необхідне підґрунтя для забезпечення виваженого державного управлінського впливу на процеси реструктуризації в реальному секторі економіки.
Важливим джерелом аналізу особливостей державно-управлінського впливу на всі сфери життєдіяльності в Україні є праці вітчизняних фахівців В.Д.Бакуменка [12], В.М.Князєва, В.І.Лугового [71], Н.Р.Нижник [82], та ін. Ґрунтовне дослідження різних аспектів державного регулювання процесів реструктуризації здійснили у своїх працях такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як І.Ансофф [4], О.М.Aлимов [17], В.Г.Бодров [11], С.О.Біла [7], В.Є.Воротін [15], В.М.Геєць [22], С.Б.Довбня [33], Л.Ф.Кальніченко [60], Г.Б.Клейнер [63], М.Х.Корецький [77], І.І.Мазур [74], І.А.Маркіна [78], А.Г.Мендрул [136], П.І.Надолішний [81], Н.І.Олійник [89], С.Ф.Покропивний [93], В.С.Пономаренко [97], О.І.Пушкар [105], І.В.Розпутенко [108], І.Л.Сазонець [109], О.М.Тридід [106], Р.Х.Холл [130], М.П.Хохлов [131], З.С.Шершньова [139], В.В.Юрчишин [141] та ін.
Однак економічне обґрунтування вирішення цих проблем в економічній літературі є явно недостатнім, не досліджено методики регулювання реструктуризації в реальному секторі економіки. Незавершеність наукових розробок державного регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки та істотна практична значущість цієї проблеми для розвитку держави підтверджують об’єктивний характер актуальності теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах наукової теми Державне управління і місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827) Національної академії державного управління при Президентові України, в розробці яких здобувач брав безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування методологічних, методичних питань і розробка практичних рекомендацій з державного регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки. Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені такі завдання:
здійснити системний аналіз наукової літератури вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо державного регулювання процесів реструктуризації;
розкрити на основі теоретичного аналізу зміст поняття реструктуризації і обґрунтувати методику її регулювання в реальному секторі економіки;
дослідити механізми державного регулювання процесів реструктуризації і становлення інститутів державного управління процесами реструктуризації;
запровадити організаційний механізм проведення реструктуризації неефективно працюючих підприємств;
удосконалити процес державного регулювання реструктуризації в реальному секторі економіки.
Об’єкт дослідження процеси реструктуризації в реальному секторі економіки.
Предмет дослідження теоретичні й практичні основи регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки.
Гіпотезою дослідження є припущення, що державне регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки, а також висновки, рекомендації та пропозиції, зроблені на основі виявлення й аналізу особливостей, тенденцій, закономірностей та принципів державного регулювання процесів реструктуризації, дає можливість удосконалити державне регулювання цих процесів.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження використовувався комплекс наукових методів, зокрема:
теоретичний аналіз державних, правознавчих наукових джерел та статистичних даних (дав можливість застосувати системний підхід до дослідження державного регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки);
системний підхід (дав змогу дослідити приватизацію як процес створення організаційно-економічних умов для реструктуризації);
синтезний метод наукового пізнання, згідно з яким усі явища, пов’язані з процесом реструктуризації, розглядаються й аналізуються у взаємозв’язку та взаємозалежності.
У роботі використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи: систематизації, узагальнення, порівняльного аналізу документів, літературних джерел, досвіду роботи на базі системного й ситуативного підходів; статистичних порівнянь, обробки даних теоретичних праць. Інформаційну базу дослідження становлять аналітичні й статистичні матеріали Держкомстату України, Фонду державного майна та нормативно-правові акти, що регулюють процеси реструктуризації в реальному секторі економіки, звітні дані фінансового управління Вінницької обласної державної адміністрації, головного управління статистики у Вінницькій області, а також монографічні дослідження й статті вітчизняних і зарубіжних авторів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні наукових засад регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки. Найбільш важливими науковими результатами дисертації є те, що:
вперше запропоновано загальні методичні підходи, які забезпечують вжиття регулятивних заходів при проведенні реструктуризації неефективно працюючих великих підприємств з використанням потенційних можливостей малого підприємництва;
удосконалено:
процеси реструктуризації в реальному секторі економіки шляхом виділення інституціональних та функціональних перетворень, що приводить до реорганізації підприємств;
механізм регулювання реструктуризації великих підприємств шляхом узгодження їх стратегій розвитку зі стратегіями створених малих підприємств;
дістали подальшого розвитку:
поняття реструктуризації як комплексу заходів щодо зміни структури активів і витрат підприємств для підвищення їх ефективності та ліквідації боргів згідно з чинним законодавством;
дослідження процесів прийняття управлінських рішень підприємствами шляхом вибору моделей реструктуризації: збереження профілю основного виробництва; часткове збереження або повна зміна профілю основного виробництва; припинення функціонування, поділ на самостійні незалежні підприємства;
елементи механізму державного регулювання реструктуризації в реальному секторі економіки на регіональному, суб’єктному та державному рівнях. При цьому як ефективний інструмент його реалізації може використовуватися нормативний підхід, за якого набір і рівень норм та нормативів з регулювання встановлюється залежно від форм і об’єктів власності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в підготовці пропозицій з удосконалення державного регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки, спрямованих на зміцнення фінансової самостійності підприємств реального сектора економіки як необхідну умову розвитку держави.
Результати досліджень стосовно вдосконалення механізмів державного регулювання процесів реструктуризації в Україні використані Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (довідка № 06-9/14-774 від 31.05.2005 р.), Комітетом з питань будівництва, транспорту житлово-комунального господарства і зв’язку Верховної Ради України (довідка № 06-12/13-402 від 06.05.2005 р.), Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (довідка № 06-10/10-591 від 18.05.2005 р.). Основні висновки і практичні рекомендації, сформульовані в дисертації, використані Фондом державного майна України при розробці проекту „Державної програми приватизації 2004-2006 рр.” (довідка № 12/60 від 06.04.2005р.). Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, застосовувалися в роботі регіонального відділення Фонду державного майна Вінницької області (довідка № 08-16/6011 від 10.01.2005 р.). Розроблені в процесі дослідження науково-практичні рекомендації в рамках програми Підвищення конкурентоздатності вітчизняних товаровиробників” використовувались фінансовим управлінням обласної державної адміністрації Вінницької області (довідка № 29 від 22.03.2005 р.). Розроблено Проект сприяння реструктуризації підприємства”, сутність якого полягає в організації консультаційної підтримки для підприємств реального сектора економіки (довідка № 579а від 11.10.2004 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України при підготовці таких модулів: Управління структурними зрушеннями та економічним зростанням”, Формування приватного сектора і державна політика України”, Державне управління інвестиційними процесами в перехідній економіці України” (довідка № 461 від 05.04.2005 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення, результати дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на кафедрі економічної теорії та історії економіки НАДУ, науково-практичних конференціях: Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 9 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій загальним обсягом 3,3 обл. вид. арк., з них 5 у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 8 додатків. Повний обсяг дисертації 186 сторінок, 5 рисунків і 8 таблиць. Список використаних джерел складається із 145 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання державного регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки шляхом визначення теоретичних підходів, масштабів її проведення, тенденцій, закономірностей та принципів державного регулювання процесів реструктуризації. Отримані в досліджені результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки та внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Проведений аналіз наукових праць з проблем державного регулювання процесів реструктуризації свідчить, що обрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз процесів реструктуризації в реальному секторі економіки. Напрацьовано значний теоретичний матеріал стосовно основ державного регулювання процесів реструктуризації. Дослідження підтверджує, що, незважаючи на велику кількість наукових праць, ця тема розглядалась фрагментарно, нескоординовано. Теоретичні та концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам цієї проблеми. Це визначає необхідність проведення системного наукового аналізу змісту, особливостей та механізмів державного регулювання процесів реструктуризації в реальному секторі економіки.
2. Під реструктуризацією у реальному секторі економіки слід розуміти комплекс заходів, спрямованих на зміну структури активів і витрат підприємств для підвищення їх ефективності та ліквідацію боргів згідно з чинним законодавством. На відміну від існуючих поглядів більшості науковців щодо узгодження поняття реструктуризації з процедурами ліквідації, пропонуємо метою реструктуризації в реальному секторі економіки вважати підвищення ефективності і конкурентоспроможності великих підприємств з використанням потенціалу малого підприємництва (як найбільш прогресивної форми господарювання) за рахунок виділення неефективних ланок через формування навколишнього економічного середовища (вільного ринку) і створення на їх основі різноманітних малих підприємств.
3. Вибір стратегії структурних перетворень залежить від взаємозв’язку різних факторів макро-, мезо- та мікросфери, а також від завдань, що необхідно вирішити в процесі перетворень. Структурно-організаційні перетворення інституціонального типу пов’язані зі зміною структури господарської системи в її інституціональному вигляді (відносини власності, співвідношення великих, середніх і малих підприємств тощо). Перетворення мають бути комплексними, що передбачає здійснення як інституціональних, так і структурних змін. Багатоваріантність виникнення нових структур у надрах трансформаційної економіки вимагає об’єднання внутрішньосистемних перетворень (реорганізація) із загальносистемними (реструктуризація). Усе це має відбуватися при безпосередньому регулятивному впливі держави як гаранта таких перетворень.
4. Визначено проблеми структурних перетворень великих підприємств, що неефективно працюють, до яких віднесено: неефективність системи державного макрорегулювання виробництва, а також системи управління великими підприємствами, низький рівень відповідальності власників (керівників) підприємств за наслідки прийнятих рішень, невеликі розміри статутного капіталу акціонерних товариств, незабезпеченість єдності підприємства як майнового комплексу, великі витрати на утримання об’єктів соціальної інфраструктури і житлово-комунального господарства, відсутність ефективного механізму виконання рішень судів у частині стягнень на майно підприємств-боржників.
5. У рамках запропонованого поняття реструктуризації можуть бути реалізовані три основних варіанти реструктуризації: налагодження і розвиток взаємодії великих підприємств, що неефективно працюють, з новоствореними малими підприємствами; велике підприємство підлягає більш-менш істотній перебудові (санації); велике підприємство, що неефективно працює (фактично банкрут), підлягає глибокій реструктуризації.
6. Основними цілями розвитку реального сектора економіки визначено такі: підвищення конкурентоспроможності продукції і технічного рівня виробництва, забезпечення виходу інноваційної продукції і високих технологій на зовнішній ринок, заміщення імпортної продукції і перехід націй основі інноваційно активного промислового виробництва на стадію стабільного зростання. Зміна середовища функціонування підприємств, яка була основним напрямом структурної реформи і державної підтримки підприємств, має проводитися одночасно зі стимулюванням внутрішніх перетворень на великих підприємствах, що неефективно працюють. Водночас процес реструктуризації підприємств не може здійснюватися тільки на рівні самих підприємств, необхідне регулювання впливу державних структур управління з метою створення макроекономічних умов для ефективної реалізації процесів реструктуризації у виробничій сфері.
Підвищення ефективності державного регулювання структурних перетворень у реальному секторі економіки може бути досягнуто на основі комплексної реалізації основних напрямів регулятивних дій, які включають: формування мети, механізмів прийняття рішень, правового і ресурсного забезпечення, а також методів реалізації і контролю, що мають бути легітимними і ґрунтуватися на середньо- і довгострокових прогнозах.
7. Реструктуризація великих підприємств має здійснюватися з позиції багаторівневого підходу, тобто на всіх рівнях управління: державному, галузевому, регіональному і на рівні підприємств. На регіональному рівні регулювання структурних перетворень здійснюється через узгодження переліку та проектів підприємств, які підлягають реструктуризації. На галузевому рівні визначається галузева пріоритетність реструктуризації підприємств. На державному розробляються методологічні основи і диференційовані методичні підходи до регулювання реструктуризації великих неефективних підприємств різних форм власності і галузевої належності.
8. Як ефективний інструмент реалізації основних елементів механізму державного регулювання може використовуватися нормативний підхід, за якого набір і рівень норм та нормативів з регулювання реструктуризації встановлюється залежно від форм і об’єктів власності. При цьому паралельно з розробкою і законодавчим оформленням елементів механізму державного регулювання реструктуризації виробництва необхідно здійснити формування і наповнення реєстрів і кадастрів підприємств, які підлягають реструктуризації, з урахуванням їх галузевої належності і виробничо-технологічної специфіки; підготовку проекту закону про розмежування державної власності, прав державної власності і реструктуризації державних підприємств; ревізію діяльності керівників державних підприємств, довірчих керуючих і представників держави в підприємствах за участю держави, а також результатів діяльності очолюваних ними виробничих структур; інвентаризації” стану справ підприємств з державною участю, що мають ознаки неспроможності зовнішнього управління і конкурсного виробництва та інших відносин, пов’язаних з необхідністю їх фінансового й економічного оздоровлення; аналіз пільг суб’єктів господарювання.
9. Здійснюючи державну політику, необхідно проводити цілеспрямовану роботу зі створення умов для підвищення конкурентоспроможності продукції і технічного рівня виробництва, забезпечення виходу продукції та високих технологій на внутрішній і зовнішній ринки, заміщення імпортної продукції і перехід на цій основі промислового виробництва на стадію зростання. Реалізацію цих напрямів державної політики варто здійснювати в рамках технологічних пріоритетів у складі державних цільових програм промислової спрямованості”. Для реалізації напрямів розвитку виробництва в середньостроковому періоді пропонується сконцентрувати бюджетні кошти, призначені для фінансування реструктуризації інноваційного відновлення промисловості, у рамках укрупненої комплексної державної цільової програми Підвищення конкурентоздатності вітчизняних товаровиробників”.
10. З метою реформування й реструктуризації реального сектора економіки передбачається: створення за допомогою власних джерел підприємств ризикового капіталу, а також фондів взаємної гарантії; субсидування процентних ставок; сприяння співробітництву між підприємцями шляхом розвитку кооперації. Елементи організаційного механізму реструктуризації окремих підприємств складаються з таких етапів: збереження підприємств як єдиної великої фірми зі збереженням (і домінуванням) профілю основного виробництва, часткове збереження або повна зміна профілю основного виробництва; припинення функціонування, поділ на самостійні незалежні підприємства.
11. Схема регулювання реструктуризації великих підприємств з використанням потенціалу малих підприємств складається з послідовно визначених етапів. На першому етапі приймаються рішення про реструктуризацію підприємства, на другому оцінюється існуючий економічний стан підприємства на основі повного аналізу його господарської діяльності для прийняття рішення про можливість його реструктуризації з виділенням малих підприємств і формування нової корпоративної структури. На третьому етапі на основі комплексного аналізу й оцінювання економічного становища підприємства приймається рішення про напрям і спосіб його реструктуризації. На четвертому етапі розробляється конкретний план реструктуризації підприємства з урахуванням вирішення проблем створення і функціонування малих підприємств у складі новоствореної господарської структури, на п’ятому організаційна структура, яка забезпечує досягнення загальної стратегічної мети підприємства і реалізацію стратегії кожного підрозділу і малих підприємств. Шостий етап пов’язаний із забезпеченням фахівцями високої кваліфікації, сьомий - з підтримкою конкурентоспроможності і функціонування виділених структур в умовах вільного ринку, реалізацією стратегічних напрямів діяльності фірми в цілому і стратегії кожного малого підприємства.
12. Зміст і послідовність розроблених дисертантом процедур проведення реструктуризації великих підприємств, що неефективно працюють, можуть бути використані керівниками підприємств усіх форм власності, що потребують реструктуризації, керівниками малих підприємств, організацій, які сприяють її проведенню (консалтингових, інформаційних фірм тощо), а також працівниками органів державного, галузевого і регіонального рівнів управління, які регулюють структурні перетворення в реальному секторі економіки і сприяють розвитку малого підприємництва.
За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-практичні рекомендації для органів державної влади, керівників підприємств, зокрема:
розмежувати функції державного управління процесами реструктуризації з позиції багаторівневого підходу через розробку відповідних нормативних, інструктивних документів;
запропонувати участь підприємств, що потребують реструктуризації, у Проекті сприяння реструктуризації підприємства”;
законодавчо врегулювати державне управління процесів реструктуризації підприємств різних галузей економіки;
забезпечити цілеспрямовану державну політику з метою пошуку нових підходів і методів вирішення економічних проблем реструктуризації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєв Ю.М. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 19851999 рр.): Навч. посібник / Ю.М. Алексєєв, С.В. Кульчицький, А.В. Слюсаренко. К.: Ексоб, 2000. 296 с.
2. Акимова И.М. Реструктуризация предприятий в промышленности Украины: Направления и методы. Харьков: АО Бизнес-Информ”, 1999. 284 с.
3. Алпатов А.А. Управление реструктуризацией предприятий. М.: Высшая школа приватизации и предпринимательства, 2000. 268 с.
4. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. СПб.: Питер, 1999. 416 с.
5. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. М.: Экономика, 1989. 520 с.
6. Батенко Л. Реструктуризация как путь к финансовому оздоровлению и прибыльности предприятия // Бизнес. Бухгалтерия. 2000. № 3. С. 116119.
7. Біла С.О. Структурна політика в системі державного регулювання трансформації економіки. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 408 с.
8. БогиняД.,ВолинськийГ. Структурна перебудова економіки і проблеми інвестицій // Економіка України. 1997. № 12. С. 4150.
9. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. 5-е изд., доп. и перераб. М.: Институт новой экономики, 2002. 1280с.
10. Брюховецкая Н.Е. Антикризисное управление предприятием. Донецк: ИЭП, 1999. 180 с.
11. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посібник. К.: Вид-во УАДУ, 2002 104 с.
12. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
13. Бондар О.М. Моделі та принципи приватизації стратегічних підприємств // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. 2001. № 1. С. 611.
14. Бондар О. М. Національна модель приватизації стратегічних підприємств // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. 2001. № 2. С. 210.
15. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальих трансформацій. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.
16. Веймер Д.Л., Вайнінг А.Р. Аналіз політики: концепції і практика: Пер. з англ. / За ред. О. Кілієвича. К.: Основи, 1998. 654 с.
17. Глобалізація та її наслідки. Науково-технічний прогрес та енергетична безпека України / Алимов О.М., Микитенко В.В. // Тематичний випуск Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій”. К.: Центр перспективних соціальних досліджень НАНУ, 2003. С. 7-14.
18. Гайдар Е. Государство и эволюция. М., 1997. 558 с.
19. Галунов Д.В. Умови виникнення акціонерних товариств у світовій практиці // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. 2003. № 1. С. 3134
20. Гальчинський А. Україна: реалії та інноваційний розвиток. К.,1997.
21. Гальчинський А.С. Основи економічних знань: Навч. посібник / А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. К.: Вища шк., 1999. 544 с.
22. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2000. 342 с.
23. Григоренко Є. М. Оцінка майна важлива складова прискорення економічних реформ в Україні // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. 2001. № 12. С. 3840.
24. Герасимчук В. Управление предприятием как социально-экономической системой: функциональный подход // Экономика Украины. 2003. № 4. С. 1218.
25. Герасимчук З. Комплексная оценка уровня устойчивого развития регионов Украины // Экономика Украины. 2002. № 2. С. 3442.
26. Герасимчук Н. Тенденции развития промышленности Украины на современном этапе // Экономика Украины. 2002. № 3 С. 24-28.
27. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К., 1998.
28. Давимука С. А. Теоретико-методологічні аспекти приватизації і механізми її реалізації в Україні. Львів, 1998.
29. Державна програма приватизації майна державних підприємств: Додаток до Постанови Верховної Ради України від 7 липня 1992 р. № 2545-ХІІ //Відомості Верховної Ради України. 1992. № 38. Ст. 567.
30. Державне регулювання економіки: Підручник / І. Михасюк, А.Мельник, З. Залога; За ред. І. Михасюка. 2-е вид., випр. і доп. К.: Атіка; Ельга-Н, 2000. 592 с.
31. Гришан Ю. Направления совершенствования внутрихозяйствен-ного управления на предприятиях // Экономика Украины. 2001. № 1. С.915.
32. Джерард Кэхилл. Хозяйственная стратегия: разработка, осуществление, контроль // Проблемы теории и практики управления. № 1. 2001. С. 6667.
33. ДовбняС.Б. Методические основы и направления реструктуризации предприятий в промышленности: Монография. Днепропетровск: Наука и образование, 2002. 312 с.
34. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / За ред. В.М. Гейця. К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2000. 432 с.
35. Економічна енциклопедія: У 3-х т. К.: Вид. центр Академія”, 2000. Т. 1 / Редкол. тому: Мочерний С.В. (відп. ред.) та ін. 863 с.
36. Економічна енциклопедія: У 3-х т. К.: Вид. центр Академія”, 2000. Т. 2: К (концентрація капіталу) - П (портфельний аналіз) / Редкол. тому: Мочерний С.В. (відп. ред.) та ін. 847 с.
37. Єхануров Ю. І. Економічна криза в Україні і шляхи її подолання // Регіон. економіка. 1997. № 2.
38. Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у ред. Закону України від 30.06.1999 р. № 784-XIV) // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 4243. Ст. 378.
39. Закон України Про господарські товариства” // Відомості Верховної Ради. 1991. № 49. Ст. 682.
40. Закон України Про банкрутство” від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ // Відомості Верховної Рада України. 1992. № 31.
41. Закон України Про власність” від 7.02.1991 р. № 697-ХІІ // Відомості Верховної Рада України. 1991. № 27.
42. Закон України Про внесення зміни до статті 4 Закону України "Про підприємництво” від 6.10.1999 р. № 1121-ХIV // Відомості Верховної Рада України. 1999. № 49.
43. Закон України Про місцеві державні адміністрації” від 9.04.1999р. № 986-ХІV // Голос України. 1999. 12 травня.
44. Закон України Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 24. С. 272.
45. Закон України Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства Укртелеком” від 13.07.2000 р. № 1869-ІІІ // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 56.
46. Закон України Про внесення змін до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 13.07.2000 р. № 1882-ІІІ // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 78.
47. Закон України Про внесення змін до Закону України Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” від 15.12.1999р. № 1294-XIV // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 28.
48. Закон України Про Державний бюджет України на 2000 рік” від 17.02.2000 р. № 1458-ІІІ (витяг) // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 15.
49. Закон України Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000 р. № 1723-ІІІ // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 22.
50. Закон України Про внесення змін до Закону України Про приватизацію державного майна” від 18.05.2000 р. № 1724-ІІІ // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 26.
51. Закон України Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України” від 18.05.2000р. № 1741-ІІІ // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 31.
52. Закон України Про природні монополії” від 20.04.2000 р. №1682-ІІІ // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 10.
53. Закон України Про оренду державного та комунального майна” від 4.04.2000 р. № 2269-ХІІ // Відомості Верховної Рада України. 2000. № 69.
54. Закон Ураїни Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. №1560-ХІІ // Відомості Верховної Рада України. 1992. № 10.
55. Збірник типових документів з питань приватизації в Україні / За заг. ред. Ю.І. Єханурова. К.: Юрид. вид-во Руська Правда”, 1996. 576 с.
56. Іваненко Б.М. Формування організаційно-економічного механізму функціонування виробничого об’єднання в ринкових умовах: Автореф. дисертації канд. екон. наук: 08.06.01 / НАН України, Інститут економіки промисловості. Донецьк, 1997. 28 с.
57. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Парламент. вид-во, 1999. 87 с.
58. Концепція Державної програми приватизації на 20032008 роки ФДМУ, 2003.
59. Кальниченко Л.Ф., Мендрул А.Г. Реструктуризация предприятий в условиях становления рыночной среды // Экономика Украины. 2000. №10. С. 2733.
60. Кальніченко Л.Ф. Особливості реструктуризації промислових об’єктів в умовах переходу до ринку // Регіональна економіка. 2000. № 2. С. 4349.
61. Кизим Н.А., Благун И.С. Моделирование банкротства коммерческих банков. Х.: ИД ИНЖЕК”, 2003. 220 с.
62. Кини Р., Райфа Х. Принятие решений при многих критериях: предпочтения и замещения: Пер. с англ. / Под ред. И.Ф. Шахнова. М.: Радио и связь, 1981. 560 с.
63. Клейнер Г.Б. Системная парадигма и теория предприятия // Вопросы экономики. 2002. № 10. С. 4769.
64. Кордонский С. Рынки власти: административные рынки СССР и России. М.: ОГИ, 2000. 240 с.
65. Кравчук Л.М. Перспективи приватизації // Економічні реформи сьогодні. 1998. № 18.
66. Конина Н. Реинжиниринг компаний ФРГ и их глобальная конкурентоспособность // Проблемы теории и практики управления. 2000. №4. С. 9497.
67. Ксавье Рише. Реорганизация фирм и промышленная политика в странах с переходной экономикой // Проблема теории и практики управления. 2001. № 6. С. 2632.
68. Куценко В. Укрепление социальной базы реформ путь к преодолению бедности // Экономика Украины. 2002. № 2. С.2734.
69. Лановий В. Програма переходу України до ринку (альтернативний варіант) // Економіка Радянської України. 1991. № 2. С. 1226.
70. Ларцев В.С., Ключиков Г.Н. Краткий очерк истории приватизации в Украине. К.: Изд-кая фирма Полиграф-Информ, 2001. 352с
71. Луговий В.І., Князєв В.М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн. УАДУ. 1997. - №3 4. С. 9 12
72. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. К.: КНТЕУ, 2001. 580 с.
73. Макконелл К.Р., Стенлі Л. Брю. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. Ч. 1.Макроекономіка: Пер. с англ. / Наук. ред. Т.Панчишин. Львів: Просвіта, 1997. 671 с.
74. Мазур И.И., Шапиро В.Ф., др. Реструктуризация предприятий и компаний / И.И. Мазур, В.Ф. Шапиро и др. Справочное пособие/ Под ред. И.И. Мазура. М.: Высшая школа. 2000. 588 с.
75. Методические указания относительно проведения реструктуризации государственных предприятий // Бизнес. Бухгалтерия. 1999. №15. С. 47-50.
76.